34 статья конституции украины: Ст. 34 Конституция Украины Конституция Украины Статья 34 Комментарий

34 статья конституции украины: Ст. 34 Конституция Украины Конституция Украины Статья 34 Комментарий

Стаття 34 Конституція України 2013: статті Конституції України

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав Інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.


Коментар статті Конституції:

Ця стаття відповідає Міжнародному пакту про громадянські і політичні права, де записано, що кожна людина має право на свободу думки, на безперешкодне дотримання своїх поглядів та на вільне вираження свого погляду (ст. 18, 19). Останнє включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження.

Кожна людина має право на свободу виявлення своїх поглядів, (п. 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини). Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одер-жувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування радіо-, теле- або кінопідприємств.

Ст. 34 Конституції щільно взаємодіє із ст. 21, 23, 31, 32, 35. До того ж її можна розглядати як певний розвиток і конкретизацію положення ч. З ст. 15, що обороняє здійснення в Україні цензури. Вона гарантує духовну і творчу свободу, не обмежену ніякою обов’язковою ідеологією. Положення статті гарантують доступ до засобів масової інформації політичним партіям і рухам, громадським організаціям, профспілкам, кожній окремій людині. Ніхто не може бути примушений до зміни чи висловлювання своїх поглядів і переконань. Це включає вимоги щодо попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються засобами масової інформації, та заборону поширення повідомлень і матеріалів з боку по садових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної. інформації чи дала інтерв’ю.

Під інформацією законодавець розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Існують різні види інформації, серед яких доречно виділити такі: статистична, масова, про діяльність державних органів влади і місцевого самоврядування, правова, про особу, довідково-енциклопедичного характеру, соціо-логічна.

Свобода думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань тільки годі дістають право на існування, коли вони спираються на право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію в будь-який спосіб на свій вибір. Це право забезпечується розгалуженою й розвинутою в державі системою засобів масової інформації, в першу чергу і вітчизняних, а також можливістю особи отримувати інформацію з різних джерел. Основними напрямами інформаційної діяльності є політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.

Враховуючи значення інформації в життєдіяльності суспільства, встановлюється певний режим доступу до неї — передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. В цьому плані інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (остання поділяється на конфіденційну і таємну). Згідно з вимогою ст. 37 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. не підлягають обов’язковому наданню для ознайомлення за іїі формацій ними запитами офіційні документи, які містять інформацію, визнану1 у встановленому порядку державною таємницею; конфіденційну; про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС. СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголос може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об’єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров’ю будь-якої особи; інформацію що стосується особистого життя громадян; документи що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи, з процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю; інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими актами; інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

Користування правом свободи шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї на-кладає особливі обов’язки і особливу відповідальність, пов’язані з деякими конституційними обмеженнями, які необхідні (ч. З ст. 34). Так, зокрема, ст. 67 Кримінального кодексу встановлює відповідальність за розголошення відомостей, які відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі.

стаття 34 Конституції України | Борова

джерело
..повний текст у посиланні, частина приведена цитатою…
..СТАТТЯ В КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, де кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань!

..детальніше нижче..

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України

Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).


Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону № 2657), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України. займ на карту

Конституция Украины Конституция Украины — Законодавство України 2019 рік

Скачать бесплатно Конституция Украины

Действующий с изменениями и дополнениями. Проверено 08.07.2019

Р а з д е л I
ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 1. Украина есть суверенное и независимое, демократическое, социальное, правовое…

Статья 2. Суверенитет Украины распространяется на всю ее территорию. Украина…

Статья 3. Человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и…

Статья 4. В Украине существует единое гражданство. Основания приобретения и…

Статья 5. Украина является республикой. Носителем суверенитета и единственным…

Статья 6. Государственная власть в Украине осуществляется на принципах ее разделения…

Статья 7. В Украине признается и гарантируется местное самоуправление.

Статья 8. В Украине признается и действует принцип верховенства права….

