Про ліцензування видів господарської діяльності: Page not found :Держлікслужба

Про ліцензування видів господарської діяльності: Page not found :Держлікслужба

2015 — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 2015 (значення).

2015 — рік за григоріанським календарем. Це 2015 рік нашої ери, 15 рік 3 тисячоліття, 15 рік XXI століття, 5 рік 2-го десятиліття XXI століття, 6 рік 2010-х років.

Політика, вибори[ред. | ред. код]

• 1 січня — Латвія розпочала піврічне головування в ЄС
• 2 січня — Вірменія стала членом Євразійського економічного союзу^[1]
• 11 січня — Колінда Грабар-Кітарович, яка представляла хорватську правоцентристську опозицію, обрана першою жінкою-президентом країни^[2]
• 14 січня — президент Італії Джорджо Наполітано подав у відставку^[3]
• 23 січня — парламент Таїланду ухвалив рішення про імпічмент колишньому прем’єр-міністеру країни Їнглак Чинават і заборонив їй займатися політичною діяльністю протягом п’яти років^[4]
• 25 січня — у Греції на позачергових парламентських виборах перемогла ліворадикальна партія «СІРІЗА» ^[5]
• 31 січня — на спільному засіданні обох палат італійського парламенту новим президентом Італії на 7-річний термін обраний 73-річний суддя Серджіо Маттарелла^[6]
• 1 березня — владна Народно-демократична партія Таджикистану набрала на виборах до нижньої палати парламенту 65,4 %, зберігши більшість депутатських крісел^[7]
• 2 березня — вихід Five Nights at Freddy’s 3
• 10 березня — Росія заявила про вихід з Договору про звичайні збройні сили в Європі^[8]
• 12 березня — Ісландія відкликала заявку на вступ до ЄС^[9]
• 28 березня — президентські вибори в Нігерії виграв опозиційний кандидат Мухаммаду Бухарі
  [10], це перша мирна і демократична передача влади в історії країни
• 29 березня — Іслам Карімов переобраний президентом Узбекистану
• 15 квітня — Європарламент ухвалив резолюцію, в якій названо геноцидом вбивство 1,5 млн вірменів турецькою армією в часи Першої світової війни^[11]
• 19 квітня — на загальних виборах у Фінляндії перемогу здобула опозиційна партія «Центр» на чолі з Юхою Сіпілею^[12]
• квітень — Туреччина відкликала посла у Ватикані після Франциск назвав трагедію вірменів геноцидом^[13]
• 26 квітня — чинний президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв здобув перемогу на позачергових президентських виборах з результатом 97,7 % голосів ^[14]
• 26 квітня — чинний президент Того Фор Гнассінгбе переобраний на третій термін^[15]
• 8 травня — Консервативна партія, яку очолює Девід Камерон, зайняла більшість місць у парламенті в результаті парламентських виборів
• 14 травня — уряд Японії затвердив закон, що скасовує заборону на ведення військових дій за кордоном, який діяв з моменту закінчення Другої світової війни^[16]
• 16 травня — єгипетський суд засудив поваленого президента Мохаммеда Мурсі до страти через масову втечу з в’язниці в 2011 році^[17]
• 21 травня — президент Киргизстану Алмазбек Атамбаєв підписав закон, яким приєднав країну до Євразійського економічного союзу ^[18]
• 24 травня — у другому турі президентських виборів у Польщі переміг кандидат від опозиційної партії Право і справедливість Анджей Дуда^[19]
• 7 червня — правляча у Туреччині ісламсько-консервативна «Партія справедливості і розвитку» перемогла на виборах, але втратила абсолютну більшість в парламенті^[20]
• 1 липня — Люксембург почав піврічне головування в Євросоюзі^[21]
• 5 липня — греки на референдумі понад 61 % голосів сказали «ні» пропозиціям міжнародних кредиторів^[22]
• 14 липня — у Відні між Іраном і «шісткою» міжнародних посередників підписано угоду щодо іранської ядерної програми ^[23]
• 20 липня — у Гавані та Вашингтоні відновлюють роботу посольства США і Куби^[24], закриті з 1961 року
• 24 липня — П’єр Нкурунзіза, попри протести, втретє став президентом Бурунді
• 29 липня — Росія на засіданні Ради безпеки ООН застосувала вето до резолюції про створення міжнародного трибуналу з розслідування катастрофи літака «Малайзійських авіаліній» Боїнг-777 рейсу Mh27 над територією України 17 липня 2014 року і загибелі 298 осіб^[25]
• 2 серпня — Індія і Бангладеш вирішили територіальну суперечку, обмінявшись анклавами^[26]
• 3 вересня — Конгрес Гватемали прийняв відставку президента Отто Переса, звинуваченого у корупційних злочинах ^[27]
• 14 вересня — Малкольм Тернбулл став новим лідером Ліберальної партії та прем’єр-міністром Австралії
• 14 вересня — у Греції Коаліція радикальних лівих сил (СІРІЗА) Алексіса Ципраса перемогла на дострокових парламентських виборах, набравши 35 % голосів^[28]
• 16 вересня — Україна запровадила масштабні санкції проти Росії
• 4 жовтня — за результатом виборах у Киргизії до парламенту пройшли шість партій
• 4 жовтня — на парламентських виборах у Португалії перемогу вибороли правоцентристи на чолі з чинним прем’єром Педру Пассушем Коелью, їхня коаліція «Португалія попереду» набрала 37 % голосів^[29].
• 11 жовтня — президентом Білорусі переобраний Олександр Лукашенко, який займав цей пост з 1994 року^[30].
• 19 жовтня — на парламентських виборах у Канаді перемогла опозиційна Ліберальна партія^[31], лідер лібералів Джастін Трюдо очолив уряд.
• 25 жовтня — у Польщі на виборах до Сейму перемогла партія Качинського «Право і Справедливість»^[32].
• 25 жовтня — колишній режисер і актор-комік Джиммі Моралес здобув перемогу на президентських виборах у Гватемалі^[33].
• 1 листопада — владна партія Туреччини Партія справедливості і розвитку виграла парламентські вибори з результатом у 49,4 %, отримала в парламенті 315 місць з можливістю сформувати однопартійний уряд ^[34].
• 7 листопада — лідери Тайваню та Китаю провели першу зустріч з моменту закінчення громадянської війни у 1949 році: президент Тайваню Ма Інцзю і лідер Китаю Сі Цзіньпін зустрілися в Сингапурі^[35].
• 8 листопада — у М’янмі на парламентських виборах перемогла опозиційна партія «Національна ліга за демократію» «„під проводом Аун Сан Су Чжі^[36].
• 9 листопада — регіональний парламент Каталонії ухвалив резолюцію, що проголошує вихід провінції зі складу Іспанії^[37].
• 22 листопада — опозиційний кандидат Маурісіо Макрі переміг на виборах президента Аргентини^[38]
• 20 грудня — в Іспанії на виборах перемогла Народна партія, але втратила змогу сформувати уряд самотужки^[39]

Збройні конфлікти[ред. | ред. код]

• 1 січня — НАТО розпочинає в Афганістані нову місію Resolute Support‘ (Рішуча підтримка), на зміну місії Міжнародних сил з підтримки безпеки в Афганістані (ISAF)^[40].
• 3 січня — ісламістське угруповання Боко Харам захопило місто Бага на північному сході Нігерії та військову базу, що там розташована^[41].
• 13 січня — внаслідок обстрілу бойовиками угруповання ДНР автобуса, що прямував до Донецька, 12 людей загинуло і 16 поранено.
• 20 січня — у столиці Ємену, місті Сана, шиїтські повстанці захопили президентський палац^[42].
• 21 січня — після 242 діб героїчної оборони українські вояки залишили зруйновані термінали донецького аеропорту^[43].
• 24 січня — внаслідок артилерійського обстрілу російськими терористами східних житлових кварталів Маріуполя загинуло 30 осіб та близько сотні отримали поранення.
• 26 січня — курдське ополчення, що протистоїть силам угрупування Ісламська держава, відвоювало у неї сирійське місто Кобані на кордоні з Туреччиною^[44].
• 27 січня — Верховна Рада України визнала Росію країною-агресором, а самопроголошені ДНР і ЛНР терористичними організаціями^[45].
• 29 січня — у Вуглегірськ увійшли танкові загони бойовиків, у місті розгорнулися запеклі бої^[46].
• 5 лютого — авіація Йорданії завдала перших авіаударів по позиціях Ісламської держави, відколи бойовики цього угруповання поширили відео спалення живцем полоненого йорданського пілота Моаза аль-Касасбеха
  [47].
• 10 лютого — російські терористи з Горлівки обстріляли з РСЗВ «Смерч» штаб антитерористичної операції і житлові квартали Краматорська. Загинули 17 людей, поранено понад 60, серед них вояки^[48].
• 12 лютого — у Мінську за підсумками 16-годинних зустрічей лідерів країн Нормандської четвірки і учасників контактної групи був прийнятий комплекс заходів з врегулювання конфлікту на сході України.
• 18 лютого — українські війська покинули Дебальцеве.
• 22 березня — в Ємені шиїтський рух хуті зайняв третє за величиною місто Таїз і місцевий аеропорт ^[49].
• 25 березня — очолювана Саудівською Аравією коаліція з десяти сунітських країн почали військову операцію в Ємені проти шиїтських повстанців, що захопили владу^[50]. До коаліції також входять Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Єгипет, Йорданія, Судан, Марокко і Пакистан.
• 29 березня — бойовики-суніти, опозиційні до Ісламської держави, захопили стотисячне місто і центр провінції Ідліб на північному заході Сирії^[51].
• 2 квітня — 147 людей були убиті в університеті на північному сході Кенії через напад бойовиків сомалійського ісламістського угруповання Аль Шабаб^[52].
• 17 травня — в Іраку угрупування Ісламська держава взяла під контроль місто Рамаді, столицю регіону Анбар.^[53] Влада провінції повідомила, що жертвами бойовиків у Рамаді стали, щонайменше, пів тисячі цивільних.
• 20 травня — бойовики Ісламської держави взяли під контроль Пальміру (Сирія)^[54].
• 3 червня — російсько-терористичні загони здійснили спробу наступу на Мар’їнку та втратили сотні бійців убитими та пораненими^[55].
• 16 липня — урядові війська відвоювали у повстанців-хоуситів найбільше портове місто Ємену Аден^[56].
• 25 липня — турецька авіація завдала ударів по позиціях курдів та Ісламської держави у Сирії та Іраку. У відповідь, Курдська робітнича партія оголосила про припинення перемир’я^[57].
• 27 серпня — вперше після початку військового протистояння з повстанцями-шиїтами Хусі війська Саудівської Аравії увійшли на території Ємену^[58].
• 26 вересня — Росія, Сирія, Ірак та Іран створили у Багдаді інформаційний центр для боротьби з Ісламською державою^[59].
• 28 вересня — таліби зайняли Кундуз, провінційний центр на півночі Афганістану^[60]
• 30 вересня — Рада Федерації РФ, (верхня палата парламенту), дала згоду на використання військово-повітряних сил країни на території Сирії^[61]. Вступ Росії у війну на боці сил Асада
• 25 листопада — турки збили російський винищувач Су-24, що перетнув кордон між Сирією і Туреччиною, внаслідок чого зібрано позачергове засідання НАТО^[62]
• 25 листопада — іракські урядові війська звільнили від бойовиків Ісламської держави місто Ер-Рамаді, що перебувало під контролем терористів багато місяців^[63]

Економіка[ред. | ред. код]

