Чим відрізняється первинна географічна інформація від вторинної: 28.Первинна і вторинна інформація:
Джерела інформації і їх основні типи. Первинні і вторинні дані
Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому вигляді:
1. Монографія — це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або декількох авторів. Це наукове видання, що містить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.
2. Збірник — це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.
3. Періодичні видання — це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх результати.
4. Навчальна література — це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література.
5. Надруковані документи
Документи, що є джерелами інформації у науковому дослідженні, поділяються на первинні і вторинні.
Первинні містять безпосередньо результати наукової, виробничої, творчої діяльності, відображають факти, які були отримані а процесі проведених досліджень. Первинні документи створюють автори – науковці, письменники, журналісти, педагоги, композитори, художники і т. д.
Результати своєї діяльності вони представляють у формі монографій, статей, підручників, літературних, музичних та інших творів.
Первинні документи безпосередньо відбивають факти, події, явища реальної дійсності або думки автора. У первинних документах розкриваються безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості, або нове осмислення відомих ідей і фактів.
Більшість документів, що функціонують у суспільстві – первинні.
Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні документи, які називають вторинними. Вторинний документ – це результат певної обробки (аналітико-синтетичної та логічної) одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані чи неопубліковані) або результат аналізу і синтезу даних, що містяться у першоджерелах. У вторинних документах інформацію, що мала місце в одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях про них. Вторинні документи призначені для інформування про інші документи, чим значно полегшують дослідникам орієнтування у складі певного фонду чи у змісті тієї інформації, що міститься в його виданнях. Завдяки цьому у дослідника може відпасти потреба у зверненні до деяких первинних документів, що дозволить значно зекономити час.
Первинні документи часто називають вихідними тому, що вони служать для створення документа похідного, тобто вторинного.
Носіями первинної інформації є книги (підручники, посібники, монографії), періодичні друковані видання (журнали, наукові збірки, бюлетені), оптичні компакт-диски (СD-RОМ), а також неопубліковані матеріали: депоновані рукописи, дисертації, наукові звіти, матеріали нарад, доповіді з різних напрямів наукових досліджень та ін.
Джерела інформації і їх основні типи. Первинні і вторинні дані
Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому вигляді:
1. Монографія — це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або декількох авторів. Це наукове видання, що містить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.
2. Збірник — це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.
3. Періодичні видання — це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх результати.
4. Навчальна література — це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література.
5. Надруковані документи — це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці. Це документи для студентів, аспірантів, які займаються науково-дослідною роботою: планові, звітні документи, статистичні та опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.
Документи, що є джерелами інформації у науковому дослідженні, поділяються на первинні і вторинні.
Первинні містять безпосередньо результати наукової, виробничої, творчої діяльності, відображають факти, які були отримані а процесі проведених досліджень. Первинні документи створюють автори – науковці, письменники, журналісти, педагоги, композитори, художники і т. д.
Результати своєї діяльності вони представляють у формі монографій, статей, підручників, літературних, музичних та інших творів.
Первинні документи безпосередньо відбивають факти, події, явища реальної дійсності або думки автора. У первинних документах розкриваються безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості, або нове осмислення відомих ідей і фактів.
Більшість документів, що функціонують у суспільстві – первинні.
Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні документи, які називають вторинними. Вторинний документ – це результат певної обробки (аналітико-синтетичної та логічної) одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані чи неопубліковані) або результат аналізу і синтезу даних, що містяться у першоджерелах. У вторинних документах інформацію, що мала місце в одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях про них. Вторинні документи призначені для інформування про інші документи, чим значно полегшують дослідникам орієнтування у складі певного фонду чи у змісті тієї інформації, що міститься в його виданнях. Завдяки цьому у дослідника може відпасти потреба у зверненні до деяких первинних документів, що дозволить значно зекономити час.
Первинні документи часто називають вихідними тому, що вони служать для створення документа похідного, тобто вторинного.
Носіями первинної інформації є книги (підручники, посібники, монографії), періодичні друковані видання (журнали, наукові збірки, бюлетені), оптичні компакт-диски (СD-RОМ), а також неопубліковані матеріали: депоновані рукописи, дисертації, наукові звіти, матеріали нарад, доповіді з різних напрямів наукових досліджень та ін.
