Стаття 53 конституції україни: Стаття 53. — Закони

Стаття 53 конституції україни: Стаття 53. — Закони

Стаття 53. — Закони

Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

{Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2004 від 04.03.2004}

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

КОМЕНТАР від ресурсу «ПРОТОКОЛ»: 

Аналізуйте судовий акт: Право на безкоштовну дошкільну освіту повинно бути доступним незалежно від того, де зареєстрована дитина (ВС/КАС у справі № 1940/1387/18 від 30 листопада 2020 р.)

Чи має право орган місцевого самоврядування встановлювати плату за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків, діти яких не зареєстровані відповідному місці?

У цій справі позивачка просила визнати протиправним та нечинним наказ наказу управління освіти і науки міської ради, яким встановлено плату за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків, діти яких не зареєстровані у місті.

Сина позивачки було не допущено до навчального закладу, де він здобуває дошкільну освіту. Таке рішення керівництво дитячого садочку пояснило вимогою наказу управління освіти і науки міської ради, яким було запроваджено плату за перебування дітей у закладах дошкільної освіти міської ради.

Так, адреса, за якою зареєстрований син позивачки, не входить до території обслуговування дошкільного навчального закладу, який він відвідує.

На думку позивачки, спірним наказом знівельовано гарантоване ч. 3 ст. 53 Конституції України право на доступність та безоплатність дошкільної освіти. Встановивши плату за здобуття дошкільної освіти дітьми, що не зареєстровані безпосередньо у місті, порушено також Закон України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», запроваджено дискримінацію за ознакою місця реєстрації. Оплата послуг покладається лише на тих дітей, які не зареєстровані у місті, за винятком деякої категорії дітей або певним статусом їхніх батьків. Таким чином, спірний наказ порушує право дитини на безоплатну дошкільну освіту за ознакою місця реєстрації, що створює протиправний обов`язок у батьків дитини щодо сплати коштів.

На думку скаржника (управління освіти і науки міської ради) реєстрація місця проживання дитини впливає на реалізацію права на отримання дошкільної освіти, а відповідне право на отримання безоплатної дошкільної освіти повинен забезпечувати орган місцевого самоврядування, де дитина зареєстрована.

Також орган посилався на ст. 37 Закону України «Про дошкільну освіту», де зазначено, що до джерел фінансування закладу дошкільної освіти незалежно від форми власності

відносяться також кошти батьків або осіб, які їх замінюють. Отже, фінансування дошкільного закладу за рахунок коштів батьків передбачена законом шляхом укладення ними відповідних договорів.

Позиція ВС: Право на безоплатну дошкільну освіта в Україні передбачено Законами України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», іншими нормативно-правовими актами, якими, зокрема, вирішуються питання створення мережі навчальних закладів освіти, їх фінансування.

Ч. 2 ст. 53 Конституції України гарантує, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Зміст оскаржуваного наказу свідчить про те, що міська рада самостійно на своїй території врегулювала питання фінансування права на отримання дошкільної освіти, встановивши плату за відвідування закладу освіти саме дітьми, що не зареєстровані у місті. Отже, в даному разі йдеться про належність забезпечення органом місцевого самоврядування права на безоплатність дошкільної освіти.

ВС дійшов до висновку, що прийняття оскаржуваного наказу суперечить конституційній гарантії про безоплатності дошкільної освіти, оскільки запроваджує її доступність на платній основі.

Таким чином, за умови, коли сину позивачки вже забезпечено доступність отримання освіти в дошкільному навчальному закладі міста, на орган місцевого самоврядування, якому підпорядкований цей заклад, покладається одночасно обов`язок щодо забезпечення безоплатності її отримання, незалежно від того, де зареєстрована дитина.

Тому безпідставним є перекладання обов`язку забезпечити безкоштовність дошкільної освіти одним органом місцевого самоврядування, якому територіально підвідомчий ДНЗ, на інший орган місцевого самоврядування, з причин місця реєстрації дитини.

Також ВС дійшов висновку, що кошти батьків можуть бути одним із джерел фінансування закладу дошкільної освіти, але не основним і не обов`язковим.

Таким чином, ВС погодився з судами попередніх інстанцій, що пункт 1 спірного наказу управління освіти і науки міської ради, яким встановлено плату за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків, діти яких не зареєстровані у місті є протиправним та підлягає визнанню нечинним.

4.4.12. Право на освіту | Конституційний Суд України

№№ 18/02, 5/04, 4/10, 10/19

Безоплатність користування шкільними підручниками в загальноосвітніх навчальних закладах, про що йдеться в конституційному поданні, безпосередньо не випливає з поняття «безоплатність освіти» (частина третя статті 53 Конституції України). Проте для учнів загальноосвітніх державних і комунальних навчальних закладів шкільні підручники мають бути доступними і надаватися їм у безоплатне користування, що є однією з державних гарантій щодо здобуття обов’язкової повної загальної середньої освіти.
     За змістом чинного законодавства України про освіту повна загальна середня освіта здобувається передусім шляхом використання підручників як засобів реалізації навчально-виховних завдань, що постають перед загальноосвітніми навчальними закладами.

Ефективність здобуття такої освіти залежить від забезпечення доступу учнів до шкільних підручників, оскільки їх наявність чи відсутність є важливим критерієм якості освіти.
     <…> шкільний підручник є традиційним, інтегруючим та організуючим засобом засвоєння учнями знань. Гарантією здобуття обов’язкової повної загальної середньої освіти, її доступності і безоплатності в державних і комунальних навчальних закладах є забезпечення державою безоплатного надання учням у користування шкільних підручників.
     <…> безоплатне користування шкільними підручниками є однією з державних гарантій здобуття обов’язкової повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

(абзаци п’ятий, шостий, восьмий, дванадцятий пункту 5 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад“ від 2 лютого 2010 року Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах», «Про внесення доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 р.

N 1031″ та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. N 1128» (справа про безоплатне користування шкільними підручниками) від 21 листопада 2002 року № 18-рп/2002

 

Щодо порушеного у конституційному поданні питання про збереження мережі дошкільних навчальних закладів, у тому числі недержавних і некомунальних, за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, то, як вважає Конституційний Суд України, забезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти покладено на державу лише щодо навчальних закладів державної і комунальної форм власності (частина третя статті 53 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про дошкільну освіту” держава тільки сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів інших форм власності.

     (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини)

Конституційний Суд України вважає, що положення статті 53 Конституції України про забезпечення державою безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним Законом України права на освіту та доступу громадян України до її здобуття в цих навчальних закладах на конкурсній основі. За змістом положень цієї статті здобуття вищої освіти не є обов’язковим. У Рішенні Конституційного Суду України від 21 листопада 2002 року № 18-рп/2002 саме з обов’язковістю повної загальної середньої освіти пов’язана її безоплатність.
     (абзац перший пункту 7 мотивувальної частини)

В аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України “держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах” у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так:
     — доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;
     — безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.
     Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України, за якими повна загальна середня освіта є обов’язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.
     Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).
     (пункт 1 резолютивної частини)

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України “держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах” (справа про доступність і безоплатність освіти) від 4 березня 2004 року № 5-рп/2004

 

Таким чином, в розвиток конституційних положень про статус української мови як державної та порядок застосування мов згаданими законами України встановлено одну з засад державної мовної політики в сфері освіти: навчальна і виховна робота в загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється українською мовою, поряд з якою можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

(абзац четвертий пункту 4 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад“ від 2 лютого 2010 року № 4-рп/2010

Конституційний Суд України виходить із того, що застосування та функціонування державної мови в Україні нерозривно пов’язані з її вивченням, тобто з реалізацією кожною особою права на освіту.

(абзац другий пункту 4 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про освіту“ від 16 липня 2019 року № 10-р/2019

 

Конституція України зобов’язує державу в особі законодавчого органу гарантувати на рівні закону для вказаних категорій громадян право на навчання рідною мовою або на вивчення рідної мови, яке має реалізовуватися у державних і комунальних навчальних закладах чи через національні культурні товариства. Законодавець у законі може з урахуванням історичних особливостей, рівня розвитку суспільства, економічних можливостей держави уточнювати зміст та обсяг цього конституційного права, передбачати й інші форми його реалізації. Конституція України не містить застережень щодо повноважень законодавця деталізувати на рівні закону конституційне право громадян, які належать до національних меншин, на навчання рідною мовою чи на її вивчення.
     Повноваження законодавця у частині закріплення на рівні законів правових механізмів реалізації конституційних прав не є абсолютними. Основний Закон України передбачає конституційні заборони, які обмежують можливість законодавчого органу приймати рішення, що ставили б під сумнів або нівелювали зміст конституційних прав і свобод.

(абзаци чотирнадцятий, п’ятнадцятий пункту 4 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про освіту“ від 16 липня 2019 року № 10-р/2019

 

Одним із елементів конституційного права на освіту Основний Закон України визначає право громадян, які належать до національних меншин, на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства. Тому конституційний припис, закріплений у частині п’ятій статті 53, визначає сутність змісту та обсяг права (як складової конституційного права на освіту) на навчання рідною мовою у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства чи на її вивчення у вказаних навчальних закладах або у національних культурних товариствах, яке гарантується на рівні закону.

(абзац сімнадцятий пункту 4 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про освіту“ від 16 липня 2019 року № 10-р/2019

Нормативно-правова база — ДНЛ1

Право на освіту — це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для успішної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. За положенням статті 53 Конституції України, право на освіту гарантовано кожному. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних закладах. Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про екологічні, соціальні та культурні права (стаття 13).

Атестація педагогічних працівників регулюється низкою нормативних документів.

1. Типове положення про атестацію педагогічних працівників (Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20 грудня 2011 року № 1473 (із змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 08 серпня 2013 року № 1135))

2. Про застосування Типового положення про атестацію педагогічних працівників (лист Міністерства освіти і науки України від 10. 09.2013 №1/9-617)

3. Про деякі питання  атестації соціальних педагогів (лист Міністерства освіти і науки України від 20.03.2014 року № 1/9-165)

4. Щодо здійснення вчителем науково-дослідницької діяльності та пошукової роботи (11.11.2014  №1/9-586)

5. «Щодо підтвердження відомостей про присвоєння кваліфікаційної категорії» (лист МОУ від 09.06.2015)

6. «Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння» (Постанова КМУ від 23 грудня 2015 р. № 1109)

7. «Щодо зміни до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»(Лист МОН від 29. 12.15 № 02-23/1147)

Сертифікація вчителів у 2019 році – що відомо сьогодні.

Кабінетом Міністрів затверджений план заходів на 2017—2029 роки із запровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Один із його пунктів – «підвищення соціального статусу вчителя». Робити це збираються за допомогою системи добровільної сертифікації. Впроваджувати її планують у два етапи:

IV квартал 2018 р. — сформувати політику та розробити механізм підвищення соціального статусу вчителя на основі системи добровільної сертифікації Протягом 2019—2020 років — реалізувати політику та впровадити механізм підвищення соціального статусу вчителя на основі системи добровільної сертифікації.

ЩО ТАКЕ СЕРТИФІКАЦІЯ? Згідно із законом (новий Закон про освіту, стаття 51), сертифікація педагогічних працівників — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Сертифікація: Добровільна – ініціювати її може лише сам педагогічний працівник частина системи зовнішнього забезпечення якості освіти забезпечувана МОН України буде проводитися спеціально уповноваженими державою установами відзначає успішне проходження сертифікатом.

СЕРТИФІКАЦІЯ = АТЕСТАЦІЯ?

У законі визначено, що успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації. Однак ці процедури не можна вважати тотожними. Правила не змінилися – атестацію, як і раніше, забов’язані проходити всі педагогічні працівники, мінімум раз на п’ять років. Строк же дії сертифіката – три роки.

ЩО ДАЄ СЕРТИФІКАЦІЯ ВЧИТЕЛЯ? З першого січня 2017 року набуде чинності частина 5 статті 61, що передбачає 20% доплати педагогічним працівникам, які пройшли добровільну сертифікацію: «Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката». Також сертифікований вчитель має право впроваджувати та поширювати методики компетентнісного навчання та нових освітніх технологій. МОН обіцяє педагогам, що пройшли сертифікацію, участь у інституційному аудиті інших закладів освіти та розробці й акредитації освітніх програм.

Конституція України Конституція від 28.06.1996 №254к/96-ВР | «Дебет-Кредит»

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2222-IV від 08.12.2004 , ВВР, 2005, № 2, ст.44 № 2952-VI від 01.02.2011 , ВВР, 2011, № 10, ст.68 № 586-VII від 19.09.2013 , ВВР, 2014, № 11, ст.142 № 742-VII від 21.02.2014 , ВВР, 2014, № 11, ст.143 № 1401-VIII від 02.06.2016 , ВВР, 2016, № 28, ст.532 № 2680-VIII від 07.02.2019 , ВВР, 2019, № 9, ст.50 № 27-IX від 03.09.2019 , ВВР, 2019, № 38, ст.160 )( Закон України № 2222-IV від 08.12.2004 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2010 від 30. 09.2010 у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття )( Положення Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України № 2222-IV від 08.12.2004, № 2952-VI від 01.02.2011, № 586-VII від 19.09.2013, визнано такими, що є чинними на території України Постановою Верховної Ради України № 750-VII від 22.02.2014 )( Офіційне тлумачення до Конституції див. в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97 № 4-зп від 03.10.97 № 6-зп від 25.11.97 № 9-зп від 25.12.97 № 8-рп/98 від 09.06.98 № 11-рп/98 від 07.07.98 № 1-рп/99 від 09.02.99 № 4-рп/99 від 19.05.99 № 7-рп/99 від 06.07.99 № 9-рп/99 від 27.10.99 № 10-рп/99 від 14.12.99 № 4-рп/2000 від 11.04.2000 № 6-рп/2000 від 19.04.2000 № 13-рп/2000 від 16.11.2000 № 15-рп/2000 від 14.12.2000 № 2-рп/2001 від 28.03.2001 № 4-рп/2001 від 19.04.2001 № 5-рп/2001 від 17.05.2001 № 7-рп/2001 від 30.05.2001 № 11-рп/2001 від 13. 07.2001 № 14-рп/2001 від 16.10.2001 № 4-рп/2002 від 20.03.2002 № 7-рп/2002 від 27.03.2002 № 8-рп/2002 від 07.05.2002 № 10-рп/2002 від 29.05.2002 № 12-рп/2002 від 18.06.2002 № 15-рп/2002 від 09.07.2002 № 16-рп/2002 від 17.10.2002 № 17-рп/2002 від 17.10.2002 № 2-рп/2003 від 28.01.2003 № 5-рп/2003 від 05.03.2003 № 12-рп/2003 від 26.06.2003 № 16-рп/2003 від 14.10.2003 № 19-рп/2003 від 10.12.2003 № 21-рп/2003 від 25.12.2003 № 22-рп/2003 від 25.12.2003 № 5-рп/2004 від 04.03.2004 № 11-рп/2004 від 19.05.2004 № 19-рп/2004 від 01.12.2004 № 6-рп/2005 від 05.10.2005 № 9-рп/2005 від 13.10.2005 № 7-рп/2007 від 09.10.2007 № 11-рп/2007 від 11.12.2007 № 12-рп/2007 від 11.12.2007 № 5-рп/2008 від 02.04.2008 № 6-рп/2008 від 16.04.2008 № 12-рп/2008 від 25.06.2008 № 16-рп/2008 від 17.09.2008 № 23-рп/2008 від 15.10.2008 № 26-рп/2008 від 27.11.2008 № 6-рп/2009 від 26.02.2009 № 7-рп/2009 від 16.04.2009 № 8-рп/2009 від 28.04.2009 № 23-рп/2009 від 30.09.2009 № 7-рп/2010 від 11.03. 2010 № 8-рп/2010 від 11.03.2010 № 10-рп/2010 від 01.04.2010 № 11-рп/2010 від 06.04.2010 № 12-рп/2011 від 20.10.2011 № 16-рп/2011 від 08.12.2011 № 19-рп/2011 від 14.12.2011 № 2-рп/2012 від 20.01.2012 № 3-рп/2012 від 25.01.2012 № 9-рп/2012 від 12.04.2012 № 2-рп/2013 від 29.05.2013 № 4-рп/2013 від 12.06.2013 № 5-рп/2014 від 15.05.2014 № 1-рп/2016 від 15.03.2016 № 11-р/2019 від 02.12.2019 )

Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

приймає цю Конституцію — Основний Закон України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.( Офіційне тлумачення положення статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012 )Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

( Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005 )Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.( Офіційне тлумачення частини першої статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.99 )

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

( Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 )Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

( Офіційне тлумачення положення статті 24 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-рп/2012 від 12.04.2012 )Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

( Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 )

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.( Офіційне тлумачення положення частини першої статті 32 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012 )

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

( Офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012 )

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

( Офіційне тлумачення положення частини другої статті 34 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012 )

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012 )Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.( Офіційне тлумачення положення частини першої статті 38 див. в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/99 від 06.07.99 )

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.( Офіційне тлумачення положення частини першої статті 39 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2001 від 19.04.2001 )

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002 )

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2004 від 04.03.2004 )

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.( Офіційне тлумачення частини першої статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97 )

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. ( Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 )

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.( Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 )( Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00 )( Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009 )( Частину другу статті 59 виключено на підставі Закону № 1401-VIII від 02.06.2016 )Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011 )

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

( Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97 )Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Розділ III

ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.( Офіційне тлумачення положень статті 69 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2008 від 16.04.2008 )Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 72 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2008 від 16.04.2008 )Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.Стаття 74. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Розділ IV

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.( Офіційне тлумачення положень статті 75 див. в Рішенні Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002 )Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років.

Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання таки

від 17 липня 2018 р. № 6-р/2018 у справі № 1-11/2018(3830/15)

Велика палата Конституційного Суду України у складі суддів:

Шевчука Станіслава Володимировича — головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Кривенка Віктора Васильовича,

Лемака Василя Васильовича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича — доповідача,

Тупицького Олександра Миколайовича,

розглянула на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І. Д. та дослідивши матеріали справи, у тому числі пояснення представників суб’єкта права на конституційне подання — народних депутатів України Королевської Н. Ю., Німченка В. І.; Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України Селіванова А. О.; заступника Міністра соціальної політики України Іванкевича В. В.; заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Шкляра С. В.; віце-президента Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Яценка В. М., Конституційний Суд України установив:

1. До Конституційного Суду України звернулися 50 народних депутатів України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), підпункти 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», прийнятого Верховною Радою України 28 грудня 2014 року за № 76-VIII, (Відомості Верховної Ради України, 2015 p. , № 6, ст. 40) (далі — Закон № 76).

Народні депутати України стверджують, що положеннями підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону № 76 звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод громадян шляхом обмеження або скасування наданих державою соціальних прав у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, зі змінами (далі — Закон № 796).

Вказаними положеннями Закону № 76 внесено такі зміни до Закону № 796, зокрема:

«2) пункт 2 частини першої статті 21 виключити;

3) у статті 22:

пункти 2 і 13 частини першої виключити;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті в частині пільг, передбачених пунктами 1, 2, 11 статті 20, пунктом 14 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

4) статтю 23 виключити;

5) у статті 24:

слова і цифри «і пунктом 2 статті 23» виключити;

доповнити частиною другою такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 статті 20, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

6) у статті 30:

у частині першій:

пункти 1, 3, 5, 6, 8, 12 виключити;

у пункті 10 абзац другий виключити;

доповнити частиною сьомою такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені пунктом 4 частини першої та пунктами 8, 9 частини третьої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

7) статті 31, 37, 39 та 45 виключити»;

«12) текст статті 53 викласти у такій редакції:

«Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

«14) статтю 60 викласти у такій редакції:

«Стаття 60. Право вибору пільг та компенсацій особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України».

Отже, предметом конституційного контролю у цій справі є підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший — четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону № 76, частина третя статті 22, частина друга статті 24, частина сьома статті 30 Закону № 796, статті 53, 60 Закону № 796 у редакції Закону № 76.

2. Вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України). Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (стаття 3 Конституції України).

За статтею 16 Основного Закону України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

3. Виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов’язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров’я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.

Отже, виконання державою обов’язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема, у сферу охорони здоров’я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров’я людини, що пов’язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.

4. Зважаючи на сутність статті 16 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що закріплення передбаченого у ній обов’язку держави у розділі I «Загальні засади» Конституції України вказує на засадничий характер цього обов’язку та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв’язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов’язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов’язку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров’я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров’я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).

У Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон № 796 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов’язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

5. У преамбулі Закону № 796 закріплено, що цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Крім того, у ній наголошено, що Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей; у багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови; Україну оголошено зоною екологічного лиха; створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Відповідно до статті 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи — громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 796 на державу покладаються зобов’язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи; держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за:

1) пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2) втрату годувальника, якщо його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою;

3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону № 796 та інших актів законодавства України.

Зі змісту статті 19 Закону № 796 вбачається, що соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров’ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізується шляхом надання відповідних компенсацій та пільг усім громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених Законом № 796 категорій.

