Закон украины про освиту: Про вищу освіту, 2019 — перевірено 04.11.2020 с комментариями — Закони України

Закон украины про освиту: Про вищу освіту, 2019 — перевірено 04.11.2020 с комментариями — Закони України

Содержание

Закон України «Про освіту» (2017) — Вікіпедія

Зако́н Украї́ни «Про осві́ту» — закон, що визначає правові засади організації та діяльності закладів освіти. Прийнятий Верховною Радою 5 вересня 2017 року на заміну застарілому діючому закону про освіту. Закон відрізнився рядом нововведень — терміном освіти в 12 років, більшою автономією шкіл, збільшенням оплати вчителям, зміною правил атестації вчителів та правил підвищення їх кваліфікації, уточненнями повноважень директорів шкіл та регламентація їх каденції та обрання, ширшим впровадженням державної мови навчання.

Новий закон замінить старий, який діяв з 1991. Міносвіти, депутати й експерти готували закон близько трьох років. Рада ухвалила документ після одного дня дискусій 255 голосами «За». Проти-20 (Брензович Василь Іванович, Головко Михайло Йосифович, Іллєнко Андрій Юрійович, Марченко Олександр Олександрович, Петренко Олег Миколайович, Левченко Юрій Володимирович та ін.), утрималось-16, не голосувало-68[1].

Мова навчання[ред. | ред. код]

Мову навчання регулює 7-ма стаття закону. Згідно з нею, вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов’язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

[2][3]

Директор школи[ред. | ред. код]

Директору школи надається більше повноважень у розв’язанні кадрових питань (прийняття та звільнення з роботи), більше обов’язків із організації навчального процесу, включно із розглядом навчальних планів і шкільних програм. Директор на посаду обирається за конкурсом, на період не більше двох термінів, що у сумі складає 12 років. При цьому, комісія, яка ухвалюватиме відповідне рішення, складатиметься в тому числі з вчителів цього навчального закладу. Крім них, така комісія має включати представників із засновників школи, громадського об’єднання батьків та учнів закладу, громадське об’єднання директорів шкіл цієї місцевості.

[джерело?]

Термін освіти[ред. | ред. код]

Одним з основних нововведень закону є 12-річна середня освіта.

[4] Мова навчання — українська, мова навчання національних меншин реалізується через окремі групи, або викладання окремих предметів мовою національних меншин. За законом нацменшини зможуть вчитися рідною мовою до 5-го класу, після чого всі предмети (за деякими винятками) будуть викладати тільки українською мовою.

Розподіл освіти[ред. | ред. код]

Школа буде трирівнева: початкова — 4 роки, вводиться з 2018 року, базова середня освіта — 5 років (гімназії), вводиться з 2022 року, профільна середня освіта — 3 роки (ліцеї та заклади професійної середньої освіти), вводиться з 2027 року.

Прийом учнів до першого класу[ред. | ред. код]

З 2018 року дітей мають брати до школи винятково за місцем проживання, а не за результатами співбесіди і тестування, як це було раніше.

[5] Згідно з новим законом кожна школа матиме закріплену за собою територію і по досягеннню дитиною шестирічного віку, вона гарантовано отримає місце в цьому навчальному закладі. Спеціалізація закладу врахуватись не буде.[6]

Варіативна складова[ред. | ред. код]

Управління освіти також не братимуть участі в розробці та реалізації варіативної складової навчальної програми, не контролюватимуть додержання законів та обов’язкове виконання Держстандарту та не втручатимуться у формування педагогічного навантаження вчителя, подібні речі контролюватимуться на рівні школи.

Атестація вчителів[ред. | ред. код]

Атестацію шкіл та інспекції районних управлінь освіти новий закон повністю ліквідовує, натомість, вводиться добровільна сертифікація для педпрацівників як стимул для підвищення своєї кваліфікаційної категорії раніше терміну. Спочатку, допоки така перевірка не буде відпрацьована, вона буде добровільною.

[7] Нововведення передбачає стимул для професійного зростання серед педагогів. Вчитель більше не буде зобов’язаним слухати лекції в Інституті післядипломної педагогічної освіти (ІППО). Також, за власний кошт вчителям надається можливість відвідування тих тренінгів, які вважають потрібними для своєї роботи.[джерело?] Вчителі самі аналізують, де вони хочуть підвищити кваліфікацію. Після цього подають заявку до адміністрації школи. Тоді збирається педрада, яка вирішує, кого й куди направляти на підвищення кваліфікації. Відтак Педрада ухвалює рішення. Далі, відповідно до цього плану, вчителі відвідують курси, семінари чи тренінги — а кошти на їх оплату перераховує школа (а не управління освіти). Закон дозволяє іншим фізичним та юридичним особам фінансувати такі курси для вчителів.

Педрада[ред. | ред. код]

Закон передбачає, що всі вчителі повинні брати участь у засіданнях педагогічних рад. Таким чином усі вчителі будуть залучені до прийняття управлінських рішень своєї школи. Педрада планує роботу закладу, схвалює освітні програми, обговорює питання підвищення кваліфікації вчителів, має право ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу та обговорює механізми забезпечення академічної доброчесності у своїй школі. Уся інформація про ресурси школи (фінансові, матеріальні та кадрові) має бути опублікована онлайн.

[джерело?]

Оплата праці[ред. | ред. код]

Новий закон передбачає мінімальну зарплату вчителя в розмірі не менше 3 мінімальних зарплат, що складає 9600 грн станом на вересень 2017 року. Поправками також передбачався варіант у 4 прожиткових мінімуми, що складало 6736 грн станом на вересень 2017 року.[8]

Різне[ред. | ред. код]

Щорічні виділення коштів з державного бюджету на освіту складають не менше 7 % ВВП. Також вводіться посада омбудсмена для забезпечення належних умов реалізації права на освіту.[9]

5 вересня 2017 року Верховна Рада ухвалила закон. 19 вересня його підписав голова Верховної Ради А. В. Парубій

[4]. 25 вересня новий закон підписав президент України Петро Порошенко[10].

