38 статья конституции украины: Ст. 38 Конституция Украины Конституция Украины Статья 38 Комментарий

У цій статті Конституції реалізовані вимоги статті 21 Загальної декларації прав людини, яка про-голошує право кожного брати участь в управлінні своєю державою як безпосередньо, так і через вільно обраних представників, а також право на рівний доступ кожного до державної служби у своїй країні.

Одним із інститутів безпосередньої демократії, що гарантує пряме народовладдя, реалізацію права громадян на участь в управлінні державними справами на всіх рівнях, є референдум.

Референдуми — всенародні голосування, які проводяться у зв’язку з прийняттям важливих законів або внесенням до них суттєвих змін, вирішенням принципових внутрішньополітичних чи зовнішньополітичних питань.

У залежності від предмету розгляду референдуми поділяються на конституційний, законодавчий, кон-сультативний. За сферою застосування референдум може бути загальнодержавним або в адміністративно-територіальних одиницях. Порядок їх підготовки і проведення регулюється Конституцією України і За-коном України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від З липня 1991 р.

Закон визначає всеукраїнський референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голо-сування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного значення, який полягає в безпосередньому виявленні волі народу.

Місцевий референдум — спосіб прийняття громадянами України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, рішень з найважливіших питань місцевого і значення.

Виборча система України передбачає загальне, рівне та пряме виборче право.

Принцип загальності означає, що у виборах можуть брати участь усі громадяни, які досягли певного віку, без будь-яких обмежень, крім випадків, визначених законом (див. коментар до ст. 70). Принцип рівності передбачає участь у виборах громадян на рівних правах, коли кожний виборець має один голос. Принцип прямого виборчого права вимагає безпосереднього обрання депутатів.

Однією з важливих засад демократизму політичних виборів є таємність голосування.

Державна служба є вид трудової діяльності, що полягає в практичному здійсненні державних функцій працівниками державного апарату, які займають за виборами, призначенням або конкурсом посади в \ державних установах і одержують винагороду за свою працю.

Виходячи з конституціїних положень про рівноправність громадян, на державну службу та в органи місцевого самоврядування може бути прийнятий кожний громадянин, який має певні знання, компетентний у відповідній галузі чи сфері управління. :

Будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження і щодо виборчих прав або державної служби залежно від походження, майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії. політичних переконань, роду і характеру занять, які не передбачені законом, заборонені. і

Конституція України — Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

 Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частину другу статті 59 виключено

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Конституция Украины текст на русском

с изменениями от 03.09.2019

Конституция Украины, как независимого государства была принята в первой своей редакции 28 июня 1996 года. В ней признается и должен действовать принцип верховенства права, она должна иметь высшую юридическую силу. Законы и иные нормативно-правовые акты принимаются на основе Конституции Украины и должны соответствовать ей. Обращение в суд для защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина непосредственно на основании Конституции Украины гарантируется.

Содержание Конституции Украины:

Найти компанию:

Конституция Украины

Действующая Конституция Украины была принята 28 июня 1996 года на пятой сессии Верховной рады Украины II созыва. Закон Украины № 254/96-ВР, ратифицирующий новую Конституцию и аннулирующий предыдущую Конституцию УССР и Конституционный договор, был официально подписан в несколько раньше, в середине июня 1996 года.

В соответствии с Конституцией день принятия Основного Закона является государственным праздником — Днём Конституции Украины и объявлен праздничным (нерабочим) днём

Конституция Украины как высший законодательный акт определила базовые принципы организации высших органов государства и местного самоуправления, их отношения и компетенцию, а также права, свободы и обязанности человека и гражданина. Утверждение Основного Закона создало юридическую основу для эффективной и рациональной перестройки политических структур, стабилизации экономики, формирования развитого гражданского общества.

С принятием Конституции были определены базовые координаты и ориентиры, совокупность общественных ценностей — все то, что формирует политико-экономическую систему. Очерчены отношения государства и человека, государства и гражданина, их права и взаимные обязанности. Установлены пределы вмешательства государства в жизнь общества и отдельной личности.

Принятие Конституции разграничило права и обязанности различных ветвей власти, политических партий и общественных организаций.

Просмотров: 948676

Недвижимость Киева и Киевской области

Раздел 2 — Права, свободы и обязанности человека и гражданина

Статья 21. Все люди свободны и равны в своем достоинстве и правах. Права и свободы человека неотчуждаемы и нерушимы.

Статья 22. Права и свободы человека и гражданина, закрепленные этой Конституцией, не являются исчерпывающими. Конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть упразднены.

При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод.

Статья 23. Каждый человек имеет право на свободное развитие своей личности, если при этом не нарушаются права и свободы других людей, и имеет обязанности перед обществом, в котором обеспечивается свободное и всестороннее развитие его личности.

Статья 24. Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом.

Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и иных убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного положения, места жительства, по языковым или иным признакам.

Равенство прав женщины и мужчины обеспечивается: предоставлением женщинам равных с мужчинами возможностей в общественно-политической и культурной деятельности, в получении образования и профессиональной подготовке, в труде и вознаграждении за него; специальными мерами по охране труда, и здоровья женщин, установлением пенсионных льгот; созданием условий, дающих женщинам возможность сочетать работу с материнством; правовой защитой, материальной и моральной поддержкой материнства и детства, включая предоставление оплачиваемых отпусков и иных льгот беременным женщинам и матерям.

Статья 25. Гражданин Украины не может быть лишен гражданства и права переменить гражданство.

Гражданин Украины не может быть выдворен за пределы Украины либо выдан другому государству.

Украина гарантирует заботу и защиту своим гражданам, находящимся за ее пределами.

Статья 26. Иностранцы и лица без гражданства, находящиеся в Украине на законных основаниях, пользуются теми же правами и свободами, а также несут такие же обязанности, как и граждане Украины, — за исключениями, установленными Конституцией, законами или международными договорами Украины.

Иностранцам и лицам без гражданства может быть предоставлено убежище в порядке, установленном законом.

Статья 27. Каждый человек имеет неотъемлемое право на жизнь.
Никто не может быть произвольно лишен жизни. Обязанность государства — защищать жизнь человека.

Каждый имеет право защищать свою жизнь и здоровье, жизнь и здоровье других людей от противоправных посягательств.

Статья 28. Каждый имеет право на уважение его достоинства.

Никто не может быть подвергнут пыткам, жестокому, нечеловеческому или унижающему его достоинство обращению либо наказанию.

Ни один человек без его добровольного согласия не может быть подвергнут медицинским, научным или иным опытам.

Статья 29. Каждый человек имеет право на свободу и личную неприкосновенность.э

Никто не может быть арестован или содержаться под стражей иначе как по мотивированному решению суда и только на основаниях и в порядке, установленных законом.