Законодавчо встановлений перелік пільг і компенсацій є різним для кожної визначеної у статті 14 Закону № 796 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пільги, компенсації і гарантії, встановлені у Законі № 796, є особливою формою відшкодування завданої шкоди таким особам за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень.

6. Конституційний Суд України вважає за необхідне зауважити, що положення статті 16 Основного Закону України зобов’язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв’язання проблем, пов’язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України зазначає, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб — комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров’я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов’язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

З огляду на це соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має передбачати відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій. Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків.

Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Конституційний Суд України вважає, що передбачені оспорюваними положеннями зміни до Закону № 796, які стосуються обмеження чи скасування пільг, компенсацій і гарантій, призвели до звуження прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зниження рівня їх соціального забезпечення.

Отже, Конституційний Суд України наголошує, що комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом № 796 (до внесення змін Законом № 76), слід сприймати як один із основних засобів реалізації державою закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.

7. Обмеження чи скасування Законом № 76 пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, фактично є відмовою держави від її зобов’язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов’язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, Закон № 76 в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

8. На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший — четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону № 76, частина третя статті 22, частина друга статті 24, частина сьома статті 30 Закону № 796, стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону № 796 у редакції Закону № 76 суперечать статтям 3, 16 Конституції України.

9. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина друга статті 152 Основного Закону України).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 151 ², 152, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 35, 65, 66, 74, 84, 88, 89, 91, 92, 94, 97 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

— підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший — четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;

— частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами;

— статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

2. Підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший — четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII; частина третя статті 22, частина друга статті 24, частина сьома статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами; стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Установити порядок виконання цього Рішення.

3.1. Стаття 53 (крім її назви) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:

«Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу».

3.2. Стаття 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:

«Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України».

4. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України» та інших офіційних друкованих виданнях України.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Сліденка І. Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII

Зважаючи на наявність Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі — Рішення), прийнятого формальною більшістю від фактичного складу Конституційного Суду України;

констатуючи той факт, що застосовані методологія й аргументація та визначена на їх основі Конституційним Судом України абстрактно-теоретична неконституційність підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі — Закон № 76) мають суб’єктивний та відносний характер;

усвідомлюючи необхідність субстанційно-онтологічного аналізу для визначення помилок, недоліків та недосконалостей, які містяться в Рішенні;

користуючись правом на окрему думку, наданим статтею 93 Закону України «Про Конституційний Суд України»;

вважаю за необхідне висловити такі заперечення щодо застосованої методології та концепції Рішення:

I.

Заперечення щодо методології Рішення

1. Конституційний Суд України помилково відкрив конституційне провадження у цій справі з огляду на таке.

Практика, за якою Конституційний Суд України, незалежно від фактичних обставин справи, сам формулює остаточний варіант конституційного подання, суперечить доктрині конституційного контролю та Закону України «Про Конституційний Суд України», оскільки він стає суб’єктом права на конституційне подання до самого себе. У статті 51 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено нормативні вимоги до конституційного подання, а суб’єкт права на конституційне подання лише формулює його зміст відповідно до цих вимог. Таким чином, Конституційний Суд України, самостійно встановлюючи остаточний зміст конституційного подання, перетворюється на суб’єкта права на конституційне подання, який на власний розсуд відкриває провадження у справі. Згідно з доктриною конституційного контролю наділення органу конституційного контролю правом здійснювати такий контроль на власний розсуд не відповідає його місцю в системі поділу державної влади та призводить до серйозних зловживань (досвід Конституційного Суду Республіки Білорусь до 1996 року). Така практика суперечить статті 50, частині третій статті 51 Закону України «Про Конституційний Суд України».

2. Народні депутати України оспорюють конституційність підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону № 76, яким внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, зі змінами (далі — Закон № 796). Як нормативний акт Закон № 76 має допоміжний характер, оскільки ним змінено (доповнено або викладено в новій редакції) положення Закону № 796 (зокрема, частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30, статті 53, 60). У цій частині призначення Закону № 76 полягає у трансформації (зміні, доповненні) положень базового закону, тобто Закону № 796, який безпосередньо регулює суспільні відносини щодо пільг, компенсацій і гарантій.

Положення Закону № 76 перебувають у відриві від положень Закону № 796, до якого внесено зміни, що унеможливлює їх цілісне сприйняття у взаємодії норм закону та в системі законодавства, яке регулює відповідну сферу суспільних відносин, при вирішенні питання щодо конституційності оспорюваних положень.

Народні депутати України повинні були порушити питання щодо конституційності положень Закону № 796 з урахуванням змін, внесених Законом № 76.

У конституційному поданні, однак, оспорюється конституційність положень Закону № 76, яким внесено зміни до Закону № 796, що безпосередньо регулює суспільні відносини.

Законом № 76 (підпунктами 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I) внесено зміни до Закону № 796, зокрема виключено пункт 2 частини першої статті 21, пункти 2 і 13 частини першої статті 22, статтю 23, у частині першій статті 24 — слова і цифри «і пунктом 2 статті 23», пункти 1, 3, 5, 6, 8, абзац другий пункту 10, пункт 12 частини першої статті 30, статті 31, 37, 39, 45. У цій частині Закон № 76 має самостійне значення, оскільки скасовує норми базового закону, тому звернення до Закону № 796 не потрібне.

II. Заперечення щодо концепції Рішення

1. Конституційний Суд України в Рішенні буквально визначив, що відповідно до статті 16 Конституції України держава не може скасовувати норми, які вона ж встановила щодо соціальної групи осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Таким чином, законодавець встановив заборону стосовно можливості будь-якого іншого регулювання відносин у цій сфері, окрім як збереження або підвищення соціальних зобов’язань держави щодо вказаної соціальної групи.

Із Рішення випливає, що є окрема соціальна група осіб в Україні, стосовно якої діють виключні, спеціальні соціальні стандарти. Конституційний Суд України також підтвердив, що, наприклад, першочергове обслуговування таких осіб в мережі спеціалізованих магазинів продуктовими наборами та побутовою технікою є стандартом, який забезпечує їх гарантії як осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

При цьому очевидним є факт, що окремі положення Закону № 796 у процесі розвитку суспільства застаріли та втратили свою актуальність. Ідеться, зокрема, про положення щодо першочергових зубопротезування, забезпечення санаторно-курортними путівками, придбання промислових товарів підвищеного попиту, позачергового встановлення телефону тощо. Законодавче закріплення певних соціальних гарантій було історично обумовлено особливостями «совєцької» системи перерозподілу благ, яка не відповідає і не може відповідати соціальному та економічному базису сучасного суспільства й основним засадам лібералізму. У законодавчих актах мають міститися не уявлення законодавця про соціальну справедливість, а соціальні гарантії та блага з урахуванням принципу відповідності.

Аналіз Рішення свідчить про те, що концептуальною помилкою, закладеною в ньому, є зіставлення суспільних відносин, які мають окремі ознаки конституційних прав, однак не є суб’єктивними правами взагалі та конституційними зокрема, оскільки належать до зобов’язань держави, а саме пільг, компенсацій і гарантій. Встановлення пільг, компенсацій і гарантій лежить у площині доцільності та розсуду законодавчої влади, вона може їх встановлювати або скасовувати залежно від обраного політичного курсу та/або економічної ситуації в державі. Очевидно, що зобов’язання держави прямо залежать від її економічної спроможності, а отже, від можливості їх виконувати. З огляду на це повноваження законодавчої та виконавчої влади полягають у корекції зобов’язань держави, у тому числі шляхом внесення змін до законодавства.

Конституційний Суд України уникнув сутнісного аналізу ситуації з соціальними преференціями і суперечностями «совєцького» підходу та практики розвинених демократій із ліберальною економікою, у яких такі преференції є монетизованими (тобто компенсація виплачується в грошовому еквіваленті), а не у вигляді послуг, та цільовими (продуктові талони (wic program) можна використати лише на покупку продуктів), а також мають компенсаторний характер для забезпечення гідного життя. З цієї точки зору «першочергове обслуговування в мережі спеціалізованих магазинів продуктовими наборами та побутовою технікою» є відвертим «совецьким» анахронізмом, що суперечить не тільки принципам ліберальної економіки, але й Конституції України.

Таким чином, Конституційний Суд України, визнаючи неконституційною практику законодавця, фактично визнав конституційним «совєцький» підхід до регулювання відносин у сфері захисту осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Окрім цього, такий підхід Конституційного Суду України суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який чітко й однозначно встановив, що «реалізація соціальних та економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі» (рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Irela№d) від 9 жовтня 1979 року), а також допустимості «розумного та співмірного зниження» розмірів соціальних виплат (рішення у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjarta№ Asmu№dsso№ v. Icela№d) від 12 жовтня 2004 року).

2. Конституційний Суд України вкотре відійшов від своєї практики, яка стосується осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без пояснення причини такого відходу.

Ідеться про пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, у якому чітко вказано, що позбавлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на безплатне надання або забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою (для осіб, віднесених до категорій 3 і 4), грошову компенсацію у розмірі середньої вартості путівки в Україні (для осіб, віднесених до категорії 2), одержання безпроцентних або надання пільгових позик суперечить вимогам статей 16, 46, 49 Конституції України, є неконституційним.

Таким чином, у 2002 році Конституційний Суд України пов’язував гарантії цієї соціальної групи з дотриманням статей 16, 46 та 49 Конституції України, а наразі — виключно її статті 16, не встановивши жодних нових обставин щодо реалізації соціальної політики у цій сфері. Справи є ідентичними в аспекті категорій осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (категорії 3 і 4). Причини принципової зміни підходу, який наразі базується виключно на буквальному тлумаченні статті 16 Конституції України, невідомі. При цьому в Рішенні попередня практика замовчується, однак не заперечується, чим створюється контрадикція між рішеннями одного органу з одного питання.

Слід також мати на увазі, що позиція суб’єкта законодавчої ініціативи базується на цілком раціональних та конституційних аргументах стосовно того, що виплати мають бути осмислені кожного разу на предмет платоспроможності і соціальної справедливості. І в цьому аспекті одним із визначальних елементів регулювання суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Законодавець у цьому випадку врахував не лише голе співвідношення законодавчого регулювання з принципами статті 16 Конституції України і принципами соціальної політики, характерними для Конституції України 1996 року, але й те, наскільки таке регулювання вплинуло на статус осіб, щодо яких воно здійснюється, тобто чи змінився принципово цей статус. А він принципово не змінився, і Конституційний Суд України не врахував цього важливого факту. Отже, нічого неконституційного в тому, що законодавець намагається таким чином регулювати суспільні відносини, немає.

Слід також зазначити, що підхід законодавця в Законі № 76 цілком узгоджується з попередньою практикою Конституційного Суду України.

Так, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України підкреслив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходив з того, що додержання конституційних принципів соціальної правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов’язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України. При цьому принцип збалансованості бюджету Конституційний Суд України розглядав як один із визначальних поряд із принципами справедливості та пропорційності, тобто розмірності у діяльності органів державної влади, зокрема, у процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік.

Юридичні позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, треба розглядати тільки в системному порядку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 дійшов висновку, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними; механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства; крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (абзац десятий підпункту 2. 1 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 наголосив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України (абзац дев’ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Таким чином, підхід законодавця щодо регулювання пільг цілком узгоджується як з Конституцією України, так і з попередньою практикою Конституційного Суду України.

Отже, практика законодавця щодо раціональної корекції пільг є конституційною.

 

Суддя
Конституційного Суду України                                                                       І. Д. Сліденко

Міносвіти роз’яснило ситуацію з «благодійними внесками» у школах

Безоплатна середня освіта в Україні гарантована Конституцією, і будь-які форми тиску на батьків школярів щодо сплати ними будь-яких коштів є неприпустимими.

Відповідний лист керівникам закладів середньої освіти та керівникам місцевих органів управління освітою розміщено на сайті Міністерства освіти і науки.

«Жоден нормативно-правовий акт в Україні не передбачає і не може передбачати можливість впровадження у державних чи комунальних закладах загальної середньої освіти освітньої програми за умови обов’язкового придбання за кошти батьків відповідних робочих зошитів, підручників чи інших матеріалів. Отже, будь-які форми тиску на батьків щодо сплати ними будь-яких коштів чи їх примушування до придбання робочих зошитів, підручників, посібників, хрестоматій, телевізорів, комп’ютерної техніки, проведення ремонтів у класах тощо для реалізації освітньої програми закладу освіти та досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами загальної середньої освіти, є прямим порушенням положень Конституції та законів України, та є неприпустимими», — йдеться у листі за підписом міністра освіти та науки Лілії Гриневич.

У міністерстві зазначили, що відповідно до статті 53 Конституції повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Крім того, відомство нагадує про рішення Конституційного Суду від 4 березня 2004 року № 5-рп/2004 у справі про доступність і безоплатність освіти: «безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України… Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України, за якими повна загальна середня освіта є обов’язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі».

Читайте також: МОЗ розпочало інформаційну кампанію «До школи»

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території держави, остаточним і не може бути оскаржене, наголосили у МОН.

Окрім цього, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» безоплатна освіта — це освіта, яка здобувається особою за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Також безоплатними мають бути і підручники, в тому числі і електронні, посібники для учнів та педагогічних працівників.

Водночас, як повідомили у МОН, відповідно до частини 1 статті 79 закону про освіту джерелами фінансування закладів освіти можуть бути, у тому числі, добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб.

«Але варто зазначити, що батьки можуть надавати закладу освіти благодійну допомогу виключно з власної ініціативи та на добровільних засадах відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації», — наголошується у листі.

При цьому уточнюється, що рішення про благодійну допомогу батьки можуть приймати як самостійно, так і разом з іншими батьками, і колегіальні рішення про надання благодійної допомоги школі також не можуть бути примусовими.

Окремо у МОН нагадали, що директори шкіл зобов’язані «не лише не допускати будь-яких проявів дискримінації дітей та їх батьків за будь-якою, у тому числі майновою ознакою, а й реагувати на кожен факт тиску на батьків учнів щодо їх примушування до вибору конкретної освітньої програми чи придбання для її реалізації за кошти батьків різних навчальних матеріалів, припиняючи таким чином порушення прав дітей на безоплатну освіту в державних і комунальних закладах освіти».

Таке роз’яснення міністерство надало у зв’язку з частими зверненнями з приводу вимог до батьків обирати конкретну освітню програму, купувати «навчальні матеріали», техніку тощо, в тому числі і для забезпечення реалізації Нової української школи.

Правовий захист та інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини

У багатьох країнах поряд із державницькими націями проживають національні меншини, тобто представники інших етносів, що не мають своїх національно — державних чи національно-територіальних утворень. Національні меншини цих держав також як і в Україні, історично є невід’ємною частиною суспільства і збагачують його своєю працею, самобутністю та культурою. Тому забезпечення їхніх прав є однією з основ громадянської злагоди в суспільстві.

Європою приділяється значна увага питанням захисту прав, свобод національних меншин, зокрема, інтеграції в суспільне життя ромської національної меншини.

На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності. Ромська національна меншина — друга за чисельністю національна меншина, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Дискримінація ромів у деяких державах Європи спричинила послаблення їх інтегрованості. Все це призвело до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі.

В ст. 24 Конституції України передбачено, що «… не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. ..».

В Україні інтеграція ромів є одним із соціально значущих питань. Роми в Україні мають проблеми, подібні до представників цього етносу в інших країнах Європи. Обмежений доступ до освіти, послуг охорони здоров’я та інших життєво важливих послуг, низький загальний освітній рівень, високі показники безробіття, неприйнятні житлово-комунальні умови у більшості місць компактного поселення ромів, погані загальні показники стану здоров’я, дискримінація та упереджене ставлення у щоденному житті та загальне виключення із суспільства є основними характеристиками їхнього життя.

Роми майже завжди відносились до тих спільнот, які найменше користуються правами, передбаченими законодавством, хоча і в Україні в останні роки також спостерігається підвищення уваги органів влади до ромського етносу.

Так, стаття 11 Конституції України наголошує, що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Відповідно до статті 53 Конституції України громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Крім конституційних положень, правовий статус національних меншин визначається нормами Декларації прав національностей України 1991 року та Законом України «Про національні меншини в Україні» 1992 року. Відповідно до цих нормативно-правових актів держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. При цьому всі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.

Крім того, з метою створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі у соціально-економічному та культурному житті держави Указом Президента України від 08 квітня 2013 року № 201/2013 схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» (далі — Стратегія). Основними завданнями з реалізації Стратегії є сприяння правовому, соціальному захисту ромів, сприяння їх зайнятості, підвищення освітнього рівня, забезпечення охорони здоров’я ромів, поліпшення житлово-побутових умов ромів, задоволення культурних та інформаційних потреб ромів, визначені конкретні заходи спрямовані на інтеграцію в українське суспільство ромської національної меншини та їх виконавці.

Зокрема, Стратегією передбачено проведення інформаційно — просвітницької роботи, направленої на протидію упередженому ставленню до осіб ромської національності і підвищення рівня обізнаності осіб ромської національності про права людини, забезпечення осіб ромської національності документами, що засвідчують особу і підтверджують громадянство. Окрім того, у місцях компактного проживання осіб ромської національності передбачено проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, направленої на запобігання безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та протиправну діяльність, запобігання насильству у сім’ї, наркоманії, тютюнопаління та алкоголізму.

Громадяни України всіх національностей зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об’єднання.

Україна претендує на звання європейської країни, тому все громадяни повинні крокувати єдиним шляхом: спільної допомоги ромам вийти з вікової ізоляції, навчити їх жити за законами та правилами нашої спільної держави і нарешті допомогти їм інтегруватися в українське суспільство, як це зробили десятки інших національностей, що проживають в Україні.

Подведение итогов: первые шаги обновленного Конституционного Суда Украины

доступный язык: englishУкраїнська 14 августа 2018 г.

DRI Legal News | Выпуск 5, Антон Ловин (старший юридический аналитик DRI), Руслана Вовк (региональный менеджер DRI)

Резюме

Конституционный Суд Украины играл важную и часто проблематичную роль в формировании украинского государства с момента его создания в 1996 г.После «Революции достоинства» в 2014 году Суд претерпел серьезные изменения как в своем составе, так и с 2016 года в своих правовых основах и функциях.

После года бездействия Суд с новым составом и полномочиями возобновил полную работу в начале 2018 года. История этого «нового» Суда является важным показателем того, приносят ли реформы в Украине плоды с точки зрения создания укрепление верховенства закона и сектора правосудия.

При оценке первых шести решений по различным законам (касающихся социальных законов, языковой политики и правил референдума и двух мнений о парламентской неприкосновенности) результаты, похоже, неоднозначны.С одной стороны, Суд продвигал демократические гарантии, когда объявил закон о референдуме неконституционным — его положение, по-видимому, разрешало референдум по совершенно новой конституции безотносительно к действующей. Кроме того, отменив законы, поскольку они были основаны на ошибочной парламентской процедуре, он направил парламенту уведомление о прекращении некоторых сомнительных дебатов и практики голосования. Активное использование особых мнений его судьями может способствовать менее формальным юридическим дебатам и формированию чувства плюрализма в Суде.

С другой стороны, постановлениям Суда, по-видимому, не хватало определенной последовательности с точки зрения ссылки на его предыдущие выводы или рассмотрения существа дела. Более того, качество юридической аргументации не сильно отличается от предыдущей практики и может улучшиться. Точно так же Суд должен вести более активную коммуникацию с общественностью, например, объясняя решения простым языком в пресс-релизах, чтобы информировать широкую общественность.

Для украинской демократии важен новый тип дел: конституционные изменения теперь позволяют обычным гражданам подавать жалобы на нарушения их конституционных прав.Суд уже получил 829 таких жалоб, но еще не приступил к их разрешению.

Переделка Суда

Во многих случаях в истории Украины Конституционный Суд играл ключевую роль. Его основная задача заключалась в проверке конституционности (проектов) законов, в том числе направленных на изменение Конституции. Таким образом, Суд несет большую ответственность за надлежащее функционирование демократии в Украине. Однако в то же время Суд, похоже, не обладал независимостью и часто казался простой пешкой в ​​играх украинских политиков за власть.

Самая низкая точка была достигнута, когда бывший президент Виктор Янукович задействовал Суд, укомплектовав его множеством лояльных судей. Решение Суда в сентябре 2010 года отменить конституционную реформу 2004 года не только ознаменовало собой полный переворот в политической системе Украины, но и продемонстрировало, насколько низко опустился Суд, учитывая очевидный политический интерес дела и слабую правовую аргументацию [1].

