Термінологічні словники: Термінологічний словник — Вікіпедія — Ресторан Ростов Папа

Термінологічні словники: Термінологічний словник — Вікіпедія

Содержание

ТИПИ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 11Следующая ⇒

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, — лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo — пишу).

В українській термінографії з’явилася за останній час чимала кількість спеціальних словників, довідників, які сприяють врегулюванню процесів термінотворення. Метою багатьох таких україномовних видань є переконливо засвідчити, що „українська мова цілком спроможна гнучко й точно перекласти, відтворити, по-своєму осмислити і власними фонетико-морфологічними засобами обробити те чи інше запозичене поняття». Фіксуючи у словнику реальний стан сучасної термінології, автори намагаються, не порушуючи змісту понять, коригувати окремі терміни і терміносполуки, узгоджувати їх зі словотвірними засобами української мови, уникати недоречних росіянізмів чи інших чужомовних впливів.

Ø Словники — це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо).

Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники — скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: „Якщо кого-небудь очікує вирок судці, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди: хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань».

Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.

Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов’янських.

Збірники глос — глосарії — були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії — основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників.

Наведемо, для прикладу, першу пам’ятку, яка містила лексикографічне опрацювання слів, і словники, що стали значним явищем української культури:

«Изборник Святослава» (1073).

Визначна пам’ятка давньоруського книжкового мистецтва. Понад 400 статей цієї рукописної книги присвячені тлумаченню малозрозумілих слів Святого Письма, літератури, фактів історії, відомостей про коштовне каміння.

Лаврентій Зизаній Тустановський „Лексис. СирЪчъ реченія въкратьцЬ събранны и из Словенскаго языка на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы» (Вільно, 1596).

Перша друкована словникова праця в Україні, видана як додаток до граматики слов’янської мови цього ж автора. Подано 1061 церковнослов’янське слово, яке пояснено «мовою простою». У наш час словник перевидано: ,/Іексис» Лаврентія Зизанія. Синоніма словеноросская / Підгот. текстів нам ‘яток і вступні статті В.В. Німчука. — К., 1964.

Памва Беринда „Лексикон славеноросскій и Именъ тлькованіє…» (Київ, 1627).

Праця лаврського друкаря, поета і філолога Памви Беринди. У словнику 6982 слова. Складається із двох частин. У першій подано 4980 загальних „словенських» слів, у другій — „Именъ тлькованіє» (2002 слова) — власні імена, назви місцевостей, слова з грецької міфології, назви наук, предметів церковного вжитку, мір, звірів, птахів та ін., взяті з єврейської, латинської, грецької та інших мов. „Словник цей мав великий вплив, і його друковано майже по всіх слов’янських землях»

12. Сьогодні його перевидано і він доступний усім: Лексикон словенорось-кий П. Беринди/Підгот. тексту і вступна ст. В.В. Німчука. — К, 1961.

Словарь української мови: У 4 т. / Зібрала Ред. журн. „Кієвская старина», упоряд. з дод. власного матеріалу Б. Грінченко (Київ, 1907-1909).

Перекладний і водночас тлумачний українсько-російський словник, у якому реєстрові слова та ілюстрації подано українською мовою, а значення слова — російською. Налічує близько 68000 слів. Вершинна праця відомого письменника, вченого, публіциста, громадського діяча Бориса Грінченка. Найбільша подія в українській лексикографії кінця XIX — початку XX ст. Матеріали до словника тривалий час збирали відомі українські науковці, письменники, культурні діячі, але систематизував їх, відредагував та доповнив власноручно зібраним матеріалом Б. Грінченко, вклавши у це титанічні зусилля.

Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному — слово.

Слово енциклопедія (з грец. — коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з’явилась у Візантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції — Дені Дідро, Жан Д’Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск’є, Жан-Жак Руссо та ін. -підготували 35-томне видання „Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел».

Першою українською енциклопедією стала „Українська Загальна Енциклопедія» у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського.

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).

Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвістичних словників. їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як:

1) заголовне слово;

2) реєстр;

3) словникова стаття;

4) тлумачення, дефініція і т. ін.;

5) системність подання матеріалу.

У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін.

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва.

Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і перекладними, і тлумачними

), напр.:

Рогачова Г.Г. Російсько-український словник економічних термінів. -К, 1992.

Російсько-український загальнотехнічний словник: Близько 113000 слів / Уклад. : Л.І. Мацъко, 1.Г. Трегуб, В. Ф. Христенок, І.В. Христенок. — К, 1994.

Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки /Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, М.В. Кравченко та ін. -К., 1994.

Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина /СП. Вассер, 1.0. Дудка, В.І. Єрмоленко та ін. — К, 1996.

Російсько-український словник наукової термінології. Математика.Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В.В. Гейченко, В.М. Завірюхіна, О.О. Зеленюк та ін. —К., 1998.

ТОЧНІСТЬ І ДОРЕЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ. СКЛАДНІ ВИПАДКИ СЛОВОВЖИВАННЯ. ПАРОНІМИ ТА ОМОНІМИ. ВИБІР СИНОНІМІВ

Доречність мовлення

Пригадаймо, як часто ми кажемо: “До речі, варто б…” або “це доречно “, “це не доречно “. Який зміст вкладаємо в поняття доречний? Доречний — це такий, що відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення відповідно до мети висловлювання. Отже, доречність – це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність, логічність, виразність, чистоту і т.ін., вимагає такого добору мовних засобів, які відповідають змістові та характерові експресії повідомлення. Проте для доречності в мовленні самих мовних засобів не достатньо – доречність враховує ситуацію, склад слухачів (читачів), естетичні завдання.

Висловлювання доречне, якщо з його допомогою досягається мета, що ставилася мовцем, якщо потреби мовця реалізовані. Уміння вибрати найбільш вдалу форму спілкування, інтонаційну тональність, лексичні засоби формуються і практикою мовлення, і психологією людських стосунків. Не може наше мовлення бути безбарвним – навіть офіційний і науковий стилі мають свою тональність: розмірковувальну, переконуючу, доказову. Не може бути воно й словесно порожнім: бідність лексики, “словесна тріскотнеча” не прикрашають мовлення – повнота думки досягається не кількістю слів, а їх смисловою наповненістю, вагомістю. Хіба ж не вчать нас і сьогодні слова Платона: “Як у житті, так і в мовленні немає нічого важчого, як бачити, що доречно”. Тому мовлення повинно бути гнучким, динамічним, функціонально мобільним. І просторічний елемент мови виконає свою функцію, якщо буде стилістично виправданим, доречним. Штамп, канцеляризм в офіційному стилі – доречні, в художньому – допустимі як стилістичний засіб характеристики мовлення персонажа, в інших випадках – недоречні, засмічують мову.