В случае настоятельной необходимости предотвратить преступление или его пресечь уполномоченные на то законом органы могут применить содержание лица под стражей в качестве временной меры пресечения, обоснованность которого в течение семидесяти двух часов должна быть проверена судом. Задержанное лицо немедленно освобождается, если в течение семидесяти двух часов с момента задержания ему не вручено мотивированное решение суда о содержании под стражей.

Каждому арестованному или задержанному должно быть безотлагательно сообщено о мотивах ареста или задержания, разъяснены его права и предоставлена ​​возможность с момента задержания защищать себя лично и пользоваться юридической помощью защитника.

Каждый задержанный имеет право в любое время обжаловать в суде свое задержание.

Об аресте или задержании человека должно быть незамедлительно сообщено родственникам арестованного или задержанного.

Статья 30. Каждому гарантируется неприкосновенность жилища. Не допускается проникновение в жилище или в иное владение лица, проведение в них осмотра или обыска иначе как по мотивированному решению суда.

В неотложных случаях, связанных со спасением жизни людей и имущества либо с непосредственным преследованием лиц, подозреваемых в совершении преступления, возможен иной, установленный законом, порядок проникновения в жилище или в иное владение лица, проведение в них осмотра и обыска.

Статья 31. Каждому гарантируется тайна переписки, телефонных разговоров, телеграфной и иной корреспонденции. Исключения могут быть установлены только судом в случаях, предусмотренных законом, с целью предотвратить преступление или установить истину при расследовании уголовного дела, если иными способами получить информацию невозможно.

Статья 32. Никто не может подвергаться вмешательству в его личную и семейную жизнь, кроме случаев, предусмотренных Конституцией Украины.

Не допускается сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о лице без его согласия, кроме случаев, определенных законом, и только в интересах национальной безопасности, экономического благосостояния и прав человека.

Каждый гражданин имеет право знакомиться в органах государственной власти, органах местного самоуправления, учреждениях и организациях со сведениями о себе, не являющимися государственной или иной защищенной законом тайной.

Каждому гарантируется судебная защита права опровергать недостоверную информацию о себе и членах своей семьи и права требовать изъятия любой информации, а также право на возмещение материального и морального ущерба, причиненного сбором, хранением, использованием и распространением такой недостоверной информации.

Статья 33. Каждому, кто на законных основаниях находится на территории Украины, гарантируется свобода передвижения, свободный выбор места жительства, право свободно покидать территорию Украины, за исключением ограничений, устанавливаемых законом.

Гражданин Украины не может быть лишен права в любое время возвратиться в Украину.

Статья 34. Каждому гарантируется право на свободу мысли и слова, на свободное выражение своих взглядов и убеждений.

Каждый имеет право свободно собирать, хранить, использовать и распространять информацию устно, письменно либо иным способом — по своему выбору.

Осуществление этих прав может быть ограничено законом в интересах национальной безопасности, территориальной целостности либо общественного порядка с целью предупреждения беспорядков или преступлений, для охраны здоровья населения, для защиты репутации или прав других людей, для предупреждения разглашения информации, полученной конфиденциально, либо для поддержания авторитета и непредвзятости правосудия.

Статья 35. Каждый имеет право на свободу мировоззрения и вероисповедания. Это право включает свободу исповедовать любую религию или не исповедовать никакой, беспрепятственно отправлять единолично или коллективно религиозные культы и ритуальные обряды, вести религиозную деятельность.

Осуществление этого права может быть ограничено законом только в интересах охраны общественного порядка, здоровья и нравственности населения или защиты прав и свобод других людей.

Церковь и религиозные организации в Украине отделены от государства, а школа — от церкви. Никакая религия не может быть признана государством как обязательная.

Никто не может быть освобожден от своих обязанностей перед государством или отказаться от исполнения законов по мотивам религиозных убеждений. В случае если исполнение воинской обязанности противоречит религиозным убеждениям гражданина, исполнение этой обязанности должно быть заменено альтернативной (невоенной) службой.

Статья 36. Граждане Украины имеют право на свободу объединения в политические партии и общественные организации для осуществления и защиты своих прав и свобод и удовлетворения политических, экономических, социальных, культурных и иных интересов, за исключением ограничений, установленных законом в интересах национальной безопасности и общественного порядка, охраны здоровья населения или защиты прав и свобод других людей.

Политические партии в Украине содействуют формированию и выражению политической воли граждан, принимают участие в выборах. Членами политических партий могут быть только граждане Украины. Ограничения относительно членства в политических партиях устанавливаются исключительно настоящей Конституцией и законами Украины.

Граждане имеют право на участие в профессиональных союзах с целью защиты своих трудовых и социально-экономических прав и интересов. Профессиональные союзы являются общественными организациями, объединяющими граждан, связанных общими интересами по роду их профессиональной деятельности. Профессиональные союзы создаются без предварительного разрешения на основе свободного выбора их членов. Все профессиональные союзы имеют равные права. Ограничения относительно членства в профессиональных союзах устанавливаются исключительно настоящей Конституцией и законами Украины.

Никто не может быть принужден к вступлению в какое бы то ни было объединение граждан или ограничен в правах за принадлежность или непринадлежность к политическим партиям или общественным организациям.
Все объединения граждан равны перед законом.

Статья 37. Создание и деятельность политических партий и общественных организаций, программные цели или действия которых направлены на ликвидацию независимости Украины, изменение конституционного строя насильственным путем, нарушение суверенитета и территориальной целостности государства, подрыв его безопасности, незаконный захват государственной власти, пропаганду войны, насилия, на разжигание межэтнической, расовой, религиозной вражды, посягательства, на права и свободы человека, здоровье населения, запрещаются.

Политические партии и общественные организации не могут иметь военизированных формирований.

Не допускается создание и деятельность организационных структур политических партий в органах исполнительной и судебной власти и исполнительных органах местного самоуправления, воинских формированиях, а также на государственных предприятиях, в учебных заведениях и других государственных учреждениях и организациях.

Запрещение деятельности объединений граждан осуществляется только в судебном порядке.

Статья 38. Граждане имеют право принимать участие в управлении государственными делами, во всеукраинском и местных референдумах, свободно избирать и быть избранными в органы государственной власти и органы местного самоуправления.

Граждане пользуются равным правом доступа к государственной службе, а также к службе в органах местного самоуправления.

Статья 39. Граждане имеют право собираться мирно, без оружия и проводить собрания, митинги, шествия и демонстрации, о проведении которых заблаговременно уведомляются органы исполнительной власти или органы местного самоуправления.
Ограничение относительно реализации этого права может устанавливаться судом в соответствии с законом и только в интересах национальной безопасности и общественного порядка — с целью предупреждения беспорядков или преступлений, для охраны здоровья населения или защиты прав и свобод других людей.

Статья 40. Все имеют право направлять индивидуальные или коллективные письменные обращения либо лично обращаться в органы государственной власти, органы местного самоуправления и к должностным и служебным лицам этих органов, которые обязаны рассмотреть обращение и дать обоснованный ответ в установленный законом срок.