Статья 9. Действующие международные договоры, согласие на обязательность которых дано…

Статья 10. Государственным языком в Украине является украинский язык. {Официальное…

Статья 11. Государство содействует консолидации и развитию украинской нации, ее…

Статья 12. Украина заботится об удовлетворении национально-культурных и языковых…

Статья 13. Земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и другие природные ресурсы,…

Статья 14. Земля является основным национальным богатством, находящимся под особой…

Статья 15. Общественная жизнь в Украине основывается на принципах политического,…

Статья 16. Обеспечение экологической безопасности и поддержание экологического…

Статья 17. Защита суверенитета и территориальной целостности Украины, обеспечение ее…

Статья 18. Внешнеполитическая деятельность Украины направлена ​​на обеспечение ее…

Статья 19. Правовой порядок в Украине основывается на принципах, согласно которым никто…

Статья 20. Государственными символами Украины являются Государственный Флаг Украины,…

Р а з д е л II
ПРАВА, СВОБОДЫ И ОБЯЗАННОСТИ ЧЕЛОВЕКА И ГРАЖДАНИНА

Статья 21. Все люди свободны и равны в своем достоинстве и правах. Права и свободы…

Статья 22. Права и свободы человека и гражданина, закрепленные настоящей Конституцией,…

Статья 23. Каждый человек имеет право на свободное развитие своей личности, если при…

Статья 24. Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом….

Статья 25. Гражданин Украины не может быть лишен гражданства и права изменить…

Статья 26. Иностранцы и лица без гражданства, находящиеся в Украине на законных…

Статья 27. Каждый человек имеет неотъемлемое право на жизнь. Никто не может быть…

Статья 28. Каждый имеет право на уважение его достоинства. Никто не может быть…

Статья 29. Каждый человек имеет право на свободу и личную неприкосновенность….

Статья 30. Каждому гарантируется неприкосновенность жилища. Не допускается…

Статья 31. Каждому гарантируется тайна переписки, телефонных разговоров, телеграфной и…

Статья 32. Никто не может подвергаться вмешательству в его личную и семейную жизнь,…

Статья 33. Каждому, кто на законных основаниях находится на территории Украины,…

Статья 34. Каждому гарантируется право на свободу мысли и слова, на свободное выражение…

Статья 35. Каждый имеет право на свободу мировоззрения и вероисповедания. Это право…

Статья 36. Граждане Украины имеют право на свободу объединения в политические партии и…

Статья 37. Создание и деятельность политических партий и общественных организаций,…

Статья 38. Граждане имеют право участвовать в управлении государственными делами, во…

Статья 39. Граждане имеют право собираться мирно, без оружия и проводить собрания,…

Статья 40. Все имеют право направлять индивидуальные или коллективные письменные…

Статья 41. Каждый имеет право владеть, пользоваться и распоряжаться своей…

Статья 42. Каждый имеет право на предпринимательскую деятельность, которая не запрещена…

Статья 43. Каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на…

Статья 44. Те, кто работает, имеют право на забастовку для защиты своих экономических и…

Статья 45. Каждый работающий имеет право на отдых. Это право обеспечивается…

Статья 46. Граждане имеют право на социальную защиту, которая включает право на…

Статья 47. Каждый имеет право на жилье. Государство создает условия, при которых каждый…

Статья 48. Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи,…

Статья 49. Каждый имеет право на охрану здоровья, медицинскую помощь и медицинское…

Статья 50. Каждый имеет право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду и на…

Статья 51. Брак основывается на добровольном согласии женщины и мужчины. Каждый из…

Статья 52. Дети равны в своих правах независимо от происхождения, а также от того,…

Статья 53. Каждый имеет право на образование. Полное общее среднее образование…

Статья 54. Гражданам гарантируется свобода литературного, художественного, научного и…

Статья 55. Права и свободы человека и гражданина защищаются судом. {Официальное…

Статья 56. Каждый имеет право на возмещение за счет государства или органов местного…

Статья 57. Каждому гарантируется право знать свои права и обязанности. Законы и…

Статья 58. Законы и другие нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во…

Статья 59. Каждый имеет право на профессиональную юридическую помощь. В случаях,…

Статья 60. Никто не обязан выполнять явно преступные распоряжения или приказы. За…

