Домедична допомога при укусах отруйних змій та комах: Що робити при укусах павука, змії чи комахи?

Содержание

Перша допомога при укусах отруйних… — Smart Medical Center

Перша допомога при укусах отруйних комах, змій і скажених тварин

Влітку людину можуть вкусити бджола, оса, джміль, змія, а в деяких місцевостях — скорпіон, тарантул або інші отруйні комахи. Рана від таких укусів невелика і нагадує укол голкою, але при цьому через неї проникає отрута. Залежно від сили й кількості вона діє спочатку на певній ділянці чи одразу викликає загальне отруєння.

Укуси отруйних змій небезпечні для життя. Зазвичай змії кусають у ногу, коли людина на них наступає. Тому в місцях, де поширені змії, не можна ходити босоніж. Укуси змій найбільш небезпечні, коли отрута потрапляє в кровоносну або лімфатичну судину. При потраплянні під шкіру інтоксикація наростає протягом 1-4 годин. Токсичність отрути залежить від виду змії. Зазвичай отруєння протікає більш важко у дітей і жінок, а також у разі алкогольного сп’яніння.

Симптоми отруєння:

— пекучий біль у місці укусу;

— дві глибокі проколоті ранки;

— почервоніння;

— набряк;

— точкові крововиливи під шкірою;

— бульбашки з рідиною;

— некротичні виразки;

— запаморочення;

— нудота;

— пітливість;

— задишка;

— тахікардія.

Через півгодини після укусу нога може збільшитися майже вдвічі. Одночасно з’являються ознаки загального отруєння: занепад сил, м’язова слабкість, запаморочення, нудота, блювота, задишка, слабкий пульс, падіння артеріального тиску, втрата свідомості.

Перша допомога:

1. Над укусом накладіть джгут або закрутку, щоб отрута не потрапила в інші частини організму;

2. Опустіть укушену кінцівку та спробуйте вичавити з рани кров, у якій знаходиться отрута;

3. Інтенсивно відсмоктуйте ротом протягом 10-15 хвилин отруту з рани (попередньо стисніть складку шкіри в області укусу і «відкрийте» рани) і спльовуйте вміст;

4. Тримайте уражену кінцівку в нерухомому стані, лежіть при транспортуванні до лікувального закладу та пийте багато рідини;

! Не висмоктуйте кров із рани, якщо в роті можуть бути подряпини або зруйновані зуби, через які отрута проникне в кров того, хто надає допомогу.

! Не робіть розріз у місці укусу та не давайте потерпілому алкоголь.

Укуси комах призводять до появи місцевих симптомів та ознак загального отруєння, а також можуть викликати алергічну реакцію. Якщо в рані залишилось жало, його потрібно обережно видалити, а на рану покласти примочку з нашатирного спирту та води або холодний компрес із розчину марганцевокислого калію або просто з холодної води.

Укуси отруйних комах небезпечні — отрута викликає сильний біль і печіння, а іноді й загальне отруєння. Симптоми нагадують отруєння внаслідок укусу змії. При тяжкому отруєнні після укусу павука-каракурта через 1-2 дні людина може померти.

Симптоми включають обмежену місцеву больову запальну реакцію: відчуття печіння, болю, почервоніння, набряклість (особливо при укусі в обличчя і шию). Легко виражені озноб, нудота, запаморочення, сухість у роті.

Перша допомога:

1. Швидко видаліть жало бджоли й вичавіть отруту з рани;

2. Покладіть холод на місце укусу;

3. Закапайте в місце укусу галазолін, спирт або валідол;

4. Випийте антигістамінні препарати: димедрол, супрастин, піпольфен;

5. Вживайте гарячі напої;

6. У разі розвитку астматичного синдрому використовуйте кишеньковий інгалятор; у випадку повної асфіксії викликайте швидку допомогу.

Від укусу скаженої тварини, потрапляння її слини на подряпану шкіру або слизову оболонку людина хворіє на сказ. Місце укусу зазвичай не сильно кровоточить. Якщо тварина вкусила руку або ногу, її потрібно швидко опустити й постаратися вичавити з рани кров. При кровотечі деякий час не слід зупиняти кров. Після цього місце укусу потрібно промити кип’яченою водою, накласти на рану чисту пов’язку. Потерпілий має поїхати до медичного закладу, де йому зроблять спеціальні щеплення проти смертельної хвороби.

Матеріал підготувала Мойсеєнко Валентина Олексіївна, доктор медичних наук, професор, терапевт Smart Medical Center

Надання першої долікарської допомоги при укусах комах та тварин

Укуси жалких комах (бджіл, ос, джмелів, шершнів)

В більшості випадків укуси комах не викликають важких наслідків, а тільки швидко проходять симптоми, як то невеликепочервоніння, легкий набряк, печіння або свербіж в пошкодженій зоні. Проте в подібній ситуації може знадобитися негайна лікарська допомога.

Наприклад, численні укуси в разі нападу бджолиного рою або
укуси в ротову порожнину, в голову, в обличчя, ускладнені набряком
глотки і гортані. Крім того існують людиз підвищеною чутливістю до отрути комах, у них може розвинутися стан глибокого шоку з втратою свідомості.

Як можна допомогти постраждалому в перші хвилини?

Якщо в місці укусу залишилося жало, його треба обережно вийняти пінцетом, намагаючись не роздавити при цьому потовщення жала, де знаходиться мішечок з отрутою.

На пошкоджену ділянку необхідно накладати холодні примочки, лід (але не на відкриту шкіру), ще краще — примочки з водного розчину нашатирного спирту 1:5. Якщо у потерпілого з’являється утруднене дихання, потрібно дати йому смоктати кубик льоду або пити холодну воду маленькими ковтками. В цьомувипадку, також як і у випадку появи пухирів по всьому тілу (кропив’янки), блідості, холодного поту, вираженого набряку обличчя, осиплості голосу треба негайно звернутися до лікарні. Ніколи не накладайте на ранку землю, не змочуйте ранку слиною. Це сприяє розвитку інфекції. Якщо печіння і набряк турбують протягом декількох днів — зверніться по допомогу до сімейного лікаря. Він призначить креми з глюкокортикоїдами або володіють антигістамінними властивостями.

Пошкодження, що викликаються контактами з морськими тваринами

Ці пошкодження шкіри як правило не мають тяжких наслідків, але вони дуже болючі.

Медузи, актинії і т.п. викликають при контакті з ними сильне печіння і почервоніння шкіри з утворенням пухирів, як при кропивниці (подібно опіку листям кропиви). Морські їжаки залишають глибоко проникають у шкіру потерпілого голки. Виймати їх — завдання складне,так як вони дуже крихкі.

Існують риби з отруйними плавниками, які люблять зариватися в пісок на невеликій глибині поряд з берегом, виставляючи ці плавники назовні. Якщо ненароком наступити на таку рибу — на стопі виникає дуже болючий набряк.

У першу чергу – требавитягнути зі шкіри чужорідне тіло — голку або кістка плавника. Якщо є можливість, краще всього занурити уражену ділянку в дуже гарячу морську або солону воду хвилин на 15 це прискорить руйнування отрути. Якщо такої можливості немає, рекомендується накладати на шкіру примочки з водним розчином нашатирного спирту 1:5 або

(І) протизапальний крем з глюкокортикоїдами або антигістамінний крем, Рекомендований сімейним доктором.

Укуси домашніх тварин.

Як правило — це подряпини або укуси собак і кішок. Ці рани завжди дуже забруднені (в ротовій порожнині тварин міститься величезна кількість бактерій), з рваними краями і важко загоюються. Дуже важливо відразу ж промити рану проточною водою з милом, якщо є можливість, то і перекисом водню. Потім накласти стерильну пов’язку і доставити потерпілого в найближчий медичний центр. Сімейний лікар, проаналізувавши рану, визначить необхідність вакцинації – від правця або (та) від сказу, збудник якого міг знаходитися в слині хворої тварини. Як правило, вакцинацію від сказу призначають при нічим не спровокованій, несподіваною атаці тварини. Особливо небезпечні зараженням вірусом сказу укуси диких тварин — лисиць, кажанів. Вони ж можуть бути передавачами захворювання домашнім тваринам.

Укуси змій.

Змії як правило уникають контакту з людиною і атакують тільки в разі передбачуваної для них небезпеки. В половині випадків укуси змій не супроводжуються упорскуванням отрути в рану. Тяжкість стану потерпілого буде залежати від зони ушкодження (найбільш небезпечні укуси в верхній

Половині тіла, обличчя, шию), від віку (важче переносять укуси старики і діти) і від кількості отрути.

Слід від укусу гадюки — це дві кровоточать точки на відстані приблизно 1 см між ними. Через кілька хвилин шкіра навколо рани набрякає і набуває багряного відтінку. Можливо погіршення загального стану: нудота, біль в животі, ознаки шоку – блідість, холодний піт, слабкий пульс, часте поверхневе дихання, збудження, швидко переходить в сонливість.

У першу чергу постарайтеся заспокоїти постраждалого і іммобілізувати постраждалу зону, підтримуючи її у повному спокої – так отрута буде поширюватися повільніше. На уражену кінцівку треба негайно накласти джгут з підручних засобів, шириною 10-15 см, або туго забинтувати вище зони ураження, перетиснув поверхневі вени і лімфатичні судини і не зачіпаючи глибоких судин (правильне накладення джгута буде видно по набухання поверхневих вен).

Якщо змія укусила в обличчя або шию – необхідно натискати навколо ранки, щоб злегка сочилася кров, тим самим сповільнюється поширення отрути.

Потім треба добре промити рану водою з милом і накласти лід або холодні примочки на уражену зону і якнайшвидше відправити потерпілого до лікарні.

Важливо пам’ятати наступне:

НІКОЛИ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ РОЗРІЗАТИ РАНУ, ЦИМ ВИ ТІЛЬКИ ЗБІЛЬШИТЕ УСМОКТУВАЛЬНУ ОТРУТА ПОВЕРХНЮ,НІКОЛИ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ ВИСМОКТАТИ ОТРУТУ. ЦЕ МАРНО, МОЖНА ВИСМОКТАТИ ЛИШЕ МАЛЕНЬКУ ПОРЦІЮ ОТРУТИ, В ТОЙ ЖЕ ЧАС ЯКЩО У ВАС Є УШКОДЖЕННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ – ПОСТРАЖДАЄТЕ І ВИ.

Кiлькiсть переглядiв: 2000

Що робити при укусі змії і як вберегтися від цього

В Україні існує три види отруйних гадюк, а також вужі, полози, ящірки, черепахи та інші плазуни. Коли температура повітря перевищує середні показники, їхня активність знижується, вони стають малорухливими та млявими, тому зазвичай люди отримують укуси, якщо випадково наступають, сідають чи лягають на плазуна. Розказуємо, як надавати першу допомогу при укусі змії і чого робити не варто, нагадуємо про правила безпеки, які вбережуть від укусів.

Що робити, якщо вкусила змія

Укус гадюки надзвичайно рідко призводить до смерті. Водночас, якщо вас укусила змія варто одразу звернутись за медичною допомогою, адже укус може мати важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо небезпечними вони є для дітей, людей похилого віку та людей зі зниженим імунітетом.

Отрута гадюки справляє гемолітичну дію (викликає руйнування червоних кров’яних тілець крові) на людський організм. Після укусу на ураженому місці спостерігається болючий набряк з множинними дрібними крововиливами — геморагіями. Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, тиск сильно знижується, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів.

У разі укусу намагайтесь якнайшвидше потрапити до лікаря, щоби отримати необхідну допомогу. Якщо транспортування до лікарні вимагає певного часу, надайте домедичну допомогу постраждалому:

Зберігайте спокій і стежте, щоби постраждалий менше рухався.
Звільнійть уражену частину тіла від одягу, взуття, прикрас тощо
На місце укусу накладіть стерильну пов’язку з антисептиком.
Дайте постраждалому воду — при усусі змії важливо багато пити.
Якщо є аптечка, дайте постраждалому 1-2 таблетки ліків від алергії.
При транспортуванні покладіть уражену кінцівку на підвищення.

Якщо є така можливість, прикладіть до рани лід, обгорнутий у тканину.

Чого не варто робити при укусі змії:

не намагайтесь обробляти рану додатково;
не припікайте рану;
не накладайте джгут;
не висмоктуйте отруту: таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається й людина, у якої отрута опинилась у роті. Відсмоктувати отруту можна тільки у тому випадку, якщо в найближчі години неможливо отримати медичну допомогу.
не вживайте алкоголь.

Найголовніша допомога для постраждалого – медична, тому якнайшвидше доправте постраждалого у лікарню. В Україні є антитоксин проти зміїної отрути. МОЗ уже затвердив розподіл антитоксину між регіонами. Нагадаємо, 1500 доз антитоксину проти зміїної отрути Україна отримала від Посольства Індії у якості гуманітарної допомоги. Ці ліки мають сертифікат якості GMP.

Як вберегтися від укусів змій: правила безпеки

Одягайтесь відповідно

Якщо ви вирушаєте в місцевість, де потенційно можуть бути плазуни, вдягайте одяг, що захистить від укусів. Це повинні бути довгі штани із цупкої тканини, високі черевики. Штани потрібно заправити в черевики.

Перевіряйте місце привалу

Перед тим, як сісти на траву, камінь чи колоду дерева – будь куди – пошурхотіть чи постукайте палицею. Це відлякає змію. Зазвичай вони втікають від людей, почувши кроки, стукіт чи голоси та одразу ж ховаються або відповзають подалі. Однак у спеку їхня поведінка може змінюватись, тому убезпечте себе цією простою дією.

Не торкайтесь неперевірених предметів руками

Змії часто ховаються в старих пнях, копицях сіна, під каменями або стовбурами дерев. Саме тому цих предметів краще не торкатися руками, а користуватися ціпком.

Не робіть різких рухів

Якщо ви все ж таки зустрілися із плазуном, не робіть різких рухів, адже як правило змія просто не побачить нерухомий об’єкт. Краще завмерти і чекати, доки гадюка відповзе, або без різких рухів відійти у сторону.

Змії не нападають першими, а проявляють агресію лише у разі небезпеки.

За метеріалами Центру громадського здоров’я МОЗ

Надання 1 допомоги при укусах комах. Надання першої медичної допомоги при укусах тварин, комах, змій. Потрібно пам’ятати про те, що

Укуси тварин.

При укусах дикого або домашньої тварини виникає небезпека потрапляння інфекції, тому потерпілому необхідно якомога швидше надати першу допомогу. Від укусу скаженого собаки людина захворює на сказ. Сказ — вірусне захворювання, при якому уражаються клітини головного і спинного мозку.

Перша допомога: Місце навколо укусу обробити дезінфікуючим розчином, накласти на рану антисептичну пов’язку і негайно відправити хворого до медичного закладу, де потерпілому робляться спеціальні антирабічний щеплення.

укуси комах (Бджіл, ос, джмелів) — в місці укусу виникає пекучий біль і набряк. Поодинокі їх укуси особливої \u200b\u200bнебезпеки не представляють. При множинних укусах можливий смертельний результат.

Витягти обережно зі шкіри жало, обробити рану антисептичним розчином. При множинних укусах — доставити в ЛУ.

укус скорпіона — виникає сильний біль в місці ураження, набряк і почервоніння. Перша допомога: Обробити ранку антисептичним розчином, накласти антисептичну пов’язку, прийняти знеболюючі.

отрута павуків викликає сильні болі і спазм м’язів. Перша допомога: обробити рану розчином перманганату калію, прийняття знеболюючих. При важких реакція доставити в ЛУ для введення антисироватки.

Укуси отруйних змій . При укусі гадюки виникає гострий біль в місці укусу, почервоніння, синець, набряк, з’являється лимфангиит. Симптоми отруєння: сухість у роті, спрага, блювота, пронос, сонливість, судоми, розлади мови, ковтання, іноді рухові паралічі. Смерть настає від зупинки дихання.

Перша допомога: Однією з ефективних і надійних заходів першої допомоги при укусі отруйної змії є відсмоктування отрути з ранки. Для цього краще використовувати маленьку банку або пухирець.

Потерпілому необхідно давати багато пити для збільшення діурезу (сечовиділення).

Знерухомити укушенную кінцівку і потерпілого, дати спокій і якомога швидше доставити в лікувальний заклад.

Не можна різати рану в місці укусу або намагатися відрізати укушений ділянку шкіри, не можна нічим припікати укушенное місце. Не можна накладати джгут вище місця укусу. При укусі гадюк це особливо небезпечно розвитком гангрени, лише при укусах кобри допустимо для уповільнення розвитку загальної інтоксикації накладення джгута вище місця укусу на 30-40 хв. Не можна давати потерпілому вживати міцні напої. Алкоголь лише погіршить виведення токсинів з організму.

Контрольні питання для закріплення:

1. Поняття електротравми.

2. Причини електротравми.

3. Ознаки впливу електричного струму:

4. Види електротравм.

5. ПМП при електротравми.

6. Поняття утоплення та асфіксії.

7. Ознаки та види утоплень.

8. ПМП при утопленні.

9. Тепловий і сонячний удар.

10. ПМП при тепловому і сонячному ударі.

11. Надання ПМП при сторонніх тілах.

12. Надання ПМП при укусах тварин.

13. Надання ПМП при укусах комах.

14. Надання ПМП при укусах змій.

обов’язкова:

Буянов В.М .., Нестеренко Ю.А. Перша медична допомога: Підручник 7-е изд. .- М. Медицина, 2009. — 223 с.

Мухіна С.А., Тарновська І.І. Практичний посібник до предмету «Основи сестринської справи». М. Москва 2008

Додаткова:

Дмитрієва З. В., Кошелев А. А., Теплова А. І. / Хірургія з основами реаніматології. Загальна хірургія: навч. посібник. — СПб, «Паритет», 2000. — 576 с. (Серія «Сестринська справа»).

Бородуліна В.І. . «Енциклопедичний довідник медичної сестри, фельдшера», М, 2008 р

С.В. Петров. Загальна хірургія: навчальний посібник. 3-е изд., Перераб. і доп. — М .: ГЕОТАР — Медіа, 2005. — 768с.