После 2014 года политики и гражданское общество обсудили судьбу этого органа и пути повышения его профессионализма и обеспечения его независимости.В ходе конституционной реформы 2016 года, которая в основном касалась судебной системы [2], было решено сохранить Суд, но изменить его функции. Предоставляя ему право рассматривать нарушения Конституции, о которых заявляют отдельные лица (так называемая индивидуальная конституционная жалоба), Суд больше не компетентен толковать значение обычных законов (статутов) и ограничивается толкованием только Конституции. Что наиболее важно, конституционные изменения установили конкурсный отбор для конституционных судей, требующий от кандидатов демонстрации высокого уровня профессионализма и высоких моральных стандартов.В новом законе о Конституционном суде от июля 2017 года подробно описан порядок отбора судей и новые функции Суда [3].

Некоторые аналитики сомневаются, действительно ли новая процедура отбора вдохнет свежий воздух в Суд. Хотя он позволяет каждому назначающему органу — Парламенту, Президенту и Конгрессу судей — иметь отдельную «комиссию по соревнованиям», в ней отсутствуют минимальные требования к процедурам этих комиссий, такие как обязательные тесты и / или собеседования с претендентами на должность судей. позиции.Таким образом, механизм отбора оставляет пространство для политического влияния и затрудняет обеспечение независимости Суда.

Поскольку украинскому парламенту потребовалось больше года для принятия этого закона, не было никаких правил для надлежащего функционирования суда [4]: ​​

• Ему мешали выполнять свои задачи, связанные с индивидуальными конституционными жалобами, и он мог только зарегистрировать их. До 2018 года в Конституционный суд поступило 468 таких жалоб [5], а за 2018 год их накопилось 361.[6]
• В суде отсутствовали пять судей из требуемых восемнадцати.

Возврат к работе с новыми судьями

Тем не менее, в конце 2017 года Суд вернулся к жизни. Три судьи были отобраны в соответствии с новыми требованиями и процедурой. Один судья был назначен Конгрессом судей в ноябре 2017 года, а два судьи были назначены Президентом в марте 2018 года. Еще двое должны быть избраны парламентом в соответствии с процедурой отбора, начатой ​​в октябре 2017 года.В настоящее время Суд состоит из 16 судей из требуемых 18, десять из которых были назначены после Революции достоинства [7].

После нескольких неудач (одна из которых была вызвана отсутствием добровольцев) 21 февраля 2018 года судьи Суда наконец назначили своего председателя — Станислава Шевчука [8]. Многие расценили это как очень позитивный знак [9] из-за опыта г-на Шевчука в качестве судьи в Европейском суде по правам человека (в 2009 и 2012 годах) и его работы в украинских и международных институтах, связанных с демократией, верховенством закона и европейской интеграцией. .22 февраля Суд принял свои новые Правила процедуры, основанные на новом законе о Конституционном суде [10], тем самым сигнализируя о своей готовности возобновить работу после перерыва в 2017 году.

В первой половине 2018 года Суд вынес шесть решений по существу и два заключения по ходатайствам о внесении изменений в Конституцию Украины. Все шесть постановлений, кроме последнего, дополнены отдельными мнениями отдельных судей. Фактически, такие заключения на все судебные решения написали судьи Игорь Слиденко и Николай Мельник.Этой статистики недостаточно, чтобы говорить об эффективности судебной системы, и ее следует интерпретировать с осторожностью.

После беглого взгляда на статистику за годы, прошедшие после Евромайдана, эти цифры дают надежду на то, что Суд вернулся в нужное русло. С 1997 года и до Революции достоинства результативность Суда колебалась от девяти решений в 2005 году [11] до 38 в 2009 году [12]. В послереволюционные годы Суд был менее продуктивным — между тремя решениями в 2017 году [13] и восемью в 2014 году. [14] Что касается мнений по предлагаемым конституционным поправкам, то с 1997 года их число колеблется от нуля до трех.

Однако перед судом теперь стоит новая функция: конституционная реформа 2016 года наделила граждан полномочиями посредством конституционных жалоб в CCU, чтобы оспорить конституционность законов, когда такие законы применялись в реальных судебных процессах, а все другие средства правовой защиты были исчерпаны. Ожидается, что это значительно увеличит рабочую нагрузку Суда.Сомнительно, что эта новая функция будет уравновешена отменой официальной функции Суда по толкованию статутов Украины (кроме Конституции). С 2016 года в Суде уже накоплено 829 таких жалоб, и есть основания ожидать неуклонного увеличения их числа.

Первые решения и заключения

Первые решения Конституционного суда касались конституционности:

• Новые правила налогообложения пенсий и доходов, необходимых для получения пособия по социальному обеспечению, которое потенциально может ограничить социальные права, предусмотренные Конституцией Украины;
• Закон об основах государственной лингвистической политики 2012 г . ;
• Закон о Всеукраинском референдуме 2012 г .; [15]
• право сотрудников Уголовно-исполнительной службы Украины проводить предварительное досудебное расследование преступлений, совершенных в пенитенциарных учреждениях, предусмотренных Уголовно-процессуальным кодексом; и
• ограничение социальных выплат лицам, пострадавшим от аварии на Чернобыльской АЭС, с доходами выше установленной нормы и другие аналогичные ограничения.

Кроме того, в двух заключениях Суда оценивалась конституционность предложенных поправок к Конституции в отношении депутатской неприкосновенности.

• Решения об ограничении социальных прав

В своем самом первом решении за год [16] Суд постановил, что налогообложение пенсий сверх определенной установленной суммы (трех минимальных заработных плат, предусмотренных законом) было дискриминацией по признаку имущественного положения и, следовательно, неконституционным.Дополнительные основания для неконституционности включают противоречие нового налогового регулирования принципу правовой определенности, поскольку сумма, состоящая из трех минимальных заработных плат, может меняться каждый год. Хотя дело касалось всей пенсионной системы, Суд включил соображения о том, что это означает для независимости судей, указав, что безопасные пенсии являются одним из элементов обеспечения независимости судей, которому может угрожать правовая неопределенность.

Суд не дал особых разъяснений по поводу неконституционности.Судьи использовали общие ссылки на Украину как социальное государство, основанное на верховенстве закона, но не дали дополнительных объяснений того, что они имели в виду под верховенством закона или социальным государством, и не представили аргументов в пользу того, почему новое налогообложение противоречит этим принципам и антидискриминации. пункт. Несколько удивительно, что Суд не упомянул статью 22 (III) Конституции, которая прямо запрещает снижение объема существующих прав, включая социальные права, при принятии новых законодательных актов. Суд мог бы опираться на богатую прецедентную практику по этой статье.

Второе дело о социальных правах было рассмотрено судом в мае этого года [17]. Оспариваемый закон [18] установил квалификацию дохода для получения права на социальное обеспечение, включая некоторые льготы в области медицины, транспорта, связи и коммунальных услуг для людей, имеющих особые заслуги перед страной, и ограниченные права на досрочный выход на пенсию. Суд применил к этому вопросу тонкий подход. С одной стороны, он пояснил, что личные преимущества, основанные на заслугах, для некоторых лиц или групп не обязательно связаны с сущностью конституционных свобод и прав.Как таковые, они могут быть ограничены или даже отменены, если потребуется. С другой стороны, право на досрочный выход на пенсию было своего рода обеспечением очень важной социальной защиты и, таким образом, было связано с основными конституционными правами.

Суд постановил, что отмена или ограничение права на основании закона является нарушением Конституции. И здесь судьи воздержались от применения статьи 22 (III) Конституции и упомянули положение en passant , а не как решающий аргумент. Принимая во внимание, что рассматриваемые законодательные положения были введены в действие в очень короткие сроки, Суд вместо этого предпочел обосновать неконституционность широким принципом правовой определенности, вытекающим из верховенства закона, закрепленного в статье 8 Конституции Украины.

Последнее судебное решение в этом году — от 17 июля — также касалось социального обеспечения. [19] Законодательный акт, о котором идет речь, имел целью ввести ряд ограничений на социальное обеспечение лиц, пострадавших в результате Чернобыльской ядерной катастрофы 1986 года.Некоторые ограничения заключались в привязке права к уровню семейного дохода соответствующих лиц, требовании выбора между альтернативными планами социального обеспечения и т. Д. Суд признал эти ограничения неконституционными, на этот раз на совершенно иной правовой основе — статье 16 Конституции: « Экологическая безопасность и баланс на территории Украины, противодействие последствиям Чернобыльской катастрофы — катастрофы планетарного масштаба — обеспечение генофонда украинского народа — забота государства. Суд истолковал социальное обеспечение пострадавших в аварии на Чернобыльской АЭС как способ практического применения статьи. Суд пришел к выводу, что, с одной стороны, все меры социального обеспечения для таких пострадавших лиц должны обеспечивать их достойную жизнь и, следовательно, не должны зависеть от уровня их доходов, а с другой стороны, таких прав, льгот. , привилегии и т. д. не могут быть отменены или ограничены без какой-либо эквивалентной (или лучшей) замены.

Неохотно возвращаясь к своей прецедентной практике по статье 22 (III) в вышеупомянутых решениях, Суд мог подумать о пересмотре своего прежнего расплывчатого толкования защиты социальных прав Конституцией.Однако слабая связь между верховенством закона и социальными правами, которую вместо этого предоставил Суд, действует как неадекватная замена и не компенсирует это возможное благое намерение.

• Постановление о Законе об основах государственной лингвистической политики

Самым спорным (судя по количеству приложенных отдельных мнений, 11 из нынешних 16 судей) было решение от 20 февраля [20], когда суд отменил Закон об основах государственной лингвистической политики. [21] Оспариваемый законодательный акт был оспорен как процессуальными аргументами, так и аргументами по существу. Самым весомым процедурным аргументом стало несоответствие количества голосов за принятие закона количеству депутатов, фактически присутствующих в парламенте при соответствующем голосовании. Это несоответствие подтверждается множеством доказательств, в том числе видеозаписью заседания, которая была признана и рассмотрена Судом.

Напомнив, что статья 84 (III) Конституции требует личного голосования депутатов, Суд заявил in abstracto , что « делегированное голосование » (то есть голосование без личного участия) является неконституционным.[22] Однако он воздержался от четкого заявления о том, что эта основная ошибка законодательной процедуры сделала закон недействительным. Вместо этого он просто перечислял нарушения процедуры и резюмировал, что во время соответствующего заседания нарушения (такие как отсутствие обсуждения, неправильное включение в повестку дня) были «систематическими и [оказали] существенное влияние на результат усыновления».

Можно предположить, что Суд посчитал отмену закона о «делегированном голосовании» слишком радикальным шагом, открывающим дверь для подрыва конституционности целых частей украинского законодательства из-за повсеместного распространения этого нарушения.Даже аргументируя неконституционность рядом процессуальных ошибок, помимо «делегированного голосования», Суд по-прежнему рискует поставить под угрозу большую часть законодательства Украины, как это признал судья Сергей Сас в своем особом мнении [23]. Процедурные проблемы, на которых основано решение Суда, часто возникали в законодательном процессе Украины. Однако этот риск может материализоваться только в каждом конкретном случае, когда каждый закон, принятый в результате ошибочной процедуры, оспаривается в CCU.

Объявив закон недействительным по процессуальным основаниям, Суд не рассмотрел аргументы закона по существу. Таким образом, его позиция по вопросам языков меньшинств остается открытой.

• Постановление о Законе о Всеукраинском референдуме

Суд вынес долгожданное [24] решение по Закону о всеукраинском референдуме, признав его неконституционным и, следовательно, недействительным. [25] Анализируя доказательства, суд пришел к выводу, что принятие Закона было проведено некорректно, и снова возникла проблема «делегированного голосования».Однако, в отличие от решения о языковой политике, Суд не только рассмотрел процедуру законотворчества, но и рассмотрел существо дела. Как уже объяснялось в документе DRI 83 [26], этот закон вызвал споры, поскольку он открывал дверь для принятия совершенно новой Конституции путем общенационального референдума без использования процедуры внесения поправок в действующую конституцию. Такое положение справедливо рассматривалось как серьезный риск нарушения конституционного порядка (не говоря уже о том, что такой курс действий уже нарушил стабильность страны в 2000 году).Суд признал это положение неконституционным и тем самым прекратил дискуссии о проведении всенародного референдума по новой конституции.

• Постановление о праве досудебного расследования сотрудников уголовных дел

В этом деле, возбужденном Уполномоченным по правам человека в Украине, Суд признал неконституционными полномочия сотрудников Уголовно-исполнительной службы Украины (подчиненные Министерству юстиции) проводить предварительное досудебное расследование преступлений, совершенных в пенитенциарных учреждениях. [27] Суд цитирует различные решения Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ), чтобы установить, что сотрудники уголовно-исполнительной службы, работающие с заключенными, не должны начинать досудебное расследование, поскольку они вряд ли будут свидетельствовать против себя или своих коллег. .

Аргументация Суда правдоподобна, хотя удивительно, что она основывала дело на статье 3 (высшая ценность человека, его прав и свобод), двух параграфах статьи 27 (гарантия права на жизнь) и двух параграфах Статья 28 (одна обеспечивает уважение человеческого достоинства, другая запрещает пытки и подобное унижающее достоинство обращение), а не конституционное право на справедливое судебное разбирательство.Суд далее не объяснил, на каких основаниях он ссылался на Европейскую конвенцию о защите прав человека и основных свобод и прецедентное право ЕКПЧ как на преобладающие руководящие принципы для толкования конституционных положений. Судья Николай Мельник в своем особом особом мнении отметил, что тенденция превращения Конституционного суда в « sui generis дочерней структуры ЕСПЧ» вместо того, чтобы искренне толковать Конституцию Украины, уже в некотором роде пошла на пользу. [28]

• Заключения по проектам поправок в Конституцию

В двух заключениях этого года [29] Суд одобрил два предложенных проекта поправок к Конституции с целью отмены иммунитета депутатов Верховной Рады Украины от уголовного преследования. В настоящее время украинские депутаты не могут быть привлечены к ответственности, задержаны или арестованы без одобрения парламента [30].

Отмена иммунитета вряд ли поднимет какие-либо флажки в отношении критериев обязательной проверки всех предложенных конституционных поправок.Предлагаемые изменения, однако, вызывают споры, поскольку полное устранение неприкосновенности депутатов парламента не рекомендуется в нынешнем нестабильном состоянии верховенства закона в Украине, как указано в Информационном документе DRI № 57. [31] В случае принятия поправки ознаменуют собой важное и новаторское событие. Положительная оценка судом проекта поправок дала парламенту зеленый свет на дальнейшее рассмотрение и голосование по отмене депутатской неприкосновенности. Парламенту не удалось включить вопрос в повестку дня до летних каникул, которые продлятся до 3 сентября 2018 года.

Заключение

Первые решения и заключения Конституционного суда в целом обнадеживают, поскольку они укрепили демократию в некоторых отношениях, таких как закрытие возможности референдума для нарушения конституционного строя. Ссылки на прецедентное право ЕСПЧ положительны, хотя украинские юристы ожидают более правдивого толкования Конституции Украины.

С точки зрения качества и ясности аргументов Суд мог бы улучшить и преодолеть свое наследие формального и жесткого цитирования хорошо известных общих положений в отличие от подлинной оценки конкретного дела.

Кроме того, Суд не улучшил информирование общественности о своих решениях (например, посредством доступных пресс-релизов). Суд должен устранить эту слабость. Демократические институты должны объяснять себя широкой публике, чтобы укреплять и поддерживать свою легитимность и авторитет.

---

[1] См. Постановление Конституционного Суда Украины от 30 сентября 2010 г. 20-рп / 2010 в случае соблюдения установленного порядка внесения изменений в Конституцию Украины; доступно на украинском (дата обращения 12.07.2018).

[2] См. Закон Украины № «О внесении изменений в Конституцию Украины (о правосудии) » от 2 июня 2016 г. №

. 1401-VIII, доступно на украинском языке (дата обращения 15.07.2018).

[3] См. Закон Украины № «О Конституционном Суде Украины» № от 13 июля 2018 г. 2136-VIII, доступно на украинском языке, (дата обращения 15.07.2018).

[4] В 2017 году Суд вынес три решения: одно в ноябре 2017 года и два в декабре 2017 года.

[5] См. Список (на украинском языке) на http://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni- skargy-shcho-nadiyshly-do-konstytuciynogo-sudu-ukrayiny-za-stanom-na-28-grudnya (дата обращения 30. 07.2018).

[6] См. Список (на украинском языке) по адресу (дата обращения 31.07.2018).

[7] После Революции достоинства парламент назначил четырех новых судей после увольнения пяти судей в феврале 2014 г. за нарушение присяги.См. Постановление Верховной Рады Украины «О реагировании на факты нарушения присяги судьями Конституционного Суда Украины» от 24 февраля 2014 г. № 2 775-VII, доступно на <украинском http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/775-18> (дата обращения 30.07.2018).

[8] См. «Конституционный Суд Украины избирает нового Председателя», 21 февраля 2018 г., 16:40, (дата обращения 31.07.2018).

[9] См. Владимир Гонтарь, «5 фактов о новом главе Конституционного Суда Украины», 23 февраля 2018 г., 19:15, доступно на украинском языке ua/posts/5-faktiv- pro-novoho-holovu-konstytutsiinoho-sudu-ukrainy-shevchuka> (дата обращения 31.07.2018).

[10] См. Регламент Конституционного Суда Украины, принятый на внеочередном пленарном заседании Конституционного Суда Украины Постановлением от 22 февраля 2018 г. 1-пс / 2018, доступно на украинском языке, (дата обращения 15.07.2018).

[11] См. Список (на украинском языке) по адресу (дата обращения 15.07.2018).

[12] См. Список (на украинском языке) по адресу (дата обращения 15.07.2018).

[13] См. Список (на украинском языке) по адресу (дата обращения 15.07.2018).

[14] См. Список (на украинском языке) по адресу (дата обращения 15.07.2018).

[15] См. Закон Украины № «Об Всеукраинском референдуме № » от 6 ноября 2012 г. №

. 5475-VI, доступно на украинском языке (дата обращения 31.07.2018).

[16] См. Постановление Конституционного Суда Украины от 27 февраля 2018 г. 1-р / 2018 по делу о налогообложении пенсий и о бессрочной ежемесячной выплате алиментов, доступно на украинском языке, (дата обращения 15.07.2018).

[17] См. Решение от 22 мая 2018 г., № 5-р / 2018…, доступно на украинском языке, (17.07.2018).

[18] См. Закон Украины № «О внесении изменений и отмене некоторых законодательных актов Украины» № от 28 декабря 2014 г. 76-VIII, доступно в Украине, (дата обращения 17.07.2018).

[19] См. Решение Конституционного Суда Украины от 17 июля 2018 г.6-р / 2018 по делу, возбужденному 50…, доступно на украинском языке, (дата обращения 01. 08.2018).

[20] См. Постановление Конституционного Суда Украины от 28 февраля 2018 г. 2-р / 2018 по делу 57 депутатов Верховной Рады Украины о конституционности Закона Украины «Об основах государственной языковой политики», доступно на украинском языке, (дата обращения 01.08.2018).

[21] См. Закон Украины № «Об основах государственной языковой политики» № от 3 июля 2012 г. 5029-VI, доступно на украинском языке, (дата обращения 15.07.2018).

[22] См. Постановление Конституционного Суда Украины от 7 июля 1998 г., № 11-рп / 98 по делу о порядке голосования и повторного обсуждения законов в Верховной Раде Украины, доступно на украинском языке, ( доступ 15.07.2018).

[23] См. Отдельное заключение судьи С.В. Сас на Постановление Конституционного Суда Украины от 28 февраля 2018 г. 2-р / 2018 по делу 57 депутатов Верховной Рады Украины о конституционности Закона Украины «Об основах государственной языковой политики», доступно на украинском языке, rada.gov .ua / law / show / na02d710-18> (дата обращения 15.07.2018).

[24] Дело находилось на рассмотрении CCU с 24 марта 2016 г., см .: «Конституционные документы от 27 декабря 2017 г.» на украинском языке, (дата обращения 31.07.2018).

[25] См. Решение Конституционного Суда Украины от 26 апреля 2018 г. 4-р / 2018 по делу по конституционному представлению 57 депутатов Верховной Рады Украины о конституционности Закона Украины «О всенародном референдуме », (дата обращения 17.07.2018).

[26] Подробнее о правовой базе проведения национальных референдумов в Украине можно прочитать в Информационном документе DRI № 83 https: // Democra-Report.org / dri_publications /% d0% b7% d0% b2% d1% 96% d1% 82-83-% d0% bf% d1% 80% d0% b0% d0% b2% d0% be% d0% b2% d1% 96-% d1% 80% d0% b0% d0% bc% d0% ba% d0% b8-% d0% b4% d0% bb% d1% 8f-% d0% bd% d0% b0% d1% 86% d1 % 96% d0% be% d0% bd% d0% b0% d0% bb% d1% 8c% d0% bd% d0% b8% d1% 85/

[27] См. Решение Конституционного суда Украины от 24 апреля 2018 г. 3-р / 2018 по делу по конституционному представлению Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека о конституционности пункта 6 статьи 2016 Уголовно-процессуального кодекса Украины, доступно на украинском языке, (дата обращения 17.07.2018).