Статья 61. Никто не может быть дважды привлечен к юридической ответственности одного…

Статья 62. Лицо считается невиновным в совершении преступления и не может быть…

Статья 63. Лицо не несет ответственности за отказ давать показания или объяснения в…

Статья 64. Конституционные права и свободы человека и гражданина не могут быть…

Статья 65. Защита Отечества, независимости и территориальной целостности Украины,…

Статья 66. Каждый обязан не наносить вред природе, культурному наследию, возмещать…

Статья 67. Каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных…

Статья 68. Каждый обязан неукоснительно соблюдать Конституцию Украины и законы Украины,…

Р а з д е л III
ВЫБОРЫ. РЕФЕРЕНДУМ

Статья 69. Народное волеизъявление осуществляется через выборы, референдум и иные формы…

Статья 70. Право голоса на выборах и референдумах имеют граждане Украины, достигшие на…

Статья 71. Выборы в органы государственной власти и органов местного самоуправления…

Статья 72. Всеукраинский референдум назначается Верховной Радой Украины или Президентом…

Статья 73. Исключительно всеукраинским референдумом решаются вопросы об изменении…

Статья 74. Референдум не допускается в отношении законопроектов по вопросам налогов,…

Р а з д е л IV
ВЕРХОВНАЯ РАДА УКРАИНЫ

Статья 75. Единственным органом законодательной власти в Украине является парламент -…

Статья 76. Конституционный состав Верховной Рады Украины — четыреста пятьдесят народных…

Статья 77. Очередные выборы в Верховную Раду Украины проводятся в последнее воскресенье…

Статья 78. Народные депутаты Украины осуществляют свои полномочия на постоянной основе….

Статья 79. Перед вступлением в должность народные депутаты Украины приносят перед…

Статья 80. Народным депутатам Украины гарантируется депутатская неприкосновенность….

Статья 81. Полномочия народных депутатов Украины прекращаются одновременно с…

Статья 82. Верховная Рада Украины работает сессионно. Верховная Рада Украины…

Статья 83. Очередные сессии Верховной Рады Украины начинаются в первый вторник февраля…

Статья 84. Заседание Верховной Рады Украины проводятся открыто. Закрытое заседание…

Статья 85. К полномочиям Верховной Р

Конституція України — Розділ IV

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років.

Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

«Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».

Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

Стаття 80. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Стаття 81. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;

7) його смерті.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України — в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті, — судом.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України — з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

Перше засідання новообраної Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, передбачені цією Конституцією.

Стаття 84. Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.

Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.

Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

121) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

13) здій

Ст. 36 Конституция Украины Конституция Украины Статья 36 Комментарий

Ст. 36 Конституция Украины


Действующий с изменениями и дополнениями. Проверено 08.07.2019



Граждане Украины имеют право на свободу объединения в политические партии и общественные организации для осуществления и защиты своих прав и свобод и удовлетворения политических, экономических, социальных, культурных и других интересов, за исключением ограничений, установленных законом в интересах национальной безопасности и общественного порядка, охраны здоровья населения или защиты прав и свобод других людей.

Политические партии в Украине содействуют формированию и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах. Членами политических партий могут быть только граждане Украины. Ограничения относительно членства в политических партиях устанавливаются исключительно настоящей Конституцией и законами Украины.

Граждане имеют право на участие в профессиональных союзах с целью защиты своих трудовых и социально-экономических прав и интересов. Профессиональные союзы являются общественными организациями, которые объединяют граждан, связанных общими интересами по роду их профессиональной деятельности. Профессиональные союзы создаются без предварительного разрешения на основе свободного выбора их членов. Все профессиональные союзы имеют равные права. Ограничения относительно членства в профессиональных союзах устанавливаются исключительно настоящей Конституцией и законами Украины.

Никто не может быть принужден к вступлению в любое объединение граждан или ограничен в правах за принадлежность или непринадлежность к политическим партиям или общественным организациям.

Все объединения граждан равны перед законом.



Клуб интеллектуалов Newsland – комментарии, дискуссии и обсуждения новости.

КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ ПРОТИВОРЕЧИТ МЕЖДУНАРОДНОМУ ПРАВУ

 

В отношении буржуазного права на самоопределение Конституция Украины гласит:

«Раздел Х. Статья 138. К ведению Автономной Республики Крым относится: 2. организация и проведение местных референдумов. Раздел III. Статья 69. Народное волеизъявление осуществляется через выборы, референдум и прочие формы непосредственной демократии. Статья 73. Исключительно всеукраинским референдумом решаются вопросы об изменении территории Украины. Статья 72. Всеукраинский референдум назначается Верховной Радой Украины или Президентом Украины в соответствии с их полномочиями, установленными настоящей Конституцией.

Всеукраинский референдум объявляется по народной инициативе по требованию не менее 3 млн граждан Украины, имеющих право голоса, при условии, что подписи относительно назначения референдума собраны не менее чем в 2/3 областей и не менее чем по 100000 подписей в каждой области».

 

Таким образом, референдум в Крыму незаконен с точки зрения Конституции Украины.

 

В Международном пакте об экономических, социальных и культурных правах и Международном пакте о гражданских и политических правах от 16.12.1966 (в обоих пактах — статья 1) закреплено: «Все народы имеют право на самоопределение. В силу этого права они свободно устанавливают свой политический статус и свободно обеспечивают своё экономическое, социальное и культурное развитие… Все участвующие в настоящем Пакте государства… должны в соответствии с положениями Устава ООН поощрять осуществление права на самоопределение и уважать это право».

В этой же Декларации указывается, что способами осуществления права на самоопределение могут быть «создание суверенного и независимого государства, свободное присоединение к независимому государству или объединение с ним, или установление любого другого политического статуса».

 

Согласитесь, как-то не видно, чтобы мировое цивилизованное сообщество поощряло право Крыма на самоопределение или хотя бы его уважало.

 

Существует определённое противоречие, пишет Википедия, между проведением в жизнь права народов на самоопределение и принципом территориальной целостности государства, гласящим, что территория государства не может быть изменена без его согласия.

 

На самом деле Википедия вводит в заблуждение, принципа территориальной неприкосновенности в плане права на самоопределение в природе не существует. Вот как пишет сама Википедия:

«Территориальная целостность или (!!! Б. И.) территориальная неприкосновенность… государства — принцип международного публичного права, согласно которому территория государства является неприкосновенной от посягательств со стороны других государств путём применения военной силы или угрозы силой».

То есть, существует принцип именно неприкосновенности извне, нельзя его отождествлять с территориальной целостностью.

То есть, территориальная неприкосновенность подразумевает отнюдь не самоопределение, а именно посягательства со стороны других государств путем применения силы или угрозы силой.

 

Понимая, что данный факт обойти нельзя, и его обязательно напомнят, Википедия выдает его просто за некое «мнение»:

«Между тем существует мнение, что принцип территориальной целостности направлен исключительно на защиту государства от внешней агрессии. Именно с этим связана его формулировка в п. 4 ст. 2 Устава ООН: «Все члены ООН воздерживаются в их международных отношениях от угрозы силой или её применения как против территориальной неприкосновенности или политической независимости любого государства, так и каким-либо другим образом, несовместимым с Целями Объединённых Наций», и в Декларации о принципах международного права: «Каждое государство должно воздерживаться от любых действий, направленных на частичное или полное нарушение национального единства и территориальной целостности любого другого государства или страны».»

 

Поразительно, но мир будто ослеп и не увидел, что страны НАТО «воздержались от любых действий, направленных на частичное или полное нарушение национального единства и территориальной целостности» Югославии.

 

Противоречие, продолжает Википедия, разрешается следующим образом: согласно Декларации о принципах международного права, в действиях государств «ничто не должно истолковываться как санкционирующее или поощряющее любые действия, которые вели бы к расчленению или к частичному или полному нарушению территориальной целостности или политического единства суверенных и независимых государств, соблюдающих в своих действиях принцип равноправия и самоопределения народов».

 

Однако здесь нет никакого «разрешения противоречия», здесь указывается не право народа на самоопределение, а только действия государств. Причем только тех государств, которые соблюдают принцип равноправия и самоопределения народов. Но Украина не соблюдала этот принцип!