• 1 січня — Литва увійшла в єврозону.
• 15 січня — курс євро до швейцарського франка впав на 30 % через рішення Центробанку Швейцарії знизити процентну ставку до −0,75 % і відмовитися від мінімального курсу національної валюти до євро^[64]..
• 26 січня — Росія вперше відмовила невизнаному Придністров’ю у фінансовій допомозі^[65].
• 26 січня — міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s знизило довгостроковий і короткостроковий валютні рейтинги Російської Федерації до спекулятивного рівня BB+/B з інвестиційного BBB-/A-3^[66]..
• 5 лютого — Національний банк визнав неплатоспроможним банк «Надра» Дмитра Фірташа, який входить у групу найбільших фінустанов України^[67]
• 6 лютого — Національний банк України підвищив облікову ставку з 14 % до 19,5 %^[68]
• 23 лютого — три найбільших мобільних оператори України Київстар, МТС Україна і Астеліт (TM life :)) придбали ліцензії 3G на користування радіочастотним ресурсом для ІМТ-2000 (UMTS) в Україні^[69]
• 3 березня — Національний банк України визнав п’ятий за величиною банк країни Дельта Банк неплатоспроможним^[70].
• 4 березня — Національний банк України підвищив ставку рефінансування до 30 %^[71].
• 11 березня — Рада директорів Міжнародного валютного фонду схвалила надання Україні близько $17,5 млрд у рамках нової програми розширеного фінансування^[72].
• 9 квітня — найбільша компанія України Метінвест заявив про стан дефолту^[73].
• 15 квітня — Сенат Конгресу Аргентини схвалив проєкт уряду адміністрації Кристини Фернандес де Кіршнер про націоналізацію залізниць в країні^[74].
• 23 квітня — американські та британські регуляторні органи оштрафували Deutsche Bank на $2,5 млрд за спроби маніпулювати обліковими банківськими ставками^[75].
• 12 травня —“ Укрзалізниця» повідомила кредиторам про настання технічного дефолту за її внутрішніми боргами^[76].
• 14 травня — Газпром уперше програв суд по принциповій умові міжнародних контрактів «бери або плати»^[77]: Віденський арбітраж підтвердив право чеської «RWE Transgas» знижувати об’єми закупівель без штрафів.
• 29 червня — у Пекіні підписано акт про створення Азійського банку інфраструктурних інвестицій^[78], учасниками стали 57 держав, у тому числі Китай, Індія, Росія та Німеччина.
• 1 липня — Греція не перевела Міжнародному валютному фонду черговий платіж у розмірі 1,5 млрд євро, що означає визнання дефолту за борговими зобов’язаннями^[79].
• 23 липня — власник газети «Financial Times» ПІрсон узгодив продажу видання японській компанії Nikkei за $1.3 млрд^[80].
• 27 липня — після 20 років переговорів Казахстан у Женеві підписав протокол про приєднання до Світової організації торгівлі^[81].
• 3 серпня — Пуерто-Рико допустило дефолт за борговими зобов’язанням перед кредиторами^[82].
• 3 серпня — у Єгипті запустили друге русло Суецького каналу^[83].
• 1 вересня — найбільший російський авіаперевізник Аерофлот оголосив про придбання другої російської авіакомпанії Трансаеро за один рубль^[84], у результаті операції з’явиться авіакомпанія, яка займе рівно половину російського авіаринку
• 4 вересня — Газпром підписав угоду про будівництво «Північного потоку-2»^[85].
• 23 вересня — група китайських компаній уклала угоду з авіабудівною корпорацією Boeing про постачання 300 літаків на суму $38 млрд^[86], угода була підписана під час візиту голови КНР Сі Цзіньпіна у США.
• 5 жовтня — США, Японія, Нова Зеландія, В’єтнам, Канада, Австралія, Малайзія, Перу, Бруней, Сингапур, Чилі та Мексика досягли угоди за договором про Транстихоокеанське партнерство (Trans-Pacific Partnership)^[87].
• 8 жовтня — Київрада ввела мораторій на виплату зовнішніх боргів столиці, допустивши технічний дефолт^[88]
• 12 жовтня — корпорація «Dell» анонсувала придбання «EMC²» за $67 млрд, це найбільше придбання в історії ІТ-індустрії^[89]
• 25 жовтня — Україна припинила авіасполучення з РФ^[90], у відповідь Росія увела дзеркальні санкції.
• листопад — парламент прийняв безвізовий пакет законів та поправок для просування по шляху до безвізового режиму з ЄС. Серед них — антидискримінаціїні до ТК, антикорупційні тощо.
• 18 грудня — український уряд наклав мораторій на виплату Росії боргів на $3,5 млрд^[91].
• 18 грудня — США зняли 40-річне ембарго на експорт сирої нафти^[92].

Наука і техніка[ред. | ред. код]

• 10 січня — американська компанія «SpaceX» успішно запустила з мису Канаверал вантажний корабель «Dragon», але не змогла зберегти, як планувалося, перший ступінь ракети-носія «Falcon 9» для повторного використання.
• 2 лютого — Іран з космодрому в пустелі Деште-Кевір на півночі країни за допомогою ракети-носія Safir здійснив успішний запуск орбітального супутника «Fajr» («Світанок»)^[93].
• 11 лютого — «Європейське космічне агентство» здійснило запуск першого експериментального безпілотного космічного корабля багаторазового використання IXV (Intermediate eXperimental Vehicle)^[94].
• 23 лютого — в Україні відбувся конкурс на частоти мобільного зв’язку третього покоління за технологією UMTS. Ліцензію отримали усі три GSM оператори країни: Київстар, МТС Україна та Life:)
• 27 березня — ракета-носій «Союз-ФГ» з кораблем «Союз ТМА-16М», на борту якого перебуває космонавти «Роскосмосу» Геннадій Падалка та Михайло Корнієнко і астронавт НАСА Скотт Келлі, стартувала з Байконура на «Міжнародну космічну станцію»^[95]
• 12 квітня — Лінус Торвальдс випустив ядро Лінукс 4.0^[96].
• 20 квітня — поїзд на магнітній подушці японської компанії «Central Japan Railway» встановив новий рекорд швидкості, розігнавшись у ході тестових випробувань до 603 км/год^[97][98].
• 7 травня — новітній військово-транспортний літак Ан-178 здійснив свій перший політ^[99].
• 23 липня — космічний корабель «Союз ТМА-17М», у команді якого росіянин Олег Кононенко, японський астронавт Кіміі Юі і астронавт НАСА Челл Ліндгрен, почав місію на МКС^[100].
• 19 серпня — Японія запустила безпілотний космічний корабель «Коноторі» («Лелека») до Міжнародної космічної станції^[101].
• 2 вересня — з космодрому Байконур стартувала ракета-носій «Союз-ФГ» з пілотованим кораблем «Союз ТМА-18», в екіпажі якого космонавт Сергій Волков, астронавт Андреас Могенсен і космонавт Айдин Аїмбетов^[102].
• 22 грудня — ракета-носій Falcon 9 приватної американської компанії SpaceX вивела на орбіту 11 супутників зв’язку, після чого успішно повернулася на землю.

Культура[ред. | ред. код]

UNESCO: Рік Малевича

Суспільство[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Аварії та катастрофи[ред. | ред. код]

• 4 лютого — у Тайбеї в аварії турбогвинтового літака «ATR-72-600» тайванської авіакомпанії «TransAsia Airways», що здійснював внутрішній рейс з Тайбея на архіпелаг Цзіньмень у Тайванській протоці, загинуло 35 людей з 58 на борту^[120].
• 4 березня — внаслідок вибуху на шахті імені Засядька в Донецьку загинули 33 гірники^[121].
• 14 березня — тропічний циклон «Пем» вдаривши по Вануату вбив 24 людини та зруйнував 90 % будівель у столиці Порт-Віла^[122].
• 24 березня — літак A320 авіакомпанії Germanwings, що летів маршрутом Барселона-Дюссельдорф, розбився у французьких Альпах біля у міста Барселонетт, зі 146 людей на борту ніхто не вижив^[123].
• 2 квітня — великий автономний морозильний траулер «Далекий Схід» з командою 130 чоловік на борту затонув в Охотському морі за 250 км на південь від Магадана, загинуло 54, пропали 15 моряків^[124].
• 14 квітня — у результаті аварії судна, що прямувало з Лівії до Італії, загинули близько 400 мігрантів^[125].
• 19 квітня — щонайменше 800 осіб загинули при аварії судна з біженцями у Сицилійській протоці в 100 км від лівійських берегів^[126].
• 25 квітня — у Непалі стався найпотужніший за 80 років землетрус силою 7.9 балів, загинули понад 8 тисяч людей^[127][128].
• 9 травня — в Іспанії біля аеропорту Севільї розбився військово-транспортний літак «Airbus A400M», який проходив випробування; загинуло 4, важко поранені 2 члени екіпажу^[129].
• 18 травня — на північному заході Колумбії внаслідок зсуву ґрунту загинули щонайменше 63 людини^[130].
• 2 червня — катастрофа туристичного теплохода «Східна зоря» на річці Янцзи у південній китайській провінції Хубей забрала життя 442 людей, виплили лише 12^[131][132].
• 30 червня — в Індонезії військово-транспортний літак «С-130 Hercules» впав на житлові райони міста Медан, загинуло щонайменше 30 людей^[133].
• 12 серпня — у китайському портовому місті Тяньцзінь прогриміли сильні вибухи через детонацію на складі небезпечних речовин, частина міста повністю зруйнована, сотні поранених і десятки загиблих^[134].
• 11 вересня — від поривів вітру будівельний кран впав на мечеть Масджид аль-Харам у Мецці, загинуло 107, постраждали 238 осіб^[135].
• 16 вересня — цунамі і землетрус (8,4 бали за шкалою Ріхтера) у Чилі зі смертельними наслідками.
• 2 жовтня — 237 осіб стали жертвами зсуву в поселенні Санта-Катаріна-Пінула у Гватемалі^[136][137].
• 26 жовтня — землетрус магнітудою 7,5 забрав сотні життів в Афганістані та Пакистані^[138].
• 31 жовтня — лайнер Аеробус А321 російської компанії Когалимавіа, що виконував рейс Шарм-еш-Шейх-Петербург, розбився над Синаєм, загинули всі 224 людини на борту. Це найбільша катастрофа в історії російської і радянської авіації.
• 31 жовтня — у нічному клубі в Бухаресті, де перебували близько 400 чоловік, виникла пожежа під час піротехнічного шоу, загинуло 60 людей^[139]. Після трагедії прем’єр-міністр Румунії Віктор Понта подав у відставку^[140].

дивись також Категорія:Народились 2015

дивись також Категорія:Померли 2015

• 10 січня — Франческо Розі, італійський режисер.
• 10 січня — Олена Образцова, радянська оперна співачка, народна артистка СРСР ().
• 22 січня — Абдалла ібн Абдель Азіз ас-Сауд, король Саудівської Аравії ().
• 25 січня — Деміс Руссос, грецький співак і музикант ().
• 29 січня — Колін Маккалоу, австралійська письменниця, авторка роману «Ті, що співають у терені» ().
• 29 січня — Віктор Шпортько, український співак, тенор, народний артист України ().
• 30 січня — Франсеск Торрес Монсо, іспанський скульптор.
• 31 січня — Ріхард фон Вайцзеккер, федеральний президент Німеччини в 1984—1994 роках ().
• 1 лютого — Іса Мунаєв, чеченський військовик, бригадний генерал Збройних сил ЧРІ, командир «Батальйону імені Дудаєва» під час Війни на сході України.
• 2 лютого — Андрій Кузьменко, український співак і продюсер, лідер гурту «Скрябін» ( 1968).
• 21 лютого — Михайло Коман, український футболіст та тренер.
• 21 лютого — Олексій Губарєв, льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор.
• 24 лютого —Мефодій (Кудряков), предстоятель УАПЦ блаженнійший митрополит ( 1949).
• 27 лютого — Борис Нємцов, російський опозиційний політик ( 1959).
• 28 лютого — Михайло Чечетов, народний депутат України II, V, VI, VII скликань ( 1953).
• 8 березня — Григоріс Буніатян, архієпископ, Глава Української єпархії Вірменської апостольської церкви ‎( 1946).
• 9 березня — Станіслав Мельник, народний депутат України V, VI, VII скликань ( 1961).
• 9 березня — Фрай Отто, німецький архітектор, лауреат Прітцкерівської премії 2015 (посмертно).
• 10 березня — Наталія Дубровська, українська акторка театру та кіно, Заслужена артистка України.
• 12 березня — Террі Прачетт, британський письменник-фантаст ( 1944).
• 12 березня — Олександр Пеклушенко, народний депутат України IV, V, VI скликань ( 1954).
• 20 березня — Янукович Віктор Вікторович, народний депутат України V, VI, VII скликань, син екс-президента України Віктора Януковича ( 1981).
• 23 березня — Лі Куан Ю, перший прем’єр-міністр Сінгапура, один з творців сінгапурського економічного дива ().
• 27 березня — Тумас Транстремер, шведський поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 2011 року.
• 13 квітня — Гюнтер Грасс, німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1999 року.
• 15 квітня — Калашніков Олег Іванович, народний депутат України V скликання, убитий ( 1962).
• 16 квітня — Бузина Олесь Олексійович, антиукраїнський журналіст, публіцист, есеїст, телеведучий, убитий ( 1969).
• 24 квітня — Владислав Бартошевський, польський державний і політичний діяч, дипломат, історик, публіцист.
• 27 квітня — Джин Фуллмер, американський боксер середньої вагової категорії. Володів титулом чемпіона світу і титулом чемпіона Національної боксерської асоціації.
• 2 травня — Майя Плісецька, радянська російська балерина, народна артистка СРСР.
• 9 травня — Кенан Еврен, 7-ий президент Туреччини у 1980—1989, помер у в’язниці, де відбував пожиттєвий строк за державний заколот 1980.
• 14 травня — Бі Бі Кінг, король блюзу.
• 23 травня — Джон Форбс Неш, американський математик, лауреат Нобелівської премії з економіки 1994 року.
• 2 червня — Ірвін Роуз, американський біолог, лауреат Нобелівської премії з хімії 2004 року.
• 4 червня — Леонід Плющ, український математик, публіцист, учасник правозахисного руху в СРСР.
• 7 червня — Крістофер Лі, англійський актор і музикант
• 9 червня — Джеймс Ласт, німецький композитор, аранжувальник і диригент.
• 10 червня — Володимир Бойко, голова правління і генеральний директор ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» ()
• 15 червня — Фріске Жанна Володимирівна, російська естрадна співачка, кіноактриса ( 1972).
• 29 червня — Йозеф Масопуст, чехословацький футболіст, володар «Золотого м’яча-1962».
• 10 липня — Омар Шариф, єгипетський кіноактор, сценарист і кінорежисер.
• 27 липня — Абдул Калам, президент Індії у 2002—2007.
• 3 серпня — Роберт Конквест, британський дипломат, історик, літератор, совєтолог і дослідник Голодомору.
• 12 серпня — Ігор Єремеєв, український бізнесмен і політик, народний депутат України …скликань.
• 23 жовтня — Лубківський Роман Мар’янович, український письменник-перекладач, дипломат, шевченківський лауреат ( 1941).
• 30 листопада — Ельдар Рязанов, радянський і російський кіно- і телережисер, поет. Народний артист СРСР

