Методи виховання: Методи виховання

Содержание

Методи виховання

Методи виховання

Метод виховання — спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців певних поглядів, переконань, а також навичок і звичок поведінки.

Виховний вплив методів виховання посилюється за умови використання відповідних прийомів виховання.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Крім методів і прийомів, у виховній роботі використовують засоби виховання.

Засіб виховання — вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

До засобів виховання відносять працю, мистецтво, засоби масової інформації, шкільний режим та ін.

Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямах виховання) і часткові (використовують переважно в одному з них — правовому, економічному тощо).

Залежно від функцій, які виконують методи виховання у формуванні особистості, їх поділяють на такі групи: методи формування свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання діяльності й поведінки, методи контролю й аналізу ефективності виховання.

Методи формування свідомості

Це методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю з метою формування поглядів і переконань.

До них належать словесні методи: бесіда, лекція, диспут і метод прикладу.

Бесіда. Особливість її полягає в тому, що педагог, спираючись на наявні в учнів, студентів знання, моральні, етичні норми, підводить їх до розуміння, освоєння нових.

Успішне проведення бесіди забезпечує дотримання таких умов:

обґрунтування актуальності теми;

формулювання питань, які спонукали б до розмови;

спрямування розмови в належному напрямі;

залучення вихованців до оцінювання подій, учинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них відповідного ставлення до дійсності, до своїх громадських і моральних обов’язків;

підсумовування розмови, прийняття конкретної раціональної програми дій для втілення її у життя.

Бесіда буває фронтальною або індивідуальною.

Фронтальну бесіду проводять з усім класом (групою) на будь-яку тему: політичну, моральну, правову, статеву, естетичну та ін. Однак особливі труднощі ви никають тоді, коли доводиться переконувати людей у помилковості їхніх поглядів і переконань, неправильності поведінки. Для цього необхідно володіти різними прийомами, що сприяють підвищенню ефективності фронтальної бесіди. Наприклад, певною мірою погоджуючись із думкою підопічних, з’ясовують слабкі й суперечливі місця в їх позиції, що насправді є спростуванням її. Розмова при цьому може відбуватися за такою логікою: «Я з вами згоден, але як бути, коли…». Слід продумати запитання, якими можна спонукати особистість до самостійних пошуків відповіді на суперечливі судження. Аргументи педагога мають бути неспростовними.

Особливо складною для педагога є індивідуальна бесіда, мета якої полягає в тому, щоб викликати співрозмовника на відвертість. Педагог повинен дбати про те, щоб проголошувані ним моральні сентенції не тільки були усвідомлені, а й пропущені через внутрішній світ особистості, тобто пережиті. Без використання переконливих прикладів цього не досягти. Одночасно вихованець повинен відчути, що педагог є союзником, щиро прагне допомогти йому і знає, як досягти цього.

Якщо в бесіді йтиметься про порушення правил поведінки, її не починають із докорів, повідомлення про покарання. Доцільно спочатку з’ясувати причини порушення, мотиви негативного вчинку, щоб правильно визначити міру педагогічного впливу.

Недосвідчені педагоги дуже часто індивідуальну бесіду зводять до розвінчання негативних учинків. Більше користі приносить бесіда, якщо її розпочинають з аргументованого розкриття суті вчинку, щоб особистість, яка здійснила його, сама усвідомила його аморальність.

Лекція. Як послідовний, систематичний виклад певної проблеми вона може мати епізодичний характер чи належати до певного тематичного циклу, кінолекторію. Використовують її в середніх і старших класах, студентських колективах.

Для успіху лекції важливо продумати її композиційну побудову, дібрати переконливі аргументи, необхідні для оцінювання подій і фактів. Мова лектора має бути жвавою, емоційною. Для підтримання уваги слухачів використовують спеціальні психологічні прийоми. Теоретичні положення лекції розкривають у тісному взаємозв’язку з практикою, із життям колективу, що дає змогу встановити довірливий контакт лектора з аудиторією. Найскладнішим моментом лекції є відповіді на запитання студентів. Характер останніх може бути різним: стосовно уточнення фактів, оцінки лектором певного явища, його думки з приводу якоїсь проблеми, гострі запитання полемічного характеру. Лектор не повинен ухилятися від відповідей на запитання, оскільки це може бути підставою хибного тлумачення певного факту або нерозуміння його взагалі.