В чому відмінність між первинною і вторинною маркетинговою інформацією.
Яка відмінність між концепцією маркетингу та концепцією соціально-етичного маркетингу.
Маркетингова концепція. (середина 50х – 1980р.) Орієнтир фірми обираються потреби споживачів, які потрібно задовольнити краще, ніж це роблять конкуренти.
Гарантією успіху такого підходу є високий рівень життя покупців, з одного боку, і віртуозне володіння фірмами інструментами маркетингу, вміння пристосуватися до змін ринку — з іншого.
Проте використання концепції маркетингу не вирішує усіх проблем, що виникають на фірмі, оскільки надмірне роздрібнення ринку в результаті сегментування, перебільшення можливостей маркетингових інструментів та нехтування або заниження ролі відділів збуту фірми можуть призвести до значних втрат.
Концепція соціально-етичного маркетингу. (1980 – 1995 рр.).
Саме тому актуальним є розширення класичної концепції маркетингу. До формули «маркетинг як діяльність, орієнтована на задоволення потреб споживача», слід додати «з одночасним поліпшенням життєвого рівня всього суспільства». Така концепція отримала назву соціально-етичного маркетингу.
Реалізація концепції соціально-етичного маркетингу вимагає збалансування трьох факторів:
— прибуток організації;
— рівень задоволення запитів споживачів;
— врахування інтересів суспільства.
Яка відмінність між стратегією і тактикою маркетингу.
Залежно від ступеня ринкової орієнтованості фірми та періоду, на який розробляється маркетингова політика фірми, розрізняють:
— стратегічний;
— тактичний маркетинг.
Стратегічний маркетингпередбачає постійний аналіз потреб споживачів, сегментування ринку та вибір базового ринку, розробку маркетингової стратегії.
Тактичний маркетинг(оперативний, операційний) — процес розробки заходів і реалізації цілей на обраному базовому ринку з конкретної номенклатури товарів на певний термін.
Тобто, стратегія – це мета, а тактика – це спосіб її досягнення.
На відміну від стратегічного маркетингу, націленого на реалізацію середньо- (на 2—5 років) та довгострокової політики фірми, тактичний маркетинг передбачає короткострокове планування (до 2-х років).
В чому відмінність між первинною і вторинною маркетинговою інформацією.
Залежно від способу збирання інформації відрізняють первинні і вторинні дані. Вторинні дані отримують у результаті кабінетних досліджень, а первинні дані — під час польових досліджень.
Вторинною називається інформація, яка існує в опублікованому вигляді і збиралася для інших цілей, ніж ті, які має на меті отримати фірма в конкретних ринкових умовах.
Вторинна інформація, зрештою, як і первинна, має свої переваги і недоліки.
| Види інформації | Переваги | Недоліки |
| Первинна | Цілеспрямованість, конкретність, відповідність ухваленій методології збирання інформації, надійність | Велика вартість, велика тривалість збирання інформації, потреба у висококваліфікованих інтерв’юерах, складність спеціальної підготовки таких |
| Вторинна | Низька вартість, швидкість отримання, достатня кількість, комплексність | Надто загальний характер, інформація може бути застарілою, невідома методика її збирання та надійність джерела інформації |
Якщо потрібна для прийняття рішень інформація відсутня, збирається первинна інформація – це інформація, яка збирається вперше й безпосередньо для даної цілі дослідження.
Первинну інформацію — попит на товари, ставлення споживачів до торгової марки, реакція на новий товар, упаковку, мотиви споживацької поведінки, отримують під час проведення польових досліджень.
Материки й океани як об’єкти вивчення регіональної географії » Народна Освіта
Про материки й океани як об’єкти вивчення регіональної географії.
У 6-му класі ви дізналися про цікавий і різноманітний світ географічної оболонки та її складові — літосферу, атмосферу, гідросферу й біосферу. Досліджувати географічну оболонку та її складові є головним завданням фізичної географії. Ця так звана природна гілка географії поділяється на загальну й регіональну. Загальна фізична географія, яку ви опановували в 6-му класі, вивчає процеси, явища та об’єкти природи, характерні для всієї земної кулі. Натомість регіональна географія розглядає природу Землі за окремими територіями, або регіонами, — материками, океанами, частинами світу, країнами.