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців першого і третього частини другої статті 61 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2018 року та реалізуються відповідно до підпункту 1 пункту 6 цього розділу; абзацу другого підпункту 6 пункту 4 цього розділу, який набирає чинності з 1 січня 2030 року.

Підтримка[ред. | ред. код]

Петро Порошенко позитивно оцінив новий закон. Після схвалення проекту закону у Верховній Раді він заявив що закон стане «інвестицією України в майбутнє»

[11].

Міністр освіти і науки Латвії Карліс Шадурскіс підтримав закон «Про освіту»[12].

Критика[ред. | ред. код]

«У жодній з країн, які стурбовані новим законом про освіту, немає української школи.[13]»
—Гриневич Лілія Михайлівна

Найбільші суперечки викликала 7 стаття закону про мову навчання[14]. Саме ця стаття викликала невдоволення серед частини країн другого світу на міжнародному рівні. При цьому зарубіжні критики вказують на невідповідність закону 7-й статті як Конституції, так і міжнародним зобов’язанням України, таким як Європейська хартія регіональних мов, ратифікованою Україною 2003 р.

[15]:

  • 8 вересня 2017 року голова Закарпатської обласної адміністрації Геннадій Москаль, котрий раніш, на думку місцевих активістів (зокрема ветеранів «Карпатської Січі»), захищав повзучу експансію мадяр на Закарпатті[19], на своєму сайті звернувся до Президента України з проханням ветувати прийнятий закон або повернути його у Верховну Раду з правками через те, що він не відповідає Європейській хартії регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року, яку Україна ратифікувала 15 травня 2003 року і яка набрала чинності 1 січня 2006 року, Закону України від 25 червня 1992 року № 2494-XII «Про національні меншини в Україні» та міжнародним договорам, укладеним Україною із сусідніми країнами
    [15]     (Див. також вище )[прим. 1].
  • МЗС Росії висловило невдоволення у новому законі, назвавши його метою «максимальне обмеження» інтересів російськомовних громадян України[20].
  • Болгарія, Греція, Румунія і Угорщина закликали Україну не вводити в дію норму закону про освіту щодо мови навчання. 14.09.2017 міністри закордонних справ цих країн звернулися з відповідним проханням у листі до міністра закордонних справ Павла Климкіна, генсека Ради Європи Турбйорна Ягланда, та верховного комісара ОБСЄ Ламберта Заннієра[21]
    .
  • 26.09.2017 МЗС Угорщини повідомило що Угорщина блокуватиме всі кроки в напрямку євроінтеграції України в рамках програми «Східного партнерства» через те, що президент Петро Порошенко підписав закон «Про освіту»[10].

Відповідь на критику[ред. | ред. код]

Внаслідок неодноразової критики, стаття 7 закону про освіту направлена на експертизу до Ради Європи щодо її відповідності європейським стандартам. За очікуваннями, експертиза має тривати півроку, за цей час проводитиметься консультації з країнами-сусідами та донесення позиції, що збереженню культурної ідентичності національних менших в Україні нічого не загрожує.[22][23]

Міністром освіти Лілією Гриневич була анонсована зустріч з міністром, який відповідає за освіту в Угорщині, вказуючи, що характер розмови буде не тільки в політичній, а і у професійній, педагогічній, освітній площині.

[24] У передісторії зустрічі міністром Гриневич порушувалось питання щодо порушення прав дітей угорського походження, які хочуть здобувати вищу освіту, але не володіють українською мовою. Також, зазначалось, що частину викладання угорською мовою буде збережено, діти будуть вчити угорську мову, але при цьому, вивчатимуть і українську мову та зможуть повністю інтегруватися в українське суспільство.[25]

Конституційність[ред. | ред. код]

За поданням 48 народних депутатів Конституційний Суд України розглядав питання конституційності Закону, зокрема тих його положень, що — на думку авторів подання — звужували об’єм прав національних меншин на здобуття освіти рідною мовою.

Рішенням від 16 липня 2019 року Конституційний Суд визнав Закон таким, що повністю відповідає Основному Закону, зазначивши:

«

Держава створила умови для повноцінної реалізації відповідних прав національних меншин, в тому числі корінних народів України, вивчати рідну мову, а також отримувати освіту державною мовою незалежно від походження, повноцінно реалізовувати визначені Конституцією України права. У такий спосіб забезпечується рівність кожної особи у реалізації вказаних прав незалежно від національності та мови спілкування.[26]

Закон сприяє повноцінній реалізації конституційного права на освіту, яким можуть скористатися представники національних меншин. Визначене у Законі нормативне регулювання забезпечує реалізацію прав громадян в усіх сферах суспільного життя, у тому числі доступ до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

«

— Конституційний Суд України, [26]

Проблема мовних анклавів[ред. | ред. код]

Проживання на прикордонних територіях великої частки етнічних угорців та румунів, що майже не розуміють українську мову, стало передісторією конфліктів та шантажів. Цілеспрямована політика асиміляції своїх закордонних етнічних вихідців в угорське та румунське суспільство, постійне лобіювання своїх мовних, національних та культурних свобод на території України носить системний характер. Спрощене надання румунського та угорського громадянства для прикордонних поселень громадян України стало з часом взагалі звичною практикою для країн-сусідів.[27][28] Показово, що випускники шкіл прикордонних районів з року в рік провалюють ЗНО з української мови, так, у Берегівському районі тестування з української мови провалили  63 % абітурієнтів, в окремих навчальних закладах цей рівень перевищує 90 %: Гатянська ЗОШ — 94 %, Яношівський ліцей — 92 %, Варівська ЗОШ — 89 %. У згаданому районі 100 % абітурієнтів Гатянської ЗОШ не склали іспит із Історії України.[29]