Диспут. Як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, невимушений обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють.

Під час диспуту його учасники відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура мовлення, розвивається логічне мислення.

Тематику диспуту підбирають із таким розрахунком, щоб спонукати його учасників до роздумів над серйозними світоглядними питаннями — про мету життя, справжнє щастя, обов’язок людини перед суспільством. На диспуті можна обговорювати й факт із життя групи, класу, виробничого колективу, літературний твір, газетну чи журнальну статтю, певну актуальну проблему. Обираючи тему диспуту, необхідно попередньо з’ясувати, наскільки його учасники обізнані з нею.

Питання диспуту повинні викликати інтерес, примушувати задумуватися над суттю проблеми, сприяти формуванню власного ставлення до неї. При цьому створюють атмосферу невимушеності: всі повинні почувати себе рівними, ніхто не має права повчати і ображатися, виступи мають бути відвертими й аргументованими. Метою диспуту є не прийняття остаточних рішень, а створення можливостей для самостійного аналізу його учасниками проблеми, аргументація власних поглядів, спростування хибних аргументів інших.

Приклад. Його використовують для конкретизації певного теоретичного твердження, доведення істинності певної моральної норми. Він є переконливим аргументом і часто спонукає до наслідування. Інтенсивність виховного впливу прикладу зумовлена його наочністю і конкретністю. Чим ближчий і зрозуміліший він, тим більша його виховна сила.

Використання прикладу у вихованні вимагає враховувати вікові й індивідуальні особливості молоді. Так, підлітки й учні старших класів уже не наслідують сліпо приклад, а критично ставляться до нього. Однак за браком життєвого досвіду іноді прикладом вважають зовсім не те, що гідне наслідування.

Виховання на позитивному прикладі не можна зводи ти до називання позитивних героїв художніх творів, кіно фільмів, кращих учнів (студентів) тощо. Необхідно образно показати позитивні якості конкретної особистості, щоб викликати захоплення ними, прагнення їх наслідувати.

Негативні приклади використовують, зокрема, у правовому, антинаркогенному вихованні, намагаючись продемонструвати недоцільність наслідування певних явищ. До прийомів виховання на негативному прикладі належать:

громадський осуд негативних проявів;

пояснення сутності негативного;

протиставлення аморальним учинкам кращих зразків високоморальної поведінки;

показ на конкретних прикладах наслідків аморальної (асоціальної) поведінки;

залучення вихованців до боротьби з проявами зла.

Дбаючи про формування свідомості особистості, необхідно під час формулювання конкретних світоглядних понять, обговорення поглядів і переконань враховувати наявні погляди вихованців на життя. Намагаючись переконати їх, слід впливати не тільки на розум, а й на емоційну сферу, наводити близькі й зрозумілі приклади, домагатися, щоб молода людина не тільки розуміла почуте, а й погоджувалася з ним. Надзвичайно важливим чинником при цьому є переконаність, такт, майстерність самого педагога.

Методи формування суспільної поведінки

виховання суспільна поведінка змагання

Ці методи передбачають організацію діяльності вихованців та формування досвіду суспільної поведінки. До них належать вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховуючих ситуацій.

Вимога. Вимога не тільки впливає на свідомість, вона активізує вольові якості, перебудовує мотиваційну і почуттєву сферу діяльності в позитивному напрямі, сприяє формуванню позитивних навичок поведінки.

Педагогічна вимога — педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмувати його дії та вчинки, що мають негативний характер.

Вимога повинна бути доцільною, зрозумілою і посильною. Для цього роз’яснюють її суть, переконують у її необхідності, в користі від її виконання. Водночас необхідно домогтися позитивної реакції на вимогу, щоб бути впевненим: колектив підтримає педагога, позитивно вплине на учня (студента), якщо він чомусь не захоче її виконувати. Якщо педагоги ігнорують думку колективу, колектив може не зважати на те, що хтось не виконує вимогу.

Рівень вихованості весь час змінюється. Відповідно повинні зростати вимоги. Якщо особистість заохочувати за ті самі показники в навчанні, праці та поведінці, не підвищуючи до неї вимог, вона може зупинитися на досягнутому. Педагогічна вимога має випереджати розвиток особистості.

