Діалектичний словник української мови: Словник діалектних слів — Українські народні казки

Діалектичний словник української мови: Словник діалектних слів — Українські народні казки

Содержание

Діалектний словник — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Діалектний словник — словник, у якому подана лексика територіальних діалектів, її значення і слововживання.

За способом пояснення значень більшість діалектних належить до словників тлумачного типу. За обсягом відтворення лексики і семантики. Діалектні словники поділяються на тематичні і загальні.

Тематичні діалектні словники репрезентують лексику однієї темат. групи (напр.: Берлізов А. А. Лексика рибальства українських говорів Нижнього Подністров’я. Чернігів, 1959; Аркушин Г. Л. Мисливська лексика західноподільського говору. Матеріали до «Лексичного атласу української мови». В кн.: Дослідження з української діалектології. К., 1991).

Загальні діалектні словники об’єднують лексику безвідносно до її тем. поділу (Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок, ч. 1 — 2. К., 1984).

Особливості діалектичного словника[ред. | ред. код]

  • Діалектні словники будують за диференційним принципом відносно норм літературної мови: вони охоплюють лексику, яка відсутня у словниках літературної мови або в діалектній мові має відмінності морфемної будови, значення. Створення діалектний словник повного типу, який подавав би всю лексику діалекту безвідносно до літ. мови, допускається лише теоретично, але на практиці ще не реалізовано. Базу діалектного словника становлять записи діалектного мовлення у вигляді текстів чи відповідей на питання програми, а також фольклорні тексти та, зрідка, твори художньої літератури.

Збирання і публікація списків діалектної лексики значно розширюється у 19 ст. у зв’язку з підготовкою словників української мови; ці невеликі діалектні словники друкували газети і журнали (Кухаренко Я. Вівці і чабани в Чорноморці. Чабанський словар. «Основа», 1862, кн. 5; Кобринський П. Матеріяли до словаря, собрани въ Космач

Ђ окр. Коломыйского. «ВечерницЂ», Львів, 1863, річник 2, та ін.).[1]

Різновиди словників[ред. | ред. код]

Словник західнополіських говірок

Луцьк: «Вежа», 2000. — Т.1 — 24 + 354 с; Т.2 — 456 с.

Пропонований словник уміщує понад 13000 діалектизмів (не враховуючи фонетичних варіантів). Записи говіркових слів подаються із 540 населених пунктів Західного Полісся, а також із пограниччя. Як ілюстрації, крім речень зі зв’язного мовлення, використані повір’я, прислів’я та приказки, загадки, уривки з обрядових пісень.

Для мовознавців, фольклористів, етнографів, а також усіх, хто цікавиться народною мовою.

[2]

Словник бойківських говірок: У 2 частинах

Редкол.: Гнатюк Г.М., Гриценко П. Ю., М. П. Матвіяс І. Г. та ін.

Київ, вид-во «Наукова думка», 1984.

Словник фіксує лексику одного з найдавніших говорів української мови, яскраво відображеного в творах української художньої літератури. Лексика локалізується в фонетичних, словотвірних, граматичних, акцентуаційних і фразеологічних варіантах.

Укладений на матеріалі діалектологічних експедицій та на базі різноманітних етнографічних джерел — ХІХ-ХХ ст.

Для мовознавців — науковців, етнографів, викладачів, студентів.

  • Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України Гуцульські говірки. Короткий словник Відповідальний редактор Я. Закревська. — Львів, 1997. — 232 с. Короткий словник гуцульських говірок, є відображенням основного лексичного складу одного з найцікавіших і найархаїчніших говорів південно-західного наріччя української мови. Гуцульські говірки мають давні традиції вивчення (понад 150 років), однак окремого завершеного й опублікованого словника, який охоплював би говірки всієї Гуцульщини, досі немає. Короткий словник гуцульських говірок є науково-популярним словником шкільного типу, призначеним насамперед для освітянських потреб і масового користувача.
    Пропонований словник є диференційним, тобто він не охоплює усієї лексики, яка функціонує у гуцульських говірках, а подає лише вибрану традиційну діалектну лексику, що не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови.
  • Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області Одеса, 1958 У словнику представлено лексику одного з південних говорів української мови. Укладений на власних матеріалах автора та з вислідів діалектологічних експедицій студентів. Для мовознавців — науковців, етнографів, викладачів, студентів.
  • П. Лисенко Словник поліських говорів Київ, вид-во «Наукова думка», 1974.
    Дослідження лексики поліських говорів становить особливу цінність для осмислення історії українського народу та його мови. Це незамінний матеріал для дослідників фольклору та етнографії. До Словника, крім виразно діалектної лексики, включені також деякі олова загальнонародної розмовної мови, що мають цікаві семантичні, граматичні та акцентологічні особливості. Словник розрахований на мовознавців, істориків, фольклористів, етнографів, вчителів, викладачів та студентів відповідного фаху, аматорів історії української мови.
  • Іван Верхратський ПРО ГОВІР ГАЛИЦЬКИХ ЛЕМКІВ Львів, 1902. — 490 с. Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо- лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: «Знадоби до словаря южноруского»; «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів». Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

Діалекти української мови — Вікіпедія

Карта українських наріч і говорів (2005).

   Північне наріччя (говори)

   Південно-східне наріччя (говори)

   Південно-західне наріччя (говори)

Українська діалектологія вивчає наріччя української мови. Наріччя української мови поділяються на три групи: Південно-західне наріччя, Південно-східне наріччя, та Північне наріччя.

Наріччя української мови[ред. | ред. код]

Три окремі сучасні наріччя української мови існували не завжди. За давньоруської доби на території сучасної України населення утворювало дві етнічно-мовні групи — північно-східну і південно-західну — і відповідно виділялися північно-східне і південно-західне наріччя. У протиставленні давніх північно-східного і південно-західного наріч, найімовірніше, є віддзеркаленням ще племінного поділу південної частини східних слов’ян.

Давні східнослов’янські племена або союзи племен відрізнялися певними мовними рисами: кожне плем’я (союз племен) мало свій говір як особливу мовну систему. На думку мовознавця М. Ф. Наконечного, є підстави давні північно-східні говори співвідносити з полянами, деревлянами, сіверянами і північними волинянами, південно-західні — з південними волинянами, уличами, тиверцями і білими хорватами. На думку О. О. Шахматова, прямих нащадків полян, деревлян і сіверян можна визнати в населенні північної Київщини і Волині, південних районів Чернігівщини і північних Полтавщини.

К. П. Михальчук уважав, що давні північно-східні говори співвідносяться з полянами і деревлянами; сіверяни і дреговичі, на його думку, належали до перехідного типу між північноруськими і південноруськими племенами. З південно-західною групою співвідносяться дуліби (на Волині) і хорвати (в Галичині). Уличі і тиверці (на Поділлі) були перехідною ланкою між північно-східною і південно-західною групами.

Три сучасні українські наріччя визначаються сукупністю фонетичних, граматичних і лексичних рис. Виходячи з того, що сучасні південні наріччя відповідають колишньому одному, багатьма рисами північне наріччя протиставляється обом південним.

Позаяк в історичному плані між собою співвідносні північне і південно-західне наріччя. Усі північні і більшість південно-західних говорів є старожитніми, при цьому, відповідно до результатів деяких сучасних досліджень[1], південно-західні говори могли постати раніше за північні, претендуючи таким чином на територію витоків української мови. Північне і південно-західне наріччя характеризуються діалектною розчленованістю, що зумовлена різними чинниками: відбиттям певною мірою мови давніх племен, стабільністю меж колишніх феодальних і державно-адміністративних утворень, поміркованою інтенсивністю міграції населення.

Південно-східне і південно-західне наріччя співвідносні в плані взаємодії з новою літературною мовою в процесі її становлення: південно-східне наріччя лягло в основу нової загальноукраїнської літературної мови, південно-західні говори були основою західноукраїнського різновиду літературної мови, що існував у XIX і на початку XX ст.

Межі наріч української мови[ред. | ред. код]

Як свідчить «Атлас української мови», українська діалектна мова розчленовується на три наріччя пасмом ізоглос фонетичних, граматичних і лексичних явищ.

Північне наріччя української мови, як відомо, на півночі межує з білоруською мовою, на сході — з російською, на заході — з польською.

За даними «Атласу української мови» південна межа північного наріччя проходить приблизно по лінії:

Ізоглоси ряду явищ північного наріччя проходять на південь від названої лінії, на північ від неї поширена смуга говірок з ознаками південних наріч. Ширина смуги з перехідними говірками в різних місцях неоднакова. Досить широка смуга ізоглос розділяє північне і південно-східне наріччя між Києвом і Прилуками, що пояснюється, очевидно, інтенсивною міграцією населення в цьому районі. На решті території перехідні говірки між північним і південним наріччями утворюють вужчу смугу і становлять наслідок міждіалектних взаємовпливів.

Межа між північним і південними наріччями, проведена на основі даних «Атласу української мови», проходить загалом далі на північ порівняно з межею, яка досі визначалась більшістю дослідників, що пояснюється, з одного боку, особливістю критеріїв діалектного членування у попередніх дослідників і, з другого — тим, що риси південних наріч витісняють особливості північного наріччя і таким чином територія північного наріччя щораз звужується.