[28] См. Отдельное заключение судьи М.И. Мельник на Постановление Конституционного Суда Украины от 24 апреля 2018 г. 3-р / 2018 по делу по конституционному представлению Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека о конституционности пункта 6 статьи 2016 Уголовно-процессуального кодекса Украины, доступно на украинском языке, (дата обращения 17.07.2018).

[29] См. Заключение Конституционного Суда Украины от 6 июня 2018 г. 1-в / 2018 по инициативе Верховной Рады Украины о соответствии предложения 6773 о внесении изменений в Конституцию Украины (об отмене депутатской привилегии) ​​статьям 157 и 158 Конституции Украины, доступно на украинском языке, rada.gov.ua/laws/show/v001v710-18> и Заключение Конституционного Суда Украины от 19 июня 2018 г. 2-в / 2018 по инициативе Верховной Рады Украины о соответствии предложения 7203 о внесении изменений в Конституцию Украины (относительно депутатской привилегии) ​​статьям 157 и 158 Конституции Украины, доступно на украинском языке, (оба доступны 17.07.2018).

[30] Статья 80 Конституции Украины. Доступно по адресу (дата обращения 17.07.2018). Подробнее о реформе парламентской неприкосновенности читайте в информационных материалах DRI

[31] О реформе парламентской неприкосновенности в Украине читайте в Информационном документе DRI No.57 и информационный документ DRI № 53

Список результатов поиска по странам

Турция — Конституционное право — Конституция

Закон №2709, Конституция Турецкой Республики. —

Принятие : 1982-11-07 | Дата вступления в силу: 1982-11-09 | TUR-1982-C-39950

Глава III касается экономических и социальных прав и обязанностей: право на образование, право на свободный выбор работы, право на отдых, право на социальное обеспечение и т. Д. Она также включает положения, касающиеся свободы объединений ( право работников и работодателей на объединение с целью защиты своих интересов), профсоюзная деятельность (статья 52), ведение коллективных переговоров (статья 53) и право на забастовку и локаут (статья 54).Предусматривает, что несовершеннолетние, женщины и инвалиды должны пользоваться дополнительной защитой в отношении условий труда. Включает особые положения, касающиеся граждан Турции, работающих за границей.

Туркменистан — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 448-V от 14 сентября 2016 г. «Об утверждении новой редакции Конституции». —

Принятие : 14.09.2016 | Дата вступления в силу: 14.09.2016 | TKM-2016-L-105756

Устанавливает новую редакцию Конституции следующего содержания:
Раздел I: Основы конституционного строя Туркменистана
Раздел II: Права, свободы и обязанности человека и гражданина в Туркменистане
Раздел III : Система органов государственной власти в Туркменистане
Раздел IV: Местное самоуправление
Раздел V: Избирательная система, референдум
Раздел VI: Прокуратура
Раздел VII: Экономика и финансово-кредитная система
Раздел VIII: Заключительные положения.

Туркменистан — Конституционное право — Закон, Закон

Закон от 4 августа 2012 г. о референдуме. —

Принятие : 04.08.2012 | TKM-2012-L-93914

Глава I: Общие положения
Глава II: Инициатива по назначению и организации референдума
Глава III: Комиссии референдума и его участники
Глава IV: Список участников референдума
Глава V: Информационное сообщение Референдум
Глава VI: Порядок организации голосования и подсчета бюллетеней
Глава VII: Решения по результатам референдума
Глава VIII: Финансирование референдума
Глава IX: Заключительные положения

Отменяет предыдущий Закон о референдуме [Ведомости Дейлиса1993., 4, .31].

Туркменистан — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о выборах депутатов Межлиса Туркменистана.

Принятие : 2008-10-10 | Дата вступления в силу: 01.01.2009 | TKM-2008-L-81086

Определяет принципы и процедуры выборов в Парламент (Межлис) Туркменистана.

Туркменистан — Конституционное право — Конституция

Конституция Туркменистана.-

Принятие : 1992-05-18 | TKM-1992-C-39131

Предусматривает президентскую республику с тремя ветвями власти, в которой доминирует исполнительная власть. Раздел 1 озаглавлен «Основы конституционного устройства» (излагает общие цели Конституции). Раздел II озаглавлен «Основные права, свободы и обязанности человека и гражданина». Этот раздел устанавливает несколько незыблемых прав, но не гарантирует их соблюдение. Перечисленные права включают равную защиту перед законом и свободу от дискриминации по признаку национальности, происхождения, социального статуса, места жительства, языка, религии и политической принадлежности.Гражданам также гарантируется надлежащая правовая процедура, свобода слова и право голоса. Раздел III озаглавлен «Система государственных органов» и устанавливает трехуровневое правительство. Другие разделы посвящены таким вопросам, как местное самоуправление, система выборов и референдумов, судебная власть и прокуратура.

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о выборах в парламент (поправка) 2014 г.-

Принятие : 01.01.2015 | TUV-2015-L-98666

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о внесении изменений в положения о выборах (Парламент) 2014 г. 8 Закон № 7 от 2014 г.). —

Принятие : 18 декабря 2014 г. | TUV-2014-L-98667

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о внесении поправок в Конституцию (признание традиционных стандартов, ценностей и обычаев) 2010 г. (Закон №6 за 2010 г.). —

Принятие : 01.01.2011 | TUV-2011-L-89618

Внесены изменения в разделы 12 (2), 26 (1), 27 (2) и 29 (5) и добавлен новый раздел 15 (6). Цель поправок — защитить островные общины Тувалу от распространения религиозных верований, угрожающих сплоченности островных общин; предоставить полномочия, необходимые для принятия законов, ограничивающих осуществление определенных конституционных свобод, если осуществление этих свобод несовместимо с законом или действием, совершаемым в соответствии с законом, который соответствует традиционным стандартам, ценностям и практике островных сообществ Тувалу; и обеспечить юридическое признание традиционной практики островных общин, чтобы ограничить распространение религий на их островах.

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон 1992 года о Конституции Тувалу (поправка) (№ 2 от 1992 года). —

Принятие : 1992-08-13 | TUV-1992-L-74110

Изменяет Основной Закон, отменяя слова «Начальник полиции» в разделах, перечисленных в приложении к Закону, и заменяя «Комиссар полиции».

Тувалу — Конституционное право — Конституция

Закон 1986 года о Конституции Тувалу (Cap.1.02). —

Принятие : 1986 | Дата вступления в силу: 1986-10-01 | TUV-1986-C-3899

Этим законом устанавливается новая Конституция Тувалу, заменяющая Конституцию независимости. Содержит различные положения о правах человека.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о президентских выборах (поправка) 2015 года (№ 14 от 2015 года).-

Принятие : 01.10.2015 | UGA-2015-L-101541

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон (поправка) к Конституции 2015 года (№ 12 от 2015 года). —

Принятие : 24.08.2015 | UGA-2015-L-101542

Закон о внесении поправок в Конституцию Республики Уганда в соответствии со статьями 259 и 262 Конституции; установить порядок снятия с должности членов Избирательной комиссии, аналогичный порядку снятия с должности судебных приставов; потребовать от Избирательной комиссии провести дополнительные выборы в течение шестидесяти дней с даты уведомления о вакансии члена Парламента Секретарем Парламента; требовать от секретаря суда, объявляющего место члена парламента вакантным, передать решение секретарю парламента в течение десяти дней после объявления; разрешить переходить этаж в Парламенте членам Парламента в течение двенадцати месяцев до окончания срока полномочий Парламента; предусмотреть, чтобы Комиссия судебной службы могла назначать определенный персонал судебной системы; и по смежным вопросам.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон об институте традиционных лидеров или культурных лидеров 2011 года (№ 6 от 2011 года). —

Принятие : 26.02.2011 | UGA-2011-L-94565

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о президентских выборах (поправка) 2010 г.14 2010 г.). —

Принятие : 01.10.2010 | UGA-2010-L-101540

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о политических партиях и организациях (поправка) № 2, 2010 г. (№ 15 от 2010 г.). —

Принятие : 05.06.2010 | Дата вступления в силу: 25.06.2010 | UGA-2010-L-94566

Закон о внесении поправок в Закон о политических партиях и организациях 2005 года, обязывающий политические партии и организации уведомлять Избирательную комиссию о любых изменениях в физическом местонахождении офиса политической партии или организации; для решения вопросов, связанных с председателем Национального консультативного форума.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о политических партиях и организациях (поправка) 2010 года (№ 4 от 2010 года). —

Принятие : 17.03.2010 | Дата вступления в силу: 09.04.2010 | UGA-2010-L-94567

Закон о внесении поправок в Закон о политических партиях и организациях 2005 года, предусматривающий использование государственных или иных общественных ресурсов для деятельности политических партий или организаций.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон 2005 г. о поправках к Конституции (№ 2) —

Принятие : 21 декабря 2005 г. | Дата вступления в силу: 30 декабря 2005 г. | UGA-2005-L-75410

Вносит поправки в Конституцию, чтобы Кампала стала столицей Уганды. Обеспечивает районы Уганды. При условии, что при наличии региональных органов власти система местного самоуправления в Уганде будет основана на округе как единице.Предусматривает создание региональных правительств в качестве высшего политического органа в регионе с политическими, законодательными, исполнительными, административными и культурными функциями в регионе, а также для определения состава и функций региональных правительств. Предусматривает региональные собрания для каждого регионального правительства. Предусматривает гранты для районов, не входящих в состав региональных органов власти. Заменяет пятое приложение, предоставляя подробную информацию о региональных органах власти. Вносит поправки в статью 189, признавая функции и услуги региональных правительств.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о президентских выборах 2005 г. —

Усыновление : 16 ноября 2005 г. | Дата вступления в силу: 21.11.2005 | UGA-2005-L-101539

Закон о выборах на должность президента; отменить и заменить Закон о президентских выборах; предусмотреть квалификацию и дисквалификацию кандидатов, а также порядок установления эквивалентной квалификации; обеспечивать выдвижение, агитацию, процедуру голосования, подсчета голосов и объявления результатов президентских выборов, а также процедуру обжалования результатов; и по другим связанным с этим вопросам.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Конституции (поправка) 2005 г. —

Принятие : 26 сентября 2005 г. | Дата вступления в силу: 30.09.2005 | UGA-2005-L-75409

Отличает Кампалу как столицу Уганды. Предусматривает, что суахили будет вторым официальным языком. Предусматривает лидера оппозиции при многопартийной политической системе.Снимает ограничения на пребывание в должности президента. Создает кабинеты премьер-министра и заместителя генерального прокурора. Обеспечивает независимость генерального аудитора и процедуру его отстранения. Предусматривает создание и функции специальных судов для рассмотрения преступлений, связанных с коррупцией. Учреждает и предписывает функции Трибунала по Кодексу лидерства. Обеспечивает контроль за полезными ископаемыми и нефтью. Предусматривает проведение референдумов в целом.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о местных органах власти 1997 года (гл.243). —

Принятие : 1997-03-24 | UGA-1997-L-94558

Закон о внесении поправок, консолидации и оптимизации существующего закона о местных органах власти в соответствии с Конституцией, чтобы обеспечить децентрализацию и передачу функций, полномочий и услуг; обеспечить децентрализацию на всех уровнях местных органов власти для обеспечения надлежащего управления и демократического участия и контроля над принятием решений населением; для обеспечения доходов и политического и административного устройства местных органов власти; и обеспечить выборы в местные советы и любые другие вопросы, связанные с вышеизложенным.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Конституционный статут (последующие положения) 1996 года (№ 12 1996 года).

Принятие : 1996-05-14 | UGA-1996-L-57658

Предусматривает определенные меры по осуществлению Конституции до выборов парламента и президента в соответствии с Конституцией, а также по некоторым связанным с этим вопросам.

Уганда — Конституционное право — Конституция

Конституция Уганды. —

Принятие : 1995-09-27 | UGA-1995-C-44038

В подробном введении излагаются национальные цели и директивные принципы государственной политики. К ним относятся защита прав человека, гендерный баланс и справедливое представительство маргинализированных групп, право на развитие, признание роли женщин в обществе и признание достоинства людей с ограниченными возможностями.Эти принципы далее перечислены в главе IV, которая предусматривает право на жизнь (за исключением случаев смертной казни), свободу, собственность и неприкосновенность частной жизни, свободу религии, выражения мнений и собраний. Государство принимает позитивные меры в пользу «маргинализированных» групп и женщин (статьи 32 и 33). В условиях чрезвычайного положения не должно быть отступлений ни от права на приказ о хабеас корпус и справедливое судебное разбирательство, ни от свободы от рабства и пыток. Изобразительное искусство. 51 учреждает Комиссию по правам человека Уганды с функцией расследования нарушений прав человека.Главы 6-8 охватывают Законодательную, Исполнительную и Судебную власть соответственно. Глава 10 касается государственной службы; Глава 12 посвящена национальной безопасности, включая полицию Уганды. Глава 16 предусматривает ограниченные полномочия традиционных лидеров. Вступление в силу Конституции не влияет на действие существующих законов (статья 273).

Уганда — Конституционное право — Постановление, указ, постановление

Толкование конституционных (процессуальных) правил, 1992 г.25 от 1992 г.)

Усыновление : 1992-10-19 | UGA-1992-R-32393

Содержит определения понятий «Конституционный суд» и «справка», процедуру обращения в Конституционный суд, уведомление Генеральному прокурору, заслушивание лиц без уведомления и вопросы доказывания. Отменяет правила Конституционных дел (основные права и свободы). Сделано в соответствии с Законом о судопроизводстве 1967 года.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон №2136-VIII от 13 июля 2017 г. «О Конституционном суде» с изменениями от 3 октября 2017 г. —

Принятие : 13.07.2017 | Дата вступления в силу: 03.08.2017 | UKR-2017-L-106562

Вводит новый текст закона, который устанавливает общие положения; компетенция Конституционного суда; компетенция, статус, порядок назначения судьи Конституционного Суда, гарантии его деятельности; организация деятельности Конституционного Суда; обеспечение его деятельности; порядок подачи апелляций в Конституционный суд, а также допуска апелляций; начало конституционного производства; рассмотрение дел в Конституционном суде; особенности производства по вопросам соответствия законов Конституции; акты и применение решений Конституционного Суда; заключительные и переходные положения.
Отменяет предыдущий Закон «О Конституционном Суде». (Ведомости Верховной Рады Украины, 1996, № 49, С. 272).

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 1401-VIII от 2 июня 2016 г. «О внесении изменений в Конституцию Украины» (в отношении юстиции). —

Принятие : 2016-06-02 | Дата вступления в силу: 30.09.2016 | UKR-2016-L-105565

Перефразирует следующие статьи:
Статья 124: Правосудие в Украине осуществляется исключительно судом.
Статья 125. Судопроизводство в Украине осуществляется по принципам территориальности и устанавливается законом.
Статья 126. Независимость и неприкосновенность судей гарантируются Конституцией и законами Украины.
Статья 127. Правосудие осуществляют судьи. Правосудие осуществляется с участием присяжных заседателей в случаях, предусмотренных законом.
Статья 128. Назначение судьи на должность осуществляется Президентом Украины по представлению Верховного Совета Украины в установленном Законом порядке.
Статья 129. При отправлении правосудия судьи независимы и подчиняются только закону.
Статья 130. Государство обеспечивает финансирование и надлежащие условия для работы судов и деятельности судей. Расходы на содержание судов выделяются отдельно в Государственном бюджете Украины с учетом предложений Верховного Суда Украины.
Статья 131: В Украине действует Высший совет юстиции.
Статья 147. Конституционный Суд Украины решает вопросы соответствия законов и иных правовых актов Конституции Украины и дает официальное толкование Конституции Украины и законов Украины, а также имеет другие полномочия в соответствии с действующим законодательством. Конституция.
Статья 148. Конституционный Суд Украины состоит из восемнадцати судей Конституционного Суда Украины.
Статья 149. Независимость и неприкосновенность судей Конституционного Суда гарантируются Конституцией и законами Украины.
Статья 151, о порядке заключения Конституционного Суда о соответствии международных договоров Конституции Украины;
Статья 153 о порядке деятельности Конституционного Суда.
Также дополняет Конституцию новой статьей 129-1 о порядке принятия решений Судом; Статья 130-1 о самоуправлении судей; Статья 131-1 о деятельности прокуратуры; Статья 131-2 об адвокатуре; Статья 148-1 о государственном финансировании деятельности Конституционного Суда; Статья 149-1 о компетенции судьи Конституционного суда; Статья 151-1 о конституционных наименованиях; Статья 151-2 о сути решений Конституционного Суда.
Также вносит незначительные изменения в статьи 29, 55, 59, 85, 92, 106, 110, 111, 136, 150, 152. Дополняет Раздел XV «Переходные положения» новым параграфом 16-1.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 183-VIII от 11 февраля 2015 г. «О прозрачности использования государственных средств». —

Принятие : 11.02.2015 | Дата вступления в силу: 12.09.2015 | UKR-2015-L-102445

Раздел I устанавливает общее положение, вводящее описание терминологии закона; также вводит, среди прочего, единый веб-портал использования государственных средств; ответственность за нарушение требований настоящего Закона.Раздел II устанавливает заключительные положения.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 1682-VII от 16 сентября 2014 г. «Об очистке власти». —

Принятие : 16.09.2014 | Дата вступления в силу: 16.10.2014 | UKR-2014-L-99128

В этом законе рассматриваются меры по борьбе с коррупцией, которые должны применяться на должностях, где должностные лица обладают определенной властью.В переводе «очищающая власть».
Статья I. Общие принципы, касающиеся «очистки власти».
Статья II: Должности, на которые распространяются меры по «очистке власти».
Статья III: Критерии проведения «чистки власти»
Статья IV: Заявления должностных лиц или военнослужащих
Статья V: Проведение проверки
Статья VI: Заявления лиц, претендующих на должности
Статья VII: Единый государственный реестр лиц в отношении из них применялись положения закона «Об очищении власти»
Статья VIII: Контроль за исполнением этого закона.
Также вносит изменения, в частности, в Трудовой кодекс, дополняя часть 1 статьи 36 (Основания для прекращения трудового договора) новым пунктом 7-2 и изменяя формулировку части 2 той же статьи.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5475-VI от 6 ноября 2012 года о всенародном референдуме. —

Принятие : 2012-11-06 | Дата вступления в силу: 28.11.2012 | UKR-2012-L-

Часть I: Общие положения
Часть II: Назначение (объявление) национального референдума
Часть III: Организация и проведение референдума
Часть IV: Комитеты референдума
Часть V: Список участников Национальный референдум
Часть VI: Финансирование и материально-техническое обеспечение подготовки и проведения национального референдума
Часть VII: Гарантии деятельности субъектов процесса референдума
Часть VIII: Проведение референдума
Часть IX: Голосование и фиксация результатов референдума

Отменяет Закон Украины о всенародных и местных референдумах (Ведомости Верховной Рады Украины, 1991, вып.33, стр. 443, 1992, № 35, с. 515; 2001, № 49, с. 259; 2010, № 48, с. 564 с изменениями от 3 июля 2012 г. № 5029-VI).

Украина — Конституционное право — Конституция

Закон № 222-IV от 8 декабря 2004 г. о внесении изменений в Конституцию Украины (текст № 44).

Принятие : 2004-12-08 | Дата вступления в силу: 01.09.2005 | UKR-2004-C-71278

Внесены поправки в разделы 76–78, 81–83, 85, 87–90, 93, 94, 98, 103, 106, 112–116, 120–122 и 141, касающиеся, в частности, к полномочиям Парламента.

Украина — Конституционное право — Конституция

Конституция Украины от 28 июня 1996 г. —

Принятие : 1996-06-28 | Дата вступления в силу: 1996-06-28 | UKR-1996-C-45425

Глава II устанавливает основные права и свободы человека и гражданина, включая, помимо прочего, свободу объединений («право на членство в профессиональных союзах с целью защиты [своей] занятости и социально-экономических прав и интересов», с. .36), право на труд (с. 43), право на забастовку (с. 44) и право на социальное обеспечение (с. 46). Запрещает использование принудительного труда (ст. 43). Доступно на английском языке.

Украина — Конституционное право — Постановление, Указ, Указ

Постановление Верховного Совета Украины № 1213-XII от 19 июня 1991 г. о проекте новой Конституции Украины (текст № 466).

Принятие : 1991-06-19 | UKR-1991-R-32293

Постановление о разработке новой Конституции.Содержит проект новой Конституции.

Украина — Конституционное право — Конституция

Конституция Украины от 20 апреля 1978 г. с изменениями от 21 сентября 1994 г.