Вимога повинна бути справедливою. Усвідомлення особистістю її справедливості є підставою для її реалізації. Дріб’язкова, формальна вимога або така, що сприймається як особиста примха педагога, втрачає своє виховне значення, оцінюється як несправедливість.

Ефективність вимоги залежить і від її чіткості, лаконічності, коли добре зрозуміло, де, в якому обсязі, до якого часу, якими засобами і кому саме треба її виконати. Така вимога виховує персональну відповідальність, дисциплінує. Якщо ж вимога поставлена нечітко, непереконливо, не конкретно, то і виконання її буде безвідповідальним.

Вимоги можуть стосуватися всіх сфер життя і діяльності особистості. Не можна, наприклад, поширювати вимогу чистоти і порядку тільки на клас, а про майстерню забувати. Тому необхідно виробити єдині вимоги, що сприяє формуванню єдиних навичок і звичок поведінки. Щоденне дотримання таких вимог всіма членами колективу створює сприятливу морально-психологічну атмосферу, підвищує ефективність виховного процесу.

Вимога приносить виховну користь, якщо вона є систематичною і послідовною. Це спонукає до постійного дотримання правил поведінки незалежно від наявності чи відсутності контролю за нею.

Вимога може бути сформульована прямо й опосередковано.

На початку роботи педагога з колективом, коли до нього ще не звикли, а також не відома ще стимульована вимогою діяльність, найефективнішою є пряма вимога. Вона має бути чітко сформульована і висловлена спокійним, упевненим тоном, який не викликає заперечень.

З розвитком колективу, поглибленням стосунків педагога з вихованцями, появою у них негативного чи позитивного ставлення до організації педагогічної діяльності використовують різні форми опосередкованої вимоги.

Опосередковані вимоги поділяють на позитивні, нейтральні, негативні.

Позитивна вимога. Вона виражає позитивне ставлення педагога до вихованця (прохання, довір’я, схвалення).

Вимогу у формі прохання ставлять за хороших взаємин між педагогом і вихованцями. В таких умовах вихованцю здається, що він виконує прохання за власним бажанням. Така вимога привчає до ввічливості, взаємодопомоги, піклування про інших.

Вимогу, яка виражає довір’я, застосовують у формі різних доручень, що дають вихованцю змогу відчути повагу до нього з боку педагога, думкою якого він дорожить. Цінуючи цю повагу, вихованець сам проймається повагою до педагога, йому стає незручно не виконати це доручення — вимогу.

Вимогу у формі схвалення використовують у тих випадках, коли вихованець домігся певних успіхів. Похвала ж педагога спонукає його до поліпшення діяльності, сприяє появі відчуття задоволення від результатів цієї діяльності, почуття власної гідності.

Нейтральна вимога. Вона не виявляє чіткого ставлення вихователя до підопічних, але базується на ставленні вихованця до стимульованої діяльності (натяк, умовна вимога, вимога в ігровій формі та ін.).

Вимогу у формі натяку застосовують здебільшого тоді, коли для одержання бажаного результату потрібен незначний виховний вплив. Ним може бути жарт, докір, погляд або жест, звернений до одного чи кількох членів колективу.

Вимогу у формі умови ставлять вихованцям тоді, коли для виконання бажаної для них діяльності їм необхідно спочатку зробити щось інше. При цьому види діяльності так поєднують, щоб вони випливали один з одного, щоб між ними був зрозумілий зв’язок («поліпшиш навчання — будеш гра ти в оркестрі»). Використовуючи цю форму вимоги, не слід цікаву для вихованців справу перетворювати на підкуп.

Вимога в ігровій формі. П використовують за потреби ви конати не дуже привабливе завдання (збирання металобрухту, макулатури та ін.). Педагог організовує цю роботу як змагання між групами чи класами, яке захоплює саме по собі.

Негативна вимога. Своїм змістом і формою вираження вона демонструє негативне ставлення педагога до діяльності вихованця, до прояву його негативних моральних якостей (недовір’я, осуд, погрози).

Вимога у формі недовір’я полягає в тому, що педагог усуває підопічного від певного виду діяльності, тому що він проігнорував або незадовільно виконав свої обов’язки. Ефективність такої вимоги залежить від авторитету педагога і від того, наскільки вихованець дорожить його довір’ям, цим видом діяльності.