Шевченківська премія[ред. | ред. код]

1. ↑ Вірменія стала членом Євразійського економічного союзу // УНІАН
2. ↑ У Хорватії вперше обрали президентом жінку // BBC
3. ↑ Італійський президент подав у відставку
4. ↑ Парламент Таїланду оголосив імпічмент екс-прем’єру, заборонивши їй займатися політикою. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015. 
5. ↑ Греція: на виборах лідирує СІРІЗА
6. ↑ [1] Новим президентом Італії обрано 73-річного суддю Серджіо Маттареллу]
7. ↑ Правящая партия Таджикистана сохранила позиции в парламенте
8. ↑ Росія заявила про вихід з Договору про звичайні збройні сили в Європі
9. ↑ Ісландія відкликала заявку на вступ до ЄС // BBC
10. ↑ У Нігерії опозиціонер уперше виграв президентські вибори
11. ↑ Європарламент визнав убивства вірмен у Туреччині геноцидом
12. ↑ На виборах у Фінляндії перемогли центристська опозиція та праві євроскептики
13. ↑ Turcja i Armenia w cieniu Wielkiej Tragedii
14. ↑ Назарбаєв «несподівано» переміг на президентських виборах у Казахстані
15. ↑ Президент Того переизбрался на новый срок // газета. ru
16. ↑ Японці знову зможуть воювати за кордоном
17. ↑ Екс-президента Єгипту Мурсі засудили до страти
18. ↑ Киргизстан приєднався до путінського Євразійського економічного союзу
19. ↑ Коморовський визнав поразку в президентських виборах
20. ↑ Партія Ердогана втратила більшість у парламенті Туреччини
21. ↑ Люксембург починає головування в Євросоюзі
22. ↑ Голова Єврогрупи назвав результати референдуму в Греції «дуже сумними»
23. ↑ Радбез ООН схвалив резолюцію щодо Ірану
24. ↑ Вперше за 50 років відновлюють роботу посольства США і Куби
25. ↑ В російському МЗС спробували пояснити скандальне вето в ООН щодо трибуналу МН17
26. ↑ Індія і Бангладеш вирішили унікальну суперечку за території, обмінявшись анклавами
27. ↑ Президент Гватемали подав у відставку через корупційний скандал
28. ↑ Партія Ціпраса виграла вибори в Греції, набравши 35,47 % голосів
29. ↑ Вибори у Португалії: перемогу здобула партія влади // euronews
30. ↑ Лукашенко переобраний на п’ятий термін: офіційні результати. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2018. 
31. ↑ На парламентських виборах у Канаді перемагає Ліберальна партія
32. ↑ У Польщі на виборах до Сейму перемагає партія Качинського «Право і Справедливість»
33. ↑ Актор-комік здобув переконливу перемогу на президентських виборах у Гватемалі
34. ↑ Вибори в Туреччині: партія Ердогана сформує однопартійний уряд
35. ↑ Лідери Тайваню та Китаю проводять історичну зустріч
36. ↑ М‘янма: партія Су Чжі здобуває більшість у парламенті
37. ↑ Каталонія прийняла резолюцію про незалежність
38. ↑ Новий президент Аргентини Макрі склав присягу
39. ↑ Вибори в Іспанії: кінець двопалатної системи і втрата контролю над парламентом
40. ↑ НАТО розпочинає нову місію в Афганістані // espreso.tv
41. ↑ Ісламісти в Нігерії захопили військову базу // Бі-Бі-Сі
42. ↑ Президент Ємену під час нападу повстанців-шиїтів на палац не перебував у ньому
43. ↑ У штабі АТО пояснили, чому відступили кіборги
44. ↑ Курди відбили сирійське місто Кобані у Ісламської держави
45. ↑ Рада визнала Росію країною-агресором
46. ↑ У Вуглегірськ увірвалися танки бойовиків, йде бій
47. ↑ Йорданія атакувала позиції Ісламської Держави після вбивства пілота
48. ↑ Помер ще один постраждалий від обстрілу в Краматорську
49. ↑ В Ємені бойовики захопили третє за величиною місто
50. ↑ Саудівська Аравія і дев’ять країн почали військову операцію в Ємені
51. ↑ Бойовики-суніти захопили стотисячне місто Ідліб у Сирії
52. ↑ Напад на університет Кенії: загинули більше 140 людей // BBC
53. ↑ В Іраку Ісламська держава взяла під контроль місто Рамаді
54. ↑ Ісламська Держава взяла під контроль Пальміру
55. ↑ Під Мар’їнкою противник втратив близько 150 осіб — Лисенко
56. ↑ Аден відвоювали від повстанців-шиїтів
57. ↑ Курди оголосили про кінець перемир’я через авіанальоти Туреччини
58. ↑ Саудівська Аравія вторглася на північ Ємену Детальніше читайте на УНІАН: http://www. unian.ua/world/1116268-saudivska-araviya-vtorglasya-na-pivnich-emenu.html
59. ↑ Россия, Сирия, Ирак и Иран создали информационный центр для борьбы с ИГ
60. ↑ Афганське військо почало контрнаступ на Кундуз
61. ↑ Рада Федерації дала згоду на використання ВПС Росії в Сирії
62. ↑ НАТО проведе позачергове засідання через збитий Туреччиною Су-24
63. ↑ АРМІЯ ІРАКУ ЗВІЛЬНИЛА ВІД ІД МІСТО РАМАДІ ТА ГОТУЄ НАСТУП НА МОСУЛ
64. ↑ Курс евро к швейцарскому франку рухнул на 30 % из-за решений Центробанка Швейцарии // газета.ru
65. ↑ Росія вперше відмовила Придністров’ю у фінансовій допомозі
66. ↑ Standard & Poor’s знизило рейтинг Росії до сміттєвого
67. ↑ Нацбанк визнав банк Надра банк Фірташа неплатоспроможним
68. ↑ НБУ підвищив з 6 лютого облікову ставку з 14 % до 19,5 %. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 5 лютого 2015. 
69. ↑ МТС, Київстар та Life:) придбали ліцензії на 3G зв’язок
70. ↑ НБУ визнав Дельта Банк Лагуна і ще два банки неплатоспроможними
71. ↑ Нацбанк підвищив ставку рефінансування з завтрашнього дня до 30 %
72. ↑ МВФ вирішив надати кредит Україні
73. ↑ Метінвест заявив про стан дефолту. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015. 
74. ↑ Аргентина национализировала железные дороги
75. ↑ Deutsche Bank оштрафували на рекордну суму
76. ↑ У Мінфіні пояснили, що означає для України дефолт «Укрзалізниці»
77. ↑ Не бери и не плати // газета.ru
78. ↑ Более 50 стран основали новый азиатский банк
79. ↑ Греція вчасно не виплатила борг перед МВФ
80. ↑ Газету Financial Times викупає японський медіагігант Nikkei за 1,3 млрд доларів — Marketwatch
81. ↑ Казахстан вступив до СОТ — Назарбаєв^{[недоступне посилання з грудня 2018]}
82. ↑ Пуерто-Рико допустило дефолт за борговими зобов’язанням перед кредиторами
83. ↑ У Єгипті запустили другий Суецький канал
84. ↑ Російський «Аерофлот» купить «Трансаеро» за один рубль
85. ↑ «Газпром» підписав угоду про будівництво «Північного потоку-2»
86. ↑ Boeing підписав з китайцями рекордний контракт на $38 мільярдів
87. ↑ США і 11 країн досягли найбільшої за 20 років торгової угоди
88. ↑ Київрада з 6 листопада вводить мораторій на виплату зовнішніх боргів столиці
89. ↑ Найбільша угода в історії IT-галузі: Dell купує EMC за 67 мільярдів
90. ↑ Україна і Росія офіційно припинили авіасполучення
91. ↑ Як Київ відмовився повертати російський борг
92. ↑ [Барак Обама дозволив зняття ембарго на експорт нафти]
93. ↑ Иран запустил на орбиту спутник Fajr
94. ↑ Європа запустила перший багаторазовий міні-космоліт
95. ↑ Ракета-носій «Союз» стартувала з Байконура
96. ↑ Linux 4. 0 released
97. ↑ Японці розігнали поїзд до 590 км за годину
98. ↑ У Японії поїзд встановив світовий рекорд швидкості
99. ↑ Перший політ новітнього українського АН-178 (фото, відео)
100. ↑ Кораблю «Союз» з проблемами вдалося пристикуватися до МКС
101. ↑ Японія успішно запустила безпілотний корабель «Коноторі» до МКС
102. ↑ Космічний корабель «Союз» з астронавтами на борту успішно стартував на МКС
103. ↑ «Золотого ведмедя» на Берлінале отримала іранська стрічка «Таксі»
104. ↑ Кількість загиблих у Парижі під час нападу на редакцію Charlie Hebdo зросла до 12
105. ↑ Корпорація BBC зняла заборону на зображення пророка Мухаммеда // УНІАН
106. ↑ Куба звільнила з в’язниць всіх дисидентів зі списку США // espreso.tv
107. ↑ Ісламісти знищили безцінні культурні пам’ятки у Мосулі
108. ↑ Рада остаточно поховала свято 23 лютого і оголосила 14 жовтня вихідним
109. ↑ Туніс втратить півмільярда доларів через нещодавній теракт
110. ↑ Артемівська міськрада повернула місту історичну назву — Бахмут
111. ↑ В ході побиття камінням шайтана в Мецці загинули понад 300 осіб
112. ↑ Кількість жертв тисняви поблизу Мекки зросла до 769 людей
113. ↑ AP: число жертв давки в Мекке выросло до 2177
114. ↑ Сибір наш. Китайським сім’ям дозволили мати по двоє дітей
115. ↑ Число загиблих в результаті вибухів і стрілянини в Парижі зросло до 60 осіб 
116. ↑ Блаттер оголосив, що йде з посади президента ФІФА
117. ↑ Збірна України посіла 8-е місце в загальнокомандному заліку на Європейських іграх в Баку. УНІАН. 28 червня 2015. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 4 травня 2021. 
118. ↑ ZIK: Офіційно: Російські легкоатлети дискваліфіковані IAAF на невизначений термін
119. ↑ IAAF дисквалифицировала Россию
120. ↑ Кількість жертв авіакатастрофи в Тайвані зросла вже до 35 осіб
121. ↑ Сьогодні в Україні день жалоби за загиблими на шахті ім. Засядька
122. ↑ Кількість жертв урагану в Вануату досягла 24
123. ↑ Уряд Франції підтвердив катастрофу авіалайнеру A320, ніхто не вижив
124. ↑ Озвучені можливі причини катастрофи траулера «Далекий Схід»
125. ↑ Катастрофа у Середземному морі — загинуло близько 400 людей
126. ↑ Жертвами корабельної аварії у Середземному морі стали 800 осіб
127. ↑ У Непалі стався найпотужніший за 80 років землетрус, кількість загиблих наближається до 800
128. ↑ Число жертв землетрусу в Непалі перевищило 8,4 тис. осіб // РБК-Україна
129. ↑ В Іспанії розбився військово-транспортний літак // DW
130. ↑ У Колумбії через зсув ґрунту загинули десятки людей
131. ↑ Катастрофа корабля у Китаї: кількість жертв зросла до 396
132. ↑ Офіційні дані: в результаті аварії теплохода в Китаї загинули 442 людини, вижили тільки 12
133. ↑ В ІНДОНЕЗІЇ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІТАК ВПАВ НА ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ
134. ↑ Вибух у Китаї: 21 тонна тротилу спопелила автомобілі, зруйнувала естакади та будівлі
135. ↑ Падіння крана на мечеть у Мецці: кількість жертв зросла до 107 осіб
136. ↑ У Гватемалі кількість жертв зсуву ґрунту перевищила 130 осіб
137. ↑ Кількість жертв зсуву в Гватемалі зросла до 237
138. ↑ Число жертв землетрусу в Афганістані та Пакистані зросло до 243
139. ↑ Кількість загиблих в результаті пожежі в клубі Бухареста збільшилася до 60
140. ↑ Прем’єр Румунії Понта йде у відставку після протестів

Ст. 15 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності Зміни, що стосуються ліцензіата або назви виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню від 02.

03.2015 № 222-VIII Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності Стаття 15 Коментар

1. У разі зміни серії та номера паспорта ліцензіата — фізичної особи — підприємця, який через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомив про це відповідний орган державної податкової служби та має відповідну відмітку у паспорті, він невідкладно подає до органу ліцензування повідомлення про таку зміну, додавши до нього копію (фотокопію) паспорта з відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

 

2. Ліцензіат зобов’язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами, але не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін.