Принятие : 1978-04-20 | Дата вступления в силу: 21.09.1994 | UKR-1978-C-41177

Часть I: Принципы общественного устройства и политической системы Украины
Часть II: Государство и личность.Глава 5 предусматривает равенство перед законом «независимо от происхождения, социального или имущественного положения, расы или национальности, пола, образования, языка, отношения к религии …». В главе 6 рассматриваются основные права и обязанности граждан. Он гарантирует, среди прочего, право на работу, отдых и досуг, право на охрану здоровья, «материальную поддержку в пожилом возрасте и в болезни», а также на образование и право объединяться в общественных партиях. Что касается свобод, предусматривает свободу слова, печати и собраний.
Часть III: Государственно-территориальное устройство Украины
Часть IV: Рады народных депутатов Украины и порядок их избрания
Часть V: Органы законодательной власти Украины
Часть VI: Местные органы государственной власти и управления в Украине
Часть VII: Государственный план экономического и социального развития Украины и бюджет Украины
Часть VIII: Правосудие, арбитраж и надзорная власть прокуратуры
Часть IX: Герб, флаг, гимн и столица Украины
Часть X: Применение и порядок внесения изменений в Конституцию Украины

Утратил силу на основании Закона №254/96-ВР от 28 июня 1996 г. об утверждении и введении в действие Конституции Украины

.

Объединенные Арабские Эмираты — Конституционное право — Конституция

Поправка к Конституции № 1 от 2003 г. —

Принятие : 01.01.2004 | ARE-2004-C-83367

Вносит поправки в статью 121 Конституции в отношении исключительной законодательной юрисдикции Союза, в том числе в отношении трудовых отношений и вопросов социального обеспечения.

Объединенные Арабские Эмираты — Конституционное право — Конституция

Поправка к Конституции № 1 от 1996 г. —

Принятие : 1996-12-02 | ARE-1996-C-81839

Делает Конституцию 1971 года постоянной путем исключения слова «временная» из Конституции. Делает столицей Федерации город Абу-Даби.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Европейском Союзе (Соглашение о выходе) 2020 (2020 c.1). —

Принятие : 2020-01-23 | GBR-2020-L-109710

Закон о Европейском союзе (Соглашение о выходе) реализует Соглашение о выходе, согласованное между Соединенным Королевством и Европейским союзом (ЕС). Закон необходим для реализации Соглашения о выходе, чтобы он имел внутреннюю юридическую силу и позволил правительству Великобритании ратифицировать Соглашение о выходе. Этот закон также является средством для правительства ввести в действие Соглашение о раздельном проживании в ЕЭЗ и ЕАСТ между Великобританией и Норвегией, Исландией и Лихтенштейном, а также Соглашение о правах граждан Швейцарии между Великобританией и Швейцарией.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Указ 2019 г. (поправка) к Конституции Ангильи (No 852, 2019 г.). —

Принятие : 10.04.2019 | GBR-2019-L-109063

Этот приказ вносит поправки в Конституцию Ангильи. Он изменяет титул главного министра на премьер-министр и вводит ограничение в два срока подряд для премьер-министра. Он заменяет термин ангильский для человека, который принадлежит Ангилье, и пересматривает категории людей, которые квалифицируются как ангильцы.Он также вносит некоторые изменения в требования к выборному членству в Палате собрания и квалификацию избирателей и позволяет создавать законодательством единый избирательный округ на всей территории острова в дополнение к одномандатным избирательным округам, на которые делится Ангилья. . После следующего роспуска Палаты собрания он упраздняет должность назначенного члена Палаты собрания.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Европейском Союзе (Уведомление о выходе) 2017 г. (c.9). —

Принятие : 16.03.2017 | GBR-2017-L-104517

Закон о наделении премьер-министра полномочиями уведомлять в соответствии со статьей 50 (2) Договора о Европейском союзе о намерении Соединенного Королевства выйти из ЕС.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о референдуме (однополые отношения) 2016 г. (2016: 13). —

Принятие : 28.03.2013 | GBR-2013-L-101683

Соединенное Королевство — Конституционное право — Постановление, Указ, Постановление

Постановление о референдуме (политический статус Фолклендских островов) 2012 года (№ 16 от 2012 года).

Принятие : 31.10.2012 | GBR-2012-R-

1. Название
2. Начало
3. Интерпретация
4. Референдум
5. Вопрос референдума
6. Время проведения референдума
7. Право отложить референдум в исключительных обстоятельствах
8. Право голоса
9. Информация для избирателей перед референдумом: официальная информационная брошюра
10. Руководитель референдума
11. Сотрудники референдума
12. Прочие сотрудники референдума
13.Порядок проведения референдума
14. Правила референдума
15. Применение Указа о выборах
16. Ограниченные полномочия губернатора по изданию распоряжений
17. Дополнительное законодательство

Соединенное Королевство — Конституционное право — Постановление, Указ, Постановление

Постановление о референдуме (законопроект о едином избирательном округе) 2011 года (№ 9 от 2011 года).

Принятие : 30 августа 2011 г. | GBR-2011-R-

Предусмотреть референдум по законопроекту о едином избирательном округе, который задает вопрос «ХОТИТЕ ЛИ ВЫ ХОТИТЕ ЕДИНЫЙ КОНСТИТУЕНТ ДЛЯ ВСЕХ ОСТРОВОВ?»В случае успеха это заменит отдельные округа Стэнли и Кэмп одним единым округом.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Конституция

Указ о Конституции Монтсеррата 2010 г. (S.I. UK 2010 No. 2474). —

Принятие : 13.10.2010 | Дата вступления в силу: 27.09.2011 | GBR-2010-C-100193

Часть I — Основные права и свободы личности
Часть II — Губернатор
Часть III — Исполнительная власть
Часть IV — Законодательная власть
Часть V — Избирательная комиссия
Часть VI — Судебная власть
Часть VII — Государственная служба
Часть VIII — Финансы
Часть IX — Государственные стандарты
Часть X — Разное

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о конституционной реформе и управлении 2010 г. (c.25). —

Принятие : 08.04.2010 | GBR-2010-L-88234

Закон о государственной гражданской службе; предусмотреть положения в отношении раздела 3 Акта мирового соглашения; принимать положения о ратификации договоров; предусмотреть порядок подсчета голосов на парламентских выборах; внести поправки в Закон о парламентских стандартах 2009 года и Закон о Европейском парламенте (заработная плата и пенсии) 1979 года и предусмотреть положения, касающиеся пенсий для членов Палаты общин, министров и других должностных лиц; предусмотреть для налоговых целей отношение к членам Палаты общин и членам Палаты лордов как к резидентам, обычно проживающим и проживающим в Соединенном Королевстве; внести поправки в Закон о государственных ресурсах и счетах 2000 года и принять соответствующие положения в отношении Уэльса; внести поправки в Закон о публичных записях 1958 года и Закон о свободе информации 2000 года.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Конституции (Декларация совместимости) (Закон № 2009-54) —

Принятие : 01.11.2009 | GBR-2009-L-109379

Закон предусматривает принятие Верховным судом заявления о соответствии любого закона или подзаконных актов и т. Д. Конституции.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Конституция

Конституционный указ 2009 г. о островах Святой Елены, Вознесения и Тристан-да-Кунья (S.I. 2009 г. № 1751 (Великобритания)). —

Принятие : 01.09.2009 | GBR-2009-C-99515

Отменяет Указ о Конституции Святой Елены 1988 года и Указ о Конституции Святой Елены 1989 года. Предусматривает, что с назначенного дня территория острова Святой Елены и ее округов будет именоваться Святой Еленой, Вознесением и Тристан-да-Кунья.

Часть I — Ценности партнерства
Часть II — Основные права и свободы человека
Часть III — Губернатор
Часть IV — Исполнительная власть
Часть V — Законодательный орган
Часть VI — Отправление правосудия
Часть VII — Государственная служба
Часть VIII — Государственные финансы
Часть IX — Уполномоченный по рассмотрению жалоб
Часть X — Разное

Соединенное Королевство — Конституционное право — Постановление, Указ, Постановление

Указ о Конституции Каймановых островов 2009 г. (S.I. 2009/1379). —

Принятие : 2009-06-10 | Дата вступления в силу: 17.06.2009 | GBR-2009-R-81742

Этот Указ устанавливает новую Конституцию Каймановых островов, заменяющую Конституцию 1972 года. Новая Конституция включает Билль о правах, устанавливающий основные права и свободы человека и положения, касающиеся их исполнение. Он предусматривает наличие губернатора в качестве представителя Ее Величества на островах, а также премьер-министра и других министров, которые вместе с заместителем губернатора и генеральным прокурором образуют кабинет министров.Он предусматривает выборное Законодательное собрание, которое вместе с Ее Величеством образует Законодательное собрание. Он предусматривает создание Верховного суда и Апелляционного суда в качестве судов высшей инстанции, а также Комиссии по судебным и юридическим услугам для консультирования по вопросам назначения судей и старших юридических лиц. Предусмотрены также Комиссия по правам человека, Комиссия по стандартам в общественной жизни и Конституционная комиссия. Учреждается новый Совет национальной безопасности, а также новая должность директора государственной прокуратуры.Предусмотрены также государственные службы, государственные финансы, Уполномоченный по рассмотрению жалоб, Реестр интересов и свобода информации.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о выборах (поправка) 2008 года (Закон № 11 от 2008 года). —

Принятие : 2008-06-30 | GBR-2008-L-83660

Внесены поправки в разделы 1, 8, 9 и 11. Добавлены новые разделы 4A (Центральное избирательное управление), 8A (Требование регистрации), 9A (Непрерывная регистрация), 9B (Квартальные списки), 10A. (Претензии и возражения), 10B (Продление срока и подтверждение действия, упущения и нарушения формы), 10C (Время, необходимое для завершения списка), 10D (Сведения о смерти), 10E (Список коррупционных и незаконных действий), 12A ( Право оставаться зарегистрированным), 12B (Положение о неполной регистрации) и 69A (Исключение квалифицированных лиц из реестра).Заменяет раздел 10 (Подготовка регистров после переписного года).

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о поправках к Конституции 2008 г. (c.9). —

Принятие : 17.06.2008 | GBR-2008-L-81130

Отменяет раздел 2 Закона 1971 года о Конституции острова Мэн (Выборы в Совет).

Соединенное Королевство — Конституционное право — Конституция

Указ о Конституции Виргинских островов, 2007 г.1678).

Принятие : 2007 | GBR-2007-C-109367

Принимая во внимание, что люди, проживающие на территории Виргинских островов, на протяжении веков эволюционировали с особой культурной самобытностью, которая является сущностью жителя Виргинских островов;

Признавая, что общество Виргинских островов основано на определенных моральных, духовных и демократических ценностях, включая веру в Бога, достоинство человеческой личности, свободу личности и уважение основных прав и свобод и верховенства закона ;

памятуя о том, что народ Виргинских островов выразил желание, чтобы в их конституции отражалось, кто они есть как народ и страна, и их стремление к социальной справедливости, расширению экономических возможностей и политическому прогрессу;

Признавая, что жители Виргинских островов обладают свободным и независимым духом и развивают себя и свою страну на основе таких качеств, как честность, порядочность, взаимное уважение, самостоятельность и владение землей, порождающие сильное чувство принадлежности к этим островам и родство с ними;

Напоминая, что по историческим, экономическим и другим причинам многие жители Виргинских островов проживают в других местах, но имеют и продолжают поддерживать родовые связи и связи с этими островами;
Признавая, что Виргинские острова должны управляться на основе соблюдения устоявшихся демократических принципов и институтов;

подтверждая, что народ Виргинских островов в целом выразил свое желание стать самоуправляемым народом и осуществлять высочайшую степень контроля над делами своей страны на данном этапе ее развития; и

отмечая, что Соединенное Королевство, на данный момент управляющая держава, выразило желание вступить в современное партнерство с Виргинскими островами на основе принципов взаимного уважения и самоопределения;

Таким образом, следующие положения действуют как Конституция Виргинских островов.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о выборах 2006 г. (RSA. C. E30). —

Принятие : 15 декабря 2006 г. | GBR-2006-L-83659

Сводный закон 3/2005, вступивший в силу 24 января 2005 года.
Часть 1 — Предварительные положения
Часть 2 — Избирательные округа и избирательные участки
Часть 3 — Регистрация избирателей
Часть 4 — Подготовка к выборам
Часть 5 — Избирательные петиции
Часть 6 — Правонарушения, связанные с выборами
Часть 7 — Прочие положения

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Указ о Конституции Гибралтара 2006 года.-

Принятие : 14 декабря 2006 г. | GBR-2006-L-109380

Этот Указ устанавливает новую Конституцию Гибралтара. Новая Конституция включает обновленную главу об основных правах и свободах человека. Он предусматривает назначение губернатора в качестве представителя Ее Величества в Гибралтаре. Он учреждает законодательный орган Гибралтара, состоящий из Ее Величества и избранного парламента, а также Совет министров, назначаемый из числа избранных членов парламента.Он предусматривает создание Верховного суда и Апелляционного суда Гибралтара, а также апелляции к Ее Величеству в Совете, а также положения о государственных финансах и государственной службе Гибралтара. Он учреждает Комиссию по государственной службе, Комиссию по конкретным назначениям и Комиссию по судебной службе, каждая из которых наделена исполнительными полномочиями с учетом только исключительного права вето губернатора. Он также учреждает управление полиции Гибралтара, избирает мэра Гибралтара и предусматривает положения, касающиеся земель короны в Гибралтаре.

Этот Указ отменяет Указ о Конституции Гибралтара 1969 года, которым была установлена ​​предыдущая Конституция Гибралтара.

Украина — Конституционно-правовые основы — образование, украинский язык, язык и образование

Закон «Об образовании», принятый в 1991 г., закрепил основные принципы украинского образования: демократию; приоритет гуманистических ценностей; органическая связь с историей, культурой и традициями; преемственность; и разнообразие образовательных возможностей.Программа « Освита » или «Украина в 21 веке» была утверждена Кабинетом Министров Украины в ноябре 1993 года.

Статья 53 Конституции, принятой в 1996 году, провозглашает право каждого гражданина на образование. Основное среднее образование обязательно. Государство обеспечивает бесплатное начальное, среднее и профессионально-техническое обучение в государственных и коммунальных учреждениях. Бесплатное высшее образование можно получить на конкурсной основе. Школа отделена от церкви, а образование носит светский характер.Это положение имеет особое значение, поскольку в Украине существует 60 различных религиозных конфессий.

В 1996 году Верховная Рада (парламент Украины) приняла поправки к Закону об образовании 1991 года. Закон с поправками определяет основные принципы, лежащие в основе системы образования, и устанавливает сферы ответственности центральных и местных административных органов в сфере образования. образование. Также указывается, что учебные заведения в Украине могут находиться в государственной, коммунальной или частной собственности.Государственные стандарты, устанавливаемые центральными органами, определяют требования к содержанию и уровню обучения и профессиональной подготовки. Они утверждаются Кабинетом министров, служат основой для оценки квалификации выпускников и должны пересматриваться каждые 10 лет. Установление стандартов позволяет обеспечить эквивалентность квалификаций на всей территории Украины. В будущем это станет основанием для передачи ученых степеней между странами, входящими в Содружество Независимых Государств.

Любая политическая, религиозная или военная деятельность в учебных заведениях запрещена. Ожидается, что государство будет способствовать развитию науки и культуры, расширять образовательные возможности для граждан из малообеспеченных социальных групп и устанавливать контакты с мировым образовательным сообществом. Законы «О дошкольном образовании», «Об охране детства», «Об общем среднем образовании», «О профессиональном образовании» и «О высшем образовании», а также многочисленные законодательные акты и постановления дополнительно конкретизируют положения Конституции и основного закона.

В 1990-е годы правительство, обеспокоенное ограничением сфер использования украинского языка, начало политику укранизации и дерусификации. Согласно новым постановлениям, все государственные служащие должны пройти проверку на знание украинского языка. Положение о Совете министров «О программе развития украинского и других национальных языков» (1991 г.) и комплексный план Министерства образования изменили подход к выбору языков в школе.Они поставили цель перестроить образовательную сеть на основе национальной структуры и потребностей населения. Статут Министерства образования 1992 года продолжил ту же линию и постановил создать сеть классов начальной школы, которая соответствовала бы национальной структуре каждого региона. Министерство также санкционировало моральное и материальное поощрение учителей, использующих украинский язык в качестве языка обучения. Значительно сократилось количество часов, отведенных на русский язык и литературу.Хотя статья 27 Закона о языках объявила изучение русского языка обязательным предметом, письмо 1993 года, подписанное заместителем министра образования, придало ему статус иностранного языка и разрешило школам вводить другие иностранные языки вместо русского. . Новые правила также предписывают деруссификацию телевидения, радио, спорта, туризма и театров, а также использование механизмов налогообложения для регулирования потока периодических изданий из-за границы. Концепция образования для национальных меньшинств, разработанная Министерством образования, предусматривает постепенный переход на украинский язык как язык обучения, начиная с четвертого класса.

Все эти шаги призваны расширить сферу использования украинского языка, активизировать его свободное развитие и повысить его престиж. Противники политики дерусификации утверждают, что подавляющее большинство населения предпочитает использовать русский язык в повседневной жизни, и поэтому его нельзя рассматривать как язык национального меньшинства. Они считают, что возрождения украинской культуры невозможно добиться за счет насильственного введения украинского языка, а также дискриминации других языков, в том числе русского.МИД РФ распространил ноту протеста против нарушения прав русскоязычного населения. В ответ сторонники украинской языковой политики настаивают на праве населения использовать родной язык и возродить украинскую национальную идентичность.

Эта государственная политика привела к увеличению обучения на украинском языке с 49 процентов в 1990–1991 годах до 66 процентов в 1999–2000 годах. Учебным заведениям приходилось заниматься разработкой терминологии по разным предметам, которые раньше не преподавались на украинском языке.Другие преподаваемые языки, представленные в различных типах учебных заведений, включают венгерский, молдавский, румынский, крымско-татарский и немецкий.

О Президенте Украины — Официальное интернет-представительство Президента Украины

Статус и полномочия Президента Украины, а также Процедура выборов предусмотрена Конституцией Украины, которая определяет права и обязанности Президента как главы государства. Государство, порядок выборов и предусматривает возможность его / ее увольнение с должности и прекращение его полномочий.

Президент Украины избирается гражданами Украины на основе всеобщего, равное и прямое избирательное право при тайном голосовании сроком на пять лет.

Согласно статье 102 Конституции Украины Президент Украины является главой государства и действует от его имени, является гарантом государственного суверенитета и территориального целостность Украины, соблюдение Конституции Украины, права и свободы человека и гражданина.

Основные полномочия Президента Украины закреплены в статье 106 Конституции. Украины.Президент также осуществляет другие полномочия, определенные Конституция Украины.

Президент Украины не вправе делегировать свои полномочия. полномочия другим лицам или органам.

Президент пользуется правом неприкосновенности в течение срока полномочий. За посягательство на честь и достоинство Президент Украины виновные должны быть привлеченным к ответственности в соответствии с законом.

Президент Украины исполняет свои обязанности до вступление в должность новоизбранного Президента Украины.Полномочия в случае отставки президента досрочно прекращается; неспособность использовать свои полномочия по состоянию здоровья; снятие с должности в порядке импичмента; смерть.

Звание Президента Украины охраняется закон и сохранен навсегда, если Президент Украины не был отстранен от офис путем импичмента.

Список результатов поиска по странам

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №6271 о президентских выборах. (Джумхурбаскани Сейми Кануну.) —

Принятие : 19 января 2012 г. | Fecha de entrada en vigor: 26.01.2012 | TUR-2012-L-

Часть I — Общие положения
Часть II — Предвыборные работы
Часть III — Работы в день выборов
Часть IV — Работы, которые необходимо выполнить после выборов, и Заключительные положения

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №6216 от 30 марта 2011 года об учреждении и регламенте Конституционного суда. (Anayasa Mahkemesinin Kuruluşu ve Yargılama Usulleri Hakkında Kanun No. 6216) —

Адопчин : 30 марта 2011 г. | Fecha de entrada en vigor: 03.04.2011 | Fecha de entrada en vigor gradient: 23.09.2012 | TUR-2011-L-88934

ЧАСТЬ 1 — Общие положения
ЧАСТЬ 2 — Членство в Конституционном суде
ЧАСТЬ 3 — Организация
ЧАСТЬ 4 — Процедуры экспертизы и судебного разбирательства
ЧАСТЬ 5 — Финансовые положения, кадровые вопросы

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №6214 от 17 марта 2011 года о внесении поправок в Конституцию Турецкой Республики. (Trkiye Cumhuriyeti Anayasasında Değişiklik Yapılması Hakkında Kanun No. 6214.) —

Принятие : 17 марта 2011 г. | Fecha de entrada en vigor: 29.03.2011 | TUR-2011-L-88935

Заменяет заголовок статьи 59 на «B. Развитие спорта и арбитраж» и добавляет параграф, касающийся дисциплинарных решений, апелляции, арбитража.