Вимога у формі осуду виявляється в негативній оцінці педагогом конкретних дій підопічного і розрахована на попередження небажаних учинків та стимулювання позитивних. Осуджувати можна наодинці або у присутності колективу. Це може бути докір, закид, гнів чи обурення.

Найбільш різкою формою вимоги є погроза. Підопічному повідомляють, що при невиконанні розпорядження до нього буде вжито серйозних виховних заходів. Погроза має бути обґрунтованою, у разі невиконання вимоги погрозу слід виконати.

Громадська думка. Як метод виховання за своєю сутністю вона є колективною вимогою. Адже, обговорюючи вчинок конкретної особистості, колектив прагне, щоб та усвідомила свою провину. При цьому аналізувати чи критикувати треба не особистість, а вчинок, його шкідливість для колективу, суспільства й самого порушника. Розмова має бути такою, щоб людина самостійно вказала причину допущеного огріху. Під час обговорення обов’язково визначають шляхи подолання недоліків. За допомогою громадської думки людину легше переконати в хибності поглядів чи в неналежній поведінці, ніж в індивідуальній бесіді: вона бачить, як реагують товариші, колеги на поради педагога, керівника і членів колективу, пересвідчується, що її погляди ніхто не підтримує, і починає прислухатися до порад. Тому, організувавши обговорення поведінки, досвідчений педагог уникає надмірного втручання в розмову. Коли колектив сам дає оцінку й ухвалює рішення, людина сприймає це серйозніше, оскільки переконується, що ніхто не налаштовував колектив проти неї, її товариші мають власну думку.

Вихователь повинен формувати громадську думку заз

Методи виховання дітей — ПСИХОЛОГІС

Вивчати тактики впливу і арсенал методів — це переважно чоловічий підхід. Жінки не схильні мислити в цьому ключі, вони виховують дитини в першу чергу своїм ставленням до нього. Однак мислити іноді і по-чоловічому — річ корисна. Почнемо з визначення понять.

Методи виховання — способи впливу, системно (а не тільки разово і ситуативно) змінюють поведінку дитини. Наприклад, навчання і привчання — методи виховання. Прийоми виховання — більш дробова, більш дрібна одиниця технологій виховання, це конкретний спосіб чи форма реалізації того чи іншого методу. Частину прийомів жорстко прив’язані до певних методів, інші прийоми можуть застосовуватися всередині різних методів. Методи і прийоми виховання дитини залежать насамперед від особистих особливостей батьків, їх намірів і компетентності. У вільному вихованні частіше використовується метод добре спрямованої свободи, в дисциплінарному — інструкції і систему підкріплень.

Прямі виховні впливи

Дорослий може впливати на дитину прямо і безпосередньо, очі в очі: словами, інтонаціями або рукою, і іноді ці прямі впливу — самий простий і досить ефективний метод.

Дитина щось не знає — ви йому розповіли, не доходить — вселили, не розуміє — пояснили, що не вміє — навчили. Топчеться на місці, не знає, яке прийняти рішення — направили його в потрібну сторону. Не знає, наскільки щось захоплююче — ви пограли разом з ним і приохотили. Почав робити погане — зупинили, привчився до непотрібного, шкідливого або небезпечного — відучили. Робить як слід — його підтримали і поступово до цього привчили. Все це — прямі впливу, основні складові управління як дитиною, так і його виховання.

Отже, ми вже перерахували основні методи прямого впливу: розповідь і навіювання, дозвіл або заборона, показ і пояснення, навчання і привчання. Окрім прямого впливу, є вплив опосередкований, куди входить управління увагою дитини, особистий приклад, залучення або відволікання, підтримка або позбавлення підтримки, по суті, позитивне і негативне підкріплення…

Найпоширеніше і досить ефективний засіб — це навіювання. Навіювання живе не аргументацією, а чіткістю формулювання і силою інтонацій. Навіювання і дає враження запечатление, показ і роз’яснення дає розуміння, особистий приклад дає зразок перед очима, залучення дає захоплення, привчання формує звичку, позитивне підкріплення повторень закріплює результат. Потрібне пояснити, чогось навчити (до чогось привчити) через гру, бажання та інтерес, корисному навчити, до хорошого привчити, від поганого відучити — з цього і складається наше безпосередній виховний вплив на дитину.

