Туреччина вікіпедія: Неприпустима назва — Вікіпедія

Туреччина вікіпедія: Неприпустима назва — Вікіпедія

«Сирійці написали російською: «Добро пожаловать в ад»: голкіпер, який забив 4 голи, їздив у Кальчо і шокував Шахтар — 21 січня 2022

Його кар’єра розпочиналася нетривіально. У 2001-му Козаченко дійшов зі студентською збірною України до фіналу всесвітньої Універсіади, а невдовзі підписав контракт з італійською Сієною. Щоправда, європейський вояж українського голкіпера видався нетривалим. У нас він здобув собі славу, насамперед, грою у воротах Зорі. За кордоном допоміг написати історію узбецькому Насафу, з яким підкорив азійський аналог Ліги Європи.

Проте, несподівано для всіх, Козаченко зав’язав із професіональним футболом у 33 роки. Зараз не приховує, що поквапився з кардинальним рішенням. Чому так сталося? Що його підштовхнуло до цього?

Кілька сотень доларів

– Дмитре, ви народилися у Києві. Похід на який із домашніх матчів Динамо був для вас першим?

– Динамо – Барселона, 1993 рік. Кияни тоді перемогли – 3:1. Це один із перших моїх походів на футбол, який запам’ятався найбільше.

– Стотисячної аудиторії не злякалися?

– Справді, у той час ще стояли лавочки, тож глядачів могло набитися понад 100 тисяч. Нормальна, хороша атмосфера. Я не злякався.

– З дитинства мріяли грати за Динамо?

– Та всі без винятку хлопці мріяли в той час про Динамо. І мова не тільки про Київ, але й інші міста. Марили цим клубом.

– Шансів потрапити в Динамо ви не мали?

– Ні, навіть натяку на якийсь шанс не було. Динамо мене ніколи не розглядало. А я не особливо засмучувався з цього приводу. Це пройшло повз мене.

– «Почав займатися футболом, як польовий гравець», – пише про вас Вікіпедія. На якій позиції бігали?

– «Польовий» – це надто гучно сказано. Коли записався до секції, то у полі всі бігали, а вже потім, поступово, упродовж року, став на ворота. З цього все й почалося.

– Хто був першим кумиром у ремеслі?

– Першим, мабуть, був Чанов. Згодом – Шовковський.

– У жовтні 1999-го ви дебютуєте за першу команду Оболоні. Перша ліга, гра проти Нафтовика. Що запам’яталося?

– Мені 17 років. У перші хвилини матчу ноги трусилися добряче. Заледве, з величезними труднощами, міг зупинити м’яч. Але потім втягнувся. По-моєму, суперники навіть пенальті нам не забили у першому таймі – пробили вище воріт. Матч закінчився нічиєю. Непоганий дебют.

– Суму своєї першої зарплати ще не забули?

– Важко сказати. У той час ми особливо не цікавилися фінансами. Найголовніше – грати, а гроші потім прийдуть. Порядок цифр? Ну, десь кілька сотень доларів. Мабуть, менше 500.

«У півфіналі грав із травмою»

– У 2001-му ви їдете в складі студентської збірної України на Літню Універсіаду. Як потрапили до цієї команди?

– Тоді, як і, напевно, зараз, набирали студентів. Відбулися збори з переглядом – мене подивилися, підійшов. Я на той момент був гравцем Нафком-Академії.

Базового клубу ця збірна не мала, хлопці приїхали з багатьох команд – Шахтаря, Запоріжжя, Закарпаття.

– Яким був шлях до фіналу?

– У групі нам випали Південна Корея, Італія і Таїланд. У першому турі корейці винесли нас в одні ворота – 0:2. Ми ще тоді подумали: «Напевно, на цьому все закінчиться». Але потім у рівному матчі мінімально обіграли Італію (1:0), згодом – Таїланд (1:0) і вийшли у плей-офф. Традиція мінімальних перемог продовжилася у чвертьфіналі, де Україна здолала, якщо не помиляюся, Марокко.

Півфінал – з Китаєм, господарями турніру. Весь матч ми навіть не могли перейти на половину поля суперників, але під завісу забили їм і знову перемогли (1:0). У фіналі проти Японії запас фарту був вичерпаний – поступилися 0:1.

Я провів у воротах усі поєдинки, крім фінального. Ще у півфіналі грав із травмою. На вирішальний матч вийти не зміг.

– Хтось із ваших тодішніх опонентів досягнув серйозного успіху у професіональному футболі?

– Не знаю. У ті часи не було ні інтернету, ні Ютубу – складно черпати інформацію. Єдине, що можу сказати точно: чимало гравців тієї збірної Китаю грали потім на ЧС-2002.

– Ви дивилися матчі по телевізору і впізнавали?

– Та як їх впізнаєш? Вони ж усі однакові. Просто тоді казали, що у їхньому складі – гравці національної збірної. Хороша, сильна команда була. Вони робили все, щоб перемогти на домашньому турнірі, але – не судилося.

«Виходжу, а в тунелі стоять чемпіони Серії А!»

– Невдовзі ви опинилися в італійській Сієні, яка тоді виступала в Серії Б. За яких обставин відбувся цей несподіваний перехід?

– У мене з’явився агент з Румунії. Він, завдяки своїм знайомствам, зумів провернути цей трансфер. Плюс – я зіграв за збірну на Універсіаді, тож мав непогане резюме. Поїхав у Сієну на перегляд, мені одразу сказали: «Все нормально, підходиш». Підписали річний контракт.

– Вражені були рівнем італійського футболу після українських реалій?

– Звичайно. Це як земля і небо! Кальчо тоді було, як зараз англійська Прем’єр-ліга – на першому місці у світі. Це інша планета. Навіть Серія Б здавалася космосом.

– Кого з легендарних футболістів вдалося побачити вживу?

– Ми грали з Лаціо на Кубок Італії. Я тоді не потрапив у заявку. Виходжу з роздягальні, а в підтрибунному тунелі стоять чемпіони Серії А – Павел Недвед, Фернанду Коуту, Сініша Міхайловіч, Алессандро Неста, Гаїска Мендьєта, Ернан Креспо. Там були всі! Кого не візьми – суперзірка. Очолював цю команду Альберто Дзаккероні. Ми їх тоді лише дивом не пройшли, до речі. Заледве ноги винесли від нас.

Лаціо-2000. Суперклуб імені Верона, Недведа і Саласа – де вони зараз

– Як ви знаходили спільну мову з іноземними партнерами?

– Потихеньку вивчав італійську самостійно, вже міг розмовляти. Плюс – у складі були два грузини, згодом приїхав білорус. Тісніше спілкувався з ними, звичайно ж.

– Кому ви програли конкуренцію у воротах?

– Не скажу, що програв. Мене брали на перспективу. Я тренувався з першою командою, а грав за молодь. У Сієні тоді виступав голкіпер з Аргентини, який навіть повинен був їхати зі своєю збірною на ЧС-2002, але, якщо не помиляюся, зазнав травми. Ще був сильний італійський кіпер – згодом він фігурував у знаменитому корупційному скандалі Кальчополі.

– Із Шевою, який на той момент переживав свій пік у Мілані, не перетиналися?

– Шева був там зіркою, а я – молодий хлопець, якого ніхто толком не знав. На Сан-Сіро я одного разу побував, але Шевченко тоді не грав. Лише здалека бачив, як він сидить на трибунах.

– Чого ви навчилися в італійців?

– Професіоналізму. Побачив там багато корисних речей, які у нас на той момент здавалися дивними.

– В Україну повернулися фанатом італійської кухні?

– До речі, так! Італійська кухня для мене – найулюбленіша. Після Сієни не відхиляюся від цих страв.

– З румунським агентом ви продовжили співпрацю?

– Невдовзі наші шляхи розійшлися.

– А ви повернулися у Нафком. Після італійського рівня відчули різкий контраст?

– Я сам цього прагнув. Мені пропонували залишитися в Сієні, необхідно було робити вид на проживання, а також упродовж півроку виступати десь у нижчих дивізіонах. Це мене не влаштовувало – там занадто слабкий рівень. Тож вирішив повернутися в Україну і грати у більш-менш нормальний футбол.

– Не пошкодували потім?

– Ні, ні. Можливо, я так би й застряг у тих заштатних командах. Там же як: прийшли любителі з роботи, потренувалися, пішли далі працювати. Мені такого не хотілося.

Треш у Мелітополі

– У Нафкомі ви отримали регулярну ігрову практику і навіть забили два голи. Як це було?

– Їх забив у Другій лізі, а потім ще один гол – у Першій лізі. Усі три – з пенальті. Одного разу, пам’ятаю, навіть пробивав штрафний удар.

– Порівнянь із Чілавертом – не уникнути?

– Було діло, партнери жартували.

– Ще одного разу ви відзначилися вже у складі Олександрії?

– Так. Цей гол – також з 11-метрової позначки.

