Собори україни: Список соборів України — Вікіпедія
| № | Найменування | Світлина | Датування | Розташування | Короткі відомості | |
Головні собори конфесій[ред. | ред. код] | ||||||
| 1 | Собор святої Софії | середина XI ст. | м. Київ, Софіївська площа | КПЦ (нині музей) | ||
| 2 | Михайлівський Золотоверхий собор | 1113 р. | м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 8 | ПЦУ | ||
| 3 | Катедральний собор на честь Воскресіння Христового[1] | будується з 2007 | м. Київ, Залізничне шосе, 3 | УПЦ (МП) | ||
| 4 | Патріарший собор Воскресіння Христового | 2013 | м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5 | УГКЦ | ||
| 5 | Андріївська церква | 1767 | м. Київ, Андріївський узвіз, 23 | Ставропігія Вселенського патріарха в Києві | ||
| 6 | Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії | 1493 | м. Львів, пл. Катедральна, 1 | РКЦ | ||
| 7 | Катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці | 1370 | м. Львів, вул. Вірменська, 7 | ВАЦ | ||
| 8 | Кафедральний собор Воздвиження Святого Хреста | м. Ужгород, пл. Бачинського, 1 | МГКЄ[2] | |||
| 9 | Центральний лютеранський катедральний собор України Святого Павла | 1897 | м. Одеса, вул. Новосельського, 68 | НЄЛЦ | ||
Собори Православної Церкви України[ред. | ред. код] | ||||||
| 1 | Володимирський собор | 1896 | м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 20 | |||
| 2 | Собор Георгія Переможця | 1701 р. | м. Київ, вул. Видубицька, 40 | |||
| 3 | Катедральний собор Святої Трійці | 1755 р. | м. Луцьк, Градний узвіз, 1 | |||
| 4 | Спасо-Преображенський Катедральний Собор | 1779 р. | м. Вінниця, вул. Соборна, 21 | |||
| 5 | Катедральний Собор Різдва Христового | 1755 р. | м. Володимир-Волинський, вул. Миколаївська, 20 | |||
| 6 | Михайлівський собор | 1088 р. | м. Київ, вул. Видубицька, 40 | |||
| 7 | Свято-Михайлівський собор | 1856 р. | м. Житомир, вул. Київська, 18 | |||
| 8 | Свято-Воскресенський катедральний собор | 1702 р. | м. Суми, майдан Незалежності, 19 | |||
| 9 | Катедральний собор Стрітення Господнього | 1889 р. | м. Херсон, вул. Василя Стуса, 45 | |||
| 10 | Свято-Преображенський собор | XVIII ст. | м. Кременець, вул. Ліцейна, 1 | |||
| 11 | Свято-Успенський собор | 1680 р. | м. Полтава, пл. Соборна, 3 | |||
| 12 | Свято-Покровський катедральний собор | 2001 р. | м. Рівне, вул. Соборна, 6 | |||
| 13 | Собор Борщівської ікони Пресвятої Богородиці | 2006 р. | м. Борщів, вул. Шевченка | |||
| 14 | Свято-Троїцький собор | 2008 р. | смт. Підволочиськ, вул. Патріарха Мстислава | |||
| 15 | Святопокровський катедральний собор | 1745 | м. Львів, вул. Грушевського, 2 | |||
| 16 | Собор Різдва Пресвятої Богородиці | 2011 | м. Конотоп, перетин вулиць Братів Лузанів і Успенсько-Троїцької | |||
Собори Української Греко-Католицької Церкви[ред. | ||||||
| 1 | Архикатедральний собор Святого Воскресіння | 1763 | м. Івано-Франківськ, пл. Шептицького, 6 | |||
| 2 | Архикатедральний собор святого великомученика Юрія | 1762 | м. Львів, пл. Святого Юра, 5 | |||
| 3 | Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці | 1779 | м. Тернопіль, вул. Сагайдачного, 14 | |||
| 4 | Собор Вишгородської Богородиці | 2005 | м. Вишгород, вул. Старосільська, 9 | |||
| 5 | Катедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці | 2003 | м. Донецьк, просп. Васнецова, 2 | |||
| 6 | Катедральний собор Пресвятої Трійці | 1690 | м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 2 | |||
| 7 | Собор Зарваницької Божої Матері | 2000 | с. Зарваниця, Тернопільська область | |||
| 8 | Катедральний Собор Преображення Христового | 2004 | м. Коломия, вул. Театральна, 31 | |||
| 9 | Собор Різдва Пресвятої Богородиці | м. Луцьк, вул. Львівська, 1 | ||||
| 10 | Прокатедральний собор Благовіщення Пресвятої Богородиці | м. Надвірна, вул. Соборна, 3 | ||||
| 11 | Прокатедральний собор Покрова Пресвятої Богородиці | 2011 | м. Самбір, вул. Івана Франка, 23 | |||
| 12 | Катедральний собор святих Первоверховних апостолів Петра і Павла | 1909 | м. Сокаль, вул. Шептицького, 103 | |||
| 13 | Катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці | 1608 | м. Стрий, вул. Успенська, 16 | |||
| 14 | Співкатедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці | 1820 | м. | |||
| 15 | Катедральний собор Верховних апостлів Петра і Павла | 2001 | м. Чортків, вул. Шевченка, 25 | |||
Собори Римо-Католицької Церкви в Україні[ред. | ред. код] | ||||||
| 1 | Катедральний костел святої Софії | 1746 | м. Житомир, пл. Замковий Майдан, 2 | |||
| 2 | Прокатедральний собор-Санктуарій Бога Отця Милосердного | 2004 | м. Запоріжжя, вул. Заводська, 21 | |||
| 3 | Катедральний собор святих Апостолів Петра і Павла | м. Кам’янець-Подільський, вул. Татарська, 20 | ||||
| 4 | Прокатедральний собор святого Олександра | 1842 | м. Київ, вул. Костельна, 17 | |||
| 5 | Катедральний собор святих Апостолів Петра і Павла | 1639 | м. Луцьк, вул. Катедральна, 6 | |||
| 6 | Катедральний собор святого Мартина з Туру | 1905 | м. Мукачево, вул. Миру, 2 | |||
| 7 | Катедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії | 1853 | ||||
| 8 | Катедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії | 1891 | м. Харків, вул. Гоголя, 4 | |||
Собори Української Православної Церкви Московського Патріархату[ред. | ред. код] | ||||||
| 1 | Свято-Успенський собор | наприкінці XIX – початку XX вв., освячений 1915 р. | м. Балта, вул. Ломоносова, 30 | |||
| 2 | Спасо-Преображенський катедральний собор | 1839 р. | м. Біла Церква, пл. Соборна | |||
| 4 | Успенський собор | 1160 р. | м. Володимир-Волинський, вул. Соборна, 25 | |||
| 5 | Трьоханастасіївский катедральний собор | 1884-1897 | м. Глухів, вул. Спаська, 2 | |||
| 6 | Спасо-Преображенський катедральний собор | 1835 р. | м. Дніпро, пл. Соборна | |||
| 7 | Спасо-Преображенський катедральний собор | 2006 р. | м. Донецьк, вул. Артема, 1 | |||
| 8 | Свято-Преображенський катедральний собор | 1874 | м. Житомир, вул. Перемоги, 12 | |||
| 9 | Успенський (Юріївський) собор | 1144 р. | м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 62 | |||
| 10 | Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври | 1078 р. | м. Київ, вул. Лаврська, 15 | |||
| 11 | Пантелеймонівський собор | 1914 р. | м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 19 | |||
| 12 | Трапезний собор | 1893-1895 | м. Київ, вул. Івана Мазепи, 25 | |||
| 13 | Собор Різдва Богородиці | 1763 р. | м. Козелець, вул. Родини Богомольцiв, 1 | |||
| 14 | Вознесенський катедральний собор | 1824-1846 | м. Конотоп, вул. Володимира Великого, 20 | |||
| 15 | Святоволодимирський катедральний собор | 2006 р. | м. Луганськ, вул. Плеханова, 44 | |||
| 16 | Миколаївський собор | 1650-і р. | м. Ніжин, вул. Батюка, 16 | |||
| 17 | Успенський собор Почаївської лаври | 1783 р. | м. Почаїв, пл. Возз’єднання | |||
| 18 | Надбрамний Покровський собор | XVII ст. | Путивльський район, с. Нова Слобода, Софіївська площа | |||
| 19 | Троїцький собор | 1781 р. | м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 1 | |||
| 20 | Спасо-Преображенський катедральний собор | 1808 р. | м. Одеса, пл. Соборна, 3 | |||
| 21 | Покровський катедральний собор | 1753-1768 | м. Охтирка, вул. Пушкіна, 1 | |||
| 22 | Володимирський собор | |||||
| ред. код]| Назва | Місцерозташування | Час спорудження або перебудови | Примітки | Фото |
|---|---|---|---|---|
| Церква Василя Великого (Трьохсвятительська) | Київ, місто Володимира | 1693–1707 | Верхня частина давньоруського храму була повністю перебудована на кошти В.Кочубея. До свого знищення в 1935 р. церква мала вигляд тридільної споруди з однією масивною банею. Приділ та дзвіниця були збудовані в XVIII–XIX ст. При руйнуванні церкви був знищений іконостас другої половини XVIII ст. | |
| Софійський собор | Київ, місто Ярослава | Межа XVII–XVIII ст. | Перебудована І.Мазепою власним коштом. Бічні галереї древнього храму надбудовані та увінчані шістьма новими банями. Зведені барокові фронтони та контрфорси. Заново зроблено оздоблення храму. Іконостас — середини XVIII ст., зберігся частково. Окремо розташована дзвіниця — 1698–1748 рр., із її дзвонів до нашого часу зберігся лише «Мазепа». | |
| Софійська церква («Мала Софія») | Київ, місто Ярослава | 1722–1730 | Трапезна однобанна двоповерхова церква. Дуже перебудована в XIX — на початку XX ст., в 1950-ті рр. реконструйована в первісних формах. | |
| Собор Михаїла Архангела Михайлівського Золотоверхого монастиря | Київ, місто Ярослава | Кін. XVII ст., 1715–1746 | Стародавній однобанний храм перебудований наприкінці XVII ст. у п’ятибанний, потім в XVIII ст. — в семибанний (з елементами єлизаветинського бароко). Додані фронтони, притвори, приділи, контрфорси. Триярусна дзвіниця — 1716–1719 рр., оздоблення собору — середини XVIII ст., іконостаси — 1718 р., 1732 р., початку XIX ст.. Собор та дзвіниця повністю знищені в 1935–1937 рр., в новітні часи відтворені у барокових формах XVIII ст. | |