Кожен стиль має свої закономірності відбору мовних засобів, певний реєстр цих засобів, яким він різниться від інших стилів. Напр.: діалектизми, канцеляризми, просторічні слова в художньому стилі виступають як засіб стилізації та індивідуалізації персонажів. У науковому, публіцистичному, офіційно-діловому стилях, які мають здебільшого писемну форму вияву, доречні складні, розгорнуті синтаксичні конструкції, в усному ж мовленні доречніше розчленовувати, розбивати висловлювання на частини, подавати його наче окремими частками – так воно краще виконає свої комунікативні функції.
Гете зауважував: “Я поважаю математику як найбільш піднесену, корисну науку, коли її застосовують там, де вона доречна, але не можу схвалити, коли нею зловживають, стосуючи її до речей, які зовсім не належать до її галузі і які перетворюють благородну науку в нісенітницю”. У науковому тексті не доречні емоційно-експресивні мовні одиниці (вони закріплені за розмовним і художнім стилями), зате цілком доречна термінологічна лексика, “мова” символів, графіків, схем, які не бажані в інших стильових різновидах мовлення.

Окрім стильової доречності, треба домагатися доречності контекстуальної. Справді, контекстуальна доречність рекомендує різні типи неповних речень: контекстуальні – коли пропуск членів речення (підметів, обставин) можливий і доречний тому, що вони наявні у попередній фразі, змістовий зв’язок з ними не втрачено, а з метою економії мовлення, його лаконізму, динамічності в даній фразі вони випускаються.

Доречність мовлення має важливе суспільне значення, бо вона регулює (повинна регулювати!) нашу мовленнєву поведінку в суспільстві, у певному соціальному середовищі. Таким чином, доречність ще й особистісно-психологічна: мовний контакт співрозмовників буде добрим, результативним, якщо будуть знайдені потрібні саме для цієї ситуації спілкування слова та інтонації. Звичайно, відчуття доречності, майстерність змінювати характер мовлення залежно від ситуації і завдань спілкування досягається мовленнєвою практикою.

Навички доречного мовлення можна виробити, якщо:
1) усвідомити необхідність коригувати мовлення задля його доречності;
2) володіти культурою мовлення і культурою спілкування за допомогою мови;

3) мати високу загальну культуру: коли норми етики є переконанням людини, а ввічливість, доброзичливість, терплячість і терпимість до чужих вад, повага до людей – її органічними почуттями, а не лише правилами поведінки;

4) засвоїти мову не лише як шкільний предмет, а й як “живу схованку людського духу”, і берегти її як народний скарб.

Звичайно, доречним мовлення буде тоді, коли воно відзначатиметься правильністю, точністю, багатством, чистотою, адже проаналізовані ознаки є складовими культури одного й того ж предмета – мовлення. Тільки в сукупності ці ознаки формують високий рівень культури мовлення суспільства і кожного його члена зокрема. Щоб бути доступним кожному, хто стає співрозмовником, мовлення повинно відзначатися виразністю. Ця ознака культури мовлення, на наш погляд, підсилює кожну з пояснених ознак.

Точність мовлення

Ø Точність мовлення — повна відповідність, узгодженість висловлюваного з певними матеріальними та ідеальними реаліями життя; точність мовлення полягає в тому, щоб кожне реалізоване речення, його значеннєва сутність, будь-яке поєднання речень правдиво, реалістично передавало зміст висловленого і особистісне поняттєво-почуттєве сприймання його мовцем.

Щоб спілкування з іншими було дієвим, результативним, воно повинно бути завжди точним і логічним. Точність мовлення забезпечується цілковитою відповідністю вживаних слів тим поняттям, уявленням, які закріпились у мовленні за мовними одиницями, найбільше за лексемами, фразеологізмами, реченнями. Точності мовлення протистоїть його неточність, яка спричиняється неточністю мислення. Мовленнєва неточність пояснюється незнанням подробиць описуваного (говореного), з одного боку, і неглибоким знанням мови — з другого. Щоб за схожих обставин уникнути одних і тих самих мовних форм, а отже, й однотипності, одноманітності у вираженні думки й почуття, треба вміти правильно користуватись мовою, багатствами її лексики і граматики. Використання слів підлягає суворій закономірності: щоразу єдино потрібне слово має зайняти єдино потрібне місце. Інакше допускається неточність у змісті думки, що нерідко призводить до стилістичної невправності мовлення.

Багатьом мовцям буває важко точно і вміло розповісти про те, що вони добре уявляють, про що думають, що відчувають. Точність мовлення передбачає чітку відповідність слів тим поняттям, уявленням, предметам, діям тощо, які вони позначають. Сказане чи написане повинно^_бути ідентичним до певних реалій життя. До цього потрібно прагнути кожному мовцю.

Читайте также:

Термінологічний словник з менеджменту — Менеджмент — Каталог статей

Адміністрування — організаційно-розпорядча діяльність менеджерів, керівників та органів управління.

Акціонер — юридична чи фізична особа, яка купує акції фірми, тобто цінні папери, що дають право на отримання відповідної частини прибутку — дивіденду.

Акціонерне товариство (АТ) — організація, статутний капітал якої сформовано за рахунок пайових внесків акціонерів шляхом придбання ними акцій даної організації.

Антикризове управління — це система управлінських заходів по діагностиці, попередженню, нейтралізації, подоланню кризових явищ та їх причин на всіх рівнях управління організацією.

Апарат управління — це сукупність управлінців, які в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників.

Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Бізнес — підприємницька діяльність з метою отримання прибутку шляхом створення та реалізації продукції, робіт чи послуг; незалежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї як спосіб існування.

Бізнесмен — підприємець, власник капіталу, що знаходиться в обороті і приносить дохід. Ним може бути ділова людина, у якої немає підлеглих, або власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є володарем її акцій, або є членом її правління.

Біхевіоризм — науковий напрям в психології, менеджменті та інших дисциплінах, який вивчає поведінку людей та її залежність від різних факторів впливу.

Бюрократизм — формальне виконання посадових обов’язків або ухилення від них апаратом управління, адміністрацією чи службовцями.

Вертикальний поділ у менеджменті — поділ за рівнями виробничо-технологічної і управлінської ієрархії.