В окремих районах Закарпаття та Буковини, випускники шкіл, як потенційні здобувачі вищої освіти з румуномовних та угорськомовних шкіл, часом взагалі не володіють українською мовою. За деякими оціночними судженнями, проблема етнічних анклавів на Закарпатті з року в рік накопичувалась, підтримувалась політикою замовчування, i, можливо, закріплювалась договорами про добросусідство[30] та щедро фінансувалась з-за кордону. Мовна ситуація у навчанні, відмінність та несхожість угорської та румунської мов до української, зробила неможливою інтеграцію багатьох українських угорців до українського суспільства поза межами свого регіону, по факту, зробивши вступ в українськомовні ВНЗ важкодоступним.

Румунія та Угорщина, попри явну заборону в Україні мати подвійне громадянство різними способами підтримують автономність таких поселень, видаючи паспорти та громадянство, забезпечуючи безоплатні пологи,[31] закуповують підручники в школи,[32][33] які в Україні не видаються Угорською мовою. Правом отримати паспорт Угорщини користуються громадяни України для чисельних пільг: право працювати за вищу оплату праці, безвізовий перетин кордону, ненормоване перебування, виїзду на відпочинок, вигідну купівлю автомобіля. Причому, попри очевидність ситуації, законних підстав боротись з таким явищем майже немає.[27]

Наразі, на території Закарпаття угорська сторона відтворила повноцінну систему освіти, в якій навчальний процес відбувається переважно угорською мовою. Цю систему складають 91 школа, 21 з яких — україно-угорські, 70 — угорські; Центр гунгарології на базі Ужгородського національного університету, приватний вищий навчальний заклад — Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II, що розташований в м. Берегово. Офіційний Будапешт через угорські благодійні фонди виділяє на функціонування цієї системи близько 2 млн євро щорічно. Варто зазначити, що в 2015 році було виділено 45 млн грн, у 2016 році — 60 млн грн.[34]

Гостроту мовного питання, яке тільки посилилось з прийняттям закону, багато ЗМІ пояснюють можливими майбутніми блокуваннями будь-яких Євроінтеграційних ініціатив вказаними країнами зі сторони України та погіршенням дипломатичних відносин,[35] про що трохи згодом офіційно заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто під час його візиту до Сінгапуру. На думку деяких ЗМІ, було зазначено, що Угорщина готувалася до такого рішення.[36]

Примітки
  1. ↑ На Закарпатті угорці складають більшість населення у Берегівському районі, а також близько третини населення в Ужгородському та Виноградівському районах («Закон про освіту: куди заведуть мовні пристрасті на Закарпатті», BBC, 15.09.2017)
Посилання
  1. ↑ Поіменне голосування про проект Закону про освіту. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  2. ↑ 7 стаття конституції закону Про освіту
  3. ↑ ЗАКОН УКРАЇНИ Про засади державної мовної політики 20 стаття
  4. ↑ а б «Парубій підписав закон „Про освіту“», BBC, 19.09.2017
  5. ↑ В Україні стартував набір у 1 клас за новими правилами подачі документів — 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-04-27. 
  6. ↑ Перший раз у перший клас. Умови прийому до школи змінять. Львівська газета (uk-UA). 2018-02-15. Процитовано 2018-04-27. 
  7. ↑ Гриневич анонсувала сертифікацію українських вчителів. zik.ua. 2.05.2017. 
  8. ↑ Просто про складне. Що новий закон про освіту дасть вчителям. nus.org.ua. 
  9. ↑ Rbc.ua. Рада прийняла реформу освіти. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-21. 
  10. ↑ а б «Угорщина хоче блокувати зближення України з ЄС через закон про освіту», BBC, 26.09.2017
  11. ↑ «Закон про освіту: куди заведуть мовні пристрасті на Закарпатті», BBC, 15.09.2017
  12. ↑ Латвія підтримала новий український закон про освіту
  13. ↑ У жодній з країн, які стурбовані новим законом про освіту, немає української школи. ua.censor.net.ua. 
  14. ↑ «Освітня реформа: як зміниться навчання». bbc.com. BBC. 6.09.2017. 
  15. ↑ а б Москаль: «Новий Закон про освіту суперечить Європейській хартії регіональних мов, Закону „Про національні меншини в Україні“ та міжнародним договорам, укладеним Україною із сусідніми країнами»
  16. ↑ Угорщина: що стоїть за войовничою риторикою проти України. https://ukr.lb.ua. Лівий берег. 26 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017. 
  17. ↑ Румунія стурбована через прийнятий Радою закон про освіту // Українська правда. — 2017. — 7 вересня.
  18. ↑ «Ніж у спину»: Угорщина розкритикувала український закон про освіту // Українська правда. — 2017. — 8 вересня.
  19. ↑ Д/к Операція «Паспорт»
  20. ↑ «РФ обурилась новим українським законом про освіту», BBC, 12.09.2017
  21. ↑ «Чотири країни ЄС просять Київ не обмежувати мови нацменшин», BBC, 14.09.2017
  22. ↑ Голова депутатської групи «Воля народу» Юрій Москаленко заявляє, що статтю 7 закону «Про освіту» направлено на експертизу до Ради Європи. 18.09.2017. 
  23. ↑ Закон про освіту направлять на експертизу Ради Європи після підписання президентом. dt.ua. 20.19.2017. 
  24. ↑ У МОН анонсували переговори із Угорщиною щодо закону про освіту. unian.ua. 26.09.2017. 
  25. ↑ Гриневич: В Угорщині є багато міфів про новий освітній закон. pravda.com.ua. 26.09.2017. 
  26. ↑ а б «Закон України «Про освіту» відповідає Конституції України», – Рішення КСУ. КСУ, 2019
  27. ↑ а б Мешканці Берегова продовжують оформлювати угорські паспорти (Відео). beregszasz.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересень 2017. Процитовано 26 вересень 2017. 
  28. ↑ «Унікальне» село на Закарпатті, де не розуміють українську мову. ednist.info. 27.10.2016. 
  29. ↑ Знову про ЗНО: В окремих селах Закарпаття тести з української мови не склали 100% випускників. mukachevo.net. 4.09.2017. 
  30. ↑ Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією. rada.gov.ua. 
  31. ↑ Чому закарпатки народжують у сусідній Угорщині?. nedilya.net. 31.03.2015. 
  32. ↑ Підручники з угорської мови отримали школи Закарпаття. pedpresa.ua. 16.11.2015. 
  33. ↑ Угорщина передала підручники для вивчення угорської мови в україномовних школах. kmfr.kmf.uz.ua. 12.11.2015. Архів оригіналу за 27.09.2017. Процитовано 27.09.2017. 
  34. ↑ Як Угорщина через освіту створює на Закарпатті свій анклав. zak.depo.ua. 4.07.2017. 
  35. ↑ Угорський мовний шантаж: чи поховає Будапешт європейське майбутнє України. 26.09.2017. 
  36. ↑ Угорщина блокуватиме будь-яке зближення України та ЄС – офіційна заява. eurointegration.com.ua. 26.09.2017. 