 

В 1999 году, развивает тему Википедия, Венецианская комиссия изучила вопрос о самоопределении и отделении с точки зрения конституционного права. Комиссия не нашла в текстах конституций положений, предусматривающих отделение части территории страны. Напротив, многие конституции это запрещают, провозглашая неделимость государства, национальное единство или территориальную целостность. Некоторые конституции оставляют возможность для отделения посредством конституционных поправок. С другой стороны, термин «самоопределение» в текстах конституций может означать деколонизацию, независимость уже сложившегося государства и, наконец, «внутреннее» самоопределение — право народов свободно определять их политический статус и осуществлять своё развитие в пределах государства. По мнению Венецианской комиссии, сегодня самоопределение следует понимать главным образом как внутреннее — в рамках существующих границ, а не как внешнее — через отделение.

 

Понятно стремление международных законодателей усидеть сразу на двух стульях – и признать право колониальных народов (уже свершившийся факт), и потрафить странам, конституции которых нарушают международно признанное право на самоопределение, той же Испании.

Однако любопытно, что именно в 1999 году Венецианская комиссия сделала такой вывод, что «сегодня самоопределение следует понимать главным образом как внутреннее — в рамках существующих границ, а не как внешнее — через отделение. Именно в 1999-м когда НАТО осуществила бомбардировки Белграда, и самоопределение в Югославии было осуществлено вовсе не как внутреннее, а именно через отделение.

 

Но ведь совершенно очевидно, что в данном случае имеется явный конфликт интересов самоопределяющейся стороны и государства. Ни одно государство не хочет позволить какому-либо меньшинству урезать свою территории, и экономику. Потому и существуют запреты в конституциях.

Таким образом, право на самоопределение в рамках таких конституций превращается в пустую абстракцию, в невыполнимое благое пожелание.

Следовательно, Венецианская комиссия оказалась попросту некомпетентной и профессионально непригодной.

Именно поэтому Ленин уточнял: право на самоопределение вплоть до отделения.

Но, как мы увидим ниже, и международное право еще раз, после 1966 года, делает точно такое же уточнение!

 

4.10.2011 на заседании ПАСЕ в Страсбурге была принята резолюция №1832, согласно которой «право этнических меньшинств на самоопределение (…) не предусматривает автоматического права на отделение [и] в первую очередь должно быть реализовано методом защиты прав меньшинств, как то означено в Рамочной конвенции Совета Европы о защите национальных меньшинств и в резолюции Ассамблеи № 1334 (2003) о положительном опыте автономных регионов как стимула для разрешения конфликтов в Европе», а государства-члены Совета Европы призываются воздерживаться от «признания или поддержки фактических властей незаконно отделившихся территорий, в том числе тех из них, которые были поддержаны иностранными военными интервенциями.

 

ПАСЕ успел забыть, что албанское этническое меньшинство в Косово реализовало право на самоопределение именно как право на отделение, и ни одна страна в мире, кроме РФ, не «воздержалась» от поддержки албанских фундаменталистов, пришедших к власти в Косово. Все дружно аплодировали и заткнули уши ватой, когда эти фундаменталисты начали этнические чистки в Косово, уничтожая, выдавливая сербское меньшинство, похищая и продавая сербских детей на органы.

Нет сомнений, что суета ПАСЕ вызвана необходимостью создать впечатление незаконности самоопределения Абхазии, Южной Осетии, Нагорного Карабаха и Приднестровья, заодно оправдав нападение Грузии на Цхинвали и российских миротворцев, когда грузинские звери забрасывали гранатами подвалы, где укрывались осетинские дети, женщины, старики.

 

Но самое удивительное то, что всего за год до означенного заседания ПАСЕ, 22.7.2010, Международный суд ООН подтвердил, что объявление независимости Косово не противоречило международным законам, в том числе положений резолюции 1244. Что глупо, резолюция №1244 и не могла прямо противоречить, потому что в ней ни слова о самоопределении. Зато есть требование (п. 15), чтобы ОАК и другие вооруженные формирования косовских албанцев прекратили военные действия и демилитаризовались. Этот пункт выполнен не был, потому отделение Косово противоречит резолюции Совета безопасности №1244.