– Чому не продовжували? Був момент, коли схибили?

– Ні, на професіональному рівні у мене чотири забиті з чотирьох. Чому не продовжував? Пригадую, грали у Кубку України із сімферопольською Таврією, коли Заяєв ще був живий. Ми представляли Першу лігу, Таврія – Вищу. Додатковий час, рахунок 0:0. Наша команда – молода, з суддями ми не працювали, тому й вкрай рідко пробивали пенальті.

Але тут рефері призначив 11-метровий, наш тренер Федорчук кричав мені: «Йди бий!» – «Нема сил, – відмовляюсь, спека страшенна. – Назад не добіжу». Пішов бити польовий гравець – і не забив. Ми програли.

– Найкращий період своєї української кар’єри ви провели у Зорі 2005-07 років?

– Так. Зоря – мій другий дім. Особливо ці роки були дуже непоганими в плані футболу.

– У 2006-му ви стали чемпіонами Першої ліги: лише одна поразка у 34 турах, 7 очок переваги над Карпатами.

– Ми й пропустили тоді дуже мало (13 м’ячів – Футбол 24). Думаю, мало хто спроможний повторити наше досягнення. Та й єдина поразка від Газовика-Скали була цілковитою випадковістю. Останній тур перед зимовою паузою, виникли проблеми з фінансами, тому настрій у команди був не найкращим.

– Пам’ятаю скандал зі стадіоном у Фастові, де грав Борисфен – розміри воріт і розмітка поля не відповідали стандартам. Ви нічого підозрілого не помітили?

– З Борисфеном ми зіграли у Борисполі. Бачив у своєму житті значно гірші поля. У той час ніде не було якісних газонів – Перша ліга ще так-сяк, а от Друга… Запам’ятався треш у Мелітополі, де грав друголіговий клуб Олком. Стою у воротах і дивлюся на свого візаві у протилежній рамці. Бачу його тільки по коліна. Такі ями і горби, що побачити кіпера Олкома в повний зріст було неможливо.

«Найбільш божевільні фанати? Сирійці!»

– У 2008-му ви опиняєтеся у казахському Атирау. Головний спогад?

– Коли я приїхав, рівень мені взагалі не сподобався – дуже слабкий. Було кілька непоганих команд, але загалом – розчарування. Поля – жахливі. Клімат специфічний – десь «мінус 20», десь «плюс 40». Божевільно виснажливі перельоти на ігри. А ще – не виплачували гроші. Потім я зрозумів, що це для них нормальна практика – перших півроку платять, потім не платять… Звичайно, пізніше ситуація покращилася, але в ті роки було так, як розповідаю.

– Якісь знайомі у вас там залишилися?

– Друзів немає, а знайомі – так, залишилися.

– За недавніми кривавими подіями у Казахстані ви стежили? Що думаєте?

– Я можу думати одне, а насправді все зовсім по-іншому.

– Підозрюю, про узбецький Насаф у вас більш приємні спогади? Ставали з цією командою віце-чемпіоном країни і навіть здобували Кубок АФК – азійський аналог Ліги Європи.

– Насаф – найкращий період моєї кар’єри після Зорі. У плані кубків, медалей і, звісно ж, самого футболу. Сподобалось мені в Узбекистані. У Насаф я приходив двічі.

– На шляху до фіналу Кубка АФК-2011, у яких екзотичних куточках континенту пощастило зіграти?

– Був у Сирії – ще до початку війни. Кувейт, Індія. Усіх країн так одразу не згадаю.

«Сирійці Чорноморця спали у сауні». Одеський Зідан – про зупинку серця, дубль у ворота Динамо і зразкового Федецького

– Де найбільш божевільні фанати?

– Ось якраз сирійці. У сезоні, який передував виграшу Кубка АФК, ми вилетіли у чвертьфіналі. Приїхали до Сирії, провели передігрове тренування. Невеликий такий стадіончик, тисяч на 15, хороше поле. На розминці перед матчем людей на трибунах зібралося небагато. І от готуємося виходити на гру, стоїмо у підтрибунному приміщенні, а гуркіт такий, що стіни трусяться. Вибігаємо назовні – народу тьма, розмахують плакатами, на яких російською написано «Добро пожаловать в ад». Тиск влаштували нам пристойний. Насаф поступився 0:1, з пенальті пропустили.

– А які подробиці фіналу Кубка АФК проти Аль-Кувейту? Наскільки це видатна подія для узбецького футболу?

– Я б порівняв цю перемогу з тріумфом Шахтаря у Кубку УЄФА-2009. Нас вітав президент держави, запрошував до столиці. Фінальний матч ми провели на своєму полі. В Азії – своєрідний регламент, господар арени вирішується заздалегідь, ймовірно жеребом. Перевагу рідних стін Насаф матеріалізував у два голи, суперник відповів одним.

Від стадіону до клубної бази – 5 хвилин їзди автобусом. Проте після фіналу ми добиралися туди 1,5 години! Узбецькі вболівальники ледь не несли наш автобус. Ажіотаж був неймовірним.

– У фінансовому плані почувалися там найкомфортніше?

– Не сказав би. Мабуть, найкомфортніше було все ж у Луганську. Період 2012 року.

«Тебе потрібно у Барселону»

– У 33-річному віці ви несподівано стали гравцем тоді ще аматорського клубу ВПК-Агро. Чи не зарано пішли з професіонального футболу?

– Просто зрозумів для себе, що пора закінчувати з командами майстрів. У нас тоді тільки-но чули твій вік – і все. Хотіли молодих. А грати у Другій лізі мені вже не хотілося. ВПК – суто спонтанне рішення. Зателефонував знайомий і запропонував такий варіант.

Тепер я розумію, що в 33 роки – ще грати і грати. Я б навіть зараз охоче виступав. Але тоді всі дивилися у твій паспорт.

– Згодом ви ще й ЛНЗ допомогли підійматися на профі-рівень.

– Непоганий етап. Грав там майже 5 років. Не назвав би їх аматорами. Це, фактично, була команда майстрів.

– У Лівому березі відновив кар’єру 47-річний Віталій Рева. Не надихнулися?

– Мені запропонували тренерську посаду. Вік – 39 років, розумів, що максимум півроку і все.

– Давайте підсумуємо. Найкращий матч у вашій кар’єрі?

– Чомусь одразу спадає на думку гра Зоря – Металург Донецьк. Ми перемогли на виїзді з рахунком 2:1. Луганці тоді боролися за виживання, а Металург вважався дуже сильною командою, тому такий результат став сенсацією. Я відіграв непогано, потрапив у збірну туру.

Ще б назвав період 2006-го, коли Зоря повернулася у Вищу лігу. Приймали Шахтар на своєму полі, практично весь матч провели вдесятьох. Ми поступилися 0:2, але після гри до мене підходили навіть футболісти суперника: «Тебе потрібно у Барселону». Видав хороший матч.

– Тренер, з яким найкомфортніше було працювати?

– У великий футбол мене просунув Олег Вікторович Федорчук – я йому дуже вдячний за це. Вдячний і В’ячеславу Богодєлову – це тренер воротарів, великий професіонал своєї справи, ми з ним перетиналися в Олександрії та Узбекистані.

«Ви що, цьому сліпому забити не можете?»: голкіпер із 90-х – докори у «зливі» Динамо, виховав Рибку і Ко, веде TikTok

У Насафі, до речі, мені сподобалося працювати з Анатолієм Дем’яненком. А ще – Юрій Григорович Коваль, екс-наставник Зорі та Олександрії. У Таврії я працював з Михайлом Фоменком. От з ним було важко, звісно. Своєрідний тренер.

– Ви так і не назвали Юрія Вернидуба…

– Давайте я не буду його згадувати. У нас історія велика. Можна книгу писати про нього і про мене. Нехай молдовани згадують, який він хороший.

– Форвард, який завдав вам найбільше проблем?

– Олександр Гладкий. Двічі мені забив за ФК Харків, потім – за Карпати.

– Пара центрбеків, за спинами яких ви почувалися, мов за стіною?

– У Зорі була пара Шуніч – Вернидуб. Віталік – більш надійний, тому його назву першим. А другий – Сергій Литовченко, ми тривалий час пограли разом. Дуже хороший захисник.

– Одинадцятого січня ви відсвяткували 40-річний ювілей. Який проміжний висновок зробили для себе?

– Є чітке розуміння, що міг би грати значно довше. У фізичному плані почуваюся не гірше, ніж у 30. Мати б ще таку голову у 20 років – можливо, все склалося б трішки по-іншому.