Закон України «Про вищу освіту»

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про вищу освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст.2004)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40
№ 222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 23, ст.158
№ 319-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.192
№ 367-VIII від 23.04.2015, ВВР, 2015, № 28, ст.244
№ 415-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 28, ст.252
№ 425-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.271
№ 498-VIII від 02.06.2015, ВВР, 2015, № 31, ст.294
№ 766-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 52, ст.482
№ 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 3, ст.25
№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50
№ 1017-VIII від 18.02.2016, ВВР, 2016, № 13, ст.145
№ 1114-VIII від 19.04.2016, ВВР, 2016, № 22, ст.452
№ 1415-VIII від 14.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.543
№ 1662-VIII від 06.10.2016, ВВР, 2016, № 48, ст.807
№ 1731-VIII від 03.11.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.840
№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25
№ 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50
№ 1838-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 11, ст.104
№ 1958-VIII від 21.03.2017, ВВР, 2017, № 17, ст.206
№ 2026-VIII від 16.05.2017, ВВР, 2017, № 24, ст.278
№ 2122-VIII від 11.07.2017, ВВР, 2017, № 33, ст.360
№ 2145-VIII від 05.09.2017, ВВР, 2017, № 38-39, ст.380}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
№ 2-р/2017 від 20.12.2017}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2233-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 2, ст.8
№ 2300-VIII від 27.02.2018, ВВР, 2018, № 14, ст.79
№ 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250
№ 2704-VIII від 25.04.2019, ВВР, 2019, № 21, ст.81
№ 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119
№ 392-IX від 18.12.2019, ВВР, 2020, № 24, ст.170
№ 463-IX від 16.01.2020, ВВР, 2020, № 31, ст.226
№ 676-IX від 04.06.2020
№ 720-IX від 17.06.2020
№ 744-IX від 03.07.2020
№ 749-IX від 03.07.2020
№ 849-IX від 02.09.2020}

{Установити, що у 2016 році норми і положення цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України, згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015}

{У тексті Закону слова «вищий навчальний заклад» і «вищий духовний навчальний заклад» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «заклад вищої освіти» і «заклад вищої духовної освіти» у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Закриття 10−11 класiв, менше повноважень у батьків та вивчення державної мови. Що змінить новий закон про освіту — розбір

Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Закон має реформувати галузь середньої освіти та впровадити зміни і для вчителів, і для учнів, і для батьків (Фото: Міністерство освіти і науки України via facebook)

Репортер НВ Олександра Горчинська розбиралася, які нововведення пропонує українським школам новий закон про повну загальну середню освіту.

16 січня 2020 року Верховна Рада України прийняла новий Закон про повну загальну середню освіту. Його підтримали 327 депутатів. Міністр освіти і науки Ганна Новосад зазначила, що цей закон надасть «нові можливості для наших учнів, вчителів та освітніх управлінців, а також гарантії для батьків».

Крім того, надалі також планують розвивати і проект Нова українська школа, або НУШ, який, як частину реформи галузі освіти впровадила ще колишня очільниця МОНу Лілія Гриневич.

На даний момент закон має підписати президент України, а Міністерство освіти, у свою чергу, надати роз’яснення щодо того, яким чином цей закон має бути впроваджений у життя.

Репортерка НВ Саша Горчинська вивчила закон та дізналася, які саме нововведення він гарантує.

1 Інклюзивність та доступність. Закон гарантує рівний доступ всіх дітей до освіти. До початкової школи дітей мають зараховувати без конкурсів, навчальний заклад має бути територіально доступним для всіх дітей незалежно від соціального статусу та місця народження. Дітей з особливими освітніми потребами під час навчання зможуть супроводжувати батьки.

Діти, які знаходяться на тривалому лікуванні в медичних закладах, матимуть можливість навчатися прямо там, при лікарнях. Учні, які потребують додаткових уроків, матимуть змогу отримати групові або індивідуальні консультації від педагогів на базі школи — це також нововведення, якого раніше не було.

2 Вивчення державної мови. Новий закон про освіту передбачає нововведення і стосовно мови навчання. В цьому пункті створено три нові моделі викладання. Зокрема, зміни стосуються представників національних меншин.