М. В. Никончук південну межу середньополіського говору проводить далі на північ вищенаведеної лінії:

  • на північ від міста Рівне — на північ від міста Новоград-Волинський (між селами Курчиця і Вербівка) — верхів’я річки Уборть — верхів’я річки Уж — правий берег річки Ірша — на північ від Києва (між селами Лютіж і Сухолуччя) — басейн річки Остер на Чернігівщині. Приблизно по вказаній лінії пролягає ряд ізоглос діалектних явищ і за даними «Атласу української мови», проте сукупність найістотніших ознак, характерних для північного наріччя, дає підстави проводити південну межу північного наріччя на цьому відрізку далі на південь.

Межу між північним і південними наріччями не можна пояснити ніякими іншими причинами, як тільки найдавнішими етнічними кордонами, пов’язаними з розселенням східнослов’янських племен. Зазначена межа розділяє і давні князівства (Київське, Волинське), і пізніші землі (Чернігівська, Переяславська, Київська, Волинська, Холмська), і воєводства (Київське, Волинське), і губернії (Чернігівська, Полтавська, Київська, Волинська), і сучасні області (Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська).

Історія діалектного членування української мови[ред. | ред. код]

Початки української діалектології відносять до 2-ї половини 18 століття і пов’язують з усвідомленням територіальних відмінностей мови: це були спроби окреслити межі поширення поодиноких, переважно фонетичних, явищ[2]. У 19 ст. студії з діалектології актуалізувалися у зв’язку із загальним піднесенням етнології, національними культурними рухами в різних слов’янських народів. Свідчення про діалектні явища у цей час ще мають несистемний характер, наводяться без необхідної локалізації.

З’ясування діалектного членування зазнавало еволюції від орієнтовного окреслення «нарічень» і діалектів[3] до складання діалектної карти[4]; змінювалися обсяг і характер матеріалу — від принагідної фіксації до систематичного запису за питальниками, від обстеження невеликих мовних територій до охоплення української діалектної мови як цілості[5].

На підставі зіставних фонетичних і морфологічних даних К. Михальчук виділив три наріччя: поліське, українське, червоноруське (русинське чи русняцьке), окреслив їхні межі і внутрішню диференціацію на менші мовно-територіальні утворення. Пізніше проблема діалектного членування української мови мала різне розв’язання залежно від вихідних принципів класифікації діалектів і використовуваного матеріалу[6]; сучасна діалектологія поділяє українську мову на такі наріччя: північне, південно-східне і південно-західне. Цей поділ є розвитком запропонованої К. Михальчуком його первісної тричленної класифікації.

Опанас Шафонський[ред. | ред. код]

Наукове діалектне членування української мови розпочинає свою історію першою спробою групування українських говорів на території Лівобережної України ще у XVIII ст., коли вийшла праця Опанаса Шафонського «Топографічний опис Чернігівського намісництва» (1786). За мовними і антропологічними особливостями населення Опанас Шафонський Лівобережну Україну поділяв на три частини: північно-західну (на північ від Десни), середню (між Десною, Сеймом, Сулою до міста Лубен і Дніпром), південно-східну (між Пслом, Сулою і Дніпром).

Опанас Шафонський виділяв такі особливості: у північно-західній частині говорять конь, нож, вол, у середній — кунь, нуж, вул, у південно-східній — кінь, ніж, віл. З погляду сучасних досягнень діалектології така характеристика східноукраїнських говорів спрощена і неточна, проте правильним слід визнати спостереження Шафонського про відмінність північних лівобережних українських говірок від південних та про наявність між ними окремого типу говірок, який за сучасним діалектним членуванням української мови загалом відповідає перехідним говіркам між північним і південно-східним наріччями.

Дослідження Павловського та Максимовича[ред. | ред. код]

Про відмінність північних українських говорів від південних згадує Олексій Павловський у граматиці української мови, написаній 1805 р., зазначаючи, що північні говори, на відміну від південних, характеризуються наявністю дифтонгів (двозвуків) на місці давніх голосних о і е.

У 1830-х роках відносно багато уваги діалектному членуванню української мови присвятив Михайло Максимович. Учений розрізняв малоруське або українське (північно-східне) і червоноруське або галицьке (південно-західне) наріччя української мови. До першого він зараховував говори по обидва боки Дніпра, а також Полісся, Волині і Поділля; до другого — говори по обидва боки Дністра в Галичині і в Карпатах. Серед рис північно-східного наріччя, що протиставляється південно-західному, Максимович виділяв дієслівні форми майбутнього часу типу знатиму, форму орудного відмінка однини іменників і займенників жіночого роду на -ою, -ею (такою головою, цею землею) відповідно до форм на -ов, -ев (тов головов, цев землев) у південно-західному наріччі. В обох наріччях дослідник вирізняв піднаріччя: у північно-східному — українське (південне) і сіверське (північне), у південно-західному — галицьке і закарпатське. Спостереження Максимовича щодо розмежування говорів української мови приблизно відбивали фактичний стан речей, хоч у дослідника не було матеріалу для глибокої і точної класифікації українських говорів.

Іван Вагилевич[ред. | ред. код]

Питанням групування говорів присвятив увагу Іван Вагилевич у вступі до виданої 1845 р. у Львові граматики української мови для галичан. На його думку, в українській мові виділяються галицьке і київське наріччя, які розмежовуються річками Серет і Буг. Умовно визначається ще карпатське наріччя, яке, за наявності в ньому особливостей галицького і київського наріч, характеризується домішками з сусідніх мов. Названі наріччя Вагилевич характеризує рядом фонетичних і морфологічних особливостей, наводяться також окремі синтаксичні риси. У межах наріч Вагилевич окремо характеризує саноцько-перемиський, бузький, гуцульський, чернівецький, волинський, подільський і чернігівський говори. Дослідник зазначає, що певними особливостями характеризуються курський і воронезький говори як перехідні до російської мови, овруцький як перехідний до білоруської мови, виділяється також причорноморський говір. Для характеристики наріч і говорів Вагилевич наводить чималий діалектний матеріал, але подає його без належного розмежування регулярних і поодиноких явищ, характерних тільки для окремих слів.

Яків Головацький[ред. | ред. код]

Подібно групує українські говори Яків Головацький у доповіді про українську мову і її наріччя, виголошеній 1848 р. у Львові, та в підручнику «Граматика української мови», виданому в 1849 р. На його думку, говори української мови утворюють три наріччя: волинсько-подільське або українське (переважна більшість українських говорів), галицьке або наддністрянське (наддністрянські говірки, осередком яких є м. Галич, а також буковинський і гуцульський говори) і гірське або карпаторуське (говори по обидва боки Карпат, за винятком гуцульського). В українському наріччі виділяє (в основному за Михайлом Максимовичем) говори («різності») — києво-переяславський, сіверський, слобожанський і волинсько-подільський.

Волинсько-подільське і галицьке наріччя Яків Головацький розділяє лінією: Заліщики—Борщів—Тернопіль—село Глядки—Золочів—Бузьк—Мости Великі—Рава-Руська—Наріль, притому лінію між вказаними населеними пунктами уточнює назвами окремих сіл. Межу між галицьким і гірським наріччями дослідник проводить від витоку річки Рата на південь між Яворовом та Яновом біля Судової Вишні до Хирова, від Хирова на схід біля Самбора до Дрогобича, звідси на південь між селами Орів і Улично до міста Сколе і до річки Опур, далі на схід хребтом гір до витоків Лімниці, Бистриці, відтак до Ясенева, Рахова. Окремі місця названої лінії Яків Головацький уточнює, називаючи ще деякі населені пункти.

Волинсько-подільське наріччя, на думку автора, давнє, порівняно з іншими найбільше й найодноманітніше, багате фольклором, що поширений і на території інших наріч, його особливості відображені в історичних пам’ятках. Це наріччя вводили в літературу ряд письменників: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, І. Галка (Микола Костомаров), Віктор Забіла, Тарас Шевченко та інші. Галицьке наріччя також давнє і відбите в деяких пам’ятках, воно рідне письменникам Маркіяну Шашкевичу, Миколі Устияновичу, Івану Вагилевичу. Гірське наріччя зберігає багато архаїзмів, його риси теж відображені в окремих давніх пам’ятках. На думку Якова Головацького, галицьке і гірське наріччя за давністю співвідносні з іншими слов’янськими мовами. На окремих ділянках межі між наріччями історія не засвідчує жодних адміністративних кордонів, отже, наріччя відбивають найдавніші етнічні одиниці. Названі три наріччя автор характеризує низкою фонетичних і морфологічних діалектних рис. На думку сучасного діалектолога Матвіяса, схематичність характеристики українських наріч у Якова Головацького зумовлена вкрай незадовільним вивченням говорів української мови на той час, проте здійснений ним поділ українських говорів у цілому не суперечить і сучасному їх групуванню.

Олександр Потебня[ред. | ред. код]

Важливими були діалектологічні спостереження Олександра Потебні, хоч групуванням говорів учений спеціально не займався. Принагідно він вказував на говори: український (за сучасним визначенням — південно-східне наріччя), волинський, подільський, галицький, карпатський або гірський, також бойківський, лемківський. Дослідник часто називав говори за відповідним адміністративним центром: київський, чернігівський, ніжинсько-переяславський, сосницький, козелецький, заблудівський. Потебня користувався також узагальненими назвами українських говорів, не надаючи їм термінологічного значення: східні (східномалоруські), західні, північно-західні, південно-західні тощо.