Сторінка автора у Facebook

«Бив себе у груди, заступався за пацанів, щось доводив Кварцяному»: він продавав шпалери на ринку і став легендою Волині

Туреччина (Türkiye), Турецька республіка (Türkiye Cumhuriyeti)

Туреччина (тур. Türkiye)

Офіційна назва: Турецька республіка (тур. Türkiye Cumhuriyeti)

Столиця:  Анкара

Найбільші міста: Стамбул, Анкара, Ізмір, Бурса, Адана, Газіантеп, Кайсері

Політичний устрій. Конституція Туреччини діє з 7.11.1982. Форма державного устрою Туреччини — Республіка. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Великим національним зборам Туреччини, що складаються з 550 депутатів, які обираються на 4 роки загальним прямим голосуванням за системою пропорційного представництва. Мінімальний поріг для партій встановлений в 10%. Виконавча влада (реальна) належить уряду на чолі з прем’єр-міністром, але президент також має ряд повноважень.

Девіз Туреччини: «Yurtta Barış, Dünyada Barış (укр.: « Мир в країні, мир у всьому світі »)»

Місцезнаходження. На півдні Туреччина межує з Сирією та Іраком, на сході — з Іраном, на північному сході — з Вірменією, Грузією та Азербайджаном. Сусідні держави — Болгарія і Греція. Протяжність турецького кордону становить 2627 км, а довжина берегової лінії — 7200 км.

Територія. Загальна площа Туреччини — 779452 км2 (при цьому суша займає велику частину території країни — 770 760 км2). Туреччина — країна, основна частина якої розташована в Західній Азії, менша частина — в Південній Європі. Омивається на півночі Чорним, на півдні — Середземним, на заході — Егейським морями. Основна частина території країни лежить на Анатолійському півострові (півострів Мала Азія). Значна частина країни зайнята Малоазіатським і Вірменським нагір’ями. Відома найвища точка країни — гора Великий Арарат. У центральній частині території знаходиться Анатолійське плоскогір’я. На півдні розташовані хребти Тавра висотою близько 3726 м, а на півночі — Понтійські гори висотою близько 3937 м (гора Качкар). Головні річки країни — Євфрат, Тигр, Кизил-Ирмак (також найдовша річка країни). Найбільші озера — Ван і Туз, вода в них солона, що приваблює  туристів. Прісноводні озера розташовані на південному заході країни (це озера Бейзегир, Егридир і Бур-Дурал). Прибережні рівнини в основному вузькі і горбисті.

Адміністративно-територіальний поділ: складається з 75 провінцій (вілайєтів), управляють якими губернатори (вили).

Населення: 75 мільйонів чоловік. Проживають переважно турки, а також близько 10 мільйонів курдів, 1 мільйон арабів, кілька десятків тисяч вірменів, греків та іспанських євреїв.

Релігія. Пануюча релігія — іслам. Мусульмани (в основному суніти) складають майже 99% населення.

Мова. Єдина офіційна мова — турецька, але поширений також курдська та арабська.

Валюта. Грошова одиниця Туреччини — турецька ліра. Практично скрізь приймаються американські долари і євро. Не варто відразу міняти великі суми валют, так як курс ліри постійно коливається. У Туреччині багато речей коштують менше одного долара, тому невелику кількість лір при собі необхідно мати.

Магазини. Години роботи: пн-пт 9.00 — 13.00 та 14.00 — 19.00. Що дійсно варто купити в Туреччині так, це антикваріат, килимові вироби, шкіру, кераміку, усіляке карбування, прянощі і дрібні сувеніри. На всіх ринках обов’язково торгуйтеся. Після того, як продавець назвав ціну — пропонуйте в два рази менше, потім ще знижуйте вартість товару. Ви можете розігрувати продавця, роблячи вигляд, ніби йдіть. Все це допоможе Вам купити вподобану річ дешевше. Врахуйте, що торгуватися треба скрізь, крім європейських супермаркетів і маленьких продуктових крамничок.

Коротка історія

Анатолія (Мала Азія), де розташована Туреччина, в давнину була колискою багатьох цивілізацій: грецької, хетської, урарту та ін. До часу приходу предків сучасних турків тут існувала Візантійська імперія — греко-православна держава зі столицею в Константинополі (Стамбул). Воювали з візантійцями, арабські халіфи запрошували на військову службу тюркські племена, яким виділяли для поселення прикордонні землі.

У 1326 на відвойованих у візантійців землях був заснований турецький султанат зі столицею в місті Бурса. Опорою влади турецьких султанів стали яничари.

У 1362 турки, завоювавши землі в Європі, перенесли столицю в місто Адріанополь (Едірне). Європейські володіння Туреччини отримали назву Румелія.

У 1375 турки завоювали Кілікію.

У 1453 турки взяли Константинополь і зробили його столицею нової імперії.

При Селімі Грозному Туреччина завоювала Сирію, Аравію і Єгипет. Турецький султан скинув останнього халіфа в Каїрі і сам став халіфом.

У 1526 сталася Мохачськой битва, в ході якої турки розбили чесько-угорське військо і окупували Угорщину та в 1529 підступили до стін Відня. На вершині своєї могутності, у правління Сулеймана «Пишного» (1520-1555), імперія простягалася від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко.

У 1678 турки захопили українські території на захід від Дніпра.

У XIX столітті на околицях імперії посилилися сепаратистські настрої. Туреччина почала повільно втрачати свої території, поступаючись технологічній перевазі Заходу. Ослаблена  Туреччина спробувала спертися на допомогу Німеччини, але це її втягнуло тільки в Першу світову війну, що закінчилася поразкою Троїстого Союзу.

У роки Першої світової війни турецькою владою був здійснений геноцид вірменського населення, в результаті якого загинуло 1,5 млн. чоловік.

30 жовтня 1918 було укладено Мондроське перемир’я, за яким пішов Северський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Туреччина була розчленована, причому одне з найбільших міст Малої Азії Ізмір (Смірна) було обіцяне Греції. Грецька армія взяла його 15 травня 1919, після чого почалася Війна за незалежність. Турецькі націоналісти на чолі з Мустафою Кемалем відмовилися визнати мирний договір і збройною силою вигнали греків з Туреччини. До 18 вересня 1922 країна була звільнена від завойовників, що було зафіксовано в Лозаннському договорі 1923, яким були визнані нові кордони Туреччини.

29 жовтня 1923 була проголошена Турецька республіка, і Мустафа Кемаль, який прийняв ім’я Ататюрк (батько турків), став її першим президентом. Наступником після смерті Ататюрка 10 листопада 1938 став Ісмет Іненю. Під час другої світової війни Туреччина підписала мирний договір з Німеччиною і офіційно залишалася нейтральною до кінця війни. У 1945 році Туреччина приєдналася до ООН, а в лютому 1945 вона оголосила війну Німеччині та Японії. Ця подія була в значній мірі символічною, оскільки жодне турецьке військо не приймало участь в боях. Після війни в 1952 році Туреччина приєдналася до НАТО.

Цікаві факти про Туреччину:

1. Туреччина споконвіку відома своїми розкішними пляжами і пейзажами. Туризм завжди був однією з найприбутковіших галузей, адже бажаючих поніжитися на сонечку і поплавати в чистих водах чотирьох морів завжди було достатньо!
2. Анкара — столиця Туреччини. Населення міста становить близько 4 млн. 300 тис. Чоловік.
3. Стамбул — найбільше місто Туреччини. Його населення складає більше 14 млн. 700 тис. чоловік! Площа міста 5343 км2. Все це робить його одним з найбільших в світі! Також Стамбул є одним з найдавніших міст світу, адже заснований він був ще в 667 році до н. е. За свою багатовікову історію місто носило імена Візантій, Новий Рим і Константинополь.
4. У 2010 році Стамбул носив звання культурної столиці Європи!
5. Стамбул є єдиним містом у світі, який розташований на двох континентах.
6. 97% Туреччини знаходиться в Азії на півострові Мала Азія (або Анатолія), а 3% на території Європи (Фракія в давнину, зараз — європейська частина Стамбула).
7. До Туреччини кава була завезена в XV столітті, і відразу ж отримала величезну популярність. Мало хто знає, що в цьому ж сторіччі був введений закон, що дозволяв жінкам подавати на розлучення, якщо їхні чоловіки не могли їх забезпечити щоденної кавою! До речі, саме турки привезли каву в Європу в XVII столітті!
8. Туреччина вирощує близько 70% світового виробництва лісових горіхів.
9. Вишня була вперше завезена в Європу з Північної Туреччини.
10. У Туреччині розташовані чудеса світу: Мавзолей в Гелікарнас і храм Артеміди
11. Найвищою точкою Туреччини є гора Агрі (5166 м). Згідно з легендою, ця гора була місцем, де зупинився Ноїв ковчег.
12. На території Туреччини розташовувалася легендарна Троя.
13. Кожен турецький чоловік повинен відслужити в армії якийсь час: це може бути як 3 тижні, так і 15 місяців, залежно від освіти людини.
14. Виробництво літаків F-16 здійснюється тільки в двох країнах світу: США і Туреччині.
15. Щорічно на відпочинок до Туреччини приїжджає близько 30 млн. туристів!
16. Всесвітньо відомі турецькі ринки славляться своїми дорогими товарами. Але хитрі турки спеціально накручують ціну в кілька разів, щоб мати можливість поторгуватися з Вами, адже для них це як кумедна гра, а не тільки можливість заробити.
17. Туреччина була батьківщиною таких знаменитих особистостей як царі Крез і Мідас, філософ Фалес, історик Геродот, Святий Миколай, апостол Павло та багатьох інших.
18. До 1934 року біля турків не було прізвищ. З прийняттям закону про прізвища турки стали брати їх собі згідно ремеслу.
19. Пергамент винайшли в царстві Пергам, яке знаходилося на території сучасної Туреччини.
20. Більш 3,5 млн турків офіційно проживає в Німеччині.
21. Найбільший у світі алмаз Кашікчі знаходиться в палаці Топкапи в Стамбулі.