| Церква Іоанна Богослова Михайлівського Золотоверхого монастиря | Київ, місто Ярослава | 1713 | Однобанний храм з великою одноповерховою трапезною. В радянські часи знаходилась в дуже занедбаному стані. | |
| Церква Георгія Переможця | Київ, місто Ярослава | 1744–1752 | Збудована на кошти Єлизавети Петрівни. Первісно це був хрестовидний дев’ятидільний однобанний храм. Наприкінці XIX ст. церква була повністю перебудована у псевдовізантійскому стилі. Храм був знищений в 1934 р. разом із іконостасом другої половини XVIII ст. | |
| Благовіщенська церква | Київ, Поділ | Кін. XVII — поч. XVIII ст. | Трапезна двоповерхова однобанна церква. Перебудована наприкінці XVII — на початку XVIII ст. з храму 1640-х рр. Перебудова відбулась на кошти І.Мазепи. В радянські часи була дуже пошкоджена, в новітній час відтворена з численними помилками. | |
| Богоявленський собор Київського Братського монастиря | Київ, Поділ | 1690–1693 | Великий зальний тринавний п’ятибанний храм. Збудований російським архітектором Й. Старцевим на кошти І. Мазепи. Триярусна класицистична дзвіниця — XVIII–XIX ст. Собор та дзвіниця знищені в 1935 р. | |
| Вознесенський собор Флорівського монастиря | Київ, Поділ | 1722–1732 | Великий трибанний тридільний триапсидний храм. Класицистична дзвіниця — XIX ст. | |
| Воскресенська церква | Київ, Поділ | 1670(?), 1698 | Збудована М. Греком в 1670 р. за іншими даними — М. Рудзинським в 1698 р. Хрещатий п’ятидільний п’ятибанний храм. В XVIII–XIX ст. перебудовувався, були знищені бічні бані, фасади отримали оздоблення в дусі єлизаветинського бароко. Дзвіниця — початку XIX ст. Церква знищена в радянські часи. | |
| Борисоглібська церква | Київ, Поділ | 1692 | Закладена на гроші полковника Г.Коровки-Вольського. Тридільний храм з однією масивною банею. Перебудовувалась протягом XVIII–XIX ст. Знищена в 1936 р. | |
| Церква святих Костянтина та Єлени (Дмитрівська) | Київ, Поділ | 1734 | Побудована коштом бургомістра Гордія Минцевича. В 1747—1757 рр. І. Григорович-Барський прибудував трапезну та дзвіницю. Сама церква капітально перебудована в 1865 р. Більша частина храму знищена в радянські часи. | |
| Церква Миколи Чудотворця Доброго | Київ, Поділ | 1706–1716 | Не зберігся. Збудований заново у формах класицизму до 1810 р. Цей новий храм знищений в 1935 р. До нашого часу збереглась невелика шатрова дзвіниця початку XVIII ст., нині її займає Українська греко-католицька церква парафія. | |
| Церква Іллі Пророка | Київ, Поділ | 1692 | Тридільний однобанний храм. Збудований коштом П. Гудими. Фасади дуже сильно спотворені наприкінці XIX ст. Невелика шатрова дзвіниця храму збудована на початку XVIII ст. | |
| Церква Катерини Грецького Катерининського монастиря | Київ, Поділ | 1738–1741 | Знищена в радянський час, зараз не існує. Класицистична дзвіниця храму, збудована на початку XIX ст., відтворена в новітні часи. | |
| Церква Миколи Чудотворця Набережного | Київ, Поділ | 1772–1775 | Архітектор — І. Григорович-Барський. | |
| Церква Миколи Чудотворця Притиска | Київ, Поділ | 1695–1707 | Перебудована з хрестоподібного храму 1640-х рр. в дев’ятидільний однобанний. Дзвіниця — XIX ст. | |
| Церква Покрови на Подолі | Київ, Поділ | 1766–1772 | Невеликий тридільний трибанний храм з низькою дзвіницею та пізньою трапезною. Побудована І. Григоровичем-Барським. | |
| Церква Петра і Павла | Київ, Поділ | 1745–1750 | Перебудована з пізньоготичного домініканського костелу 1600-х рр. Двоярусна дзвіниця побудована І. Григоровичем-Барським. Церква та дзвіниця знищені в 1935 р. | |
| Церква Спаса на Берестові | Київ, Печерськ | 1647, кінець XVII ст. | Древній тринавний храм перебудований П. Могилою в хрещатий триапсидний в 1640—1647 рр. Наприкінці XVII ст. церква оформлена в стилі українського бароко. Дзвіниця — початку XIX ст. | |
| Церква Антонія та Феодосія Печерських | Київ, Печерськ. | 1698–1700 | Великий тридільний трибанний храм. | |
| Воскресенська церква («Афганська») | Київ, Печерськ. | 1696–1698 | Невеликий однобанний храм, збудований полковником К. Мокієвським. Дзвіниця — 1860—1863 рр. | |
| Успенський собор Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1669–1677, 1722–1729, 1767–1769 | Древній собор був дуже сильно перебудований, додані приділи, паперті, зведені шість нових бічних бань, наново зроблено внутрішнє та зовнішнє оздоблення. Елементи єлизаветинського бароко. Собор майже повністю загинув в 1941 р.; нині він відтворений у вигляді, який він набув в XVIII ст. | |
| Троїцька Надбрамна церква Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1720-ті | Давньоруський храм перероблений ззовні. В 1730-ті рр. зроблені розписи та розкішний іконостас. | |
| Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1690-ті | Надбрамна п’ятидільна п’ятибанна церква із внутрішньою галереєю. Побудована російським майстром Д. Аксамитовим на гроші І. Мазепи. Іконостас — 1740-х рр. | |
| Трапезна церква Петра і Павла Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1684–1694 | Двоповерхова однобанна трапезна церква. Втрачена. В 1893—1895 рр. побудована сучасна будівля храму в еклектичному стилі. | |
| Хрестовоздвиженська церква Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1697–1700 | Тридільний трибанний храм. Побудована полковником П.Герциком замість невеликої мурованої каплиці часів П.Могили. Іконостас 1769 р., розписи кінця XIX ст. | |
| Церква Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1696 | Первісно це був тридільний трибанний храм, збудований коштом полковника К.Мокієвського. В 1767 р. прибудовані чотири однобанні приділи. | |
| Церква Зачаття Анни Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | 1679 | Невелика однобанна трапезна церква. Спотворена пізнішими перебудовами. | |
| Церква святого Миколи Києво-Печерської лаври | Київ, Печерськ. | Кінець XVII ст. | Невеликий однобанний храм при лікарняному корпусі. Прибудови XVIII—XIX ст. Під час війни церква була дуже пошкоджена. | |
| Собор Миколи Чудотворця (Військовий) Микольського монастиря («Великий Микола») | Київ, Печерськ | 1690–1696 | Збудований Й. Старцевим на кошти І. Мазепи. Великий зальний тринавний храм з п’ятьма низькими банями. Окремо розташована масивна триярусна дзвіниця в стилі єлизаветинського бароко — 1750-х рр. Собор та дзвіниця знищені в 1934 р., загинув унікальний семиярусний іконостас 1696 р. | |
| Трапезна церква Микільського монастиря | Київ, Печерськ | 1690–1693 | Побудована Й.Старцевим на кошти І.Мазепи. Однобанний храм з одноповерховою трапезною палатою. Баня церкви знищена ще в XIX ст. Храм ліквідований в 1934 р., остаточно знесений — в 1962 р. | |
| Собор Миколи Чудотворця Миколо-Пустинського монастиря («Малий Микола») | Київ, Печерськ | 1715 | Збудований князем Д. Голіциним. Тридільний однобанний храм, в XIX в. прибудовані приділи та дзвіниця. Знищений в 1935 р. | |
| Церква Михаїла Архангела Видубицького монастиря | Київ, Видубичі | 1766–1769 | Перебудову давньоруського храму, що зруйнувався від зсуву ґрунту, здійснив архітектор М. Юрасов. | |
| Георгіївський собор Видубицького монастиря | Київ, Видубичі | 1696–1701 | Дев’ятидільнй п’ятибанний храм, побудований на кошти полковника М. Миклашевського. П’ятиярусный іконостас 1701 р. був знищений в 1930-ті рр. Надвратна дзвіниця собору збудована в 1727–1733 рр. і перебудована в XIX ст. | |
| Спасо-Преображенська церква Видубицького монастиря | Київ, Видубичі | 1696–1701 | Трапезна однобанна церква, побудована полковником М.Миклашевським. | |
| Церква Кирила Олександрійського Кирилівського монастиря | Київ, Дорогожичі | 1734, 1748–1760 | Древній храм перебудовувався за участю видатних архітекторів С.Ковніра та І.Григоровича-Барського. Давньоруський однобанний храм перебудований у п’ятибанний із заміною первісних склепіннь. | |
| Троїцька церква Китаївської пустині | Київ, Китаїв | 1755–1767 | Великий дев’ятидільний п’ятибанний храм, дещо перебудований в XIX ст. Багатоярусна класицистична дзвіниця знищена за радянських часів. |
Храми в Україні: 37 найцікавіших
Сакральна архітектура – невичерпне джерело натхнення для художників, письменників, митців… Тим більше що в Україні сфера сакрум представлена надзвичайно широко. Православні та католицькі храми, синагоги і мечеті, караїмські кенаси й лютеранські кірхи створюють тут барвисту різноманітність. Вона захоплює кожного мандрівника, який вирішує сам торкнутися незбагненної краси й величі, котрі годі передати навіть найбільш вдало дібраними словами.