Костянтин Михальчук[ред. | ред. код]

Словник галицького діалекту | бути Українцем

Айно – так, правильно
Алярм – сигнал, тривога
Амбулянс – медична допомога
Андрус – злодій
Андрути – вафлі

Багнет – штик
Бадиль – бур’ян; в переносн. – жлоб, рагуль, роздовбай
Балакати – говорити (балак – розмова)
Бальон – повітряна куля, м’яч
Бамбетель – кімнатна лавка зі спинкою
Баняк – каструля
Батяр – шибеник, хуліган
Бздура – нісенітниця
Бзіки – примхи
Бігме – заприсягтися, поклястися, забожитися
Біня – дівчина
Блюзка – піджак
Брадрура/братрура – духовка
Брама – ворота
Брaтванка/бритванка – форма для випічки
Брісьо – животик
Бузя – рот, губи
Бусько – лелека

Вар’ят – божевільний
Вельон – фата молодої
Виходок – вбиральня
Віко – кришка бамбетля або кришка куфра
Вогирок – огірок
Вуйко – дядько, коли звертаються до незнайомого молодші від нього, а також брат мами
Вуйна – тітка
Вурвіш – нечемний хлопчик

Галіція – Галичина
Гальба – кухоль
Гара – горілка, самогон
Гвер – автоматична зброя
Гонор – честь
Гостинец – траса
Гpизтиcя чимось – переживати за щось
Гуляти – танцювати

Ґазда – господар
Ґалґан  – нечемний хлопчик
Ґаляретка – желе, мармелад
Ґзитися – дурачитися
Ґречний – ввічливий
Ґудз – вузол
Ґунетко – кришка для кастрюлі

Дедьо – тато
Дефіляда – парад
Дзиґар(ок) – 1. сигарета 2. годинник
ДpиглІ (наголос на І) – холодець

Жовнір, жовнєж – солдат, воїн

Забава – свято, танці
Заліско – праска
Зафундувати – виставляти
Захцянка – бажання
ЗбитОчник (наголос на О) – той що робить збитки
Знимка – фото
Знимкувати – фотографувати
Зупа – cуп

Калабаня – калюжа
Калапуцькати – перемішувати
Камізелька – жилет, безрукавка
Канапа – диван
Канапка – бутерброд
Канон – гармата
Кант – 1. край стола. 2. (перен.) завершення справи
Канц – абсолютно
Кaпa – покривало на ліжко
Карамболь – зіткнення
Карменадлі – відбивні
Катериги – холодець
Кашкeт (кашкiт) – кепка
Каштелян – комендант
Квасний – кислий
Керунок – напрям
Кілішок – скляночка для горілки
Кнайпа – бар, кафе, ресторанчик, забігайлівка; в минулому – шинок
Кобіта, кобєта – жінка, дівчина
Когут – півень
Колєжанка – товаришка, колега (жін.)
Коператива – магазин у селі
Kохля/хохля – черпак для зупи
Коц(ик) – покривало, вовняна ковдра
Креденс – шафа зі скляними дверцятами
Кремпуватися – соромитися
Кримiнал – тюрма
Криж – полотно, сукно, відріз тканини
Крижі – нижня частина спини
Криївка – таємне сховище
Кріс – рушниця
Ксьондз – священик
Кумпель – товариш
КУтатиси – годувати, прибирати за тваринами
Kуфер – деревяна скриня
Куцати – блювати, ригати
Куця – свиня

Летовище – аеропорт
Лєгуміна – десерт, ласощі, солодощі
Лиґнути – ковтнути
Локаль (льокаль) – 1. ресторан, шинок. 2. квартира
Люстро – дзеркало
Люфа – дуло
Льоха – свиня (яка має народити)

Мандибурка – картопля
Мантилепа (мантелепа) – незграба
Маринарка – піджак
Марципан – делікатес
Мельдуватися – зголошуватися, відзначати свою присутність
Морва – шовковиця
Мешти – туфлі, взуття

На скруті – на повороті
Нагла поміч – швидка допомога
Нагнітки – мозолі
Нарваний – наглий
Нашпіцувати – надавати копняків в зад
Небіжчик – покійник
Недеї – гори
Нездалий – непридатний
Ногавиця – штанина

Обійстя – подвір’я
Обмова – плітки
Обрус – скатертина
Oбцас – каблук мешта
Одір (вогір, оґєр) – некастрований кінь
Оздоба – прикраса
Оферма – неохайна людина

Пательня – сковорідка
Пацьорки – намисто
Паця – порося
Пащекувати – грубо говорити
Песєтко – щеня
П’єтра – горище над стодолов
П’єц – мурована піч
Писок – рот, стулити писок – сидіти тихо
Пінда – дівчина-підліток
Пляцки (пляцок) – солодкий пиріг або деруни, картопляники
Покій – кімната
Помарніти – схуднути
Портки – штани
Пoтiчoк – струмок
Потка – піхва
Презент – подарунок
Проплі – лупa у вoлocci
Прятати – прибирати
Пcтруг -форель
ПублІка – 1. шльондра. 2. привселюдна ганьба, встид перед людьми: не роби мені публІки
Пуделко – коробочка
Пулярус (полярес) – гаманець
Путня – відро
Пуцувати – чистити
Пуцька – прутень, статевий член

Рандка (рантка) – побачення, зустріч
Ревізія – обшук
Рейвах – розгардіяж, бардак
Ресторація – ресторан
Ринва – стічна труба
Pискаль – штихова лопата
Ріні – берег річки
Ріпа – картопля
Ровер – велосипед
Pондельок – каструля
Ружа – троянда
Румегати – жувати, пережовувати
Рунделик – кастрюлька з ручкою
Рура – труба

Cіни – коридор
Склєп – магазин
Слічний (шлічний) – гарний, симпатичний
Cлоїк – скляна банкa
Смарувати – змащувати
Сподні – спідні штани, кальсони
Статечний – пристойний
Стирка – 1. повія. 2. ганчіркa до миття посуду
Стрий(ко) – брат тата
Стрих – горище
Студня – криниця
Cьвідерок – свердло

Табака – піхва
Тарабанити – нести щось важке
Трафунок – випадок
Трущ – осипані голки хвойних дерев

Файка – люлька
Файно – добре
Фармація – аптека
Фацет – парубок
Фертик – кінець
Фест – 1. швидко. 2. грунтовка, надійно, міцно: фест зроблeно – надійно влаштовано
Філіжанка – горнятко
Фірман – їздовий, “водій” возу
Фіранка – гардина (рос. штори)
Фоса – рів
Фотель – м’яке крісло
Фрезура (фризура) – зачіска
Фузія (фузея) – мисливська рушниця

Цвіклі – бурячки з хроном
Цизорик – розкладний ножик
Цитрина – лимон
Цівка – струмінь (води)
Цімбор – приятель (цімборка – приятелька)
Ціп’я – курча
Ціхо (ціхутко) – тихенько
Цофатися – 1. боротися. 2. посунутися , дати назад
Цукерня – кондитерська
Цьомати – цілувати
Цьотка – тітка

Чуприна – шевелюра

Шваґро (швагро) – чоловік сестри
Шлях (Шляк) би тебе трафив – лайка, побажання наглої смерті
Шляфpoк – домашній халат
Шопа – приміщення де тримають всяке городнє причандалля
Шпацирувати – прогулюватися
Шпиталь (рідко госпіталь) – лікарня
Шпінаки – прищепки
Шпіхлєр – склад
Шпіц – носок мешта
Шпрехати – говорити
Штинь – сморід
Штрика (штрека) – залізна дорога
Шуфля – совкова лопата

Юй! – ой!

Ябко – яблуко

Джерело – Аратта

Подобається це:

Подобається Завантаження…

діалектичний — Словник української мови в 11 томах

ДІАЛЕКТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Заснований на законах діалектики.

Підкреслюючи діалектичний характер процесів природи і їх пізнання, Ленін писав, що сучасна фізика «народжує діалектичний матеріалізм» (Наука.., 4, 1958, 2).

∆ Діалекти́чний матеріалі́зм — філософія марксизму-ленінізму, що органічно поєднує матеріалістичне вирішення основного питання філософії з діалектикою; наука про найбільш загальні закони буття, розвитку явищ об’єктивної дійсності і процесу пізнання; науковий світогляд і революційний метод пізнання і перетворення дійсності.

Діалектичний матеріалізм як єдина справді наукова філософія спирається на успіхи всієї сучасної науки (Ком. Укр., З, 1962, 60).

2. Стос. до діалектики (у 2 знач.).