Завантажити мапу Туреччини:

Map-of-turkey (487.9 KiB, 1108 downloads)

 

загальна характеристика країни. Реферат – Освіта.UA

Географічне положення. Природні умови. Корисні копалини Клімат. Ріки. Рослинний світ. Визначні пам’ятки Туреччини. Відпочинок у Туреччині

Туреччина – ісламська держава в Західній Азії і Європі.

Площа країни – 781 тис. км. кв.

Населення – 65 млн. чол.

Столиця – Анкара.

Форма правління – республіка.

Форма територіального пристрою – унітарна держава.

Туреччина займає 3 місце в загальному списку найбільш відвідуваних країн. Щорічно на територію цієї країни з’їжджаються 46% від загального числа туристів усього світу, у тому числі з різних регіонів СНД – 12%. Крім покупок, ця країна залучає туристів з усього світу ще і тим, що Туреччина славитися високим комфортом готелів, відмінним сервісом, а саме головне, найдавнішими пам’ятниками історії й архітектури.

Географічне положення

     

Туреччина розташована на частині суші, називаною Малою чи Азією Анатолією, що простирається з Азії до Південно — Східної Європи. Мала Азія (Анатолія) омивається з півночі Чорним морем, із заходу — Егейським, з півдня — Середземним морем. Анатолію від Європи відокремлюють протоки Босфор і Дарданелли. Гори з півночі і Тавр із півдня, як стіни оточує Анатолійська височина. На сході знаходяться погаслі вулкани, а також джерела рік Тигр і Євфрат. Довжина берегової лінії Туреччини складає 8500 км.

Велика частина країни зайнята Малоазіатським і Вірменським нагір’ями, на півночі Понтійські гори, на півдні хребти Тавра. Основні ріки: Євфрат, Тигр, Кизил-Ірмак, Сакарья. Великі озера: Ван і Туз (солоні).

Природні умови

По характері рельєфу Туреччина — гірська країна: середня висота її над рівнем моря близько 1000 м. Майже вся територія зайнята Малоазіатським нагір’ям, у складі якого розрізняються окраїнні Гори (Понтійські і Тавр) і розташоване між ними Анатолійське плоскогір’я. Низинних рівнин у країні мало, вони присвячені до окремих ділянок морських узбереж і до усть рік.

Понтійські гори простягнулися паралельно берегу Чорного моря більш ніж на 1000км. На сході вони доходять до границі з Грузією і Вірменією, на заході — до рівнини в низов’ях р. Сакарья Понтійські гори не представляють безупинного ланцюга і розділяються глибокими міжгір’ями чи долинами ланцюжками улоговин на кілька гряд, що йдуть паралельно береговий лінії. На півночі Понтійські гори круто спускаються до Чорного моря, залишаючи вузьку прибережну смужку шириною в 5 — 10 км. Лише в устя великих рік Кизил-Ірмак, Ешиль-Ірмак і Сакарья прибережна рівнина розширюється до 60-70 км.

Середня висота Понтійських гір близько 2500 м. У східній частині гірські хребти досягають найбільшої висоти (гора Качкар, 3931 м), дуже круті схили, альпійські гребені я відсутність наскрізних долин роблять ці гори важко-прохідні. До заходу Понтійські гори знижуються до 900 м, максимальна висота їх там не перевищує 2000 м.

На півдні Туреччини, уздовж Середземноморського узбережжя, простягнулася складна гірська система під загальною назвою Тавр (Торос). У силу великих внутрішніх розходжень її розділяють на три частини: Західний, Центральний і Східний Тавр.

Західний Тавр — гірська система, що охоплює затоку і, Анталья. На заході і сході затоки гори далеко вдаються в море, займаючи Лікійський і Кілікійський півострова. Досить високі гірські хребти (Бедаг, 3086 м, Ельмалі, 3073 м) розділені глибокими долинами, порізані каньйонами. Між хребтами Західного Тавра, особливо на півночі його, розташовані групи озер і глибоких улоговин (прісні озера: Бейшехир, Егридир, Сугла, солоні: Аджигель, Акшехир, улоговина Іспарта й ін.),що дали цьому району назву «турецька країна озер».

Трохи відокремлено розташовані хребти Султан (2581 м) і. Егрібурун, що мають незвичайне для Західного Тавра простягання з південно-сходу на північний захід.

Центральний Тавр виділяється серед сусідніх відрізків Тавра найбільшою висотою й альпійським типом рельєфу. Висота багатьох хребтів тут перевищує 3000 м. На заході до південного-заходу Центральний Тавр близько підходить до Середземноморського узбережжя, круто обриваючись у море. Лише в деяких місцях на узбережжя маються вузькі смужки алювіальних рівнин, як це можна спостерігати в районах Анамура, Аланьї, Силифке і Фініку. Північно-східне продовження Тавра, зайняте хребтами Бинбога і Тахтали, відомо ще за назвою Антитавра. Ці хребти простираються з південно-заходу на північний схід і, знижуючи, зливаються з плоскогір’ям Узуняйла.

Східний Тавр простягнувся до півдня від р. Мурат і озера Ван до східних границь країни. Східна частина його (район Хакяри) найбільш висока, висота гірських вершин тут наближається до 4000 м, а в гірському вузлі Джило перевищує її (4168 м). Хребет прорізаний глибокими ущелинами рік Євфрату і Тигру, що служать важливими шляхами сполучення.

До півдня від Східного Тавра розкинулася велика Діярбакирська улоговина, що поступово знижується на південь до Месопотамської рівнини, що лежить уже за межами Туреччини.

Розташоване між окраїнними горами Анатолійське плоскогір’я прийняте розділяти на Внутрішню Анатолію і Східну Анатолію. Перша з них представляє більш знижену частину плоскогір’я. Вона складається з ряду біс стічних улоговин, серед яких височіють на зразок островів лише окремі ізольовані низькогірні кряжі. Висоти тут збільшуються з заходу на схід з 800-1200 м до 1500 м.

На одному з таких плато, на висоті 850 м. розташована столиця Туреччина-Анкара. У південній частині плоскогір’я піднімається ряд древніх вулканів. У центрі і на півдні Внутрішньої Анатолії численні озера і болота, звичайно солоні, часто з мінливими обрисами. У центрі плоскогір’я, на висоті близько 1000 м, знаходиться друге по величині в Туреччині (після оз. Ван) оз. Туз, відоме винятковою солоністю вод. Влітку озеро висихає, і дно покривається кіркою солі.

Східна Анатолія розташована між Понтійськими горами на півночі і Східному Таврі на півдні. На заході її відокремлює від Внутрішньої Анатолії хребет Акдаг. Східна Анатолія зайнята високими горами, у середньому від 1500 до 20110 м. Тут високі нагір’я сполучаються з глибокими улоговинами. Самі гори мають характер окремих масивів, а також довгих ланцюгів. Недалеко від границі з Вірменією піднімається масив Великий Арарат, що потух вулкан, найвища крапка Туреччини (5165 м). Характерна риса цього строго конусоподібна форма. Вершина конуса покрита могутньою сніжною шапкою. Поруч з Великим Араратом піднімається Малий Арарат (3925).

У Східній Анатолії на висоті 1720 м мальовничо розкинулося оточене горами безстічне оз. Ван. Яскравого синяво-водяного дзеркала в сполученні зі сніжними шапками прилягаючих гір залишають незабутнє враження.

На заході Туреччини чітко виділяється гірський район Західної Анатолії, що включає прибережні частини Егейського і Мармурового морів. У Західній Анатолії гірські кряжі чергуються з глибокими, широко відкритими убік Егейського моря долинами рік. Перпендикулярне до морських узбереж простягання гірських хребтів викликало тут велику зрізаність берегів Мармурового й особливо Егейського морів.

Хребти Західної Анатолії здебільшого середньовисотні, окремі ж з них, наприклад гора Улудаг (Малий Олімп), досягає майже 2500 м. Улудаг, велику частину року покрита снігом, є найбільш мальовничим місцем Північно-Західної Туреччини.