Потрібне від дитини отримати і неприпустиме припинити — важливі завдання, але це не технології виховання, а технології управління дитиною, спосіб вирішення ситуативних завдань.

Методів багато. Коли використовувати? Це залежить: від віку, від особливостей дитини (до чого його привчили, а до чого немає) і від особливостей батьків (їх філософії, навичок та здібностей). З нормальними людьми і вихованими дітьми природніше всього домовлятися. Якщо домовитися не вдається, практично єдиним засобом ефективного впливу залишається привчання, дресирування.

В штатних ситуаціях хтось із батьків воліє підхід Силовика (договір, вимоги та дисципліна), хтось підхід Душки (м’яко попросити і викликати бажання). Чоловіки більш схильні до підходу Силовика, жінкам ближче підхід Душки. Оптимально використовувати те і інше.

Багато або мало впливають батьки, батьки зацікавлені, щоб їхній вплив на дітей було значущим, батьки зацікавлені посилювати свій особистий вплив. Щоб слово батька для дитини звучало значимо, серйозно, щоб дитина до вас прислухався, потрібно піклуватися про двох речах: Перше — звертатися до дитини грамотно. Друге — в принципі зміцнювати свій батьківський авторитет.

Хороші батьки на дітей, як правило, не кричать. Про все можна домовитися спокійно. Скажіть йому, що ви хочете. Якщо вам щось не подобається, не мовчіть, накопичуючи злість і роздратування — спокійно і твердо скажіть дитині, то ви від нього чекаєте, що йому потрібно зробити. Не слухається — не кричіть, а повторіть. Не слухається — розберіться, у чому справа. Однак якщо справа в тому, що дитина перевіряє вас на міцність, ви повинні цю міцність продемонструвати, і тут без підходу Силовика обійтися неможливо. На жаль, мами і бабусі зазвичай уникають діяти жорстко і нерідко виявляються безпорадними.

Виховання через організацію оточення

На дитину можна впливати прямо, а можна — опосередковано, через створення формує середовища і потрібного оточення. Потрібно врахувати, що в більшості випадків оточення дитини на нього впливає більше, ніж ми, батьки. Одна з найперших турбот батьків, думаючого про виховання — керувати оточенням дитини.

Хто виховує дитину — тато чи бабуся, бабуся тата чи бабуся мами, хто у дитини друзі, що він дивиться по телевізору і скільки часу він сидить за комп’ютером, будучи там зайнятим чим?

Те, в якому світі живе і розвивається дитина, накладає на нього дуже сильний відбиток. Важливо, щоб середа була розвиває і виховує, приучающей дитини до певних способів життя.

Виховання через виховує середовище — основний принцип у педагогічній технології А. С. Макаренко. Макаренко досяг такої майстерності у вихованні дітей, що міг з упевненістю сказати: «Виховання — легка справа». Настільки це стало легко для Макаренка, що в колонії ім. Дзержинського він повністю відмовився від вихователів, і на його опікою виявилося 600 колишніх правопорушників. Були вчителі в школі, інженери на заводі, але дитячий колектив в 500-600 чоловік жив у відомій мірі самостійно. Макаренко був упевнений, що діти самостійно за сигналом вчасно встати з ліжка, приведуть в порядок себе і всі приміщення комуни. В комуні ніколи не було прибиральниць. Вихованці всі прибирали самі, притому так, що все повинно було блищати, адже в комуну приходило по 3-4 делегації в день. Чистоту перевіряли білим носовичком…

Реферат: Методи виховання

Методи виховання

Виховний вплив методів виховання посилюється за умови використання відповідних прийомів виховання.

Крім методів і прийомів, у виховній роботі використовують засоби виховання.

Засіб виховання — вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

До засобів виховання відносять працю, мистецтво, засоби масової інформації, шкільний режим та ін.

Методи формування свідомості

Це методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю з метою формування поглядів і переконань.

До них належать словесні методи: бесіда, лекція, диспут і метод прикладу.

Успішне проведення бесіди забезпечує дотримання таких умов:

обґрунтування актуальності теми;

формулювання питань, які спонукали б до розмови;

спрямування розмови в належному напрямі;

підсумовування розмови, прийняття конкретної раціональної програми дій для втілення її у життя.