Материки та океани є найбільшими регіонами нашої цілісної планети. Вони мають спільне походження, історію розвитку. їх об’єднують також однакові джерела надходження енергії та речовини. Водночас ці значні за розмірами частини земної кулі є різними природними регіонами. Вони суттєво відрізняються за розмірами, за природними особливостями, ресурсами та напрямками освоєння і використання їх людиною. Материки — це насамперед великі ділянки суходолу, так звана «тверда Земля», океани ж -величезні водні простори. У материків поверхня утворена материковою земною корою, в океанів — океанічною земною корою, що прихована товщею води й утворює океанічне дно. Це визначило різні особливості їхнього дослідження в географічній науці.
Поділ географічної оболонки на материки й океани є основним рівнем просторової побудови земної кулі. Ці великі суходільні й водні частини Землі є об’єктами вивчення регіональної географії. Оскільки географія материків і океанів належить до фізичної географії, то вона насамперед
Про материки й океани як об’єкти вивчення регіональної географії. Які є джерела знань про материки й океани.
вивчає природні умови та ресурси материків і океанів. Ці ресурси активно використовують і суттєво змінюють люди у процесі своєї життєдіяльності. Тому на уроках географії материків і океанів ви ознайомитеся також з проблемами використання природних ресурсів, з населенням і його господарською діяльністю у різних куточках Землі.
Розпочинаючи вивчати материки та океани, потрібно пам’ятати, що характеристика будь-якого регіону дається за певним планом (див. Додаток 1). План забезпечує більш глибоке розкриття і розуміння причинно-наслідкових зв’язків між компонентами природи материків або океанів, спрямовує як на виявлення їхніх загальних рис, так і своєрідності й унікальності кожного регіону.
Які є джерела знань про материки й океани.
Для пізнання природи материків і океанів науковці застосовують усі відомі вам з курсу географії 6-го класу методи дослідження. Це насамперед спостереження та вимірювання, завдяки яким збирають первинну географічну інформацію про особливості материків і океанів. Прямі спостереження та певні вимірювання здійснюють під час експ
География | Национальное географическое общество
География — это изучение мест и взаимоотношений между людьми и окружающей их средой. Географы исследуют как физические свойства поверхности Земли, так и человеческие сообщества, населяющие ее. Они также исследуют, как человеческая культура взаимодействует с природной средой и как места и места могут влиять на людей. География пытается понять, где что-то найдено, почему оно есть, и как оно развивается и меняется с течением времени.
Древние географы
Термин «география» пришел к нам от древних греков, которым нужно было слово для описания писаний и карт, которые помогали им осмыслить мир, в котором они жили. По-гречески geo означает «земля», а — graphy означает «писать». Используя географию, греки развили понимание того, где их родина была расположена по отношению к другим местам, каковы были их собственные и другие места, и как были распределены люди и окружающая среда.С тех пор эти опасения занимают центральное место в географии.
Разумеется, не только греки интересовались географией. На протяжении всей истории человечества большинство обществ стремилось понять что-то о своем месте в мире, а также о людях и окружающей среде вокруг них.
Действительно, картографирование во многих местах, вероятно, появилось еще до того, как было написано. Но особенно влиятельными были древнегреческие географы. Они разработали очень подробные карты областей в Греции и вокруг нее, включая части Европы, Африки и Азии.Что еще более важно, они также подняли вопросы о том, как и почему различные человеческие и природные модели возникли на поверхности Земли и почему вариации существуют от места к месту. Попытка ответить на эти вопросы о закономерностях и распределении привела к тому, что они выяснили, что мир круглый, вычислили длину окружности Земли и разработали объяснения всего, от сезонного разлива реки Нил до различий в плотности населения от места к месту.