У межах Західної Анатолії, уздовж південного берега Мармурового моря, простягнувся ланцюг приморських рівнин з лагуновими прісними озерами: Апольонт, Изник, Маньяс, Сапанджа.

Крайній північний захід Туреччини, відомий за назвою Східної Фракії, представляє улоговину (долину лівого припливу р. Мариці — Ергене), облямовану з північного сходу невисокими горами.

Корисні копалини

Природні ресурси Туреччини ще недостатньо вивчені, проте там виявлені великі запаси різноманітних корисних копалин. У надрах країни залягають кам’яне і буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо, свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. По запасах хромової руди Туреччина займає друге місце в капіталістичному світі. Тут маються найбагатші поклади вольфраму, відомо біля ста родовищ міді.

З нерудних копалин відомі родовища селітри, сірки, мармуру, морської ненки, повареної солі. Природною солеварнею, що постачає сіллю всю Туреччину, є оз. Туз.

Клімат

Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів

Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, печенею влітку і прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7°, липня +22, +24°.

Високі Понтійські гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами.

Чорноморське узбережжя одержує найбільшу кількість опадів, чим воно також багато в чому зобов’язане високим Понтійським горам. У східній частині узбережжя випадає до 2500 мм опадів у рік. У західних районах узбережжя опадів менше-700-800 мм. Південні схили Понтійських гір відрізняються більшою сухістю, чим північні навітряні схили. Рясні опади на північних схилах за всіх часів року викликані пануючими в країні північно-західними вітрами, що дують з Чорного моря, і зі середземноморськими циклонами.

Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим летом і теплою дощовою зимою. Середня температура самого жаркого місяця (чи липень, серпень) в Адане досягає +28° і самого холодного (чи січень, лютий) +10°.

У східних, більш гористих, районах літо прохолодне, узимку случаються заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжя Егейського моря 500-800 мм у рік, 1000-1500 мм — у західній чисти Тавра (на навітряних схилах) і до 500 мм — у східній.

Північ Західної Анатолії, піддана впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку біля +25°С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря — улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися.

Ріки

Територія Туреччини, за винятком Анатолійського плоскогір’я, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Однак велике значення рік, як можливих джерел гідроенергії, поки ще дуже слабко використовуваних. Частково поверхневі води Туреччини використовуються для зрошення.

Стік рік відрізняється крайньою нерівномірністю. У дощові сезони й у період танення снігу багато рік перетворюються в бурхливі потоки і створюють погрозу повені, а в звичайно посушливий літній і осінній сезони сильно міліють, самі дрібні з них часто пересихають зовсім.

У горах Туреччини беруть початок найбільші ріки Південно-Західної Азії: Євфрат, що зароджується в Східній Анатолії, і Тигр, що стікає з Вірменського нагір’я.

Рослинний світ

Флора Туреччини включає близько 6700 видів рослин, з них велика частин-це представники сімейств складноцвітих, бобових і крестоцвітних. Більш третини видів рослин ендемічні для Туреччини. Особливо багато ендеміків серед ксерофільних рослин: астрагалів, акантолимонів, кузиній. Чимало також ендемічних реліктів третинного часу: бальзамне дерево й ін.

Рослинний покрив Туреччини дуже різноманітний. Він змінюється в залежності від кліматичних умов і рельєфу місцевості. Значні зміни в природний рослинний світ Туреччини вніс людину: великі простори степів розорані, нанесена велика втрата лісам, особливо в Західній Анатолії — найбільш населеної частини Туреччини.

Визначні пам’ятки Туреччини

У цілому Туреччина, по кількості визначних пам’яток нічим не уступає Греції. Чи Італії Іспанії, але через недолік інформації ще мало відома з цього погляду.

Територія нинішньої Туреччини по черзі входила до складу Римської, Візантійської, Сельджукської і Османської імперій, унаслідок чого багата пам’ятниками всіх згаданих культур. Незважаючи на те, що державною релігією в країні є іслам, мусульмани прекрасно уживаються з християнами й іудеями. Саме тому, приїжджаючи в Туреччину, почуваєш себе як будинку. В Анталії, наприклад, навряд чи з повною впевненістю можна сказати, що це сугубо ісламська територія, якщо не вважати зрідка потрапляються на очі мінарети.

На кемерському узбережжі, на краях якого знаходяться Кемер і Фетхія, знаходиться Демре – місце, освячене Миколою Чудотворцем, багато років єпископом, що тут служив. Тут є церква, згодом відновлена княгинею Голіциної.

Саме на території Туреччини, нині країни мусульманської, у минулому сповідалося православне християнство, і пам’ятники близької нам культури становлять великий інтерес схожі на палаци, ніж на поховання. Стіни з жовто-чорного мармуру з колонами і надгробними написами на портиках викликають у пам’яті картинки про період античності з підручника історії. Відчуття підсилюється побачивши амфітеатру, побудованого древніми греками.

На самій вершині надводної частини острова Кекова гордо піднімається замок Калікою. Масивні фортечні стіни нагадують про менш спокійні часи, набіги піратів і кривавих воєн.

У Туреччині знаходяться руїни древнього міста Фазеліса – улюблене місце зимового відпочинку Олександра Македонського.

Неподалік від Анталії, на південно-сході від її, знаходиться древній амфітеатр Аспендос ідеально уцілілий з найдавніших часів: збереглися древні орнаменти і разюча акустика. Саме тут тому проводяться музичні фестивалі. По дорозі від Аспендоса розташований акведук, побудований у часи римського правління. Неподалік розташований мертве місто Перзі — ніколи саме велике місто античної держави Памфілії. — руїни якого дотепер уражають і притягають, подібно єгипетським пірамідам.

Щоб побачити унікальне чудо природи, то в Туреччині треба обов’язково відвідати Каппадокію. Тут збереглися складчасті гірські породи і підземні міста перших християн, що ховалися тут від переслідувань. У горах християни будували підземні церкви разючої краси (зовні вони були добре замасковані, що дозволило їх уберегти від розгарбування).

На горі Немрут, що знаходиться на сході країни біля міста Адьяман є музей під відкритим небом, і вважається восьмим чудом світла. На висоті 2000 метрів із землі виростають величезні барельєфи, 10-метрові статуї богів, людські і пташині голови з каменю. Дотепер залишається загадкою яким образом ці камені були підняті на таку висоту. Схід і захід сонця підсилюють магнетизм і таємничість цього місця.

На закінчення необхідно помітити, що в самім місті Анталія варто оглянути старе місто з вузькими вуличками і базарчиками. Місто Анталія був названий на честь його засновника Атталоса, царя Бергами. Стара фортечна стіна майже не зруйнована, а мінарет Иивли зберігся в первозданному виді. Уночі, коли місто запалює вогні і відкривають двері барів, ресторанів і дискотек, можна повною мірою насолодитися високою якістю їжі, сервісу і розваг.

Відпочинок у Туреччині

Крім оглядів визначних пам’яток Туреччини, тут можна добре відпочити: адже там тепло, море, сонце. Це чудовий курорт можна відвідувати цілий рік. Туристичні фірми розробляють спеціальні програми відпочинку, екскурсії.

Можна відвідати з дітьми Акваленд – світ водяних розваг, прокотитися на яхті по Середземному морю, зробити захоплюючий спуск по гірській ріці на каное і плотах (називається рафтинг). Захопливим плаванням можна запам’ятати красу підвідного плавання, узявши напрокат відеокамери для підвідних зйомок.

Для аматорів туризму розроблена безліч маршрутів екскурсій.

Таким чином, Туреччина – країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн.

Література

1. «Атлас світу».
2. «Енциклопедія для допитливих» за редакцією В. Бутромеевой, у «Олма-Пресс», 2000 р.
3. «Енциклопедія для дітей», том I, у «Аванта +», Москва, 1996 р.

04.12.2011

Википедия снова работает в Турции после отмены двухлетнего запрета

Запрет Турции на Википедию, длившийся два с половиной года, был снят в среду после того, как Конституционный суд страны вынес решение против него, сообщает The New York Times .

В декабре суд установил, что запрет нарушает свободу слова, и постановил 10-6, что он неконституционен. Заключение суда было опубликовано в среду, а спустя несколько часов доступ к сайту начал возвращаться.К концу дня большая часть страны могла получить доступ к сайту. Фонд Викимедиа подал апелляцию в Конституционный суд Турции еще в мае 2017 года.

«Мы очень рады воссоединению с народом Турции», — говорится в заявлении исполнительного директора Wikimedia Кэтрин Махер. «В Викимедиа мы стремимся защищать фундаментальное право каждого на доступ к информации. Мы рады поделиться этим важным моментом с нашим турецким сообществом авторов от имени искателей знаний во всем мире.