Необхідно явища культури і журналістики вивчати у всій їх.. конкретності, в діалектичній складності (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me


Значення в інших словниках

  1. діалектичний — діалекти́чний (грец. διαλεκτικός) той, що стосується діалектики, заснований на законах діалектики; ¤ д. метод – метод наукового пізнання, що розглядає дійсність в її русі, розвитку і суперечностях; ¤ д-а логіка… Словник іншомовних слів Мельничука
  2. діалектичний — діалекти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. діалектичний — [д’іалеиктичнией] м. (на) -ному/ -н’ім, мн. -н’і Орфоепічний словник української мови
  4. діалектичний — -а, -е. 1》 Заснований на законах діалектики. Діалектичний матеріалізм — наука про найбільш загальні закони буття, розвитку явищ об’єктивної дійсності і процесу пізнання. Великий тлумачний словник сучасної мови

что такое в Орфографічному словнику української мови

Смотреть что такое ДІАЛЕКТИЧНИЙ в других словарях:

ДІАЛЕКТИЧНИЙ

-а, -е. 1) Заснований на законах діалектики. •• Діалектичний матеріалізм — наука про найбільш загальні закони буття, розвитку явищ об’єктивної дійснос… смотреть

ДІАЛЕКТИЧНИЙ

діалекти́чний (грец. διαλεκτικός) той, що стосується діалектики, заснований на законах діалектики; ¤ д. метод – метод наукового пізнання, що розглядає дійсність в її русі, розвитку і суперечностях; ¤ д-а логіка – наука про загальні закони й форми руху мислення, які становлять основу пізнання сутності досліджуваних об’єктів; ¤ д-а теологія – панівний напрям протестантської теології 20 – 30-х pp. 20 ст…. смотреть

ДІАЛЕКТИЧНИЙ

-а, -е.1》 Заснований на законах діалектики.Діалектичний матеріалізм — наука про найбільш загальні закони буття, розвитку явищ об’єктивної дійсності і … смотреть

ДІАЛЕКТИЧНИЙ

діалектичний (гр.) той, що стосується діалектики, заснований на законах діалектики; — діалектичний метод — діалектична логіка — діалектична теологія… смотреть

ДІАЛЕКТИЧНИЙ

диалектический діалектичний матеріалізм — диалектический материализм

ДІАЛЕКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ

Енциклопедія політичної думки

філософія марксизму, розроблена послідовниками Маркса, переважно в Німеччині та Радянському Союзі. Вона грунтується на двох основних припущеннях: по-перше, про первинність матерії, на основі чого всі психічні процеси розглядаються як похідні від матеріальних; по-друге, про діалектичний характер усіх процесів (і природних, і соціальних), що його відображають три закони: переходу кількості в якість, єдності протилежностей і заперечення заперечення (Див. «діалектика»). Діалектичний матеріалізм стверджує, що в гуманітарних науках слід застосовувати ті ж пізнавальні процедури, що й у природничих – ця теза походить з роботи Енгельса про діалектику природи. Пізні марксисти, в тому числі Лукач та представники Франкфуртської школи (Див. «критична теорія»), відкинули цю теорію як форму позитивізму і стверджували, що діалектичністю відзначаються лише процеси взаємодії між людськими суб’єктами та матеріальним світом…. смотреть

ДІАЛЕКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ

Словник іншомовних слів Мельничука

діалекти́чний матеріалі́зм філософське вчення марксизму, яке дає матеріалістичне пояснення світу, способів його пізнання й перетворення на основі розкриття загальних діалектичних законів його розвитку; науковий світогляд і революційний метод перебудови світу в інтересах трудящих мас. Виник у 40-х pp. 19 ст. як світогляд пролетаріату. Його положення розроблені К. Марксом і Ф. Енгельсом і розвинуті В. І. Леніним. Д. м. розвивається на основі узагальнення досягнень природознавства й суспільних наук, узагальнення практики революційної боротьби і будівництва комуністичного суспільства. Він має творчий характер і ворожий усякому догматизму й метафізиці…. смотреть

ДІАЛЕКТИЧНИЙ МЕТОД

Словник іншомовних слів

філ. метод наукового пізнання, що розглядає дійсність в русі, розвитку і суперечностях;

ДІАЛЕКТИЧНИЙ МЕТОД

Філософський енциклопедичний словник

ДІАЛЕКТИЧНИЙ МЕТОД — один із філософських методів, який визначається особливим характером співвідношення філософських категорій — їх парністю і полярністю (буття і небуття, єдине і множина, перервне і неперервне, видимість і сутність, необхідність і випадковість, необхідність! свобода, мислення і буття тощо). Оскільки ці категорії виключають одна одну, то постає низка питань про їхнє співвідношення. Це і є основні питання або проблеми філософії, їх стільки ж, скільки таких категоріальних пар. Д. м. являє собою спосіб і мистецтво розв’язання таких проблем — визначення протилежностей, аналіз і розмежування, їх синтез в деяке ціле, розкриття руху і розвитку відповідних структур, напрям, тенденції їх генезису. В XX ст. були створені нові філософські методи — аналітичний, феноменологічний, герменевтичний. На відміну від попередніх епох, виник плюралізм філософських методів.М. Булатов… смотреть

Діалект — Вікіпедія

Діале́кт (або діялект[1], грец. διαλέγομαι, dialegomai «розмовляти, спілкуватись, вести розмову один з одним» звідки διάλεκτος), також відомий українською як говір — лінгвістична одиниця територіальної диференціації діалектичної мови, що становить об’єднання субдіалект/говірка.

Структуровий зв’язок між всіма діалектичними підвидами наступинй: мова → супрадіалект/наріччя → діалект/говір → субдіалект/говірка.

Територіальні і соціальні різновиди діалектів[ред. | ред. код]

Відтак, розрізняють територіальний і соціальний різновиди діалектів. Найчастіше поняття діалект уживають у значенні територіального діалекту, натомість на означення соціального діалекту уживають терміни соціолект або жаргон, арґо, сленг, просторіччя як різновиди соціодіалектів.

Територіальний діалект — різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості.

Соціальний діалект — різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільним соціальним колом, як наприклад спільною роботою, спортивною командою, гуртком тощо.

Діалект — запозичення з грецької мови; етимоном грецького διάλεκτος є «мова; розмова; діалект» є похідним від διάλέγω «розмовляю», утвореного за допомогою префікса διά- від λέγω «говорю, називаю», пов’язаного λόγος «слово, мова».[2] λόγος — «слово, значення, поняття, наука».[3]

Діалект територіальний ототожнюють з говором. Сукупність структурно близьких діалектів утворює наріччя, сукупність усіх наріч — діалектну мову, що є однією з двох основних форм (поряд з літературною мовою) існування національної мови. У межах наріччя чи діалектної мови діалект протиставляється іншим діалектам сукупністю ознак у звуковій, граматичній, словотворній будові, лексиці, фразеології, хоч і має з ними спільні риси на різних структурних рівнях. Контрастність цього протиставлення зумовлюється сукупністю і функціональним навантаженням тих рис, якими ці діалекти протиставляються.

Межі діалекту окреслюються на підставі лінгвістичного картографування (див. Лінгвістична географія) пасмами ізоглос. Взаємопроникнення рис сусідніх діалектів, їхня тривала взаємодія спричиняють появу говірок перехідного типу у «зоні вібрації» ізоглос; у перехідних говірках риси взаємодіючих діалектів поєднуються з новими, що витворилися у їхній структурі. Крім власне мовного (лінгвогеографічного) окреслення меж діалекту, можливе виділення їх на підставі поєднання мовних особливостей і меж поширення типових явищ традиційного етнографічно-культурного районування.

Межі діалекту історично рухомі, їхня зміна може зумовлюватися як переміщенням ізоглос визначальних рис діалекту у процесі міждіалектної взаємодії (так звана мовна експансія, наприклад, переміщення на північ ізофони дифтонгів), так і колонізацією носіями діалекту нових територій (наприклад, поширення гуцульського діалекту на Мараморощині й Буковині в XVII—XIX ст.).

Структурні особливості діалекту з часом зазнають змін унаслідок міждіалектної взаємодії та впливу літературної мови (див. діалект, літературна мова), проте Діалект як форма існування національної мови не зникає, а лише трансформується у нову якість. Зміни у різних діалектах і говірках того самого діалекту відбуваються нерівномірно: інтенсивніші спостерігаються поблизу великих економічних, культурних центрів; менш відчутні — у маргінальних та відносно ізольованих природними умовами (гори, ліси, болота) говірках. Напрям змін переселенських говірок в іншомовному оточенні визначається характером міжмовної взаємодії.

Діалект, літературна і загальнонародна мови[ред. | ред. код]

Літературна мова має якнайтісніший зв’язок з загальнонародною мовою, з мовою народності і національною мовою, на базі яких вона складається. З другого боку, літературна мова, як і загальнонародна мова, тісно зв’язана з територіальними діалектами. Загальнонародна мова протиставиться специфічним особливостям кожного окремо взятого діалекту, але вона не протиставиться спільним рисам усіх місцевих діалектів на території одного народу. Загальнонародна мова і будь-який територіальний діалект не ототожнюються, але загальнонародна мова тісно пов’язується з усіма територіальними діалектами.