Електронні ресурси:

Правила надання першої медичної допомоги:

http://www.1st-aid.ru/

Відео «Способи надання першої допомоги при утопленні»:

Довідник надання першої допомоги:

http://www.03-ektb.ru/naseleniyu/pervaya-pomosch

4. Медична енциклопедія. Електротравма.

http://www.medical-enc.ru/26/electrotrauma.shtml

5. Укуси комах, змій, тварин

http://triomed.cemmed.info/press-bites

тварини кусаються, Причому, не тільки дикі, але і домашні. Так, якщо Вас покусав Ваша ж кішка або хом’ячок, то хвилюватися, як правило, не варто. Не варто забувати, що домашні тварини кусаються не з злості, а під час гри, від азарту або надто велику любов до господаря. Природно, якщо Вас покусав Ваш улюблений алабай, ледь не відхопивши руку, то варто вжити необхідних заходів. Про першої допомоги при укусах змій ми вже поговорили в іншій статті, тут торкнемося дещо іншу площину питання.

А взагалі, приводом для занепокоєння може служити будь-який укус, якщо пошкоджений шкірний покрив і є кровотеча, нехай навіть невелике. Знову ж таки, якщо Ваш вихованець проводить час на вулиці, то можливий контакт з інфікованими тваринами. Тоді при укусі краще підстрахуватися, оскільки однією з причин нападу на господаря, може бути сказ.

про диких або бродячих тварин і говорити нічого — вони живуть на вулиці, їдять, що знайдуть, і на зубах у них цілий букет найрізноманітніших бактерій. Намагайтеся уникати контакту з бродячими собаками, ні в якому разі, не намагайтеся погладити дика тварина, яке Ви зустріли — заражені сказом звірі самі шукають контакту з людиною, тому, не варто йти назустріч лисички, привітно біжить до Вас з лісу. Проблема диких тварин в тому, що сказ серед них поширюється з вражаючою швидкістю, бо не зустрічає ніяких перешкод. Так, в особливо важких ситуаціях, в районі зараження вводиться карантин, однак, це не скасовує того факту, що будь-який дике або бездомну тварину може бути хвора на сказ.

Ознаки сказу у собак

сказ володіє однією цікавою особливістю. Воно поступово розвивається в міру наближення від місця укусу до мозку. Іншими словами, якщо Вас вкусили в ногу, то перебіг хвороби буде досить тривалим. Симптоми в такому випадку будуть проявлятися і наростати поступово. Якщо ж в шию — то Вам необхідно якомога швидше звернутися до лікарні, оскільки вірус досягне мозку максимально швидко. Це ж правило відноситься і до тварин. Якщо Вашого вихованця вкусили в шию, то потрібно негайно звернутися до ветеринара. Ну, а якщо за хвіст — то, вважайте, що у Вас є певний запас часу.

На початкових стадіях визначити наявність хвороби у собаки досить складно, але можна. Вона стає неспокійною, збудженою, потім вона починає тікати з дому, ковтати предмети. У неї може бути блювота. На останніх стадіях, Собака починає кидатися без гавкоту і у неї спостерігається рясне слиновиділення. Всупереч розхожій думці, вихованець може і не боятися води під час хвороби.

Перша допомога при укусах тварин

Отже, що ж потрібно робити при укусах тварини? Розберемо докладніше.

Перш за все, рану необхідно промити. Для цього можна використовувати звичайну воду, але краще, звичайно, мильний розчин.
На перших порах кровотеча краще не зупиняти, оскільки воно, в деякій мірі, видаляє слину тварини. Зрозуміло, якщо кровотеча сильна, то має сенс трохи його притиснути джгутом або ременем, щоб уникнути крововтрати.
Обробити місце пошкодження антисептиком. Наприклад, йодом, марганцівкою, спиртом, і в тому числі горілкою, дивлячись, що у Вас знайдеться під рукою.
Накласти на рану пов’язку, бажано стерильну. Але, якщо такої немає, то піде і просто чиста тканина.
Максимально швидко доставити потерпілого до лікувального закладу. Там нададуть кваліфіковану допомогу і перевірять, чи відбулося зараження.

Пропонуємо вашій увазі зручну пам’ятку, яка містить в собі інформацію про заходи першої допомоги в разі укусів різних комах, змій і тварин. У літній період ці поради стають особливо актуальними.

Укуси комах (бджіл, ос, джмелів, шершнів)

Укуси жалких комах зазвичай дуже болючі і супроводжуються появою почервоніння і набряку. Небезпека здебільшого полягає в можливості розвитку алергічної реакції. У разі укусу необхідно:

Перевірити місце ураження на предмет наявності жала комахи. Його необхідно обережно видалити з рани пінцетом.
Обробити постраждалу область ватним тампоном, змоченим розчином перекису водню, нашатирним спиртом, світло-рожевим розчином перманганату калію або навіть звичайною водою з сіллю (чайна ложка на склянку).
Прикласти до місця укусу холод (лід). Він зніме біль і набряклість.
Потерпілому необхідно багато пити, а в разі наявності у нього схильності до алергічних реакцій слід забезпечити прийняття антигістамінні препарати (супрастин, тавегіл, кларитин і т.д.). Якщо ці заходи не припинять розвиток симптомів, то слід негайно звернутися до лікаря.

укус кліща

Кліщі заслуговують особливо пильно уваги. Всім відомо, що це маленьке на вигляд комаха є рознощиком дуже серйозних захворювань.

Витягувати кліща самостійно не рекомендується, з цим краще впораються фахівці в медичній установі. Якщо немає можливості звернутися за допомогою до професіонала, то запасіться пінцетом і спиртом. Схопити кліща потрібно якомога ближче до шкіри потерпілого, а тягнути (Не смикати!) Перпендикулярно її поверхні, повільно і акуратно. Якщо головка комахи все ж відірвалася, не поспішайте панікувати, а просто видаліть її як звичайну скалку, обробивши рану спиртом або зеленкою. Якщо ви побоюєтеся інфекції, то збережіть кліща в бульбашці і відвезіть його на аналіз в лабораторію.

Укус змії

Отруєння зміїною отрутою завжди буває небезпечно для життя. Якщо є можливість, то вкушеній змією (після надання першої допомоги) обов’язково треба звернутися до лікувального закладу, де йому буде введена специфічна протівоядних сироватка. Укус неотруйного змії залишає на тілі дві смужки тонких дрібних подряпин, отруйна плазун додає на кінці кожної з них прокол від іклів. Перші хвилини після поразки потерпілий не відчуває сильного болю, але вже через 10-15 хвилин вона починає посилюватися, набуваючи пекучий характер. Самостійно надати дієву допомогу дуже складно.

Укушеного змією необхідно укласти, не даючи йому можливості ходити і рухатися, щоб отрута не поширювався з потоком крові по організму.
Слід пам’ятати, що паніка і нервозність також прискорюють кровообіг, так що спробуйте заспокоїтися.
Обмийте укушенное місце теплою водою з милом і накладіть чисту пов’язку.
Не рекомендується: Туге бинтування вище місця укусу та накладення шини. Це один з найпоширеніших методів боротьби зі зміїною отрутою, але все більше фахівців приходить до думки, що він скоріше шкодить, ніж допомагає. Зарубіжні дослідники встановили, що накладення джгута значно підсилює місцеві патологічні процеси в організмі аж до гангрени всій кінцівки. Іноді її доводиться ампутувати.
Не рекомендується: Припікати місце укусу, робити надрізи. Це викликає зайву крововтрату, може спровокувати додаткове зараження, а рана після такого довго не загоюється.
Не рекомендується: Відсмоктувати отрута. Цей метод не стільки небезпечний, скільки не виправдовує себе на увазі низьку ефективність. Застосувати його можна, але тільки якщо постраждав маленька дитина або укус отриманий від великої і вельми отруйної змії. У будь-якому випадку ви повинні діяти впевнено і холоднокровно, а в роті (на губах, слизових оболонках порожнини рота) не повинно бути подряпин і інших пошкоджень.
Може допомогти потерпілому і холод. Якщо людині стає гірше, деякі фахівці рекомендують викликати в нього блювоту. Необхідний обов’язковий і терміновий виклик лікаря.

Укуси тварин (кішок, собак)

Найчастіше люди страждають від укусів собак, рідше — кішок, ще рідше — диких тварин в природних умовах або в зоопарку. Такі укуси небезпечні зараженням сказом, токсоплазмозом і іншими захворюваннями.

Необхідно промити уражене місце проточною водою, щоб видалити з рани залишки слини тварини.
Обробити шкіру навколо рани (не саму рану!) Спиртом або настоянкою йоду, після чого накласти чисту пов’язку і доставити потерпілого до лікаря.
Питання про вакцинацію проти сказу вирішить лікар. Само собою, буде дуже здорово, якщо ви знайдете господаря тварини, яка завдала укус, і той надасть вам інформацію про здоров’я та щеплення кривдника. Якщо ж тварина безпритульна, то потерпілому в будь-якому випадку доведеться витримати не один укол.

Пам’ятайте — багатьох укусів можна уникнути, якщо правильно себе вести. Ніколи не дратуйте тварин самі і навчіть своїх дітей цього не робити. Особливо важливо не провокувати на агресію змій, які найчастіше самі йдуть зі шляху людини, а нападають, лише якщо їх потривожили або роздражнили. Носіть під час прогулянок по полю, лісі або в горах високе взуття. Не чіпайте без дозволу тварин, що належать іншим господарям, і не дозволяйте цього дітям. Навіть сама мирна і добродушна собака може неадекватно відреагувати на стороннього, адже у неї свій характер і настрій. Не провокуйте ситуацій, які можуть привести до укусу, щоб потім не звинувачувати в цьому оточуючих. Якщо укус все ж мав місце, від кого б він не був отриманий, ніколи не намагайтеся зупинити кров — разом з нею з рани видаляються отрута та інші шкідливі речовини, здатні викликати інфекцію.

З приходом перших теплих днів прокидається безліч різних комах. І деякі з них далеко не так нешкідливі, як здається. Оси, бджоли, павуки, кліщі — ці маленькі комашки іноді приносять набагато більше шкоди, ніж великі тварини. Страшні такі комахи в першу чергу тим, що при укусі вони випускають в організм людини певну дозу отрути, яка в свою чергу викликає алергічну реакцію різного ступеня тяжкості.

Якщо міські жителі думають, що сучасні мегаполіси зможуть захистити їх від комах, то вони глибоко помиляються. Однак в міських умовах набагато простіше при перших ознаках укусу звернутися до лікаря, а ось на природі зробити це досить проблематично. Тому необхідно знати як допомогти постраждалій людині.

Найчастіше від укусів комах страждають маленькі діти, а також ті люди, які мають схильність до алергії. Найбільш небезпечними вважаються укуси в голову, шию і область грудної клітини. У деяких, особливо важких випадках, при укусі комахи розвивається серйозна алергічна реакція — анафілактичний шок. Тому вкрай важливо знати, як поводитися в такій ситуації і що робити до приїзду швидкої допомоги.

Що робити, якщо вжалила оса або вкусив павук? Які заходи необхідно вжити? Як надати першу допомогу вкушеній людині? Відповіді на ці та інші питання можна дізнатися, прочитавши наступну статтю.

Дії при укусі оси, шершня, джмеля або бджоли

В отруті таких комах містяться біогенні аміни, потрапляння яких в кров людини може викликати сильні алергічні реакції.

Самими основними симптомами при укусах бджіл, шершнів, джмелів або ос є свербіж і печіння в місці укусу, гострі больові відчуття, почервоніння і набряклість тканин. У деяких випадках спостерігається підвищення температури тіла, легкий озноб, нездужання. Ймовірно поява нудоти і.

В особливо важких випадках, особливо у людей схильних до алергії, можуть виникнути різні алергічні реакції. Від легких — і свербіж, до важких — набряк Квінке, анафілактичний шок.

Перш за все необхідно знати, чого ні в якому разі не можна робити. По-перше, слід розуміти, що розчісування тканин в області укусу може привести до подальшого поширення отрути, а також таким чином дуже легко занести в рану інфекцію, що тільки погіршить ситуацію і призведе до тяжких наслідків.

По-друге, не можна використовувати для охолодження або промивання ранки воду з прилеглих природних джерел, так як це в більшості випадків призводить до виникнення інфекції, а іноді і до зараження правцем.

Також не слід приймати спиртні напої і снодійні препарати, тому що їх дія підсилює дію отрути.

Перша допомога при укусах таких комах включає в себе:

Дезінфекцію ураженого місця спиртом, мильним розчином або хлоргексидином.
Охолодження місця укусу льодом, загорнутим в рушник, спреєм-заморожуванням або холодових пакетом. Такі дії допоможуть зняти набряклість і зменшити больові відчуття.
Прийом антигістамінні препарати, а також використання антиалергійною мазі або крему.
Забезпечення потерпілого великою кількістю гарячих напоїв і повним спокоєм.

При укусі бджоли можна спробувати витягти жало, вхопивши його пінцетом якомога ближче до шкірних покривів. Якщо витягнути його не вдалося, або робити це страшно, то необхідно звернутися до найближчого травмпункту для його вилучення.

Дії при укусі кліщів

Слід пам’ятати про те, що захворювання, які переносять кліщі, викликають важкі і неприємні ускладнення, що закінчуються інвалідністю. Тому витягнутого кліща необхідно обов’язково віднести в лабораторію на аналіз.

Перша допомога при укусі кліщів:

Якщо під шкірою виявлений кліщ необхідно в терміновому порядку відвідати хірурга для вилучення кліща повністю і найбільш безпечним способом.
У разі, коли звернення до фахівця не представляється можливим, слід витягти кліща власними силами. Для цього необхідно використовувати спеціальні щипці, якими, згідно з інструкцією, вийде видалити комаха без ризику розірвати його на кілька частин.
Обов’язково обробити уражене місце будь-яким антисептичним препаратом:, хлоргексидином, йодом, перекисом водню.
Витягнуте комаха необхідно помістити в скляну ємність заповнену просоченої водою ватою. Герметично закрити ємність кришкою і протягом двох-трьох днів після укусу віднести її в лабораторію.

До того ж слід знати які саме дії не можна вчиняти при укусах кліщів:

застосовувати підручні засоби для вилучення кліща з-під шкіри (голки, пінцети, шпильки і інші), так як комаха може бути вилучено в повному обсязі, що викличе подальше нагноєння місця укусу;
припікати комаха, так як такі дії призведуть до прямо протилежного ефекту і кліщ проникне під шкіру ще глибше;
тиснути комаха, так як в такому випадку можливі збудники хвороб, які він переносить, можуть потрапити в кров і привести до зараження;
змащувати місце укусу жирами (гасом, маслом та іншими), так як це призведе до того, що кліщ задихнеться без доступу кисню, не встигнувши вилізти назовні.

Дії при укусі павуків

Будь-які павуки, як правило, отруйні. У світі існує безліч різновидів павукоподібних і деяких з них навіть смертоносні. Але найбільше поширені павуки, отрута яких не сильно токсичний, а його кількість дуже мало для того, щоб спровокувати виникнення важких симптомів отруєння.

У наших широтах найнебезпечнішими павукоподібними є каракурти і тарантули.

Каракурти — це досить невеликі, до двох сантиметрів у довжину, павуки чорного кольору з червоними плямами на черевці.

Тарантули — павуки чорного або темно-коричневого кольору, зазвичай три-чотири сантиметри в довжину. Однак деякі особини можуть досягати дванадцяти сантиметрів. Найхарактернішою ознакою тарантула є волоски, що покривають всю його поверхню. Причому за рахунок свого більш грізного вигляду тарантули викликають більший страх, ніж каракурти, проте їх укус серйозної небезпеки не представляє. Укус каракурта набагато небезпечніше. Але при цьому слід знати, що просто так павуки не нападають на людину, а кусають тільки в тому випадку, якщо їх потривожити, з метою самозахисту.

Сам укус павука практично безболісний, а перші симптоми проявляються лише через кілька годин. До них відносяться:

запаморочення і загальна слабкість;
і прискорене серцебиття;
почервоніння і невеликий набряк в місці укусу;
через годину після укусу з’являється сильний біль, що розповсюджується в поперек, лопатки, область живота і литкових м’язів;
задишка, нудота і блювота;
судомні напади;
підвищення температури тіла до сорока градусів;
підвищення артеріального тиску.

В особливо важких випадках виникають різкі перепади емоційного стану — від до перезбудження, з’являються сильні, важка задишка і набряк легенів. Через три-п’ять днів після укусу каракурта з’являється шкірна, а слабкість і загальний дискомфорт спостерігаються протягом декількох тижнів.

Яд тарантула набагато слабкіше, і проявляється він набряком і припухлістю в місці укусу, почервонінням шкірних покривів, слабкістю і сонливістю, апатією, невеликими больовими відчуттями і вагою в усьому тілі.

Через кілька днів все симптоми проходять.

Перша допомога при укусі будь-якого павука:

Обробити місце укусу антисептиком.
Укласти і вкрити потерпілого, зігріти його і забезпечити повний спокій.
Дати знеболюючий препарат.
Вдосталь напоїти потерпілого.
При укусі кінцівки її слід туго забинтувати, починаючи з відстані на п’ять сантиметрів вище укусу, і забезпечити її нерухомість. При збільшенні набряклості пов’язку слід послабляти. Кінцівку необхідно зафіксувати нижче рівня серця.
Якщо укус стався в шию або голову, то місце укусу слід придавити.
Негайно звернутися за медичною допомогою.
У важкому стані при неможливості показати потерпілого лікаря необхідно дати гормональний протизапальний препарат.

Чого не можна робити при укусах павука:

чесати або терти місце укусу, так як це призводить до подальшого поширення отрути і сприяє виникненню інфекції;
робити надрізи в області укусу;
припікати укушенное місце;
висмоктувати отруту, так як через будь-яку навіть найменшу ранку в роті, отрута проникає в кров людини.