турецких IP-адресов не могли посещать сайт ни на одном языке, что делает этот запрет самым строгим запретом Википедии в мире

Турецкое правительство запретило Википедию в апреле 2017 года после того, как Википедия отказалась удалить контент, в котором утверждалось, что турецкое правительство оказывает поддержку террористическим и военизированным группировкам. Турецкие IP-адреса не позволяли посещать сайт ни на одном языке, и из-за этого он считается самым строгим запретом Википедии в мире. (Пользователи в Китае по-прежнему могут получить доступ к сайту на некитайских языках.) Попытка получить доступ к сайту в Турции вместо этого приведет к сообщению о том, что браузер не может безопасно подключиться к серверу. Во время запрета пользователи по-прежнему могли получать доступ к Википедии через VPN.

Twitter, YouTube, Facebook, Instagram и WhatsApp часто блокируются в Турции на короткий срок. Например, в 2014 году бан Твиттера был снят за две недели, а бан Ютуба продлился два месяца.

Дело против запрета Википедии в 2017 году также было подано в Европейский суд по правам человека весной 2019 года, и оно все еще находится на рассмотрении.

Блокировка Википедии в Турции нарушает права человека, постановления Верховного суда | Турция

Блокировка Википедии турецким правительством является нарушением свободы выражения мнений, постановил Верховный суд страны, открывая путь к отмене двухлетнего запрета.

Судьи Конституционного суда Турции проголосовали 10-6 за Википедию, сообщило в четверг государственное информационное агентство Anadolu, приказав немедленно снять запрет.

Постановление приветствовал Джимми Уэйлс, основатель сайта, который разместил в Твиттере свою фотографию во время предыдущей поездки в Стамбул вместе с сообщением: «С возвращением, Турция!»

Немедленных комментариев со стороны правительства не поступало, и не было сразу ясно, когда будет восстановлен доступ к онлайн-энциклопедии.

Турецкий запрет на все версии Википедии на различных языках действует с апреля 2017 года после того, как в записях на веб-сайте утверждалось, что правительственные чиновники причастны к торговле нефтью с «Исламским государством» и что Турция обвиняется в спонсировании ИГИЛ и других террористических организаций.

После того, как Википедия отказалась удалить контент с поддерживаемого сообществом сайта, сославшись на свое несогласие с цензурой, Анкара заявила, что Википедия является частью клеветнической кампании против страны.

В то время официальные лица заявили, что против сайта были приняты «административные меры» в соответствии с широкомасштабным законом, который позволяет правительству подвергать цензуре интернет-контент, который, по его мнению, представляет угрозу национальной безопасности.Анкара не назвала причин запрета.

Сам Уэльс также был «отстранен» от участия в мероприятии World Cities Expo, проходившем в Стамбуле в мае 2017 года.

Фонд Викимедиа, некоммерческая организация, управляющая сайтом, подал петицию в Конституционный суд в мае 2017 года после переговоров с турецкими официальными лицами. и оспаривание в судах низшей инстанции не удалось.

В мае этого года фонд подал на Турцию в Европейский суд по правам человека в Страсбурге по поводу запрета. В заявлении фонда тогда говорилось, что решение о подаче петиции в ЕСПЧ было принято «только после непрерывных и исчерпывающих попыток снять блокировку через судебные иски в турецких судах, добросовестных разговоров с турецкими властями и кампаний». повысить осведомленность о блоке и его влиянии на Турцию и остальной мир».

ЕСПЧ выносил решения против Турции чаще, чем против любой другой страны. Анкара обычно игнорирует приговоры, предпочитая вместо этого платить судебные штрафы.

ЕСПЧ ускорил рассмотрение дела, дав Турции до конца года обосновать запрет Википедии, назвав блокировку «неприемлемой в демократическом обществе и не совместимой со статьей 10 Европейской конвенции о правах человека, защищающей свободу выражение».

Новое решение Конституционного суда Турции должно предотвратить еще одно решение ЕСПЧ против Анкары.

В то время как многие турецкие люди используют такие методы, как VPN и зеркальные сайты, чтобы обойти заблокированный интернет-контент, онлайн-цензура остается серьезной проблемой для страны.

По меньшей мере 127 000 веб-сайтов были заблокированы, а также 95 000 отдельных веб-страниц, а сайты социальных сетей, таких как Facebook и Twitter, часто временно блокируются, как правило, сразу после протестов или террористических атак.

Свобода СМИ в Турции неуклонно ухудшалась в течение последнего десятилетия, но репрессии усилились после неудавшейся попытки государственного переворота в 2016 году против президента Реджепа Тайипа Эрдогана, после которой десятки СМИ были закрыты или захвачены.

В настоящее время Турция занимает первое место в мире по тюремному заключению журналистов, уступая только Китаю: по оценкам Хьюман Райтс Вотч, около 175 журналистов и работников СМИ находятся в предварительном заключении или отбывают наказание за преступления, связанные с терроризмом, и еще сотни находятся под следствием, но на свободе.

Почему Турция заблокировала доступ к Википедии

В субботу Турция заблокировала доступ к онлайн-энциклопедии Википедия, сославшись на закон, который позволяет правительству запрещать определенные веб-сайты для защиты населения.Эта новость — еще одна мера, с помощью которой президент Реджеп Тайип Эрдоган ужесточил контроль над страной после неудавшегося прошлогоднего переворота против него.

С тех пор президент отстранил от должности 120 000 полицейских, государственных служащих и работников судебных органов. Он вынудил закрыть десятки медиа-организаций. Кроме того, он арестовал более 40 000 человек по подозрению в связях с террористическими группами. Этот шаг также был сделан вскоре после того, как Эрдоган выиграл голосование в начале этого месяца, что значительно расширило его полномочия.

Турция не сообщила, почему она решила заблокировать Википедию, кроме того, что она приняла «административную меру» после «технического анализа и юридического рассмотрения…». Но государственное агентство Anadolu Agency процитировало чиновника из министерства транспорта, который сказал, что правительство заблокировало сайт, потому что он был частью «скоординированной клеветнической кампании». Далее в статье говорилось, что в Википедии утверждалось, что Турция связана с различными террористическими организациями.

Турция попросила сайт удалить статью, согласно Anadolu Agency , но тот отказался это сделать.Первым, кто заметил запрет, была Turkey Blocks, некоммерческая организация, которая отслеживает интернет-свободы в стране.

Подтверждено: все выпуски онлайн-энциклопедии #Википедия заблокированы в Турции по состоянию на 8:00 утра по местному времениhttps://t.co/ybFolRmsOs pic.twitter.com/hI9tn4bHe5

— Блоки Турции (@TurkeyBlocks) 29 апреля, 2017

Турция нередко блокирует популярные веб-сайты, и ранее она запрещала людям входить в социальные сети, такие как Twitter и Facebook, обычно во время крупных протестов. В марте 2014 года Турция на несколько месяцев заблокировала YouTube после того, как кто-то загрузил кадры совещания по вопросам безопасности, на котором высокопоставленные чиновники обсуждают Сирию. Он также ранее наложил ограничения на приложение для обмена сообщениями WhatsApp.

В субботу любой, кто пытался получить доступ к Википедии через турецкого интернет-провайдера, видел уведомление о том, что сайт недоступен или что их «время подключения истекло».

Турецкий суд отклонил апелляцию Википедии о запрете

Логотип Википедии.

Турецкий суд отклонил апелляцию, поданную Википедией на запрет в Турции ее сайта.

Турецкие власти заблокировали доступ к бесплатной онлайн-энциклопедии 29 апреля на том основании, что она «сотрудничала с группами, проводящими клеветническую кампанию против Турции». По сообщениям турецких СМИ, суд в Анкаре распорядился о запрете после того, как Википедия отказалась удалить две страницы, на которых утверждалось, что Турция оказывает поддержку джихадистам в Сирии.

Википедия подала апелляцию на запрет ранее на этой неделе.

Государственное агентство Anadolu заявило в пятницу, что суд постановил, что свобода слова может быть «ограничена в определенных ситуациях». Суд также заявил, что содержание страниц равносильно «несправедливым атакам».

Телекоммуникационное управление заявило, что запрет будет действовать до тех пор, пока страницы не будут удалены.

---

Турция заблокировала доступ к Википедии из-за заявлений о терроризме

---

© 2017 Ассошиэйтед Пресс.Все права защищены.

Цитата : Турецкий суд отклонил апелляцию Википедии о запрете (5 мая 2017 г.) получено 28 января 2022 г. с https://физ.org/news/2017-05-turkish-court-wikipedia-appeal.html

Этот документ защищен авторским правом. Помимо любой добросовестной сделки с целью частного изучения или исследования, никакие часть может быть воспроизведена без письменного разрешения. Контент предоставляется только в ознакомительных целях.