 

3. У разі зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат:

 

у разі доповнення переліку новими документами — повинен подати до органу ліцензування документи, якими доповнено перелік, протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни;

 

у разі зміни форми відомостей, що додаються до заяви про отримання ліцензії і складаються здобувачем ліцензії, — подає органу ліцензування відомості, форму яких змінено, за новою формою протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни.

 

4. Якщо ліцензіат припиняється в результаті злиття, приєднання чи перетворення і його правонаступник має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, провадити у строк, що не перевищує трьох місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов’язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

 

5. Якщо ліцензіат припиняється в результаті поділу, то лише один правонаступник за згодою правонаступників має право провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію. Такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням ліцензії на його провадження, провадити у строк, що не перевищує шести місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов’язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

 

6. Правонаступник має повідомити про початок своєї господарської діяльності, вид якої підлягає ліцензуванню, відповідний орган ліцензування. Протягом встановленого частинами четвертою і п’ятою цієї статті відповідного строку правонаступник вважається ліцензіатом.

 

7. Право на здійснення виду господарської діяльності, на який отримано ліцензію, може переходити від ліцензіата, що був фізичною особою — підприємцем, до іншої фізичної особи, яка є її спадкоємцем. Така ліцензія ліцензіата підлягає у місячний строк переоформленню органом ліцензування на ім’я спадкоємця з дати набуття ним такого права, за умови відповідності спадкоємця вимогам відповідних ліцензійних умов.

У разі виникнення такої підстави для переоформлення ліцензії спадкоємець зобов’язаний протягом місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії та документи (їх копії (фотокопії), засвідчені спадкоємцем), що підтверджують наявність підстав для переоформлення ліцензії.

Зміна найменування ліцензіата (акціонерного товариства) у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку із перетворенням ліцензіата (акціонерного товариства) в інше господарське товариство не є підставою для переоформлення ліцензії. У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданої раніше такому товариству відповідної чинної ліцензії.

Вимагання додаткових документів, не передбачених цим Законом, для переоформлення ліцензії забороняється.

Рішення про переоформлення ліцензії підлягає оприлюдненню на порталі електронних сервісів не пізніше робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

У разі переоформлення ліцензії, виданої на паперовому носії, орган ліцензування приймає рішення про визнання ліцензії, що була переоформлена, недійсною.

Непереоформлена у встановлений строк ліцензія є недійсною і підлягає анулюванню, крім випадку, передбаченого абзацом третім цієї частини.

8. У разі звуження ліцензіатом провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, на певну частину він подає до органу ліцензування заяву про звуження провадження ним цього виду господарської діяльності, в якій зазначає таку частину виду господарської діяльності, до якої він звузив провадження цього виду господарської діяльності. На підставі такої заяви орган ліцензування протягом п’яти робочих днів з дати її надходження приймає рішення про звуження провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

 

9. У разі наміру ліцензіата розширити провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, який провадиться ним частково, додатковою частиною він подає до органу ліцензування заяву про розширення провадження такого виду господарської діяльності, в якій зазначає вид господарської діяльності, до якого він має намір розширити свою діяльність (повністю або частково, доповнений додатковою частиною), відповідно до переліку видів господарської діяльності, визначених статтею 7 цього Закону, разом з документами згідно з відповідними ліцензійними умовами.

 

Заява про розширення провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вважається заявою про отримання ліцензії в частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, та розглядається органом ліцензування за аналогією з порядком розгляду заяви про отримання ліцензії. Плата за надання ліцензії в частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, справляється як за отримання нової ліцензії відповідно до частини першої статті 14 цього Закону, якщо інше не передбачено законом.

 

10. Дані про рішення органу ліцензування щодо розширення або звуження виду господарської діяльності ліцензіата вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у строк та в порядку, встановлені для видачі ліцензії.

 

11. Ліцензіат набуває право на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, у розширеному вигляді у термін, встановлений частиною дев’ятою статті 13 цього Закону.

 

12. Повідомлення та заяви, що складаються ліцензіатами відповідно до цієї статті, повинні містити найменування та ідентифікаційний код ліцензіата — юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків ліцензіата — фізичної особи — підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті) згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Ліцензування як один із важелів державного регулювання підприємницької діяльності

Підприємництво як одне з фундаментальних засад державницької політики полягає в реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність. Відповідно до статті 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Насамперед, це право базується на свободі підприємницької діяльності, яка полягає в здійсненні на власний розсуд і ризик особою господарської діяльності, не забороненої законом, з метою одержання прибутку.

Водночас, конституційне право громадян на підприємницьку діяльність породжує і відповідні обов’язки по відношенню до інших учасників господарських відносин. За Конституцією України використання будь-ким своєї власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41).

Тобто, такі взаємовідносини передбачають дотримання певних правил поведінки як суб’єктів господарювання, так і державних органів, уповноважених здійснювати регулюючі та контролюючі функції, забезпечувати прозорість та конкурентоспроможність у сфері ринкових відносин.

Суттєвим важелем державного впливу на процес здійснення господарської діяльності є її ліцензування, що на законодавчому рівні врегульовує гарантоване Конституцією право на здійснення підприємницької діяльності, проте за умови отримання відповідної ліцензії.

Законодавчим фундаментом ліцензування став Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі – Закон), який визначив види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановив державний контроль у цій сфері та передбачив відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Під ліцензійними умовами розуміється установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні визначеного виду господарської діяльності.

Отже, в розумінні Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні та офіційному визнанні державою за визначеними суб’єктами господарювання прав на заняття окремими видами господарської діяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а також здійсненні контролю за фактично здійснюваними діями.

Основні напрямки державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її проведення визначаються Верховною Радою; реалізація ж цієї політики покладена на Кабінет Міністрів та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати ліцензування певних видів господарської діяльності.

Згаданим Законом визначено компетенцію спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, органів ліцензування, експертно-апеляційної ради, створюваної при спеціально уповноваженому органі. Останній, зокрема, розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, разом з органом ліцензування затверджує ліцензійні умови здійснення певного виду господарської діяльності і порядок контролю за їх додержанням, веде Єдиний ліцензійний реєстр. Для виконання своїх повноважень цей орган організовує свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що ним затверджуються.

Перелік органів ліцензування затверджений постановою Кабінету Міністрів від 14 листопада 2000 року за № 1698. Цим Переліком визначені органи ліцензування та види господарської діяльності, що ліцензуються зазначеними органами. Вони оформляють, видають і переоформляють ліцензії, їх дублікати на певні види діяльності. Вони ж приймають рішення про визнання ліцензій недійсними, анулюють їх.

Видача ліцензій органом ліцензування проводиться за заявою суб’єкта господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Законом передбачено, що до заяви про видачу ліцензії додаються документи, визначені статтею 10 вказаного Закону, а саме: копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Проте, для окремих видів господарської діяльності Закон передбачає ряд додаткових документів, вичерпний перелік яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756. Наявність таких документів обумовлена необхідністю, перш за все, для органу ліцензування як підтвердження спроможності суб’єкта господарювання провадити заявлений вид господарської діяльності та належне виконання ним ліцензійних умов.

Слід зазначити, що останнім часом прослідковується тенденція до збільшення переліку таких документів, що, з одного боку, додає проблем суб’єкту господарювання, а з іншого – убезпечує орган ліцензування від прийняття необ’єктивних рішень, беручи до уваги те, що Законом встановлено право суб’єкта господарювання в судовому порядку оскаржувати рішення про відмову у видачі ліцензії.

Державний нагляд за дотриманням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Ним, а також іншими органами ліцензування здійснюється контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.

Так, стислий огляд положень основного законодавчого акту у сфері ліцензування, на перший погляд, змальовує нам досить чіткий механізм регулювання у визначеній сфері. Проте, реалізація його на практиці висуває перед суб’єктами господарювання ряд проблем, пов’язаних, зокрема, з надмірною бюрократизацією та постійним варіюванням переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Одержання ліцензій для здійснення певних видів господарської діяльності потребує багато часу та ресурсів суб’єктів господарювання. Сфера ліцензування перетворилася на одну з найбільш корумпованих та стала механізмом адміністративного тиску на суб’єктів господарювання, в деяких випадках механізм ліцензування використовується для неправомірного обмеження конкуренції під час здійснення господарської діяльності. Все це створює передумови для перегляду запровадженого порядку ліцензування та внесення змін до низки положень базових законів з метою спрощення процесу ліцензування та уникнення порушень вимог законодавства у цій сфері.

Кінець 2008 – початок 2009 року поставив перед економікою країни, і підприємництвом зокрема, нові випробування. Нагальною постає проблема «виживання» в умовах тяжкої фінансової кризи. Держава шукає нових шляхів та дієвих важелів, зокрема, для вирішення проблем бізнесу. У своїй Програмі діяльності «Подолання впливу світової фінансово – економічної кризи та поступальний розвиток», затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008 року № 1107, Уряд спрямовує свої зусилля на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва шляхом зняття адміністративних та регуляторних бар’єрів на шляху розвитку малого та середнього бізнесу, упорядкування та спрощення процедури отримання документів дозвільного характеру. Одним із шляхів реалізації цих завдань Уряд вбачає в перегляді базових положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що має на меті скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та запровадження для окремих видів діяльності безстрокового терміну дії ліцензії.

Таким чином, започаткований кілька років назад процес удосконалення процедури ліцензування не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Так, 18 березня 2009 року Верховною Радою України прийнято за основу проект Закону України від 17 квітня 2008 року № 2391 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо принципів державної політики у сфері ліцензування)». Згідно із змінами, які проектом передбачено внести до частини першої статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», основними принципами державної політики у сфері ліцензування, в тому числі, мають бути:

• встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України та визначення його особливостей для окремих видів господарської діяльності, що зумовлені специфікою їх провадження, в законах, що регулюють відносини у відповідній сфері, крім порядку ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві;
• ліцензування окремого виду господарської діяльності запроваджується у разі, коли недостатньо засобів державного регулювання господарської діяльності, визначених відповідним Законом.

Крім того, законопроектом передбачається внести зміни в ряд статей Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що стосуються визначення повноважень органів ліцензування та контролю у сфері ліцензування.

Прийняття та реалізація цього законопроекту сприятиме створенню належних умов провадження господарської діяльності, уникненню подвійного ліцензування, зменшенню надмірного адміністративного контролю у сфері ліцензування, а також позитивно вплине на активізацію та розвиток інвестиційної діяльності і підвищить ефективність державного нагляду шляхом узгодження дій контролюючих органів.

Крім того, на даний час у Верховній Раді України знаходиться ряд законопроектів, якими передбачається вилучити зі сфери впливу Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» такі види господарської діяльності, як теплопостачання; централізоване водопостачання та водовідведення; виробництво та імпорт хімічних джерел струму. А з іншого боку, навпаки, передбачається обов’язкове отримання ліцензії підприємствами, які реалізують авіаційні двигуни, деталі та комплектуючі до них, авіаційне обладнання та іншу авіаційну техніку, здійснюють діяльність з розробки, виробництва, реалізації, ремонту технічних та інших засобів реабілітації та надання послуг з обслуговування зазначених засобів реабілітації (законопроекти прийняті за основу 18.03.2009р.)

Водночас, практичний аналіз процесу реформування у сфері ліцензування вказує на його пряму залежність від коливань економічних процесів в країні, що, в певній мірі, забезпечує його постійність та передбачуваність. Враховуючи складнощі та нестабільність сучасної економіки, нагальною стає потреба в існуванні такого механізму, який би обумовлював критерії, за наявності яких може бути запроваджено нове ліцензування.

Так, наприклад, потреба в запровадженні ліцензування певного виду господарської діяльності повинна об’єктивно випливати з особливих умов здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для споживачів, суспільства. Необхідність одержання документів дозвільного характеру має визначатися, виходячи зі ступеня ризику виду діяльності для безпеки населення і довкілля.

Крім того, на сьогоднішній день існує чимало спірних питань з приводу необхідності застосування визначеного Законом порядку ліцензування в окремих сферах господарської діяльності, зокрема, таких як комунальна, соціальна, енергетична, сфера природних монополій, оскільки, враховуючи специфіку провадження цих видів діяльності, їх важко підігнати під чіткі рамки згаданого Закону. При цьому, слушною є думка про те, що специфіка ліцензування таких видів господарської діяльності має бути встановлена спеціальними законами, але порядок ліцензування має бути єдиним. Саме такий підхід може запобігти постійному коригуванню встановленого Законом переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та забезпечить переважання норм базового закону про ліцензування у законах, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Разом з тим, на шляху удосконалення системи ліцензування слід звернути увагу на невиправдано високий ступінь централізації функцій. Зосередження функцій ліцензування в центральних органах виконавчої влади створює труднощі як для суб’єктів господарювання, пов’язані із збільшенням часу та коштів для отримання ліцензії, так і для самих органів ліцензування в частині здійснення контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.