Б. В. Кобилянський виділив властиві риси діалекту, який відрізняє його від загальнонародної мови[4]:

  1. діалекти, як продукт історичного розвитку, існують здавна в загальнонародній мові. Історія народних говорів тісно пов’язана з історією загальнонародної мови, а також з історією літературної мови[5];
  2. місцеві діалекти підпорядковуються загальнонародній мові, яка завжди виступає як спільна ознака народу;
  3. місцеві діалекти — це нижчі форми по відношенню до національної мови, як вищої форми;
  4. діалект і мова (загальнонародна, літературна, національна) — поняття не тотожні;
  5. наявність діалектів не заперечує, а підтверджує існування загальнонародної мови;
  6. місцеві (територіальні) діалекти мають свою граматичну будову і свій основний словниковий фонд, які (як було відзначено) в основному не відрізняються від граматичної будови і основного словникового фонду загальнонародної мови;
  7. місцеві діалекти обслуговують народні маси, звичайно, кожний на своїй обмеженій території;
  8. деякі місцеві діалекти на певному етапі історичного розвитку можуть лягти в основу національної мови, коли вона починає формуватися;
  9. місцеві діалекти можуть в певних історичних умовах (у випадку розпаду єдиної загальнонародної мови) дати початок утворенню окремих самостійних мов
  1. ↑ Правописний словник / зредаґував А. Орел. — Авґсбурґ, 1946. — С. 55.
  2. ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка:82)
  3. ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д — Копці)/ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка: 173)
  4. ↑ Б. В. Кобилянський. Діалект і літературна мова. — К., 1960. — стор. 15
  5. ↑ В. В. Виноградов. Содержание и задачи курсов по языковедческим дисциплинам… // Вопросы языкознания в свете трудов И. В. Сталина, М., Пзд-во МГУ, 1950, стор. 202.
  • Жилко Ф. Т. Ареальные единицы украинского языка. В кн.: ОЛА МИ. 1970. — М., 1972.
  • Бевзенко С. П. Українська діалектологія. — К., 1980.
  • АУМ, т. 1–2. — К., 1984–88.

діалектизм — Вікісловник

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінокоднинамножина
Н.діалектизмдіалектизми
Р.діалектизмудіалектизмів
Д.діалектизмові
діалектизму
діалектизмам
З.діалектизмдіалектизми
Ор.діалектизмомдіалектизмами
М.на/у діалектизміна/у діалектизмах
Кл.діалектизму*діалектизми*

ді-а-лек-тизм

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -діалект-; суфікс: -изм-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]
  1. слово або інший елемент у літературній мові, взятий з діалекту ◆ Коли лексичний діалектизм … відповідає потребам спілкування, він перестає бути діалектизмом, здобуває собі місце в словнику літературної мови і збагачує його (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 8)
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Запозичено з грецької мови; гр. διάλεκτος «мова; розмова; діалект» є похідним від διάλέγω «розмовляю», утвореного за допомогою префікса δια- від λέγω «говорю, називаю», пов’язаного з λόγος «слово, мова».

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: діалектизм
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 294. — http://sum.in.ua/s/dialektyzm
  • Етимологічний словник української мови / АН УРСР; Інст-т мов-ва ім. О.О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1985. — Том 2: Д-Копці. — С. 82.

Базовых фраз, словарный запас и грамматика

названия месяцев имеют славянское происхождение, а не римские, как в русском языке, т.е.

Январь

Січень

[S и chen ’]

Февраль

Лютий

[L ju tyj]

Март

Березень

[B e rezen ’]

Апрель

Квітень

[Kv i ten ’]

Май

Травень

[Tr a ven ’]

Июнь

Червень

[Ch e rven ’]

июля

Липень

[L y ручка ’]

Август

Серпень

[S e rpen ’]

Сентябрь

Вересень

[V e resen ’]

Октябрь

Жовтень

о втень]

Ноябрь

Листопад

[Lyst o pad]

Декабрь

Грудень

[Gr u den ’]

Слов:

Земля — zeml ja — Земля, Земля, Почва

Вітер — в и тер — ветер

Вогонь — vog o n ’ — огонь

Вода — вода а — вода

Людина — люд y na — человек

Чоловік — чолов и к — кобель, муж

Жінка — ж и нка — женщина

Жіночка — ж и ночь — уменьшительно-ласковая для женщина

Хлопець — chl o питомцев — мальчик

Дівчина — д и вчина — девочка

Син — син — сын

Донька — д о н’ка — дочка

Сонце — с о нцэ — вс

З и шт., З о рі — з и рка, z o ri — звезда, звезды

М и сяць — м и сяц — луна, месяц

Хм а ри — chm а ry — облака

Н е бо — н е бо — небо

Р и чка — р.

Хліб — хлеб

Молок о — молоко

Ц у кор — сахар

Т и стечко — печенье

П и во — пиво

Род и на — семья

Вітч и зна — Вич г зна — Родина

Др у жба — дружба

Ворожн е ча — неприязнь

Цей, ця, це, ці — это (м, ф, н, пл)

Той, та, те, ті — что (м, ж, н, пл)

Прилагательные

Д о брий — хорошо, добрый

Пог а ний — плохо

Чуд о вий — чудесный

Жахл и вий — ужасно

Цік а вий — интересный

Дал е кий — далеко

Бл и зький — около

Сол о дкий — пот

Гірк и й — горький

П’янк и й — опьяняющий

Б и лий — белый

Черв о ний — красный

Ч о рний — черный

Ж о втий — желтый

С и ній — синий

Зел е ний — зеленый

Цифры

Один — от до n — 1

Два — два — 2

Три — попробовать — 3

Чотири — чот г ры — 4

П’ять — p | джат — 5

Шість — систь — 6

Сім — сим — 7

Вісім — в и сим — 8

Дев’ять — d e v | jat ’— 9

Десять — d e сять — 10

Одинадцять — один а день — 11

Дванадцять — дван а день — 12

Тринадцять — попробуй а дцять — 13

Чотирнадцять — чотырн а дцять — 14

Двадцять — дв а дцать — 20

Двадцять один — 21

Двадцять три… — 23

Тридцять — tr y dtsjat ’ — 30

Сорок — s o rok — 40

П’ятдесят — пятна и t — 50

Шістдесят — 60

Сімдесят — 70

Сто — 100

год 1984 — тисяча дев’ятсот вісімдесят четвертый рік

ДНЕЙ НЕДЕЛИ

Понед и лок Понедельник

Вівт о рок Вторник

Серед а Среда

Четв е р Четверг

П ’ я тниця Пятница

Суббота о та суббота

Нед і ля Воскресенье

Глаголы

Пис а ти написать

Запер е чувати в протест

Працюв а ти к работа

Ств о рювати в создать

Гр а ти к играть (как игра, так и инструмент)

Ход и ти к прогулка

Полюв а ти к охота

Шук а ти к ищи

Здобув а ти к выигрыш

Спілкув а тись для связи

Займ а тись коханням сделать любовь

Руйнув а ти к разорению

Зустріч и ти в соответствие

Будув а ти к сборка

Вм и ти к уметь

КОРПУС

В украинском языке семь падежей: именительный падеж, родительный падеж, Дательный, винительный, инструментальный, местный и звательный падежи.

Н. хто, що? час — время, мужской род [час]

G. кого, чого? ч а с | у

D. кому, чому? ч а с | у

A. кого, що? час

И. ким, чим? ч а с | ом

L. на кому, на чому? ч а с | і

Н. хто, що? в о л | я — свобода, женственная [v о ля]

г.кого, чого? в о л | і

D. кому, чому? в о л | і

A. кого, що? в о л | ю

И. ким, чим? в о л | ею

L. на кому, на чому? на в о л | і

Н. хто, що? св я т | о — отпуск, средний [св и к]

G. кого, чого? св я т | а

D. кому, чому? св я т | у

А.кого, що? св я т | о

И. ким, чим? св я т | ом

L. на кому, на чому? на св я т | і

Спряжение глаголов

1) Чит а | ти — читать:

Особое число

Множественное число

1 ул человек

чит а | ю

чит а | ємо

2 nd человек

чит а | єш

чит а | єте

3 рд человек

чит а | є

чит а | ють

Другие глаголы с подобным спряжением: вміти, думати, будувати, працювати, мріяти, зустрічати, кохати, грати

2) Пис | а ти — написать:

Особое число

Множественное число

1 ул человек

пиш | у

пиш | емо

2 nd человек

пиш | еш

пишите | ете

3 рд человек

пиш | е

пиш | уть

3) Б а ч | ити — посмотреть:

Особое число

Множественное число

1 ул человек

б а ч | у

б а ч | имо

2 nd человек

б а ч | иш

б а ч | ите

3 рд человек

б а ч | ить

б а ч | уть

Другие глаголы, которые так спрягаются: ходити (но 1 st person sing.ходжу 3 человек пл. ходять)

Сид | и ти — сидеть:

Особое число

Множественное число

1 ул человек

с и дж у

сид | им о

2 nd человек

сид | и ш

сид | ит е

3 рд человек

сид | и ть

сид | я ть

4) П и ти — пить:

Особое число

Множественное число

1 ул человек

п’ю

п’ємо

2 nd человек

п’єш

п’єте

3 рд человек

п’є

п’ють

5) Ї сти — поесть:

Особое число

Множественное число

1 ул человек

їм

їм о

2 nd человек

їс и

їст е

3 рд человек

їсть

їд я ть

ФРАЗЫ

Примеры украинских приговоров:

Ласкаво просимо, дорогі гості!

Добро пожаловать, дорогие гости

Добрий день, шановний колега

Доброго времени суток уважаемый коллега

Будь ласка, допоможить мені в цьому

Пожалуйста, помогите мне с этим

Я бачу, що це буде не важко зробити

Вижу, что это сделать не составит труда

Ми думаємо, що ситуація зайшла вкрай далеко

Мы думаем, что ситуация зашла слишком далеко

На добраніч, солодких снів!

Спокойной ночи, сны в поту

Я люблю пити каву з вершками

Люблю кофе со сливками.Кава — кофе, ф.