Почему решение Конституционного суда Турции по Википедии — не повод для радости — Verfassungsblog

Википедия заблокирована в Турции с 29 апреля 2017 года якобы из-за контента, в котором Турция описывается как государство, спонсирующее терроризм.Конституционный суд Турции (TCC) недавно отменил запрет на Википедию и всплеск, на мой взгляд, сейчас из ниоткуда возник необоснованный оптимизм как среди международного, так и Турецкие круги внимательно следят за этим делом. Я не разделяю этого оптимизма. Четное Гененч Гюркайнак, поверенный, представляющий Фонд Викимедиа, главный истец в дело об индивидуальном заявлении против правительства Турции, в котором утверждается нарушение своего права на свободу слова, насторожился в своем твите об итогах судебного заседания. решение.«Мне не нужно было обращаться ни в Конституционный суд, ни в ЕСПЧ в таком вопросе», — написал г-н Гюркайнак в Твиттере.

Обязательно снятие бана в Википедии есть чему порадоваться. Но сроки и содержание решение TCC, особенно если рассматривать политический контекст, в котором был вынесен, не дают особого повода для празднования. В этом блоге я конкретизировать причины, по которым решение TCC об отмене запрета на Википедию должно не внушает большого оптимизма, а скорее дает возможность стратегические размышления для тех, кто привержен сложной задаче улучшения состояние основных прав, и особенно прав на свободу слова, в Турции.Вот 4 важные причины для осторожности.

1. Решение не было единогласным, 6 судей не согласились

Суд в настоящее время состоит из 16 членов, что является временной аномалией. После Сердара Озгюльдура, который был военным судом судьей до его назначения – практика которого закончилась с 2017 г. поправки в Конституцию – уходит в отставку, вакансия, оставленная его выходом на пенсию не будет заполнено. Это позволит стабилизировать состав Суда, чтобы он имел 15 членов. Но до тех пор Суд будет продолжать обсуждать деликатные таких случаях как панель из 16.И из этих 16 6 не согласились, рассуждая о том, что полный запрет на Википедию соответствовал требованию что нарушения основных прав являются «необходимыми в демократическом обществе». 6 из 16 — это не цифра, которую можно быстро отбросить.

Более того, 5 из 6 несогласных назначены президентом Эрдоганом в суд. Назначенные Эрдоганом не могут быть говорят, что у них есть общее и надежное конституционное видение. Однако с за исключением профессора доктора Юсуфа Шевки Хакимеза, конституционного закона ученый, назначенный в суд Эрдоганом, на стороне «либеральной половины» Суд, другие назначенцы Эрдогана практически всегда склоняются на сторону правительства в случаях, имеющих повышенное политическое значение для правительства и его критики.

В предыдущем посте я предположил, что оппозиция может найти утешение в том, что нельзя считать, что Эрдоган заполнил суд как минимум по двум причинам. Во-первых, у него пока нет номеров. Только 6 из из 16 (скоро 15) членов являются его назначенцами. Во-вторых, и это гораздо важнее, У назначенцев Эрдогана, похоже, нет высеченных на камне конституционное видение, которое позволяет им быть на стороне исполнительной власти во всех время. Некоторые из его назначенцев, как это часто бывает в случае с судьей Хакимезом, Например, присоединяются многие «либеральные» решения Суда.Таким образом, я все еще стою по моему первоначальному предложению. Точность моего аргумента в конечном итоге будет проверена если и когда Эрдоган проиграет предстоящие выборы, потому что только при новом исполнительной (а также законодательной) с иной политической идеологией мы иметь возможность увидеть, поддерживает ли Суд большинство политических решений, принятых что новый руководитель (в этом случае нельзя будет говорить о «Эрдоган захват суда»).

В конце упакованы или не упакованы, 6 члены суда не согласились со своими коллегами в отмене запрета.Неудивительно, что те же 6 членов были среди 8 несогласных в недавнее решение TCC по делу о том, что правительство нарушило право петиционеров на свободу выражения мнений путем судебного преследования и наказания членов Турецкие академические круги, подписавшие декларацию «Мир для академиков» якобы распространение террористической пропаганды.

Все эти 6 членов Суда были назначены недавно. Согласно действующему законодательству, из 6 несогласных в Согласно решению Википедии, самый старший из них уйдет на пенсию в 2024 году, остальные — в 2026, 2027, 2028, 2031 и 2031 соответственно.

2. Содержание совместного особого мнения, написанного в соавторстве с несогласными, вызывает озабоченность

Юридические аргументы противопоставлены юридические доводы, независимо от того, что юридические доводы могут быть (и, на мой взгляд, неизбежно являются) отражением собственной политической идеологии. Возможно, больше всего разочаровывает то, что особое мнение в случае с Википедией действительно не читается как юридическое заключение. Другими словами, как я пытался сформулировать под (1), настораживает то, что в данном случае есть разногласия, а точнее 6 из них. сам по себе.Чтобы добавить оскорбление к травме, содержание из не менее тревожным является совместное авторское особое мнение.

Примечательно, что нет даже единственный прецедент, на который ссылается особое мнение. При этом мнение большинства ссылок и, в значительной степени, содержательно обсуждает турецкие и европейские прецедентов Суда по правам человека (ЕСПЧ), инакомыслие не упоминает ни одного. Это, в свою очередь, вызывает опасения относительно того, удалось ли несогласным формулируя свое несогласие со своими коллегами в большинстве на юридические термины .

По существу инакомыслие сохраняется повторяя два пункта в помощь правительству: (i) что Википедия изначально была Правительство связалось с правительством, чтобы удалить определенный контент, и ему дали время (4 часов) для этого, и что правительство запретило весь веб-сайт только после Википедия хранила молчание по поводу первоначального запроса правительства. Несогласие кажется, хочет возразить, что, поскольку правительство дало Википедии некоторое время, она был достаточно любезен… Мнение уклоняется от фактического и более актуального вопрос о том, соответствует ли запрос правительства Википедии об удалении определенных, каким бы конкретным ни был контент с веб-сайта, он нарушал право Википедии к свободе слова в первую очередь. (ii) Во-вторых, несогласные судьи заявить, что на момент запроса правительства еще в 2017 году, это было разумно запретить Википедию, потому что содержание Википедии утверждая, что турецкое правительство было вовлечено в сирийскую войну якобы поддержка террористических сил, таких как ответвления ИГИЛ, могла быть особенно опасен для национальной безопасности Турции в то конкретное время . Во-первых, мысль о том, что правительство и национальная безопасность Турции могли был особенно восприимчив к такому контенту в Википедии в 2017 году, просто предположения, для которых инакомыслие не может предоставить никакой конкретной и фактической поддержки.С другой стороны, даже если предположение несогласных было принято, соответствующие вопрос, от которого он все еще уклоняется, заключается в том, осталось ли у турецкого правительства одинаково восприимчивы к контенту Википедии с 2017 года. Другими словами, инакомыслие не говорит по вопросу о том, был ли запрет, который, возможно, когда-то необходимость с точки зрения национальной безопасности Турции (опять же, простое предположение если это не подтверждено доказательствами) оставались таковыми до конца 2019 года.

3. Решение TCC было принято с большим опозданием

Фонд Викимедиа подал заявку на ТК от 9 мая 2017 года.Решение суда было оглашено 26 декабря. 2019. Критики обоснованно утверждали, что время принятия решения было примечательный. Действительно, Википедия уже обращалась в ЕСПЧ в мае 2019 года, явно недовольная действиями ТСС. нежелание браться за дело.

Хорошо это или плохо, но Википедия заявление в Страсбургский суд, по-видимому, ускорило решение турецкого суда. обращение с делом. Скептики возразят, опасаясь заявления ЕСПЧ о том, что ТСС даже частично утратил способность действовать как эффективная внутренним средством правовой защиты, TCC, узнав, что заявители обратились в ЕСПЧ решил рассмотреть дело Википедии, которое находилось в ТСС на более 2 лет.Иными словами, если бы дело действительно было рассмотрен Страсбургским судом, который, несомненно, вынес бы судебное решение о нарушении статьи 10 Европейской конвенции о правах человека. права на свободу слова, ЕСПЧ также имел бы возможность прокомментировать неспособность TCC своевременно вынести решение по этому вопросу. И это могло потенциально привели к заявлению о неспособности TCC своевременно вынести решение по делу, что указывает на его недостаточность для того, чтобы действовать как эффективное внутренние средства правовой защиты от предполагаемых нарушений Конвенции.Возможно, TCC, понимая, что это стало возможным, когда Википедия взялась за дело перед ЕСПЧ, ускорил процесс и, наконец, вынес решение по делу. я должен подчеркнуть, что я не подтверждаю и не могу подтвердить фактическую достоверность этого повествование, но я чувствую себя обязанным сообщить об этом как о вполне правдоподобном объяснении отложенное решение TCC. Не исключено, что задержка была вызвана по более приземленным причинам, связанным, например, с рабочей нагрузкой.