Статья 41. Каждый имеет право владеть, пользоваться и распоряжаться своей собственностью, результатами своей интеллектуальной, творческой деятельности.
Право частной собственности приобретается в порядке, определенном законом.

Граждане для удовлетворения своих потребностей могут пользоваться объектами права государственной и коммунальной собственности в соответствии с законом.

Никто не может быть противоправно лишен права собственности. Право частной собственности нерушимо.

Принудительное отчуждение объектов права частной собственности может быть применено только как исключение по мотивам общественной необходимости, на основании и в порядке, установленных законом, и при условии предварительного и полного возмещения их стоимости. Принудительное отчуждение таких объектов с последующим полным возмещением их стоимости допускается только в условиях военного или чрезвычайного положения.

Конфискация имущества может быть применена исключительно по решению суда в случаях, объеме и порядке, установленных законом.

Использование собственности не может наносить вред правам, свободам и достоинству граждан, интересам общества, ухудшать экологическую ситуацию и природные качества земли.

Статья 42. Каждый имеет право на предпринимательскую деятельность, не запрещенную законом.

Предпринимательская деятельность депутатов, должностных и служебных лиц органов государственной власти и органов местного самоуправления ограничивается законом.

Государство обеспечивает защиту конкуренции в предпринимательской деятельности. Не допускаются злоупотребление монопольным положением на рынке, неправомерное ограничение конкуренции и недобросовестная конкуренция. Виды и пределы монополии определяются законом.

Государство защищает права потребителей, осуществляет контроль за качеством и безопасностью продукции и всех видов услуг и работ, содействует деятельности общественных организаций потребителей.

Статья 43. Каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно избирает или на который свободно соглашается.

Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.

Использование принудительного труда запрещается. Не считается принудительным трудом военная или альтернативная (невоенная) служба, а также работа или служба, выполняемая лицом по договору или иному решению суда либо в соответствии с законами о военном и о чрезвычайном положении.

Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже той, которая определена законом.

Использование труда женщин и несовершеннолетних на опасных для их здоровья работах запрещается.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.

Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.

Статья 44. Работающие имеют право на забастовку для защиты своих экономических и социальных интересов.

Порядок осуществления права на забастовку устанавливается законом с учетом необходимости обеспечения национальной безопасности, охраны здоровья, прав и свобод других людей.

Никто не может быть принужден к участию или неучастию в забастовке.

Запрещение забастовки возможно только на основании закона.

Статья 45. Каждый работающий имеет право на отдых.
Это право обеспечивается предоставлением дней еженедельного отдыха, а также оплачиваемого ежегодного отпуска, установлением сокращенного рабочего дня для отдельных профессий и производств, сокращенной продолжительности работы в ночное время.

Максимальная продолжительность рабочего времени, минимальная продолжительность отдыха и оплачиваемого ежегодного отпуска, выходные и праздничные дни, а также иные условия осуществления этого права определяются законом.

Статья 46. Граждане имеют право на социальную защиту, включающую право на обеспечение их в случае полной, частичной или временной потери трудоспособности, потери кормильца, безработицы по независящим от них обстоятельствам, а также в старости и в иных случаях, предусмотренных законом.

Это право гарантируется общеобязательным государственным социальным страхованием за счет страховых взносов граждан, предприятий, учреждений и организаций, а также бюджетных и иных источников социального обеспечения; созданием сети государственных, коммунальных, частных учреждений для ухода за нетрудоспособными.

Пенсии, иные виды социальных выплат и пособий, являющиеся основным источником существования, должны обеспечивать уровень жизни не ниже прожиточного минимума, установленного законом.

Статья 47. Каждый имеет право на жилище. Государство создает условия, при которых каждый гражданин будет иметь возможность построить жилище, приобрести его в собственность или взять в аренду.

Гражданам, нуждающимся в социальной защите, жилище предоставляется государством и органами местного самоуправления бесплатно или за доступную для них плату в соответствии с законом.

Никто не может быть принудительно лишен жилища иначе как на основании закона по решению суда.

Статья 48. Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, включающий достаточное питание, одежду, жилище.

Статья 49. Каждый имеет право на охрану здоровья, медицинскую помощь и медицинское страхование.

Охрана здоровья обеспечивается государственным финансированием соответствующих социально — экономических, медико-санитарных и оздоровительно — профилактических программ.

Государство создает условия для эффективного и доступного для всех граждан медицинского обслуживания. В государственных и коммунальных учреждениях здравоохранения медицинская помощь предоставляется бесплатно; существующая сеть таких учреждений не может быть сокращена. Государство способствует развитию лечебных учреждений всех форм собственности.

Государство заботится о развитии физической культуры и спорта, обеспечивает санитарно — эпидемическое благополучие.

Статья 50. Каждый имеет право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду и на возмещение причиненного нарушением этого права вреда.

Каждому гарантируется право свободного доступа к информации о состоянии окружающей среды, о качестве пищевых продуктов и предметов быта, а также право на ее распространение. Такая информация никем не может быть засекречена.

Статья 51. Брак основывается на добровольном согласии женщины и мужчины. Каждый из супругов имеет равные права и обязанности в браке и семье.

Родители обязаны содержать детей до их совершеннолетия. Совершеннолетние дети обязаны заботиться о своих нетрудоспособных родителях.

Семья, детство, материнство и отцовство охраняются государством.

Статья 52. Дети равны в своих правах независимо от происхождения, а также от того, рождены они в браке или вне его.

Какое бы то ни было насилие над ребенком и его эксплуатация преследуются по закону.

Содержание и воспитание детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения, возлагается на государство. Государство поощряет и поддерживает благотворительную деятельность в отношении детей.

Статья 53. Каждый имеет право на образование.
Полное общее среднее образование является обязательным. Государство обеспечивает доступность и бесплатность дошкольного, полного общего среднего, профессионально — технического у высшего образования в государственных и коммунальных учебных заведениях; развитие дошкольного, полного общего среднего, внешкольного, профессионально-технического, высшего и последипломного образования, разных форм обучения; предоставление государственных стипендий и льгот учащимся и студентам.

Граждане имеют право бесплатно получить высшее образование в государственных и коммунальных учебных заведениях на конкурсной основе.

Гражданам, принадлежащим к национальным меньшинствам, в соответствии с законом гарантируется право обучения на родном языке либо на изучение родного языка в государственных и коммунальных учебных заведениях или через национальные культурные общества.

Статья 54. Гражданам гарантируется свобода литературного, художественного, научного и технического творчества, защита интеллектуальной собственности, их авторских прав, моральных и материальных интересов, возникающих в связи с различными видами интеллектуальной деятельности.

Каждый гражданин имеет право на результаты своей интеллектуальной, творческой деятельности; никто не может использовать или распространять их без его согласия, за исключениями, установленными законом.

Государство содействует развитию науки, установлению научных связей Украины с мировым сообществом.