Вирішити ці проблеми вбачається можливим за допомогою введення більшої децентралізації системи ліцензування шляхом передачі як окремих, так і всіх функцій з ліцензування окремих видів господарської діяльності на місцевий рівень влади.

Таким чином, реформування системи ліцензування є завданням часу. Держава має йти назустріч підприємцям та не використовувати ліцензування для задоволення інтересів певних осіб. Ліцензування має стати для підприємця не тягарем, а керівним механізмом для реалізації ним свого конституційного права, який би забезпечив втілення в життя основних принципів державної політики у сфері ліцензування, визначених Законом, та спрямував підприємництво, насамперед, для підвищення добробуту громадян та держави вцілому.

Провідний спеціаліст відділу
законодавства з питань промисловості
та прав споживачів департаменту
цивільного законодавства
та підприємництва
Міністерства юстиції України
Олена Демяненко

Видача ліцензії на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами

Назва послуги: Видача ліцензії на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами

Адміністративний збір: безоплатно

Строк надання послуги: 10 робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії.

Результат надання: Видача ліцензії. Залишення без розгляду заяви. Відмова у видачі ліцензії.

Способи отримання результату: Особисто заявникові або представнику за довіреністю або надсилається поштою.

Підстави для відмови: Підстави для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду: 1) підписані документи, що додаються до заяви для отримання ліцензії, подані не в повному обсязі; 2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії: підписаний особою, яка не має на це повноважень; оформлений із порушенням вимог цього Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі — Закон), складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з Законом; 3) подання заяви з порушенням строків, передбачених Законом; 4) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відомостей про здобувана ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення. Підстави для відмови 1) встановлення невідповідності здобувана ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії; 2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб’єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб’єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

Порядок оскарження: У порядку адміністративного судочинства.

Нормативно-правові акти з питань надання адміністративної послуги:

Про зміни у сфері ліцензування господарської діяльності, що набули чинності з 1 січня 2017 року

Верховною Радою України прийнято Закон України від 26 листопада 2015 року № 835-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», положення якого спрямовані на реформування системи надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з метою її приведення у відповідність до таких принципів надання адміністративних послуг, як відкритість та прозорість, оперативність та своєчасність, раціональна мінімізація кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг, доступність та зручність для суб’єктів звернень.

Зазначеним Законом внесено зміни, зокрема, до Закону України від 2 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», що набули чинності 1 січня 2017 року, та встановлюють нові підходи до регулювання правовідносин у сфері ліцензування видів господарської діяльності, а саме:

• скасовується оформлення ліцензії, як документа у паперовій формі, та передбачається засвідчення факту видачі ліцензії шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань та відображення відповідної інформації у виписці з цього реєстру, яка видається суб’єкту господарювання безоплатно;

• скасовується переоформлення ліцензії у разі зміни найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов’язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи – підприємця, у зв’язку з відображенням відповідної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;

• скасовується повідомлення в паперовій формі органом ліцензування здобувача ліцензії чи ліцензіата про прийняті ним рішення (зокрема, про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, анулювання ліцензії) та передбачається оприлюднення цих рішень на порталі електронних сервісів.

Президент підписав закон, який сприятиме спрощенню умов господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню

Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» № 139-ІХ, ухвалений народними депутатами 2 жовтня 2019 року.

Впровадження норм закону сприятиме удосконаленню чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Документ спрощує умови провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; уточнює перелік відомостей щодо ліцензування, які міститимуться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відомостей про доступність місць провадження господарської діяльності для маломобільних груп населення та удосконалює процедури оскарження дій органів ліцензування до Експертно-апеляційної ради.

Так, у законі визначається поняття «матеріально-технічна база»; центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, зобов’язується надавати органам ліцензування доступ до інформації щодо внесення ліцензіатами плати за видачу ліцензій. Запроваджуються нові санкції за порушення у сфері ліцензування – зупинення дії ліцензії в повному обсязі або частково; порядок відновлення дії ліцензії, що була зупинена органом ліцензування, та порядок оскарження ліцензіатом рішення органу ліцензування щодо зупинення дії ліцензії.

Також у документі врегульовується питання щодо повторного подання заяви про отримання ліцензії, включаються нові підстави для анулювання ліцензії та виключається така підстава для анулювання, як несплата ліцензіатом за видачу ліцензії. Крім того, встановлюється нова підстава для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, уніфіковано розмір штрафів за порушення законодавства у сфері ліцензування тощо.

Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення й низки законів України, а саме: «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про рекламу», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про захист суспільної моралі», «Про організацію формування та обігу кредитних історій», «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та інших громадських формувань» тощо.

У ВР вносять зміни в закон про ліцензування видів господарської діяльності

Верховна Рада ухвалила у першому читанні за основу законопроект №1050 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. За нього проголосували 338 народних депутатів.

Документ покликаний усунути неузгодженості, що існують між окремими нормами Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону «Про телекомунікації» в частині ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій.

Зазначимо, даний проект планують прийняти у другому читанні за скороченою процедурою. Так, за скорочення терміну підготовки документу до розгляду у другому читанні проголосувало 295 народних депутатів.

В обґрунтування законопроекту зазначено, що згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 7 цього Закону, втрачає чинність з 01.01.2018. Разом з тим, на сьогодні Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації продовжує виконання своїх повноважень щодо ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про телекомунікації».  

Водночас, перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню встановлено статтею 7 Закону про ліцензування. Види господарської діяльності, не зазначені у статті 7 цього Закону, ліцензуванню не підлягають (абзац третій пункту 3 частини першої статті 3 Закону про ліцензування).

Закон про телекомунікації встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та містить, зокрема, положення щодо ліцензування господарської діяльності у сфері телекомунікацій. Крім того, Законом про телекомунікації регулюються відносини, пов’язані із видачею, переоформленням, продовженням терміну дії, визнання недійсними, анулюванням ліцензій, видачею копій та дублікатів ліцензій, веденням ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензійних умов тощо.

З огляду на викладене, на сьогодні існує проблема законодавчої колізії норм Закону про ліцензування та Закону про телекомунікації.

З метою вирішення зазначених неузгодженостей норм законів проектом Закону пропонується внести зміни до Закону про ліцензування в частині виключення з переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, діяльності у сфері телекомунікацій, та Закону про телекомунікації в частині заміни ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікації на надання повідомлення суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій, про початок провадження діяльності.

8 Решения и стратегии лицензирования | Лицензирование географических данных и услуг

предельная стоимость. Отказ от ответственности может законно распространяться на третичных пользователей, особенно если это явное условие лицензионного соглашения со вторым пользователем. Хорошо продуманные заявления об ограничении ответственности практически не влияют на способность потребителей извлекать, использовать или манипулировать данными.

8,5 РАЗМЕЩЕНИЕ «КУЛЬТУРЫ ЛИЦЕНЗИРОВАНИЯ»

Условия и цены большинства поставщиков данных являются предметом переговоров, особенно для крупных транзакций.Агентства с узкими, четко определенными проектами редко нуждаются в неограниченных правах на географические данные и могут решить, что как в краткосрочной, так и в долгосрочной перспективе имеет смысл требовать меньше прав в обмен на более низкие цены. Агентства также могут предлагать поставщикам платежи натурой, чтобы еще больше снизить долларовые затраты. К ним относятся, помимо прочего, такие ресурсы, как публичность, доступ к экспертным знаниям агентства и проверка данных.

Комитет слышал много примеров агентств, которым удается заключать выгодные и часто новаторские контракты.Тем не менее, некоторые агентства, похоже, считают, что они не могут вести переговоры с позиции силы или же считают переговоры обременительными. В результате некоторые агентства указали, что они принимают начальные предложения поставщиков по номинальной стоимости с минимальными переговорами или вообще без них. Не случайно, что у этих же агентств был самый разочаровывающий опыт лицензирования.

Наконец, некоторые агентства сообщают, что «неопределенность» в прошлых лицензиях удерживает их от стоящих проектов. Тем не менее, они не связались с продавцом, не говоря уже о том, чтобы разрешить неопределенность в их пользу.Культура лицензирования не заканчивается после подписания контракта. Отстаивание договорных прав — необходимая часть жизни с лицензиями.

Заключение: Учитывая расширение лицензирования географических данных на рынке, агентства не могут не стать более искушенными потребителями, когда лицензирование является единственным или наиболее выгодным вариантом получения географических данных. Закупки с отбором на основе квалификаций, сопровождаемые последующими переговорами о стоимости и, при необходимости, традиционными методами проведения конкурсных торгов, могут помочь агентствам получить наилучшие возможные условия.

Рекомендация: Агентства должны выделять ресурсы на обучение и обмен знаниями между агентствами, чтобы получить максимальную общественную выгоду от лицензирования. Структура рабочей группы и подкомитета Федерального комитета по географическим данным составляет

Лицензирование и правила ухода за детьми

Первым шагом к выбору поставщика услуг по уходу за детьми является определение того, есть ли у потенциальных поставщиков лицензию от правительства вашего штата или местного самоуправления. Лицензирование не гарантирует качества; однако он устанавливает минимальные требования и обеспечивает мониторинг программ на предмет соответствия этим требованиям.

Положения о лицензировании ухода за детьми охватывают множество тем, в том числе следующие:

• Количество детей, о которых может заботиться один взрослый (соотношение детей и сотрудников), и количество детей, допущенных к занятиям в классе (размер группы)

• Присмотр за детьми

• Безопасность здания (например, аварийные выходы, чистота и ремонт, а также потенциальные опасности)

• Иммунизация, мытье рук, подгузники и другие методы для остановки распространения болезней

• Питание детей

• Требования к обучению, здоровью и другие требования к взрослым, работающим в программе по уходу за детьми

Требования к лицензированию ухода за детьми варьируются от штата к штату.Национальная база данных положений о лицензировании ухода за детьми включает контактную информацию и веб-сайты государственных лицензионных департаментов. Вы можете выбрать свой штат и просматривать, загружать и искать правила лицензирования ухода за детьми, которые применяются к центрам по уходу за детьми, семейным домам по уходу за детьми и другим лицензированным программам по уходу за детьми. Национальная база данных положений о лицензировании ухода за детьми доступна по адресу https://childcareta.acf.hhs.gov/licensing.

Вы также можете связаться с государственным учреждением, ответственным за лицензирование ухода за детьми, чтобы узнать, есть ли у поставщика лицензия, и просмотреть лицензионную запись поставщика.Большинство штатов включают записи проверок лицензирования детских садов в результаты поиска по каждому поставщику услуг. Государства, в которых отсутствуют записи, доступные в Интернете, могут предоставить вам эту информацию по телефону или в офисе агентства.

Провайдеры, освобожденные от лицензирования

Большинство штатов разрешает некоторым поставщикам услуг по уходу за детьми быть освобожденными от законов о лицензировании ухода за детьми. Часто эти поставщики являются родственниками детей, о которых они заботятся, заботятся об очень небольшом количестве детей или работают всего несколько часов в день.Ваше государственное лицензионное агентство может предоставить информацию о том, какие типы поставщиков освобождены от лицензирования в вашем штате. Поставщики медицинских услуг, освобожденные от лицензирования, по-прежнему должны соблюдать требования по охране здоровья и безопасности, если любой из детей, о которых они заботятся, получает федеральную финансовую помощь по уходу за детьми.

государственных лицензий на использование в Таиланде: сила доказательств, гражданское движение и политическое лидерство | Глобализация и здоровье

В 2001 году министры торговли на министерской конференции Всемирной торговой организации (ВТО) в Дохе подписали декларацию, подтверждающую их общее понимание того, что положения Соглашения о торговых аспектах прав интеллектуальной собственности (ТРИПС) не препятствуют правительствам от принятия необходимых политических и правовых мер для расширения доступа к лекарствам и защиты здоровья населения [1]. Дохинская декларация по Соглашению ТРИПС и общественному здравоохранению положила конец длительным дебатам в ВТО, в которых развивающиеся страны противопоставлялись развитым странам по вопросу ограничений прав интеллектуальной собственности для обеспечения доступа к недорогим лекарствам [2]. В Дохинской декларации прямо говорится, что Соглашение ТРИПС следует толковать таким образом, чтобы способствовать доступу к лекарствам для всех, и что страны имеют право принимать определенные меры по ограничению прав интеллектуальной собственности (в совокупности известные как «гибкие возможности ТРИПС»), когда этого требуют интересы общественного здравоохранения [3].

Несмотря на то, что правительства развивающихся стран стремились принять Дохинскую декларацию, чтобы подтвердить их права, после принятия Декларации было всего несколько случаев, когда страны использовали гибкие возможности ТРИПС [4]. Одна из причин этого — постоянные опасения, особенно среди малых развивающихся стран, что использование гибкости ТРИПС повлечет за собой политическое давление и торговые санкции со стороны правительств развитых стран, в которых находятся фармацевтические компании, владеющие патентами, которые стремятся защитить интересы те компании [3].