Відповідальність — це зобов’язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення. Фактично індивід укладає контракт з організацією на виконання певних завдань в обмін на отримання визначеної винагороди.

Відповідальність корпоративна — це відповідальність перед працівниками і засновниками підприємства щодо використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, енергетичних, інформаційних тощо), розподілу прибутків, висунення на керівні посади тощо.

Виконавська дисципліна — виконання наказів, розпоряджень, вказівок керівника, яке забезпечується кваліфікацією, досвідом, творчістю та ініціативою виконавців.

Виробнича структура організації — сукупність виробничих підрозділів і підрозділів забезпечення, взаємопов’язаних через виробничі процеси чи сукупність технологічно пов’язаних у процесі виробництва елементів (робоче місце — виробнича дільниця — цех — підприємство).

Виробниче середовище — сукупність внутрішніх змінних, які за допомогою процесу управління пристосовані до потреб організації.

Виробничо-господарська організація — основна ланка національної економіки, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання факторів виробництва: землі, капіталу і праці.

Виходи системи управління — елементи системи управління, через які інформація та продукт функціонування виробничо-господарської організації надходять у навколишнє середовище.

Влада — бажання, послідовне намагання та можливість здійснювати реальний вплив на розвиток ситуації чи на поведінку інших людей з якоюсь метою, контролювати їх, брати на себе відповідальність; можливість впливати на поведінку інших.

Влада в менеджменті — реальна можливість впливати на поведінку інших, змінювати її у визначеному напрямі.

Влада в організації — наявність відповідних повноважень, обмежене право розпоряджатися ресурсами організації і використовувати зусилля підлеглих з метою досягнення поставлених завдань.

Влада експертна — різновид влади, який полягає у володінні керівником спеціальними знаннями, які можуть задовольнити певні потреби підлеглих.

Влада еталонна — це різновид форм влади, який полягає у тому, що вплив на підлеглих здійснюється на засадах харизми, тобто на силі особистих якостей та здібностей керівника.

Влада законна (традиційна) — це різновид форм влади, який полягає у тому, що вплив на підлеглих здійснюється на засадах традицій, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності.

Влада інформаційна — це різновид форм влади, який полягає у тому, що виконавець перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник, і впевнений, що вона забезпечує прийняття необхідних управлінських рішень.

Влада примусу — це різновид форм влади, який полягає у тому, що вплив на підлеглих здійснюється через страх втратити роботу, повагу, захищеність тощо.

Внутрішнє середовище організації — комплекс змінних параметрів, які характеризують ситуативний стан організації, формуються та контролюються керівництвом або виникають під впливом зовнішнього середовища, процесів усередині організації і вимагають відповідних активних дій керівництва.

Група неформальна — це група працівників, яка створюється спонтанно на засадах соціальної взаємодії, об’єднуючи людей за спільними інтересами, для задоволення потреб у причетності, взаємодопомозі, взаємозахисті, тісному спілкуванні тощо.

Група формальна — це група працівників, яка створена з певною метою керівництвом організації і утворюється у результаті вертикального чи горизонтального поділів праці, діяльність якої свідомо планується, організовується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певних цілей.

Група цільова — це формальна група, яка об’єднує фахівців відповідної спеціалізації, що працюють для досягнення конкретних організаційних цілей.

Декодування інформації в процесі комунікації — перетворення символів переданої відправником інформації у формі, зрозумілій для одержувача.

Делегування — це передача знань і повноважень конкретній особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Децентралізація управління — делегування вищими рівнями управління нижчим рівням своїх повноважень та відповідальності.

Диверсифікація — одночасний розвиток кількох видів виробництва чи діяльності, розширення асортименту продукції, робіт чи послуг.

Директива — рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій, господарських систем і галузей.

Економічна підсистема — сукупність економічних елементів, основана на технічній підсистемі, що зумовлює певний перебіг економічних процесів у межах підприємства та його структурних підрозділів.

Економічне планування — розроблення планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників.

Економічний аспект менеджменту — управління виробництвом з метою координації використання матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей.

Економічні методи менеджменту — засоби впливу, орієнтовані на економічні, індивідуальні і колективні інтереси людей.

Економічні стимули — чинники, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економіки на вирішення конкретних виробничо-господарських завдань відповідно до мети організації.

Елемент — це відособлена частка системи, що має специфічні властивості і особливе призначення.

Елементи комунікаційного процесу — невід’ємні взаємопов’язані складові, що формують комунікаційний процес.

Етика — норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою, або яких вимагає від неї оточення.

Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання.

Завдання — це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Передбачають роботу з предметами праці, знаряддями праці, інформацією, людьми тощо.

Завдання менеджменту — конкретизований у просторі й часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів відповідно до їх функціонального призначення.

Завдання організації — способи реалізації цілей шляхом управління господарською активністю організації.

Загальні принципи менеджменту — це правила, які регулюють діяльність систем менеджменту організацій загалом, відповідно до закономірностей менеджменту.

Задача — це передбачена робота, серія або частина роботи, яка повинна бути виконана наперед встановленим способом у чітко визначені строки.

Задача менеджменту — організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на основі існуючих матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності підприємства, його стабільного фінансового положення.

Закони менеджменту — це сталі та незаперечні норми управління організаціями. Менеджмент базується на таких законах: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралізації управлінні, пропорційного розвитку систем управління часу, тощо.

Заробітна плата — це винагорода або заробіток, обраховані у грошовому обчисленні, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.

Зміст процесу менеджменту — цілеспрямований вплив на стан елементів, що утворюють систему «організація».

Зовнішнє середовище організації — економічні, соціальні, технологічні, політичні й етичні елементи (чинники), які перебувають поза межами організації.

Інвестиції — вкладення капіталу з метою одержання прибутку або визначаються як усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об’єкти підприємницької й іншої діяльності для одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Інноваційний менеджмент — це управлінська діяльність направлена на ефективне керування інноваційними процесами на макро- і мікрорівнях, є одним із основних напрямів стратегічного управління організацією.

Інноваційний потенціал — це міра готовності виконувати задачі, які забезпечують досягнення поставлених інноваційних цілей.

Інформація — відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, події, явища, які отримують і якими обмінюються люди безпосередньо чи за допомогою певних пристроїв.

Інформація управлінська — дані, які споживач застосовує для активного впливу на виробничо-господарську систему, її регулювання та розвиток.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують різні сфери економіки (фінансові інституції, транспортні сполучення, зв’язок, консалтингові служби, комунальне господарство, охорону здоров’я тощо).