В средние века география перестала быть основным академическим направлением в Европе.Успехи в географии были достигнуты в основном учеными мусульманского мира, базирующимися вокруг Аравийского полуострова и Северной Африки. Географы этого Золотого века ислама создали первую в мире прямоугольную карту, основанную на сетке, системе карт, которая известна и сегодня. Исламские ученые также применили свое исследование людей и мест к сельскому хозяйству, определяя, какие культуры и домашний скот наиболее подходят для конкретных мест обитания или среды.
Помимо достижений на Ближнем Востоке, Китайская империя в Азии также внесла огромный вклад в географию.Примерно до 1500 года Китай был самой процветающей цивилизацией на Земле. Китайцы были продвинуты в научном отношении, особенно в области астрономии. Около 1000 г. они также достигли одного из самых важных достижений в истории географии: они первыми использовали компас в навигационных целях. В начале 1400-х годов исследователь Ченг Хо предпринял семь путешествий по землям, граничащим с Китайским морем и Индийским океаном, установив господство Китая во всей Юго-Восточной Азии.
Эпоха Великих географических открытий
Во время путешествий в 13 веке итальянского исследователя Марко Поло европейцы узнали о богатствах Китая. Пробудилось любопытство; Желание торговать с богатыми азиатскими культурами мотивировало возобновление интереса к исследованию мира. Период между 15 и 17 веками известен на Западе как эпоха исследований или эпоха открытий.
С наступлением эпохи географических открытий изучение географии вновь приобрело популярность в
году.Получение географической информации | Национальное географическое общество
Географическая информация — это любая информация, связанная с местоположением, которая включает данные о физических и человеческих характеристиках или явлениях в любом месте на планете. Чтобы ответить на географические вопросы, учащиеся должны начать со сбора данных из разных источников различными способами, чтобы получить информацию, которая послужит основой для их ответов.
Навыки, связанные с получением географической информации, включают такие действия, как поиск и сбор данных, наблюдение и систематическая запись информации, чтение и интерпретация карт и других графических изображений пространств и мест, интервьюирование людей, которые могут предоставить как информацию, так и взгляды на места и проблемы, и с использованием статистических методов.Студенты должны читать и интерпретировать все виды карт. Они должны собирать и использовать первичную и вторичную информацию для подготовки количественных и качественных описаний. Им следует собирать данные из интервью, полевых исследований, справочных материалов и цифровых ресурсов. Интернет-источники географической информации становятся все более доступными, но их всегда необходимо оценивать на предмет надежности и достоверности.
Первичные источники географической информации, особенно результаты полевых исследований, выполненных студентами, важны при проведении географических исследований.Работа на местах включает в себя проведение студентами исследований в сообществе путем распространения анкет, фотографирования, записи наблюдений, опроса граждан и сбора образцов. Полевые работы помогают пробудить любопытство студентов и делают изучение географии более увлекательным и актуальным. Работа на местах способствует активному обучению, позволяя студентам наблюдать, задавать вопросы, выявлять проблемы и оттачивать свое восприятие физических характеристик и человеческой деятельности. Работа на местах связывает школьную деятельность учащихся с миром, в котором они живут.Данные, собранные с помощью технологии GPS в полевых условиях, можно наносить на цифровые карты и глобусы или просматривать и анализировать в ГИС.
Типичные вторичные источники информации включают тексты, карты, статистические данные, фотографии или изображения, видео или мультимедиа, базы данных, газеты, телефонные справочники и правительственные публикации. Цифровые данные могут быть узкоспециализированными, такими как данные в реальном времени, физические и человеческие статистические данные, а также данные и изображения дистанционного зондирования. Эти источники помогают в получении географической информации, особенно из удаленных мест или о них.Энциклопедии содержат информацию, собранную из вторичных источников, и они важны в некоторых исследовательских ситуациях.
Возможность получения географической информации позволяет учащимся заниматься географией, овладевая методами и навыками, необходимыми для сбора и записи географической информации и данных из первичных и вторичных источников.
.Много способов назвать место
1. Представьте концепцию жизни в одном месте, которое можно идентифицировать по разным названиям.
Скажите студентам, что в данный момент мы все живем во многих местах. Уточните, что вы не говорите о людях, которые переезжают с одного места на другое в разное время. Спросите студентов, что это за места. Запишите их идеи на доске. Помогите студентам понять, что они живут в доме, в районе, а также в городе или городе, штате, стране, континенте и на Земле.