В 2006 и 2008 годах правительство Таиланда решило предоставить правительственные лицензии на использование ¹ , чтобы разрешить импорт и местное производство генерических версий семи лекарств, которые защищены патентом в Таиланде. Первая лицензия, выданная в ноябре 2006 г., была на антиретровирусный (АРВ) препарат эфавиренц (EFV) [5]. Вторая и третья лицензии были выданы в январе 2007 года на комбинацию АРВ второго ряда лопинавир / ритонавир (LPV / r) [6] и клопидогрел (антиагрегант, используемый для лечения ишемической болезни сердца) [7].В январе 2008 г. было выдано четыре дополнительных лицензии на препараты от рака, летрозол [8], доцетаксел [9], эрлотиниб [10] и иматиниб (которые используются для лечения рака груди и легких, стромальных опухолей желудочно-кишечного тракта и лейкемии) [11 ]. Государственные лицензии на использование семи лекарственных средств были предоставлены в соответствии с разделом 51 Закона о патентах Таиланда 1979 года, который разрешает государственное использование патентов в интересах широкой общественности, так что «любое министерство, бюро или правительственное ведомство» может осуществлять право в любом патенте «выполнять любые услуги для общественного потребления». Тем не менее действия правительства вызвали споры как внутри страны, так и за ее пределами.

В Таиланде выдача правительственных лицензий на использование имела свою долю критиков, которые, среди прочего, были обеспокоены тем, что политические и экономические издержки от лицензий перевешивают выгоды. Они опасались введения торговых и других санкций со стороны иностранных правительств, выступающих против такой меры, а также ответных мер со стороны пострадавших фармацевтических компаний [12, 13]. Правительство США и Европейская комиссия, несмотря на подписание Дохинской декларации, стремились оказать политическое давление на Таиланд различными способами, включая угрозу торговых санкций.Политическое давление, оказываемое на Таиланд со стороны США и Европейской комиссии (ЕК), стало ярким примером расхождения между политической риторикой на международной арене и политической практикой на двустороннем уровне [14, 15].

В этом документе описываются и анализируются политические процессы, которые перед лицом этого давления привели к выдаче и реализации государственных лицензий на использование, позволяющих импортировать и производить непатентованные версии лекарств, запатентованных в Таиланде. Цель состоит в том, чтобы дать представление о политическом контексте, роли ключевых участников и их мотивации, а также о процессах, которые привели к принятию этих решений, и продемонстрировать, что решение о предоставлении государственных лицензий на использование было успешным применением концепции «Треугольник, двигающий гору».

«Треугольник, двигающий гору»

Это хорошо известная концептуализация философского и стратегического подхода к адвокации политики доктора Правасе Васи, центральной фигуры в политической и социальной реформе Таиланда, а также в сфере общественного здравоохранения.Треугольная модель доктора Васи (рис. 1) подчеркивает необходимость синергетического взаимодействия между тремя силами; i) сила мудрости, ii) социальная власть и iii) политическая власть, чтобы повлиять на значительные изменения или реформы политики [16]. Согласно этому подходу, эффективное объединение трех сил; а.) знания и доказательства, полученные в результате исследований и анализа, б. ) мобилизация гражданского общества и общественной поддержки, и в.) лидерство политиков и лиц, определяющих политику — в «треугольнике» может привести к решению, казалось бы, непреодолимых проблем.Хотя каждого аспекта по отдельности недостаточно, в сочетании эти силы могут сдвинуть гору.

Рисунок 1

Треугольник, который перемещает гору .

Доктор Васи синтезировал эту концепцию на основе процессов, которые привели к политической реформе 1997 г., завершившейся принятием Конституции 1997 г. Б.Е. 2540 (1997), широко известная как Народная конституция ² [17]. С тех пор этот стратегический подход к пропаганде политики использовался в ряде контекстов для успешного проведения реформы политики в Таиланде, включая национальную реформу здравоохранения и процесс разработки политики в отношении алкоголя [18, 19].

Остальная часть документа организована следующим образом. В следующем разделе описываются исторические аспекты проблемы патентов и доступа к лекарствам в Таиланде, исследуется, как ключевые участники были осведомлены о взаимосвязанных вопросах роста стоимости АРВ-препаратов, фармацевтических патентов и использования гибких возможностей ТРИПС. Затем в документе исследуются политика и процессы принятия решений в правительстве до принятия решения о предоставлении государственных лицензий на использование. Эта часть включает анализ конвергенции ключевых игроков и процессов как во внутренней, так и в международной сферах, т.е.е. как различные участники различных процессов объединились в треугольник для поддержки выдачи и реализации государственных лицензий на использование. В последнем разделе описываются различные аспекты реализации политики соответствующими органами, в том числе средства, с помощью которых подавлялась оппозиция внутри правительства и фармацевтической промышленности.

A Long March

Можно сказать, что Таиланд имеет более чем двадцатилетний опыт рассмотрения дебатов по патентам и доступу к лекарствам.В середине 1980-х, во время Уругвайского раунда многосторонних торговых переговоров в рамках Генерального соглашения по тарифам и торговле (ГАТТ), приведших к созданию ВТО и ее соглашений (включая Соглашение ТРИПС), администрация США начала оказывать давление на развитие страны, в том числе Таиланд [20], повысить уровень защиты прав интеллектуальной собственности. Эти требования привели к повышенному интересу к исследованиям затрат и преимуществ защиты интеллектуальной собственности на лекарства среди тайских ученых, персонала общественного здравоохранения и людей, работающих в неправительственных организациях (НПО), связанных со здоровьем, под руководством Группы исследования наркотиков ³ [ 21].

Группа исследования лекарств провела исследование влияния усиленной патентной защиты лекарств на систему здравоохранения Таиланда, которое показало, что более высокий уровень патентной защиты значительно увеличит стоимость импорта лекарств на 72 процента и помешает разработке национальных лекарств. промышленность [22]. Эти результаты цитировались и использовались теми, кто выступал против двустороннего давления США с целью внесения поправок в Закон о патентах Таиланда. Общественное движение против предложения США, хотя и безуспешно, смогло отложить на шесть лет внесение поправки в Закон о патентах до 1992 года.В конечном итоге в Закон были внесены поправки, увеличивающие срок патентной защиты с 15 до 20 лет и обеспечивающие дополнительную патентную защиту фармацевтических продуктов в дополнение к уже предоставленной патентной защите процесса. Однако эта поправка все еще была на восемь лет раньше установленного в 2000 году крайнего срока для выполнения развивающимися странами положений Соглашения ТРИПС.

В конце 1990-х годов глобальное движение за равный доступ к АРВ-терапии набирало обороты, чему способствовал общественный протест против высокой стоимости запатентованного АРВ-лечения [23].Усилия по пропаганде доступа к основным медицинским услугам в Таиланде, включая доступ к лекарствам, имели большое значение в области ВИЧ / СПИДа [24]. Первой попыткой использовать гибкие возможности ТРИПС в Таиланде был запрос на принудительную лицензию на диданозин (DDI) в 1999 г. [25]. DDI используется в сочетании с другими АРВ-препаратами как часть высокоактивной антиретровирусной терапии (ВААРТ). В то время некоммерческая государственная фармацевтическая организация (GPO) предприняла усилия по производству и поставке генерической версии DDI [26].Патентообладатель, Bristol-Myers Squibb (BMS), однако, остановил производство DDI GPO, утверждая, что состав DDI в таблетках является нарушением его нового широкого патента на продукт, выданного в Таиланде. По настоянию гражданского общества, GPO обратилось в Министерство здравоохранения (MOPH) с просьбой предоставить государственную лицензию на использование для продолжения производства, но запрос был отклонен. Вместо этого Минздрав обратился к GPO с просьбой разработать непатентованный порошковый состав DDI, который было трудно проглотить и который имел побочные эффекты со стороны желудочно-кишечного тракта [27].

В 2001 году коалиция гражданского общества в конечном итоге оспорила патент BMS в Тайском центральном суде по интеллектуальной собственности и международной торговле на том основании, что патент на DDI включает незаконную поправку, которая эффективно расширила сферу действия патента на все уровни дозировки [28] . Поправка была признана незаконной, и суд также впервые в Таиланде подтвердил право физических лиц оспаривать патент [29], создав серьезный правовой прецедент в Таиланде. Это подготовило почву для второго оспаривания патента BMS на основании отсутствия новизны (поскольку препарат уже был на рынке до того, как он был запатентован) и того, что заявка на патент на продукт датирована измененным Законом о патентах [30 ]. Окончательное решение по этому делу так и не было вынесено, поскольку BMS разрешила дело, «передав» патент тайскому народу в 2003 году [31].

С тех пор коалиция гражданского общества использовала юридические проблемы для защиты и продвижения своего права на доступ к лекарствам. Фонд здоровья и развития подал возражение до выдачи патента GlaxoSmithKline (GSK) на Combid / Combivir ^® , АРВ-комбинацию ламивудина и зидовудина на том основании, что комбинация двух существующих препаратов не была изобретением, заслуживающим внимания. патентная защита [32].Эффективное сотрудничество и обмен информацией между группами гражданского общества в Индии и Таиланде позволили стратегически подавать возражения перед выдачей патента одновременно в Таиланде и Индии. Впоследствии GSK отозвала эту патентную заявку как в Таиланде, так и в Индии в 2006 г. [33].

Принятие Закона о национальной безопасности в области здравоохранения в 2002 году привело к созданию схемы всеобщего медицинского страхования (UC), которая гарантирует всем тайским гражданам право на медицинское обслуживание и доступ к лекарствам, включенным в Национальный список основных лекарственных средств (NLEM). .Кроме того, Конституция Таиланда с внесенными в нее поправками от 2007 года гарантирует доступ к медицинскому обслуживанию как право, прямо заявляя, что «(A) человек должен пользоваться равным правом на получение стандартных услуг общественного здравоохранения, а неимущие должны иметь право на получение бесплатного медицинского обслуживания. лечение в государственной больнице. Государственное здравоохранение должно быть обеспечено тщательно и эффективно. Государство должно безотлагательно предотвращать и искоренять вредные заразные болезни населения бесплатно «.

До 2003 г. тройные АРВ-препараты изначально не включались в NLEM из-за высоких цен на лекарства [34]. АРВ-препараты были доступны только для ограниченного числа пациентов, которые имели к ним доступ в рамках исследовательских или клинических проектов, или для тех, кто платил из своего кармана. В октябре 2003 года правительство в конечном итоге заявило о своей приверженности обеспечению всеобщего доступа к тройным АРВ-препаратам для лечения ВИЧ / СПИДа. Это произошло из-за сочетания постоянного давления со стороны движения людей, живущих с ВИЧ / СПИДом (ЛЖВС) и групп гражданского общества в Таиланде, доступности недорогой тройной терапии (GPO-VIR, производится местным GPO) и финансовых средств. поддержка Глобального фонда [35].Хотя правительство отреагировало на это обязательство, значительно увеличив национальный бюджет здравоохранения, увеличения бюджета по-прежнему было недостаточно для достижения цели всеобщего доступа к АРВ-препаратам в Таиланде.

По-прежнему требовались значительные финансовые ресурсы для обеспечения доступа к необходимым лекарствам, особенно в свете потребности в АРВ-препаратах второго ряда для пациентов, у которых развилась лекарственная устойчивость к лечению первого ряда. Кроме того, также потенциально увеличивались затраты на схему универсального доступа, поскольку рассматривались изменения в отношении АРВ-терапии первого ряда в Таиланде.MOPH рассматривал возможность включения эфавиренца в качестве АРВ первого ряда, но безуспешно вел переговоры о снижении цен с патентообладателем, Merck Sharp & Dohme (MSD), в период с 2004 по 2005 год. Следовательно, Минздрав инициировал технико-экономическое обоснование использования гибких возможностей ТРИПС для эфавиренца [22].

В этом разделе предполагается, что патентование лекарств и его влияние на доступ к лекарствам не являются новыми проблемами в Таиланде, но были признаны и решены различными группами правительственных чиновников и защитников здоровья.Конфронтации между коалицией гражданского общества Таиланда и правительством США и фармацевтическими компаниями по этим вопросам происходили на протяжении более двух десятилетий. Он демонстрирует, как знания и доказательства, полученные исследователями, использовались гражданским обществом для проведения эффективных и стратегических кампаний. Это также показывает, что знания и опыт, связанные с государственными лицензиями на использование, постепенно накапливались до выдачи государственных лицензий на использование семи лекарственных средств в 2006–2008 годах.

Государственная и политическая поддержка: завершение треугольника

Основная задача правительства при принятии обязательств Обеспечение всеобщего доступа к основным медицинским услугам в рамках схемы УН была долгосрочной устойчивостью финансируемого государством плана здравоохранения, особенно в свете потребности в более дорогих лекарствах (таких как эфавиренц и АРВ-препараты второго ряда). Центральным вопросом было расширение доступа к этим запатентованным АРВ-препаратам. Роль непатентованных лекарств в снижении стоимости лечения ВИЧ была хорошо проиллюстрирована выходом на мировой рынок гораздо более дешевых непатентованных АРВ-препаратов индийского производства. Непатентованные АРВ-препараты произвели революцию в расширении масштабов программ лечения ВИЧ во многих развивающихся странах, включая Таиланд. Растущая обеспокоенность по поводу лекарственной устойчивости к существующим методам лечения, непомерно высокая стоимость АРВ-препаратов второго и третьего ряда и патентные барьеры для местного производства генериков были факторами, которые сыграли значительную роль в том, чтобы убедить политиков серьезно подумать об использовании гибких возможностей ТРИПС, поскольку средство для обеспечения всеобщего доступа к АРВ-препаратам.