Культурное наследие охраняется законом.

Государство обеспечивает сохранение исторических памятников и других объектов, представляющих культурную ценность, принимает меры для возвращения в Украину находящихся за ее пределами культурных ценностей народа.

Статья 55. Права и свободы человека и гражданина защищаются судом.

Каждому гарантируется право на обжалование в суде решений, действий или бездействия органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц.

Каждый имеет право обращаться за защитой своих прав к Уполномоченному Верховной Рады Украины по правам человека.

Каждому гарантируется право обратиться с конституционной жалобой в Конституционный Суд Украины на основаниях, установленных настоящей Конституцией, и в порядке, определенном законом.

Каждый имеет право после использования всех национальных средств правовой защиты обращаться за защитой своих прав и свобод в соответствующие международные судебные учреждения или в соответствующие органы международных организаций, членом или участником которых является Украина.

Каждый имеет право любыми не запрещенными законом средствами защищать свои права и свободы от нарушений и противоправных посягательств.

Статья 56. Каждый имеет право на возмещение за счет государства или органов местного самоуправления материального и морального ущерба, причиненного незаконными решениями, действиями или бездействием органов государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных и служебных лиц при осуществлении ими своих полномочий.

Статья 57. Каждому гарантируется право знать свои права и обязанности.
Законы и иные нормативно — правовые акты, определяющие права и обязанности граждан, должны быть доведены до сведения населения в порядке, установленном законом.

Законы и иные нормативно-правовые акты, определяющие права и обязанности граждан, которые не доведены до сведения населения в порядке, установленном законом, являются недействительными.

Статья 58. Законы и иные нормативно — правовые акты не имеют обратного действия во времени, кроме случаев, когда они смягчают или отменяют ответственность лица.

Никто не может отвечать за деяния, которые на момент их совершения не признавались законом как правонарушения.

Статья 59. Каждый имеет право на профессиональную юридическую помощь. В случаях, предусмотренных законом, эта помощь предоставляется бесплатно. Каждый свободен в выборе защитника своих прав.

Статья 60. Никто не обязан исполнять явно преступные распоряжения или приказы.
За отдачу и исполнение явно преступного распоряжения или приказа наступает юридическая ответственность.

Статья 61. Никто не может быть дважды привлечен к юридической ответственности одного вида за одно и то же правонарушение.

Юридическая ответственность лица имеет индивидуальный характер.

Статья 62. Лицо считается невиновным в совершении преступления и не может быть подвергнуто уголовному наказанию, пока его вина не будет доказана в законном порядке и установлена обвинительным приговором суда.

Никто не обязан доказывать свою невиновность в совершении преступления.

Обвинение не может основываться на доказательствах, полученных незаконным путем, а также на предположениях. Все сомнения относительно доказанности вины лица истолковываются в его пользу.

В случае отмены приговора суда как неправосудного государство возмещает материальный и моральный ущерб, причиненный безосновательным осуждением.

Статья 63. Лицо не несет ответственности за отказ давать показания или объяснения в отношении себя, членов семьи или близких родственников, круг которых определяется законом.

Подозреваемый, обвиняемый или подсудимый имеет право на защиту.

Осужденный пользуется всеми правами человека и гражданина, за исключением ограничений, определенных законом и установленных приговором суда.

Статья 64. Конституционные права и свободы человека и гражданина не могут быть ограничены, кроме случаев, предусмотренных Конституцией Украины.

В условиях военного или чрезвычайного положения могут устанавливаться отдельные ограничения прав и свобод с указанием срока действия этих ограничений. Не могут быть ограничены права и свободы, предусмотренные статьями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 этой  Конституции.

Статья 65. Защита Отечества, независимости и территориальной целостности Украины, уважение ее государственных символов являются обязанностью граждан Украины.

Граждане несут военную службу в соответствии с законом.

Статья 66. Каждый обязан не наносить вред природе, культурному наследию, возмещать причиненные им убытки.

Статья 67. Каждый обязан платить, налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.

Все граждане ежегодно подают в налоговые инспекции по месту жительства декларации о своем имущественном положении и доходах за истекший год в порядке, установленном законом.

Статья 68. Каждый обязан неукоснительно соблюдать Конституцию Украины и законы Украины, не посягать на права и свободы, честь и достоинство других людей.
Незнание законов не освобождает от юридической ответственности

Просмотров: 529736

Конституція України — Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

 Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частину другу статті 59 виключено

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Конституція України — Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Законодательная линия

КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ

Принят на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г.,

с изменениями, внесенными Законом

№ 2222-IV О внесении изменений в Конституцию Украины от 8 декабря 2004 г.

(соответствующая часть)

(выделено автором)

Раздел I

Общие принципы

(…)

Статья 5.

Украина — республика.

Народ — носитель суверенитета и единственный источник власти в Украине. Народ осуществляет власть напрямую и через органы государственной власти и органы местного самоуправления.

Право определять и изменять конституционный строй в Украине принадлежит исключительно народу и не может быть узурпировано государством, его органами или должностными лицами.

Никто не может узурпировать государственную власть.

Статья 15.

Общественная жизнь в Украине основана на принципах политического, экономического и идеологического разнообразия.

Никакая идеология не может быть признана государством обязательной.

Цензура запрещена.

Государство гарантирует свободу политической деятельности, не запрещенную Конституцией и законами Украины.

(…)

Раздел II

Права, свободы и обязанности человека и гражданина

Статья 32.

Никто не может быть подвергнут вмешательству в его личную и семейную жизнь, кроме случаев, предусмотренных Конституцией Украины.

Сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о человеке без его согласия не допускаются, за исключением случаев, установленных законом, и только в интересах национальной безопасности, экономического благополучия и прав человека.

Каждый гражданин имеет право знакомиться со сведениями о себе, не составляющими государственную или иную охраняемую законом тайну, в органах государственной власти, органах местного самоуправления, учреждениях и организациях.

Каждому гарантируется судебная защита права исправлять неверные сведения о себе и членах своей семьи, а также право требовать удаления любой информации, а также право на компенсацию материального и морального ущерба. вызванные сбором, хранением, использованием и распространением такой неверной информации.

(…)

Статья 34.

Каждому гарантируется право на свободу мысли и слова, а также на свободное выражение своих взглядов и убеждений.

Каждый имеет право свободно собирать, хранить, использовать и распространять информацию устно, письменно или иными способами по своему выбору.

Осуществление этих прав может быть ограничено законом в интересах национальной безопасности, территориальной неделимости или общественного порядка, с целью предотвращения беспорядков или преступлений, защиты здоровья населения, репутации или прав других лиц, предотвращения публикация конфиденциальной информации или поддержка авторитета и беспристрастности правосудия.

(…)

Статья 36.

Граждане Украины имеют право на свободу объединения в политические партии и общественные организации для осуществления и защиты своих прав и свобод, а также для удовлетворения своих политических, экономических, социальных, культурных и других интересов, за исключением ограничений. установленный законом в интересах национальной безопасности и общественного порядка, охраны здоровья населения или защиты прав и свобод других лиц.