Категорії менеджменту — це основні, найбільш широкі і най-загальніші поняття науки про менеджмент, які формують її категорійний апарат, до якого відносяться такі поняття: організація, керуюча та керована системи організації, функції та методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво та ін.

Керівник — це особа, яка очолює організацію, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними йому матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами.

Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій; право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання.

Компетентність працівника — це рівень його загальної та професійної підготовки, а також широта професійного світогляду, що дозволяє йому адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються.

Комунікація — це обмін інформацією між людьми, за допомогою слів, букв, символів, жестів, через які висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра і взаємоприйняття поглядів.

Комунікативний процес — обмін інформацією між індивідами або їх групами, метою якого є усвідомлення повідомлень, що містять певну інформацію.

Комунікаційний процес — це процес обміну інформацією між двома і більше людьми з метою розв’язання певної проблеми.

Комунікація в менеджменті — обмін інформацією, внаслідок якого керівник одержує необхідну для прийняття ефективних рішень інформацію, і доводить їх до підлеглих теж у формі інформації.

Контроль — це процес забезпечення організацією своїх цілей.

Конфлікт — це відсутність згоди між двома або більшими сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами.

Криза — це вкрай загострене протиріччя в соціально-економічній системі організації, яке погрожує її життєдіяльності в навколишньому середовищі.

Критерії ефективності менеджменту — це результативність управлінської діяльності в організації, яка визначає якісні її сторони.

Ланка управління (менеджменту) — реальне первинне організаційне утворення керуючої системи (структурний підрозділ чи окремий виконавець на певному рівні менеджменту).

Лідер — особистість, яка користується беззастережним авторитетом і повагою у зв’язку зі своїми особистими видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями.

Лідерство — це здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Менеджмент — це самостійний вид професійної діяльності, направлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів з обов’язковим застосуванням економічних методів управління.

Менеджер — це найманий професійний управляючий, що не є власником підприємства; це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в зовнішньому середовищі, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Мета менеджменту — забезпечення прибутковості чи дохідності діяльності організації на основі раціонального налагодження виробничого процесу і процесу управління, розвитку матеріально-технічної і технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу, власних і залучених коштів.

Метод — захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у певній сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції.

Методи менеджменту — це наукові засоби цілеспрямованого впливу на поведінку людини в організації або на трудовий колектив з метою досягнення поставлених цілей.

Методи менеджменту адміністративні — це способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему, завданням яких є формування організаційно-розпорядчих засад функціонування організації.

Методи менеджменту економічні — це способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему, що обумовлюються різноманітними економічними важелями, за допомогою яких досягається взаємне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях.

Методи менеджменту соціально-психологічні — це способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему, які використовують індивідуальну і групову свідомість, психологію, базуються на суспільно-значущих морально-етичних категоріях, цінностях, виховані та покликані підвищувати трудову активність працівників і створювати відповідні соціально-психологічні умови для їх трудової діяльності.

Методи менеджменту технологічні — це способи та прийоми впливу керуючої системи організації на керовану систему через до кументи, які визначають технологію здійснення виробничо-господарських процесів.

Методи управління конфліктними ситуаціями — сукупність способів і засобів запобігання, а в разі їх виникнення — вирішення конфліктних ситуацій.

Місія — це основна, загальна ціль організації, яка чітко визначає причину її існування.

Мотив — це внутрішня спонукальна сила, яка примушує людину до здійснення певних дій або вести себе певним чином.

Мотивація — це процес спонукання людей до праці, який передбачає використання мотивів поведінки людини для досягнення особистих цілей або цілей організації.

Мотивація до праці — внутрішні сили людини, що визначають рівень, напрям і наполегливість робочого зусилля.

Мотивування — вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.

Норма управління — це кількість працівників, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні менеджера.

Норма чисельності — це розрахована для конкретних органі-защйно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання певного обсягу роботи за визначений період часу.

Об’єкт менеджменту — процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об’єднань та інших організацій.

Об’єкт управління — елемент (група елементів) системи управління, який змінює свою поведінку під впливом суб’єкта.

Об’єкт управління у виробничо-господарській організації — сукупність соціальних, економічних і технічних ресурсів виробництва.

Оперативне регулювання — повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів та виконання об’єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень.

Оперативне управління — періодичне або безперервне порівняння фактично одержаних результатів з планом і наступне їх коригування, яке забезпечує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану.

Операційна система — це система повної виробничої діяльності організації, яка складається з трьох підсистем: переробної, забезпечення, планування і контролю.

Операційний менеджмент — це управління виробничими процесами, за допомогою яких сировина перетворюється на товари та послуги.

Операційний час — це час, необхідний для виконання встановленого комплексу послідовних дій та операцій по відношенню до одиниці продукції.

Організація — це процес створення такої структури підприємства, яка надає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення загально поставлених цілей.

Організаційна структура — це сукупність підрозділів основного, допоміжного і обслуговуючого виробництв організації.

Організаційні зміни — це сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватися у напрямках: оцінка і зміна цілей організації; зміна структури, тобто розподілу повноважень, відповідальності, поділу на відділи, служби, підрозділи, комітети тощо; зміна техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів; модифікація (зміна) можливостей або поведінки працівників (підготовка до спілкування, переміщення посадових осіб, підвищення кваліфікації, формування груп, оцінка роботи і т. ін.), зміна в управлінні виробничо-господарської діяльності.

Організаційні принципи — сукупність правил і норм, які регулюють внутрішні взаємовідносини між керуючою та керованою системами, всередині організації.

Організація управлінської праці — порядок, правила службової поведінки працівників управління, спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками відповідно до посадових інструкцій і положень про структурні підрозділи.

Планування — вид управлінської діяльності ( трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Поділ праці в менеджменті — визначення спеціалізованих видів робіт і закріплення їх за управлінськими працівниками та їх групами.

Поділ управлінської праці вертикальний — це формування рівнів управління (інституційного, управлінського та технічного), що забезпечує координацію управлінської роботи.

Поділ управлінської праці горизонтальний — це призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами в межах відповідного рівня управління.

Принципи менеджменту — це правила, основні керівні ідеї, норми поведінки і орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються і в рамках яких реалізуються цілі організації.