В рамках правительства Национальное управление безопасности здравоохранения (NHSO) было уполномочено в качестве агентства, ответственного за оплату, администрирование и управление национальной программой всеобщего доступа к лечению ВИЧ. Соответственно, в интересах NHSO рассмотреть варианты обеспечения доступа к запатентованным АРВ-препаратам по доступной цене. Как и в случае с группами гражданского общества, политики в NHSO также прошли процесс наращивания потенциала в области прав интеллектуальной собственности, фармацевтических патентов и Соглашения ТРИПС — традиционно прерогатива других правительственных агентств — по мере того, как разворачивались глобальные дебаты по патентам и общественному здравоохранению.Участие в международных форумах, таких как Всемирная ассамблея здравоохранения (ВАЗ) и встречи ВТО, а также сотрудничество с международными НПО, такими как Институт экологии знаний, Médecins Sans Frontières, Сеть третьего мира и Oxfam, способствовали их обучению.

В начале 2006 г. необходимость в эффективной политике по этим вопросам обсуждалась в NHSO. Тогдашний Национальный совет по ценным бумагам здравоохранения назначил «Подкомитет по внедрению государственного использования патентованных лекарств и медицинских устройств» под председательством генерального секретаря NHSO для оценки необходимости использования государственных лицензий на использование и разработки критериев для руководства выбор лекарственных средств, на использование которых требовались государственные лицензии. В состав подкомитета вошли старшие должностные лица из NHSO, MOPH, Управления по контролю за продуктами и лекарствами (FDA), Департамента интеллектуальной собственности, а также представители групп здравоохранения и защиты потребителей в Таиланде.

Эфавиренц был первоначально определен Подкомитетом в качестве кандидата, и предложение о предоставлении государственной лицензии на использование этого лекарства было направлено министру здравоохранения [36]. Однако утверждение предложения заняло много времени и было прервано политическими потрясениями в середине 2006 г. [37].Одной из причин, по которой министр здравоохранения в то время не утвердил выдачу государственной лицензии на использование, был тот факт, что он не был знаком с этим вопросом и имел мало исходной информации о влиянии патентов на лекарства и гибкости ТРИПС [38]. Таким образом, предложение осталось в юридическом бюро MOPH до дальнейшего рассмотрения [39]. Существенное изменение произошло, когда в октябре 2006 года новое военное правительство назначило министром доктора Монгкол На Сонгкхла, бывшего постоянного секретаря Министерства здравоохранения. Затем предложение Подкомитета было серьезно пересмотрено при поддержке групп гражданского общества. В результате было принято решение о выдаче государственных лицензий на использование на период 2006-2008 гг.

Хотя коалиция гражданского общества добилась значительных успехов в решении юридических проблем, связанных с DDI и комбинацией патентов на ламивудин и зидовудин, государственные лицензии на использование не были бы эффективно реализованы без сильной поддержки со стороны политиков и технократов государственной службы.Многие из политиков и технократов, участвовавших в принятии решения о выдаче правительственных лицензий на использование, разделяли сильное чувство общественного духа, привитое им с середины 1970-х годов, когда они были студентами-медиками. ⁴ . Министр здравоохранения также продемонстрировал приверженность общественному здравоохранению и лидерство с четкими директивами, активным участием и недвусмысленной поддержкой правительственных лицензий на использование. Это было важно для того, чтобы вызвать необходимые действия со стороны технократов государственной службы [38].

При построении третьей точки треугольника, включающей секторы политической и государственной службы, не только осведомленность и способность политиков и правительственных чиновников понимать информацию, генерируемую учеными и гражданским обществом, но также их приверженность и лидерство, которые были критично для процесса. Этот последний аспект завершает треугольник, обеспечивая политический импульс для предоставления и реализации государственных лицензий на использование. Кроме того, следует также отметить, что успешная реализация государственных лицензий на использование была бы невозможна без законного и прозрачного процесса принятия решений.В следующем разделе описывается этот процесс.

Осуществление политики

В начале 2007 года два комитета, а именно «Комитет по переговорам о ценах на запатентованные основные лекарственные средства» и «Комитет по поддержке внедрения государственной политики», были назначены министром здравоохранения для содействия реализации правительства. лицензии на использование [40, 41]. Создание этих институциональных механизмов было направлено не только на обеспечение доступа к недорогим лекарствам, но также и для ответа на озабоченность и критику по поводу государственных лицензий на использование.

Комитет по переговорам о ценах на запатентованные основные лекарственные средства пригласил представителей соответствующих фармацевтических компаний, владеющих патентами, для обсуждения снижения цен на лекарственные средства в соответствии с государственными лицензиями на использование. Считалось, что объявление о государственных лицензиях на использование поможет обеспечить успех таких переговоров о ценах [42]. Хотя все фармацевтические компании предлагали цены со скидкой и / или другие программы для расширения доступа к лекарствам в стране [43], они не соответствовали критерию, установленному министром здравоохранения — цены со скидкой не должны быть выше 5%. цен на дженерики лекарств.Иматиниб был единственным лекарством, реализация государственной лицензии на использование которого была приостановлена, поскольку компания согласилась бесплатно предоставлять оригинальный препарат всем пациентам с семейным доходом менее 1,7 миллиона бат в год [44]. Это соглашение обеспечит доступ к иматинибу всем примерно 1850 пациентам с хроническим миелоидным лейкозом и стромальной опухолью желудочно-кишечного тракта, получающим лечение по схеме ЯК [45].

Комитет по поддержке внедрения государственных программ функционировал в качестве координационного форума для соответствующих целевых групп при Министерстве здравоохранения и здравоохранения и NHSO, а также для других правительственных министерств, НПО, академических институтов и отдельных экспертов.Комитет также был координационным центром для рассмотрения критических замечаний и реакций противников государственных лицензий на использование. Предоставление этих государственных лицензий на использование вызвало неоднозначную реакцию со стороны правительств, международных организаций и организаций гражданского общества. Были резкие возражения со стороны фармацевтических компаний, владеющих патентами. Что касается Abbott Laboratories, в марте 2007 года компания решила отозвать свои заявки на получение разрешения на продажу семи новых препаратов в знак протеста против государственных лицензий на использование ее продукта, Kaletra, комбинации LPV / r. Впоследствии Управление торгового представителя США (USTR) в своем Специальном докладе 301 за 2007 год подняло Таиланд из контрольного списка (WL) в приоритетный контрольный список (PWL) на том основании, что « в конце 2006 и начале 2007 года, появились и другие признаки ослабления уважения к патентам, поскольку правительство Таиланда объявило о решениях о выдаче принудительных лицензий на несколько запатентованных фармацевтических продуктов. Хотя Соединенные Штаты признают способность страны выдавать такие лицензии в соответствии с правилами ВТО, отсутствие прозрачности и надлежащая правовая процедура, представленная в Таиланде, вызывает серьезную озабоченность «.Кроме того, 1 июля 2007 года USTR объявил, что привилегии в рамках Всеобщей системы преференций (GSP) были отменены для трех тайских товаров: золотых аксессуаров, ювелирных изделий, полиэтилентерефталата и телевизоров с плоским экраном (U.S. Commercial Service, 2007).

Стремясь проинформировать общественность и заручиться поддержкой, Комитет по поддержке внедрения государственного использования опубликовал два документа, так называемые «Белые книги», в которых подробно излагаются обоснование, правовые вопросы и процесс принятия решений правительством. лицензии на использование [44–46].Эти Белые книги должны были улучшить понимание общественностью обоснования и процесса принятия решений в отношении правительственных лицензий на использование, чтобы помочь обеспечить легитимность и действительность решения. Они были широко распространены как в Таиланде, так и за его пределами, а также доступны на веб-сайте MOPH. Можно сказать, что правительство добилось успеха в этом отношении, и это также помешало последующим министрам здравоохранения отозвать государственные лицензии на использование. Дальнейшее подробное исследование было проведено независимым исследовательским подразделением MOPH, Международной программой политики здравоохранения (IHPP), с целью документирования политических процессов, вовлеченных в решение о предоставлении государственных лицензий на использование [39].Эти документы важны не только для информирования общественности, но и для разъяснения причин решений о государственных лицензиях на использование.

Аналогичным образом министр здравоохранения, выдавший правительственные лицензии на использование, также обратился за поддержкой к государствам-членам ВОЗ на ВАЗ в 2007 г. , обращаясь к Ассамблее по этим вопросам. В том же году ВАЗ приняла резолюцию, призывающую Генерального директора ВОЗ оказывать странам техническую и политическую поддержку в использовании гибких возможностей ТРИПС [47], и Таиланд стал первой страной, запросившей поддержку ВОЗ в соответствии с этой резолюцией.Миссия, возглавляемая ВОЗ вместе с экспертами из ВТО, ПРООН и ЮНКТАД, в 2008 г. подготовила технический отчет [48], который был широко истолкован как подтверждение действительности государственных лицензий на использование и их соответствия Соглашению ТРИПС.

Получить бизнес-лицензию | dcra

Деловая активность в Округе и / или за его пределами требует, чтобы владельцы / операторы имели лицензию в соответствии с проводимой коммерческой деятельностью (например, магазины повседневного спроса, подрядчики по благоустройству жилья, аренда жилья, рестораны).

Каждая лицензируемая деятельность имеет набор требований, см. Категории ниже, но все лицензии должны соответствовать четырем требованиям, изложенным в Шагах по получению базовой бизнес-лицензии.

Просмотрите шаги для получения базовой бизнес-лицензии

Как подать заявку на лицензию

Интернет
«Пропустите поездку» и используйте My DC Business Center для ведения дел, где и когда захотите. Ниже приведены требования к заявкам для каждой категории, по которой можно подать заявку онлайн.Если у вас есть более подробные вопросы о требованиях и / или категориях, свяжитесь с нами по телефону (202) 442-4400.

Посетите мой бизнес-центр DC

Лично
Посетите нас по адресу 1100 4 ^th Street, SW, 2 ^nd Floor, Washington, DC 20024, чтобы подать заявку и получить лицензию. В зависимости от типа лицензии ваша лицензия может быть выдана в тот же день.

Получите разрешение на проживание в доме

Это разрешение требуется для ведения бизнеса из дома.(Вы должны проживать в округе Колумбия, и это должно быть ваше основное место жительства)

Подать заявку на разрешение

Категории бизнес-лицензий

Примечание. Для каждой категории, кроме последней категории («Регулируемые предприятия»), требования идентичны для всех лицензий в этой категории. Однако график оплаты может варьироваться в зависимости от типа лицензии.

Услуги по уходу и уходу за телом

Лицензии для сотрудников / независимых продавцов

Продажа и обслуживание легковоспламеняющихся продуктов

Общие продажи / услуги

Отдел профессионального и профессионального лицензирования

Профессиональное и профессиональное лицензирование (PVL)

В соответствии с Gov.Согласно указу Иге, начиная с 13 сентября 2021 года, все посетители Министерства торговли и по делам потребителей должны быть готовы предоставить подтверждение полной вакцинации или отрицательного результата теста на COVID-19, чтобы войти в учреждение штата. Образец для анализа не может быть взят более чем за 72 часа до въезда, и его следует проводить или наблюдать в уполномоченном учреждении или в медицинском учреждении. Все одобренные посетители по-прежнему должны носить маски, находиться на расстоянии и подчиняться инструкциям персонала, находясь внутри.Лица младше 12 лет освобождаются от этого требования.

Министерство торговли и по делам потребителей возобновило большинство услуг без выходных в обычные рабочие часы с 7:45 до 16:30 с понедельника по пятницу, за исключением государственных праздников. Пожалуйста, соблюдайте надлежащие правила безопасности (например, закрытие лица и физическое дистанцирование) при посещении.

Персонал

продолжает удаленную работу и доступен в обычные часы для удовлетворения потребностей населения по телефону (808-586-3000) и по электронной почте (свяжитесь с соответствующим Советом, Программой или Комиссией по https: // cca.hawaii.gov/pvl/contact/). Населению настоятельно рекомендуется продолжать звонить или использовать доступные онлайн-сервисы. Полный список онлайн-услуг DCCA можно найти на странице https://cca.hawaii.gov/covid19.

Добро пожаловать в Отдел профессионального и профессионального лицензирования. PVL отвечает за 25 профессиональных советов и комиссий и 27 программ лицензирования. Всего отдел лицензирует 52 профессии и профессии. Чтобы узнать больше о конкретной области лицензирования, выберите из списка ниже.

PVL FAQ’s

Обеспечение соблюдения законов штата о лицензировании этих советов и программ осуществляется Управлением по рассмотрению жалоб регулируемых отраслей (RICO) DCCA. Чтобы проверить текущий статус лицензиата и если у лицензиата есть предыдущая история жалоб, обратитесь в Центр потребительских ресурсов RICO по телефону (808) 587-3295 или (808) 587-4272.

По вопросам регистрации бизнеса обращайтесь в Отдел регистрации бизнеса (BREG).