Ба більше, через храми часто проглядають життєписи цілих регіонів, складені з доль їхніх мешканців. Адже історія свідчить, що на землях сучасної України століттями вчилися жити поруч у мирі й злагоді не лише православні, але й греко- та римо-католики, іудеї та мусульмани, меноніти і лютерани, караїми… І багато з них залишили по собі унікальні архітектурні витвори, що дотепер прикрашають вулиці українських міст, містечок і сіл. Далі – добірка найцікавіших храмів в Україні від IGotoWorld.com.
Найкращі дерев’яні храми
Церква Святого Миколая, Середнє Водяне
Церква Миколи Чудотворця в селі Середнє Водяне, що на Рахівщині (Закарпаття), є видатною пам’яткою народної сакральної архітектури. Два дубові зруби верхньої церкви багато істориків вважаються найдавнішими в сучасній Україні та Потиссі (1428 рік).
Джерело фото: wikipedia.org, автор – Катерина Байдужа.
Також у верхній церкві частково збереглося оригінальне настінне малювання 17–18 сторіч. Натомість нижня церква датується «всього лише» 1699 роком.
Церква Святого Миколая Чудотворця, Колодне
Закарпатська церква Миколи Чудотворця в селі Колодному на Тячівщині – також серед найдавніших пам’яток дерев’яного сакрального будівництва. Зрубні стіни суворої святині, яка має чимало рис, характерних для оборонних споруд, датують 1470 роком.
Джерело фото: druzhba.uz.ua, автор – Ганна Зубанич.
У церкві збереглися вівтарні та настінні розписи епохи пізнього середньовіччя. Також тут багато інших оригінальних архаїчних елементів – дивом збережених для нащадків свідків давніх часів, епох і культур.
Церква Святого Юра, Дрогобич
Церква Святого Юра – одна з найдивовижніших святинь Львівщини і водночас діючий музей. Ба більше, це архітектурна пам’ятка світового значення, знана як справжня «поема в дереві».
Джерело фото: stezhkamu.com.
До Дрогобича церква «переїхала» 1657 року з Івано-Франківщини. Датують святиню 15–16 століттями, єдиної думки щодо віку храму науковці поки що не мають.
Церква Святого Духа, Потелич
Церква Святого Духа в селі Потелич, що поблизу міста Рава Руська на Львівщині, орієнтовно датується 1555 роком. Хоча є джерела, що відносять її й до 1502 року. Тут зберігся фантастичний стінопис початку 17 сторіччя – шедевр храмового настінного іконопису Галичини.
Джерело фото: panoramio.com, автор – Igor Chobit.
До речі, в часи середньовіччя Потелич був потужним містом. Це певною мірою і пояснює наявність у ньому такого надзвичайного храму.
Церква Святого Архистратига Михаїла, Київ
Музей народної архітектури та побуту «Пирогів» поєднує багато пам’яток дерев’яної архітектури. Чільне місце серед них посідає і церква Святого Архистратига Михаїла, яка «примандрувала» до музею із села Дорогинка Фастівського району на Київщині.
Автор фото: Uk-Kamelot, uk.wikipedia.org.
Приблизна дата будівництва Святомихайлівської церкви – 1528 рік. Науковці твердять, що це, ймовірно, найдавніша зі збережених дерев’яних святинь Центру, Сходу та Півдня нашої держави.
Церква Святого Духа, Рогатин
Святодухівська святиня Рогатина (Івано-Франківська область) сьогодні є музеєм-пам’яткою дерев’яної архітектури і живопису 16–19 століть. Це філія Івано-Франківського обласного художнього музею. Хоча науковці вважають найбільш імовірним роком будівництва церкви 1598-й, однак у деяких історичних пам’ятках згадки про святиню з такою назвою датуються ще 12 століттям!
Автор фото: Юрій Крилівець.
Про те, що церква Святого Духа була збудована раніше, може свідчити і факт наявності більш давніх ікон. Зокрема ікони «Іоанн Хреститель з житієм», написаної 1520 року.
Троїцький собор, Новомосковськ
Оспіваний колись Олесем Гончаром собор в однойменному романі – це Свято-Троїцький собор у місті Новомосковську (Дніпропетровська область). Святиню було споруджено без жодного цвяха далекого 1781 року на теренах козацького поселення, яке називалося Новоселиця.
Джерело фото: womo.ua.
Це по факту козацький собор, він і збудований за козацький кошт. Величну дерев’яну святиню наказав звести Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорозької Січі.
Найстаріші церкви України
Горянська ротонда, Ужгород
Горянська ротонда (тобто кругла будова), або церква святої Анни, – одна з найдавніших та найбільш таємничих діючих святинь Закарпаття і України загалом. Її коріння сягає 10 століття!
Джерело фото: na-skryzhalyah.blogspot.com.
Майстерно виконані фрески ротонди в Горянах сягають раннього Ренесансу. Їх, найімовірніше, створили у 14 столітті майстри з Італії, які репрезентували школу Джотто.
Софія Київська, Київ
Перлина Національного заповідника «Софія Київська» – це собор Святої Софії, символ Києва і незвичайна святиня-музей, де науковці досі роблять захоплюючі відкриття. Зокрема (хоча літописи датують закладини Софійського собору 1017 або 1037 роками, коли правив Ярослав Мудрий) сучасні наукові дослідження вказують на дещо іншу хронологію будівництва святині.
Автор фото: Yuriy Perebaev.
У дійсності першим будівничим Софії був хреститель Русі Володимир Великий. Це підтверджує знайдене графіті з датою «1022»: відповідно, в цей час храм вже мав бути як збудований, так і розписаний. А Ярослав завершив справу батька. Згідно з однією із сучасних версій, початок будівництва собору – 1011 рік, а закінчення – 1018 рік.
Спасо-Преображенський собор, Чернігів
Спаський собор – одна з величних пам’яток Київської Русі, що збереглася до наших днів. Церкву Святого Спаса розпочав будувати чернігівський князь Мстислав, і було це в 1033–1034 роках. Закінчив святиню, що вже стала архітектурною домінантою Чернігова, наступний князь, бо Мстислав раптово помер.
Автор фото: Yuriy Perebaev.
Чернігівський Спас став головною святинею Чернігово-Сіверської землі й місцем, де спочило багато літописних князів. Храмові розписи виконувалися й доповнювалися протягом століть: зокрема зараз око відвідувача тішить бароковий іконостас храму, створений у 18 столітті.
Храм Івана Хрестителя, Львів
Діючий храм Івана Хрестителя (Музей найдавніших пам’яток Львова) є найдавнішою святинею міста Лева. Правитель Галицько-Волинського князівства збудував його для дружини, принцеси Констанції Угорської, 1260 року.
Джерело фото: lviv.afisha-city.com.ua.
За будівництво костелу взялися монахи-домініканці, запрошені Констанцією до Львова. Існують припущення, що цей храм міг стати і її усипальницею.
Костел Воздвиження Чесного Хреста, Городок
Воздвиженський костел був закладений 1372 року на теренах сучасного міста Городок Львівської області, які тоді належали до Галицько-Волинського князівства. Це всього за 30–35 км від Львова.
Джерело фото: travel.ua.
Храм зазнавав багато руйнувань, відбудовувався, перебудовувався і розширювався. Найімовірніше, що 1419 року дерев’яна святиня змінилася на кам’яну. А стиль храму поступово поєднав готику, бароко і модерн.