Діти — це майбутнє

Дети — будущее

Я вивч а ю англ и йську м о ву

Я изучаю английский язык. Я в и вчу ~ / Я будет изучать английский. Я в и вчив ~ / Я имею учу т английский.

Завтра ми з подругою йдемо в кіно

Завтра мы с девушкой идем в кино (Мы с девушкой идем в кино). кино завтра)

Вона дуже вродлива дівчина

Она очень красивая девушка.Вы, наверное, уже заметили, что на украинском в предложениях нет статей типа «я / есть / есть». Из-за наличия роды, падежи, склонения и спряжения в них нет необходимости.

Тієї ж ночі ми втекли звідти

В ту ночь мы сбежали оттуда. «Ж» здесь означает «именно той ночью’. Звідти — оттуда, звідси — отсюда.

Я не їстиму цього

Я не буду есть это.Обратите внимание, что в украинском будущее время глагола может быть образовано добавлением –ме –му –мусь –мемо. «Я не буду їсти цього» тоже возможное.

— Що ти робити меш завтра?

— Дивити мусь телевізор

— Что ты делаешь завтра?

— Я буду смотреть телевизор

Я писатиму, він робитиме, вона гратиме, я не заперечуватиму, ми не працюватимемо

напишу, он будет делать / работать, она будет играть, возражать не буду, будем не работает


.

украинских диалектов — Infogalactic: the planetary knowledge core

Карта диалектов русского языка 1914 года. Украинский (он же малороссийский) выделен зеленым цветом.

Диалект — это территориальный, профессиональный или социальный вариант стандартного литературного языка.

В украинском языке есть 3 основные диалектические группы в зависимости от территории: юго-западная группа, юго-восточная группа и северная группа диалектов.

Юго-западная группа

На
Юго-западные диалекты [1]
Название Описание
Подольский человек говорят в южной части Винницкой и Хмельницкой областей, в северной части Одесской области, а также в прилегающих районах Черкасской области, Кировоградской области и Николаевской области. [2]
Волынская говорят в Ровно и Волыни, а также в частях Житомира и Тернополя. Он также используется в польском городе Хелм.
Верхнее Днестровье считается основным галицким диалектом, на котором говорят во Львовской, Тернопольской и Ивано-Франковской областях. Его отличительными чертами являются влияние польской и немецкой лексики, напоминающей австро-венгерское правление.
Покутия (Буковинская) говорят в Черновицкой области Украины.Этот диалект имеет особый словарный запас, заимствованный из румынского.
Гуцульская, на котором говорят гуцулы на северных склонах Карпатских гор, в крайних южных частях Ивано-Франковской области, а также в некоторых частях Черновицкой и Закарпатской областей.
Бойко, на котором говорят бойки на северной стороне Карпат во Львовской и Ивано-Франковской областях. Его также можно услышать через границу в Подкарпатском воеводстве Польши.
Лемко, на котором говорят лемковцы, большая часть которых находится за пределами нынешних политических границ Украины в Прешовском районе Словакии вдоль южной стороны Карпатских гор и на юго-востоке современной Польши, вдоль северных сторон Карпат.

Юго-восточная группа

На На
Юго-восточные диалекты [3]
Название Описание
Средний Днепр на основе Стандарта украинского литературного.На нем говорят в центральной части Украины, преимущественно в южной и восточной части Киевской области). Кроме того, диалекты, на которых говорят в Черкасской, Полтавской и Киевской областях, считаются близкими к «стандартному» украинскому языку.
Слобожан говорят в Харькове, Сумах, Луганске и северной части Донецка, а также в Воронежской и Белгородской областях России. [4] Этот диалект образован из постепенного смешения русского и украинского языков с постепенным увеличением количества русского в северной и восточной частях региона.Таким образом, между русским и украинским языками нет лингвистической границы, и поэтому могут применяться оба набора грамматики. Этот диалект считается переходным между украинским и русским языками. [5]
Степь говорят на юге и юго-востоке Украины. Этот диалект изначально был основным языком запорожского казачества. [6]

Северная группа

На На
Северные (полесские) диалекты [7]
Название Описание
Восточно-Полесское говорят в Чернигове (исключая юго-восточные районы), в северной части Сум и в юго-восточной части Киевской области, а также в прилегающих регионах России, включая юго-западную часть Брянской области (территория вокруг Стародуб), а также в некоторых районах Курской, Воронежской и Белгородской областей. [8] Никакая языковая граница не может быть определена. Словарный запас приближается к русскому языку так же, как язык приближается к Российской Федерации. К этому диалекту можно применить как украинскую, так и русскую грамматику. Таким образом, этот диалект можно рассматривать как переходный диалект между украинским и русским языками. [5]
Центральное Полесье говорят в северо-западной части Киевской области, в северной части Житомира и северо-восточной части Ровенской области. [9]
Западное Полесье говорят в северной части Волынской области, северо-западной части Ровенской области, а также в прилегающих районах Брестской области в Беларуси. В диалекте, на котором говорят в Беларуси, используется белорусская грамматика, поэтому некоторые считают его диалектом белорусского языка. [10] Для других это диалект польского языка.

Диалекты за пределами Украины

Имя Описание
Верхний санний говорят в приграничной зоне между Украиной и Польшей в долине реки Сан.Часто путают как Лемку или Лышака.
Балачка говорят в Кубанской области России, кубанскими казаками. Кубанские казаки, являющиеся потомками запорожских казаков, начинают считать себя отдельной этнической идентичностью. Их диалект основан на Среднем Днепре с украинской грамматикой. Он включает диалектические слова центральноукраинского языка с частым включением русской лексики, особенно для современных понятий и предметов. Он несколько варьируется от одной области к другой. [5]

Русин считается некоторыми русинскими лингвистами и русинами отдельным языком:

  • Русин только недавно считался славянским литературным языком, [11] и был кодифицирован совсем недавно в Словакии, в 1995 году. На русинском языке уже несколько сотен лет говорят более 1100 русинских деревень в Карпатах и ​​прилегающих районах. Однако русины варьируются от места к месту и зависят от языков, на которых говорят поблизости, включая польский, словацкий, венгерский, румынский и литературный украинский.

Украинские лингвисты считают русинский диалектом украинского:

Эмигрантские диалекты

Основная статья: канадский украинский

На украинском языке также говорит большая часть эмигрантского населения, особенно в Канаде, Соединенных Штатах и ​​некоторых странах Южной Америки, таких как Аргентина и Австралия. Основатели этого населения эмигрировали в основном из Галиции, которая до Первой мировой войны была частью Австро-Венгрии, а в период между мировыми войнами принадлежала Польше.Язык, на котором говорят большинство из них, основан на галицком диалекте украинского языка первой половины ХХ века. По сравнению с современным украинским, словарный запас украинцев за пределами Украины отражает меньшее влияние русского языка, но может содержать польские или немецкие слова. Он часто содержит много заимствованных слов из местного языка.

Последние тенденции

В последнее время были попытки разделить некоторые украинские диалекты на отдельные языки. Это происходило прежде всего в Карпатских регионах Украины, но также и с носителями полесского диалекта, кубанского диалекта и русинов.Споры о независимости этих диалектов-языков вызвали жаркие дискуссии.

В Интернет-сообществе Падонкаффский жаргон — это жаргонный язык, в котором используются оригинальные слова с явно украинским оттенком. [12]

См. Также

Список литературы

Источники

  • Диалекты украинского языка
  • Luckyj, Джордж С. ([1956] 1990). Литературная политика в Советской Украине, 1917–1934 гг. , переработанное и обновленное издание, Дарем и Лондон: издательство Duke University Press.ISBN 0-8223-1099-6.
  • г. Шевелов (1979). Историческая фонология украинского языка . Гейдельберг: Карл Винтер Верлаг. ISBN 3-533-02787-2 . . Украинский перевод частично доступен онлайн.
  • Григорій Петрович Півторак (Григорий Пивторак) (1998). Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (Происхождение украинцев, белорусов, русских и их языков) .Киев: Академия. ISBN 966-580-082-5 . , (на украинском языке). Доступно онлайн.
  • Субтельный, Орест (1988). Украина: история . Торонто: University of Toronto Press ,. ISBN 0-8020-5808-6 . CS1 maint: дополнительная пунктуация (ссылка)
  • Василь Німчук. Перспективы исследования генезов и истории українськои мови.Мовознавство. 1997.- Ч.6.-С.3-14; 1998.
  • Микола Лесюк «Різнотрактування истории української мови».
  • Корунец Илько В. (2003). Противоположная топология английского и украинского языков . Винница: Издательство «Новая Книха». ISBN 966-7890-27-9 . CS1 maint: дополнительная пунктуация (ссылка)
  • «На каком языке говорят в Украине», в Добро пожаловать в Украину , 2003, 1.
  • Всеукраинская перепись населения 2001 года
  • Конституція України (Конституция Украины) (на украинском языке), 1996 г., английский перевод (отрывки).
  • перепись 1897 г.
  • Литературный форум (украинский язык)
  • Украинский словарь (с / на английский и русский)
  • Украинско-английский словарь
  • Англо-украинский словарь
  • Украинско – английский словарь
  • Radio Canada International, ежедневные передачи и стенограммы новостей на украинском языке
  • Украинский лингвистический портал
  • Диалекты украинского языка
  • Украинский язык — третий официальный? — Украинская правда , 28 ноября 2005 г.

Внешние ссылки

.