Перша допомога при анафілаксії

В особливо важких випадках при укусах комах може розвинутися серйозна алергічна реакція — анафілактичний шок. Ця реакція страшна тим, що виникає і розвивається вона досить швидко — протягом декількох хвилин. Найбільш схильні до анафілаксії люди, які мають схильність до алергій, а також астматики.

Симптоми анафілаксії при укусі павуків або інших комах:

сильні і різкі больові відчуття в місці укусу;
свербіж шкіри, що передається на всі частини тіла;
прискорене важке і утруднене дихання, сильна задишка;
виражена блідість шкірних покривів;
слабкість, різке зниження артеріального тиску;
втрата свідомості;
болю в області живота, нудота і блювота;
порушення кровообігу в головному мозку, сплутаність свідомості;
сильна набряклість ротової порожнини, шиї і гортані.

Всі ці реакції розвиваються протягом декількох хвилин, а в результаті порушення дихальної діяльності і кровообігу може наступити смерть від нестачі кисню. Тому дуже важливо знати як надати першу допомогу людині при анафілактичний шок. Такі дії можуть врятувати йому життя.

Перша допомога при анафілаксії:

У негайному порядку викликати невідкладну швидку допомогу за телефонами 103 або 112.
Надати потерпілому горизонтальне положення і підняти ноги.
Охолодити місце укусу.
При втраті свідомості необхідно контролювати дихання потерпілого кожні дві хвилини.
При неефективному диханні (у дорослої людини менше двох видихів за десять секунд, у дитини — менше трьох) необхідно виконати серцево-легеневу реанімацію.
Дати потерпілому антигістамінні засоби: супрастин, тавегіл та інші.

Підбиваючи підсумки

Укуси будь-яких комах практично завжди тягнуть за собою неприємні і негативні наслідки, найбільш часто виражені в алергічних реакціях. Особливо важко переносять їх діти, люди страждають на бронхіальну астму, а також ті, хто схильний до алергії. У деяких випадках можуть виникнути навіть такі тяжкі стани як анафілактичний шок, зволікання при якому може коштувати потерпілому життя. Тому вкрай важливо знати що робити в таких випадках і вміти надати першу допомогу при укусах різного роду комах, щоб допомогти людині дочекатися приїзду лікаря. У деяких випадках, особливо при анафілаксії, такі дії можуть врятувати потерпілому життя.

спеціальність: інфекціоніст, гастроентеролог, пульмонолог.

Загальний стаж: 35 років .

Утворення:1975-1982, 1ММІ, сан-гіг, вища кваліфікація, лікар-інфекціоніст.

Науковий ступінь: лікар вищої категорії, кандидат медичних наук.

Як надати допомогу людині, яку вкусила оса або бджола? МОЗ опублікував спеціальну пам’ятку, в якій розповів, що робити при укусах жалких комах — до них, крім бджіл і ос, відносяться також джмелі, шершні, ґедзі.

Фахівці відомства повідомляють, що навіть один укус такої комахи за кілька хвилин може привести до смерті, якщо людина страждає алергією. До летального результату несхильність до алергічної реакції людини можуть привести 500 укусів, хоча відомі випадки зі щасливчиками, що вижили навіть після 2000.

Медики кажуть, що чим менше часу проходить до розвитку симптомів, тим гірше прогноз. Зазвичай реакція виникає протягом декількох хвилин (до години). Може з’явитися короткочасна біль, почервоніння навколо місця укусу, свербіж, підвищення температури. Почервоніння шкіри, поява кропив’янки, обмеженого набряку губ, язика, першіння в горлі, задишка, кольки в животі, пронос повинні насторожити потерпілого — це тривожні симптоми. До загрозливим ознаками медики відносять сірувато-блакитний колір шкіри, судоми, втрату свідомості і неможливість дихати через набряк дихальних шляхів. Саме через такого набряку, коли людина не може дихати, настає 40-60% смертей. Схильним до алергії людям медики радять про всяк випадок носити медичний браслет або намисто, де було б зазначено про їх можливу реакцію на укуси. Для них особливо небезпечні укуси в око або рот, а також множинні укуси комах. Для інших, які не страждають на алергію, небезпеку становлять укуси в горло — наприклад, якщо вони проковтнули потрапило в їжу комаха або вдихнули осу, що підлетів надто близько до відкритого рота. В такому випадку теж може статися набряк дихальних шляхів.

Надавати першу допомогу постраждалим від жалких комах фахівці МОЗ радять так.

Огляньте місце укусу і переконайтеся, що в шкірі не залишилося жала. Воно може залишитися тільки після укусу бджоли. При необхідності видаліть жало, тому що з нього протягом 2-3 хвилин після укусу продовжує виділятися отрута. Подденьте жало нігтем або лезом ножа, ножиць — чи не здавлює пальцями виступаючий над шкірою кінець жала.
Промийте укус водою з милом або протріть спиртом.
Прикладіть на 15-20 хвилин пакет з льодом, щоб сповільнити всмоктування отрути і зменшити біль.
Для зменшення болю і свербіння прийміть анальгетики (парацетамол). Цього, як правило, буває достатньо.
Місце укусу можна змастити маззю або кремом, що містить кортикостероїдні гормони (гідрокортизон), щоб зняти свербіж і набряк. При ранньому застосуванні усунути місцеві симптоми можуть антигістамінні препарати ( «Димедрол», «Супрастин», «Кларитин»).
Спостерігайте за станом постраждалого не менше 30 хвилин, звертаючи увагу на розвиток ознак алергічної реакції. Потерпілому, схильній до алергії, можна дати «Преднізолон» або інші антигістамінні препарати. Але лікарі попереджають: антигістамінні препарати в таблетках краще приймати для профілактики — вони діють дуже повільно, тому не можуть допомогти при загрожує життю алергічної реакції. Важким алергікам може допомогти «Адреналін» (без важкої алергічної реакції його не можна вводити при укусах) — препарат діє недовго, тому при необхідності його вводять кожні 15 хвилин, стежачи за станом пацієнта і поновлюваних ознаками анафілактичної реакції.

Укуси отруйних змій і тварин

Захист Вітчизни. Основи медичних знань. 11 клас. Гудима

Які отруйні змії вам відомі?

Укуси змій. В Україні живуть три види отруйних гадюк (іл. 13.1 — іл. 13.3), а також вужі (іл. 13.4), полози, ящірки, черепахи та інші плазуни.

Іл. 13.1. Гадюка звичайна

Іл. 13.2. Гадюка степова

Іл. 13.3. Гадюка Нікольського

Іл. 13.4. Водяний вуж

Коли температура повітря перевищує середні показники, їхня активність знижується, вони стають малорухливими та млявими, тому зазвичай люди отримують укуси, якщо випадково наступають, сідають чи лягають на плазуна.

Гадюки ніколи не нападають на людину першими. Укус змії — це вимушена і крайня міра її самозахисту. Укус гадюки надзвичайно рідко призводить до смерті. Водночас укус може мати важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо небезпечними вони є для дітей, людей похилого віку та людей зі зниженим імунітетом, якщо укус приходиться на частину тіла, наближену до голови; якщо укус трапився весною. Отрута гадюки справляє гемолітичну дію (викликає руйнування червоних кров’яних тілець) на людський організм. Після укусу на ураженому місці спостерігається болючий набряк з множинними дрібними крововиливами — геморагіями. Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, тиск сильно знижується, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів, у важких випадках — судоми.

У разі укусу необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря, щоби отримати необхідну допомогу. Якщо транспортування до лікарні вимагає певного часу, надати домедичну допомогу постраждалому.

Наслідки укусу різняться від малосимптомного до досить важкого перебігу. Зменшити ці наслідки допоможуть правильні ефективні дії з першої допомоги.

При виявленні зміїного укусу, типовим проявом якого є дві червоні ранки від зубів на шкірі, необхідно:

— зберігати спокій і стежити, щоби постраждалий менше рухався;
— надати постраждалому горизонтальне положення з припіднятою головою;
— максимально обмежити його рухи, особливо ураженою кінцівкою;
— звільнити уражену частину тіла від одягу, взуття, прикрас тощо;
— ніколи не накладати джгут з метою запобігання розповсюдженню отрути по організму з кров’ю. Ця маніпуляція не тільки не дає ефекту, але, навпаки, ускладнює стан хворого;

Зміїна отрута розповсюджується переважно лімфою по лімфатичних судинах, що залягають неглибоко під шкірою і легко здавлюються. Ефективним та безпечним способом сповільнення лімфотоку та, відповідно, розповсюдження отрути, за рекомендацією Американської Асоціації Серця (АНА), є накладення слаботиснучої одношарової іммобілізуючої пов’язки по всій довжині укушеної кінцівки. Не плутати накладання компресійної пов’язки з накладанням джгута!

— ранку на місці укусу обробити антисептиком і накласти стерильну пов’язку;
— для зменшення загальної інтоксикації постраждалому давати багато пити;
— якщо є аптечка, дати постраждалому 1-2 таблетки ліків від алергії (діазолін, цетиризин, супрастин), знеболювальні та сечогінні препарати;
— під час транспортування покласти уражену кінцівку на підвищення;
— якщо є така можливість, прикласти до рани лід, обгорнутий у тканину.

Найефективнішим методом у польових умовах завжди вважалося термінове інтенсивне відсмоктування отрути з ранки протягом 10-15 хв з подальшим ретельним промиванням ротової порожнини водою. Сучасні настанови з першої допомоги не містять рекомендацій по відсмоктуванню отрути з рани. Більше того, враховуючи небезпеку зараження хворобами, що передаються через кров, є доцільними ті настанови, що містять заборону безпосереднього відсмоктування отрути ротом.

Іл. 13.5. Вакуумний екстрактор для видалення зміїної отрути

Настанови Американської Асоціації Серця (АНА) від 2011 р. визнавали відсмоктування отрути з ранки патогенетично обґрунтованою процедурою, оскільки наводили дані досліджень, які свідчили, що відсмоктуванням можна видалити з місця укусу 30-50 % отрути. Для цього вважали за можливе використовувати спеціальні пристрої (іл. 13.5). Міжнародне керівництво з першої допомоги Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця від 2016 р. наводять протилежні відомості, які свідчать, що відсмоктуванням можна видалити з рани не більше 0,5 % зміїної отрути. На підставі цих даних та з урахуванням інших небезпечних аспектів цієї процедури настанови Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця забороняють відсмоктування отрути. Так само забороняють цю процедуру і керівні настанови з домедичної допомоги МОЗ України.

При укусі зміїне варто: а) намагатися обробляти рану додатково; б) припікати рану; в) накладати джгут; г) висмоктувати отруту: через це вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається й людина, у якої отрута опинилась у роті (відсмоктувати отруту припустимо тільки, якщо в найближчі години неможливо отримати медичну допомогу; ґ) вживати алкоголь.

Найголовніша допомога для постраждалого — медична, тому його потрібно якнайшвидше доправити в лікарню. В Україні є антитоксин проти зміїної отрути.

Щоб вберегтися від укусів змій, необхідно дотримувати таких правил безпеки:

якщо вирушаєте в місцевість, де потенційно можуть бути плазуни, вдягати одяг, що захистить від укусів. Це мають бути довгі штани із цупкої тканини, високі черевики. Штани потрібно заправити в черевики;
перевіряти місце привалу;
перед тим як сісти на траву, камінь чи колоду дерева (власне — будь-куди), пошурхотіти чи постукати палицею. Це відлякає змію. Зазвичай вони втікають від людей, почувши кроки, стукіт чи голоси, та відразу ж ховаються або відповзають подалі. Однак у спеку їхня поведінка може бути іншою, тому убезпечити себе цією простою дією;
не торкатися неперевірених предметів руками. Змії часто ховаються в старих пнях, копицях сіна, під камінням або стовбурами дерев. Саме тому цих предметів краще не торкатися руками, а користуватися ціпком;
не робити різких рухів.

Якщо все ж таки зустрілися із плазуном, не робити різких рухів, адже, як правило, змія просто не побачить нерухомий об’єкт. Краще завмерти і чекати, доки гадюка відповзе, або без різких рухів відійти вбік.

Укуси тварин. Найчастіше трапляються укуси домашніми собаками, рідше кішками та дикими тваринами (лисицями, вовками). Величезну небезпеку несуть укуси тварин, хворих на сказ. Для собачих укусів, як правило, характерні роздавлені або рвані рани, для укусів котів характерні колоті рани. Укушені рани характеризуються розвитком інфекції. Ризик розвитку інфекції в укушеній рані залежить від виду тварини, локалізації укусу, типу рани, часу, що минув від укусу до початку лікування.

Особливий ризик у разі укусів невідомими тваринами, які можуть хворіти на сказ. У будь-яких ситуаціях, коли укус завдано маловідомою чи хворою твариною або тварина захворіла, загинула або зникла в період спостереження, постраждалому проводять повний курс щеплень проти сказу.

Якщо тварина схожа на домашню, потрібно спробувати знайти її господаря і з’ясувати, чи робили тварині щеплення від сказу, а також дату проведення щеплення. Крім цього, попросити господаря тварини принести довідку з ветеринарної лікарні про стан здоров’я тварини та проведеної вакцинації проти сказу. Протягом 10 днів потрібно спостерігати за твариною. Якщо в цей час з’являються показники захворювання, вона гине від сказу (або маловідомої причини) або тікає (зникає), тоді постраждалому терміново починають повний курс вакцинації. Якщо ж тварина протягом 10 днів залишилася здоровою, ніяких додаткових щеплень постраждалому не роблять.

Інфекція ран характеризується підвищенням локальної температури, наявністю виділень, набряком, запаленням лімфатичних вузлів та судин, лихоманкою, запаленням сполучнотканинних оболонок, що оточують сухожилки-згиначі.

При наданні домедичної допомоги необхідно:

у разі важкого поранення — покласти постраждалого, якщо він перебуває в довільному положенні;
промити рану лужним розчином господарчого мила;
якщо зберігається кровотеча, то накласти стискаючу пов’язку;
за підозри на переломи, ушкодження сухожилків забезпечити іммобілізацію;
викликати екстрену медичну допомогу або самому дістатися до найближчого травмопункту (якщо такого немає, то в поліклініку або в приймальне відділення лікарні).

Дуже важливо для подальшого лікування до приїзду бригади екстреної медичної допомоги зафіксувати дату та час укусу, вид тварини, яка вкусила, відома чи невідома тварина, спровокований напад чи ні, що зроблено до прибуття бригади.

1. Які види отруйних змій поширені на території України? 2. Які зміни в організмі виникають після укусів отруйних змій? 3. Яких правил безпеки потрібно дотримувати, щоб вберегтися від укусів змій? 4. Як надати першу допомогу постраждалому після укусу отруйної змії? 5. Чим небезпечні укуси диких та свійських тварин?
6. Які будуть ваші дії, коли вас або когось іншого вкусить тварина?

Перша допомога при укусах змій та комах » Популярно про здоров’я

Нещасні випадки можуть статися з кожною людиною, від них ніхто не застрахований. Такі ситуації, як правило, трапляються зовсім несподівано, і людина, що зіткнувся з такою бідою, потребує надання невідкладної першої допомоги. І часто тільки від оточуючих залежить майбутнє здоров’я потерпілого, а іноді і його життя. Досить рідкісною різновидом нещасних випадків вважаються укуси отруйних змій і комах, але, тим не менше, потрібно володіти інформацією, якою має бути перша допомога при укусах змій та комах.

Перша допомога при укусі змії

Певні різновиди змій отруйні. І людина, що зіткнувся з укусом такої тварини, ніколи не може бути упевнений в безпеці. Варто відзначити, що агресивне вплив отрути може проявитися далеко не відразу, а лише через годину. Тому при такому нещасному випадку необхідно негайно викликати швидку допомогу або відправитися в лікарню. До приїзду фахівців слід надати потерпілому першу допомогу.

Спочатку його необхідно знерухомити (хоча б укушену кінцівку). Так отрута гадюк поширюється разом з током лімфи, і фізична активність може збільшити швидкість його просування. Бажано розташувати постраждалого таким чином, щоб його голова була нижче, ніж ноги.

Після цього необхідно приступити до видавлювання і відсмоктування отрути з ранки. Продовжуйте таку процедуру протягом чверті години. Деякі фахівці стверджують, що таким чином ви зможете усунути приблизно половину отрути. Зміїний отрута не здатний проникнути в організм через ротову порожнину (при відсутності в ній виразок і порізів), однак слину потрібно обов’язково спльовувати після кожного відсмоктування. Закінчивши таку маніпуляцію, промийте ранку, а також рот водою.

У багатьох сучасних джерелах не рекомендують проводити відсмоктування отрути. Сучасні медики стверджують, що така міра не особливо ефективна, але може відняти час і посилити пошкодження.

Після швидко і акуратно накладіть пов’язку трохи вище ділянки укусу. Смужку будь-якої тканини потрібно зав’язати досить щільно, але між нею і шкірою має просовываться пара пальців. Так ви зможете уповільнити поширення отрути, але не нашкодите кровообігу. При наростанні набряку пов’язку слід послабити.
Деякі фахівці радять накладати пов’язку по всій довжині ураженої кінцівки.

Не варто використовувати джгут, він призведе до порушення кровообігу і стане причиною активного розпаду тканин в області укусу. Вони почнуть отруювати організм потерпілого і можуть спричинити гангрену.

Для зниження концентрації отрути рекомендується давати потерпілому більше рідини – води, чаю та ін. Якщо швидка довго не приїздить, а стан людини погіршується, введіть йому якийсь протизапальний або антигістамінний препарат. З цією метою може використовуватися преднізолон, супрастин або димедрол. Для усунення хворобливих відчуттів варто дати хворому анальгетики.

Розрізати, припікати ранки і обколювати уражене місце ліками ні в якому разі не варто. Також не можна давати потерпілому алкоголь.

Транспортуючи потерпілого в лікарню, стежте, щоб він практично не рухався. Краще розмістити його на ношах або нести на руках. Укушену кінцівку необхідно зафіксувати шиною.