Церква Різдва Христового, Галич
Храм Різдва Христового належить до Національного заповідника «Давній Галич», що на Івано-Франківщині. Датується святиня 13–15 століттями.
Джерело фото: blog.karpaty.rocks.
Зараз це діючий греко-католицький храм, у якому поєдналося декілька архітектурних стилів, хоча домінує тут класицизм. Водночас можна зауважити, що західний фронтон святині виконаний у бароковому стилі.
Найнезвичайніші храми України
Кирилівська церква, Київ
Церква Святих Кирила та Афанасія Александрійських – пам’ятка Київської Русі. Орієнтовно ця святиня сягає першої половини 12 століття. Тут навіть збереглися унікальні фрески того часу, а також цінні пізніші стінописи. Зокрема монументальні твори Михайла Врубеля.
Автор фото: Yuriy Perebaev.
Костел Святої Єлизавети, Хуст
Колишній римо-католицький храм Хуста, що на Закарпатті, зараз належить реформатській церкві. Це доволі незвичайна святиня оборонного типу, збудована ще у 13 столітті.
Джерело фото: mapio.net, автор – we.mueller.
Каплиця Святого Йосифа, Мукачево
Біля собору Святого Мартина в закарпатському Мукачеві знаходиться унікальна для України перлина сакральної готики. Це каплиця Святого Йосифа, оздоблена середньовічними розписами і зведена у 14 столітті.
Джерело фото: cikave.com.ua, автор – Наталія Білак.
Вірменський собор, Львів
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці (1370) належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Поєднує архітектурні особливості вірменських святинь, романсько-готичний європейський стиль та елементи давнього галицького зодчества.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Латинська катедра, Львів
Кафедральний собор римо-католиків Львова офіційно має титул Архікафедральної базиліки Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Собор будували понад 100 років – від 1380-х до 1490-х. Саме тут, до речі, польський король Ян Казимир 1656 року обіцяв перед образом Найласкавішої Матері Божої, що полегшить життя простому люду, якщо поляки вистоять проти шведів.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Церква-фортеця, Сутківці
Покровську церкву-фортецю у селі Сутківці на Хмельниччині почали будувати ще 1476 року. Це єдиний взірець оборонного будівництва тетраконхового типу не лише на Поділлі, але й загалом по Україні. Святиня є діючим храмом-музеєм.
Джерело фото: panoramio.com, автор – Влад Гуменюк.
Синагога, Шаргород
Шаргородська синагога на Вінниччині була збудована 1589 року. Це споруда фортечного типу (колись вона навіть витримала натиск козачого війська Северина Наливайка!), що поєднує мавританський стиль та ренесансно-барокові елементи.
Джерело фото: shandor-iskandar.blogspot.com.
Собор Святого Юра, Львів
Святоюрський собор – одна з найбільш масштабних і монументальних святинь Львова, у стилі якої зустрілися бароко і рококо. Збудований 1762 року.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Андріївський собор, Київ
Андріївська церква (1747–1762), крім усіх своїх надзвичайних рис, має ще одну цікаву особливість, загалом не притаманну православним храмам. Справа в тому, що ця барокова святиня зовсім не має дзвіниці.
Автор фото: Yuriy Perebaev.
Синагога у Садгорі, Чернівці
Садгірська синагога – нещодавно відновлена перлина сакральної архітектури буковинських юдеїв. Район Садгора колись був окремим містом, яке в радянські часи приєднали до Чернівців.
Стан до відновлення. Джерело фото: andy-travel.com.ua, автор – Андрій Бондаренко
Історія будівлі сягає 1841 року. Останнє відновлення синагоги місцевою громадою зробило її не лише святим місцем для юдеїв, але й вартим уваги туристичним об’єктом для всіх бажаючих.
Кірха Святої Катерини, Київ
Київська кірха була побудована 1857 року та досі використовується за призначенням німецькою євангелічно-лютеранською церквою. Святиню збудовано у неороманському стилі.
Джерело фото: kievvlast.com.ua.
Церква Вознесіння Господнього, Львів
Церква на Знесінні була збудована 1901 року. Її оригінальність – у стилі, що поєднує неороманські та неоготичні риси.
Джерело фото: wikimapia.org, автор – kotygoroshko1.
Караїмська кенаса, Київ
Сучасний Будинок актора історично був місцем, яке збирало на молитву караїмів – представників одного з автохтонних народів Криму, релігія якого походить від юдаїзму. Їхні зібрання відбувалися у цій кенасі, збудованій 1902 року в мавритансько-арабському стилі.
Джерело фото: life.bodo.ua, автор – Ксюшка Шатохіна.
Миколаївський костел, Київ
Храм Святого Миколая – зразок київської неоготики, створений 1909 року Владиславом Городецьким. Скульптури святині виконав постійний «колега» Городецького, італійський майстер Еліо Саля.
Джерело фото: srgktk.livejournal.com.
Костел Святої Клари, Городківка
Одна з найбільш оригінальних святинь Житомирщини – еклектичний костел Святої Клари, збудований 1913 року. Цей храм – він зараз діючий – також називають неоготичним.
Джерело фото: we.org.ua.
Храм Всемилостивого Спаса, Володимирівка
Спаська церква знаходиться у селищі Володимирівка на Харківщині, на теренах мальовничого палацово-паркового комплексу. Освячено храм у 1913 році. Поруч із святинею помітна дзвіниця, що також має оригінальні форми.
Джерело фото: eco-turizm.net.
Миколаївський собор, Чернівці
Собор Святого Миколая був збудований у 1930-ті. Це румунський стиль «неоромінеск» із «крученими» банями. Через них святиню часто жартома називають «п’яною церквою».
Джерело фото: romanphotographer.blogspot.com.
Каплиця-писанка, Миколаїв
Каплиця-писанка у Миколаєві на Львівщині – зразок сучасної сакральної архітектури. Її було збудовано 2002 року на горі, що має назву Високий Камінь. На гору провадить Хресна дорога.
Джерело фото: мандри.укр.
Храми на воді
Церква Спаса на воді, Гусинці
Затоплена Спасо-Преображенська церква у Гусинцях на Київщині буквально розташовується посеред води: святиня вціліла на малому острівці, коли Гусинці затопили води Канівського водосховища.
Автор фото: Yuriy Perebaev.
Церква Миколи Чудотворця, Київ
Церква Святого Миколая на воді – унікальна святиня не лише для України, але й для цілої Європи. Вона була збудована на Дніпрі (в буквальному значенні) 2004 року.
Автор фото: Yuriy Perebaev.
Підземні й печерні храми
Страдецька печерська церква, Страдч
Печерська церква у селі Страдч, що неподалік Львова, чудом збереглася з 11 століття в майже автентичному вигляді. Також відтоді у церкві-печері перебуває кам’яний хрест.
Джерело фото: mariya-boyko.blogspot.com, автор – Марія Бойко.
Церква Іоанна Сочавського, Білгород-Дністровський
Підземна Іоаннівська церква у Білгороді-Дністровському (Одеська область) була заснована ще у 14 столітті, а формувалася – аж до 19-го. Також тут є джерело цілющої води.
Джерело фото: panoramio.com, автор – Petr Chernega.
Свято-Покровський храм, Орловщина
Ще одна маловідома підземна церква знаходиться в Дніпропетровській області. Це на теренах Свято-Покровського храму (нового) села Орловщина.
Джерело фото: eparhia.dp.ua.
Підпільна підземна церква, Яришів
У селі Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області знаходиться відкрита нещодавно підземна церква, якій близько 100 років. Це всього за 20 км від Лядівського скельного монастиря, що в Лядовій.
Джерело фото: uk.wikipedia.org, автор – Visem.
Цікаво для мандрівника
Серед усіх святинь України, що належать представникам різних релігій та конфесій, ще багато вартих уваги та подорожування споруд. Аби спробувати самостійно здійснити щось на зразок міні-паломництва, потрібно для початку визначити маршрут. У цьому може допомогти і така маленька підбірка матеріалів для натхнення:
Обравши координати мандрівки, лишається тільки забронювати готель у відповідній місцевості – і можна вирушати. Старовинні, надзвичайні та дивовижні сакральні будівлі чекають на кожного, хто поставиться до них бережно, з повагою та щирим зацікавленням.
Якщо стаття сподобалася, розкажіть друзям 🙂
Топ 10 храмів України у яких варто побувати на Великдень
Великдень – урочисте древнє християнське свято. Це велике святкування започатковано на честь Воскресіння Ісуса Христа. Дата і місяць відзначення Великодня не є сталими, вони змінюються кожного року і обчислюються згідно з місячно-сонячним календарем. Цього року Великдень чекає на нас вже 1 травня.
І кожен, мабуть, вже думав, де саме він буде зустрічати це свято, сам, або з сім’єю чи близькими.
Ми хочемо допомогти вам вибрати найгарніше місце для святкування такого важливого торжества і пропонуємо вашій увазі топ-10 храмів та монастирів України, у яких дійсно варто побувати на Великдень.
10. Свято-Успенська Почаївська Лавра (Тернопіль)
Свято-Успенська Почаївська лавра – це не просто храм, це найбільша православна святиня Волині і найбільш шанований духовний центр України. Архітектура Почаївської Свято-Успенської лаври не проста, вона складається з 16 церков, резиденції архієпископа і келій. Навколо храму ви побачите неписану красу: скелястий схил гори, тераси та мальовничий ландшафт.