Перша модель прописана з урахуванням особливостей корінних народів України, що не проживають у мовному середовищі своєї мови та не мають держави, яка могла би захищати та розвивати їхню мову. Найперше цей аспект стосується кримських татар. Ця модель передбачає навчання мовою корінного народу з 1 по 11 (або 12-й) клас паралельно із ґрунтовним вивченням української мови.

«Я мала побоювання, що з огляду на події останнього року дещо знівелюються норми, пов’язані з використанням державної мови в освітньому процесі. На щастя, цього не сталося. Те, що пропонує закон — диференційований підхід щодо впровадження державної мови для осіб, які представляють корінні народи, нацменшини чи нацменшини країн ЄС — вважаю дуже зваженим і продуктивним», — коментує освітня експертка Мирослава Товкало, керівник проектів і програм у Креативній Міжнародній Дитячій Школі (КМДШ).

Друга модель орієнтована на школи, де навчання відбувається мовою національних меншин, мови яких належать до мов країн Євросоюзу. Приміром, такі школи розповсюджені в західних областях України на кордоні з Угорщиною, Румунією тощо.

Модель прописана з урахуванням особливостей корінних народів, що не мають держави, яка могла би захищати та розвивати їхню мову

У таких випадках навчання буде проводитися материнською мовою, поряд з вивченням державної — у початковій школі, у 5 класі не менше 20% річного обсягу навчального часу має викладатись українською з поступовим збільшенням обсягу, аби у 9 класі українською вивчалося не менше 40% предметів. Вже у старшій школі таких дисциплін має бути не менше 60% від усього річного обсягу навчального часу.

Третя модель стосується, зокрема, російськомовного населення України. А саме, нацменшин, мова яких належить до однієї з українською мовної сім’ї, «а також що проживають переважно в середовищі власної мови (російська мова), йдеться у законі». Там початкова школа також буде мовою меншини разом із вивченням української, але вже з 5 класу державною мовою мають викладати не менше 80% навчального часу.

Проте з таким нововведенням погоджуються не всі батьки. В фейсбук-спільноті Батьки SOS, де журналістка НВ ініціювала обговорення нового закону, батьки назвали цю норму «поділом суспільства на чотири сорти у вивченні рідної мови». Деякі користувачі також цікавилися, чи викладатимуть у школах російською — мовляв, дитина вдома говорить цією мовою, а отже, на думку батьків, має вивчати її у школі, як і твори російських класиків.

3 Розширення можливостей для вчителів. Учителі зможуть складати власну навчальну програму, розробляти власну систему оцінювання зі створенням шкали переведення цих оцінок у 12-бальну систему. Крім того, вчителі матимуть змогу підвищити власну кваліфікацію за власним бажанням, але — за кошти держави.

Чи готові українські вчителі до роботи за новим форматом, розмірковує у коментарі НВ жителька Києва Тетяна Білоконська. На її думку, велике питання — чи готові психологічно педагоги до «нових правил гри»:

«Читала і закон, і інфу про Нову українську школу (НУШ), а також програму підготовки вчителів до неї. Все клас, тільки побачила проблему, яка ніде не світиться — це психологічна готовність кадрів до нового закону і новими правилами гри в ХХІ столітті. Більшість вчителів — совкові, зі сміттям як в голові, так і підходах. Кричать, принижують, соромлять, б’ють [дітей]», — каже Білоконська. Свого восьмирічного сина перевела в інший навчальний заклад через булінг — цькування з боку вчителя.

«Ніде немає ні стандартів, ні критеріїв, ні тренінгів для вчителів, які б підтверджували, що цих вчителів можна підпускати до дітей. У цьому велика проблема. Це ще гірше, ніж коли учитель робить помилку у рішенні прикладу», — додає жінка.

4 Надбавки для вчителів. Закон передбачає надбавки для вчителів у кількох випадках. Зокрема, йдеться про вчителів, які завідуватимуть спортивною залою, кабінетом інформатики, ресурсною кімнатою тощо — таким обіцяють надбавку в розмірі від 10 до 20% зарплати.

Для молодих вчителів планують створити педагогічну інтернатуру — наставник, який допомагатиме молодому вчителю увійти в професію, отримуватиме ще 20%.

Важливий момент: у законі йдеться, що молодим вчителем може стати людина із будь-якою вищою освітою. Тобто, відтепер, аби викладати в школі, зовсім не обов’язково мати саме педагогічну освіту. На думку співголови ГО Батьки SOS Альони Парфьонової, це хороші зміни, адже так школи зможуть поповнитися справжніми фахівцями з певної сфери діяльності:

«До прикладу, в нашій фейсбук-групі Батьки SOS був один хлопець, айтішник, який прийшов до школи, аби навчати дітей, бо сам так захотів, йому це подобалося. Вони там за рік навчилися моделювати на 3D-принтері, дітям це подобалося», — розповідає Парфьонова.

На питання щодо того, які можуть бути ризики та як відсіяти людей, які, попри фаховість, не мають відповідних навичок викладання, каже: це питання має узгоджувати керівництво школи, зокрема, директор. Проте якщо у молодого вчителя дійсно є бажання працювати у школі, йому мають допомогти колеги у педагогічній інтернатурі.

З цим погоджується і Мирослава Товкало. Вона проводить паралелі з приватними навчальними закладами:

«Досвід приватних шкіл, які беруть на роботу молодих учителів, часто найкращих, показує, що без підтримки з боку колег, постійного навчання і наставництва не обійтися. Тому ця норма — це, по суті, перенесення в нормативну базу досвіду успішних шкіл в Україні і закордоном», — каже співрозмовниця.