Перша допомога при укусі комах

У більшій частині випадків укуси комах викликають легку форму реакції – подразнення шкіри, свербіж, пекучий біль і невелику набряклість. Ці симптоми проходять за один-два дні. Серед можливих відстрочених реакцій – висипання, температура, біль у суглобах і деяке збільшення лімфатичних вузлів. У невеликого відсотка людей укус призводить до серйозних алергічних реакцій (в тому числі і до анафілаксії).

При тяжких алергічних реакціях у хворого набрякає обличчя, утруднюється дихання, виникає біль у животі і шок.

Перша допомога залежить від симптомів, що спостерігаються у потерпілого, і від того, яке саме комаха його вкусила. Так при укусі кліща варто розташувати поверх нього вату, змочену олією. Далі акуратно вийміть кліща і зверніться за медичною допомогою.

Якщо вас вкусили жалкі комахи (шершні, бджоли, оси) – акуратно вийміть жало, але не здавлюйте шкіру. Прикладіть до ураженого місця вату, змочену горілкою, спиртом або настойкою календули. Далі накладіть на нього лід, щоб усунути або зменшити набряклість.

При укусах комарів не потрібно розчісувати уражене місце. Для зняття свербіння накладіть компрес з содового розчину або з перекису. Щоб уникнути алергії – прийміть антигістамінний засіб.

При укусах бліх, промийте уражені місця милом або антисептиком. Поверх укусу накласти холодний компрес. Для усунення свербежу можна використовувати примочки із содового або каламинового розчину.

Якщо укус будь-якого комахи викликає біль, прийміть ібупрофен або ацетоаминофен (парацетамол). А для усунення свербежу краще всього використовувати антигістамінні препарати або методи місцевого впливу (описані вище).

У тому випадку, якщо укус комахи викликає серйозне погіршення самопочуття (серйозну алергічну реакцію), негайно викличте швидку допомогу. При цьому зберігайте спокій, покиньте місце скупчення комах. Прийміть антигістамінний засіб (наприклад, пару таблеток дифинилгидрамина). При появі хрипів, варто вдихнути бронхолитик для розширення дихальних шляхів.

Якщо укус викликав сильну слабкість, ляжте так, щоб ноги були вище голови. Так кров буде активно притікати до мозку.

Алергікам варто завжди мати при собі набір адреналіну. При алергічної реакції його потрібно ввести, згідно інструкції.

Якщо ви опинилися поруч з людиною, який втратив свідомість і пульс внаслідок укусу комахи, обов’язково надайте потерпілому першу допомогу у вигляді серцево-легеневої реанімації.

Укуси комах та змій можуть нести загрозу життю і здоров’ю. Тому надання першої допомоги у таких ситуаціях відіграє вкрай важливу роль.

Додаткова інформація

Для усунення наслідків укусів можуть застосовуватися різні засоби народної медицини.
Так, якщо вас вкусила бджола (або інше жалящее комаха, видаліть жало і прикладіть до ураженої ділянки розім’яті листочки петрушки. Сік цієї рослини відмінно усуне біль, запалення і набряклість.

Паралельно варто приймати відвар, приготований з коренів петрушки. Для його приготування необхідно заварити пару столових ложок подрібненої рослинної сировини півлітра окропу. Настоюйте в термосі протягом восьми-десяти годин, після процідіть. Приймайте по чверті-третині склянки тричі на день за півгодини до їжі. Так ви зможете нейтралізувати алергічні реакції.

Фахівці народної медицини стверджують, що деякі народні засоби допоможуть впоратися з наслідками укусів змій. Так непоганий ефект дає прийом настою вероніки лікарської. Столову ложечку висушеного подрібненого сировини заваріть півлітра тільки скипіла води. Через два-три години процідіть і приймайте по половинці склянки чотири рази на день приблизно через годину-дві після трапези.

Також при укусах змій варто заварити три столові ложки висушеної подрібненої низки півлітра окропу. Наполягайте ліки в термосі протягом восьми-дванадцяти годин, після процідіть. Приймайте по склянці тричі на день приблизно за півгодини до їжі. Такий засіб чудово виводить токсини з організму. До речі, його рекомендують використовувати і після укусів жалких комах.

Якщо вас покусали комарі, розітріть в руках листя бузини або подорожника і змажте ними уражене місце. Таке нехитре ліки допоможе швидко впоратися з набряком і продезінфікувати укус.

Ще при укусах комарів і гедзів варто розчавити один зубок часнику видавити зубок часнику. Розведіть його невеликою кількістю води. Змочіть в отриманому розчині маленький відріз тканини і прикласти до ураженої ділянки. Такий засіб зніме біль і свербіж, а також допоможе уникнути набряклості.

Фахівці народної медицини радять використовувати м’яту для лікування укусів комах. Відіжміть з свіжої травички сік (або просто розітріть її в руках) і нанесіть на місця, ужаленные бджолами, осами, комарами, мошками та ін. Такий засіб має виражені протизапальні, знеболювальні та бактерицидними якостями.

При події укусі змій та комах потерпілому необхідно надати першу допомогу, а також у деяких випадках не обійтися і без лікарського лікування. Усунути наслідки укусів допоможуть засоби народної медицини.

Катерина, www.mednarodna.com.ua

Український медичний ліцей ЗАХИСТ УКРАЇНИ (дівчата) 11 КЛАС

№ з/п	тиждень	Зміст навчального матеріалу	Примітка
1	1-5.09	Основні положення МГП.	У навчальних групах
2	7-12.09	Застосування МГП.	У навчальних групах
3	14-19.09	Засоби і методи ведення воєнних дій.	У навчальних групах
	21-26.09	Розділ І. Основи медичних знань і домедичної допомоги.
4	28.09-3.10	Домедична допомога при опіках, тепловому ударі, обмороженні, електротравмах, утопленні.	У навчальних групах
5	5-10.10	Поняття про опіки. Характеристика термічних та хімічних опіків. Домедична допомога при термічних та хімічних опіках.	У навчальних групах
6	12-17.10	Тепловий та сонячний удар, причини їх виникнення та симптоми розвитку. Домедична допомога при тепловому та сонячному ударах.	У навчальних групах
7	19-31.10	Обмороження та його періоди. Класифікація обмороження. Домедична допомога при обмороженнях.	У навчальних групах
8	2-7.11	Дія електричного струму на організм людини. Електротравма. Надання домедичної допомоги при ураженні струмом.	У навчальних групах
9	9-14.11	Ураження блискавкою. Домедична допомога при ураженні блискавкою.	У навчальних групах
10	16-21.11	Правила безпеки під час допомоги при ураженні електричним струмом та блискавкою.	У навчальних групах
11	23-28.11	Домедична допомога постраждалому при утопленні.	У навчальних групах
12	30.11-5.12	Отруєння. Домедична допомога при отруєннях, укусах комах, змій та диких тварин. Поняття про отруту та отруєння. Причини та способи потрапляння отрути до організму, шляхи її виведення. Основні ознаки та класифікація отруєнь.	У навчальних групах
13	7-12.12	Характеристика побутових і виробничих отруєнь. Загальні принципи надання домедичної допомоги при отруєнні.	У навчальних групах
14	14-19.12	Особливості функціонального отруєння нейротропними препаратами, алкоголем та нікотином, речовинами, що є хімічною зброєю. Заходи безпеки під час надання домедичної допомоги.	У навчальних групах
15	21-24.12	Отруйні комахи та наслідки їх укусів. Клінічна картина дії отрути комах.	У навчальних групах
16	11-16.01	Укуси отруйних змій. Симптоми загального отруєння від укусу змій. Домедична допомога.	У навчальних групах
17	18-23.01	Укуси диких тварин, особливості надання домедичної допомоги.	У навчальних групах
		Розділ ІІ. Основи цивільного захисту.
18	25-30.01	Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Основні принципи щодо захисту населення. Повідомлення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійного інформування населення про наявну обстановку.	У навчальних групах
19	1-6.02	Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.	У навчальних групах
20	8-13.02	Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.	У навчальних групах
21	15-20.02	Порядок дій в умовах особливого періоду, під час артилерійського обстрілу, у натовпі, у разі виявлення підозрілого предмету.	У навчальних групах
22	22-27.02	Надання екстреної психологічної допомоги (самодопомоги) при перебуванні в екстрених ситуаціях.	У навчальних групах
23	1-6.03	Види терористичних проявів та способи дій терористів. Захист від терористичних проявів та дії населення в умовах надзвичайних ситуацій, пов’язаних з можливими терористичними проявами.	У навчальних групах
24	9-13.03	Основи рятувальних та інших невідкладних робіт. Характеристика зон стихійного лиха (ураганів, затоплень, пожеж, хімічного, радіаційного та бактеріологічного зараження тощо).	У навчальних групах
25	15-27.03	Сутність, зміст і послідовність виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.	У навчальних групах
26	29.03-3.04	Заходи забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт. Заходи безпеки при проведенні рятувальних робіт.	У навчальних групах
		Розділ IV. Домедична допомога в бойових умовах.
27	5-10.04	Основні принципи надання домедичної допомоги в умовах бойових дій. Тактична медицина. Вступ до курсу тактичної медицина. Етапи надання домедичної допомоги.	У навчальних групах
28	12-17.04	Надання домедичної допомоги в секторі обстрілу.	У навчальних групах
29	19-24.04	План дій на етапі під вогнем. Техніка виносу пораненого з небезпечної зони. Надання допомоги в зоні тактичних умов (TFC, Tactical Field Care).	У навчальних групах
30	26-30.04	Надання допомоги в зоні тактичних умов. Послідовність дій за алгоритмом «MARCH». Загальні причини зміни стану свідомості.	У навчальних групах
31	5-8.05	Зупинка кровотеч, що загрожують життю. Принцип тампонування ран. Використання рекомендованих гемостатичних засобів. Використання компресійної пов’язки. Прямий тиск на рану.	У навчальних групах
32	10-15.05	Відновлення та забезпечення прохідності дихальних шляхів. Виведення нижньої щелепи. Безпечне введення носового (назофарингеального) повітроходу.	У навчальних групах
33	17-22.05	Проникаючі поранення грудей. Огляд грудної клітки. Використання герметизуючих (оклюзійних) наклейок. Поранення легень. Напружений пневмоторакс.	У навчальних групах
34	24-29.05	Надання домедичної допомоги при переломах, опіках, відмороженнях, проникаючому пораненні ока. Накладання шин. Застосування жорсткого щитка при травмі ока. Підготовка до евакуації. Документація.	У навчальних групах

Brain Dead Презентация укуса змеи

Реферат

Укус змеи считается серьезной проблемой общественного здравоохранения, в значительной степени способствующей заболеваемости и смертности. Нейротоксический укус змеи может проявляться от легкого птоза до полного паралича с внешней и внутренней офтальмоплегией. Трое пациентов поступили в экстренную помощь, интубированные снаружи, с глубоко коматозным, фиксированным расширенным зрачком и отсутствием рефлекса кукольного глаза, имитирующего мертвый мозг.

Ключевые слова: Braindead, отравление змеями, поддерживающая терапия

ВВЕДЕНИЕ

Отравление змеиным укусом является глобальной проблемой, которая сейчас признана Всемирной организацией здравоохранения «забытой тропической болезнью».Ежегодно во всем мире змея кусает около 5 миллионов человек, что приводит к 100 000 смертей, 300 000 ампутаций и постоянной инвалидности. Большинство смертей от укусов змей происходит в Азии и странах Африки к югу от Сахары. В Индии самый высокий уровень смертности от укусов змей в мире: по оценкам, смертность составляет от 35 000 до 50 000 в год [1]. Комбинация внутренней и внешней офтальмоплегии может имитировать смерть мозга, как в описанных случаях, которые редки и создают диагностическую дилемму. [2] О таких случаях сообщают четыре автора, и простое продолжение поддерживающей терапии может привести к отличному результату.

ОТЧЕТЫ О ПРАКТИКЕ

Дело 1

18-летний мужчина спал на полу после обеда, проснувшись в 4:00 утра от боли в животе, рвоты и слабости. Он был доставлен в больницу в коматозном состоянии, где ему интубировали и направили в нашу больницу с предварительным диагнозом неизвестного отравления. Не было истории укусов змей и следов от клыков. При поступлении он был атоничным по шкале комы Глазго (GCS) E1VTM1, арефлексия, зрачки были расширены и зафиксированы с отсутствием рефлекса кукольного глаза и отсутствием дыхательных усилий.Его немедленно перевели в отделение интенсивной терапии (ОИТ). Его пульс составлял 120 / мин, а артериальное давление — 120/60 SpO ₂ 98% без дыхательных усилий. Его первый газ артериальной крови свидетельствовал о респираторном ацидозе. ИВЛ проводился на синхронизированной прерывистой принудительной вентиляции с регулируемым объемом вентиляции. Все его первоначальные исследования были в пределах нормы с нормальной компьютерной томографией (КТ) головного мозга и УЗИ брюшной полости, за исключением общего количества лейкоцитов (ТСХ) 28.96 тыс. / Куб.м S. K-5,18 ммоль / л и аспартатаминотрансфераза / аланинаминотрансфераза (Ед / л) -138/100. При осмотре глазного дна диск в норме. Ему лечили антибиотиками широкого спектра действия, антацидами и ИВЛ. Немедленно была начата терапия поливалентным противозмеиным ядом (ASV), всего было введено 100 мл с предварительным диагнозом тяжелого отравления. Через 8 часов у него началось легкое мерцание пальцев и глаз, начались респираторные попытки. Та же доза ASV была повторена через 12 часов.Паралич улучшился, экстубация была произведена на 4 день ИВЛ. ТСХ, ферменты печени и S. Калий были в пределах нормы. Антибиотики были отменены. Когда он был переведен из отделения интенсивной терапии в день 4 , у него была сила 4 степени в верхних и нижних конечностях и он хорошо дышал, но у него была слабость туловищных мышц. Зрачки были средне-расширенными, вяло реагирующими и в остальном стабильными.

Случай 2

38-летний мужчина без сопутствующего заболевания почувствовал на коже какое-то насекомое и ночью спал на полу.На следующее утро в 4:00 у него появилась респираторная слабость, которая быстро прогрессировала. Он был госпитализирован в местную больницу, где ему сделали интубацию и искусственную вентиляцию легких. Его направили в нашу больницу, где при обследовании у него был обнаружен ГКС E1VTM1, арефлексия, зрачки расширены и зафиксированы, спонтанных респираторных усилий нет. Все исследования были в пределах нормы, компьютерная томография головного мозга была нормальной. Его перевели в отделение интенсивной терапии и оказали поддержку. Результаты магнитно-резонансной томографии (МРТ) головного мозга и спинномозговой жидкости были в пределах нормы.Был поставлен предположительный диагноз укуса змеи, было введено 100 мл ASV внутривенно в течение 1 часа, а вторая доза 100 мл была повторена через 12 часов. Поддерживающая терапия и ИВЛ были продолжены. На следующий день больной попытался приоткрыть глаза по словесным командам. Состояние пациента постепенно улучшалось, и его отлучили от аппарата ИВЛ на 4 день и перевели в палату на 5 день поступления в реанимацию.

Случай 3

30-летний мужчина обратился с жалобами на боли в животе, жидкий стул и рвоту после пробуждения рано утром и быстро начинающуюся одышку со слабостью и пеной изо рта.Его немедленно доставили в некоторые частные больницы, где ему интубировали в связи с наркозом CO ₂ и направили в вышестоящий центр. В экстренных случаях пациенту поступили ГКС E2VTM1, зрачки B / L 5 мм не реагируют на свет, гемодинамически стабильны, дыхательных усилий на аппарате искусственного ручного дыхания нет. Пациент был немедленно переведен в реанимацию. В ОИТ ГКС ухудшился до E1V1M1 без рефлексов ствола головного мозга. Все исследования были в пределах нормы, за исключением легкого респираторного ацидоза, который улучшился при ИВЛ.Заключение невролога было принято, и ему поставили диагноз «мертвый мозг» после проведения теста на апноэ. Осмотр глазного дна в норме. МРТ головного мозга была нормальной. Эмпирически, ASV и неостигмин были введены на 2 день, и доза была повторена. Тест на калорийность проводил хирург, который сообщил о нормальном функционировании лабиринтов. Незначительное мерцание глаз было отмечено на 5 9 9 21 9 22 22 день, поддерживающее лечение пациента продолжалось. У пациента развились осложнения блокады трубки, вентилятор-ассоциированной пневмонии с септическим шоком во время пребывания в ОИТ, которое лечилось антибиотиками, т.е.v жидкости и вазопрессоры, и пациенту была выполнена трахеостомия. Постепенно пациент выздоровел, отключился от аппарата ИВЛ через 15 дней искусственной вентиляции легких, перешел в палату через 18 дней и выписался из больницы через 29 дней. Ретроспективно пациент рассказал историю укуса змеи.

ОБСУЖДЕНИЕ

Укус змеи остается недооцененной причиной несчастных случаев или профессиональных смертей в современной Индии. [3] Укус змеи — обычная неотложная медицинская помощь. Самцы страдают вдвое больше, чем самки.Около 50% укусов — это сухие укусы, которые приводят к незначительному отравлению. Три основных семейства ядовитых змей — это Elapidae, Viperidae и hydrophiidae. Elapidae включает кобру, королевскую кобру, крайт и коралловую змею, которые обладают нейротоксичностью. Чаще всего в Северной Индии встречаются змеи из семейства Elapidae.

Нейропаралич у нейротоксической змеи возникает из-за пре- и постсинаптической блокады нервно-мышечных рецепторов при укусе крайта и постсинаптически при укусе кобры. Укус индийской кобры (Naja naja) приводит к болезненному местному отеку, образованию пузырей и некрозу, в то время как кожные проявления отсутствуют при укусе крайта.Обыкновенный крайт ведет ночной образ жизни безболезненно при укусе. [3] Тошнота, рвота, недомогание, прострация и боль в животе — обычные начальные системные симптомы. Паралич начинается в 1 час и сопровождается птозом, за которым следует внешняя офтальмоплегия, за которой следуют дистальные мышцы. Диафрагма и зрачки наиболее устойчивы к нейротоксину. Дыхательная недостаточность — обычная причина смерти. [4] Внутренняя офтальмоплегия возникает из-за вегетативной дисфункции, которая имитирует мертвый мозг. [5] При отравлении крайтом выздоровление происходит медленно из-за необратимого связывания токсина с пресинаптическими рецепторами, и его продолжительность варьируется от 30 часов до 6 дней.