Лицензирование и доход | Округ Гвиннетт

Онлайн-продление налога на коммерческую деятельность / профессию — срок подачи 15 февраля

Онлайн-платежи налога на коммерческую деятельность / профессию

U. S. Citizen / квалифицированный иностранец аффидевит

В соответствии с требованиями § 50-36-1 (1) Официального кодекса штата Джорджия, любой заявитель на получение налогового свидетельства о предпринимательской / профессиональной деятельности округа Гвиннет должен подписать аффидевит, подтверждающий юридическое присутствие в Соединенных Штатах, и приложить лицевую и обратную копию одного защищенного и проверяемый документ для идентификации. Щелкните здесь, чтобы просмотреть список утвержденных защищенных и поддающихся проверке документов

Аффидевит гражданина США / квалифицированного иностранца (pdf)

E-Verify — Инструкция для частного работодателя

В соответствии с Законом 2011 года о реформе и правоприменении в сфере нелегальной иммиграции требуется, чтобы каждый частный работодатель с более чем 10 сотрудниками по состоянию на 1 июля 2013 года зарегистрировался в федеральной программе разрешения на работу, также известной как E-Verify, и использовал ее. Частные работодатели с и более чем 10 сотрудниками по состоянию на 1 июля 2013 года должны подать E-Verify Affidavit Form. Пожалуйста, посетите http://www.uscis.gov/ для получения инструкций по регистрации E-Verify.

Форма аффидевита E-Verify (pdf)

Домашний бизнес

Водительское удостоверение: Прикрепите к заявлению копию водительского удостоверения владельца / должностного лица / партнера или участника в штате Джорджия или идентификационной карты штата Джорджия.Адрес в водительских правах или ID-карте должен совпадать с домашним служебным адресом .

Коммерческие предприятия

Подтверждение аренды площади: Это требование выполняется путем предоставления копии договора аренды или гарантийного акта.

Свидетельство о занятости: Это требование выполняется путем приложения копии вашего Свидетельства о занятости или наличия утвержденного заявления в файле в Секции обзора плана здания. Звоните 678.518.6000 или 678.518.6040 для получения дополнительной информации.

Специалисты / профессии, имеющие государственную лицензию

Прикрепите копию вашей государственной лицензии, если ваша профессия / род занятий регулируется лицензионным советом штата.

Налог с продаж и использования штата Джорджия

Согласно O.C.G.A. § 48-13-20.1, если ваша компания обязана собирать и перечислять налог с продаж в Департамент доходов Джорджии, вы должны сначала получить номер налога с продаж и использования до выдачи налогового сертификата для бизнеса / профессии.Название вашей компании и адрес местонахождения могут быть предоставлены в Департамент доходов Джорджии. Вы можете позвонить в Налоговое управление штата Джорджия по телефону 877.423.6711 или зайти на сайт www.dor.georgia.gov для получения дополнительной информации.

Шкала комиссионных

Свидетельство о налогообложении предпринимательской деятельности : Gwinnett установил шесть (6) налоговых классов со ставками от 0,65 доллара за тысячу долларов валового дохода до 1,30 доллара за тысячу долларов валового дохода (см. Пункт 10 в форме заявки).Существует невозмещаемый и непропорциональный фиксированный сбор в размере 80 долларов, связанный с выдачей свидетельства о налогообложении бизнеса / занятий.

Свидетельство о занятости : Типовой сертификат о занятости стоит 180 долларов. Это включает в себя услуги обзора плана здания и обзора плана пожаротушения.

Подача заявки

Теперь можно подавать новые заявки на получение бизнес-лицензии через Интернет. Ознакомьтесь с инструкциями по подаче заявки на получение новой бизнес-лицензии (PDF).

Приложите к заявке всю необходимую документацию (защищенный и проверяемый документ, удостоверяющий личность, водительские права, договор аренды, письменные показания под присягой, государственная лицензия, свидетельство о занятости).

446 West Crogan Street
Suite 300
Lawrenceville, GA 30046

Обработка заявок:
Время работы: с понедельника по пятницу с 8:00 до 17:00 (платежи принимаются до 16:00), кроме праздничных дней

ВТО | интеллектуальная собственность (TRIPS)

Что такое принудительное лицензирование?

Принудительное лицензирование — это когда правительство разрешает кому-либо производить запатентованный продукт или процесс без согласия патентообладателя или планирует использовать само защищенное патентом изобретение. Это одна из гибких возможностей в области патентной защиты, включенная в соглашение ВТО по интеллектуальной собственности — Соглашение ТРИПС (Торговые аспекты прав интеллектуальной собственности).

Являются ли эти гибкие возможности новыми?

Нет. Они всегда присутствовали в Соглашении ТРИПС с момента его вступления в силу в январе 1995 года.

Но как насчет Дохинской декларации министров по ТРИПС и общественному здравоохранению в ноябре 2001 г.? Разве это не изменило правила?

Не в общем.Два положения, относящиеся к наименее развитым странам и странам, не имеющим производственных мощностей, напрямую связаны с изменениями правил Соглашения ТРИПС. По большей части, декларация была важна для разъяснения гибких возможностей Соглашения ТРИПС и обеспечения правительствам уверенности в том, что они могут использовать гибкие возможности, поскольку некоторые правительства не были уверены в том, как будут интерпретироваться гибкие возможности. Давайте сначала сосредоточимся на общем случае.

ОК. Что в общем случае?

В случае принудительного лицензирования — это когда генерическая копия производится в основном для внутреннего рынка, а не на экспорт.

Это то же самое, что разорвать патент?

Нет. Владелец патента по-прежнему имеет права на патент, включая право на получение компенсации за копии продуктов, изготовленных по принудительной лицензии.

Должна быть экстренная ситуация?

Не обязательно. Это распространенное заблуждение. В Соглашении ТРИПС конкретно не перечисляются причины, которые могут использоваться для оправдания принудительного лицензирования.Однако Дохинская декларация по ТАПИС и общественному здравоохранению подтверждает, что страны вправе определять основания для выдачи принудительных лицензий и определять, что представляет собой чрезвычайное положение в стране.

Соглашение ТРИПС перечисляет ряд условий для выдачи принудительных лицензий в статье 31. В частности:

— обычно лицо или компания, подающие заявку на лицензию, должны попытаться в течение разумного периода времени договориться о добровольной лицензии с патентообладателем на разумных коммерческих условиях.Только в случае неудачи может быть выдана принудительная лицензия, и — даже если принудительная лицензия была выдана, патентообладатель должен получить оплату; в Соглашении ТРИПС говорится, что «правообладателю должно быть выплачено адекватное вознаграждение с учетом обстоятельств каждого случая с учетом экономической ценности разрешения», но не определяется «адекватное вознаграждение» или «экономическая ценность».

Это еще не все. Принудительное лицензирование должно отвечать определенным дополнительным требованиям: объем и срок действия лицензии должны быть ограничены целью, для которой она была предоставлена, она не может быть предоставлена ​​исключительно лицензиатам (например,г. патентообладатель может продолжать производство), и это должно подлежать юридической проверке.

Вы сказали «нормально»…

Да, здесь возникает путаница в отношении аварийных ситуаций. В случае «чрезвычайных ситуаций в национальном масштабе», «других обстоятельств крайней необходимости» или «государственного некоммерческого использования» (или «государственного использования») или антиконкурентной практики нет необходимости сначала пытаться получить добровольную лицензию. Это единственный случай, когда Соглашение ТРИПС конкретно увязывает чрезвычайные ситуации с принудительным лицензированием: цель состоит в том, чтобы сказать, что первый шаг переговоров о добровольной лицензии можно обойти, чтобы сэкономить время.Но владельцу патента все равно нужно платить.

Кто решает, является ли оплата «адекватной»?

Это решение принимается властями соответствующей страны. В Соглашении ТРИПС говорится, что патентообладатель также должен иметь право на подачу апелляции.

Кто может воспользоваться возможностью предоставления принудительной лицензии в соответствии со статьей 31?

Вариант согласно Статье 31 доступен для всех членов с целью местного производства или импорта.

На какие продукты или технологии распространяется принудительная лицензия?

Обычные принудительные лицензии могут быть предоставлены для всех типов продуктов или технологий при соблюдении условий статьи 31.

И так всегда было в рамках Соглашения ТРИПС? Что изменилось?

Да, так было всегда. Что изменилось, так это положение, в котором говорилось, что принудительные лицензии должны выдаваться в основном для снабжения внутреннего рынка (параграф (f) статьи 31).Теперь в Соглашение ТРИПС внесены поправки, предусматривающие дополнительный вид принудительного лицензирования. Это изменение последовало за решением, принятым на Министерской конференции в Дохе в 2001 году, когда министры признали, что страны, неспособные производить фармацевтические препараты, должны иметь возможность при необходимости получать более дешевые копии, произведенные по принудительным лицензиям где-либо еще.

Идея состоит в том, что если такой стране необходимо обратиться к варианту принудительного лицензирования для производства необходимых доступных по цене фармацевтических препаратов, зарубежные производители могут активизировать свою деятельность и удовлетворить эту потребность, даже если в этой стране требуется принудительная лицензия.Следовательно, это принудительная лицензия, специально предназначенная для производства в одной стране, на экспорт, чтобы удовлетворить потребности общественного здравоохранения в одной или нескольких других странах.

Поправка к Соглашению ТРИПС, которая ставит этот вариант наравне со всеми другими вариантами, вступила в силу 23 января 2017 года. Это стало возможным после того, как две трети членов ВТО официально уведомили о своем юридическом принятии этого изменения в соответствии с общие правила внесения поправок в договоры ВТО после резкого увеличения темпов принятия таких решений с 2013 года (подробности доступны здесь). Еще в 2005 году правительства стран-членов ВТО единогласно согласились с тем, что в Соглашение следует внести поправки по предложению африканских членов. Ранее, в 2003 году, они договорились об отказе от применимых правил, который впоследствии был оформлен в виде правовой поправки. Измененное Соглашение ТРИПС теперь применяется к членам, которые его приняли; другие по-прежнему могут использовать решение об отказе от прав от 2003 года до их принятия.

Кто может использовать эту дополнительную опцию?

Все члены ВТО имеют право экспортировать лекарства в соответствии с этим специальным механизмом принудительного лицензирования.Что касается правомочных членов-импортеров, НРС могут использовать его сразу; другие должны уведомить о своем намерении сделать это посредством краткого сообщения. Со своей стороны, промышленно развитые страны решили не использовать его для импорта. (сноска 3 Приложения к измененному Соглашению ТРИПС и сноска 3 решения об отказе от прав от 2003 г. ). Несколько других членов заявили, что будут использовать его только для импорта в чрезвычайных ситуациях в стране или в других чрезвычайных обстоятельствах. Эти позиции были занесены в протокол во время принятия решений об отказе от прав и поправках (см. Заявления Председателя от 2003 и 2005 гг.).

На какие продукты распространяется этот механизм?

Согласно Приложению к измененному Соглашению ТРИПС, механизм охватывает фармацевтические продукты, включая лекарства, вакцины и диагностические средства, необходимые для борьбы с эпидемией.

Значит, все препятствия устранены?

Что касается Соглашения ТРИПС, то да. Но чтобы это заработало, нужны практические шаги. Измененные правила создают правовой путь, но страны должны его использовать.Поскольку это касается производства на экспорт, странам, стремящимся осуществлять экспорт в рамках этой системы, возможно, потребуется внести поправки в свои законы, чтобы гарантировать, что такое производство разрешено в соответствии с принудительными лицензиями. Многие уже сделали это — фактически, основная часть мировых экспортеров фармацевтических препаратов изменила свои законы (более подробная информация о законах стран-членов об экспорте и импорте в рамках этой системы доступна здесь и в рабочем документе ВТО).

А наименее развитые страны?

Теперь они могут отложить защиту фармацевтических патентов как минимум до 1 января 2033 года, при условии, что они останутся НРС.И не все новые лекарства запатентованы даже в тех НРС, которые признают такие патенты. Проще говоря, если лекарство не запатентовано в наименее развитой стране, правительству не нужно выдавать принудительную лицензию на импорт. Единственная необходимая принудительная лицензия будет в стране-поставщике, если лекарство действительно запатентовано в этой стране

Для ясности, если принудительная лицензия выдается, она может быть в соответствии с исходным Соглашением ТРИПС, а не в соответствии с измененными условиями?

Правильно. Специальная система обязательного лицензирования в измененном Соглашении ТРИПС и принятое ранее в 2003 году решение об отказе от прав (иногда называемое «системой параграфа 6», потому что оно ссылается на параграф 6 Дохинской декларации) касается только принудительных лицензий на производство лекарств специально для экспорта. Многие новости посвящены принудительным лицензиям, выданным в первую очередь для поставок на внутренний рынок. Это всегда было возможно. И некоторая часть продукции по «обычным» принудительным лицензиям всегда могла быть экспортирована, если она не была преобладающей частью продукции.Точно так же принудительные лицензии, выдаваемые для устранения антиконкурентной практики, никогда не ограничивались главным образом обслуживанием внутреннего рынка.

> Часто задаваемые вопросы вопросы по TRIPS

.