Святині лаври – це мощі преосвященного Йова, живець з цілющою водою, чудотворна ікона Божої Матері і , навіть, відбиток її ступні.
Легенди нам розповідають, що священний храм був заснований на Волині київськими ченцями – Акиндином, Полікарпом, Памвою та священномучеником Лукіяном. З’явилися вони тут приблизно у середині XІІІ століття, коли рятувалися від навали монголо-татарських орд, які на той час захопили Київ. Вважається, що ім’я храму дала назва невеличкої правої притоки Дніпра, що впадала в Славутич в районі київського Подолу.
Інша версія походження назви – видозміна виразу «Поча Діва чудеса творить». За легендою, у той самий історичний період – 1240 року – над храмом ченцям явилася Богоматір, після чого, до речі, і з’явився відбиток її стопи і цілюще джерело.
Історія, у свою чергу, розповідає, що будувати Свято-Успенську Почаївську лавру почали у XVI столітті, а не у XІІІ, як говорять легенди. Кошти на будівництво пожертвувала Анна Гойська, завдяки їй будівництво йшло доволі швидко і невдовзі закінчилось. До речі, саме вона подарувала ту саму ікону Божої матері, про яку вже згадувалося раніше.
9. Церква святого Миколая (Львів)
Дев’ятою у нашому рейтингу є церква святого Миколая у місті Львові. Дана церква є найдавнішою спорудою міста, відноситься до архітектури XIII століття. З’явилася церква з нагоди закладання міста Львова.
Історично відомо, що цей храм раніше був родинною усипальницею і надвірною церквою галицько-волинських князів. Датою заснування вважається 1264-1340 роки. У церкви багата історія, у XVI столітті тут існувало Миколаївське братство, у XVIІІ столітті храм належав до Греко-Католицької Церкви, у першій половині XX століття – вже до Православної Церкви Московського Патріархату, а з другої половини XX століття – це вже Православна церква Київського Патріархату.
У церкві святого Миколая ви зустрінете такі історичні пам’ятки: ікона Теодора Тіронського та ікона Божої матері, датовані ХVII століттям, а ще ікона Святого Миколая Чудотворця та фрескові розписи у псевдовізантійському стилі.
Церква Святого Миколая є єдиним безперервно діючим храмом міста за всю його історію.
8. Покровська церква (Луцьк)
Восьме місце посіла Покровська Церква у Луцьку, яка є найстаршим діючим храмом у місті.
Історія церкви починається приблизно у XV столітті. За одними джерелами вважається, що храм побудували онуки Київського князя Володимира Великого, а за іншими, що засновником церкви є литовський князь Вітовт. Спочатку храм був побудований з дерева, але згодом його перебудували на кам’яний.
До XIX століття Покровська церква була простою православною церквою, у 1803 році вона стала греко-католицьким кафедральним собором, а вже у 1826 році – православним.
До 1962 року тут знаходилася ікона Волинської Божої Матері XIII-XIV століття, зараз вона знаходиться у Національному художньому музеї України.
7. Храм Христа Спасителя (Ужгород)
Сьоме місце посів храм Христа Спасителя, який знаходиться у місті Ужгороді. Цей храм не такий стародавній, як три попередні, але він все ж таки має право знаходитися у цьому рейтингу.
Історія будівництва розпочинається у 90-х роках минулого століття, а закінчується на початку XX століття. Храм відноситься до Московського Патріархату, настоятелем його є Дмитро Сидор – священик Української православної церкви.
Храм видно практично з будь-якої точки Ужгорода, його висота становить 60 метрів. Головний позолочений купол собору вінчає 8-метровий і 500-кілограмовий позолочений хрест. Головний купол оточений чотирма меншими куполами блакитного кольору.
6. Свято-Успенський собор (Полтава)
Наступне місце у рейтингу – місто Полтава і Свято-Успенський собор.
Заглибимось в історію. Спочатку полтавський собор, документально згаданий у 1695 році, як і багато інших храмів того часу, був дерев’яним. 1770 року храм було перебудовано у кам’яний, до речі це був перший кам’яний собор Полтави. Пізніше, у 1780 році, храм було знов перебудовано. Підлога храму спочатку була зроблена з гончарної цегли, пізніше вона була змінена на чавун. У 1900 році храм знов перебудували, зробивши його ширшим, просторішим та світлішим.
У 1847 році собор став кафедральним, навкруги нього з’явилася цегляна огорожа з кованою решіткою, раніше паркан був дерев’яним.
Сьогодні Свято-Успенський собор належить до Української Православної церкви Київського Патріархату.
5. Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці (Харків)
На п’ятому місці нашого рейтингу Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці, місто Харків. Це один з найгарніших храмів міста, який входить до сімки чудес Харкова.
Історія собору бере свій початок ще в 50-х роках XVII століття, коли це був не розкішний собор, а невеличка дерев’яна церква. Кам’яною вона стала лише у 1789 році, через п’ять років її освятили і відкрили для прихожан.
У зв’язку з тим, що прихожан ставало все більше і більше, було прийнято рішення розширити церкву, що відбулося у 1836 році і дало можливість храму носити титул «Міського собору».
Храм вражає своєю монументальністю, стилістикою, багатим внутрішнім оздобленням. Основні мотиви були запозичені з київського Володимирського собору і частково з храму Христа Спасителя й Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі.
4. Спасо-Преображенський собор (Чернігів)
На четверте місце заслуговує Чернігів та розташований у ньому Спасо Преображенський собор, найдавніша пам’ятка архітектури Київської Русі.
Історія собору, створеного з ініціативи Мстислава Тмутараканського, князя чернігівського, починається приблизно в 1030 році. На місці сучасної кам’яної споруди у давнину знаходилося язичницьке капище, пізніше тут була зведена дерев’яна церква. Ще задовго до завершення свого будівництва храм став найважливішим святилищем Чернігово-Сіверських земель, оскільки саме тут знаходилися на зберіганні дивовижні чудотворні ікони і мощі святих, були поховані духовні особи і київські та чернігівські князі.
3. Києво-Печерська Лавра
Третє місце нашого рейтингу посідає найбільший музейний комплекс України – Києво-Печерська Лавра.
Монастир заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм недалеко від Києва. В XІ столітті монастир став центром християнства на Русі, у XVІІ столітті – отримав статус «лаври».
Протягом століть лавру будували і перебудовували. З’являлися оборонні стіни, дзвіниці, фортечні стіни…
Києво-Печерська лавра є прекрасним зразком українського барокового мистецтва.
2. Михайлівський Золотоверхий собор (Київ)
Михайлівський Золотоверхий собор у Києві посів почесне друге місце. Названий так, тому що на ті часи це була перша церква з позолоченим куполом.
Закладений храм був у 1108 році онуком Ярослава Мудрого – київським князем Святополком Ізяславичем. У 1113 році собор освятили, а коли у 1114 році князь Святополк помер, його поховали у збудованому ним храмі. Собор неодноразово перебудовували і реконструювали у XV XVIII століттях.
У 1937 році храм по-варварськи висадили в повітря. Він був відновлений наприкінці дев’яностих років минулого століття.
Вражає дзвіниця Михайлівського собору, адже там встановлений унікальний клавішно-дзвоновий інструмент – карильон. Тільки спеціально підготовлений музикант може виконувати на ньому мелодії різної складності.
1. Володимирський собор (Київ)
Переможець нашого рейтингу – Володимирський собор у Києві, головний храм Української Православної церкви Київського Патріархату.
Володимирський собор було зведено у 1882 році за ініціативи Московського митрополита Філарета.
Собор є прекрасним представником руського неовізантійського стилю.
У Володимирському соборі нині знаходяться мощі Великомучениці Варвари і Святителя Макарія.
Отже, в Україні є багато храмів, у яких варто побувати на Великдень, але де б вам не довелося зустріти це чудово свято, у величавій споруді собору чи в скромній сільській церкві, головне, щоб ваша душа була відкрита для добра, та дарувала його оточуючим.
Автор: Оксана Мединська.
На Украине готовят закон о создании концлагерей — Российская газета
На рассмотрение Верховной рады Украины подан законопроект, позволяющий интернировать, то есть принудительно задерживать, переселять и иными способами ограничивать свободу передвижения граждан России. Определение «интернированные лица» отсылает к самым темным страницам европейской истории и дает понимание того, какую участь готовит официальный Киев для граждан России, и шире — всех русских людей, в рамках планов по «реинтеграции Крыма и Донбасса».
Закон N4327 «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно упорядочения вопросов, связанных с военнопленными и интернированными лицами в особый период» был анонсирован правительством на прошлой неделе и уже опубликован на сайте украинского парламента. Документ предполагает «выявление на территории Украины граждан государства, угрожающего нападением или осуществляющего агрессию, которые представляют угрозу национальной безопасности в связи с таким нападением или агрессией», и последующее информирование Генштаба украинской армии о таких людях «для решения вопроса об интернировании с учетом реальных и потенциальных военных угроз национальной безопасности». Непосредственно выселением должны будут заниматься Вооруженные силы Украины (ВСУ), а выявлением неблагонадежных — Служба безопасности Украины (СБУ). Иными словами, речь идет про облавы, аресты, выселения и погромы.