Укус Крайта обычно не оставляет отчетливых следов клыка. В отсутствие анамнеза и отрицания пациентом истории об укусе змеи, это сильная клиническая способность врача диагностировать случай укуса змеи. Пациенту может быть поставлен неверный диагноз, если он жалуется на сильную боль в животе и рвоту.

Клиническое выздоровление происходит медленно как при пре-, так и при постсинаптической блокаде змеиным ядом. Иногда невролог ошибочно диагностирует это как мертвый мозг и может потребовать прекращения искусственной вентиляции легких.В таких случаях следует рассмотреть возможность проведения других исследований мертвого мозга, таких как электроэнцефалография, транскраниальная допплерография, церебральная ангиография или радионуклидная визуализация, и следует продолжить поддерживающее лечение [2]. Поддерживающую терапию следует продолжать до тех пор, пока действие яда не останется, и выздоровление не станет отличным.

Во всех вышеперечисленных случаях клинический сценарий представляет собой безболезненный укус крайта ночью. [6] Об аналогичных случаях сообщают Азад и др. . из Чандигарха, [7] Джон и др. ., [2] Дайал и др. ., [8] и Пракаш и др. . [9] Следовательно, клиницисты должны знать о мертвом мозге при укусе змеи, особенно после дождей, после наводнений, во время сбора урожая и ночь. Отказ от поддерживающей терапии может иметь катастрофические последствия.

Заявление о согласии пациента

Авторы подтверждают, что они получили все соответствующие формы согласия пациента. В той форме, в которой пациент (-и) дал / дал (-а) свое согласие на публикацию его / ее / их изображений и другой клинической информации в журнале.Пациенты понимают, что их имена и инициалы не будут опубликованы, и будут предприняты соответствующие усилия, чтобы скрыть их личность, но анонимность не может быть гарантирована.

Финансовая поддержка и спонсорство

Нет.

Конфликты интересов

Конфликты интересов отсутствуют.

Укус змеи с мертвым мозгом

Реферат

Укус змеи считается серьезной проблемой общественного здравоохранения, в значительной степени способствующей заболеваемости и смертности.Нейротоксический укус змеи может проявляться от легкого птоза до полного паралича с внешней и внутренней офтальмоплегией. Трое пациентов поступили в экстренную помощь, интубированные снаружи, с глубоко коматозным, фиксированным расширенным зрачком и отсутствием рефлекса кукольного глаза, имитирующего мертвый мозг.

Ключевые слова: Braindead, отравление змеями, поддерживающая терапия

ВВЕДЕНИЕ

ОТЧЕТЫ О ПРАКТИКЕ

Дело 1

Случай 2

Случай 3

ОБСУЖДЕНИЕ

Заявление о согласии пациента

Финансовая поддержка и спонсорство

Нет.

Конфликты интересов

Конфликты интересов отсутствуют.

Неотложная помощь при укусе змеи: Жемчуг из литературы

J Emerg Trauma Shock. Июль-декабрь 2008 г .; 1 (2): 97–105.

Сайед Мойед Ахмед

Кафедра анестезиологии и реанимации, Медицинский колледж Дж. Н., Мусульманский университет Алигарха, Индия

Мохиб Ахмед

Кафедра анестезиологии и реанимации, Медицинский колледж Дж. Н. Алигархского мусульманского университета, Индия

Абу Надим

Кафедра анестезиологии и реанимации, Медицинский колледж Дж. Н., Мусульманский университет Алигарха, Индия

Джотсна Махаджан

Кафедра анестезиологии и реанимации, Медицинский колледж Дж. Н., Мусульманский университет Алигарха, Индия

Адараш Чоудхари

Кафедра анестезиологии и анестезиологии Care, JN Medical College, Aligarh Muslim University, Индия

Jyotishka Pal

Кафедра анестезиологии и реанимации, Медицинский колледж JN, Мусульманский университет Алигарха, Индия

Получено 28 августа 2008 г .; Принята в печать 30 августа 2008 г.

Это статья в открытом доступе, распространяемая в соответствии с условиями лицензии Creative Commons Attribution License, которая разрешает неограниченное использование, распространение и воспроизведение на любом носителе при условии правильного цитирования оригинальной работы.

Эта статья цитируется в других статьях в PMC.

Abstract

Укус змеи — хорошо известная профессиональная опасность для фермеров, рабочих плантаций и других рабочих на открытом воздухе и приводит к высокой заболеваемости и смертности во всем мире.Этот профессиональный риск больше не является проблемой, ограничивающейся определенной частью мира; это стало глобальной проблемой. Точной статистики частоты укусов змей, их заболеваемости и смертности во всем мире не существует; однако оно наверняка будет выше, чем сообщается. Это связано с тем, что даже сегодня большинство пострадавших сначала обращаются за лечением к народным целителям, а многие даже не зарегистрированы в больнице. Следовательно, регистрация таких пациентов является важной целью, если мы хотим иметь точную статистику и снизить заболеваемость и смертность из-за укусов змей.Всемирная организация здравоохранения / Организация Региона Юго-Восточной Азии (ВОЗ / SEARO) опубликовали рекомендации, специфичные для региона Юго-Восточной Азии, по клиническому лечению укусов змей. Те же рекомендации могут применяться для лечения пациентов с укусами змей и в других частях мира, поскольку ни одна другая профессиональная организация не разработала никаких других руководств, основанных на доказательствах. В этой статье мы освещаем частоту и клинические особенности различных типов укусов змей, а также руководящие принципы лечения в соответствии с рекомендациями ВОЗ / SEARO.

Ключевые слова: Противозмеиный яд, глобальная проблема, змеиный укус

Ядовитые животные являются причиной значительной заболеваемости и смертности. По оценкам, во всем мире змеи кусают более 5 миллионов человек в год, из которых примерно у 100 000 развиваются тяжелые последствия [1,2]. Фактическая цифра может быть намного больше, поскольку в одной только Индии смертность, как предполагается, составляет около 30 000 [3] Из доступной годовой статистики только в Соединенных Штатах было зарегистрировано 50 000 случаев укусов, из которых 7000 были укусами ядовитых змей.Интересно, что из этих 7000 жертв змеиных укусов 1200 не обращались за медицинской помощью, но полностью выздоровели. Всего погибло 15 человек, и, таким образом, шанс на выживание составляет 499 из 500. Согласно эпидемиологическому обследованию 19 000 человек, живущих в 26 деревнях в районе Бурдван (Западная Бенгалия), ежегодная частота укусов змей составляла 0,16% и уровень смертности 0,016% в год. [4] Махараштра сообщает о 70 укусах на 100 000 населения и 2 смертности.4 на 100 000 человек в год. [5] Индийскими штатами с высоким уровнем случаев укусов змей являются Тамил Наду, Западная Бенгалия, Махараштра, Уттар-Прадеш и Керала. [6] В Мьянме (Бирма) змеи Рассела ответственны за 90% случаев. В 1991 г. было 14 000 укусов и 1 000 смертей, а в 1997 г. — 8 000 укусов и 500 смертей. Неполная отчетность оценивается в 12%. [7] В Бангладеш обследование 10% территории страны в 1988–1989 гг. Выявило 764 укуса и 168 смертей за год. Летальность от укусов кобры (34% всех укусов) составила 40%.Во Вьетнаме примерно 30 000 укусов в год. Среди 430 рабочих каучуковых плантаций, укушенных малайской гадюкой в период с 1993 по 1998 год, летальность составила 22%, но только меньшинство получило лечение противоядиями. Морские змеи все еще иногда кусают рыбаков, но они редко доходят до больниц живыми. В Пакистане ежегодно умирает около 20 000 человек от укусов змей.

В Непале ежегодно происходит около 20 000 укусов змей, около 200 из них умирают в больницах, в основном в районе Тераи.Одно исследование показало, что ежегодно умирает 1000 человек. Среди 16 погибших, зарегистрированных в одной сельской клинике во время сезона дождей, 15 скончались по дороге за медицинской помощью [8].

ЭПИДЕМИОЛОГИЯ

Агент

Змеи распространены по большей части земной поверхности, за некоторыми исключениями, такими как Арктика, Антарктика и многие небольшие острова. Змеи — пойкилотермные плотоядные рептилии, у которых развился ядовитый аппарат для добычи пищи.[9] Проявление укуса змеи в значительной степени зависит от вида змеи, и поэтому идентификация типа змеи важна. Иногда след укуса может быть не виден (например, в случае крайта). Убитая змея, представленная в качестве доказательства, помогает идентифицировать змею, и в этом случае можно вводить видоспецифичный моновалентный антизмеиный яд (ASV). Клинические проявления пациента могут не коррелировать с видом змеи, приведенным в качестве доказательства. Поэтому полезно знать внешний вид змеи, чтобы распознать вид.

Три основных семейства ядовитых змей — это Elapidae, Viperidae и Hydrophidae.

Elapidae (кобра, королевская кобра, крайт и коралловая змея): у этих змей голова примерно такой же ширины, как и их шея. Голова покрыта крупной чешуей, но без лавровых щитков. Их зрачки круглые, и они яйцекладущие. У этих змей есть рифленые клыки, короткие, фиксированные и покрытые слизистой оболочкой. Поэтому они не могут прокусить одежду и обычно вводят только сублетальную дозу.

Viperidae (гадюки): Голова гадюки треугольной формы, шире шеи и имеет лавровые щитки. У них вертикально-эллиптические зрачки, и они живородящие. Их клыки длинные, подвижные и канализированные, как иглы для подкожных инъекций. Далее они подразделяются на подсемейства ямокрылых и беспощадных. Crotalinae (змеиные змеи) имеют специальный орган чувств, ямочный орган, чтобы обнаруживать свою теплокровную добычу. Он расположен между ноздрей и глазом. Гремучая змея принадлежит к подсемейству ямчатых гадюк, в то время как гадюка Рассела и чешуйчатая гадюка относятся к подсемейству безжалостных гадюк.

Hydrophidae (морская змея): Морские змеи водятся в непосредственной близости от побережья. У них небольшая голова и приплюснутый хвост, который помогает им плавать. Хотя они и ядовиты, кусаются они редко.

В Индии идентифицировано более 200 видов змей, но только 52 из них ядовиты; обыкновенный крайт (Bungarus caeruleus), индийская кобра (Naja naja), гадюка Рассела (Daboia russelii) и чешуйчатая гадюка (Echis carinatus) являются наиболее ядовитыми («большая четверка»). [10,11] В Индии почти две трети укусов приписываются чешуйчатым гадюкам, около четверти — гадюке Рассела и лишь небольшая часть — кобрам и кратам.[12,13]

Факторы хозяина и окружающей среды

Тщательный статистический анализ укусов змей затруднен, а имеющиеся данные не всегда полны из-за различного распространения (и из-за того, что большинство укусов происходит в отдаленных деревнях). Укус змеи можно назвать профессиональным заболеванием, поскольку больше всего страдают фермеры, рабочие плантаций, пастухи, охотники или рабочие на строительных площадках. [14] Укусы змей демонстрируют классические сезонные изменения, которые чаще встречаются летом и в сезон дождей, когда это связано с сельскохозяйственной деятельностью.[3] Большинство змей не кусаются без провокации; большинство укусов происходит, когда на змей случайно наступают. Самцов кусают почти в два раза чаще, чем самок [15], причем большинство укусов приходится на нижние конечности. [16–18] К счастью, 50% укусов ядовитых змей — это «сухие укусы», которые приводят к незначительному отравлению. Процент сухих укусов колеблется от 10 до 80% для различных ядовитых змей [19].

ЗМЕИЙ ЯД

Химический состав

Обычная функция змеиного яда — обездвижить добычу и способствовать пищеварению.Токсичный компонент змеиного яда можно разделить на четыре большие категории: ферменты, полипептиды, гликопротеины и соединения с низким молекулярным весом [9]. Их также можно разделить на белковые (90–95%) и небелковые (5–10%) соединения. [9] обеспечивает химический состав змеиного яда.

Таблица 1

Соединения, присутствующие в яде змеи

Ферменты	Фосфолипаза A ₂ (лецитиназа), 5 ^{¢ -нуклеотидаза}, коллагентилаза, L-аминокислотная оксидаза , протеиназолинэстераза L-аминокислоты, гиалаурелинэстераза * , фосфолипаза B ^*, эндопептидаза ^†, кининогеназа ^†, фактор X ^†, активирующий протромбин фермент ^†
Неферментные полипептиды	Полисинапротоксин (α-) нейротоксин ), пресинаптический (b) нейротоксин (β-бунгаротоксин, кротоксин и тайпоксин) кардиотоксин, кротамин
Пептиды	Пироглутамилпептид
Нуклеозиды 42 иннозин	Аликозиды	Аидозиды	Аликозиды	Аликозиды
Амины	Гистамин, серотонин, спермин
Металлы	Медь, цинк, натрий, магний

Токсическое действие змеиного яда

Токсическое действие змеиного яда является результатом как белкового, так и небелкового компонента.Это еще больше осложняется воспалительной реакцией организма жертвы.

Фосфолипаза A2 присутствует в ядах всех семейств ядовитых змей и является наиболее широко изученным ферментом. Фосфолипаза А2 ингибирует перенос электронов на уровне цитохрома С и делает митохондриальные ферменты растворимыми. Он повреждает эритроциты, лейкоциты, тромбоциты, скелетные мышцы, эндотелий сосудов, периферические нервные окончания и мионевральный переход. [9]

Гиалуронидаза способствует распространению яда по тканям, а протеолитические ферменты ответственны за локальный отек, образование пузырей и некроз.[3]

α-нейротоксины связываются с рецепторами ацетилхолина на моторной концевой пластинке, тогда как β-нейротоксины сначала вызывают высвобождение ацетилхолина в нервных окончаниях в мионевральном соединении, а затем повреждают окончания, предотвращая дальнейшее высвобождение медиатора. ] Все это приводит к вялому параличу пострадавшего.

Полипептиды, будучи молекулами меньшего размера, быстро всасываются в системный кровоток и вызывают системную токсичность в богатых сосудами органах (например, сердце, легкие, почки и т. Д.).), а также на пре- и постсинаптических мембранах.

КЛИНИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЗМЕИ

У некоторых людей, укушенных змеями (или подозревающих или воображающих себя укушенными), могут развиваться весьма поразительные симптомы и признаки, даже если яд не вводился. Это результат понятного страха перед последствиями настоящего ядовитого укуса. Тревожные люди могут испытывать гипервентиляцию, в результате чего у них появляется ощущение иголки в конечностях, спазм рук и ног и головокружение.У других может развиться вазовагальный шок после укуса или подозрения на укус с обмороком и коллапсом с глубоким замедлением сердечной деятельности. Другие могут стать очень возбужденными и неразумными и проявлять широкий спектр вводящих в заблуждение симптомов. [14]

Клиническая картина жертвы укуса змеи зависит от возраста и размера пациента, вида змеи, количества и местоположения укусов, а также количества и токсичности яда.

Заболеваемость и смертность зависят от возраста и размера жертвы (дети получают более сильные отравления по сравнению с размером тела), а также сопутствующих заболеваний (пожилые пациенты легче поддаются змеиному яду).[9] Другие факторы, влияющие на тяжесть и исход, перечислены в. Факторами, не влияющими на результат, являются размер змеи и время укуса (день / ночь). [14]

Таблица 2

Факторы, влияющие на тяжесть и исход укуса змеи

Фактор	Влияние на исход
Размер жертвы	Чем больше размер, тем лучше результат из-за меньшего количества токсина на кг массы тела
Коморбидность	Предрасполагает к вредному воздействию змеиного яда
Частичный укус	Пациенты, укушенные за туловище, лицо и непосредственно в кровоток, имеют худший прогноз
Упражнение Физические нагрузки после укуса змеи имеют неблагоприятный исход из-за повышенной системной абсорбции токсина
Индивидуальная чувствительность	Чувствительность человека к яду изменяет клиническую картину
Характеристики укуса	Число укусов; глубина прикуса; сухой прикус; прокусывать одежду, обувь или другую защиту; количество введенного яда; состояние клыков; и продолжительность, в течение которой змея цепляется за жертву, все влияет на исход
Виды змей	Различные виды имеют разную летальную дозу, летальный период и агрессивность
Вторичная инфекция	Наличие или отсутствие патогенных организмов во рту змеи
Лечение	Характер оказанной первой помощи и время, прошедшее до первой дозы противоядия.

Укусы Elapid

Укусы крайта, коралловой змеи и некоторых кобр связаны с минимальными локальными изменениями; однако укус индийской кобры (Naja naja) приводит к болезненному местному отеку, образованию пузырей и некрозу. Локальный некроз вызывает картину «влажной гангрены» с характерным гнилостным запахом из-за прямого цитолитического действия яда. «Пропустить поражения» — типичные результаты. Системная абсорбция происходит через венозные каналы и приводит к нейротоксическим симптомам.Тошнота, рвота, недомогание, прострация и боль в животе — обычные начальные системные симптомы. Паралич сопровождается птозом, за которым следует офтальмоплегия. За этим следует паралич мышц лица, неба, языка и шеи. Дыхательная недостаточность, вызванная обструкцией верхних дыхательных путей и параличом межреберных костей и диафрагмы, является обычной причиной смерти. [3,9]

Укусы гадюки

Укус гадюки в первую очередь васкулотоксичен. Это вызывает стремительно развивающийся отек укушенной части. Местный некроз в основном ишемический, поскольку тромбоз блокирует местные кровеносные сосуды и вызывает сухую гангрену.Системная абсорбция медленная; это происходит через лимфатические сосуды и приводит к лимфангиту. Нарушения гемостаза характерны для укусов гадюки и являются причиной осложнений, ведущих к смерти. Постоянная слизь из места укуса и места введения внутривенной канюли является признаком измененного механизма свертывания крови. Кровоизлияние и повышенная проницаемость капилляров приводят к шоку и отеку легких. Возникает олигурия, за которой следует боль в пояснице из-за ишемии почек. Почечная недостаточность — частое явление перед смертью.[3,9]

Укус морской змеи

Последствия укуса морской змеи являются миотоксическими и нейротоксическими и приводят к клиническим и патологическим изменениям, типичным для сегментарных миопатических поражений скелетных мышц. Без лечения мышечные боли могут длиться несколько месяцев. Миоглобин и калий, высвобождаемые поврежденными скелетными мышцами, могут вызвать почечную недостаточность, а вызываемая таким образом гиперкалиемия может привести к остановке сердца [3].