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №5982 от 7 мая 2010 г. о внесении изменений в некоторые положения Конституции Турецкой Республики. (KANUN No. 5982 Trkiye Cumhuriyeti Anayasasının Bazı Maddelerinde Değişiklik Yapılması Hakkında Kanun) —

Адопчин : 07.05.2010 | Fecha de entrada en vigor: 13.05.2010 | TUR-2010-L-85605

Изменяет ряд положений Конституции Турецкой Республики № 2709 от 07.11.82: Статья 10 (равенство перед законом), Статья 20 (Защита частной жизни), Статья 23 (Запрет на выезд. страны), Статья 41 (Семейное право и права детей), Статья 51 (Членство в более чем одном профсоюзе), Статья 53 (Коллективные переговоры), Статья 54 (Забастовки и локаут), Статья 69 (Закрытие политических партий), Статья 74 ( Омбудсмен), Статья 84 (Членство в парламенте), Статья 94 (Президентская коллегия Парламента), Статья 125 (Обращение к судебному надзору), Статья 128 (Право на ведение коллективных переговоров), Статья 129 (Право обращаться в суд), Статья 144 (Судебный надзор), Статья 145 (Военное правосудие), Статья 146 (Организация Конституционного Суда), Статья 147 (Срок полномочий и членство), Статья 148 (Функции и полномочия), Статья 149 (Функционирование и процедура судебного разбирательства), Статья 156 (Военный апелляционный суд), Статья 157 (Высшие военные Административный суд) и статью 159 (Организация HSYK).

Turqua — Constituciones — Ley

Закон № 5955 о внесении изменений в Закон о внесении поправок в Конституцию нации. (Канун № 5955, анаяса дегисикликлеринин халкоюна сунулмаси хаккинда канунда дегисиклик япилмасина илискин канун) —

Адопцин : 03-03-03 | Fecha de entrada en vigor: 09.03.2010 | TUR-2010-L-85588

Закон о внесении изменений №3376 от 23.05.1987 о внесении поправок в Конституцию нации, заменив слова «на сто двадцатый день», упомянутые в статье 2, словами «на шестидесятый день». Он также заменяет второе предложение ст. 6 (1) «в соответствии со статьей 94, сорок дней для референдума для граждан, проживающих за границей» словами «в соответствии с Законом, двадцать дней для референдума для граждан, проживающих за рубежом».

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №5735 от 02.09.2008 о внесении изменений в Конституцию Турецкой Республики. —

Адопцин : 09.02.2008 | Fecha de entrada en vigor: 23 февраля 2008 г. | TUR-2008-L-79801

Вносит поправки в пункт 4 статьи 10 (о равенстве перед законом) и добавляет после слов «во всех своих действиях» слова «при использовании всех видов общественных услуг». Пункт 6 статьи 42 о праве на образование был изменен, и в него была включена фраза, запрещающая кому-либо отказать в доступе к образованию, за исключением случаев, прямо указанных в законе.

Turqua — Constituciones — Ley

Закон № 5697 от 31.05.2007 о внесении поправок в Конституцию Турецкой Республики № 2709. —

Adopcin : 2007-10-16 | Fecha de entrada en vigor: 17.10.2007 | TUR-2007-L-77318

Он отменяет временные статьи 18 и 19, добавленные к Конституции Турции Законом 5678 от 31.05.07 и опубликованные в официальной газете No.26554 от 16.06.2007 (о выборах Президента Республики и о последствиях для законов).

Turqua — Constituciones — Ley

Закон № 5678 от 31 мая 2007 г. о внесении поправок в Конституцию Турецкой Республики № 2709. —

Адопчин : 31 мая 2007 г. | Fecha de entrada en vigor: 16.06.2007 | TUR-2007-L-77317

Изменяет:
статью 77 Конституции, заменяя слово «пять» словом «четыре»;
Пункт 2 статьи 79, касающийся общего управления и надзора за выборами, добавляя после слов «результаты выборов» «результаты выборов президента», а в последнем абзаце после слова «референдум» добавляют слова «выборы президента». Республики по референдуму »;
Часть первая статьи 96 о кворумах, необходимых для заседаний и принятия решений;
Статья 101 о квалификации и беспристрастности Президента Республики, Статья 102 о выборах;
Он добавляет временные статьи 18 и 19, касающиеся выборов Президента Республики и последствий для законов.

Turqua — Constituciones — Ley

Закон № 5659 от 10.05.2007 о внесении изменений в Конституцию Турецкой Республики № 2709. —

Adopcin : 2007-05-10 | Fecha de entrada en vigor: 18 мая 2007 г. | TUR-2007-L-77316

Он добавляет временную статью 17, касающуюся первых всеобщих выборов после вступления в силу настоящего Закона.

Turqua — Constituciones — Ley

Закон № 5551 от 13 октября 2006 года о внесении поправок в статью Конституции Турции.

Адопцин : 13.10.2006 | TUR-2006-L-74774

Изменяет статью 76 Конституции Турции № 2709 от 7 ноября 1982 г .; Он меняет число 30 на число 25 (возраст, позволяющий быть депутатом).

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №5428 о внесении изменений в некоторые статьи Конституции № 2709 Турецкой Республики. —

Адопцин : 29.10.2005 | Fecha de entrada en vigor: 09.11.2005 | TUR-2005-L-77319

Он вносит поправки в статьи 130 параграф 8, 160 параграф 1, 161 параграф 2, 162 параграф 1 и 163 Конституции Турецкой Республики (в отношении бюджета).

Turqua — Constituciones — Ley

Закон № 5370 от 21 июня 2005 г. о внесении поправок в статью Конституции Турецкой Республики.

Адопцин : 21.06.2005 | Fecha de entrada en vigor: 23.06.2005 | TUR-2005-L-72620

Статья 133 раздела, касающаяся управления радио и телевидения и финансируемых государством информационных агентств, и добавляет новый параграф (состав высшего органа, отвечающего за организацию и регулирование деятельности радио и телевидения (девять членов ) и его функционирование).

Turqua — Constituciones — Ley

Закон о внесении изменений в некоторые статьи Конституции Турции.

Адопцин : 2004-05-07 | TUR-2004-L-68453

Предусматривает, что женщины и мужчины имеют равные права и что государство несет ответственность за обеспечение равенства (новый параграф в статье 10).

Обеспечивает свободу печати, а также отмену смертной казни (статья 30, статья 15, статья 17, статья 38 и статья 87).

Изменяет также статью 90, касающуюся вопросов, регулируемых международными договорами.

Turqua — Constituciones — Ley

Закон №4709 от 3 октября 2001 г. о внесении поправок в некоторые статьи Конституции Турецкой Республики.

Адопцин : 2001-10-03 | Fecha de entrada en vigor: 15.10.2004 | ТУР-2001-Л-61721

Turqua — Constituciones — Constitucin

Закон № 4446 от 13 августа 1999 года о внесении поправок в статьи 47, 125 и 155 Конституции Турецкой Республики.

Адопцин : 13.08.1999 | Fecha de entrada en vigor: 14.08.1999 | TUR-1999-C-55517

Изменяет статьи 47 (правила приватизации предприятий), 125 (арбитраж в отношении государственных услуг) и 155 (урегулирование административных дел).

Turqua — Constituciones — Constitucin

Закон № 4388 от 18 июня 1999 года о внесении поправок в статью 143 Конституции Турецкой Республики.

Адопцин : 18.06.1999 | Fecha de entrada en vigor: 18.06.1999 | TUR-1999-C-55518

Предусматривает поправку в отношении состава Суда государственной безопасности, который больше не будет включать военных судей.

Turqua — Constituciones — Constitucin

Закон № 4121 от 23 июля 1995 года о внесении поправок в преамбулу и некоторые статьи Закона № 2709 от 7 ноября 1982 года о Конституции Турецкой Республики.

Адопцин : 1995-07-23 | Fecha de entrada en vigor: 1995-07-26 | TUR-1995-C-42905

Предоставляет профсоюзам право обращаться в судебные органы и участвовать в коллективных переговорах с администрацией.Определяет процедуру подписания коллективных соглашений. Отменяет статью 52, запрещающую профсоюзам заниматься политической деятельностью.

Turqua — Constituciones — Constitucin

Закон № 2709, Конституция Турецкой Республики. —

Адопцин : 1982-11-07 | Fecha de entrada en vigor: 1982-11-09 | TUR-1982-C-39950

Глава III касается экономических и социальных прав и обязанностей: право на образование, право на свободный выбор работы, право на отдых, право на социальное обеспечение и т. Д.Он также включает положения, касающиеся свободы ассоциации (право работников и работодателей на объединение с целью продвижения своих интересов), профсоюзной деятельности (статья 52), коллективных переговоров (статья 53) и права на забастовку и локаут. (Статья 54). Предусматривает, что несовершеннолетние, женщины и инвалиды должны пользоваться дополнительной защитой в отношении условий труда. Включает особые положения, касающиеся граждан Турции, работающих за границей.

Тувалу — Конститусьонес — Лей

Закон о выборах в парламент (поправка) 2014 г.-

Адопцин : 01.01.2015 | TUV-2015-L-98666

Тувалу — Конститусьонес — Лей

Закон о внесении изменений в положения о выборах (Парламент) 2014 г. 8 Закон № 7 от 2014 г.). —

Адопцин : 18.12.2014 | TUV-2014-L-98667

Тувалу — Конститусьонес — Лей

Закон о внесении поправок в Конституцию (признание традиционных стандартов, ценностей и обычаев) 2010 г. (Закон №6 за 2010 г.). —

Адопцин : 01.01.2011 | TUV-2011-L-89618

Внесены изменения в разделы 12 (2), 26 (1), 27 (2) и 29 (5) и добавлен новый раздел 15 (6). Цель поправок — защитить островные общины Тувалу от распространения религиозных верований, угрожающих сплоченности островных общин; предоставить полномочия, необходимые для принятия законов, ограничивающих осуществление определенных конституционных свобод, если осуществление этих свобод несовместимо с законом или действием, совершаемым в соответствии с законом, который соответствует традиционным стандартам, ценностям и практике островных сообществ Тувалу; и обеспечить юридическое признание традиционной практики островных общин, чтобы ограничить распространение религий на их островах.

Тувалу — Конститусьонес — Лей

Закон 1992 года о Конституции Тувалу (поправка) (№ 2 от 1992 года). —

Адопцин : 1992-08-13 | TUV-1992-L-74110

Изменяет Основной Закон, отменяя слова «Начальник полиции» в разделах, перечисленных в приложении к Закону, и заменяя «Комиссар полиции».

Тувалу — Конститусьонес — Конституция

Закон 1986 года о Конституции Тувалу (Cap.1.02). —

Адопцин : 1986 | Fecha de entrada en vigor: 1986-10-01 | TUV-1986-C-3899

Этим законом устанавливается новая Конституция Тувалу, заменяющая Конституцию независимости. Содержит различные положения о правах человека.

Tnez — Constituciones — Ley

Loi organique n 2015-50 du 3 dcembre 2015, relative la Cour строительный.-

Адопцин : 03.12.2015 | ТУН-2015-L-106460

Tnez — Constituciones — Constitucin

Конституция 27 января 2014 г. —

Принятие : 27 января 2014 г. | TUN-2014-C-95334

Tnez — Constituciones — Constitucin

Loi constituante n 2011-6 du 16 dcembre 2011, relative l’organisation provisoire des pouvoirs publics (dans sa teneur modifie).-

Адопцин : 16.12.2011 | ТУН-2011-С-95333

Tnez — Constituciones — Ley

Loi n 2008-52 du 28 juillet 2008, измененная статья 20 конституции и важные диспозиции drogatoires au troisime alina de l’article 40 de la конституция.

Адопцин : 28-07-28 | TUN-2008-L-79170

L’article 20 dfinit le terme «lecteur».

Tnez — Constituciones — Ley

Loi organique n 2004-52 du 12 juillet 2004, родственник по конституции. —

Адопцин : 2004-07-12 | TUN-2004-L-68054

Глава I: Общие распоряжения (статьи 1 5)
Глава II: Организация конституционного управления (статьи 6 18)
Глава III: Контроль за конституционностью и функционированием учреждения (ст.19 29)
Глава IV: Du contrle des lections (статьи 30 40)

Tnez — Constituciones — Ley

Закон о конституции 2002–51 годов за июль 2002 года, важные изменения в определенных положениях Конституции.

Адопцин : 01.06.2002 | ТУН-2002-Л-61245

Tnez — Constituciones — Ley

Органический закон № 96-26 от 1 апреля 1996 г., родственник по конституции.-

Адопцин : 1996-04-01 | TUN-1996-L-44360

Tnez — Constituciones — Constitucin

Закон о конституции № 88-88, изменяющий конституцию.

Адопцин : 1988-07-25 | TUN-1988-C-6636

Cette loi abroge plusieurs статьями конституции, savoir les arts 21 (conditions d’ligibilit la chambre des dputs), 28 (excice du pouvoir lgislatif), 39 (lection du prsident de la Rpublique) , 40 (Условия предоставления свободы), 57 (Vacance de la prsidence de la Rpublique), 60 (fonctions du premier ministre), 62 (mise en cause de laponsabilit du gouvernement) и 63 (роспуск правительства). chambre des dputs) et les remplace par de nouvelles dispositions.Disponible en anglais.

Tnez — Constituciones — Constitucin

Конституция Тунисской Республики за июнь 1959 года (без внесения изменений). —

Адопцин : 1959-06-01 | TUN-1959-C-33573

Le chapitre Ier est consacr aux droits et Devoirs du Citoyen: inviolabilit de la personne humaine, libert de совесть, религия, мнение, пресса, публикация, рунион, ассоциация , де тираж; либерт синдикале; Devoir d’exercer ces droits dans le уважение общественного порядка и национальной защиты.Главы II, III и IV касаются организации оправдательной, государственной и судебной власти. La Composition et les атрибуции de la Haute Cour de Justice, du Conseil d’Etat, du Conseil conomique et social et des Collectivits locales шрифт l’objet des chapitres V, VI, VII и VIII.

Украина — Конституция — Лей

Закон № 2136-VIII от 13 июля 2017 г. «О Конституционном суде» с изменениями от 3 октября 2017 г.-

Адопцин : 13.07.2017 | Fecha de entrada en vigor: 03.08.2017 | UKR-2017-L-106562

Вводит новый текст закона, который устанавливает общие положения; компетенция Конституционного суда; компетенция, статус, порядок назначения судьи Конституционного Суда, гарантии его деятельности; организация деятельности Конституционного Суда; обеспечение его деятельности; порядок подачи апелляций в Конституционный суд, а также допуска апелляций; начало конституционного производства; рассмотрение дел в Конституционном суде; особенности производства по вопросам соответствия законов Конституции; акты и применение решений Конституционного Суда; заключительные и переходные положения.
Отменяет предыдущий Закон «О Конституционном Суде». (Ведомости Верховной Рады Украины, 1996, № 49, С. 272).

Украина — Конституция — Лей

Закон № 1401-VIII от 2 июня 2016 г. «О внесении изменений в Конституцию Украины» (в отношении юстиции). —

Адопцин : 02.06.2016 | Fecha de entrada en vigor: 30.09.2016 | UKR-2016-L-105565

Перефразирует следующие статьи:
Статья 124: Правосудие в Украине осуществляется исключительно судом.
Статья 125. Судопроизводство в Украине осуществляется по принципам территориальности и устанавливается законом.
Статья 126. Независимость и неприкосновенность судей гарантируются Конституцией и законами Украины.
Статья 127. Правосудие осуществляют судьи. Правосудие осуществляется с участием присяжных заседателей в случаях, предусмотренных законом.
Статья 128. Назначение судьи на должность осуществляется Президентом Украины по представлению Верховного Совета Украины в установленном Законом порядке.
Статья 129. При отправлении правосудия судьи независимы и подчиняются только закону.
Статья 130. Государство обеспечивает финансирование и надлежащие условия для работы судов и деятельности судей. Расходы на содержание судов выделяются отдельно в Государственном бюджете Украины с учетом предложений Верховного Суда Украины.
Статья 131: В Украине действует Высший совет юстиции.
Статья 147. Конституционный Суд Украины решает вопросы соответствия законов и иных правовых актов Конституции Украины и дает официальное толкование Конституции Украины и законов Украины, а также имеет другие полномочия в соответствии с действующим законодательством. Конституция.
Статья 148. Конституционный Суд Украины состоит из восемнадцати судей Конституционного Суда Украины.
Статья 149. Независимость и неприкосновенность судей Конституционного Суда гарантируются Конституцией и законами Украины.
Статья 151, о порядке заключения Конституционного Суда о соответствии международных договоров Конституции Украины;
Статья 153 о порядке деятельности Конституционного Суда.
Также дополняет Конституцию новой статьей 129-1 о порядке принятия решений Судом; Статья 130-1 о самоуправлении судей; Статья 131-1 о деятельности прокуратуры; Статья 131-2 об адвокатуре; Статья 148-1 о государственном финансировании деятельности Конституционного Суда; Статья 149-1 о компетенции судьи Конституционного суда; Статья 151-1 о конституционных наименованиях; Статья 151-2 о сути решений Конституционного Суда.
Также вносит незначительные изменения в статьи 29, 55, 59, 85, 92, 106, 110, 111, 136, 150, 152. Дополняет Раздел XV «Переходные положения» новым параграфом 16-1.

Украина — Конституция — Лей

Закон № 183-VIII от 11 февраля 2015 г. «О прозрачности использования государственных средств». —

Адопцин : 11.02.2015 | Fecha de entrada en vigor: 12 сентября 2015 г. | UKR-2015-L-102445

Раздел I устанавливает общее положение, вводящее описание терминологии закона; также вводит, среди прочего, единый веб-портал использования государственных средств; ответственность за нарушение требований настоящего Закона.Раздел II устанавливает заключительные положения.

Украина — Конституция — Лей

Закон № 1682-VII от 16 сентября 2014 г. «Об очистке власти». —

Адопцин : 16.09.2014 | Fecha de entrada en vigor: 16.10.2014 | UKR-2014-L-99128

В этом законе рассматриваются меры по борьбе с коррупцией, которые должны применяться на должностях, где должностные лица обладают определенной властью.В переводе «очищающая власть».
Статья I. Общие принципы, касающиеся «очистки власти».
Статья II: Должности, на которые распространяются меры по «очистке власти».
Статья III: Критерии проведения «чистки власти»
Статья IV: Заявления должностных лиц или военнослужащих
Статья V: Проведение проверки
Статья VI: Заявления лиц, претендующих на должности
Статья VII: Единый государственный реестр лиц в отношении из них применялись положения закона «Об очищении власти»
Статья VIII: Контроль за исполнением этого закона.
Также вносит изменения, в частности, в Трудовой кодекс, дополняя часть 1 статьи 36 (Основания для прекращения трудового договора) новым пунктом 7-2 и изменяя формулировку части 2 той же статьи.

Украина — Конституция — Лей

Закон № 5475-VI от 6 ноября 2012 года о всенародном референдуме. —

Адопцин : 06.11.2012 | Fecha de entrada en vigor: 28 ноября 2012 г. | UKR-2012-L-

Часть I: Общие положения
Часть II: Назначение (объявление) национального референдума
Часть III: Организация и проведение референдума
Часть IV: Комитеты референдума
Часть V: Список участников Национальный референдум
Часть VI: Финансирование и материально-техническое обеспечение подготовки и проведения национального референдума
Часть VII: Гарантии деятельности субъектов процесса референдума
Часть VIII: Проведение референдума
Часть IX: Голосование и фиксация результатов референдума

Отменяет Закон Украины о всенародных и местных референдумах (Ведомости Верховной Рады Украины, 1991, вып.33, стр. 443, 1992, № 35, с. 515; 2001, № 49, с. 259; 2010, № 48, с. 564 с изменениями от 3 июля 2012 г. № 5029-VI).

Украина — Конституция — Конституция

Закон № 222-IV от 8 декабря 2004 г. о внесении изменений в Конституцию Украины (текст № 44).

Адопцин : 08.12.2004 | Fecha de entrada en vigor: 01.09.2005 | UKR-2004-C-71278

Внесены поправки в разделы 76–78, 81–83, 85, 87–90, 93, 94, 98, 103, 106, 112–116, 120–122 и 141, касающиеся, в частности, к полномочиям Парламента.

Украина — Конституция — Конституция

Конституция Украины от 28 июня 1996 г. —

Адопцин : 1996-06-28 | Fecha de entrada en vigor: 1996-06-28 | UKR-1996-C-45425

Глава II устанавливает основные права и свободы человека и гражданина, включая, помимо прочего, свободу объединений («право на членство в профессиональных союзах с целью защиты [своей] занятости и социально-экономических прав и интересов», с. .36), право на труд (с. 43), право на забастовку (с. 44) и право на социальное обеспечение (с. 46). Запрещает использование принудительного труда (ст. 43). Доступно на английском языке.

Ucrania — Constituciones — Reglamento, Decreto, Orden, Ordenanza

Постановление Верховного Совета Украины № 1213-XII от 19 июня 1991 г. о проекте новой Конституции Украины (текст № 466).

Адопцин : 1991-06-19 | UKR-1991-R-32293

Постановление о разработке новой Конституции.Содержит проект новой Конституции.

Украина — Конституция — Конституция

Конституция Украины от 20 апреля 1978 г. с изменениями от 21 сентября 1994 г.