Бесіда буває фронтальною або індивідуальною.

громадський осуд негативних проявів;

пояснення сутності негативного;

протиставлення аморальним учинкам кращих зразків високоморальної поведінки;

показ на конкретних прикладах наслідків аморальної (асоціальної) поведінки;

залучення вихованців до боротьби з проявами зла.

Методи формування суспільної поведінки

виховання суспільна поведінка змагання

Вимога може бути сформульована прямо й опосередковано.

Опосередковані вимоги поділяють на позитивні, нейтральні, негативні.

Позитивна вимога. Вона виражає позитивне ставлення педагога до вихованця (прохання, довір’я, схвалення).

Нейтраль

Проблема воспитания коллектива и личности в трудах А.С. Макаренко и их роль в образовательном процессе МВД Украины (к 90-летию со дня его смерти)

А.С. Макаренко вошел в историю мировой педагогики как один из выдающихся теоретиков. и практичный новатор. Изучение и издание его произведений на 29 языках народов СССР свидетельствует о том, что А. Макаренко стал педагогом мирового уровня. Его произведения изданы на 24 языках за рубежом.На формирование философско-педагогического мировоззрения А. Макаренко большое влияние оказали труды выдающихся зарубежных педагогов Я. Коменский, И. Песталоцци, К. Ушинский, Ю. Дж. Руссо, Дж. Локк, И. Дистерверг и др. А. Макаренко был хорошо знаком с духовным наследием великих украинцев Х. Сковороды, Т. Шевченко, И. Франко, Л. Украинка, С. Русова и др., Что, безусловно, повлияло как на его становление как личности, так и на творческую деятельность. Педагогическая и организационно-просветительская деятельность А.С. Макаренко была связана с важной социальной проблемой — детской беспризорностью и безнадзорностью, существовавшей на территории бывшего СССР. 65 Макаренко принимает активное участие в решении этой социальной проблемы, имея за плечами не только специальное педагогическое образование, но и практическую деятельность. .Представление о решающей роли коллектива в формировании высоких моральных, патриотических и социальных качеств человека пронизывает всю творческую деятельность А.С. Макаренко. Анализируя диалектику взаимоотношений коллектива и личности, этот выдающийся педагог пришел к выводу, что нормальный коллектив формирует человека с лучшими интеллектуально-умственными, морально-этическими и культурными качествами, и, наоборот, этот человек укрепляет коллектив, способствует его развитию и развитию. выполнение возложенных на него задач.Работая с коллективом, А. Макаренко никогда не забывает человека. Он внимательно изучал индивидуальные особенности своих учеников, успешно использовал эти особенности в воспитательной работе. Макаренко сказал, что мальчики, которые были исключены из всех школ и считались трудными и не подлежали перевоспитанию, становились хорошими, очень дисциплинированными и ответственными после того, как попали в хороший, организованный и здоровый коллектив, и наоборот, лучшие мальчики выбирали путь нарушения дисциплины и даже преступления в условиях плохо организованного коллектива.Теоретические и педагогические идеи А. Макаренко чрезвычайно актуальны в контексте подготовки будущих сотрудников правоохранительных органов в учебных заведениях МВД Украины. Для успешной реализации обучения ППС и командный состав должны хорошо знать психологию личности, внутренние мотивы, влияющие на его поведение. Образование направлено на влияние на интеллектуальную, эмоциональную и волевую сферы человека.Следует иметь в виду, что существенным фактором в этом аспекте является морально-психологическая и этическая атмосфера, царящая не только в студенческих отрядах, но и в академическом составе. Теоретические идеи и практическая деятельность А.С. Макаренко не утратили своей актуальности и ценности и в наше время. Это особенно актуально для организации учебного процесса в высших учебных заведениях МВД Украины по подготовке высококвалифицированных кадров и специалистов, способных и готовых вступить в бескомпромиссную борьбу с преступностью, защищая власть. закона, свободы, заслуг, чести и достоинства граждан Украины.

методов исследования | Определения, типы, примеры

Методы исследования — это особые процедуры сбора и анализа данных. Разработка ваших исследовательских методов — неотъемлемая часть вашего исследовательского плана. Планируя свои методы, вы должны принять два ключевых решения.