Политические партии в Украине способствуют формированию и выражению политической воли граждан и участвуют в выборах. Членами политических партий могут быть только граждане Украины. Ограничения на членство в политических партиях устанавливаются исключительно настоящей Конституцией и законами Украины.

(…)

Никто не может быть принужден к вступлению в какое-либо объединение граждан или ограничен в правах за принадлежность или непринадлежность к политическим партиям или общественным организациям.

Все объединения граждан равны перед законом.

Статья 37.

Создание и деятельность политических партий и общественных объединений запрещены, если их программные цели или действия направлены на ликвидацию независимости Украины, изменение конституционного строя насильственным путем, нарушение суверенитета и территориальной неделимости Украины. Государство, подрыв его безопасности, незаконный захват государственной власти, пропаганда войны и насилия, разжигание межнациональной, расовой или религиозной вражды, а также посягательства на права и свободы человека и здоровье населения .

Политические партии и общественные объединения не могут иметь военизированных формирований.

Не допускаются создание и деятельность организационных структур политических партий в органах исполнительной и судебной власти и исполнительных органах местного самоуправления, в воинских формированиях, а также на государственных предприятиях, учебных заведениях и других государственных учреждениях и организациях.

Запрет деятельности объединений граждан осуществляется только в судебном порядке.

Статья 38.

Граждане имеют право участвовать в управлении государственными делами, во всеукраинских и местных референдумах, свободно избирать и быть избранными в органы государственной власти и органы местного самоуправления.

Граждане пользуются равным правом доступа к государственной службе и к службе в органах местного самоуправления.

Статья 39.

Граждане имеют право собираться мирно без оружия, проводить собрания, митинги, шествия и демонстрации, предварительно уведомив об этом органы исполнительной власти или органы местного самоуправления.

Ограничения на осуществление этого права могут быть установлены судом в соответствии с законом и только в интересах национальной безопасности и общественного порядка с целью предотвращения беспорядков или преступлений, защиты здоровья населения или защиты права и свободы других лиц.

Статья 40.

Каждый имеет право подавать индивидуальные или коллективные обращения, а также лично обращаться в органы государственной власти, органы местного самоуправления, а также к должностным лицам и должностным лицам этих органов, которые обязаны рассмотреть обращения и предоставить мотивированный ответ в установленный законом срок.

(…)

Глава III

Выборы. Референдум

Статья 69.

Выражение воли народа осуществляется посредством выборов, референдума и других форм прямой демократии.

Статья 70.

Граждане Украины, достигшие восемнадцатилетнего возраста на день проведения выборов и референдумов, имеют право голосовать на выборах и референдумах.

Граждане, признанные судом недееспособными, не имеют права голоса.

Статья 71.

Выборы в органы государственной власти и органы местного самоуправления являются свободными и проводятся на основе всеобщего равного и прямого избирательного права при тайном голосовании.

Избирателям гарантируется свободное волеизъявление.

Статья 72.

Всеукраинский референдум назначается Верховной Радой Украины или Президентом Украины в соответствии с их полномочиями, установленными настоящей Конституцией.

Всеукраинский референдум созывается по народной инициативе по требованию не менее трех миллионов граждан Украины, имеющих право голоса, при условии, что подписи за назначение референдума будут собраны не менее чем за два — трети областей, имея не менее 100 000 подписей в каждой области.

Статья 73.

Вопросы изменения территории Украины решаются исключительно путем всеукраинского референдума.

Статья 74.

Референдум не допускается по законопроектам по вопросам налогов, бюджета и амнистии.

Глава IV

Верховная Рада Украины

Статья 75.

Единственным органом законодательной власти в Украине является Парламент — Верховная Рада Украины.

Статья 76.

(в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

Конституционный состав Верховной Рады Украины составляет 450 народных депутатов Украины, которые избираются на основе всеобщего, равного и прямого избирательного права при тайном голосовании.

Любой гражданин Украины, который на день выборов достиг двадцати одного года, имеет право голоса и проживает в Украине последние пять лет, может быть избран народным депутатом Украины.

Гражданин, имеющий судимость за совершение умышленного преступления, не может быть избран в Верховную Раду Украины, если запись не аннулирована и не стерта в установленном законом порядке.

Полномочия народных депутатов Украины определяются Конституцией и законами Украины.

Верховная Рада Украины избирается сроком на пять лет.

Статья 77.

(п. 1 в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

Очередные выборы в Верховную Раду Украины проходят в последнее воскресенье последнего месяца пятого года полномочий Верховной Рады Украины.

Внеочередные выборы в Верховную Раду Украины назначаются Президентом Украины и проводятся в течение шестидесяти дней со дня опубликования решения о досрочном прекращении полномочий Верховной Рады Украины.

Порядок проведения выборов народных депутатов Украины устанавливается законом.

Статья 78.

(в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

народных депутата Украины осуществляют свои полномочия на постоянной основе.

Народный депутат Украины не может иметь иного представительского мандата, находиться на государственной службе, занимать другие оплачиваемые должности, заниматься коммерческой или коммерческой деятельностью (за исключением преподавательской, научной и творческой деятельности) или быть депутатом. член администрации / руководящего органа коммерческого предприятия или организации.

Требования о несовместимости депутатского мандата с другими видами деятельности устанавливаются законом.

При возникновении обстоятельств, мешающих народному депутату Украины выполнить требование о несовместимости депутатского мандата с другими видами деятельности, народный депутат Украины в течение двадцати дней со дня возникновения таких обстоятельств должен отказаться от своей деятельности. заинтересован или лично подал заявление о лишении себя полномочий национального депутата;

Статья 79.

Перед вступлением в должность народные депутаты Украины приносят перед Верховной Радой Украины следующую присягу:

«Я клянусь в верности Украине. Я обязуюсь всеми своими делами защищать суверенитет и независимость Украины, обеспечивать благо Родины и благополучие украинского народа. Клянусь соблюдать Конституцию Украины. и законы Украины, чтобы выполнять свои обязанности в интересах всех соотечественников ».

Присягу зачитывает старший народный депутат Украины перед открытием первой сессии новоизбранной Верховной Рады Украины, после чего депутаты подтверждают присягу своими подписями под ее текстом.

Отказ принести присягу влечет утрату депутатского мандата.

Полномочия народных депутатов Украины начинаются с момента принесения присяги.

Статья 80.

Народным депутатам Украины гарантируется депутатская неприкосновенность.

Народные депутаты Украины не несут юридической ответственности за результаты голосования или за высказывания, сделанные в парламенте и его органах, за исключением ответственности за оскорбление или клевету.

Народные депутаты Украины не могут быть привлечены к уголовной ответственности, задержаны или арестованы без согласия Верховной Рады Украины.