 

Таким образом, уточняет далее Википедия, делается заключение, что принцип территориальной целостности неприменим к государствам, не обеспечивающим равноправие проживающих в нём народов и не допускающим свободное самоопределение таких народов.

 

Власти Украины осуществляли урезание русского языка на полуострове Крым, в феврале 2014 года необандеровцами были расстреляны 8 автобусов с безоружными крымчанами, возвращавшимися с антимайдана. То есть, согласно Декларации о принципах международного права государство Украина не обеспечивало равноправие проживающих в нем народов, а Конституция Украины не допускала их свободное самоопределение.

 

В Декларации о принципах международного права (от 24.10.1970 г.) значится: «В силу принципа равноправия и самоопределения народов, закреплённого в Уставе ООН, все народы имеют право свободно определять без вмешательства извне свой политический статус и осуществлять свое экономическое, социальное и культурное развитие, и каждое государство обязано уважать это право в соответствии с положениями Устава».

В этой же Декларации указывается, что способами осуществления права на самоопределение могут быть «создание суверенного и независимого государства, свободное присоединение к независимому государству или объединение с ним, или установление любого другого политического статуса».

Аналогичные принципы закреплены в документах Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе — Хельсинкском Заключительном акте 1975 года, в Итоговом документе Венской встречи 1986 года, на Копенгагенском совещании Конференции по человеческому измерению СБСЕ 1990 года и других международно-правовых актах.

Ст. 3 Декларации ООН о правах коренных народов гласит то же самое: «Коренные народы имеют право на самоопределение. В силу этого права они свободно устанавливают свой политический статус и свободно осуществляют свое экономическое, социальное и культурное развитие».

Суд ООН также официально подтверждал право части какого-либо государства в одностороннем порядке провозгласить свою независимость.

 

Относительно вмешательства извне.

1906 — 1909 — американские войска входят в Кубу во время выборов.

1908 — американские войска входят в Панаму во время выборов.

1910 — американские войска вторгаются в порт Блюфилдз и Коринто (Никарагуа). США с помощью оружия организовали антиправительственный заговор (1909), в результате которого Селая был вынужден бежать из страны. В 1910 была сформирована хунта из проамерикански настроенных генералов: X. Эстрады, Э. Чаморро и сотрудника американской горнорудной компании А. Диаса. В том же году президентом стал Эстрада, но уже на следующий год его сменил А. Диас, поддержанный американскими войсками.

1912 — американские войска входят в Панаму во время выборов.

1919 — американские войска входят в Гондурас во время выборов.

1924 — 1925 — войска США вторгаются в Гонударс во время выборов.

1937 — с помощью американских войск Сомоса приходит к власти в Никарагуа, сместив законное правительство Х. Сакасы. Сомоса стал диктатором, члены его семьи правили страной следующие 40 лет. И так далее.

Можно дополнить: вторжение НАТО в Ирак под надуманным предлогом, вторжение США в Афганистан под надуманным предлогом, вторжение НАТО в Ливию под надуманным предлогом, вторжение НАТО в Югославию под надуманным предлогом. Как мы сегодня знаем, и этнические чистки в Косово, якобы осуществлявшиеся сербской полицией, и так называемая «трагедия» в Сребренице – мифы, раздутые американскими и европейскими СМИ.

Стоит напомнить также, что и присоединение ГДР к ФРГ, и отделение Косово обошлись вообще без референдума.

 

В Крыму во время референдума никаких угроз и никакого применения силы со стороны России не было. Единственно, что не допустили на территорию Крыма различные фашистские бандеровские силы из Киева, Львова и пр., которые стремились воспрепятствовать свободному волеизъявлению граждан Крыма при проведении референдума.

Тот факт, что жители Крыма подавляющим большинством проголосовали за отделение от Украины (96,77 % проголосовавших поддержало присоединение Крыма к России при явке 83,1 %), прямо говорит, что волеизъявление было свободным.