Приведена средняя смертельная доза, LD50, для мышей и среднее время гибели от ядов различных змей.

Таблица 3

Различные укусы змей, их смертельная доза, количество введенного яда и время до смертельного исхода

Чешуйчатая гадюка (Echis carinatus)

Змея	LD ₅₀ в шахте	Смертельная доза для человека	Средняя доставленная доза на укус	Средний период летального исхода
Индийская кобра (Naja naja)	0,28 мг / кг	12 мг	60 мг	8 часов
Common krait (Bungarus) caer 0.09 мг / кг	6 мг	20 мг	18 ч
Гадюка Рассела (Daboia russelii)	0,1 мг / кг	15 мг		3 дня	6,65 мг / кг	8 мг	13–40 мг	41 день

ЛЕЧЕНИЕ ЗМЕИ

ВОЗ / SEARO опубликовало руководство Регион Юго-Восточной Азии для клинического лечения укусов змей; эти рекомендации были опубликованы в дополнительном выпуске журнала «Юго-Восточная Азия» по тропической медицине и общественному здравоохранению.[14]

Руководства ВОЗ / SEARO соблюдаются повсеместно. Следующее лечение осуществляется в соответствии с руководящими принципами ВОЗ

Первая помощь

Целью оказания первой помощи является замедление системного всасывания яда и предотвращение опасных для жизни осложнений путем быстрой доставки в медицинское учреждение. Первая помощь может быть оказана самим пострадавшим или любым человеком, оказавшимся поблизости. Традиционно первая помощь включала в себя выполнение локальных надрезов или «татуировок» на месте укуса, попытки отсоса яда из раны, использование тугих повязок (жгутов) вокруг конечности и / или локальное наложение пакетов со льдом.Ни одно из традиционных средств лечения не имеет доказанной медицинской пользы. Их следует обескураживать, поскольку они приносят больше вреда, чем пользы, и задерживают доставку в медицинское учреждение. Разрез, отсасывание, поражение электрическим током, криотерапия или промывание раны противопоказаны, так как любое вмешательство в рану вызывает инфекцию, увеличивает кровотечение из пораженного участка и ускоряет всасывание яда.

Текущие рекомендации по оказанию первой помощи включают следующее:

Успокойте жертву (70% всех укусов змей совершаются неядовитыми змеями, а 50% укусов ядовитых видов — сухие укусы [19])
Обездвиживайте пораженную конечность (с помощью бинта или одежды, чтобы удерживать шину, но не рекомендуется плотное артериальное сжатие)
Незамедлительно доставить пострадавшего в больницу

Метод иммобилизации давлением (PIM) был разработан Австралийским отделением исследования ядов при Университете Мельбурна, Австралия, для быстрого действия нейротоксичного эластичного змеиного яда.Согласно PIM, иммобилизация и перевязка укушенной части аналогична той, что делается в случае растяжения связок голеностопного сустава. Исследования показали, что его редко применяют правильно [20] в смоделированных средах, и, более того, мобилизация конечности более чем на 10 минут сводит на нет преимущества даже правильно наложенной повязки [21].

В большинстве случаев поставщики медицинских услуг, население в целом или местные работники здравоохранения первыми приходят на помощь жертве укуса змеи. Для улучшения результатов жизненно важно, чтобы все они знали о важности немедленной иммобилизации конечности и перевода в больницу как можно скорее.

Больничное лечение

Отделение неотложной помощи

Когда пациент попадает в отделение неотложной помощи, обследование следует начинать с оценки состояния дыхательных путей, дыхания, кровообращения и сознания.

Срочная реанимация потребуется тем, кто находится в шоке (сердечно-сосудистая токсичность), пациентам с дыхательной недостаточностью (нейротоксин) и тем, у кого была остановка сердца (из-за гипоксии, сердечной токсичности или гиперкалиемии из-за рабдомиолиза).

Кислород следует вводить каждому отравленному пациенту и вводить внутривенный катетер большого диаметра.Всем пациентам с подозрением на отравление следует ввести болюс физиологического раствора или лактата Рингера. Затем пациенту может быть назначено специальное лечение после того, как будет собран точный анамнез и проведено тщательное физикальное обследование.

История болезни

Следует попытаться определить, действительно ли ядовитая змея укусила пациента, и, если да, то степень тяжести укуса []. Важно установить, что жертву укусила змея, а не какое-то другое животное; это можно перепроверить, ища следы клыков и признаки местного отравления.Если жертва принесла змею, определение вида следует проводить осторожно, поскольку кроталиды могут отравить даже мертвые. Вот почему не рекомендуется приносить убитую змею в ED. Следует задать вопросы, чтобы определить время, прошедшее с момента укуса змеи, и получить краткую историю болезни (например, дату последней прививки от столбняка, использование любых лекарств, наличие какого-либо системного заболевания и аллергию в анамнезе) [9].

Таблица 4

Оценка степени отравления

Без отравления	Отсутствие местных или системных реакций; следы от клыков (+/−)
Легкое отравление	Следы от клыков (+), умеренная боль, минимальный местный отек (0–15 CE), эритема (+), экхимоз (+/−), системных реакций нет
Умеренное отравление	Следы от клыков (+), сильная боль, умеренный местный отек (15–30 см), эритема и экхимоз (+), системная слабость, потливость, обморок, тошнота, рвота, анемия или тромбоцитопения
Тяжелое отравление	Следы от клыков (+), сильная боль, сильный местный отек (> 30 см), эритема и экхимоз (+), гипотензия, парестезия, кома, отек легких, дыхательная недостаточность

Физикальное обследование

Во время первоначального осмотра место укуса следует исследовать на предмет признаков местного отравления (отек, петехии, пузыри, сочиться из раны и т. Д.) И на степень опухоли.Место укуса и, по крайней мере, два других, более проксимальных, места должны быть отмечены, а затем следует измерять окружность укушенной конечности каждые 15 минут, пока опухоль не перестанет прогрессировать. На конечность следует поместить шину с мягкой подкладкой не менее чем на 24 часа. Последовательное измерение окружности помогает оценить распространение яда и действие противоядия. [9] Следует пальпировать лимфатические узлы, дренирующие конечность, и отметить наличие лимфангиитных линий.

Дистальные пульсы следует проверять и контролировать, если имеется большой отек.Однако наличие пульса не исключает компартмент-синдрома, и если есть опасения, что компартмент-синдром развивается, давление в компартменте следует измерять напрямую. Диагноз устанавливается, если давление в отсеке, измеренное непосредственно путем введения канюли 22G IV и соединения ее с манометром, превышает 55 см водного / физиологического раствора. Перед тем, как прибегать к фасциотомии, необходимо прямое измерение, поскольку компартмент-синдром редко встречается у жертв змеиных укусов, а фасциотомия, выполненная без коррекции гемостатических нарушений, может вызвать у пациента кровотечение до смерти.[14]

Следует искать улики для серьезного отравления змеями. [14] Они состоят из следующего:

Выявленная змея очень ядовита
Быстрое раннее распространение местного отека от места укуса
Раннее болезненное увеличение местных лимфатических узлов, указывающее на распространение яда в лимфатической системе
Ранние системные симптомы
Раннее спонтанное системное кровотечение (особенно кровотечение из десен)
Прохождение темно-коричневой мочи

ЛАБОРАТОРНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ

Хотя лабораторные исследования не имеют большого значения в диагностике отравления змеями, они полезны для прогнозирования и принятия решений относительно конкретных вмешательств.[22]

Специальные исследования

(a) 20-минутный тест на свертывание цельной крови (20 WBCT): 20 WBCT — это простой прикроватный тест на коагулопатию для диагностики отравления гадюкой и исключения слабого укуса. Для этого потребуется новая чистая, сухая пробирка из простого стекла, которое не мыли с моющими средствами. Берут несколько миллилитров свежей венозной крови и оставляют в пробирке в покое на 20 минут; затем трубку осторожно наклоняют. Если кровь остается жидкой через 20 минут, это свидетельствует о коагулопатии и подтверждает, что пациента укусила гадюка.Кобры или краиты не вызывают антигемостатических симптомов. [23]

(b) Иммуноферментный анализ (ИФА): теперь доступны тесты ИФА для определения вовлеченных видов на основе антигенов в яде. [24] Эти тесты, однако, дороги и недоступны в свободном доступе, поэтому их ценность в диагностике ограничена; в настоящее время они находят применение в основном в эпидемиологических исследованиях.

Другие неспецифические тесты включают

Гемограмма: Гемограмма может показывать временное повышение уровня гемоглобина из-за гемоконцентрации (из-за повышенной утечки капилляров) или анемии (из-за гемолиза, особенно при укусах гадюки).Наличие нейтрофильного лейкоцитоза означает системное всасывание яда. [14] Тромбоцитопения может быть признаком отравления гадюкой.
Креатинин сыворотки: Это необходимо для исключения почечной недостаточности после укуса гадюки и морской змеи.
Сыворотка амилазы и креатининфосфокиназы (КФК): повышенные уровни этих маркеров указывают на повреждение мышц (осторожность при повреждении почек).
Протромбиновое время (ПВ) и активированное частичное тромбопластиновое время (АЧТВ): при укусе гадюки может наблюдаться пролонгация.
Фибриноген и продукты деградации фибрина (FDP): низкий уровень фибриногена с повышенным FDP присутствует, когда яд препятствует механизму свертывания крови.
Определение газов и электролитов артериальной крови: Этот тест необходим для пациентов с системными симптомами.
Исследование мочи: может выявить гематурию, протеинурию, гемоглобинурию или миоглобинурию. (Анализ газов артериальной крови и мочи следует повторять через частые промежутки времени во время острой фазы для оценки прогрессирующей системной токсичности).
Электрокардиограмма (ЭКГ): могут наблюдаться неспецифические изменения ЭКГ, такие как брадикардия и атриовентрикулярная блокада с изменениями ST-T. [25]
Электроэнцефалограмма (ЭЭГ): в последнее время изменения на ЭЭГ были отмечены почти у 96% пациентов, укушенных змеями. Эти изменения начинаются в течение нескольких часов после укуса, но не связаны с какими-либо признаками энцефалопатии. В 62 процентах случаев наблюдались изменения I степени, в 31% случаев наблюдались изменения степени II (отклонения от умеренной до тяжелой), а у оставшихся 4% наблюдались серьезные отклонения от нормы (степень III).Эти аномальные паттерны ЭЭГ наблюдались в основном в височных долях [26].

Первая кровь, взятая у пациента, должна быть типизирована и сопоставлена, поскольку действие яда и противоядия может помешать последующему перекрестному сопоставлению.

СПЕЦИФИЧЕСКАЯ ТЕРАПИЯ

Яд против змей

Яд против змей (ASV) — это иммуноглобулины, полученные путем иммунизации лошадей ядом ядовитых змей с последующим извлечением и очисткой сыворотки лошадей. Они — единственное эффективное противоядие от змеиного яда.Противоядия могут быть видоспецифичными (одновалентными / моноспецифическими) или могут быть эффективными против нескольких видов (поливалентные / полиспецифические). Антитела, вырабатываемые против яда одного вида, могут обладать перекрестной нейтрализующей активностью против других ядов, обычно от близкородственных видов. Это известно как параспецифическая активность. Согласно рекомендациям ВОЗ, наиболее эффективным лечением змеиного укуса является введение моноспецифической ASV [27]; однако эта терапия не всегда доступна жертвам укусов змей из-за ее высокой стоимости, частой недоступности и трудностей с правильным определением змеи.[3]

ВОЗ рекомендует, чтобы при наличии адекватной холодовой цепи противоядия готовились в жидкой форме, поскольку это снижает производственные затраты и позволяет избежать возможных неблагоприятных физико-химических изменений продукта, иногда вызываемых лиофилизацией. С другой стороны, если целостность холодовой цепи не может быть гарантирована, противоядия следует лиофилизировать для поддержания стабильности. [19]

Некоторые препараты противоядия доступны на международном рынке. В Индии поливалентное противоядие, подготовленное Центральным научно-исследовательским институтом Касаули (HP), эффективно против наиболее распространенных индийских видов [].Противоядие, производимое Haffkine Corporation, Парел (Мумбаи), эффективно против яда еще большего числа видов. перечисляет производителей ASV в Индии, как в государственном, так и в частном секторе.

Таблица 5

Поливалентная сыворотка против змеиного яда, произведенная Центральным научно-исследовательским институтом, Касаули (Химачал-Прадеш)

ch Trimeresurus

Производители змеиного яда в Индии

Виды	Тип антитела
Bungarus58 Specific24242 9026	Bungarus fasciatus	Специфический
Специфический вид Calliophis	Специфический
Daboia russelii russelii	Специфический
Параспецифический
Naja naja	Специфический
Ophiophagus hannah	Параспецифический
	Таблица

Государственный сектор	Частный сектор
Центральный научно-исследовательский институт (ЦНИИ), Шимла-Хиллз, Касаули, HP	Сывороточный институт Индии, Лтд.(SII), Pune
Haffkine Biopharmaceutical Company Ltd (HBPCL), Mumbai	VINS Bioproducts Ltd., Hyderabad
King’s Institute of Preventive Medicine (KIPM), Ltd.	Biological E
Bengal Chemicals and Pharmaceuticals Ltd., Калькутта	Bharat Serum and Vaccine Ltd.

ASV поставляется в форме сухого порошка и должен быть восстановлен путем разбавления в 10 мл физиологического раствора / D ₅ W.Смешивание осуществляется взбалтыванием, а не сильным встряхиванием.

Показания к ASV

Правильное использование противоядия имеет важное значение и требует информированного обследования пациента. Не каждый укус ядовитой змеи заслуживает ее использования. Лечение противоядиями сопряжено с риском серьезных побочных реакций, и в большинстве стран оно является дорогостоящим и может быть в ограниченном количестве. Поэтому его следует использовать только у пациентов, у которых считается, что польза от лечения противоядиями превышает риски. Поливалентный иммунный Fab (овец) Crotalidae (CroFab; FabAV) недавно был одобрен для использования в США.CroFab представляет собой специфический для яда Fab-фрагмент иммуноглобулина G (IgG), который работает путем связывания и нейтрализации токсинов яда, облегчая их перераспределение от тканей-мишеней и их выведение из организма. Было продемонстрировано, что эти фрагменты безопасны и эффективны, с низкой частотой последствий; однако аллергические реакции могут возникать при введении человеку любых производных животного белка. Общая частота немедленных и отсроченных аллергических реакций на этот продукт, по-видимому, пока ниже, чем та, о которой сообщалось при использовании обычного цельного противоядия IgG.[28] Противоядие показано при наличии признаков системного отравления или сильного местного отека. См. Подробности.

Таблица 7

Показания к применению яда против змей

Система	Клинические особенности
	Спонтанное системное кровотечение
		Тромбоцитопения (тромбоциты <100000 / мм3)
	Шок
	Аритмия
	Аномальная электрокардиограмма
9024 парализ	9024 парализ	9024 парализ	9024
	Общий рабдомиолиз и мышечные боли
	Гиперкалиемия
	Локальный отек, охватывающий более половины укушенной конечности
		быстрое разгибание 0240		Развитие увеличенного лимфатического узла, дренирующего укушенную конечность

Противоядие

Противоядие в идеале следует вводить в течение 4 часов после укуса, но оно эффективно, даже если введено в течение 24 часов.Требуемая дозировка зависит от степени отравления.

Доза ASV

Несмотря на широкое использование противоядия, клинических испытаний для определения идеальной дозы практически не проводилось. [29] Дозировка остается предметом многочисленных споров. Обычное дозирование в нашей установке основано на степени отравления [].

Таблица 8

Обычная доза яда против змей

флаконы (50–100 мл)

Степень отравления	Начальная доза
Легкая	5 флаконов (50 мл)
Серьезный	10–20 флаконов (100–200 мл)

ВОЗ / SEARO рекомендует дозу противоядия, которая должна быть количеством, необходимым для нейтрализации среднего выхода яда в неволе змеи доятся из их яда.[27] Опубликованные исследования показали, что гадюка Рассела вводит в среднем 63 мг (стандартное отклонение: ± 7 мг) яда за первый укус. [30,31] Поскольку каждый флакон поливалентного ASV нейтрализует 6 мг яда гадюки Рассела. начальная доза должна составлять 8–10 флаконов, чтобы гарантировать, что большинство пострадавших будут покрыты начальной дозой; это также поможет снизить стоимость ASV до приемлемого уровня. [32] Поскольку змеи вводят одинаковое количество яда детям и взрослым, дети должны получать такую же дозу противоядия, как и взрослые.[21]

Ответ на введение противоядия характеризуется нормализацией артериального давления. [33] В течение 15–30 минут кровотечение останавливается, хотя нарушения свертывания крови могут нормализоваться до 6 часов. Нейротоксичность начинает уменьшаться в течение первых 30 минут, но для полного выздоровления пациентам может потребоваться 24–48 часов [34].