Если мотивация к сохранению Институциональная репутация ТСС как эффективного внутреннего средства правовой защиты для Конвенции нарушения сыграли какую-то роль в том, чтобы подтолкнуть TCC к окончательному рассмотрению Википедии. индивидуальное приложение, которое оно действительно могло бы иметь, это указывает на неудобную положение, в котором ТСС может оказаться в ближайшем будущем (если уже не имеет): чтобы избежать возмездия со стороны турецкого правительства, TCC стратегически задерживает рассмотрение политически важных дел, таких как Википедии, но столкнувшись с потенциальным «возмездием» со стороны Страсбургский суд в форме возможного заявления о его эффективности как внутреннего средства правовой защиты в рамках турецкой правовой системы, TCC, наконец, уступает и рассматривает дело. Возможно, для TCC решение о Википедии является беспроигрышным. в конце концов: он избегает жесткой политической реакции, откладывая, но в конечном итоге решение, недружественное правительству, а также позволяет избежать судебного порицания из ЕСПЧ путем рассмотрения отложенного дела, когда выясняется, что ЕСПЧ может начать смотреть на это.

Однако для граждан Турции TCC расчет репутации дорого обходится, в данном конкретном случае — запрет на одну из самые посещаемые веб-сайты в мире более 2 лет.Это, прежде всего, почему решение TCC не повод для радости.

4. Решение ТКС было выполнено со значительной задержкой

TCC объявил о своем решении поднять запрет Википедии 26 декабря 2019 года. Но блокировку сняли турецкие власти только 15 января 2020 года. Почему почти 3-недельная задержка? Ответ заключается в том, что турецкая бюрократия, поддерживаемая правительством, использует то, что может можно охарактеризовать только как «юридические» средства защиты, чтобы максимально отсрочить то, что они считают нежелательными решения TCC. Их аргумент заключается в том, что для вступившее в силу решение Суда, фактическое решение (в отличие от простое объявление) должны быть выпущены, что произошло в этом случае через публикация решения суда в официальном вестнике.

Чтобы убедиться, что в защиту правительства необходимо привести юридический аргумент. Ведь статья 153/4 Конституции гласит: «Решения Конституционного Суда подлежат немедленному опубликованию в «Официальном вестнике» и обязательны для исполнения законодательными, исполнительными и судебными органами, административными органами, лицами и корпоративные органы.«Из текста можно сделать вывод, что Конституция предполагает публикацию в «Официальном вестнике» в качестве предварительного условия для вступления решения Конституционного суда в силу. В конце концов, однако, интерпретировать цитируемое положение таким образом можно по своему усмотрению. Не откладывать исполнение постановлений КТС, выполняя их, как только ТСС объявляет о них, не дожидаясь публикации обоснования решения, также является выбором, и, возможно, выбором, который свидетельствует об уважении к авторитету ТСС. Увы, турецкая бюрократия и политики были непреклонны в своем юридическом толковании и, как следствие, задержке реализации решений ТС на некоторое время.

Турецкое правительство, безусловно, не имело и не должно было выходить с незапятнанной репутацией из саги о Википедии, которая разыгрывается на турецкой правовой и политической сцене с 2017 года. Но и Конституционный суд Турции, который отложил рассмотрение дела на слишком длинная. Вместо этого турецкий народ, который осудил запрет с самого начала и осудил его в суде общественного мнения, должен — не говоря уже о многих, кто все равно обходил блокировку, используя зеркальные URL-адреса (включая меня)!

После запрета Википедии Турция блокирует показы знакомств и увольняет чиновников

Президент Турции Реджеп Тайип Эрдоган.Изображение: INQUIRER.net, фото

Одним махом в прошлую субботу турецкое правительство запретило Википедию и телевизионные шоу знакомств, а также уволило 3974 государственных служащих.

Согласно официальной газете страны, президент Реджеп Тайип Эрдоган также подписал указ №. 689 о закрытии газеты, журнала, 14 ассоциаций, 13 поликлиник и 18 фондов.

Согласно сообщению государственного информационного агентства Anadolu, Министерство транспорта, морских дел и связи заблокировало Википедию из-за «статей и комментариев, показывающих, что Турция координирует свои действия и поддерживает различные террористические группировки.

Столица Анкара была готова снять запрет, если сайт выполнит требования удалить «оскорбительный контент».

Однако основатель Википедии Джимми Уэйлс выразил поддержку туркам в твите: «Доступ к информации является фундаментальным правом человека. Турецкий народ, я всегда буду рядом с вами, чтобы бороться за это право».

Джимми Уэльс. Изображение: скриншот из Twitter/@jimmy_wales

Турецкое правительство имеет историю закрытия доступа к веб-сайтам в целях безопасности.Правозащитные группы рассматривают эти действия как средство ограничения свободы слова и информации. Сайты социальных сетей и приложения для обмена мгновенными сообщениями, такие как Facebook, Twitter, Youtube, WhatsApp и Skype, были заблокированы после военных действий, таких как антиправительственные протесты и взрывы бомб.

Правительство обдумывало запрет шоу свиданий, потому что это противоречило турецким традициям и обычаям. Критики опасаются , что нынешняя администрация стремится сделать Турцию более консервативной.

Среди уволенных чиновников 1000 человек в министерстве юстиции, 1000 в армии и около 500 академиков в государственных учреждениях.

Это часть продолжающейся чистки предполагаемых сторонников базирующегося в США проповедника Фетхуллаха Гюлена, который, по утверждению правительства, спровоцировал неудавшуюся попытку государственного переворота в июле 2016 года. Гюлен отрицает свою причастность к военному мятежу. Нинья В. Гуно/ JB

СВЯЗАННАЯ ИСТОРИЯ:

Эрдоган добивается контроля после попытки переворота в Турции

Подпишитесь на нашу ежедневную рассылку

Читать дальше

Не пропустите последние новости и информацию.

Подпишитесь на INQUIRER PLUS, чтобы получить доступ к The Philippine Daily Inquirer и более чем 70 другим изданиям, делиться до 5 гаджетами, слушать новости, скачивать уже в 4 утра и делиться статьями в социальных сетях. Звоните 896 6000.

Для обратной связи, жалоб или запросов, свяжитесь с нами.

Генбуртен — Apex Legends Wiki Liquipedia

года активности (игрока):

2020 – Настоящее время

Прибл. Общий доход:

41 999 долларов США

Основные легенды:

Noyan «Genburten» Ozkose — австралийско-турецкий игрок, который в настоящее время играет за Reignite.

Информация[править]

Настройки[править]

6

Настройки мертвой зоны ^[1] (список)

Последнее обновление 27 июня 2021 г. (212 дней назад).

Deadzone	MEDZONE	Внешний трещин	Response Curve
1%	2%	0

6

[2] (Список)

Последнее обновление: 27 июня 2021 г. (212 дней назад).

Скорость звука	Скорость тона	Поворот добычи	Поворот на дополнительном поле	Поворот времени	Время отключения	Поворот задержки 30234
500239
500	500	0	0	0%	0%

-2 последнее обновление 60 дней назад). 6

Настройки ADS ^[3] (список)

ADS Speed ​​	Ads Speed ​​	Ads Pitch Speed ​​	объявления, поворота Дополнительно VLAW	Обратная связь	Реклама, поворота нагнетания	объявления, поворачиваясь задержки,
130	130	130	130	130	130	130 0	0	0%	0%

Шестерня[править]

Гарнитура 1920х1080

Источник ^[4]

	Контроллер монитора	В-игра Разрешение
Sony DualShock 4	ZOWIE XL2536		HyperX Earbuds

Достижения[править]

Дата	Размещение	Уровень	Турнир	Команда	Приз
16 января 2022 г.	А2 2-й	Уровень A2A	ALGS: 2022 Split 1 Playoffs — APAC South		25 000 долларов США
05.12.2021	А1 1-й	Уровень A2A	ALGS: 2021 Split 1 Pro League — APAC South		15 000 долларов США
05.06.2021	А8 8-й	Уровень A1S	Чемпионат ALGS 2021 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		11 503 долл. США
07.03.2021	А1 1-й	Уровень A3B	Зимняя трасса ALGS № 4 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		4500 долларов США
28 февраля 2021 г.	А1 1-й	Уровень A3B	Зимняя трасса ALGS № 3 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		4500 долларов США
21 февраля 2021 г.	А1 1-й	Уровень A3B	Зимняя трасса ALGS № 2 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		4500 долларов США
31.01.2021	А1 1-й	Уровень A3B	Зимняя трасса ALGS №1 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		4500 долларов США
22.11.2020	А1 1-й	Уровень A3B	Осенняя трасса ALGS № 4 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		3000 долларов США
2020-10-18	А1 1-й	Уровень A3B	Осенняя трасса ALGS № 2 — Юг Азиатско-Тихоокеанского региона		3000 долларов США
30.05.2020	А1 1-й	Уровень A3B	ALGS Online #6 — Океания		3600 долларов США
О достижениях Полные результаты в любом турнире

Интервью[править]

Ссылки[править]

Покупки, сделанные с использованием розничных ссылок на этой странице, могут принести Liquipedia небольшую комиссию.