Сначала решите, как вы будете

собирать данные . Ваши методы зависят от того, какие данные вам нужны, чтобы ответить на ваш исследовательский вопрос:

Качественные и количественные : Будут ли ваши данные иметь форму слов или чисел?
Первичный vs.вторичный : Будете ли вы собирать исходные данные самостоятельно или будете использовать данные, которые уже были собраны кем-то другим?
Описательное против экспериментального : Будете ли вы проводить измерения чего-либо как есть, или вы будете проводить эксперимент?

Во-вторых, решите, как вы будете анализировать данные .

Для количественных данных вы можете использовать методы статистического анализа для проверки взаимосвязей между переменными.
Для качественных данных вы можете использовать такие методы, как тематический анализ, для интерпретации закономерностей и значений в данных.

Методы сбора данных

Данные — это информация, которую вы собираете для ответа на ваш исследовательский вопрос. Используемые вами методы сбора данных зависят от типа данных, которые вам нужны.

Качественные и количественные данные

Ваш выбор качественного или количественного сбора данных зависит от типа знаний, которые вы хотите развить.

Для вопросов об идеях, опыте и значениях или для изучения того, что нельзя описать численно, собирайте качественные данные.

Если вы хотите развить более механистическое понимание темы или ваше исследование включает проверку гипотез, собирайте количественные данные.


Качественный	Гибкость — вы часто можете корректировать свои методы по мере развития новых знаний. Может проводиться с небольшими образцами.	Невозможно статистически проанализировать или обобщить на более широкие группы населения. Трудно стандартизировать исследования.
Количественный	Можно использовать для систематического описания больших коллекций вещей. Генерирует воспроизводимые знания.	Требуется статистическая подготовка для анализа данных. Требуются образцы большего размера.

Вы также можете использовать подход смешанных методов, когда вы используете как качественные, так и количественные методы исследования.

Первичные и вторичные данные

Первичные данные — это любая исходная информация, которую вы собираете для ответа на свой исследовательский вопрос (например, посредством опросов, наблюдений и экспериментов). Вторичные данные — это информация, которая уже была собрана другими исследователями (например, в ходе государственной переписи населения или предыдущих научных исследований).

Если вы изучаете новый исследовательский вопрос, вам, вероятно, потребуется собрать первичные данные. Но если вы хотите синтезировать существующие знания, проанализировать исторические тенденции или выявить закономерности в крупном масштабе, вторичные данные могут быть лучшим выбором.


Первичный	Можно собрать, чтобы ответить на ваш конкретный исследовательский вопрос. Вы можете управлять методами отбора проб и измерений.	Дороже и трудоемко собирать. Требуется обучение методам сбора данных.
Вторичная	Доступ проще и быстрее. Вы можете собирать данные, охватывающие более длительные сроки и более широкие географические местоположения.	Нет контроля над созданием данных. Требуется дополнительная обработка, чтобы убедиться, что это работает для вашего анализа.

Описательные и экспериментальные данные

В описательном исследовании вы собираете данные о предмете исследования, не вмешиваясь. Достоверность вашего исследования будет зависеть от вашего метода отбора проб.

В экспериментальном исследовании вы систематически вмешиваетесь в процесс и оцениваете результат. Достоверность вашего исследования будет зависеть от вашего экспериментального плана.

Для проведения эксперимента вам необходимо иметь возможность изменять независимую переменную, точно измерять зависимую переменную и контролировать смешивающие переменные. Если это возможно с практической и этической точек зрения, этот метод — лучший выбор для ответа на вопросы о причине и следствии.


Описательный	Позволяет описать предмет исследования, не влияя на него. Доступный — вы можете собрать больше данных в большем масштабе.	Нет контроля за смешивающими переменными. Невозможно установить причинно-следственные связи.
Экспериментальный	Больше контроля над мешающими переменными. Может устанавливать причинно-следственные связи.	Вы можете неожиданным образом повлиять на предмет исследования. Обычно для сбора данных требуется больше опыта и ресурсов.