Принятие : 1978-04-20 | Fecha de entrada en vigor: 21.09.1994 | UKR-1978-C-41177

Часть I: Принципы общественного устройства и политической системы Украины
Часть II: Государство и личность.Глава 5 предусматривает равенство перед законом «независимо от происхождения, социального или имущественного положения, расы или национальности, пола, образования, языка, отношения к религии …». В главе 6 рассматриваются основные права и обязанности граждан. Он гарантирует, среди прочего, право на работу, отдых и досуг, право на охрану здоровья, «материальную поддержку в пожилом возрасте и в болезни», а также на образование и право объединяться в общественных партиях. Что касается свобод, предусматривает свободу слова, печати и собраний.
Часть III: Государственно-территориальное устройство Украины
Часть IV: Рады народных депутатов Украины и порядок их избрания
Часть V: Органы законодательной власти Украины
Часть VI: Местные органы государственной власти и управления в Украине
Часть VII: Государственный план экономического и социального развития Украины и бюджет Украины
Часть VIII: Правосудие, арбитраж и надзорная власть прокуратуры
Часть IX: Герб, флаг, гимн и столица Украины
Часть X: Применение и порядок внесения изменений в Конституцию Украины

Утратил силу на основании Закона №254/96-ВР от 28 июня 1996 г. об утверждении и введении в действие Конституции Украины

.

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон о президентских выборах (поправка) 2015 года (№ 14 от 2015 года). —

Адопцин : 01.10.2015 | UGA-2015-L-101541

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон (поправка) к Конституции, 2015 г.12 за 2015 г.). —

Адопцин : 24.08.2015 | UGA-2015-L-101542

Закон о внесении поправок в Конституцию Республики Уганда в соответствии со статьями 259 и 262 Конституции; установить порядок снятия с должности членов Избирательной комиссии, аналогичный порядку снятия с должности судебных приставов; потребовать от Избирательной комиссии провести дополнительные выборы в течение шестидесяти дней с даты уведомления о вакансии члена Парламента Секретарем Парламента; требовать от секретаря суда, объявляющего место члена парламента вакантным, передать решение секретарю парламента в течение десяти дней после объявления; разрешить переходить этаж в Парламенте членам Парламента в течение двенадцати месяцев до окончания срока полномочий Парламента; предусмотреть, чтобы Комиссия судебной службы могла назначать определенный персонал судебной системы; и по смежным вопросам.

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон об институте традиционных лидеров или культурных лидеров 2011 года (№ 6 от 2011 года). —

Адопцин : 26.02.2011 | UGA-2011-L-94565

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон о президентских выборах (поправка) 2010 г.14 2010 г.). —

Адопцин : 01.10.2010 | UGA-2010-L-101540

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон о политических партиях и организациях (поправка) № 2, 2010 г. (№ 15 от 2010 г.). —

Адопцин : 05.06.2010 | Fecha de entrada en vigor: 25.06.2010 | UGA-2010-L-94566

Закон о внесении поправок в Закон о политических партиях и организациях 2005 года, обязывающий политические партии и организации уведомлять Избирательную комиссию о любых изменениях в физическом местонахождении офиса политической партии или организации; для решения вопросов, связанных с председателем Национального консультативного форума.

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон о политических партиях и организациях (поправка) 2010 года (№ 4 от 2010 года). —

Адопцин : 17.03.2010 | Fecha de entrada en vigor: 09.04.2010 | UGA-2010-L-94567

Закон о внесении поправок в Закон о политических партиях и организациях 2005 года, предусматривающий использование государственных или иных общественных ресурсов для деятельности политических партий или организаций.

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон 2005 г. о поправках к Конституции (№ 2) —

Принято : 21 декабря 2005 г. | Fecha de entrada en vigor: 30 декабря 2005 г. | UGA-2005-L-75410

Вносит поправки в Конституцию, чтобы Кампала стала столицей Уганды. Обеспечивает районы Уганды. При условии, что при наличии региональных органов власти система местного самоуправления в Уганде будет основана на округе как единице.Предусматривает создание региональных правительств в качестве высшего политического органа в регионе с политическими, законодательными, исполнительными, административными и культурными функциями в регионе, а также для определения состава и функций региональных правительств. Предусматривает региональные собрания для каждого регионального правительства. Предусматривает гранты для районов, не входящих в состав региональных органов власти. Заменяет пятое приложение, предоставляя подробную информацию о региональных органах власти. Вносит поправки в статью 189, признавая функции и услуги региональных правительств.

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон о президентских выборах 2005 г. —

Принятие : 16.11.2005 | Fecha de entrada en vigor: 21 ноября 2005 г. | UGA-2005-L-101539

Закон о выборах на должность президента; отменить и заменить Закон о президентских выборах; предусмотреть квалификацию и дисквалификацию кандидатов, а также порядок установления эквивалентной квалификации; обеспечивать выдвижение, агитацию, процедуру голосования, подсчета голосов и объявления результатов президентских выборов, а также процедуру обжалования результатов; и по другим связанным с этим вопросам.

Уганда — Конститусьонес — Лей

Закон о Конституции (поправка) 2005 г. —

Принятие : 26 сентября 2005 г. | Fecha de entrada en vigor: 30 сентября 2005 г. | UGA-2005-L-75409

Отличает Кампалу как столицу Уганды. Предусматривает, что суахили будет вторым официальным языком. Предусматривает лидера оппозиции при многопартийной политической системе.Снимает ограничения на пребывание в должности президента. Создает кабинеты премьер-министра и заместителя генерального прокурора. Обеспечивает независимость генерального аудитора и процедуру его отстранения. Предусматривает создание и функции специальных судов для рассмотрения преступлений, связанных с коррупцией. Учреждает и предписывает функции Трибунала по Кодексу лидерства. Обеспечивает контроль за полезными ископаемыми и нефтью. Предусматривает проведение референдумов в целом.

ICL> Украина> Конституция

ICL Project Международное конституционное право (ICL) Das Fallrecht (DFR) Rechtsphilosophie (RPhil) Verfassungsgeschichte (VerfG) Страны Информационный проект Ключевые системы Конфиденциальность

• Конституции
  • Афганистан
  • Албания
  • Алжир
  • Ангола
  • Аргентина
  • Армения
  • Австралия
  • Австрия
  • Азербайджан
  • Бахрейн
  • Беларусь
  • Бельгия
  • Босния и Герцеговина
  • Бразилия
  • Болгария
  • Камбоджа
  • Канада
  • Чечня
  • Китай
  • Конго-Браззавиль
  • Коста-Рика
  • Хорватия
  • Куба
  • Кипр
  • Чешская Республика
  • Дания
  • Эритрея
  • Эстония
  • Эфиопия
  • Фиджи
  • Финляндия
  • Франция
  • Грузия
  • Германия
  • Греция
  • Гавайи
  • Гонконг
  • Венгрия
  • Исландия
  • Индия
  • Индонезия
  • Иран
  • Ирак
  • Ирландия
  • Израиль
  • Италия
  • Япония
  • Кения
  • Кувейт
  • Латвия
  • Ливан
  • Либерия
  • Ливия
  • Литва
  • Люксембург
  • Македония
  • Мадагаскар
  • Мальта
  • Мавритания
  • Монголия
  • Марокко
  • Намибия
  • Непал
  • Нидерланды
  • Новая Зеландия
  • Северная Корея
  • Норвегия
  • Оман
  • Парагвай
  • Польша
  • Португалия
  • Катар
  • Румыния
  • Россия
  • Руанда
  • Саудовская Аравия
  • Сербия
  • Сингапур
  • Словакия
  • Словения
  • Южная Африка
  • Южная Корея
  • Испания
  • Швеция
  • Швейцария
  • Сирия
  • Тайвань
  • Таджикистан
  • Танзания
  • Таиланд
  • Тибет
  • Тунис
  • Турция
  • Соединенное Королевство
  • Соединенные Штаты Америки
  • Вьетнам
  • Йемен
  • Замбия
  • Зимбабве
• Информация
  • Андорра
  • Багамы
  • Бангладеш
  • Боливия
  • Бурунди
  • Чили
  • Конго-Киншаса
  • Колумбия
  • Доминиканская Республика
  • Эквадор
  • Египет
  • Гватемала
  • Гондурас
  • Малайзия
  • Мексика
  • Молдова
  • Мьянма
  • Никарагуа
  • Нигерия
  • Пакистан
  • Панама
  • Папуа-Новая Гвинея
  • Перу
  • Филиппины
  • Пуэрто-Рико
  • Сьерра-Леоне
  • Сомали
  • Шри-Ланка
  • Судан
  • Уганда
  • Украина
  • Узбекистан
  • Венесуэла

[Преамбула]

• Раздел I Общие принципы
  • Статья 1 []
  • Статья 2 []
  • Статья 3 []
  • Статья 4 []
  • Статья 5 []
  • Статья 6 []
  • Статья 7 []
  • Статья 8 []
  • Статья 9 []
  • Статья 10 []
  • Статья 11 []
  • Статья 12 []
  • Статья 13 []
  • Статья 14 []
  • Статья 15 []
  • Статья 16 []
  • Статья 17 []
  • Статья 18 []
  • Статья 19 []
  • Статья 20 []
• Раздел II Права, свободы и обязанности человека и гражданина
  • Статья 21 []
  • Статья 22 []
  • Статья 23 []
  • Статья 24 []
  • Статья 25 []
  • Статья 26 []
  • Статья 27 []
  • Статья 28 []
  • Статья 29 []
  • Статья 30 []
  • Статья 31 []
  • Статья 32 []
  • Статья 33 []
  • Статья 34 []
  • Статья 35 []
  • Статья 36 []
  • Статья 37 []
  • Статья 38 []
  • Статья 39 []
  • Статья 40 []
  • Статья 41 []
  • Статья 42 []
  • Статья 43 []
  • Статья 44 []
  • Статья 45 []
  • Статья 46 []
  • Статья 47 []
  • Статья 48 []
  • Статья 49 []
  • Статья 50 []
  • Статья 51 []
  • Статья 52 []
  • Статья 53 []
  • Статья 54 []
  • Статья 55 []
  • Статья 56 []
  • Статья 57 []
  • Статья 58 []
  • Статья 59 []
  • Статья 60 []
  • Статья 61 []
  • Статья 62 []
  • Статья 63 []
  • Статья 64 []
  • Статья 65 []
  • Статья 66 []
  • Статья 67 []
  • Статья 68 []
• Раздел III Выборы.Референдум
  • Статья 69 []
  • Статья 70 []
  • Статья 71 []
  • Статья 72 []
  • Статья 73 []
  • Статья 74 []
• Раздел IV Верховная Рада Украины
  • Статья 75 []
  • Статья 76 []
  • Статья 77 []
  • Статья 78 []
  • Статья 79 []
  • Статья 80 []
  • Статья 81 []
  • Статья 82 []
  • Статья 83 []
  • Статья 84 []
  • Статья 85 []
  • Статья 86 []
  • Статья 87 []
  • Статья 88 []
  • Статья 89 []
  • Статья 90 []
  • Статья 91 []
  • Статья 92 []
  • Статья 93 []
  • Статья 94 []
  • Статья 95 []
  • Статья 96 []
  • Статья 97 []
  • Статья 98 []
  • Статья 99 []
  • Статья 100 []
  • Статья 101 []
• Раздел V Президент Украины.
  • Статья 102 []
  • Статья 103 []
  • Статья 104 []
  • Статья 105 []
  • Статья 106 []
  • Статья 107 []
  • Статья 108 []
  • Статья 109 []
  • Статья 110 []
  • Статья 111 []
  • Статья 112 []
• Раздел VI Кабинет Министров Украины.Прочие органы исполнительной власти.
  • Статья 113 []
  • Статья 114 []
  • Статья 115 []
  • Статья 116 []
  • Статья 117 []
  • Статья 118 []
  • Статья 119 []
  • Статья 120 []
• Раздел VII Государственное обвинение
  • Статья 121 []
  • Статья 122 []
  • Статья 123 []
• Раздел VIII Правосудие
  • Статья 124 []
  • Статья 125 []
  • Статья 126 []
  • Статья 127 []
  • Статья 128 []
  • Статья 129 []
  • Статья 130 []
  • Статья 131 []
• Раздел IX Территориальное устройство Украины
  • Статья 132 []
  • Статья 133 []
• Титул X Автономная Республика Крым
  • Статья 134 []
  • Статья 135 []
  • Статья 136 []
  • Статья 137 []
  • Статья 138 []
  • Статья 139 []
• Раздел XI Местное самоуправление
  • Статья 140 []
  • Статья 141 []
  • Статья 142 []
  • Статья 143 []
  • Статья 144 []
  • Статья 145 []
  • Статья 146 []
• Раздел XII Конституционный Суд Украины.
  • Статья 147 []
  • Статья 148 []
  • Статья 149 []
  • Статья 150 []
  • Статья 151 []
  • Статья 152 []
  • Статья 153 []
• Раздел XIII Внесение изменений в Конституцию Украины
  • Статья 154 []
  • Статья 155 []
  • Статья 156 []
  • Статья 157 []
  • Статья 158 []
  • Статья 159 []
• Раздел XIV Заключительные положения
  • Статья 160 []
  • Статья 161 []
• Раздел XV Переходные положения

Проекты> ICL> Страны> Украина> Конституция © 1994-2020 А.Ченчер

Список результатов поиска по странам

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5697 от 31.05.2007 о внесении поправок в Конституцию Турецкой Республики № 2709. —

Принятие : 16.10.2007 | Дата вступления в силу: 17.10.2007 | TUR-2007-L-77318

Он отменяет временные статьи 18 и 19, добавленные к Конституции Турции Законом 5678 от 31.05.07 и опубликованные в официальной газете No.26554 от 16.06.2007 (о выборах Президента Республики и о последствиях для законов).

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5678 от 31.05.2007 о внесении изменений в Конституцию Турецкой Республики № 2709. —

Принятие : 31 мая 2007 г. | Дата вступления в силу: 16.06.2007 | TUR-2007-L-77317

Изменяет:
статью 77 Конституции, заменяя слово «пять» словом «четыре»;
Пункт 2 статьи 79, касающийся общего управления и надзора за выборами, добавляя после слов «результаты выборов» «результаты выборов президента», а в последнем абзаце после слова «референдум» добавляют слова «выборы президента». Республики по референдуму »;
Часть первая статьи 96 о кворумах, необходимых для заседаний и принятия решений;
Статья 101 о квалификации и беспристрастности Президента Республики, Статья 102 о выборах;
Он добавляет временные статьи 18 и 19, касающиеся выборов Президента Республики и последствий для законов.

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5659 от 10.05.2007 о внесении изменений в Конституцию Турецкой Республики № 2709. —

Принятие : 2007-05-10 | Дата вступления в силу: 18 мая 2007 г. | TUR-2007-L-77316

Он добавляет временную статью 17, касающуюся первых всеобщих выборов после вступления в силу настоящего Закона.

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5551 от 13 октября 2006 года о внесении поправок в статью Конституции Турции.

Принятие : 13-10-2006 | TUR-2006-L-74774

Изменяет статью 76 Конституции Турции № 2709 от 7 ноября 1982 г .; Он меняет число 30 на число 25 (возраст, позволяющий быть депутатом).

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон №5428 о внесении изменений в некоторые статьи Конституции № 2709 Турецкой Республики. —

Принятие : 29.10.2005 | Дата вступления в силу: 09.11.2005 | TUR-2005-L-77319

Он вносит поправки в статьи 130 параграф 8, 160 параграф 1, 161 параграф 2, 162 параграф 1 и 163 Конституции Турецкой Республики (в отношении бюджета).

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5370 от 21 июня 2005 г. о внесении поправок в статью Конституции Турецкой Республики.

Принятие : 2005-06-21 | Дата вступления в силу: 23.06.2005 | TUR-2005-L-72620

Статья 133 раздела, касающаяся управления радио и телевидения и финансируемых государством информационных агентств, и добавляет новый параграф (состав высшего органа, отвечающего за организацию и регулирование деятельности радио и телевидения (девять членов ) и его функционирование).

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о внесении изменений в некоторые статьи Конституции Турции.

Принятие : 2004-05-07 | TUR-2004-L-68453

Предусматривает, что женщины и мужчины имеют равные права и что государство несет ответственность за обеспечение равенства (новый параграф в статье 10).

Обеспечивает свободу печати, а также отмену смертной казни (статья 30, статья 15, статья 17, статья 38 и статья 87).

Изменяет также статью 90, касающуюся вопросов, регулируемых международными договорами.

Турция — Конституционное право — Закон, Закон

Закон №4709 от 3 октября 2001 г. о внесении поправок в некоторые статьи Конституции Турецкой Республики.

Принятие : 2001-10-03 | Дата вступления в силу: 15.10.2001 | ТУР-2001-Л-61721

Турция — Конституционное право — Конституция

Закон № 4446 от 13 августа 1999 года о внесении поправок в статьи 47, 125 и 155 Конституции Турецкой Республики.

Принятие : 13.08.1999 | Дата вступления в силу: 14.08.1999 | TUR-1999-C-55517

Изменяет статьи 47 (правила приватизации предприятий), 125 (арбитраж в отношении государственных услуг) и 155 (урегулирование административных дел).

Турция — Конституционное право — Конституция

Закон № 4388 от 18 июня 1999 года о внесении поправок в статью 143 Конституции Турецкой Республики.

Принятие : 1999-06-18 | Дата вступления в силу: 18.06.1999 | TUR-1999-C-55518

Предусматривает поправку в отношении состава Суда государственной безопасности, который больше не будет включать военных судей.

Турция — Конституционное право — Конституция

Закон № 4121 от 23 июля 1995 г. о внесении изменений в преамбулу и некоторые статьи Закона №2709 от 7 ноября 1982 г. о Конституции Турецкой Республики.

Принятие : 1995-07-23 | Дата вступления в силу: 1995-07-26 | TUR-1995-C-42905

Предоставляет профсоюзам право обращаться в судебные органы и участвовать в коллективных переговорах с администрацией. Определяет процедуру подписания коллективных соглашений. Отменяет статью 52, запрещающую профсоюзам заниматься политической деятельностью.

Турция — Конституционное право — Конституция

Закон № 2709, Конституция Турецкой Республики. —

Принятие : 1982-11-07 | Дата вступления в силу: 1982-11-09 | TUR-1982-C-39950

Глава III касается экономических и социальных прав и обязанностей: право на образование, право на свободный выбор работы, право на отдых, право на социальное обеспечение и т. Д.Он также включает положения, касающиеся свободы ассоциации (право работников и работодателей на объединение с целью продвижения своих интересов), профсоюзной деятельности (статья 52), коллективных переговоров (статья 53) и права на забастовку и локаут. (Статья 54). Предусматривает, что несовершеннолетние, женщины и инвалиды должны пользоваться дополнительной защитой в отношении условий труда. Включает особые положения, касающиеся граждан Турции, работающих за границей.

Туркменистан — Конституционное право — Закон, Закон

Закон №448-V от 14 сентября 2016 г. «Об утверждении Конституции в новой редакции». —

Принятие : 14.09.2016 | Дата вступления в силу: 14.09.2016 | TKM-2016-L-105756

Устанавливает новую редакцию Конституции следующего содержания:
Раздел I: Основы конституционного строя Туркменистана
Раздел II: Права, свободы и обязанности человека и гражданина в Туркменистане
Раздел III : Система органов государственной власти в Туркменистане
Раздел IV: Местное самоуправление
Раздел V: Избирательная система, референдум
Раздел VI: Прокуратура
Раздел VII: Экономика и финансово-кредитная система
Раздел VIII: Заключительные положения.

Туркменистан — Конституционное право — Закон, Закон

Закон от 4 августа 2012 г. о референдуме. —

Принятие : 04.08.2012 | TKM-2012-L-93914

Глава I: Общие положения
Глава II: Инициатива по назначению и организации референдума
Глава III: Комиссии референдума и его участники
Глава IV: Список участников референдума
Глава V: Информационное сообщение Референдум
Глава VI: Порядок организации голосования и подсчета бюллетеней
Глава VII: Решения по результатам референдума
Глава VIII: Финансирование референдума
Глава IX: Заключительные положения

Отменяет предыдущий Закон о референдуме [Ведомости Дейлиса1993., 4, .31].

Туркменистан — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о выборах депутатов Межлиса Туркменистана.

Принятие : 2008-10-10 | Дата вступления в силу: 01.01.2009 | TKM-2008-L-81086

Определяет принципы и процедуры выборов в Парламент (Межлис) Туркменистана.

Туркменистан — Конституционное право — Конституция

Конституция Туркменистана.-

Принятие : 1992-05-18 | TKM-1992-C-39131

Предусматривает президентскую республику с тремя ветвями власти, в которой доминирует исполнительная власть. Раздел 1 озаглавлен «Основы конституционного устройства» (излагает общие цели Конституции). Раздел II озаглавлен «Основные права, свободы и обязанности человека и гражданина». Этот раздел устанавливает несколько незыблемых прав, но не гарантирует их соблюдение. Перечисленные права включают равную защиту перед законом и свободу от дискриминации по признаку национальности, происхождения, социального статуса, места жительства, языка, религии и политической принадлежности.Гражданам также гарантируется надлежащая правовая процедура, свобода слова и право голоса. Раздел III озаглавлен «Система государственных органов» и устанавливает трехуровневое правительство. Другие разделы посвящены таким вопросам, как местное самоуправление, система выборов и референдумов, судебная власть и прокуратура.