Закон должен начать действовать в некий «особый период», под которым законодатели, очевидно, понимают горячую фазу гражданского конфликта на Украине. И поскольку «государством-агрессором» на Украине официально именуется Россия, законопроект распространяется на всех жителей Крыма и народных республик Донбасса (ДНР и ЛНР), имеющих российские паспорта. Витиеватые формулировки законопроекта и отсылки авторов к Женевской конвенции не должны вводить в заблуждение: на практике «интернирование» означает принудительное выселение и создание лагерей для «интернированных лиц», то есть концлагерей. И знающие собственную историю украинцы должны быть о том хорошо осведомлены. Ведь узниками первых на территории Европы концлагерей «Талергоф» и «Терезин», созданных в 1914 году на территории тогдашней Австро-Венгерской империи, были именно жившие на Закарпатье и Галичине русины, или, как их тогда называли — «русофилы».
Непосредственно выселением граждан РФ должны будут заниматься Вооруженные силы Украины
Спустя больше века, вероятно, вдохновившись извращенной памятью об ужасах двух мировых войн, почву для повторения истории создает уже сама независимая Украина, вернее — ее официальные лица. Так, авторами законопроекта выступают непосредственно премьер Денис Шмыгаль, министерство обороны Украины и девять депутатов парламента из разных фракций, включая президентскую — «Слуга народа». Идейным вдохновителем, без сомнения, является вице-премьер и заместитель главы украинской делегации в Трехсторонней контактной группе (ТКГ) Алексей Резников. Именно этот львовский адвокат, который в теории должен работать над выполнением Украиной Минских соглашений, занимается их бесстыдным торпедированием и использует в публичных выступлениях исключительно оскорбительную и воинственную риторику по отношению к России, Крыму, народным республикам Донбасса, их населению. Но не только высказывания Резникова свидетельствуют о подготовке Киевом эскалации гражданского конфликта. Например, президент Зеленский, за день до того как у него был выявлен коронавирус, в ходе посещения позиций ВСУ в Луганской области пожелал и более того — обещал украинским военным обязательно «вернуть» Донбасс. Контекст высказывания предполагал исключительно силовой путь «возврата». В свою очередь представитель Киева в ТКГ Леонид Кравчук прямо заявил, что Украина выйдет из Минских соглашений, если ее желание первым делом получить под контроль границу с Россией не будет удовлетворено посредниками мирного процесса. Между тем перемирие, которым хвастался Зеленский перед местными выборами, можно считать фактически оконченным: после дня выборов в США украинские силы почти открыто ведут обстрелы позиций народной милиции ДНР, сообщается о погибших в рядах защитников республик. Также представители Донецка и Луганска говорят о накоплении ВСУ военной техники и личного состава на линии разграничения, явно выходящем за рамки плановой ротации. Поэтому законопроект об интернировании граждан России представляется логичным шагом Киева перед началом настоящей войны.
Режим Шмыгаля. Премьер Украины предложил отправлять россиян в концлагеря | В мире | Политика
В ближайшем будущем само нахождение на территории Украины лиц, имеющих российские паспорта, может представлять для них серьезную угрозу. Согласно новой правительственной инициативе Киева, россиян предлагается помещать в специальные лагеря.
Законопроект № 4327
5 ноября 2020 года в Верховной Раде Украины был зарегистрирован законопроект № 4327 «О внесении изменений в отдельные законы Украины „Об упорядочении вопросов, связанных с военнопленными и интернированными лицами в особый период“».
Инициатором законопроекта стал Кабинет министров Украины во главе с Денисом Шмыгалем.
Документ определяет «полномочия и задачи государственных органов по обращению с военнопленными и интернированными лицами в особый период в соответствии с требованиями Женевских конвенций и дополнительных протоколов к ним».
«Под интернированными лицами следует понимать лиц, подвергнутых интернированию (принудительному жительству в определенных местах граждан государства, которое угрожает нападением или осуществляет агрессию против Украины, находящихся на территории Украины, если это абсолютно необходимо для обеспечения национальной безопасности Украины)», — говорится в законопроекте.Киевский режим рассматривает Россию как «государство-агрессор», а значит, все ее граждане, оказавшиеся на территориях, подконтрольных Украине, могут быть подвергнуты интернированию.
Лагеря для представляющих «потенциальную угрозу»
Для интернированных местные власти с привлечением подразделений Национальной полиции и Национальной гвардии Украины будут создавать специальные охраняемые лагеря. По сути, речь идет о концентрационных лагерях для граждан России.
Законопроект предполагает наделение СБУ полномочиями «осуществлять мероприятия по выявлению на территории Украины граждан государства, которое угрожает нападением или осуществляет агрессию против Украины, является угрозой нацбезопасности Украины в связи с таким нападением или агрессией; сообщать о таких лицах Генштабу ВСУ с целью решения им вопроса об интернировании таких лиц с учетом реальных или потенциальных военных угроз нацбезопасности Украины».
Документ не устанавливает никаких условий для интернирования, кроме «реальных и потенциальных угроз». То есть любой человек с паспортом гражданина России может быть отправлен на Украине в концлагерь, или, если кому-то режет слух это название, лагерь для интернированных под охраной. Также предусмотрена и система розыска и задержания россиян — для этого украинских полицейских планируется наделить правом остановки любого транспортного средства, если есть подозрение, что в нем может находиться интернируемый.
За интернируемым лицом сохраняется право на обжалование своего задержания в суде, однако с учетом крайне размытых оснований для заключения в лагерь шансы на успех такого обжалования кажутся весьма незначительными.
Сотни тысяч под ударом
МИД Украины, согласно законопроекту, получает право на ведение переговоров об освобождении или обмене интернированных. Как отмечают украинские эксперты, таким образом Киев создает себе условия для пополнения так называемого «обменного фонда» — можно задерживать граждан России, находящихся на Украине, помещать их в лагеря, а потом торговаться с Москвой, используя людей как живой товар.
Россияне продолжают приезжать на Украину и сегодня, несмотря на то, что случаи, когда их без всяких на то оснований задерживали и бросали в тюрьму, не редкость. У многих в Незалежной остаются родственники, в том числе пожилые, и зачастую гражданам России приходится идти на риск, чтобы увидеться с близкими.
Если раньше украинским силовикам для задержания россиян приходилось выдумывать хоть какие-то основания, то сейчас, в случае принятия «закона Шмыгаля», будет достаточно предположений о наличии некой «потенциальной угрозы».Главная группа риска, которая может оказаться под ударом, — жители Крыма и Донбасса, получившие российское гражданство. Не секрет, что многие из них совершают поездки в Незалежную, причем, как правило, используя свои старые украинские паспорта. Однако, если информация о наличии у них гражданства России окажется в распоряжении украинских силовиков, то они, исходя из положений законопроекта, оказываются в числе тех, кто может быть помещен в лагеря для интернированных.
К настоящему времени российское гражданство получили более 200 000 жителей Донбасса, еще более 100 000 человек проходят стадию оформления.
Для любого из них, если предложение Кабинета министров Украины получит поддержку Верховной Рады, деловая поездка в районы, контролируемые Киевом, может завершиться концлагерем.
Документ в нацистском духе накануне годовщины освобождения Киева
Разумеется, принятие такого закона сделает еще менее вероятным достижение какого-либо прогресса по урегулированию на Донбассе. Мало того, что украинская переговорная команда во главе с экс-президентом Кравчуком отказывается от закрепления особого статуса Донбасса в Конституции, не собирается объявлять амнистию, требует передачи границы до проведения выборов. Мало того, что Киев постоянно твердит о некой «фильтрации» жителей Донбасса и грозит им поражением в правах и уголовным преследованием.
Теперь сам премьер-министр страны инициирует закон о концлагерях для россиян. Особенно цинично, что этот документ внесли в Раду накануне 77-й годовщины освобождения Киева от немецко-фашистских захватчиков. Официальный Киев сегодня действует вполне в духе тех, кого в ноябре 1943 года изгнали из столицы Советской Украины.
Не совсем понятно, есть ли в Раде голоса за принятие подобного документа. Его, конечно, охотно поддержит фракция Порошенко, играющая на поле националистов. «Оппозиционная платформа — за жизнь» законопроект точно не поддержит. Сложно сказать, какую позицию займут в партии Юлии Тимошенко. А вот проправительственную фракцию «Слуга народа» по этому вопросу может ждать настоящий раскол. Умеренные, сторонники прекращения войны, категорически против подобной практики.
Согласно одной из версий, данная инициатива является собственной игрой премьер-министра Шмыгаля. После серьезной неудачи партии Зеленского на местных выборах его дальнейшие перспективы выглядят не слишком радужными. В случае обострения политического кризиса правительство будет первым, чем пожертвует президент для стабилизации ситуации. С учетом такой угрозы уроженец Львова и бывший председатель Ивано-Франковской областной государственной администрации Шмыгаль пытается повысить свой рейтинг в западных регионах. С одной стороны, это может помочь ему защититься от отставки за счет поддержки националистов, а с другой — начать собственный политический проект независимо от Владимира Зеленского.