Примеры методов сбора данных

Методы исследования для сбора данных
Метод исследования	Первичный или вторичный?	Качественный или количественный?	Когда использовать
Эксперимент	Первичная	Количественный	Для проверки причинно-следственных связей.
Обследование	Первичная	Количественный	Чтобы понять общие характеристики населения.
Интервью / фокус-группа	Первичная	Качественный	Для более глубокого понимания темы.
Наблюдение	Первичная	Либо	Чтобы понять, как что-то происходит в естественной обстановке.
Обзор литературы	Среднее	Либо	Для размещения вашего исследования в существующей работе или для оценки тенденций в рамках темы исследования.
Пример использования	Либо	Либо	Для более глубокого понимания конкретной группы или контекста, или когда у вас нет ресурсов для большого исследования.

Методы анализа данных

Ваши методы анализа данных будут зависеть от типа данных, которые вы собираете, и от того, как вы готовите их к анализу.

Данные часто можно анализировать как количественно, так и качественно. Например, ответы на опросы можно анализировать качественно, изучая значения ответов, или количественно, изучая частоту ответов.

Методы качественного анализа

Качественный анализ используется для понимания слов, идей и опыта. Вы можете использовать его для интерпретации собранных данных:

На основе открытых вопросов опроса и интервью, обзоров литературы, тематических исследований и других источников, в которых используется текст, а не числа.
Использование методов маловероятной выборки.

Качественный анализ имеет тенденцию быть довольно гибким и полагаться на суждение исследователя, поэтому вы должны тщательно обдумывать свой выбор и предположения.

Методы количественного анализа

Количественный анализ использует числа и статистику, чтобы понять частоты, средние значения и корреляции (в описательных исследованиях) или причинно-следственные связи (в экспериментах).

Вы можете использовать количественный анализ для интерпретации собранных данных:

Поскольку данные собираются и анализируются статистически достоверным образом, результаты количественного анализа могут быть легко стандартизированы и переданы исследователям.

Примеры методов анализа данных

Методы исследования данных
Метод исследования	Качественный или количественный?	Когда использовать
Статистический анализ	Количественный	Для анализа данных, собранных статистически достоверным образом (например, в результате экспериментов, опросов и наблюдений).
Мета-анализ	Количественный	Для статистического анализа результатов большой коллекции исследований. Может применяться только к исследованиям, в которых данные собирались статистически достоверным образом.
Тематический анализ	Качественный	Для анализа данных, собранных из интервью, фокус-групп или текстовых источников. Чтобы понять общие темы в данных и способы их передачи.
Контент-анализ	Либо	Для анализа больших объемов текстовых или визуальных данных, собранных из опросов, обзоров литературы или других источников. Может быть количественным (т. Е. Частотностью слов) или качественным (т. Е. Значениями слов).

Часто задаваемые вопросы о методах исследования

Что такое выборка?

Выборка — это подмножество особей из большой популяции. Выборка означает выбор группы, из которой вы фактически будете собирать данные в своем исследовании. Например, если вы изучаете мнения студентов в своем университете, вы можете опросить выборку из 100 студентов.

В статистике выборка позволяет проверить гипотезу о характеристиках совокупности.

Новое поколение технологий модернизации вуза по предмету «Физическое воспитание»

с.И. Белых ^{1, 2}
¹ к.э.н., профессор
² Донецкий национальный университет, Украина

В настоящее время актуально создание и использование исследовательских методик нового поколения, отвечающих требованиям не только валидности тестов, но и простоты их использования в учебной практике, быстрой обработки, ясности и объективности результатов.
Целью настоящего исследования было изучение ситуации с организацией физического воспитания студентов вузов в части, связанной со здоровым образом жизни (и наличием необходимых и разнообразных знаний и навыков, а также особенностями популяризации здоровый образ жизни и влияние на учебный процесс преподавателей кафедр физического воспитания).
Представленные результаты, основанные на использовании инновационных технологий, позволяют определить степень распространения и особенности формирования спортивной активности студентов вузов. Выявлены негативные тенденции в университетском физическом воспитании.

Ключевые слова: физкультурная активность студентов, проблемы в работе учителей и кафедры физического воспитания.

Список литературы

Белых, С.И. Новое поколение методов педагогических исследований, как условия повышения качества профессиональной подготовки преподавателей «Физического воспитания» / С.И. Белых // Вісник Чернігівського национального педагогічні університету.

Методи виховання: Методи виховання