Повторную дозу ASV следует вводить при сохранении несвертываемости крови даже через 6 часов или при продолжающемся кровотечении через 1-2 часа после введения начальной дозы. ASV также следует повторить при ухудшении нейротоксических или сердечно-сосудистых признаков даже через 1-2 часа.[14]

Введение ASV

ASV можно вводить либо путем медленной внутривенной инъекции со скоростью 2 мл / мин, либо путем внутривенной инфузии (противоядие, разведенное из расчета 5–10 мл на килограмм веса тела физиологического раствора или D ₅ W и настаивается более 1 ч). Медленная внутривенная инъекция имеет то преимущество, что врач или медсестра присутствуют в период инъекции, когда существует риск ранней реакции на ASV. Все пациенты должны строго наблюдаться в течение часа на предмет развития анафилактической реакции.Перед введением противоядия всегда следует держать наготове адреналин.

ASV нельзя назначать локально в месте укуса змеи, поскольку его эффективность не доказана, и, более того, этот способ введения связан со значительными рисками. Например, это очень болезненно и может привести к увеличению внутрикамерного давления. Внутримышечные инъекции также не являются предпочтительными, поскольку ASV состоит из больших молекул (IgG или фрагментов), которые медленно всасываются через лимфатические сосуды, что делает биодоступность при этом пути низкой по сравнению с внутривенным введением.Другие недостатки включают боль при инъекции и риск образования гематомы и повреждения седалищного нерва у пациентов с нарушениями гемостаза. [14] Внутримышечные инъекции следует делать только в условиях, когда невозможно получить внутривенный доступ и / или пострадавшего нельзя немедленно доставить в больницу.

Тестирование чувствительности ASV

Тестирование чувствительности ASV больше не рекомендуется, поскольку отсутствие ответа не позволяет предсказать большинство ранних (анафилактических) или поздних (тип сывороточной болезни) реакций.[14] Такое тестирование также может вызвать у пациента предочувствительность к белку сыворотки и, кроме того, часто откладывает лечение.

Реакция ASV

Примерно у 20% пациентов, получавших ASV, развивается ранняя или поздняя реакция [14].

Ранние анафилактические реакции возникают в течение 10–180 минут после начала терапии и характеризуются зудом, крапивницей, сухим кашлем, тошнотой и рвотой, абдоминальной коликой, диареей, тахикардией и лихорадкой. У некоторых пациентов может развиться опасная для жизни анафилаксия, характеризующаяся гипотонией, бронхоспазмом и ангионевротическим отеком.

Пирогенные реакции обычно развиваются через 1-2 часа после лечения. Симптомы включают озноб и озноб, лихорадку и гипотонию. Эти реакции вызваны загрязнением ASV пирогенами в процессе производства.

Поздние реакции (типа сывороточной болезни) развиваются через 1–12 (в среднем 7) дней после лечения. Клинические признаки включают лихорадку, тошноту, рвоту, диарею, зуд, рецидивирующую крапивницу, артралгию, миалгию, лимфаденопатию, нефрит иммунного комплекса и, в редких случаях, энцефалопатию.

Лечение реакции ASV

Когда у пациента появляются признаки реакции, введение противоядия необходимо временно прекратить и ввести адреналин (1 из 1000) внутримышечно в начальной дозе 0,5 мг для взрослых или 0,01 мг / кг массы тела для детей. . При необходимости дозу можно повторять каждые 5–10 мин.

После адреналина следует внутривенно вводить антигистаминные препараты против h2, такие как хлорфенирамина малеат (доза для взрослых 10 мг, для детей 0,2 мг / кг). Может сопровождаться внутривенным введением гидрокортизона (доза для взрослых 100 мг, для детей 2 мг / кг).

Поздние реакции (типа сывороточной болезни) обычно реагируют на 5-дневный курс перорального антигистаминного препарата (например, хлорфенирамин 2 мг каждые шесть часов для взрослых и 0,25 мг / кг / день в разделенных дозах для детей). Пациентам, у которых нет ответа в течение 24–48 часов, следует назначить 5-дневный курс преднизолона (5 мг каждые шесть часов для взрослых и 0,7 мг / кг / день в разделенных дозах для детей).

ПОДДЕРЖИВАЮЩАЯ ТЕРАПИЯ

Пациента следует переместить в соответствующее место больницы. ОИТ потребуется пациентам с признаками тяжелого отравления (кома, паралич дыхания, гипотензия, отек легких и обмороки в анамнезе).Пациентов с следами от клыков, умеренной болью, минимальным локальным отеком, эритемой, экхимозом и отсутствием системных реакций можно лечить в палате под тщательным наблюдением. Поддерживающая терапия необходима, чтобы выиграть время, пока поврежденные органы не выздоравливают. Типы поддерживающей терапии, которые могут потребоваться, кратко описаны ниже.

Коагулопатия с кровотечением

Коагулопатия обычно проходит после лечения ASV. В исключительных случаях, когда наблюдается сильное кровотечение или когда необходима срочная операция, восстановление свертываемости может быть ускорено путем введения свежезамороженной плазмы, криопреципитата (фибриноген, фактор VIII), свежей цельной крови или концентратов тромбоцитов.[27]

Симптомы нейротоксичности

Нельзя полагаться только на лечение противоядиями, чтобы спасти жизнь пациента с бульбарным и респираторным параличом. При потере рвотного рефлекса, отказе от кашля или респираторной недостаточности показана эндотрахеальная интубация и начало ИВЛ. Трахеостомия и установка трахеостомической трубки с манжетой могут быть выполнены в тех случаях, когда нет специалистов по эндотрахеальной интубации. Поскольку токсин Elapid приводит к патофизиологическим изменениям, напоминающим миастению гравис, антихолинэстеразные препараты могут иметь полезный эффект у пациентов с нейротоксическим отравлением, особенно у укушенных кобрами.Испытание антихолинэстеразы следует проводить у каждого пациента с нейротоксическим отравлением. Неостигмин для инъекций можно вводить в дозе 50–100 мкг / кг 4 раза в час или в виде непрерывной инфузии. Гликопирролат 0,2 мг можно назначить перед неостигмином, поскольку, в отличие от атропина, гликопирролат не проникает через гематоэнцефалический барьер. Сеневиратне и Диссанаяке [15] в проспективном исследовании неврологических проявлений, течения заболевания и исходов при нейротоксическом отравлении продемонстрировали, что неостигмин улучшает мышечную слабость.Однако количество случаев в исследовании было слишком маленьким, чтобы они могли дать однозначную рекомендацию. Они считали, что, возможно, было бы разумно предложить терапию антихолинэстеразой тем, кто демонстрирует положительный ответ на тензилон-тест или постепенный ответ на повторяющуюся нервную стимуляцию. [15]

Уход за укушенной частью

Появление неподвижной, сильно опухшей, холодной и явно лишенной пульса конечности, укушенной змеей, может указывать хирургам на возможность повышения внутрипалатного давления, особенно если поражены пространства пульпы пальцев или передний отдел большеберцовой кости. вовлеченный.Набухание отравленной мышцы внутри таких плотных фасциальных компартментов может привести к повышению тканевого давления выше венозного и привести к ишемии. Однако у жертв змеиного укуса может быть трудно определить классические признаки синдрома внутрикамерного давления. Не следует рассматривать фасциотомию до тех пор, пока нарушения гемостаза не будут исправлены, иначе пациент может истечь кровью. Также сообщалось, что фасциотомия ухудшает степень мионекроза в тканях, инъецированных ядом кроталидной змеи.[35]

Поскольку у большинства змей во рту обитают как аэробные, так и анаэробные бактерии, профилактический курс пенициллина (или эритромицина для пациентов с гиперчувствительностью к пенициллину) и однократный курс антибиотиков широкого спектра действия, который охватывает анаэробы вместе с ревакцинацией. рекомендуется доза столбнячного анатоксина. [27]

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Змеи обычно не нападают на людей, если их не спровоцировать. Однако после укуса может возникнуть широкий спектр клинических проявлений.Акцент должен быть сделан на своевременном и адекватном лечении. Несвоевременное медицинское обслуживание и недостаточная осведомленность общественности приводят к более длительному пребыванию пациентов в больницах и отделениях интенсивной терапии. Это можно уменьшить, если проводить регулярные государственные программы по профилактике, догоспитальному ведению (первая помощь) и важности раннего перевода в больницу.

Чрезмерный упор на снижение нагрузки змеиного яда на пострадавшего во время догоспитального лечения может быть опасным, поскольку его роль спорна и слишком много драгоценного времени тратится впустую.Было обнаружено, что большинство традиционных методов первой помощи при укусе змей, как западных, так и «традиционных / травяных», приносят больше вреда, чем пользы. Идентификация вида змеи, ответственной за укус, важна для оптимального клинического ведения. Противоядие — единственное эффективное противоядие от змеиного яда. Однако это дорого и обычно в дефиците, и его использование чревато потенциально опасными реакциями.

Сноски

Источник поддержки: Нет.

Конфликт интересов: Не объявлен.

ССЫЛКИ

3. Уоррелл Д.А. Травмы, отравления, отравления и аллергические реакции, вызванные животными. В: Warrell DA, Cox TN, Firth JD, Benj J Jr, редакторы. Оксфордский учебник медицины. Оксфорд: издательство Оксфордского университета; 2003. С. 923–45. [Google Scholar] 4. Хати А.К., Мандал М., Де МК, Мукерджи Х., Хати Р.Н. Эпидемиология укусов змей в районе Бурдван, Западная Бенгалия. J Indian Med Assoc. 1992; 90: 145–7. [PubMed] [Google Scholar] 5.Гайтонде Б.Б., Бхаттачарья С. Эпидемиологическое исследование случаев укусов змей в Индии. Змея. 1980; 12: 129–33. [Google Scholar] 6. Филип Э. Укус змеи и укус скорпиона. В кн .: Шриватава Р.Н., редактор. Неотложная педиатрическая и неонатальная помощь. Нью-Дели: братья Джейпи; 1994. С. 227–34. [Google Scholar] 7. Thein-Than Развитие нарушений функции почек после укуса гадюки Рассела (Vipera russelli siamensis) в Мьянме. Trans Roy Soc Trop Med Hyg. 1991; 85: 404–409. [PubMed] [Google Scholar] 8. Бхетвал BB, О’Ши М., Уоррелл Д.А.Змеи и укусы змей в Непале. Троп Доктор. 1998. 28: 193–5. [PubMed] [Google Scholar] 9. Otten EJ. Ядовитые травмы животных. В: Розен П., Баркин Р., редакторы. Концепции и клиническая практика неотложной медицины. Нью-Йорк: Мосби; 1998. С. 924–40. [Google Scholar] 10. Парих СК. Учебник по медицинскому праву, судебной медицине и токсикологии Париха. 5-е изд. Нью-Дели: Издатели и дистрибьюторы; 1996. [Google Scholar] 11. ID Симпсона, Норрис Р.Л. Змеи, имеющие медицинское значение в Индии: актуальна и полезна ли концепция «большой четверки»? Wilderness Environ Med.2007; 18: 2–9. [PubMed] [Google Scholar] 12. Бхат РН. Отравление укусом гадюки в Джамму. J Indian Med Assoc. 1974; 63: 383–92. [PubMed] [Google Scholar] 13. Сайни Р.К., Шарма С., Сингх С., Патания Н.С. Отравление укусом змеи: предварительный отчет. J Assoc Phys India. 1984; 32: 195–7. [PubMed] [Google Scholar] 14. Уоррелл Д.А. Рекомендации ВОЗ / SEARO по клиническому лечению укусов змей в Регионе Юго-Восточной Азии. SE Asian J Trop Med Pub Hlth. 1999; 30: 1–85. [PubMed] [Google Scholar] 15. Сеневиратне У, Диссанаяке С.Неврологические проявления змеиного укуса на Шри-Ланке. J Postgrad Med. 2002; 48: 275–8. [PubMed] [Google Scholar] 17. Кулакарни М.Л., Анис С. Отравление змеиным ядом, опыт с 633 пациентами. Indian Paediatr. 1994; 31: 1239–43. [PubMed] [Google Scholar] 18. Фернандо П., Диас С. Отчет о случае: отравление укусом индейца крайтом. Цейлон Мед Дж. 1982; 27: 39–41. [PubMed] [Google Scholar] 19. Theakston RD, Warrell DA, Griffiths E. Отчет о семинаре ВОЗ по стандартизации и контролю над противоядиями. Токсикон. 2003. 41: 541–57.[PubMed] [Google Scholar] 20. Норрис Р.Л., Нго Дж., Нохан К., Хукер Г. Врачи и непрофессионалы не могут правильно применить иммобилизацию давлением в сценарии имитации укуса змеи. Wilderness Environ Med. 2005; 16: 16–21. [PubMed] [Google Scholar] 21. Ховарт Д.М., Саути А.С., Уайтв И.М. Скорость лимфатического потока и первая помощь при имитации периферического отравления змеей или пауком. Med J Australia. 1994; 161: 695–700. [PubMed] [Google Scholar] 22. Хогуд Б.Дж., Хью А.Р. Исследование и лечение укуса змеи. Токсикон.1998. 36: 431–46. [PubMed] [Google Scholar] 23. Хо М., Уоррелл М.Дж., Уоррелл Д.А., Бидвелл Д., Фоллер А. Критическая переоценка использования иммуноферментных анализов при изучении укуса змеи. Токсикон. 1986; 24: 211–21. [PubMed] [Google Scholar] 24. Reid HA. В: Тропические болезни Мэнсона. 18 изд. Мэнсон Бар ЧП, Аптед Ф.И., редакторы. Лондон: Бальер-Тиндалл; 1982. С. 544–6. [Google Scholar] 25. Наяк К.С., Джайн А.К., Шарда Д.П., Мишра С.Н. Профиль сердечных осложнений после укуса змеи. Индиан Харт Дж.1990; 42: 185–8. [PubMed] [Google Scholar] 26. Рамачандран С., Ганаикабаху Б., Пушпараджан К., Виджесекара Дж. Электроэнцефалографические аномалии у пациентов с укусами змей. Am J Trop Med Hyg. 1995; 52: 25–8. [PubMed] [Google Scholar] 28. Кларк РФ, МакКинни ЧП, Чейз ПБ, Уолтер Ф.Г. Немедленные и отсроченные аллергические реакции на поливалентное иммунное Fab (овечье) противоядие Crotalidae. Ann Emerg Med. 2002; 39: 671–6. [PubMed] [Google Scholar] 30. Тун П, Хин АС. Количество яда, введенного токсиконом гадюки Рассела (Vipera russelli).1986; 24: 730–3. [PubMed] [Google Scholar] 31. Хазра А. Укусы ядовитых змей в Индии. Community Dev Med Unit Ration Drug Bull. 2003; 30: 1–12. [Google Scholar] 32. ID Симпсона. Редакция: Педиатрическое лечение укуса змеи: Национальный протокол. Индийский J Paediatr. 2007. 44: 173–6. [PubMed] [Google Scholar] 33. Aung W, Tun T, Maung KM, Kyaw A, Pe H, Swe TN и др. Клинические испытания внутримышечного введения яда змеи в качестве меры первой помощи в полевых условиях при лечении пациентов с укусом гадюки Рассела.Юго-Восточная Азия J Trop Med Public Health. 1996; 27: 494–7. [PubMed] [Google Scholar] 34. Савай Ю. Исследование смертей от укусов змей в районе Анурадхапура, Шри-Ланка. Змея. 1984; 16: 7–15. [Google Scholar] 35. Танен Д.А., Датский округ Колумбия, Грайс Г.А., Риффенбург Р.Х., Кларк РФ. Фасциотомия усугубляет степень мионекроза на модели отравления кроталином у свиней. Ann Emerg Med. 2004. 44: 99–104. [PubMed] [Google Scholar]

врачей вызывают кому, чтобы спасти жизнь женщины от укуса гремучей змеи — Action News Jax

КАМДЕН, штат Джорджия.- Семья 62-летней Присциллы Меридит из Брансуика, штат Джорджия, рассказала Action News Jax, что Меридит находится в медицинской коме после того, как ее укусила гремучая змея-тростник в Уэверли, штат Джорджия.

ТРЕНДИНГ:

Нам говорят, что печень и почки Меридит не функционируют, и она перенесла сердечный приступ в отделении неотложной помощи. Ее укусили 17 мая.

Репортер Action News Jax Райан Нельсон беседовал с сестрой жертвы, Брендой Остин, в интервью.

Остин рассказывает Нельсону, что они с сестрой были во дворе друга в Уэверли во время укуса.

«Она пошла сесть, вскочила и сказала:« О, это змея! О, это меня укусило! — сказала Остин.

Семья говорит, что неясно, как долго она будет находиться в коме, но они говорят Нельсону, что она, похоже, проявляла признаки настороженности, когда они встретились с ней сегодня, и говорят, что ей предстоит переливание крови.

ОСТАВАЙТЕСЬ В ОБНОВЛЕНИИ: загрузите приложение Action News Jax, чтобы в режиме реального времени получать свежие новости

Остин молится, чтобы ее сестра выздоровела.

«Я верю в Бога», — сказала Остин. «Он собирается разбудить ее сегодня, ты знаешь, я просто знаю это».

Эксперты сообщают Action News Гремучие змеи-тростниковые змеи Jax также можно найти в северо-восточной Флориде.

Биолог отдела природных ресурсов Джорджии Томас Флойд объяснил, почему их яд потенциально смертельный.

«Гремучие змеи Canebrake на самом деле развились как нейротоксичные, так и гемотоксичные, поэтому их укус может быть довольно сильным», — сказал Флойд.

Семья Меридит утверждает, что ее не лечили противоядием.

Нельсон поговорил об этом с доктором Мохсеном Ахлаги. Он медицинский директор отделения неотложной помощи в больнице системы здравоохранения Юго-Восточной Джорджии, где проходит лечение Меридит.

Хотя он не мог юридически говорить о специфике ее лечения, он объяснил, как принимаются решения о применении противоядия.

Он сообщает Action News Jax, что больница следует правилам токсикологической службы в отношении того, следует ли это делать.

«Мы спрашиваем о пищевой аллергии, подвергались ли они когда-либо воздействию противоядия в прошлом или укусили ли они в прошлом змею», — сказал Ахлаги.«Мы сообщаем об этом токсикологическому контролю и ждем их рекомендаций».