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о выборах в парламент (поправка) 2014 г.-

Принятие : 01.01.2015 | TUV-2015-L-98666

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о внесении изменений в положения о выборах (Парламент) 2014 г. 8 Закон № 7 от 2014 г.). —

Принятие : 18 декабря 2014 г. | TUV-2014-L-98667

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о внесении поправок в Конституцию (признание традиционных стандартов, ценностей и обычаев) 2010 г. (Закон №6 за 2010 г.). —

Принятие : 01.01.2011 | TUV-2011-L-89618

Внесены изменения в разделы 12 (2), 26 (1), 27 (2) и 29 (5) и добавлен новый раздел 15 (6). Цель поправок — защитить островные общины Тувалу от распространения религиозных верований, угрожающих сплоченности островных общин; предоставить полномочия, необходимые для принятия законов, ограничивающих осуществление определенных конституционных свобод, если осуществление этих свобод несовместимо с законом или действием, совершаемым в соответствии с законом, который соответствует традиционным стандартам, ценностям и практике островных сообществ Тувалу; и обеспечить юридическое признание традиционной практики островных общин, чтобы ограничить распространение религий на их островах.

Тувалу — Конституционное право — Закон, Закон

Закон 1992 года о Конституции Тувалу (поправка) (№ 2 от 1992 года). —

Принятие : 1992-08-13 | TUV-1992-L-74110

Изменяет Основной Закон, отменяя слова «Начальник полиции» в разделах, перечисленных в приложении к Закону, и заменяя «Комиссар полиции».

Тувалу — Конституционное право — Конституция

Закон 1986 года о Конституции Тувалу (Cap.1.02). —

Принятие : 1986 | Дата вступления в силу: 1986-10-01 | TUV-1986-C-3899

Этим законом устанавливается новая Конституция Тувалу, заменяющая Конституцию независимости. Содержит различные положения о правах человека.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о президентских выборах (поправка) 2015 года (№ 14 от 2015 года).-

Принятие : 01.10.2015 | UGA-2015-L-101541

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон (поправка) к Конституции 2015 года (№ 12 от 2015 года). —

Принятие : 24.08.2015 | UGA-2015-L-101542

Закон о внесении поправок в Конституцию Республики Уганда в соответствии со статьями 259 и 262 Конституции; установить порядок снятия с должности членов Избирательной комиссии, аналогичный порядку снятия с должности судебных приставов; потребовать от Избирательной комиссии провести дополнительные выборы в течение шестидесяти дней с даты уведомления о вакансии члена Парламента Секретарем Парламента; требовать от секретаря суда, объявляющего место члена парламента вакантным, передать решение секретарю парламента в течение десяти дней после объявления; разрешить переходить этаж в Парламенте членам Парламента в течение двенадцати месяцев до окончания срока полномочий Парламента; предусмотреть, чтобы Комиссия судебной службы могла назначать определенный персонал судебной системы; и по смежным вопросам.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон об институте традиционных лидеров или культурных лидеров 2011 года (№ 6 от 2011 года). —

Принятие : 26.02.2011 | UGA-2011-L-94565

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о президентских выборах (поправка) 2010 г.14 2010 г.). —

Принятие : 01.10.2010 | UGA-2010-L-101540

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о политических партиях и организациях (поправка) № 2, 2010 г. (№ 15 от 2010 г.). —

Принятие : 05.06.2010 | Дата вступления в силу: 25.06.2010 | UGA-2010-L-94566

Закон о внесении поправок в Закон о политических партиях и организациях 2005 года, обязывающий политические партии и организации уведомлять Избирательную комиссию о любых изменениях в физическом местонахождении офиса политической партии или организации; для решения вопросов, связанных с председателем Национального консультативного форума.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о политических партиях и организациях (поправка) 2010 года (№ 4 от 2010 года). —

Принятие : 17.03.2010 | Дата вступления в силу: 09.04.2010 | UGA-2010-L-94567

Закон о внесении поправок в Закон о политических партиях и организациях 2005 года, предусматривающий использование государственных или иных общественных ресурсов для деятельности политических партий или организаций.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон 2005 г. о поправках к Конституции (№ 2) —

Принятие : 21 декабря 2005 г. | Дата вступления в силу: 30 декабря 2005 г. | UGA-2005-L-75410

Вносит поправки в Конституцию, чтобы Кампала стала столицей Уганды. Обеспечивает районы Уганды. При условии, что при наличии региональных органов власти система местного самоуправления в Уганде будет основана на округе как единице.Предусматривает создание региональных правительств в качестве высшего политического органа в регионе с политическими, законодательными, исполнительными, административными и культурными функциями в регионе, а также для определения состава и функций региональных правительств. Предусматривает региональные собрания для каждого регионального правительства. Предусматривает гранты для районов, не входящих в состав региональных органов власти. Заменяет пятое приложение, предоставляя подробную информацию о региональных органах власти. Вносит поправки в статью 189, признавая функции и услуги региональных правительств.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о президентских выборах 2005 г. —

Усыновление : 16 ноября 2005 г. | Дата вступления в силу: 21.11.2005 | UGA-2005-L-101539

Закон о выборах на должность президента; отменить и заменить Закон о президентских выборах; предусмотреть квалификацию и дисквалификацию кандидатов, а также порядок установления эквивалентной квалификации; обеспечивать выдвижение, агитацию, процедуру голосования, подсчета голосов и объявления результатов президентских выборов, а также процедуру обжалования результатов; и по другим связанным с этим вопросам.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Конституции (поправка) 2005 г. —

Принятие : 26 сентября 2005 г. | Дата вступления в силу: 30.09.2005 | UGA-2005-L-75409

Отличает Кампалу как столицу Уганды. Предусматривает, что суахили будет вторым официальным языком. Предусматривает лидера оппозиции при многопартийной политической системе.Снимает ограничения на пребывание в должности президента. Создает кабинеты премьер-министра и заместителя генерального прокурора. Обеспечивает независимость генерального аудитора и процедуру его отстранения. Предусматривает создание и функции специальных судов для рассмотрения преступлений, связанных с коррупцией. Учреждает и предписывает функции Трибунала по Кодексу лидерства. Обеспечивает контроль за полезными ископаемыми и нефтью. Предусматривает проведение референдумов в целом.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о местных органах власти 1997 года (гл.243). —

Принятие : 1997-03-24 | UGA-1997-L-94558

Закон о внесении поправок, консолидации и оптимизации существующего закона о местных органах власти в соответствии с Конституцией, чтобы обеспечить децентрализацию и передачу функций, полномочий и услуг; обеспечить децентрализацию на всех уровнях местных органов власти для обеспечения надлежащего управления и демократического участия и контроля над принятием решений населением; для обеспечения доходов и политического и административного устройства местных органов власти; и обеспечить выборы в местные советы и любые другие вопросы, связанные с вышеизложенным.

Уганда — Конституционное право — Закон, Закон

Конституционный статут (последующие положения) 1996 года (№ 12 1996 года).

Принятие : 1996-05-14 | UGA-1996-L-57658

Предусматривает определенные меры по осуществлению Конституции до выборов парламента и президента в соответствии с Конституцией, а также по некоторым связанным с этим вопросам.

Уганда — Конституционное право — Конституция

Конституция Уганды. —

Принятие : 1995-09-27 | UGA-1995-C-44038

В подробном введении излагаются национальные цели и директивные принципы государственной политики. К ним относятся защита прав человека, гендерный баланс и справедливое представительство маргинализированных групп, право на развитие, признание роли женщин в обществе и признание достоинства людей с ограниченными возможностями.Эти принципы далее перечислены в главе IV, которая предусматривает право на жизнь (за исключением случаев смертной казни), свободу, собственность и неприкосновенность частной жизни, свободу религии, выражения мнений и собраний. Государство принимает позитивные меры в пользу «маргинализированных» групп и женщин (статьи 32 и 33). В условиях чрезвычайного положения не должно быть отступлений ни от права на приказ о хабеас корпус и справедливое судебное разбирательство, ни от свободы от рабства и пыток. Изобразительное искусство. 51 учреждает Комиссию по правам человека Уганды с функцией расследования нарушений прав человека.Главы 6-8 охватывают Законодательную, Исполнительную и Судебную власть соответственно. Глава 10 касается государственной службы; Глава 12 посвящена национальной безопасности, включая полицию Уганды. Глава 16 предусматривает ограниченные полномочия традиционных лидеров. Вступление в силу Конституции не влияет на действие существующих законов (статья 273).

Уганда — Конституционное право — Постановление, указ, постановление

Толкование конституционных (процессуальных) правил, 1992 г.25 от 1992 г.)

Усыновление : 1992-10-19 | UGA-1992-R-32393

Содержит определения понятий «Конституционный суд» и «справка», процедуру обращения в Конституционный суд, уведомление Генеральному прокурору, заслушивание лиц без уведомления и вопросы доказывания. Отменяет правила Конституционных дел (основные права и свободы). Сделано в соответствии с Законом о судопроизводстве 1967 года.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон №2136-VIII от 13 июля 2017 г. «О Конституционном суде» с изменениями от 3 октября 2017 г. —

Принятие : 13.07.2017 | Дата вступления в силу: 03.08.2017 | UKR-2017-L-106562

Вводит новый текст закона, который устанавливает общие положения; компетенция Конституционного суда; компетенция, статус, порядок назначения судьи Конституционного Суда, гарантии его деятельности; организация деятельности Конституционного Суда; обеспечение его деятельности; порядок подачи апелляций в Конституционный суд, а также допуска апелляций; начало конституционного производства; рассмотрение дел в Конституционном суде; особенности производства по вопросам соответствия законов Конституции; акты и применение решений Конституционного Суда; заключительные и переходные положения.
Отменяет предыдущий Закон «О Конституционном Суде». (Ведомости Верховной Рады Украины, 1996, № 49, С. 272).

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 1401-VIII от 2 июня 2016 г. «О внесении изменений в Конституцию Украины» (в отношении юстиции). —

Принятие : 2016-06-02 | Дата вступления в силу: 30.09.2016 | UKR-2016-L-105565

Перефразирует следующие статьи:
Статья 124: Правосудие в Украине осуществляется исключительно судом.
Статья 125. Судопроизводство в Украине осуществляется по принципам территориальности и устанавливается законом.
Статья 126. Независимость и неприкосновенность судей гарантируются Конституцией и законами Украины.
Статья 127. Правосудие осуществляют судьи. Правосудие осуществляется с участием присяжных заседателей в случаях, предусмотренных законом.
Статья 128. Назначение судьи на должность осуществляется Президентом Украины по представлению Верховного Совета Украины в установленном Законом порядке.
Статья 129. При отправлении правосудия судьи независимы и подчиняются только закону.
Статья 130. Государство обеспечивает финансирование и надлежащие условия для работы судов и деятельности судей. Расходы на содержание судов выделяются отдельно в Государственном бюджете Украины с учетом предложений Верховного Суда Украины.
Статья 131: В Украине действует Высший совет юстиции.
Статья 147. Конституционный Суд Украины решает вопросы соответствия законов и иных правовых актов Конституции Украины и дает официальное толкование Конституции Украины и законов Украины, а также имеет другие полномочия в соответствии с действующим законодательством. Конституция.
Статья 148. Конституционный Суд Украины состоит из восемнадцати судей Конституционного Суда Украины.
Статья 149. Независимость и неприкосновенность судей Конституционного Суда гарантируются Конституцией и законами Украины.
Статья 151, о порядке заключения Конституционного Суда о соответствии международных договоров Конституции Украины;
Статья 153 о порядке деятельности Конституционного Суда.
Также дополняет Конституцию новой статьей 129-1 о порядке принятия решений Судом; Статья 130-1 о самоуправлении судей; Статья 131-1 о деятельности прокуратуры; Статья 131-2 об адвокатуре; Статья 148-1 о государственном финансировании деятельности Конституционного Суда; Статья 149-1 о компетенции судьи Конституционного суда; Статья 151-1 о конституционных наименованиях; Статья 151-2 о сути решений Конституционного Суда.
Также вносит незначительные изменения в статьи 29, 55, 59, 85, 92, 106, 110, 111, 136, 150, 152. Дополняет Раздел XV «Переходные положения» новым параграфом 16-1.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 183-VIII от 11 февраля 2015 г. «О прозрачности использования государственных средств». —

Принятие : 11.02.2015 | Дата вступления в силу: 12.09.2015 | UKR-2015-L-102445

Раздел I устанавливает общее положение, вводящее описание терминологии закона; также вводит, среди прочего, единый веб-портал использования государственных средств; ответственность за нарушение требований настоящего Закона.Раздел II устанавливает заключительные положения.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 1682-VII от 16 сентября 2014 г. «Об очистке власти». —

Принятие : 16.09.2014 | Дата вступления в силу: 16.10.2014 | UKR-2014-L-99128

В этом законе рассматриваются меры по борьбе с коррупцией, которые должны применяться на должностях, где должностные лица обладают определенной властью.В переводе «очищающая власть».
Статья I. Общие принципы, касающиеся «очистки власти».
Статья II: Должности, на которые распространяются меры по «очистке власти».
Статья III: Критерии проведения «чистки власти»
Статья IV: Заявления должностных лиц или военнослужащих
Статья V: Проведение проверки
Статья VI: Заявления лиц, претендующих на должности
Статья VII: Единый государственный реестр лиц в отношении из них применялись положения закона «Об очищении власти»
Статья VIII: Контроль за исполнением этого закона.
Также вносит изменения, в частности, в Трудовой кодекс, дополняя часть 1 статьи 36 (Основания для прекращения трудового договора) новым пунктом 7-2 и изменяя формулировку части 2 той же статьи.

Украина — Конституционное право — Закон, Закон

Закон № 5475-VI от 6 ноября 2012 года о всенародном референдуме. —

Принятие : 2012-11-06 | Дата вступления в силу: 28.11.2012 | UKR-2012-L-

Часть I: Общие положения
Часть II: Назначение (объявление) национального референдума
Часть III: Организация и проведение референдума
Часть IV: Комитеты референдума
Часть V: Список участников Национальный референдум
Часть VI: Финансирование и материально-техническое обеспечение подготовки и проведения национального референдума
Часть VII: Гарантии деятельности субъектов процесса референдума
Часть VIII: Проведение референдума
Часть IX: Голосование и фиксация результатов референдума

Отменяет Закон Украины о всенародных и местных референдумах (Ведомости Верховной Рады Украины, 1991, вып.33, стр. 443, 1992, № 35, с. 515; 2001, № 49, с. 259; 2010, № 48, с. 564 с изменениями от 3 июля 2012 г. № 5029-VI).

Украина — Конституционное право — Конституция

Закон № 222-IV от 8 декабря 2004 г. о внесении изменений в Конституцию Украины (текст № 44).

Принятие : 2004-12-08 | Дата вступления в силу: 01.09.2005 | UKR-2004-C-71278

Внесены поправки в разделы 76–78, 81–83, 85, 87–90, 93, 94, 98, 103, 106, 112–116, 120–122 и 141, касающиеся, в частности, к полномочиям Парламента.

Украина — Конституционное право — Конституция

Конституция Украины от 28 июня 1996 г. —

Принятие : 1996-06-28 | Дата вступления в силу: 1996-06-28 | UKR-1996-C-45425

Глава II устанавливает основные права и свободы человека и гражданина, включая, помимо прочего, свободу объединений («право на членство в профессиональных союзах с целью защиты [своей] занятости и социально-экономических прав и интересов», с. .36), право на труд (с. 43), право на забастовку (с. 44) и право на социальное обеспечение (с. 46). Запрещает использование принудительного труда (ст. 43). Доступно на английском языке.

Украина — Конституционное право — Постановление, Указ, Указ

Постановление Верховного Совета Украины № 1213-XII от 19 июня 1991 г. о проекте новой Конституции Украины (текст № 466).

Принятие : 1991-06-19 | UKR-1991-R-32293

Постановление о разработке новой Конституции.Содержит проект новой Конституции.

Украина — Конституционное право — Конституция

Конституция Украины от 20 апреля 1978 г. с изменениями от 21 сентября 1994 г.

Принятие : 1978-04-20 | Дата вступления в силу: 21.09.1994 | UKR-1978-C-41177

Часть I: Принципы общественного устройства и политической системы Украины
Часть II: Государство и личность.Глава 5 предусматривает равенство перед законом «независимо от происхождения, социального или имущественного положения, расы или национальности, пола, образования, языка, отношения к религии …». В главе 6 рассматриваются основные права и обязанности граждан. Он гарантирует, среди прочего, право на работу, отдых и досуг, право на охрану здоровья, «материальную поддержку в пожилом возрасте и в болезни», а также на образование и право объединяться в общественных партиях. Что касается свобод, предусматривает свободу слова, печати и собраний.
Часть III: Государственно-территориальное устройство Украины
Часть IV: Рады народных депутатов Украины и порядок их избрания
Часть V: Органы законодательной власти Украины
Часть VI: Местные органы государственной власти и управления в Украине
Часть VII: Государственный план экономического и социального развития Украины и бюджет Украины
Часть VIII: Правосудие, арбитраж и надзорная власть прокуратуры
Часть IX: Герб, флаг, гимн и столица Украины
Часть X: Применение и порядок внесения изменений в Конституцию Украины

Утратил силу на основании Закона №254/96-ВР от 28 июня 1996 г. об утверждении и введении в действие Конституции Украины

.

Объединенные Арабские Эмираты — Конституционное право — Конституция

Поправка к Конституции № 1 от 2003 г. —

Принятие : 01.01.2004 | ARE-2004-C-83367

Вносит поправки в статью 121 Конституции в отношении исключительной законодательной юрисдикции Союза, в том числе в отношении трудовых отношений и вопросов социального обеспечения.

Объединенные Арабские Эмираты — Конституционное право — Конституция

Поправка к Конституции № 1 от 1996 г. —

Принятие : 1996-12-02 | ARE-1996-C-81839

Делает Конституцию 1971 года постоянной путем исключения слова «временная» из Конституции. Делает столицей Федерации город Абу-Даби.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Европейском Союзе (Соглашение о выходе) 2020 (2020 c.1). —

Принятие : 2020-01-23 | GBR-2020-L-109710

Закон о Европейском союзе (Соглашение о выходе) реализует Соглашение о выходе, согласованное между Соединенным Королевством и Европейским союзом (ЕС). Закон необходим для реализации Соглашения о выходе, чтобы он имел внутреннюю юридическую силу и позволил правительству Великобритании ратифицировать Соглашение о выходе. Этот закон также является средством для правительства ввести в действие Соглашение о раздельном проживании в ЕЭЗ и ЕАСТ между Великобританией и Норвегией, Исландией и Лихтенштейном, а также Соглашение о правах граждан Швейцарии между Великобританией и Швейцарией.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Указ 2019 г. (поправка) к Конституции Ангильи (No 852, 2019 г.). —

Принятие : 10.04.2019 | GBR-2019-L-109063

Этот приказ вносит поправки в Конституцию Ангильи. Он изменяет титул главного министра на премьер-министр и вводит ограничение в два срока подряд для премьер-министра. Он заменяет термин ангильский для человека, который принадлежит Ангилье, и пересматривает категории людей, которые квалифицируются как ангильцы.Он также вносит некоторые изменения в требования к выборному членству в Палате собрания и квалификацию избирателей и позволяет создавать законодательством единый избирательный округ на всей территории острова в дополнение к одномандатным избирательным округам, на которые делится Ангилья. . После следующего роспуска Палаты собрания он упраздняет должность назначенного члена Палаты собрания.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о Европейском Союзе (Уведомление о выходе) 2017 г. (c.9). —

Принятие : 16.03.2017 | GBR-2017-L-104517

Закон о наделении премьер-министра полномочиями уведомлять в соответствии со статьей 50 (2) Договора о Европейском союзе о намерении Соединенного Королевства выйти из ЕС.

Соединенное Королевство — Конституционное право — Закон, Закон

Закон о референдуме (однополые отношения) 2016 г. (2016: 13). —

Принятие : 28.03.2013 | GBR-2013-L-101683

Соединенное Королевство — Конституционное право — Постановление, Указ, Постановление

Постановление о референдуме (политический статус Фолклендских островов) 2012 года (№ 16 от 2012 года).

Принятие : 31.10.2012 | GBR-2012-R-

1. Название
2. Начало
3. Интерпретация
4. Референдум
5. Вопрос референдума
6. Время проведения референдума
7. Право отложить референдум в исключительных обстоятельствах
8. Право голоса
9. Информация для избирателей перед референдумом: официальная информационная брошюра
10.