Процес контролю — це діяльність об’єднаних у певну структуру суб’єктів контролю, спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних задач і застосування відповідних принципів, методів, технічних засобів і технології контролю.

Процес менеджменту — це послідовність певних завершених етапів, виконання яких сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації.

Поточний контроль — це контроль, який здійснюється в процесі виробничо-господарської діяльності з метою виявлення і усунення перешкод, недоліків, помилок поточного характеру, які можуть перешкодити досягненню цілей організації, впровадження заходів, які об’єктивно сприяють досягненню цих цілей.

Регламентування — це процес встановлення сукупності правил, положень, які визначають порядок діяльності організацій, структурних підрозділів, окремих працівників.

Регулювання — це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розробки і впровадження відповідних заходів.

Рівні управління — це ієрархія управлінських посад: найвищій рівень управління інститущйний: директор та його заступники, президент та віце-президенти та ін. Середній рівень управління — управлінський: начальник відділу, декан та ін. Найнижчий рівень управління — технічний: начальник дільниці, старший майстер тощо.

Розпорядчі методи менеджменту — система важелів поточного регулювання діяльності об’єкта управління у формі директив, постанов, наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій.

Самоконтроль — контроль працівником власних дій, операцій, виробленої продукції тощо.

Система — це внутрішньо організована сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення поставленої мети.

Система якою управляють — це сукупність ресурсів і органі-защйно-економічних умов, що супроводжують відтворювальні процеси на підприємстві.

Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів і практичних прийомів, що використовуються для підготовки, обґрунтування і прийняття рішень із складних соціально-економічних, технічних, технологічних, кадрових, політичних та інших проблем.

Стратегія підприємства — це система заходів, яка розрахована на перспективу і забезпечує досягнення конкретних цілей, шляхом координації і розподілу ресурсів підприємства.

Стратегічний менеджмент — це управлінська діяльність по опрацюванню і реалізації рішень, направлених на повне та ефективне використання наявних ресурсів, спрямованих на виконання завдань поставлених перед організацією на перспективу.

Стратегічне планування — це системний, аналітичний підхід, який аналізує бізнес і навколишнє середовище, як єдине ціле.

Стимул — зовнішня причина, яка спонукає людину діяти для досягнення поставленої мети.

Стимулювання — це застосування по відношенню до людини стимулів, які діють на його зусилля, стоять перед організацією і включають відповідні мотиви.

Стиль управління — це сукупність характерних методів, прийомів і способів здійснення управлінської діяльності, форм взаємовідносин і особистої поведінки керівника до підлеглих, для досягнення цілей організації.

Структура організації — це логічний взаємозв’язок рівнів управління і функціональних зв’язків, побудовані у формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.

Структура управління — це упорядкована сукупність зв’язків між ланками і робітниками, зайнятими вирішенням управлінських задач організації.

Суб’єкт вивчення менеджменту — це працівники керуючої і керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв’язки в системі менеджменту.

Сфера контролю — кількість осіб, що знаходиться у підпорядкуванні одного керівника.

Теорії мотивації — сукупність положень, принципів, законів, закономірностей, що відображають зміст та аналіз потреб людини, процес стимулювання, умови забезпечення ефективного мотивування та встановлення обґрунтованих винагород з метою досягнення очікуваних результатів.

Теорія менеджменту — засіб організації знань і досвіду, спрямований на удосконалення практики управління за допомогою досліджень, емпіричної перевірки теоретичних принципів і методів та практичного оволодіння ними.

Технологія менеджменту — це послідовне протікання загальних функцій менеджменту (планування, організації, мотивації, контролю, регулювання), в результаті якого реалізуються конкретні функції менеджменту (управління виробництвом, фінансами, збутом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо).

Управлінська інформація — це дані, які є об’єктом зберігання, передачі, перетворення і використовуються для активного впливу на регулювання виробничою діяльністю організації.

Управлінське рішення — це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з ціллю системи менеджменту.

Управління стресами — це процес цілеспрямованої дії на персонал організації в цілях його адаптації до стресової ситуації, усунення джерел стресу і опанування методами їх нейтралізації.

Управляюча система — це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив.

Фактори впливу — це рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують запланований результат.

Фінансовий менеджмент — це система управління фінансами організації, яка направлена на розвиток і удосконалення фінансових відносин шляхом постійного впровадження нових принципів, форм, структур і методів управління в цілях підвищення ефективності виробництва.

Функції менеджменту — це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об’єкт в цілях досягнення поставленої задачі.

Функція менеджменту об’єднувальна — це вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій. Об’єднувальною функцією менеджменту є керівництво.

Ціль — це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого домагається досягти група, працюючи разом.

Якість управління — це ступінь відповідності поведінки системи управління конкретній ситуації, яка дозволяє організації впевнено триматися при швидких змінах у внутрішньому і зовнішньому середовищах.

Українські електронні термінологічні словники — презентация на Slide-Share.ru 🎓

Первый слайд презентации: Українські електронні термінологічні словники

Изображение слайда

Слайд 2

Словни́к — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих. Залежно від призначення словники переділяються на два типи : енциклопедичні й лінгвістичні. У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування тощо. Лінгвістичні словники можуть бути одномовними, двомовними, багатомовними. Основним типом лінгвістичних словників є одномовні, в яких у певному аспекті розкриваються особливості слів. До таких словників відноситься і термінологічний.

Изображение слайда

Слайд 3: Типи словників:

діалектні словники, етимологічні словники, зворотні словники, історичні словники ( різновид тлумачного словника), ономастичний словник, орфоепічний словник, орфографічний словник, перекладний словник, словник антонімів, словник епітетів, словник іншомовних слів, словник мови письменника, словник омонімів, словник паронімів, словник синонімів, словник скорочень, словник сполучуваності, словник топонімів, словотвірний словник, термінологічний словник, тлумачний словник.

Изображение слайда

Слайд 4

Термінологічні словники — різновид лінгвістичних словників, що подають значення термінів певної галузі знань. Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей : біології, медицини, математики, літературознавства, мовознавства, геології, спорту тощо. Ці словники є одномовними, двомовними чи багатомовними.