Семья сообщает нам, что Меридит наложили жгут на месте укуса.

Ахлаги говорит, что жгуты не следует вводить, если только медицинский работник не будет лечить пациента.

Эксперты говорят, что в это время года змеи становятся более активными.

Они рекомендуют держать стриженную траву и газоны подальше от любых мест, где ядовитые змеи могут спрятаться.

Если вы хотите помочь этой семье, вы можете найти информацию о том, как это сделать здесь.

Cox Media Group

как изменилась наука о лечении укусов змей

Лето — традиционно сезон укусов змей в Австралии, когда и змеи, и люди становятся более активными. Число погибших сейчас удивительно мало, но так было не всегда.

Хотя колониальная статистика крайне ненадежна, в 1882–1892 годах в Австралии от укусов змей ежегодно погибало около 11 человек.С тех пор население континента выросло с 2,2 миллиона до 24,3 миллиона, однако в 2001–2013 годах в среднем от укусов змей умирало в среднем всего два человека в год. В то время как улучшенные транспорт, связь и скорая помощь внесли свой вклад, также были приняты меры по оказанию первой помощи и медицинские меры для противодействия змеиному яду.

Комплексные колониальные средства

Типичный случай 1868 года свидетельствует о сложности — и отчаянии — колониальных средств правовой защиты. Когда железнодорожные рабочие викторианской эпохи убили коричневую змею на станции Эльстернвик, они бросили ее тело начальнику станции Джону Брауну.Либо змей был еще жив, либо Браун задел клыки, когда ударил его «гневным жестом». Вскоре появились обычные признаки отравления (вводимый в кожу яд): рвота, физическая слабость, затем ползучий паралич с последующей «комой». Смерть, казалось бы, была неизбежна.

Начальник станции был доставлен в близлежащую Балаклаву, где хирург Джордж Арнольд перевязал руку Брауна лигатурой (жгутом) перед тем, как вырезать место укуса, надеясь удалить яд. Затем он полил рану аммиаком (опасным химическим веществом, используемым сегодня для очистки), чтобы нейтрализовать оставшийся яд, прежде чем призвать Брауна выпить шесть унций (175 мл) бренди, чтобы стимулировать кровообращение.

Он помахал острым запахом соли под носом Брауна, затем приложил пастообразную припарку из горчицы к рукам, ступням и животу своего пациента, чтобы уменьшить внутреннюю заложенность. Дальнейшая стимуляция сопровождалась электрошоком, после чего шатающегося, полубессознательного начальника станции маршировали взад и вперед, чтобы не дать ему заснуть — и остаться в живых. Тем не менее, Браун продолжал портиться.

Арнольд срочно вызвал единственного в колонии профессора медицины Джорджа Хэлфорда из Мельбурнского университета, который неохотно согласился применить свое новое средство от укусов змеи.Он вскрыл вену на руке Брауна и ввел аммиак прямо в кровоток. Начальник станции почти сразу ожил, заставив другого врача заявить, что «инъекция аммиака спасла жизнь человека» (не пытайтесь делать это дома).

Назовите свой яд

Обращение Джона Брауна следовало схеме, известной в Австралии с 1800 по 1960-е годы. Хотя многие из вмешательств 1868 года сейчас кажутся странными — или прямо опасными, — они имели смысл в историческом контексте. Вплоть до 20 века лечение укусов змей чередовалось между тремя основными подходами.

Самостоятельные эксперименты были распространенной опасностью среди исследователей укусов змей. Государственная библиотека Нового Южного Уэльса, предоставлено автором

В соответствии с сегодняшним пониманием, большинство европейских поселенцев и многие культуры коренных народов считали яд внешним «ядом», проникающим через тело. Таким образом, физические меры, такие как лигатура или отсасывание, были обычными для изгнания яда или ограничения его циркуляции.

Вторая цепочка лекарств, от горчичных припарок до инъекций аммиака, была направлена на противодействие его пагубному воздействию на организм, часто за счет стимуляции сердечной деятельности и кровотока.

Третий подход заключался в непосредственной нейтрализации самого яда, например, путем заливки аммиака на место укуса.

До 1850-х годов преобладали физические меры, а следующие 50 лет были временем расцвета методов лечения противоположного действия. Когда внутривенный аммиак Хэлфорда потерял популярность (поскольку он, похоже, не работал), его заменили в 1890-х годах инъекциями другого печально известного яда: стрихнина. Сначала этот высокотоксичный яд на растительной основе был даже более популярен, чем аммиак. Его обвиняли в том, что он убил больше пациентов, чем спас.Тем не менее, самым популярным лекарством от колоний, как среди практикующих, так и среди пациентов, было обильное употребление алкоголя, особенно бренди.

Медленная премьера противоядий

Третий подход, прямая нейтрализация яда, лежал в основе как чрезвычайно популярных в Австралии народных «лекарств», так и новой технологии «противоядия», разработанной в 1890-х годах. Теперь они известны как противоядия и создаются путем введения яда (как правило) лошадям, вызывая иммунный ответ, а затем очищая их кровь от антител, чтобы вводить их пациентам, укушенным змеями.

Но противоядие в Австралии росло медленно. Первый, нацеленный на яд черной змеи, был разработан в 1897 году; экспериментальное противоядие от тигровой змеи последовало в 1902 году. Но противоядия сложно производить, распространять и хранить. Они также оказались сложными в применении, иногда вызывая опасные для жизни анафилактические реакции (тяжелая аллергическая реакция).

Только в 1930 году на австралийский рынок поступило коммерческое противоядие от тигровой змеи.

Другие инъекции, нацеленные на более широкий круг змей.«Поливалентное» противоядие, которое эффективно против нескольких ядов, появилось только в середине 1950-х годов. Между тем, пациенты продолжали подвергаться различным мерам первой помощи, в частности, накладывали лигатуры и кристаллы Конди (перманганат калия, используемый для очистки ран) в надежде нейтрализовать яд.

Два вечных вопроса

Текущее управление укусами змей стабилизировалось только в 1980-х годах. Ключевыми были два события: экспресс-тесты для определения введенного яда и новая стратегия оказания первой помощи.

Ученый Струан Сазерленд первым изобрел «технику иммобилизации давлением». Рекомендуется плотно обернуть повязку вокруг укуса, добавить шину и свести к минимуму движения, чтобы замедлить распространение яда.

Если не мыть или не резать место укуса, остается образец яда, чтобы облегчить идентификацию и выбрать наиболее подходящее противоядие.

Но сегодняшнее лечение все еще оценивается, потому что и яды, и методы лечения по-прежнему создают клинические проблемы, включая тяжелые реакции и долгосрочные повреждения.

И так же, как и в 1868 году, два извечных вопроса остаются критическими: действительно ли это был смертельный змей и достаточно ли яда он впрыснул, чтобы убить?

Укусы змей — первая помощь, лечение и симптомы

На этой странице

Серьезны ли укусы змей?

Иногда сложно определить, опасен ли укус змеи. В этой статье объясняется, что делать, в том числе оказывать надлежащую первую помощь, если вас укусила змея.

Также важно знать, что укусы змей могут вызывать у некоторых людей тяжелую аллергическую реакцию (анафилаксию).Узнайте больше о первой помощи при тяжелых аллергических реакциях в разделе «анафилаксия» ниже.

Как оказать первую помощь при укусах змей?

Вы всегда должны оказывать неотложную помощь, если вас или кого-то еще укусила змея, включая сердечно-легочную реанимацию (СЛР), если это необходимо.

Сохраняйте спокойствие и выполните следующие действия:

Убери человека от змеи.
Обеспечьте им отдых и помогите им сохранять спокойствие.
Позвоните по номеру Triple Zero (000) и попросите скорую помощь.
Наложите повязку для иммобилизации под давлением (см. Ниже).
Не мойте место укуса — оставшийся на коже яд может помочь идентифицировать змею.

Если вы не можете использовать давящую иммобилизационную повязку, потому что укус находится на туловище или животе, прикладывайте постоянное сильное давление.

Не накладывайте жгут, не разрезайте рану и не пытайтесь высосать яд (яд).

St John Ambulance Australia имеет краткое руководство по оказанию первой помощи при укусах змей.

У Австралийского Красного Креста также есть удобная инфографика о том, как с ними обращаться.

Бинт иммобилизирующий под давлением

Повязка для иммобилизации под давлением рекомендуется для всех, кого укусила ядовитая змея. Вы должны плотно перевязать пораженный участок тела — например, руку или ногу — и сохранять спокойствие и неподвижность до прибытия медицинской помощи.

Чтобы наложить повязку для иммобилизации давления, выполните следующие действия:

Сначала наложите давящую повязку на место укуса.Она должна быть тугой, и вы не должны легко проводить пальцем между повязкой и кожей.
Затем используйте толстую креповую или эластичную роликовую повязку для иммобилизации всей конечности. Начните прямо над пальцами рук или ног укушенной конечности и двигайтесь вверх по конечности до тела. Наложите шину на конечность, включая суставы по обе стороны от укуса.
Держите человека и конечности в полном покое. По возможности отметьте место укуса на повязке ручкой.

Австралийский совет реанимации опубликовал на своем веб-сайте руководство по давящим иммобилизационным повязкам.

Анафилактический шок

У некоторых людей иногда возникает серьезная аллергическая реакция на укусы змеи. Все их тело может отреагировать на укус в течение нескольких минут, что может привести к анафилактическому шоку (анафилаксии). Анафилактический шок очень серьезен и может привести к летальному исходу.

Симптомы анафилактического шока включают:

затрудненное или шумное дыхание
затрудненная речь и / или хриплый голос
опухший язык
стойкое головокружение или коллапс
отек или стеснение в горле
бледность и вялость (маленькие дети)
хрип или постоянный кашель
Боль в животе или рвота

Если у кого-то наблюдается анафилаксия, вызовите скорую помощь по телефону «тройной ноль» (000).

Если у человека есть «личный план действий» по управлению известной тяжелой аллергией, ему может потребоваться помощь, чтобы следовать его плану. Это может включать введение адреналина через автоинжектор (например, Epipen), если он доступен.

Австралазийское общество клинической иммунологии и аллергии рекомендует, чтобы при тяжелой аллергической реакции адреналин был единственным лечением. Для получения дополнительной информации посетите веб-сайт «Выбор мудрой Австралии».

Для получения дополнительной информации об анафилаксии, включая составление личного плана действий, перейдите на сайт www.Allergy.org.au.

Сердечно-легочная реанимация (СЛР)

В некоторых случаях человеку, укушенному змеей, может потребоваться сердечно-легочная реанимация.

Дополнительную информацию см. На странице healthdirect о том, как выполнять СЛР.

Скорая помощь Сент-Джон Австралия имеет плакат для печати о процедурах реанимации первой помощи.

Какие существуют виды укусов змей?

Сухие прикусы

Сухой укус — это когда змея ударяется, но яд не выделяется.Сухие укусы болезненны и могут вызвать отек и покраснение в области укуса змеи.

После медицинской оценки, как правило, нет необходимости в дальнейшем лечении, например, противоядиями. Многие укусы змей в Австралии не приводят к попаданию яда в организм (так называемое отравление), поэтому с ними можно справиться без противоядия.

Поскольку вы не всегда можете сказать, является ли укус сухим, всегда предполагайте, что вам вводили яд, и обращайтесь с укусом в качестве неотложной медицинской помощи — вызовите скорую помощь по номеру Triple Zero (000).

Ядовитые укусы

Ядовитые укусы — это когда змея кусает и выпускает яд в рану. Змеиный яд содержит яды, предназначенные для оглушения, оцепенения или убийства других животных.

Симптомы ядовитого укуса включают:

сильная боль вокруг укуса — может появиться позже
опухоль, синяк или кровотечение от укуса
следов укусов на коже — это могут быть очевидные колотые раны или почти невидимые небольшие царапины
опухшие и болезненные железы в подмышечной или паховой области укушенной конечности
покалывание, покалывание, жжение или необычные ощущения вокруг кожи
чувство тревоги
тошнота (плохое самочувствие) или рвота (тошнота)
головокружение
затуманенное зрение
головная боль
затрудненное дыхание
Проблемы с глотанием
боль в животе
нерегулярное сердцебиение
мышечная слабость
путаница
Кровь сочится из десен или места укуса змеи
развал
паралич, кома или даже смерть

В Австралии ежегодно умирают около 2 человек от укусов ядовитых змей.

ПРОВЕРЬТЕ СИМПТОМЫ — Воспользуйтесь нашим устройством для проверки укусов и укусов Symptom Checker и выясните, нужна ли вам медицинская помощь.
Как я могу убедиться, что змея идентифицирована?
Ядовитых змей можно определить по яду, нанесенному на одежду или кожу. Не мойте место укуса, не пытайтесь высосать из него яд и не выбрасывайте одежду.
Не пытайтесь поймать или убить змею, чтобы идентифицировать ее, поскольку медицинские службы не полагаются на визуальную идентификацию вида змеи.
Имеется ли противоядие от всех типов укусов змей?
Противоядие доступно от всех укусов ядовитых австралийских змей.
Около 100 австралийских змей ядовиты, но только 12 из них могут нанести вам смертельную рану. В Австралии около 140 видов наземных змей и около 32 видов морских змей.
Большинство укусов змей случается, когда люди пытаются убить или поймать их. Не паникуйте, если встретите змею. Отойдите на безопасное расстояние и позвольте ему уйти.Змеи часто хотят убежать, если их потревожить.
Укусы змей | Доктор | Пациент
Хифуми Т., Сакаи А., Кондо Ю. и др .; Укусы ядовитых змей: клиническая диагностика и лечение. J Интенсивная терапия. 2015 Апрель 13 (1): 16. DOI: 10.1186 / s40560-015-0081-8. eCollection 2015.
Simpson ID, Norris RL; Змеи, имеющие медицинское значение в Индии: актуальна и полезна ли концепция «большой четверки»? Wilderness Environ Med. 2007 Весна 18 (1): 2-9.
Top LJ, Tulleken JE, Ligtenberg JJ, et al; Серьезное отравление после укуса змеи западной гадюкой (Atheris chlorechis) в Нидерландах: отчет о случае.Neth J Med. 2006 Май 64 (5): 153-6.
Forrester MB, Stanley SK; Эпидемиология укусов змей, о которых сообщалось в токсикологические центры Техаса с 1998 по 2002 год. Tex Med. 2004 Сентябрь 100 (9): 64-70.
Luksic B, Bradaric N, Prgomet S; Укусы ядовитых змей на юге Хорватии. Coll Antropol. 2006 30 марта (1): 191-7.
Винкель К.Д., Мирчин П., Пирн Дж; Токсинология двадцатого века и разработка противоядий в Австралии. Токсикон. 2006 декабрь 148 (7): 738-54.Epub 2006 9 августа.
Пирн Дж., Винкель К.Д.; Токсинология в колониальную эпоху Австралии: хронология и перспектива отравления человека в Австралии 19 века. Токсикон. 2006 декабрь 148 (7): 726-37. Epub 3 августа 2006 г.
Мирчин П; Пионеры производства ядов для австралийских противоядий. Токсикон. 2006 декабрь 148 (7): 899-918. Epub 22 июля 2006 г.
Карри Б.Дж.; Лечение змеиного укуса в Австралии: текущая доказательная база и вопросы, требующие совместных многоцентровых проспективных исследований.Токсикон. 2006 декабрь 148 (7): 941-56. Epub 14 июля 2006 г.
Ходжсон В.С., Викрамаратна Дж. Змеиные яды и их токсины: взгляд из Австралии. Токсикон. 2006 декабрь 148 (7): 931-40. Epub 14 июля 2006 г.
Патмесваран А., Кастуриратне А., Фонсека М. и др .; Определение видов укусов змеи по клиническим признакам: эпидемиологический инструмент для опросов населения. Trans R Soc Trop Med Hyg. 2006 Сентябрь 100 (9): 874-8. Epub 2006 18 января.
Колсон Дж. М., Купер Дж., Кришна С. и др .; Запросы по поводу укусов змеи в Национальную информационную службу Великобритании по ядам: 2004-2010.Emerg Med J. 2013, 30 ноября (11): 932-4. DOI: 10.1136 / Emermed-2012-201587. Epub 2012 12 декабря.
Стюарт CJ; Укус змеи в Австралии: первая помощь и борьба с отравлением. Accid Emerg Nurs. 2003 Апрель 11 (2): 106-11.
Морган Д.Л., Борис Д.Д., Стэнфорд Р. и др .; Укусы техасских коралловых змей (Micrurus tener). South Med J. 2007 Feb 100 (2): 152-6.
Boyer LV, Seifert SA, Clark RF и др .; Рецидивирующая и стойкая коагулопатия после отравления ямочной гадюкой.Arch Intern Med. 1999, апрель 12159 (7): 706-10.
Steuten J, Winkel K, Carroll T. и др .; Молекулярные основы перекрестной реактивности в Австралийском токсиконе для обнаружения змеиного яда. 2007 декабрь 1550 (8): 1041-52. Epub 2007 12 августа.
Контактные лица в экстренных случаях: общественное здравоохранение; Общественное здравоохранение Англии, август 2013 г.
Currie BJ; Укус змеи в тропической Австралии: перспективное исследование в «Верхнем конце» Северной территории. Med J Aust. 6 декабря 2004 г.1 (11-12): 693-7.
Исбистер ГК; Исследование противоядия змеи: важность определения случая. Emerg Med J. 2005 Jun22 (6): 399-400.
Исбистер ГК; Эффективность или действенность противоядия: опыт Австралии. Токсикология. 2009 25 сентября.
Дхарод М.В., Патил ТБ, Дешпанде А.С. и др .; Клинические предикторы острого повреждения почек после отравления укусом змеи. N Am J Med Sci. 2013 Октябрь 5 (10): 594-9. DOI: 10.4103 / 1947-2714.120795.
Белый ML, Liebelt EL; Обновленная информация о противоядиях от детских отравлений.

0 10.06.1970
Разное