Артикул 81

(в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

Полномочия народных депутатов Украины прекращаются одновременно с прекращением полномочий Верховной Рады Украины.

Полномочия народного депутата Украины прекращаются до истечения срока его полномочий в случае:

(1) его или ее отставка по личному заявлению;

(2) вступление в законную силу обвинительного приговора;

(3) суд признал его недееспособным или безвестно отсутствующим;

(4) прекращение его гражданства или выезд из Украины на постоянное место жительства за границу;

(5) отказ им в течение двадцати дней со дня возникновения обстоятельств, препятствующих выполнению им требования о несовместимости депутатского мандата с другими видами деятельности, устранения таких обстоятельств;

(6) его или ее отказ, будучи избранным от политической партии (избирательного блока политических партий), присоединиться к парламентской фракции, представляющей ту же политическую партию (тот же избирательный блок политических партий), или его или ее выход из такой фракции;

(7) его или ее смерть.

К досрочному прекращению полномочий народного депутата Украины влечет также досрочное прекращение в соответствии с Конституцией Украины полномочий Верховной Рады Украины, причем такое прекращение полномочий депутата вступает в силу со дня когда Верховная Рада Украины нового созыва открывает свое первое заседание.

Решение о досрочном прекращении полномочий народного депутата Украины по основаниям, указанным в подпунктах (1), (4) части второй настоящей статьи, относится к компетенции Верховной Рады Украины, а основание, указанное в п. Решение по подпункту (5) второго абзаца настоящей статьи решается судом.

В случае вступления в законную силу обвинительного приговора в отношении народного депутата Украины или признания судом народного депутата Украины недееспособным или безвестно отсутствующим, его полномочия прекращаются со дня вступления решения суда в законную силу, а в случае признания его недееспособным или безвестно отсутствующим. смерть депутата в день его смерти, подтвержденная соответствующим документом.

Если народный депутат Украины, будучи избранным от политической партии (избирательного блока политических партий), не может присоединиться к парламентской фракции, представляющей ту же политическую партию (тот же избирательный блок политических партий), либо выходит из такой фракция, высший руководящий орган соответствующей политической партии (избирательного блока политических партий) принимает решение о досрочном прекращении его полномочий на основании закона, прекращение которого вступает в силу со дня принятия такого решения.

Артикул 85

(в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

К полномочиям Верховной Рады Украины относятся:

(…)

(2) о проведении всеукраинского референдума по вопросам, указанным в статье 73 настоящей Конституции;

(…)

(7) назначение выборов Президента Украины в сроки, указанные в настоящей Конституции;

(…)

(29) создание и упразднение районов, установление и изменение границ районов и поселков / городов, отнесение населенных пунктов к разряду поселков / городов, наименование и переименование населенных пунктов и районов;

(30) о назначении очередных и внеочередных выборов в органы местного самоуправления;

(…)

Артикул 90

(в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

Полномочия Верховной Рады Украины прекращаются со дня открытия Верховной Радой Украины нового созыва своего первого заседания.

Президент Украины может распорядиться о досрочном прекращении полномочий Верховной Рады Украины по адресу:

(1) не сформирована в течение одного месяца коалиция парламентских фракций в Верховной Раде Украины, как это предусмотрено статьей 83 настоящей Конституции;

(2) в течение шестидесяти дней после отставки Кабинета Министров Украины не назначены члены Кабинета Министров Украины;

(3) Верховная Рада Украины не может в течение тридцати дней после одной очередной сессии начать свои пленарные заседания.

Решение о досрочном прекращении полномочий Верховной Рады Украины принимает Президент Украины после проведения соответствующих консультаций с Председателем и заместителями Председателя Верховной Рады Украины и с председателями парламентских фракций Верховной Рады.

Полномочия Верховной Рады Украины, созываемой после внеочередных выборов, проведенных после досрочного прекращения Президентом Украины полномочий Верховной Рады Украины предыдущего созыва, не прекращаются в течение одного года со дня ее созыва. выборы.

Досрочное прекращение полномочий Верховной Рады Украины не может быть вызвано в течение последних шести месяцев срока ее полномочий или срока полномочий Президента Украины.

(…)

Статья 92.

Исключительно законами Украины определены:

Раздел V

Президент Украины

Статья 103.

(п. 5 в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

Президент Украины избирается гражданами Украины сроком на пять лет на основе всеобщего, равного и прямого избирательного права при тайном голосовании.

Гражданин Украины, достигший тридцати пяти лет, имеющий право голоса, проживавший в Украине последние десять лет до дня выборов и владеющий государственным языком, может быть избран. Президент Украины.

Одно и то же лицо не может быть Президентом Украины более двух сроков подряд.

Президент Украины не может иметь иной представительский мандат, занимать должности в органах государственной власти или в объединениях граждан, а также осуществлять какую-либо другую оплачиваемую или предпринимательскую деятельность или быть членом административного органа или наблюдательного совета предприятия. который направлен на получение прибыли.

Очередные выборы нового Президента Украины состоятся [до истечения срока полномочий Президента Украины] в последнее воскресенье последнего месяца пятого года срока его полномочий. В случае досрочного прекращения полномочий Президента Украины выборы Президента Украины проводятся в течение девяноста дней со дня прекращения его полномочий.

Порядок проведения выборов Президента Украины устанавливается законом.

Статья 104.

Новоизбранный Президент Украины вступает в должность не позднее чем через тридцать дней после официального объявления результатов выборов, с момента принесения присяги народу на торжественном заседании Верховной Рады Украины.

Председатель Конституционного Суда Украины приносит присягу Президенту Украины.

Президент Украины приносит следующую присягу:

«Я, (имя и фамилия), избранный по воле народа Президентом Украины, вступая в этот высокий пост, торжественно присягаю Украине.Я обязуюсь всеми своими обязательствами защищать суверенитет и независимость Украины, обеспечивать благо Родины и благополучия украинского народа, защищать права и свободы граждан, соблюдать Конституцию Украины и законы. Украины, выполнять свои обязанности в интересах всех соотечественников и повышать престиж Украины в мире ».

Президент Украины, избранный на внеочередных выборах, приносит присягу в пятидневный срок после официального объявления результатов выборов.

Статья 105.

Президент Украины пользуется правом неприкосновенности в течение срока полномочий.

Лица, виновные в оскорблении чести и достоинства Президента Украины, привлекаются к ответственности на основании закона.

Звание Президента Украины охраняется законом и сохраняется за Президентом пожизненно, если Президент Украины не отстранен от должности в порядке импичмента.

Статья 106.

(подпункты 8-16, 19, 22, 30 и параграф 4, измененные Законом от 8 декабря 2004 г.)

Президент Украины:

(…)

6) назначает всеукраинский референдум о внесении изменений в Конституцию Украины в соответствии со статьей 156 настоящей Конституции, объявляет всеукраинский референдум по народной инициативе;

7) назначает внеочередные выборы в Верховную Раду Украины в сроки, установленные настоящей Конституцией;

8) прекращает полномочия Верховной Рады Украины в случаях, предусмотренных настоящей Конституцией;

(…)

Раздел X

Автономная Республика Крым

Статья 138.