2. Сравните несколько карт, показывающих «дом» в разных масштабах.
Воспользуйтесь предоставленной галереей «Местоположение Али», чтобы познакомить студентов с местом, где находилась одна девушка. Объясните: по мере того, как область на этих картах меняется, мы видим место, где живет Али, в разных масштабах.
- Спроецируйте карту с адресом Али Фонга и районом . Попросите учащихся описать то, что они видят на этой карте своего района (улицы, парк, железная дорога, расположение библиотеки, школа, дом Али).
- Затем перейдите к карте штата Али , штат Миссури. Попросите учащихся найти город Али , Сент-Луис, и описать, что еще они видят в штате. Спросите: Какая река протекает вдоль восточной границы штата? (река Миссисипи) В какой части штата находится Сент-Луис? (восток) Какая столица штата Миссури? (Джефферсон-Сити)
- Переместитесь на карту США, на которой показана страна Али . Попросите учащихся найти Миссури на карте и описать, что они еще видят (пятьдесят штатов, Тихий и Атлантический океаны, Мексиканский залив, крупные реки, Великие озера, Канада и Мексика на севере и юге).Попросите учащихся указать свое состояние на карте.
- Перейдите к карте Северной Америки и объясните, что это континент Али . Спросите: Что еще является частью этого континента? (Канада, Мексика, Гренландия, страны Центральной Америки и Вест-Индии)
- Переместитесь на карту мира и попросите учащихся найти место Али в мире . Спросите: Ее дом ближе к Южной Америке или Африке?
Покажите учащимся, что каждое место, которое они видят на карте, в реальном мире больше, чем предыдущее.Мы называем это изменением масштаба карты.
3. Просмотрите множество мест учащихся на интерактивной карте.
Спроектируйте интерактивный картограф National Geographic. Используя вертикальную полосу справа, чтобы увеличивать и уменьшать масштаб, найдите местоположение вашей школы. Добавьте маркер «школа» из вкладки слева в правильном месте. Как и в случае с картами на шаге 2, попросите учащихся описать карту района вокруг вашей школы.
Попросите учащихся представить, что вы все находитесь в ракете, летящей прямо в космос.Постепенно уменьшайте масштаб интерактивной карты, чтобы увидеть свой город. Используйте инструменты рисования, чтобы наметить местоположение вашего города или поселка. Продемонстрируйте — постепенно — движение дальше по масштабам к штату, стране, континенту и миру.
4. Попросите учащихся нанести на карту свой дом в нескольких масштабах .
Разделите учащихся на пары. Раздайте каждой паре по одной копии листа «Много способов назвать место». Попросите пары поработать за компьютерами, чтобы проанализировать карту своего района, города, штата, страны, континента и мира.Предложите учащимся использовать функцию поиска на карте, чтобы найти их домашний адрес, город или штат. Попросите их описать на листе особенности каждой из них на карте. Обсудите всем классом сходства и различия между картами. Спросите: Как меняется карта при изменении масштаба карты, например, от города к штату?
5. Предложите учащимся создать свои собственные атласы своего дома в разных масштабах.
Попросите учащихся создать свои собственные атласы своего района, города, штата, страны, континента и мира.Попросите их создавать, отмечать и сохранять карты с помощью MapMaker Interactive. Позвольте им проявить творческий подход к выбору базовых карт или спутниковых снимков и добавлению надписей и цветов на карту.
.пейзаж | Национальное географическое общество
Ландшафт — это часть поверхности Земли, которую можно рассматривать одновременно из одного места. Он состоит из географических объектов, которые отмечают или характерны для определенной области.
Этот термин происходит от голландского слова landschap — названия картин, изображающих сельскую местность. Географы позаимствовали это слово у художников. Хотя пейзажная живопись существует с древнеримских времен (пейзажные фрески присутствуют на руинах Помпеи), они возродились в эпоху Возрождения в Северной Европе.Художники игнорировали людей или сцены в пейзажном искусстве и делали саму землю предметом картин. Среди известных голландских художников-пейзажистов Якоб ван Рейсдал и Винсент Ван Гог.