«Власть делает все, чтобы вызвать рвотный рефлекс по ту сторону линии разграничения»
Украинский политолог Руслан Бортник в беседе с изданием «Страна.ua» так оценил новую инициативу правительства: «Делается все, чтобы никаких подвижек для политического урегулирования не было. Только намечается какой-то прогресс, власть делает все, чтобы вызвать рвотный рефлекс по ту сторону линии разграничения. Это подрывает доверие между переговорными сторонами, срывает любые попытки мирного процесса. Выглядит еще и как возможная угроза зачистки для жителей контролируемых территорий. В любом случае эти цели и инструменты преступны, у государства есть все полномочия, чтобы не создавать проблем жителям неподконтрольных территорий, которые и так достаточно настрадались. Странно получается: с одной стороны, говорят о двойном гражданстве, а с другой — предлагают такие идеи, которые не способны ни на что, кроме как вызвать крайне агрессивную реакцию у жителей Донбасса. И чтобы остальные регионы не обольщались, всегда можно ввести поправочку на венгерские и румынские паспорта».
Глава аналитического центра «Донбасский институт региональной политики» Энрике Менендес в комментарии Vesti.ua заметил: «Я так понимаю, этот проект укладывается в пакет документов о переходном правосудии, о котором вспоминает практически в каждом своем интервью председатель украинской делегации в ТКГ Леонид Кравчук и министр реинтеграции Алексей Резников. Понятно, перед тем как принимать любые законы, их надо согласовать в рамках ТКГ. Если их не принимает та сторона, то цена им нулевая. С моей точки зрения, процесс перевернут с ног на голову: у нас нет политического соглашения, закон не может быть применен или будет применен только на подконтрольной территории».Картина складывается весьма печальная. Чем дальше продолжается правление Зеленского, тем радикальнее становятся заявления и действия Киева в отношении России и Донбасса. Ни о каком мире речи нет. Скорее правящая партия сражается с Порошенко за право считаться самой воинственно настроенной силой.
А россиянам, которые оказываются на Украине, нужно быть максимально осторожными. Концлагеря близко.
Индивидуальные экскурсии по Киеву — №1 — Софийский собор
Софийский собор — важнейшее историческое сооружение Киева. Это одна из самых известных достопримечательностей города и первый архитектурный памятник, внесенный в Список всемирного наследия. Софийский собор — самое дорогое христианское чудо Восточной Европы и одно из немногих сохранившихся построек Киевской Руси. Собор был главным храмом государства и воспринимался не только как духовный, но и как политический и культурный центр.Здесь проходили такие мероприятия, как церковные собрания, приемы различных послов и подтверждения политических договоров.
На этой странице есть слайд-шоу с использованием Javascript. Ваш браузер либо не поддерживает Javascript, либо он выключен. Чтобы увидеть эту страницу в том виде, в каком она должна отображаться, используйте браузер с поддержкой Javascript.
Софийский собор воздвигнут во времена расцвета Киевской Руси, которая в то время была могущественным государством.Лидером государства был Ярослав Мудрый, известный своими просветительскими кампаниями, в том числе строительством библиотек и школ. Ярослав Мудрый — прекрасный пример образованного правителя, заботившегося о культурном и духовном развитии своего государства. Под его управлением Киевская Русь стала развитым, процветающим европейским государством.
Создание Софийского собора началось примерно в 1017 — 1037 годах. Его название «софия» означает «мудрость», и собор должен был стать символом христианской мудрости.Софийский собор высоко ценился современниками и считался рукотворным чудом, удивительным произведением искусства.
За свою многовековую историю Собор пережил ограбления, нападения, частичные перестройки, переделки и ремонт. Одно из самых больших нападений было совершено ханом Батыем, который оставил Киев в руинах и опустошил Софийский собор. Он также был сильно поврежден в 16 веке, когда Польша и Украина пытались объединить католическую и православную церкви.В этот период собор был практически разрушен: его крыша обветшала, многие настенные росписи пропали.
В 1697 году сильный пожар уничтожил деревянные постройки Софийского монастыря, и Петр первым приказал построить новое, на этот раз из камня. Строительство продолжалось до 1767 года. В этот период вокруг Софийского собора были возведены колокольня, монастырская столовая, пекарня, Дом митрополита, западные ворота (Зборовские ворота), монастырский трактир, братский городок и бурса (семинария). Все эти постройки, а также собор после реконструкции имеют отличительные черты украинского барокко.
После революции 1917 года правительство хотело разрушить собор (в рамках своей антирелигиозной кампании 1920-х годов) и превратить свободное пространство в парк. Спасать собор от разрушения во многом помогли многие ученые и историки. Хотя противоположный Михайловский Златоверхий монастырь был разрушен в 1935 году. Однако в 1934 году Советы конфисковали здание у церкви, включая окружающий архитектурный комплекс XVII – XVIII веков, и превратили его в архитектурно-исторический музей.
В 1980–1990 годах политики обещали вернуть здание Православной церкви. Из-за различных конфликтов внутри Церкви возвращение было отложено, так как его хотели получить все православные и греко-католические церкви. Между ними произошла пара жестких стычек. Наиболее запомнились похороны патриарха Украинской православной церкви Владимира в 1995 году, когда ОМОН был вынужден не допустить захоронения на территории музея, и произошла кровавая стычка.
После всех этих событий ни одна религиозная организация до сих пор не получила права на регулярное богослужение.Комплекс остается музеем украинского христианства, большинство его посетителей — туристы.
В 2007 году Софийский собор был назван одним из семи чудес Украины по результатам голосования экспертов и интернет-сообщества.
Владимирский собор в Киеве, Украина, столица, описание, фото, история создания, как добраться, отели возле Владимира Собора, главный храм Киева
Владимирский собор
Владимирский собор (украинский: также известный как Владимирский собор, Владимирский собор или Св.Владимирский собор) — собор в центре Киева. Это одна из главных достопримечательностей города и главный собор Украинской православной церкви — Киевского патриархата, одной из двух главных украинских православных церквей.
В 1852 году митрополит Московский Филарет предложил построить в Киеве большой собор в ознаменование 900-летия крещения Киевской Руси князем Владимиром (Владимиром) Великим Киевским (Святым Владимиром). Жертвовать на это дело стали люди со всей Российской империи, так что к 1859 году фонд собора собрал огромную сумму в 100 тысяч рублей.Киево-Печерская Лавра (Печерский монастырь) произвела миллион кирпичей и подарила их собору. Проект был выполнен в восхитительном византийском стиле первоначально архитекторами И. Штромом, П. Спарро, Р. Бемхардтом, К. Маевским, В. Николаевым. Окончательный вариант дизайна принадлежит А. Беретти. Это традиционный трехапсидный шестиконечный храм, увенчанный семью куполами. Высота до креста главного купола — 49 метров.
Особенно бросается в глаза красочный интерьер собора.Мозаики выполнены мастерами из Венеции. Фрески создавались под руководством профессора А. Прахова группой известных художников: С. Костенко, В. Котарбинский, М. Нестеров, М. Пимоненко, П. Сведомский, В. Васнецов, М. Врубель, В. Замырайло, и другие. Картина Васнецова Пресвятой Богородицы в алтарной апсиде собора впечатляет своей строгой красотой, являясь одним из мировых шедевров изобразительного искусства.
Входная дверь украшена рельефными бронзовыми скульптурами св.Ольга (княгиня Ольга Киевская) скульптора Р. Баха и святого Владимира (скульптор Х. Займан) на синем фоне. Иконостас вырезан из белого мрамора, привезенного из Каррары. Строительство собора было завершено в 1882 году, однако росписи были полностью завершены только в 1896 году.
Открой Украину: Места: Киев: Киев: Софийский собор (София Киевская)
Софийский собор (София Киевская)
+38 (044) 2792256
ул. Владимирская24
Построенный в XI веке, Софийский собор до сих пор сохранил свою красоту и величие, укрепив свое место среди уникальных исторических памятников. Фактически, это была первая украинская достопримечательность, включенная в Список всемирного наследия ЮНЕСКО.
Строительство собора началось в 1037 году. Ярослав Мудрый, древнерусский князь, поручил построить его на том месте, где годом ранее киевляне выиграли битву с печенегами.Церковь была названа в честь собора Святой Софии в Константинополе, и она стала самым большим зданием столицы. Для Ярослава Мудрого его создание было своего рода инструментом утверждения государственной власти в Киевской Руси.
Святая София стала не только главным храмом Киевской Руси, но и сыграла роль важного общественного, политического, культурного и образовательного центра. Здесь проходили как торжественные церемонии коронации, так и официальные встречи с иностранными послами, подписывались международные соглашения.На территории собора была открыта первая на Руси школа; Здесь располагалась первая библиотека, созданная Ярославом Мудрым.
Хотя храм был построен по канонам византийской архитектуры, он практически не имеет себе равных в мире. За свою долгую историю он пережил многочисленные разрушения и разграбления. Наибольшие потери понесли монгольские татары, вторгшиеся в Киев в 1240 году. После этого церковь, хотя и действовала, долгое время оставалась в ветхом состоянии.Только на рубеже XVIII века собор был реконструирован и перестроен в стиле барокко. В то же время неподалеку была возведена колокольня высотой 76 метров (250 футов). Внутри висит самый большой колокол в Украине весом 13 тонн.