В компетенцию Автономной Республики Крым входят:

1) назначение выборов депутатов Верховной Рады Автономной Республики Крым, утверждение состава избирательной комиссии Автономной Республики Крым;

2) организация и проведение местных референдумов;

(…)

Раздел XI

Местное самоуправление

Артикул 140.

Местное самоуправление — право территориальной общины — жителей села или добровольного объединения жителей нескольких сел в одну сельскую общину, жителей поселения, города — самостоятельно решать вопросы местного характера в рамках пределы Конституции и законов Украины.

(…)

Статья 141.

(п. 1 в редакции Закона от 8 декабря 2004 г.)

Совет села, поселка, города, района, области состоит из депутатов, избираемых на пятилетний срок жителями данного села, поселка, города, района или области на основе всеобщего, равное и прямое избирательное право при тайном голосовании.

Территориальные общины избирают на четырехлетний срок на основе всеобщего, равного и прямого избирательного права при тайном голосовании глав села, поселка и города соответственно, который возглавляет исполнительный орган совета и председательствует на его заседании. встречи.

Статус руководителей, заместителей и исполнительных органов совета и их полномочия, порядок их создания, реорганизации и ликвидации определяются законом.

Председатель районного совета и председатель областного совета избираются соответствующим советом и возглавляют исполнительный аппарат совета.

Статья 143.

Территориальные сообщества села, поселка, города непосредственно или через созданные ими органы местного самоуправления управляют имуществом, находящимся в коммунальной собственности; утверждает программы социально-экономического и культурного развития и контролирует их выполнение; утверждает бюджеты соответствующих административно-территориальных единиц и контролирует их исполнение; устанавливать местные налоги и сборы в соответствии с законом; обеспечивает проведение местных референдумов и реализацию их результатов; создавать, реорганизовывать и ликвидировать коммунальные предприятия, организации и учреждения, а также осуществлять контроль за их деятельностью; решать другие вопросы местного значения, отнесенные к их компетенции законом.

(…)

Раздел XIII

О внесении изменений в Конституцию Украины

Артикул 155.

Законопроект о внесении изменений в Конституцию Украины, за исключением Главы I — «Общие принципы», Главы III — «Выборы. Референдум», и Главы XIII — «О внесении изменений в Конституцию Украины», ранее принятый большинством голосов конституционный состав Верховной Рады Украины считается принятым, если на следующей очередной сессии Верховной Рады Украины не менее двух третей конституционного состава Верховной Рады Украины Украина проголосовала за это.

Статья 156.

Законопроект о внесении изменений в Главу I — «Общие принципы», Главу III — «Выборы. Референдум, » и Главу XIII — «О внесении изменений в Конституцию Украины» внесен в Верховную Раду Украины Президентом Украины или не менее чем двумя третями конституционного состава Верховной Рады Украины, и при условии его принятия не менее чем двумя третями конституционного состава Верховной Рады Украины, и утвержден Всеукраинским референдумом, назначенным Президентом Украины.

Повторное внесение законопроекта о внесении изменений в главы I, III и XIII настоящей Конституции по одному и тому же вопросу возможно только в Верховную Раду Украины следующего созыва.

(…)

Государственная система Украины

Государственная система Украины

КОНСТИТУЦИЯ

Верховная Рада приняла Конституцию Украины, вступившую в силу 28 июня 1996 г.

Согласно Основному закону этой страны Украина является суверенным, независимым, демократическим и социальным государством с верховенством закона. Хотя такие черты, как «суверенитет» и «независимость» на самом деле очень похожи, в данном случае европейская конституционная традиция и главный тезис борцов за украинскую государственность совпадают.Под «демократичностью» подчеркивается принцип народного правления, конкретно определяемый статьей 5, в которой говорится, что «народ является носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине», осуществляя его «напрямую и через государственные органы. власти и органов местного самоуправления. «Признаком« социальный »закреплена ответственность государства по обеспечению социальной защиты населения, а« верховенство закона »подразумевает, что в Украине законность должна царить как всеобщая мера свободы, равенства и справедливости.

Принцип — это определение формы правления в статье 6: «Государственная власть в Украине осуществляется на принципах ее разделения на законодательную, исполнительную и судебную». Статья 75 Конституции определяет Верховную Раду как единственный орган законодательной власти в Украине, а высшим органом исполнительной власти является Кабинет Министров Украины (статья 113). Судопроизводство в Украине осуществляют Конституционный Суд Украины и суды общей юрисдикции (статьи 124 и 125).Статья 102 определяет статус Президента Украины: «Президент Украины является главой государства и действует от его имени».

Действующая в настоящее время Конституция Украины была оценена в целом положительно самой авторитетной в сфере конституционного законодательства «Демократией через закон» Комиссией Совета Европы », более известной как« Венецианская комиссия ».

ИНСТИТУТ ПРЕЗИДЕНТСТВА В УКРАИНЕ

В Украине институт президентства во главе государства — сравнительно новое явление в политической жизни и государственном строительстве Украины.

Зарождение демократического общества в стране началось еще во времена казачества; Однако грандиозное развитие демократии и одновременно формирование института президентства происходило на фоне освободительной борьбы во втором десятилетии ХХ века. Четыре Универсалии (указа) были изданы во время Центральной Рады, которые должны были заложить основы демократизации украинского общества. 29 апреля 1918 года Центральная Рада избрала Михаила Грушевского президентом Украинской Народной Республики и своим последним указом от 22 января 1919 года провозгласила полную политическую независимость Украины от России.

В рамках СССР функции главы государства в Украинской ССР до 1991 года выполняла Верховная Рада, как представляется, как высший орган государственной власти, ее Президиум как постоянно действующий орган Правительства и его Председатель.

Создание института президентства Украины было ключевым элементом реформирования государственной власти, связанного с провозглашением независимости Украины и изменением ее конституционного строя. 5 июля 1991 г. были приняты следующие законы Украины: «Об учреждении должности Президента Украинской ССР и внесении изменений и дополнений в Конституцию (Основной Закон) Украинской ССР», «О Президенте Украинской ССР». ССР »и« О выборах Президента Украинской ССР ».

Институт президентства в его нынешнем виде сформировался не сразу. Сначала президент в соответствии со своим статусом и титулом был высшим должностным лицом в стране, а затем стал главой государства и исполнительной власти, который в настоящее время действует в качестве главы государства в соответствии с действующей Конституцией.

ИСПОЛНИТЕЛЬНАЯ ВЛАСТЬ

Правительство, Кабинет Министров Украины, который состоит из Премьер-министра Украины, первого вице-премьер-министра, трех вице-премьер-министров и семнадцати различных ведомственных министров, осуществляет исполнительную власть в Украине.