Изображение слайда

Слайд 5: Термінологічний словник

Изображение слайда

Изображение для работы со слайдом

Слайд 6

За спостереженнями вчених, 90 % нових слів приходять із галузей наукової, технічної і політичної термінології. Паралельно триває й протилежний процес – вихід з активного вжитку різних спеціальних позначень, що відбивають стан науки і техніки у минулому. А це свідчить про те, що наше сучасне складне за структурою суспільство ( розвинута наука, економіка, бурхливі політичні події, засоби масової інформації, охорона здоров’я, культура, спорт) не може обійтися та нормально функціонувати без спеціальних лексичних одиниць, якими є терміни, що називають нові явища та закономірності природи і суспільства. Тому термінології відводиться дуже важлива роль. Терміни – це ті одиниці мови, які допомагають їй здійснювати одну з основних своїх функцій – пізнавально-інформативну, пов‘язану з реєстрацією і збереженням нагромаджених людством знань.

Изображение слайда

Слайд 7

Електр ó нний словн́ик — комп’ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, що дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів, часто з урахуванням морфологічних форм і з можливістю пошуку поєднань слів (прикладів вживання), а також з можливістю зміни напряму перекладу (наприклад, українсько-російський або російсько-український).

Изображение слайда

Изображение для работы со слайдом

Реклама. Продолжение ниже

Слайд 8

Переваги електроного словника перед паперовим у тому, що він уможливлює вхід через будь-яку характеристику терміна. З другого боку, термін не обмежений рамками своєї « словникової статті », як у паперовому словнику – в термінологічному банку даних (ТБД) встановлюються логічні й асоціативні зв‘язки між термінами : відношення роду і виду, парціації, синонімії, кореляції тощо. Програмно будуються семантичні мережі, які наочно відображають структуру багаторівневих класифікацій термінів у межах галузевої, лінгвістичної, терміносистеми.

Изображение слайда

Слайд 9: Інформаційно-пошуковий тезаурус”

Це спеціально створений словник, котрий базується на штучній мові, призначеній для відображення змісту документів і запитів користувачів з метою їхнього подальшого пошуку в автоматизованих інформаційних системах (АІС) у тому числі – автоматизованих інформаційно-бібліотечних системах (АІБС).

Изображение слайда

Изображение для работы со слайдом

Слайд 10

Тезаурус – це інструмент, завдяки якому можна сформувати уніфікований пошуковий образ документу (ПОД) і пошуковий образ запиту (ПОЗ). Тезераус створювався з використанням термінологічних словників. Це такий собі симбіоз термінологічних словників,термінологічних стандартів і довідникових видань.

Изображение слайда

Изображение для работы со слайдом

Слайд 11: Електронні словники СловоСвіт

Изображение слайда

Слайд 12: PolyDic v.1.0 і PolyDic ML 3.0

Це електронні варіанти двомовного або тлумачного термінологічного словника. Програма дає змогу супроводжувати термінний словник з фіксованою базою слів і словосполучень та з одним напрямком перекладу. Усі терміни можна уводити із наголосами, що є суттєвим для кращого розуміння перекладу, змісту термінів та їх усного відтворення. Для цього в програму введено спеціальний шрифт із наголосами PolyDic Sans Serif.

Изображение слайда

Слайд 13: PolyDic v.1.0

Изображение слайда

Изображение для работы со слайдом

Слайд 14: PolyDic ML 3.0

Основне вікно програми PolyDic ML Editor (1 — основне меню, 2 — панель інструментів форматування, 3 — панель швидкого доступу, 4 — поле категорій, 5 — панель додавання слова, 6 — вікно словникової статті, 7 — панель словникових об’єктів, 8 — реєстрова таблиця словника, 9 — поле швидкого пошуку, 10 — панель фільтрування, 11 — вікно груп )

Изображение слайда

Изображение для работы со слайдом

Реклама. Продолжение ниже

Последний слайд презентации: Українські електронні термінологічні словники

Изображение слайда

Терминология

Терминология — это изучение терминов и их использования. Термины — это слова и составные слова, которые используются в определенных контекстах. Не путать с «терминами» в разговорной речи — это сокращенная форма технических терминов (или терминов из статьи ), которые определены в рамках дисциплины или специальности. Дисциплина «Терминология» изучает, среди прочего, как возникают такие термины искусства и их взаимосвязь в культуре.

Терминология, таким образом, означает более формальную дисциплину, которая систематически изучает «маркировку или обозначение понятий», относящихся к одной или нескольким предметным областям или областям человеческой деятельности, посредством исследования и анализа терминов в контексте с целью документирования и продвижения правильных Применение.Это исследование может быть ограничено одним языком или может охватывать несколько языков одновременно («многоязычная терминология», «двуязычная терминология» и т. Д.) Или может быть сосредоточено на изучении терминов из разных областей.

Терминология никак не связана с поиском информации, но сосредоточена на значении и передаче понятий. «Термины» (то есть термины указателя), используемые в контексте поиска информации, не то же самое, что «термины», используемые в контексте терминологии, поскольку они не всегда являются техническими терминами искусства.

Обзор

Терминологическая дисциплина основана на собственных теоретических принципах и состоит в основном из следующих аспектов:
* анализ понятий и структур понятий, используемых в области или области деятельности
* определение терминов, присвоенных концепции
* в случае двуязычной или многоязычной терминологии, установление соответствия между терминами на разных языках
* составление терминологии на бумаге или в базах данных
* управление базами данных терминологии
* создание новых терминов по мере необходимости

Типы терминологии

Различают два типа терминологии:
* Специальная терминология , которая касается одного термина или ограниченного числа терминов
* Систематическая терминология , которая касается всех терминов определенного предмета сфера деятельности или сфера деятельности

В переводе преобладает специальная терминология. профессия, где перевод определенного термина (или группы терминов) требуется быстро решить конкретную задачу перевода.

Терминология как дисциплина

Как дисциплина, терминология связана с переводом, наряду с этим ее часто преподают в университетах и переводческих школах. Большие отделы переводов и бюро переводов часто имеют терминологический отдел или требуют от переводчиков проведения терминологического исследования.

** Некоторые из этих вещей придуманы, так как мы не знали, что ставить.

Типология

Терминология также определяется контекстом, изучение терминов в первую очередь связано с их систематизацией по контексту, в котором они используются.Эти контексты могут включать:
* Военная терминология
* Политическая терминология
* Религиозная терминология
* Научная терминология
* Техническая терминология
* Железнодорожная терминология

ee также

Внешние ссылки

* [ http: / /www.ottiaq.org/ottiaq_en_bref/terminologie_en.php Терминология ] с веб-сайта Ordre des traducteurs, terminologues и interprètes agrés du Québec
* цитировать журнал
last = Muegge
first = Uwe
authorlink = Uwe Muegorsge
title = Обучающие слова: что вы всегда хотели знать об управлении терминологией
journal = tcworld
volume =
issue = 3
pages = 17–19
publisher = tekom
date = 2007
url = http: // www.tekom.de/upload/alg/tcworld_307.pdf
doi =
id =
accessdate =
* [ http://www.fao.org/faoterm Faoterm ] с веб-сайта FAO TERMINOLOGY
* [ http://www.odlt.org Онлайн-словарь языковой терминологии ]
* [ http://www.termsciences.fr/-/Index/Rechercher/Rapide/?lang=en_GB TermSciences, The Scientific База данных терминологии ]

Фонд Викимедиа.2010.