Художник пишет пейзаж; это изучает географ. Некоторые географы, такие как Отто Шлютер, фактически определяют географию как ландшафтную науку. Шлютер был первым ученым, который писал конкретно о природных и культурных ландшафтах.
Природный ландшафт состоит из совокупности форм рельефа, таких как горы, холмы, равнины и плато.Озера, ручьи, почвы (например, песок или глина) и естественная растительность — это другие особенности природных ландшафтов. Например, пустынный пейзаж обычно указывает на песчаную почву и небольшое количество лиственных деревьев. Даже пустынные пейзажи могут быть разными: например, холмистые песчаные дюны пустыни Сахара сильно отличаются от усеянного кактусами ландшафта пустыни Мохаве на юго-западе Америки.
Культурный ландшафт
Ландшафт, который изменили люди, называется культурным ландшафтом.Люди и растения, которые они выращивают, животные, о которых они заботятся, и сооружения, которые они строят, составляют культурный ландшафт. Такие пейзажи могут сильно различаться. Они могут быть такими же разными, как обширное животноводческое хозяйство в Аргентине или городской пейзаж Токио, Япония.
С 1992 года Организация Объединенных Наций признала важные взаимодействия между людьми и природным ландшафтом как официальные культурные ландшафты. Международная организация защищает эти объекты от разрушения и определяет их как туристические направления.
Комитет всемирного наследия ЮНЕСКО (Организация Объединенных Наций по экономическим, социальным и культурным вопросам) определяет культурный ландшафт тремя способами.
Первый — это четко очерченный ландшафт, задуманный и созданный человеком. Археологический ландшафт первых кофейных плантаций на юго-востоке Кубы, недалеко от Сантьяго, Куба, является примером этого типа культурного ландшафта.
Второй тип культурного ландшафта — это органически развитый ландшафт.Органически развитый ландшафт — это такой ландшафт, в котором духовное, экономическое и культурное значение территории развивается вместе с ее физическими характеристиками. Культурный ландшафт долины Орхон, расположенный на берегу реки Орхон в центральной Монголии, является примером органически развитого ландшафта. Долина Орхон использовалась монгольскими кочевниками с 8 века в качестве пастбищ для своих лошадей и других животных. Монгольские пастухи и сегодня используют богатую долину реки как пастбища.
Последний тип культурного ландшафта — ассоциативный культурный ландшафт. Ассоциативный ландшафт очень похож на органически сложившийся ландшафт, за исключением того, что физические доказательства исторического использования этого места человеком могут отсутствовать. Его значение — связь с духовными, экономическими или культурными особенностями народа. Национальный парк Тонгариро в Новой Зеландии — это ассоциативный культурный ландшафт народа маори. Горы в парке символизируют связь между маори и окружающей средой.
Люди и природный ландшафт
Развитие технологий увеличило нашу способность изменять природный ландшафт. Пример антропогенного воздействия на ландшафт можно увидеть на побережье Нидерландов. Вода из Северного моря была откачана из определенных областей, обнажая плодородную почву внизу. Были построены дамбы и плотины, чтобы не допустить попадания воды в эти районы, которые теперь используются для сельскохозяйственных нужд и других целей.
Плотины могут изменить природный ландшафт, затопив его.Плотина «Три ущелья» на реке Янцзы в Ичане, Китай, является крупнейшей в мире электростанцией. Проект плотины «Три ущелья» привел к перемещению более 1,2 миллиона человек и навсегда изменил течение реки Янцзы, изменив как физический, так и культурный ландшафт региона.
Многие виды деятельности человека увеличивают скорость, с которой природные процессы, такие как выветривание и эрозия, формируют ландшафт. Вырубка леса подвергает большую часть почвы ветровой и водной эрозии. Загрязнение, такое как кислотный дождь, часто ускоряет выветривание или разрушение каменистой поверхности Земли.
Изучая природные и культурные ландшафты, географы узнают, как деятельность людей влияет на землю. Их исследования могут предложить способы, которые помогут нам защитить хрупкое равновесие экосистем Земли.
.
Комментариев нет