Украинский словарь

000 000 000 оранжевый 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 белый000000000000000000000000000 узкий vgij000000 узкий v3 korotkij — короткий 000 000 0005000000 000000 000 гіркий — гіркий 000000 000 00090005000700000000000070007000 900 04 поганий — поганий easy 0009000 zhorstkij — 000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 novij — новий 000 000 000 000 9000 4 мигдаль — мигдаль 0009000 курка курка 900 04 frukti — фрукти 000 000 мес духовка 000000000000000000 000 помидоры 000900000070007 9000 900 09 осел слон слон000 000 000 000 000 000000000000000000 лев 000000 тигр000 9000’3000000 обьект00050005 стеля — стеля поверх склоянка, чарка склоянка, чарка 90 009 000 холодильник ресторан 0000009000000 рубашка зубка зубка зубка зубка зубка нижняя нижняя одежда 000000000000000 000000 000000 000 9000 9000 9000000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 — банк ї000 000ї000 000ї000ї000ї000ї000ї000ї000ї000ї000 000 000 000 000 000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 істория 900 09 озеро озеро бібліотека — бібліотека наука — наука teeatre базовый — театр 9 0009 нег0000009 туманний 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 9000 4 дождь 00000030000003 зима зима брат — брат 000 000 000000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000000 бабуся — бабус я 0003 00050006 900000050004 00050006 00050006 00050004 00050006
Словарь
цветов koljori — кольний
черный 000000000000000 синий синій
коричневый коричневый — коричневый
серый sіrij — сірий sіrij — сірий
помаранчевий — помаранчевий
фиолетовый пурпурний — пурпурний
красный 000 червон 005 білий
желтый жовтий — жовтий
размеры розміри —000000000000000000000000000000
глубокий глибокий — глибокий
длинный довгий — длина
small malenjkij — маленький
высокий visokij — високий тонкий тонкий — тонкий
широкий широкий — широкий
вкусов
свежий свіжий — свіжий
соленый солоний —
000 пряный пряний — пряний
сладкий солодкий — солодкий
чистый чистый — чистый
темный темний — темний
грязный брудный — брудний
сухой сухой — сухой
easy порожній
дорого дорогой — дорогий
быстрый швидкий — швидкий полный повний — повний
хороший хороший — хороший
жесткий
000
недорого недорогий — недорогий
светлый світлий — світ
шумный galaslivij — галасливий
старый starij — старий starij — старий тихий тихий — тихий
правильный правильный — правильный
медленный povільний jakij — м’який
очень duzhe — дуже
weak slabkij — weak
неправильный неправильный, хибний — неправильный, хибний
молодой молодой молодой — молодой
миндаль
хлеб гліб — хліб
завтрак сніданок — 9000 9000 мас6
конфеты цукерка — цукерка
сыр sir — сир
кмин — кмин
десерт пустыня — десерт
ужин обид — обид
фрукты
мороженое morozivo — морозиво
баранина jagnja — ягня
обед обід — обід
обед їzha — їжа
000 піч — піч
перец перец
растений рослин —000 рослинна000 рослинна
салат салат — сала т
соль сіль — сіль
бутерброд бутерброд — бутерброд
суп — суп
сахар цукор — цукор
ужин вечеря — 0005000000 000 000000 000000 000000 000000
яблоко jabluko — яблуко
банан банан — банан
000
000000000
0000000000000000000000000004000 апельсинов персики — 9000 5 персики
арахис арахис — арахис
груши груші — груши груші — груши 000 000000000 000 000 виноград виноград — виноград
клубника полуниці — полуниці
овощи овочрот0000000005 овочрот000 овочрот000 овочроті
кукуруза кукурудза — кукурудза
огурцы огірок — огірок 9000 9000 9000 9000 9000 салат-латук — салат-латук
оливки оливки — оливки
лук cibulja000500000050005 цибуля перц
картофель картопля — картопля
тыква гарбуз — гарбуз pomіdori — помідори
аллигатора крокодил — крокодил
аллигаторы krokodili — крокодили
медведь Ведмідж — ведмідь
медведи ведмеді — ведмеді
птица птах — птах птах — птах 000000000 000 бык байк — бик
бык бики — бики
кот кішки3 —000
000000 0000005 кішки
корова корова — корова
коров корови — корови олень олени — олени
собака собака — собака
собак собаки — собаки
осел осел — осел osli — осли
орел орел — орел
орел орли — орли слон
слонов слонов — слонов
жирафов жирафа — жирафа
жирафов 000 000000 000000 000000 00070007 козел
90 005 коз козли — козли
коз кінь — кінь
лошадей
0009000
000
000
львы леви — леви
обезьяна mavpa — мавпа
ma0005 monke7
monke7
миша — миша
мыши миші — миші
кролик кролики000000000000000000 кролики000000
змея змі я — змія
змії змії — змії
тигр тигр — тигр 000 волк вовк — вовк
волк вовки — вовки
ванная ванна кімната — ванна кімната
кровать ліжко — ліжко
000
чай р стілець — стілець
одежда одяг — одяг
пальто кубок50006 кубок
рабочий стол стіл — стіл
платье odjag, plattja — одяг, плаття вилка виделка — витка
мебель меблі — меблі
стекло
шляпа капелюх — капелюх
дом будинок — будинок
чернил чернило — чорнило
кухня — кухня
нож ниж — ніж
лампа лампа лист лампа
карта карта — карта
газета газета — газета
тетрадь 000 brn 9000000000000000000000 брюки
бумага папір — папір
ручка ручка — ручка
карандаш olіvecjka olіvecjka аптека
фото изображение холодильника — изображения
тарелка тарілка — тарілка холодильник ресторан — ресторан
крыша дах — дах
номер кімната — кімната
ножницы ножиці — ножиці
шампунь шампунь — шампунь
рубашка взуття — взуття
мыло milo — мило
носки шкарпетки — lozhpетки7000000 000000 000 000 000000000000000
стол стіл — стіл
туалет туалет — туалет
зубная щетка зубка зубка зубная п. asta — зубна паста
полотенце рушник — рушник
зонт парасолька — парасолька
стенка стіна — стіна
кошелек gamanecj — гаманець
телефон — телефон
этот ce — це
тот te — ці
те ті — ті
Вопросы
как? джак? — як?
что? што? — що?
кто? хто? — хто?
почему? чому? — чому?
где? de? — де?
различных объектов різні объкти — різні об’єкти
арт
пляж пляж — пляж
книга книга — 9000 велосипед5 книга
на велосипеде на велосипеде
автобусом автобусом — автобусом
автомобилем машиною — машиною
000ї000 000ї000 000ї000 000ї000 000ї000 000ї000 000ї000 000ї000 000ї000
000ї000
кафе — кафе
страна крайна — країна
пустыня пустеля — пустеля
словарь 0007 000 000 000 — земля
цветы квіти — квіти
футбол футбол — футбол
дичь гра — гра
сад сад — сад
география география000 9000 9000 9000 9000
дом будинок — будинок
остров остров — острів
озеро
математика математика — математика
луна ць 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 гора 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 9000 гора фильмы кіно — кіно
музыка музика — музика
океан океан океан офис — океан офіс
пешком пішки — пішки
player gravecj — гравець
River
море подробнее — море
небо небо — небо
000
000 звезд зірки — зірки
супермаркет супермаркет — супермаркет
бассейн
дерево дерево — дерево
погода погода — погода
0005 плохая погода плохая погода пасмурно хмарний — хмарний
холодный холодный — холодний
холодный туман 000 90000009000
hot garjachij — гарячий
хорошая погода пролег garna pogoda — гарна погода дощ — дощ
дождь дощить — дощить
снег сніг — пада сніг
лед лід — лід
солнечный сонячний — сонячний 00030000000009000
0003000 весна весна — весна
лето літо — літо
осень
9 0009
человек люди — люди
тетя тітка — тітка
бэби
двоюродный брат двоюродный брат — дантидний брат
дочка дочка 000 000
доктор доктор — доктор
отец батжко — батько
дедушка 9000 9000 9000 9000
муж чоловік — чоловік
мать мати — мати
plemіnnicja — племінниие
медсестры медсестры — медсестра
полицейских polіcejsjkij — поліцейського
почтальон listonosha — листоноша
профессор profesor — profesor
son sin — син
000 un 000 un 000 — 000

Украинский язык — Структура, письмо и алфавит

Ukrainan language,Swallow Ukrainan language,Swallow

Лacкaвo пpocимo- Добро пожаловать

Украинский (yкpaiнcькa мoвa) принадлежит к восточнославянской группе славянской ветви индоевропейской языковой семьи. Ближайшие родственники — белорусы и русские. По данным Ethnologue, на Украине говорят на украинском языке 31 миллион человек, еще 8 или более миллионов проживают в России и бывших республиках Советского Союза, а также в Восточной Европе, США., Канада и Латинская Америка. Общее количество говорящих на украинском языке оценивается примерно в 40 миллионов человек.

До XIV века предки современных украинцев, белорусов и русских говорили на древневосточнославянском языке — языке, который был общим для всех троих. Лингвисты считают, что в конце XIV века он разделился на украинский, белорусский и русский языки.

До XVIII века предшественником современного литературного украинского языка был разговорный язык, существовавший бок о бок с литературным языком, основанным на церковнославянском языке, языком, который сильно отличался от разговорного.В

году, конец XVIII века, были опубликованы первые литературные произведения, написанные на языке, основанном на разговорной украинской речи.