ОСОБЕННОСТИ ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ РЕЛИГИОЗНОЙ СФЕРЫ В РОССИЙСКИХ ЯЗЫКОВЫХ ТРАДИЦИЯХ

ОСОБЕННОСТИ ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ РЕЛИГИОЗНОЙ СФЕРЫ В РОССИЙСКОМ ЯЗЫКОВАНИИ БАЗАНСКОГО УНИВЕРСИТЕТА

14. 2017. Т. 22. No. 2. Стр. 483-487.

Тимирханов В.Р.

Башкирский государственный университет

Россия, 450076, г. Уфа, Республика Башкортостан, ул. Заки Валиди, 32.

Михайлова А.G.

Уфимский юридический институт МВД России

Россия, 450103, г. Уфа, Республика Башкортостан, ул. Муксинова, 2.

E-mail: [email protected]

Abstract

На данный момент существует проблема с разграничением объема и толкования лексики религиозной сферы, в частности, с выбором классификации (именование «религиозная лексика» , «Церковная лексика», «Религиозно-церковная лексика», «Духовная и литургическая лексика», «Лексика Православия», «Язык христианства», «Религиозный словарь», «Православная лексика»).В этой статье авторы представили разные точки зрения исследователей относительно содержания перечисленных имен. Изучение научных работ показывает, что в данном вопросе среди исследователей нет единого подхода к решению данной проблемы. Лингвисты считают эти лексические наборы разными, поскольку названия и количество тематических групп тематических групп имеют разнообразный набор языковых единиц. Обилие подходов к классификации и терминологическому обозначению лексики религиозной сферы обусловлено сложностью объекта исследования, степенью понимания объема и содержания понятий «вера», «религия», «церковь». », А также анализируемый языковой материал (общеупотребительная религиозная лексика, общая лексика, православная лексика) и использование языковых единиц данных (словари русского языка, художественные произведения, устная и письменная речь носителей языка и др.)).

Ключевые слова

• лексика
• религиозная лексика
• церковная лексика
• сакральная и богослужебная лексика
• православная лексика

Литература

Большой толковый словарь русских существительных.Эд. Л. Г. Бабенко. М .: Аст-Пресс Книга, 2008.
Бугаева И. В. Словарь ударении религиозной лексики. Словарь сокращения религиозной лексики: Русский язык. Православие [Словарь акцентов религиозной лексики. Словарь сокращений религиозной лексики: Русский язык. Православие. Москва: Круг », 2009.
Булавина С. В. Русские устойчивые словосочетания, содержащие церковно-религиозную лексику: автореф. дис. … Канд. филол. наук. Воронеж, 2003.
Горюшина Р. И. Лексика христианства в русском языке: дис. … Канд. филол. наук. Волгоград, 2002.
Королева И. А. Православная сакрально-богослужебная лексика в художественном тексте: автореф. дис. … Канд. филол. наук. Волгоград, 2003.
Матей И. К. Православная лексика в современном русском языке и языковом сознании его носителей: автореф. дис. … Канд. филол. наук. Воронеж, 2012.
Михайлова Ю. Н. Религиозная православная лексика и ее судьба (по данным толковым словам русского языка): автореф. дис. … Канд. филол. наук. Екатеринбург, 2004.
Петухова М. Е. Функциональные особенности церковной лексики с предметным значением в русском языке: автореф. дис. … Канд. филол. наук. Казань, 2003.
Русский семантический словарь. Толковый словарь, систематизированный по классам слов и значений. Словарь систематизирован по классам слов и значений.Эд. Н.Ю. Шведовой. М .: Азбуковник, 1998. Т. 3.
Скляревская Г. Н. Словарь православной церковной культуры. Санкт-Петербург: Наука, 2007.
Смирнова С. А. Научный диалог. 2014. № 12 (36): Филология. Стр. 84–97.
Тимофеев К. А. Религиозная лексика русского языка как выражение христианского мировоззрения: монография.Новосибирск, 2001.
Четырина А. М. Актуальные вопросы изучения духовной культуры. М.-Ярославль: Ремдер, 2010. Стр. 104–108.

Лекция 2. Английская лексика как система

1. Способы пополнения словарного запаса

2. Классификация английской лексики

2.1 Морфологическая группировка

2.2. Тематические и идеографические группы

2.3 Терминологические системы

2.4 Различные типы несемантических группировок.

Под словарём языка понимается общая сумма его слов. Еще один термин для обозначения словарного запаса — словарный запас.

Словарь языка неоднороден (). Это адаптивная система, постоянно приспосабливающаяся к изменяющимся условиям человеческого общения и культурного окружения.

Количество слов в языке непостоянно, и увеличение обычно больше, чем утечка ().Этот процесс может быть получен () по его результатам, что составляет неологизмов (1rd).

Образцы продуктивного словообразования — наиболее эффективное средство пополнения словарного запаса:

1) Аффиксирование (электроника, психолингвистика)

2) Конверсия (спутник в спутник). Это процесс образования новых слов путем изменения части речи без каких-либо морфемических изменений.

3) Обратное происхождение (бездельничать от ленивого). С морфемными изменениями.

4) Укорочение (лаборатория — лаборатория). Сокращая (сокращая) часть слова.

Третий. Семантическое расширение слов () — мощный источник пополнения словарного запаса. Он заключается в расщеплении () полисемии (), в результате чего появляются новые словарные единицы (омонимы). Пятка предателя () потеряла все связи с пяткой, задней частью человеческого ощущения.

Четвертый. Заимствование активно только в области научной терминологии. Блицкриг, белок).Со временем он принимается в словарный запас языка и, будучи часто используемым, перестает считаться новым, иначе он может не быть принят и исчезнуть из словаря.