5 Автономія шкіл. Закон Про освіту, прийнятий у 2017 році, задекларував автономію школи, але не запропонував конкретних механізмів розмежування повноважень засновника і директора школи, пояснює Мирослава Товкало. Саме тому останні два роки з приводу цього точилися конфлікти на місцевому рівні. Директори почувалися розгубленими, бо були змушені маневрувати на лезі ножа.

«Новий закон пропонує механізми, як реалізовувати автономію школи — на організаційному, академічному, фінансовому і кадровому рівнях. Тобто сучасний керівник, спираючись на новий закон, розпоряджається фінансами школи, зокрема і тими, які йдуть на професійний розвиток педагогів, формує кадрову політику — приймає на роботу і звільняє. Також організовує освітній процес, стежить за його якістю, організовує роботу з добору модульних навчальних програм, які пропонує міністерство, або стимулює вчителів до створення авторських навчальних програм», — роз’яснює Товкало.

6 Фінансова реформа. Закон має надати школам ширші можливості в тому, що стосується розподілення та використання фінансів. Зокрема, йдеться про кошти на формування структури закладу та штатного розпису, доплати і надбавки, встановлення розмірів та виплат премій, матеріальної допомоги та «інших видів стимулювання та відзначення працівників». Також до цієї категорії входять: оплата поточних ремонтних робіт у навчальному закладі. Тобто, «гроші на ремонт», які зазвичай збирає з батьків адміністрація школи.

«Державні та комунальні заклади освіти реалізують освітні програми за кошти державного, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовувати чи забезпечувати (повністю або частково) свої освітні програми за кошти батьків та/або учнів», — йдеться у законі.

Жодні, так звані платні класи та платні освітні програми не можуть бути реалізовані за рахунок дітей та їхніх батьків

«В реальності все виглядає так: беруть найпопулярніших вчителів, до яких всі хочуть віддати своїх чад. [Створюють] платні класи, при цьому, на зборах їх „підносять до небес“. При цьому, на запитання батьків про звичайні класи і про програму НУШ відповідають, мовляв, невже ви хочете, аби ваші діти були тупішими? Виходить, це вибір без вибору: або [платний] клас „інтелект“, або звичайний, з учителем після бурси», — коментує НВ жителька міста Покровськ, що на Донеччині. Жінка побажала залишитися анонімом. Вона має двох дітей: старша дитина навчається в третьому класі, молодша цьогоріч має піти в перший клас.

У новому законі йдеться, що жодні, так звані платні класи та платні освітні програми не можуть бути реалізовані за рахунок дітей та їхніх батьків, коментує цей пункт Парфьонова:

«Спершу можна подумати, ніби в законі спеціально залишили діру — нібито що фінансування може відбуватися за кошти благодійного фонду, і це спосіб обійти нові норми. Проте, насправді ж, якщо учасниками такого благодійного фонду є батьки учнів даної школи, тоді школа не може фінансуватися цим фондом. Тобто, припустимо, якщо батьки школи № 1 вирішать фінансувати за рахунок благодійного фонду школу № 5, тоді це, можливо, якось пройде. В інших випадках — ні, це вважатиметься порушенням закону».

7 Менше повноважень для батьківських комітетів. Зміни у законі стосуються не лише вчителів або учнів, а і батьків, зокрема, і членів батьківських комітетів, пояснює Альона Парфьонова. Всі побажання та рішення, озвучені в батьківських комітетах, виконувати треба лише за бажанням, і відтепер це чітко прописано в законі.

«Якщо 30 людей собі щось попридумують, пропишуть якісь протоколи і таке інше, ви точно не зобов’язані це робити, якщо не вважаєте за потрібне. І жоден протокол не є аргументом. Ви можете відмовитися», — пояснює Парфьонова. Раніше, говорить вона, в таких випадках дуже часто прикривалися саме цими протоколами — мовляв, раз батьківський комітет щось вирішив, робити це мають всі.

8 Скорочення кількості учнів. Передбачається, що максимальна кількість учнів у класі має становити 24 особи. У молодших класах, приміром, може бути від 5 до 24-х учнів. Проте як саме ця ідея має реалізовуватися, поки що під питанням. Під постом в групі Батьки SOS мами й тата з різних міст України діляться власним досвідом: у класах, де навчаються їхні діти, досі по 30, а то і 35 учнів, в деяких школах одночасно функціонує сім або вісім перших класів.

Про те, що така проблема дійсно існує, говорить і Парфьонова. У 2018 році в законі про освіту була норма про максимум 30 учнів у класі, але і її не виконували. Все через щільну забудову, перенаселеність окремих районів чи міст. Дітей — забагато. Іноді приміщення закладів освіти використовують не за призначенням, й через це приміщень не вистачає. Наприклад, забирають класи під музейні кімнати абощо, додає Парфьонова.

«Не знаю, яким чином, але ця дискусія має вирішитися. Також не слід забувати, що у шкіл тепер є зобов’язання приймати всіх за місцем проживання і це теж один із факторів», — каже співрозмовниця.

Ще один пункт в новому законі стосується змін в старшій школі. Про це пише на своїй сторінці у фейсбуці журналістка, колишня очільниця Української служби ВВС Ніна Кур’ята.

Дітей — забагато. Іноді приміщення закладів освіти використовують не за призначенням

«Починаючи вже з цього навчального року, у дуже значній частині шкіл закриваються 10−11 класи. Завдяки Доступу до правди, є відповіді районних управлінь освіти Києва. У моєму районі я нарахувала, що з 45 шкіл І-ІІІ ступенів залишиться на такому самому рівні 21 школа, а у 24 школах вже з 2020/21 навчального року припинять набирати 10−11 класи, — підраховує Кур’ята. — Ще є три спецінтернати, але на те вони і „спец“, щоб підходити окремим категоріям, а не всім. І одна вечірня школа (не думаю, що це — рівноцінний спосіб отримання знань в старших класах, якщо дійсно хочеш кудись вступати, тому лишу це окремо)».