 

Наоборот, присоединение ГДР произошло при прямом вмешательстве спецслужб США и ФРГ, отделение Косово произошло лишь в результате финансовой поддержки США, помощи ЦРУ и прямого вторжения сил НАТО в Югославию.

В своем рвении угодить США представители ЕС доходят до абсурда. Так, на вопрос, в чём отличие самоопределения Косово и Каталонии, Маргаритис Схинас, официальный представитель Еврокомиссии, заявил: «Вся проблема в том, что Испания — член Евросоюза, а Сербия — нет». Схинас оперировал аргументом, который вообще не относится к области права. Но в таком случае и референдум в Шотландии незаконен, ведь он состоялся еще тогда. когда Великобритания была членом ЕС.

 

 

«Санкционирующие» же (или «поощряющие к расчленению») мотивы жителей Крыма очевидны: они не захотели жить в государстве, где гитлеровские пособники Бандера, Шухевич, Мельник, Стецько считаются героями, где устраиваются факельные шествия с их портретами, а памятники Великой Отечественной войны, наоборот, разрушаются, где уничтожаются русские традиции, русская история, русская культура, русский язык.

 

Получается, что не все равны перед законом. Некоторые – равнее. Кто же это? Да те, кто устраивает людей из Госдепартамента США.

Впрочем, не всегда – когда дело касается личной задницы… Например, Польша, Румыния и Венгрия четверть века игнорировали нарушение прав русских в Латвии, Литве, Эстонии и Украине в плане ограничения родного языка. Но как только Порошенко ликвидировал право на любой язык в школах, кроме украинского, и это задело детей поляков, румын и венгров на Украине, все три страны подняли визг на весь мир.

 

В связи с вышесказанным, вспоминаются слова Мао, которые до 1991 года казались чудовищными, а сегодня – так близки душе: «Пусть в ядерной войне погибнет две трети человечества, зато оставшаяся треть будет жить при коммунизме». Можно было бы добавить: две трети так называемого цивилизованного демократического человечества. «Тебя, твой трон я ненавижу, / Твою погибель, смерть детей / С жестокой радостью я вижу».

 

Борис Ихлов, 6.10.2017

 

 

КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ — КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ — УКРАИНА И УКРАИНЦЫ — тексты по темам — 1500 тем по английскому языку — АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК

КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ

Конституция Украины принята 28 июня 1996 года. Это стало важным событием в жизни украинского народа. Можно с полной уверенностью сказать, что наша страна имеет давние конституционные традиции. Из истории Украины известно, что первая Конституция была написана гетманом Филиппом Орликом в 1710 году.Это была первая конституция в Европе, которая отличалась глубокой демократией. Конституция Украинской Народной Республики 1918 года, утвержденная Центральной Радой, явилась воплощением принципов государственности Украины.

24 октября 1990 года Конституционная комиссия была назначена Верховной Радой Украины. Проект конституции был написан на первом этапе его подготовки (1990–1993 гг.). На втором этапе (1994-1996 гг.) Он был юридически завершен.И, наконец, 28 июня 1996 года Конституция была утверждена Верховной Радой Украины.

Основные экономические, социальные, культурные, общественные и политические права гарантируются Конституцией. Украина — суверенная независимая демократическая, социальная и государственно-правовая. Территориальная целостность и неприкосновенность Украины провозглашены Конституцией. Власть в Украине принадлежит народу. Он осуществляется путем демократических выборов и референдумов государственными и правительственными органами, а также органами самоуправления.

Форма государственного правления — республика. Глава государства — президент. Верховная Рада Украины — высший законодательный орган страны. Принципы экономического, политического и идеологического многообразия провозглашены в Конституции. Все граждане имеют равные права. Наибольшей общественной ценностью в Украине провозглашают людей. Эти и другие положения последовательно развиваются в главах Конституции. В Конституции воплощены лучшие национальные традиции, она создает правовую основу регулирования общественных отношений.

ВОПРОСОВ

1. Когда была принята Конституция Украины?

2. Кто написал первую Конституцию Украины?

3. Когда была утверждена Конституция?

4. Что гарантирует Конституция?

5. Кому принадлежит власть в Украине?

6. Что такое высший законодательный орган?