Хотя внешний вид Софийского собора сильно изменился за десять веков, интерьер сохранил свою аутентичность. Сегодня это главное сокровище монастыря. Внутри сохранилось много редких мозаик, созданных византийскими художниками в 11 веке.Самая известная — шестиметровая (двадцать футов) мозаика Девы Марии, сделанная из стекла и каменных плит 177 оттенков. В Софийском соборе сохранилось много старинных фресок, украшающих его галереи. Помимо религиозных сцен, здесь можно увидеть и светские сюжеты: изображения Ярослава Мудрого и членов его семьи, сцены из придворной жизни византийских императоров и многое другое.
Софийский собор был местом захоронения киевских князей.Однако до наших дней сохранились только могилы Ярослава Мудрого и его жены. Внутри собора находится резной саркофаг с веером их останков.
Сегодня архитектурный комплекс, в который также входят митрополитский дом, колокольня, бурса (средняя школа), кампус братства и кельи, имеет статус национального культурного заповедника.
Режим работы: вход на территорию комплекса открытый; до Собора — с 10 утра.до 18:00; в понедельник — с 9.00 до 17.00; выходной — четверг.
Стоимость входных билетов: на территорию заказника — 3 грн, в собор (с экскурсией) — 20 грн (для иностранцев — 40 грн), на колокольню — 8 грн.
Открой Украину: Места: Киев: Киев: Свято-Николаевский католический собор (Дом органной и камерной музыки)
Свято-Никольский католический собор (Дом органной и камерной музыки)
Эффектное здание церкви Св.Николаевский римско-католический собор, выдающийся в небо двумя стройными башнями, — одно из самых необычных и красивых построек Старого Киева. Возведенный в нетипичном для украинской столицы стиле неоготики, он заметно выделяется на фоне других зданий в центре города и неизменно поражает киевлян и гостей Киева.
Потребность в римско-католической церкви в Киеве возникла еще в конце 19 века. В то время в городе проживало 40 тысяч католиков, а католическая церковь была всего одна — Св.Александровский собор, построенный в 1842 году и способный одновременно принять всего тысячу верующих. Затем представители киевской католической общины обратились к властям города с просьбой выделить деньги на строительство второго собора.
В 1909 году в столице был построен изумительно красивый римско-католический собор Святого Николая. Его строительство велось под чутким руководством известного городского архитектора Владислава Городецкого, автора самых фантастических и загадочных построек Киева.Построенная в готическом стиле, церковь вобрала в себя лучшие черты этого изысканного стиля: легкость и изящество пропорций, острые шпили, ажурные стрельчатые окна.
Самый украшенный — западный — фасад католической церкви Св. Николая, на котором расположены три входных портала, украшен барельефами на религиозную тематику. Над главным входом размещен традиционный для готических соборов витраж-розетка с богатой лепниной. В боковых галереях храма размещены гербы семей польских магнатов, участвовавших в строительстве католической церкви.
Так же, как и большинство построек Городецкого, Свято-Николаевский католический собор загадочен и загадочен. Чтобы отпугнуть злого духа, архитектор поместил на стенах церкви грифонов — мифических крылатых существ с телом льва и головой орла, а в проемах зданий — крошечных ящериц.
Однако храм киевским католикам прослужил недолго: в 1930-х годах его закрыли, а затем разграбили. Во время Второй мировой войны Римско-католический собор Святого Николая был сильно поврежден, но после войны здание все же восстановили и использовали как склад.Капитальная реконструкция не проводилась до 1978 года, когда было решено превратить его в Национальный дом органной и камерной музыки Украины, который здесь до сих пор находится.
Специально для киевского концертного зала в г. Крнов (Чехия) изготовлен огромный орган, состоящий из почти четырех тысяч труб разного размера. Инструмент, разработанный с учетом уникальных архитектурных особенностей здания, прекрасно вписывается в интерьер церкви и сейчас является ее самым ценным сокровищем.
В Доме органной и камерной музыки регулярно проходят концерты.
Открой Украину: Места: Запад: Ивано-Франковск: Воскресенский собор
Собор Воскресения Христова
Величественный греко-католический собор Воскресения Христова, стройный силуэт которого украшает главную площадь города (Рынок), входит в число самых красивых и известных архитектурных памятников Ивано-Франковска.Прогуливаясь по городу, невозможно увидеть его роскошное светлое здание, вобравшее в себя самые яркие черты барокко и классицизма!
Храм своим происхождением обязан монахам-иезуитам. Они приехали в Ивано-Франковск в начале 18 века и основали католическую церковь на месте старой церкви, сожженной во время осады города турками. С самого начала было ясно, что судьба собора будет необычной: когда строители рыли траншею под фундамент будущего храма, они нашли настоящее сокровище — 14 тысяч злотых.Большая их часть ушла на строительство церкви.
Иезуитский собор был торжественно открыт в 1729 году, но 20 лет спустя из-за ошибочной конструкции на стенах здания образовались непоправимые трещины, и церковь была снесена по соображениям безопасности. Строительство нового храма — на этот раз по другому, более надежному проекту — началось годом позже и длилось 10 лет.
Возведенный на Рыночной площади иезуитский костел сразу привлек внимание жителей и гостей Ивано-Франковска своей оригинальной архитектурой — ярким образцом австрийской и баварской школы стиля барокко с удачным включением классических черт.К его фасаду, отличающемуся пропорциональностью и лаконичностью, добавились две типичные для гуцульского деревянного народного зодчества шатровидные окончания двух башен.
В конце 18 века Ивано-Франковск вошел в состав Австро-Венгрии. А из-за официального запрета деятельности ордена иезуитов на территории Габсбургской империи, монахи были изгнаны из города, а их церковь вместе с монастырем закрыта. Его помещения перешли в собственность городской общины.
Почти сто лет запустения отрицательно сказались на его состоянии.Реконструкция храма началась только в 1885 году, когда он перешел к Украинской греко-католической церкви и получил современное название — собор Святого Воскресения.
Тогда же церковь приобрела новый облик. Фигуры святого Владимира Великого, крестителя Киевской Руси и первой русской святой — княгини Ольги, появились на его фасаде по обе стороны входа. Сохранившийся до сих пор интерьер выполнен преимущественно в византийском стиле и поражает роскошью и богатством убранства.Его главным украшением являются пятиъярусный иконостас 1901 года и барочные скульптуры главного алтаря.
Рядом с Воскресенским собором уцелело здание бывшего иезуитского монастыря с коллегиумом. Сегодня он занимает один из учебных корпусов Ивано-Франковского медицинского университета.
42 Очаровательные фотографии Владимирского собора в Киеве, Украина
Расположение: — Киев, Украина
Географические координаты: — 50 ° 26′41 ″ с.ш. 30 ° 30′32 ″ в.д.
Принадлежность: — Украинская Православная Церковь
Обряд: — Киевский Патриархат
Статус: — Действующий
Архитектор (ы): — Александр Викентьевич Беретти
Архитектурный тип: — собор
Архитектурный стиль: — неовизантийский стиль
Купол (ов): — семь
Высота купола (внешний): — 49 м (161 фут)
Материалы: — Кирпич
Описание: — Владимирский собор — собор в центре Киева.Это одна из главных достопримечательностей города и главный собор Украинской православной церкви — Киевского патриархата, одной из двух основных украинских православных церквей.
Парадный вход Владимирского собора в Киеве, Украина
Крупный план креста на боковой башне Владимирского собора
Внешний вид Владимирского собора в Киеве
Внешний вид Владимирского собора
Вид с фасада Владимирского собора
Фасадный вход Владимирского собора в Киеве
Фасад Владимирского собора
Фасад Владимирского собора
Фасад Владимирского собора
Вид спереди Владимирского собора
Вид спереди Владимирского собора
Внутренний вид Владимирского собора в Киеве, Украина
Изображение внутреннего вида Владимирского собора
Внутренний вид Соборной церкви Святого Владимира в Киеве, Украина
Внутренний вид Владимирского собора в Киеве, Украина
Главный вход в Владимирский собор в Киеве, Украина
Мозаики внутри Владимирского собора в Украине
Изображение Владимирского собора в Киеве, Украина
Крыша Владимирского собора в Киеве, Украина
Владимирский собор в Киеве, Украина
Изображение сбоку Владимирского собора
Вид сбоку Владимирского собора
Вид сбоку Владимирского собора в Киеве, Украина
Вид сбоку Изображение Владимирского собора в Киеве, Украина
Фасад перед Владимирским собором Фото
Изображение интерьера Владимирского собора
Внутренний вид Владимирского собора
Владимирский собор Изображение
Владимирский собор, вид сбоку
Владимирский собор, вид сбоку
Владимирский собор Желтая церковь в Киеве
Владимирский собор с черными облаками Изображение
Внутренний вид Владимирской католической церкви
Владимирский православный собор Изображение внутри
Внутренний вид Владимирского православного собора
Соборная церковь Святого Владимира в Киеве, Украина
Владимирский собор с ночным освещением
Владимирский собор в Киеве, Украина
Владимирский собор в сумерках
Верх Владимирского собора
Вид сверху Владимирского собора в Киеве, Украина
Посетители на пути к Владимирскому собору в Киеве
Комментариев нет