Це — один із кроків до відокремлення молодшої, середньої та старшої школи одна від одної, пояснює Альона Парфьонова. Але для того, щоби реалізувати всі ці зміни, потрібен час. Батькам не слід боятися, що старші класи закриють раптово — реформу в цій частині мають впроваджувати в життя поступово.

вакцинация — панацея или смерть » Украинское законодательство о прививках

дата поста17.08.2011  

Очень часто возникают вопросы  о том, какими законами регламентируется вакцинопрофилактика в Украине. Имеют ли граждане Украины право на отказ от профилактических прививок своим детям? Возьмут ли ребенка в сад и школу? Попробуем разобраться:

Конституция (основной закон) Украины гарантирует, что:
повна загальна середня освіта є обов’язковою, держава забезпечує доступність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних закладах (ст. 53).

Однако этой конституционной норме прямо противоречит ст. 15 закона Украины «Про захист населення від інфекційних хвороб«, который прямо запрещает посещение непривитыми детьми детских учреждений:
Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Одновременно с этим 12 статья закона Украины «Про захист населення від інфекційних хвороб» разрешает официально отказываться от вакцинации:
Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації та за згодою об’єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження — засвідчити це актом у присутності свідків.
Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов’язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Про добровольность и право на отказ говорится в законе Украины „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
статья 42
Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обгрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров’ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров’ю пацієнта.

статья 43
Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. { Частина перша статті 43 в редакції Закону N 1489-III (1489-14) від 22.02.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1033-V (1033-16) від 17.05.2007, N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }
…
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання — засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. { Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }
Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Очень часто медики отказ не принимают, ссылаясь на свои ведомственные инструкции и приказы. Давайте посмотрим, чем же регламентируется их деятельность:
Приказ №48 Министерства Охраны здоровья Украины от 03.02.2006 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» явно отказ не декларирует, однако 18 пункт раздела 1.2. «Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень.» регламентирует порядок отказа:
18. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформляється у формах медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України, і підписується як громадянином, так і медичним працівником, про що повідомляється до територіальної СЕС.

Изданный 19.05.2011 приказ МОЗ №296, вносит изменения в календарь профилактических прививок Украины, но «Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень.» остаются в старой редакции.

Был еще приказ №765 МОЗ Украины, но он всего 2 недели с пометкой «действующий» провисел на официальном сайте МОЗ. Оказалось, что он даже не прошел регистрацию в МинЮсте, а значит не может быть действующим. Интересно то, что приложение к приказу №765, по недосмотру админов сайта, по прежнему можно скачать с официального сайта МОЗ Украины.

Рубрики: Календарь прививок, Против вакцинации, Формы отказов
Метки: вакцина, вакцинопрофилактика, отказ, прививка, украина 
комментарии5 комментариев

Добавить комментарий

Верховная Рада приняла Закон про самоизоляцию и обсервацию лиц, больных COVID-19 16.04.2020

13 апреля 2020 украинский парламент на внеочередном заседании принял в целом Закон «О внесении изменений в Закон Украины « О защите населения от инфекционных болезней »по предотвращению распространения коронавирусной болезни (COVID-19)» (проект №3320). Законом определены понятия самоизоляции и обсервации, предусмотрено создание временных специализированных больниц для помощи больным коронавирусом и привлечения медработников для противодействия этой болезни. Также временно разрешается обработка персональных данных без согласия лица с целью осуществления противоэпидемических мероприятий. // 16.04.2020

Самоизоляция — пребывание лица в отношении которого есть обоснованные основания о риске инфицирования или распространения им инфекционной болезни в определенном им месте (помещении) с целью соблюдения противоэпидемических мероприятий на основе личного обязательства.

Обсервация — пребывание лица в отношении которого есть риск распространения инфекционной болезни в обсерваторе с целью его обследования и осуществления медицинского наблюдения.

Обсерватор — специализированное учреждение, предназначенное для пребывания лиц, подлежащих обсервации, их обследования и осуществления медицинского наблюдения за ними.

В случае установления карантина на время его действия и по мере необходимости органы исполнительной власти, органы местного самоуправления образуют на территории карантина временные учреждения здравоохранения (специализированные госпитали), обсерваторы. Временные учреждения здравоохранения (специализированные госпитали) образуются по решению органов государственной власти и органов местного самоуправления с целью дополнительного обеспечения оказания медицинской помощи населению с возможностью использования помещений и имущества других заведений и учреждений.

Обязательной госпитализации в специализированные больницы подлежат больные особо опасными и опасными инфекционными болезнями, а также лица с симптомами таких заболеваний.

Порядок обустройства и функционирования обсерваторов, временных учреждений здравоохранения (специализированных госпиталей) устанавливается центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере здравоохранения.

Обсервации и самоизоляции подлежат лица, подпадающие под критерии, определенные в решении об установлении карантина.

Лица, изъявившие желание покинуть территорию карантина до его отмены, должны получить справку о возможности выезда из зоны карантина в течение инкубационного периода болезни, которая выдается по результатам медицинского обследования в порядке, определенном центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере здравоохранения.

На период пребывания в самоизоляции, обсервации, во временных учреждениях здравоохранения (специализированных госпиталях) лицу выдается листок нетрудоспособности, который оплачивается в размерах и в порядке, установленных законодательством для лиц, признанных временно нетрудоспособными вследствие заболевания.