После разделов Польши в конце 18 века Пруссией, Габсбургской Австрией и Россией Западная Украина (Галиция) была захвачена Австрией, а остальная часть Украины постепенно была включена в состав Российской Империи. Царское правительство России не поощряло развитие украинского языка как отдельного языка. Украину называли Малороссией, а язык назывался малороссийским.Публикации на украинском языке были запрещены. Широкое использование украинского языка в качестве письменного и в образовании началось только после большевистской революции 1917 года и создания Украинской Советской Социалистической Республики (СССР) в 1922 году.

Статус

Приблизительно 83% из 47,5 миллионов жителей говорят на украинском как на родном. В течение семидесяти лет советской власти украинский был основным разговорным языком в СССР. Однако ему всегда приходилось конкурировать с русским, и отношение советского руководства к его использованию варьировалось от неохотной терпимости до подавления.Но сегодня украинский язык является официальным языком Республики Украина. Приблизительно 83% из 47,5 миллионов его жителей говорят на украинском как на родном. В северной и центральной Украине русский язык является языком городского населения, тогда как в сельской местности украинский язык встречается гораздо чаще. На юге и востоке Украины русский язык преобладает даже в сельской местности, а в Крыму украинский язык практически отсутствует. В Киеве сегодня говорят как на русском, так и на украинском, что является отходом от недавнего прошлого, когда город был преимущественно русскоязычным.

С 1991 года Украина работает над повышением статуса украинского. Система образования была преобразована с частично украинской на преимущественно украинскую. Однако есть еще много препятствий на пути ограничения использования русского языка в государственном управлении и торговле.

Диалекты

Некоторые лингвисты делят украинский язык на три географических диалекта, которые различаются в основном произношением и словарным запасом, но частично являются взаимно понятными.

  • Северный
  • Юго-Западный
  • Юго-восток
  • Суржик (буквально «мультизерновая мука или хлеб») — это смешанный язык, на котором говорят около 15-20% населения Украины.В нем сочетаются украинская грамматика и произношение с преимущественно русской лексикой.

На

украинском языке также говорят большие группы эмигрантов в Канаде, США, Аргентине и Бразилии. Первая волна этих эмигрантов пришла в основном из Галиции, которая была частью Австро-Венгерской империи до Первой мировой войны, а затем — частью Польши в период между двумя мировыми войнами. Эти общины говорят на галисийском диалекте украинского языка, в котором влияние русского языка меньше, чем в современном украинском, и в котором много заимствований из местных языков, например.g., английский в Канаде и США, испанский в Аргентине и португальский в Бразилии.

Строение

Аудиосистема

Украинский имеет много фонологических особенностей с другими славянскими языками, особенно с русским и белорусским.

Гласные

В украинском языке пять гласных фонем, то есть звуков, которые могут различать значение слова.

Согласные

Есть 32 согласных фонемы.Язык допускает множество сочетаний согласных в разных позициях в слове.

  • sʲ, zʲ, tsʲ, dzʲ, nʲ, lʲ, rʲ — палатализированные согласные звуки, производимые при контакте лезвия языка с твердым небом.
  • ʃ = sh в магазине
  • ʒ = с в видении
  • tʃ = ch дюйм cho p
  • dʒ = j в задание
  • x = немецкое произношение ch в Bach
  • ɣ не имеет эквивалента на английском языке
  • ʋ не имеет эквивалента на английском языке
  • j = y в еще
  • Безмолвные остановки, фрикативы и аффрикаты озвучиваются, когда предшествуют звонким, e.g., [naʃ dom] «наш дом» становится [naʒ dom].
  • Постальвеолярные и зубные согласные (кроме / r /) можно удваивать.

Напряжение

Ударение может возникать на любом слоге слова.

Грамматика

Украинский — это язык с богатым изменением, грамматика которого очень похожа на грамматику других славянских языков, особенно русского и белорусского.

Существительные

украинских существительных размечены по роду, числу и падежу.Три слились в одно окончание, как и во всех славянских языках. Украинские существительные имеют следующие грамматические категории:

  • пол: мужской, женский, средний род;
  • четыре склонения существительных и прилагательных в основном зависят от пола;
  • Номер
  • : единственное и множественное число;
  • Падеж
  • : именительный, родительный, дательный, винительный, инструментальный, местный, звательный, однако лишь несколько существительных сохранили звательные формы;
  • одушевленных и неодушевленных существительных мужского рода имеют разные окончания винительного падежа;
  • Нет неопределенных или определенных артиклей.
  • Прилагательные помечены по роду и падежу только в единственном числе; во множественном числе они отмечены только для падежа.
  • Прилагательные, притяжательные и указательные местоимения предшествуют существительным, которые они модифицируют, и согласуются с ними в роде, числе и падеже.

Глаголы

украинских глаголов согласуются со своим подлежащим лично и числом в не прошедшем, а родом и числом в прошлом. Они отмечены для следующих категорий:

  • Три человека: первое, второе, третье.Как и все славянские языки, украинский — это язык с упорством, то есть личные местоимения можно отбросить, потому что окончание глагола проясняет личность.
  • четыре спряжения;
  • два времени: прошедшее, не прошедшее. Настоящее и будущее время имеют одинаковые окончания.
  • два аспекта: несовершенный и совершенный. Глаголы совершенного и несовершенного вида образуются из основных корней глаголов путем добавления префиксов и суффиксов. Непрошедшее спряжение глаголов совершенного вида указывает на будущее время, спряжение несовершенных глаголов без прошедшего времени указывает на настоящее время.Глаголы несовершенного вида образуют будущее время со вспомогательным глаголом на ć ‘be.’
  • три настроения: указательное, повелительное, условное
  • два голоса: активный, пассивный
  • Глаголы движения составляют особую подкатегорию глаголов. Для них характерна сложная система направленных и видовых префиксов и суффиксов.

Порядок слов

Нейтральный порядок слов в украинском языке — Субъект-Глагол-Объект . Однако возможны и другие порядки, поскольку флективные окончания заботятся о четком обозначении грамматических отношений и ролей в предложении. Порядок слов в основном определяется темой (о чем идет речь в предложении или старая информация) и фокусом (новая информация). Трехсторонние участники со старой информацией предшествуют избирателям с новой информацией или тем, которые имеют наибольшее значение.

Словарь

Большая часть современной украинской лексики основана на общих славянских корнях, общих для других славянских языков.Остальные слова были заимствованы из языков, с которыми он соприкасался на протяжении своей истории. Среди них старославянский, греческий, латинский, польский, литовский, французский, немецкий, русский и английский языки. Ниже приведены несколько распространенных фраз и слов на украинском языке.

доброе утро / полдень Добрий дeнь
Здравствуйте, привет Вiтaю
До свидания Дo пaбaчeння
Спасибо Дякyю
Добро пожаловать Heма за штo
Извините Бибачте
Пожалуйста, Бидь лака
Есть Так
Нет
Мужчина Чoлoвiк
Женщина Жiнка

Ниже украинские цифры 1-10.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

oдин

двa

тпи

чoтипи

п’ять

шикть

кубометров

вiciм

дeв’ять

дecять

Письмо

Зарегистрированная история украинского языка началась в 988 году, когда Киевская Русь была обращена в христианство.Украинские религиозные материалы, включая переводы Библии, были написаны на старославянском языке, который использовали миссионеры, чья миссия заключалась в распространении христианства среди славянских народов.

Современный украинский язык написан адаптированной версией кириллического алфавита, который состоит из 33 букв, представляющих 38 фонем, то есть звуков, которые влияют на значение слова, плюс апостроф. Он претерпел несколько реформ в XIX и начале XX веков и был официально утвержден в 1927 году.Он был заменен одобренной советской версией алфавита в 1930-х годах. Любопытно, что буква Ґ, представляющая звук [ɣ], была запрещена с 1933 по 1990 год.

Украинский алфавит

А и

Б б

В в

Г г

Ґ

Д д

E e

Є

Ж ж

З з

И и

я я

Ï ï

Й й

К к

Л л

М м

Н н

О о

П п

Р

С с

Т т

У у

Ф ф

Х х

Ц ц

Ч ч

Ø ш

Щ щ

ü

Ю ю

Я я

  • Ґ ґ = [ɣ]
  • Щ щ = [ʃtʃ]
  • є, Ï ï, Я я, Ю ю и ü указывают палатализацию предыдущего согласного.Апостроф используется для отмены этого правила.

Взгляните на статью 1 Всеобщей декларации прав человека на украинском и русском языках. Вы видите какие-либо различия в орфографии этих двух языков?

Зaгaльнa дeклapaцia пpaв людинi
Cтaття 1.
Вcи люди нaпoджyютcя вiльними и пвними y cвoïй гiднocти тa пpaвax. Вoни нaдiлeнi poзyмoм i covicтю и пoвиннi дiяти y вiднoшeннi oдин дo oднoгo в дyci бpaтepcтвa.
Всеобщая декларация прав человека
Статья 1
Все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах. Они наделены разумом и совестью и должны действовать по отношению друг к другу в духе братства.

Сложность

Языковой уровень

question

question Насколько сложно выучить украинский ?
Украинский язык считается языком категории II с точки зрения сложности для носителей английского языка..

Комментариев нет

Добавить комментарий