7. Что является наибольшей социальной ценностью в Украине согласно Конституции?

СЛОВАРЬ

глубокий — глубокий

Вариант

— воплощение

.

черновик — набросок

для подтверждения — утверждать

интерьер — целостность

неприкосновенность — неприкосновенность

.

midtiformity — разнообразие

последовательно — последовательно

КОНСТИТУЦИЯ УКРАИНЫ

Конституция Украины была принята 28 июня 1996 г.Это стало важным событием в жизни украинского народа. Можно уверенно сказать, что у нашей страны есть давно сформированные конституционные традиции. По истории Украины мы знаем, что первая конституция была написана гетманом Филиппом Орликом в 1710 г. Это была первая конституция в Европе, и она была известна своей глубокой демократичностью. Конституция Украинской народной республики 1918 г. была одобрена Центральным Советом и была воплощением государственных принципов Украины.

24 октября 1990 г.Верховной Радой Украины была назначена конституционная комиссия. Набросок Конституции был написан во время первой стадии ее подготовки (1990-1993 гг.). Во время второго этапа (1994-1996 гг.) Она была логически и юридически завершена. В конце 28 июня 1996 г. Конституция была утверждена Верховной Радой Украины.

Конституция гарантирует основные экономические, социальные, культурные, гражданские и политические права. Согласно Конституции Украина является суверенным, независимым, демократическим, социальным и правовым государством.В Конституции провозглашается территориальная целостность и неприкосновенность Украины. Власть в Украине принадлежит народу. Она осуществляется через демократические выборы и референдумы.

Республика — это форма государственного управления. Президент — глава государства. Высший законодательный орган в стране — Верховная Рада.

В Конституции провозглашены принципы экономической, политической и идеологической разнообразия.Права всех граждан равны. Люди являются самой большой ценностью Украины. Эти и другие постановления улучшаются в главе Конституции. Лучшие национальные традиции воплощены в Конституции, она легальную основу регулирования социальных отношений.

.

Конституция Украины — Конституция України — Тексты по темам

Конституция Украины

Конституция Украины была провозглашена и утверждена 28 июня Верховной Радой. Согласно ему Украина является суверенным, независимым, демократическим и правовым государством. Украина — унитарное государство с единым гражданством.

Государственный язык Украины — украинский. Государственными символами нашей страны являются Государственный герб, Государственный флаг и Государственный гимн Украины.Государственный герб — золотой тризуб на синем щите. Государственный флаг представляет собой ткань с двумя равными горизонтальными полосами: верхняя — синего цвета, а нижняя — золотисто-желтого цвета.

Земля, воздушное пространство, недра, вода и другие ресурсы являются объектами права собственности украинского народа. Украина это республика. Народ — единственный источник власти, который осуществляется напрямую и через органы государственной власти и местного самоуправления. Конституция Украины устанавливает политический строй страны, свободы и обязанности граждан и является основой ее законов.

Вопросы:

1. Кто провозгласил Конституцию Украины?

2. Украина — унитарное государство?

3. Какой государственный язык в Украине?

4. Опишите Государственный флаг Украины.

5. Кто является единственным источником энергии в нашей стране?

Словарь:

унитарий — юнитарний

герб — емблема, герб

гимн — гімн

щит — тло, фон

равный — рівні

одиночное гражданство —

Конституция Украины была принята 28 июня 1996 года Верховною Радою.Независимо от Конституции Украины є суверенно, незалежно, демократично и законною державою. Україна — унітарна держава з єдиним громадянством.

Державна мова України — українська. Державні символи нашей країни — національний герб, національний прапор и національный гімн України. Національний герб — це золотий тризуб на блакитному лі. Національний прапор — полотно с двома рівними горизонтальними смугами, верхня — блакитна, нижня — золотисто-жовта.

Земля, повітряний простір, корисні копалини, вода та інші ресурсы — власність українців.Україна — республіка. Народ — єдине джерело влади, яка здійснюється безпосередньо й через органическое та місцевого самоуправления. Конституция України визначає політичну система країни, свободи й обов’язки громадян и є основою законів.

.

Комментариев нет

Добавить комментарий