На период установления карантина или ограничительных мер, связанных с распространением коронавирусной болезни (COVID-19) и в течение 30 дней со дня его отмены:

1) разрешается обработка персональных данных без согласия лица, в том числе данных, касающихся состояния здоровья, места госпитализации или самоизоляции, фамилии, имени, отчества, даты рождения, места жительства, работы (учебы), с целью противодействия распространению коронавирусной болезни (COVID-19), в порядке, определенном в решении об установлении карантина, при условии использования таких данных исключительно в целях осуществления противоэпидемических мероприятий.

В течение 30 дней после окончания периода установления карантина, такие данные подлежат обезличиванию, а в случае невозможности уничтожению;

2) разрешается образование органами государственной власти, органами местного самоуправления временных учреждений здравоохранения (специализированных госпиталей) для осуществления мер по противодействию распространению коронавирусной болезни (COVID-19) без необходимости выполнения соответствующими учреждениями здравоохранения дополнительных требований, связанных с лицензионными условиями деятельности, и с возможностью использования помещений и имущества других заведений и учреждений для развертывания таких госпиталей.

Требования к временным учреждениям здравоохранения и порядок их создания определяются центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере здравоохранения.

3) с целью противодействия распространению коронавирусной болезни (COVID 19) учреждения здравоохранения могут привлекать дополнительно на условиях контракта медицинских работников, имеющих соответствующее специальное образование и соответствующих единым квалификационным требованиям. При наличии у медицинского работника на момент заключения контракта основного места работы, независимо от подчинения и формы собственности работодателя, за таким медицинским работником на срок действия контракта сохраняются его основное место работы и должность, а оплата труда по основному месту работы осуществляется за фактически выполненную работу . Порядок заключения контракта, его типовая форма и размер оплаты труда по контракту, определяются центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере здравоохранения.


Поиск юридических услуг в сфере уголовного права

8

количество предложений

2 825,00

средняя цена, грн

8

количество предложений

1 325,00

средняя цена, грн

5

количество предложений

1 020,00

средняя цена, грн

5

количество предложений

14 800,00

средняя цена, грн

4

количество предложений

1 100,00

средняя цена, грн

4

количество предложений

475,00

средняя цена, грн

4

количество предложений

2 950,00

средняя цена, грн

2

количество предложений

700,00

средняя цена, грн

Обновлено: 16.04.2020

Автор: Простобанк Консалтинг

https://prostopravo.com.ua/

Оновлений Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Як бути зі Статутом уже діючого ОСББ?

З 01 липня 2015року Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» діє у новій редакції. Підставою внесення змін стало прийняття Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який суттєво змінив підхід до управління багатоквартирним будинком.

В перехідних положеннях Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зазначено, що Статути ОСББ, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте новий Закон не встановлює обов’язку та кінцевих строків внесення змін до Статуту ОСББ з метою приведення у відповідність до чинного законодавства. Та не викликає сумнівів, що відповідні зміни до Статуту ОСББ все ж таки необхідно вносити, оскільки не відповідність положень Статуту ОСББ чинному законодавству може мати наслідком ускладнення в управлінні та здійсненні ефективної роботи ОСББ, а так як зміни суттєві як в законодавстві про ОСББ так і в податковому законодавстві, то без затвердження змін до статуту не обійтись.

Логічно, що в ОСББ зареєстрованих до 01 липня 2015року виникає питання як їм працювати зараз. Безперечно поки ОСББ керуються діючим Статутом, але багато його положень (якщо брати за основу Типовий статут ОСББ, з яким працюють більшість ОСББ) суперечать новому закону і ось в чому:

1. Члени ОСББ. Зміни до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» відміняють поняття «член ОСББ» та встановлюють рівну участь в діяльності ОСББ всіх співвласників багатоквартирного будинку. Згідно з цими змінами, участь у Загальних зборах і голосуванні можуть брати всі співвласники, незалежно від колишнього «членства». Тому про намір проведення Загальних зборів слід повідомити всіх співвласників будинку, а не тільки членів ОСББ.

2. Кворум. Закон більше не встановлює «кворуму» на загальних зборах для прийняття рішень. Отже, скільки б співвласників не з’явилося на Загальні збори вони є правомочними і мають право проводити голосування.

3. Підрахунок голосів. Законом скасовано поняття кворуму, тепер рахувати голоси слід не від «кворуму», а від загальної кількості голосів співвласників (ч.14 ст.10 ЗУ «Про ОСББ). За загальним правилом, рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддано більше половини голосів усіх співвласників. Кваліфікована більшість у 2/3 голосів усіх співвласників передбачена з таких питань:

  • визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

  • порядок управління та користування спільним майном;

  • передача у користування фізичним та юридичним особам спільного майна;

  • реконструкція та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд.

4. Розподіл голосів. Закон передбачає розподіл голосів пропорційно площі, що належить співвласникам. Однак при цьому передбачається, що статутом ОСББ може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах (наприклад, один власник – один голос чи одна квартира – один голос). Тобто, щодо того, як рахувати голоси  за площами, за кількістю співвласників, за кількістю квартир тощо  слід керуватися діючим Статутом ОСББ.

5. Письмове опитування. Якщо раніше можливість проведення письмового опитування була досить туманною і законодавство не встановлювало порядок проведення такого опитування, то зараз визначений чіткий порядок і випадки коли проводити письмове опитування. Зміни до закону про ОСББ (ч.15 ст.10 ЗУ «Про ОСББ») передбачили, що письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах, проводиться, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не було набрано необхідної кількості голосів «за» або «проти». Письмове опитування слід проводити в порядку аналогії  використовуючи правила проведення письмового опитування, передбачені ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Рішення про затвердження нової редакції Статуту, яка б відповідала чинному законодавству приймають виключно співвласники. Слід з усією відповідальністю підійти до цього питання та перед прийняттям рішення зважити всі «за» та «проти», а в разі сумнівів чи не достатнього володіння законодавством – краще звернутися до фахівців!