Премьер-министр возглавляет Кабинет и руководит его работой. Президент назначает Премьер-министра с согласия более половины конституционного состава Верховной Рады. Президент по представлению Премьер-министра назначает персональный состав Кабинета Министров.

Премьер-министр подотчетен Президенту и подотчетен и действует под контролем Верховной Рады Украины.

Правительство в пределах своих полномочий издает постановления и постановления, обязательные к исполнению.Премьер-министр подписывает акты Кабинета Министров Украины.

В случае отставки премьер-министра или принятия Верховной Радой резолюции о вотуме недоверия все Правительство уходит с должности.

Кабинет Министров предусматривает проведение финансовой, ценовой, инвестиционной и налоговой политики, а также действий в сферах труда и занятости населения, социальной защиты, образования, науки и культуры, охраны окружающей среды, экологической безопасности и природопользования.

Кабинет Министров разрабатывает для утверждения Верховной Радой проект Закона о Государственном бюджете Украины и обеспечивает его исполнение.

С момента принятия Декларации о государственном суверенитете Украины 16 июля 1990 года состав Кабинета Министров менялся двенадцать раз. Это двенадцатое правительство Украины, которое сейчас у власти.

О Кабинете Министров можно узнать в главе VI Конституции Украины, регулирующей деятельность Правительства Украины, а также обратившись на официальный сайт Кабинета Министров Украины

НАЦИОНАЛЬНЫЕ ОРГАНЫ ИСПОЛНИТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ

Помимо Кабинета министров, в систему национального исполнительного органа входят министерства, государственные комитеты (государственные службы) и центральные органы исполнительной власти с особым статусом.

Министерство является основным органом в системе национального исполнительного органа, реализующим политику правительства в определенной сфере деятельности, которым руководит министр. Как член Кабинета Министров Украины, Министр отвечает за разработку и реализацию Программы Кабинета Министров по соответствующим вопросам и реализацию государственной политики в определенной сфере управления государством. Он осуществляет руководство в этой сфере, руководит и координирует деятельность других органов исполнительной власти по вопросам, отнесенным к его компетенции.

Государственный комитет (государственная служба) — центральный орган исполнительной власти, деятельность которого направляется и координируется Премьер-министром Украины, любым из вице-премьер-министров или министров. Государственный комитет (государственная служба) вносит предложения по формулированию государственной политики членам-корреспондентам Кабинета министров и обеспечивает ее реализацию в определенной сфере, осуществляет контроль в этой сфере, а также межведомственную координацию и функциональное регулирование по делегированным вопросам. к его авторитету.Председатель возглавляет Государственный комитет по государственной службе.

Особый статус Центральный орган исполнительной власти имеет особую миссию и полномочия, определенные Конституцией и законодательством Украины, с конкретным порядком формирования, расстановки, снятия, отчетности и отчетности, а также назначения и увольнения руководящего состава и решения других вопросов. . Председатель центрального органа исполнительной власти с особым статусом

СУДЕБНЫЙ ОТДЕЛ ВЛАСТИ

Согласно Конституции, правосудие в Украине осуществляется исключительно судом.Передача судебных функций, а также их узурпация другими органами и должностными лицами не допускается. Суды обладают юрисдикцией в отношении всех правоотношений, которые развиваются в государстве.

Конституция указывает, что создание чрезвычайных и специальных судов запрещено.

Общая структура судебной системы предусмотрена статьей 124 Конституции Украины, согласно которой правосудие осуществляется Конституционным Судом Украины и судами общей юрисдикции.

Суды общей юрисдикции осуществляют правосудие по гражданскому, хозяйственному, административному и уголовному законодательству. Конституционный Суд Украины — специальный судебный орган конституционного контроля.

Правосудие отправляется профессиональными судьями, а в случаях, предусмотренных законом, народными заседателями и присяжными. Независимость судей гарантируется их неприкосновенностью и их избранием Верховной Радой на постоянной основе после их первого назначения на должность профессионального судьи Президентом Украины сроком на пять лет.

ГРАЖДАНСТВО

Украинское гражданство является основным условием защиты государством прав и свобод своих граждан на территории Украины, а также за ее пределами.

В соответствии с Конституцией Украины в стране осуществляется единое гражданство. Украина не поддерживает идею множественности граждан, поскольку человек не может одинаково эффективно пользоваться своими правами и нести обязанности по отношению к нескольким государствам.Если гражданин Украины приобрел гражданство (подданство) другой страны или стран, в правовых отношениях с Украиной он считается гражданином исключительно Украины. То же самое касается иностранца, получившего украинское гражданство, который в правовых отношениях с этой страной считается только украинским подданным. Что касается вопроса о множественном гражданстве, то позиция Украины полностью соответствует международным правилам.

Закон «Об украинском гражданстве» гласит, что независимо от оснований приобретения гражданство Украины является единым и равным.Независимо от того, является ли гражданин гражданином от рождения или получил его по разным основаниям, все граждане пользуются равными правами и несут одинаковые обязанности.

В Законе также прописаны причины натурализации, в частности, по происхождению, по свободному выбору, восстановлению гражданства и т. Д. Одновременно Закон Украины запрещает получение гражданства определенными категориями лиц, в частности, тем, кто совершил преступление против человечности совершил геноцид, применил акты насилия против национальной независимости Украины и др.

Этим же Законом предусмотрены основания для выхода из украинского гражданства и порядок его оформления.

Лишение украинского гражданства разрешено только при условии, что лицо получило гражданство другой страны или имеет документ, выданный властями другой страны, подтверждающий, что гражданин должен получить гражданство последнего после отмены гражданства Украины. Условие направлено на недопущение случаев появления лиц без гражданства в результате отмены украинского подданства.Лишение гражданства Украины не допускается, если лицо, претендующее на это, предстает перед судом по обвинению в совершении уголовного преступления или против которого в Украине имеется обвинительное заключение суда, которое вступило в силу и носит исполнительный характер.

Граждане Украины не могут быть лишены гражданства или права изменить гражданство, а также права вернуться в Украину в любое время. Также украинские подданные не могут быть высланы или выданы.

Проживание или временное пребывание гражданина Украины за пределами страны не лишает его гражданства Украины.

Иностранцы и лица без гражданства, которые находятся в Украине на законных основаниях, пользуются теми же правами и свободами и несут те же обязанности, что и граждане Украины, что закреплено в Законе Украины «О правовом положении иностранцев».

Украина выполняет свои международные обязательства в отношении защиты прав человека лиц, покинувших страну своей патриархальности или постоянного проживания. В частности, иностранцам и лицам без гражданства может быть предоставлено убежище в соответствии с «Законом о беженцах».

Президент Украины принимает решение о приеме в гражданство Украины и отказе от него, а также о предоставлении убежища иностранцам и лицам без гражданства.

Обжалование судебных решений в контексте Конституции Украины

День Конституции в Украине