Если рассматривать лексическую систему языка как адаптивную систему, развивающуюся на протяжении многих веков. Мы должны противопоставлять инновации словам, которые выпали из языка (устаревшие слова) или выживают только в особых контекстах (архаизмы и историзмы). Архаизмы — это слова, которые когда-то были распространены, но теперь заменены синонимами (между ними заменяется между).Когда названная вещь больше не используется, ее имя становится историзмом (Фаэтон -)

II. Классификация английской лексики.

1. Морфологическая и лексико-грамматическая группировка:

На морфологическом уровне слова подразделяются на 4 группы в соответствии с их морфологическим строением (количество и тип морфем, составляющих их (,)):

a) Корневые слова (например, собака, рука) 1

б) Деривативы ((Удобно, горстка)

c) Составные слова (напр.Гандбол, сумочка)

d) Сложные дерикативы (левосторонние) (2)

Другой тип традиционной лексической группировки — семейства слов (). Слова сгруппированы здесь в соответствии с корнем-морфемой (Удобный, красивый, ремесленный), в соответствии с общим суффиксом или префиксом (беспокойный, радостный, ужасный).

Тематические и идеографические группы. Основа тематической группировки не только лингвистическая (то есть слова относятся к одной и той же части речи), но и экстралингвистическая (это означает, что слова связаны, потому что вещи, которые они называют, встречаются вместе и тесно связаны в действительности (Исх.Тематические цветные термины, военные термины и медицинские термины)

Все элементы тематических групп остаются в рамках одной и той же части речи. Если не учитывать грамматическое значение, мы получаем так называемые идеографические группы . Слова классифицируются здесь в соответствии с их значением, то есть системой логических понятий (например, свет (существительное), яркий (прил.), Сияние (глагол) объединены в одну идеографическую группу, поскольку все они связаны с понятием света.(, -).

Третья классификация, Терминологические системы. Терминология составляет большую часть словарного запаса любого языка. Термины — это слова или группы слов, используемые для обозначения понятия, характерного для какой-либо специальной области знаний, отрасли или культуры. Эти слова (термины) однозначны, не имеют контекстного значения и лишены эмоциональной окраски. Термины не отделяются от остальной лексики. С развитием цивилизации многие особые понятия становятся известны неспециалисту () и составляют неотъемлемую часть () повседневной речи.(витаминный, компьютерный).

Четвертая классификация. Различные типы несемантических группировок. Простейшая несемантическая группировка — это алфавитная организация написанных слов. Это имеет большую практическую ценность, поскольку это наиболее универсальный способ поиска необходимого слова, но его теоретическая ценность почти равна нулю, потому что никакое свойство слова не может быть предсказано по букве, с которой слово начинается.

Группа рифм содержит слова, расположенных в соответствии со сходством их концов.Такие словари предназначены в основном для поэтов.

Это зависит от длины слов. В них содержится определенное количество слов. Это может быть полезно для общения, разработки, автоматического чтения сообщений и исправления ошибок.

Следующая группа основана на статистическом анализе частотности слов. Эти цифры показывают важные корреляции () между количественной и качественной характеристикой лексических единиц.

: 2015-10-01; : 7319 | |

Infogalactic: ядро планетарного знания

Терминология — это изучение терминов и их использования. Термины — это слова и составные слова или многословные выражения, которым в определенных контекстах придается особое значение — они могут отличаться от значений, которые те же слова имеют в других контекстах и в повседневном языке. Терминология — это дисциплина, изучающая, среди прочего, развитие таких терминов и их взаимосвязь в специализированной области.Терминология отличается от лексикографии, поскольку она включает изучение понятий, концептуальных систем и их обозначений ( терминов, ), тогда как лексикография изучает слова и их значения.

Терминология — это дисциплина, которая систематически изучает «маркировку или обозначение понятий», относящихся к одной или нескольким предметным областям или областям человеческой деятельности. Это достигается путем исследования и анализа терминов в контексте с целью документирования и содействия последовательному использованию.Терминология может быть ограничена одним или несколькими языками (например, «многоязычная терминология» и «двуязычная терминология») или может иметь междисциплинарный акцент на использовании терминов в различных областях.

Обзор

Дисциплина терминологии состоит в основном из следующих аспектов:

анализ концепций и структур концепций, используемых в области или сфере деятельности
, определяющие термины, присвоенные понятиям
в случае двуязычной или многоязычной терминологии, установление соответствия между терминами на разных языках
составление терминологии на бумаге или в базе данных
управление базами терминологии
создание новых терминов по мере необходимости

Виды терминологии

Различают два типа терминологической работы:

Специальная работа по терминологии , которая касается одного термина или ограниченного числа терминов
Систематический сборник терминов , который касается всех терминов в определенной предметной области или области деятельности, часто путем создания структурированной онтологии терминов в этой области и их взаимосвязей.

Специальная терминология широко используется в переводческой профессии, когда перевод определенного термина (или группы терминов) требуется быстро для решения конкретной проблемы перевода.

Терминология как дисциплина

Терминолог намеревается отточить категориальную организацию, улучшив точность и содержание своей терминологии. Технические отрасли и институты стандартизации составляют свои собственные глоссарии. Это обеспечивает согласованность, необходимую в различных областях — областях и отраслях, движениях и специальностях — для работы с основной терминологией, чтобы затем предложить материал для традиционной и доктринальной литературы по данной дисциплине.

Терминология также играет ключевую роль в проблемах пересечения границ, таких как языковой перевод и социальная эпистемология. Терминология помогает наводить мосты и расширять одну область в другую. Переводчики изучают терминологию языков, которые они переводят. Терминология изучается наряду с переводом в университетах и переводческих школах. В крупных бюро переводов и бюро переводов есть раздел Терминология .

Терминологические теории

Терминологические теории включают общую теорию терминологии, ^[1] социотерминологию, ^[2] коммуникативную теорию терминологии, ^[3] социокогнитивную терминологию, ^[4] и терминологию, основанную на фреймах.^[5]

См. Также

Список литературы

↑ Wüster, E. (1979). Einführung in die allgemeine Terminologielehre und terminologische Lexikographie. Teil 1-2 . Springer-Verlag.
↑ Gaudin, F. (1993). «Социотерминология: предложения и эпистемологические предложения». Le langage et l’homme . Интеркоммуникации. 28 (4): 247–257.
↑ Cabré, M.T. (1999). Терминология: представление и общение .
↑ Temmerman, R. (2000). К новым способам описания терминологии: социокогнитивный подход . Джон Бенджаминс.
↑ Фабер, П.; Montero, S .; Castro, M.R .; Senso, J .; Prieto, J.A .; León, P .; Márquez C .; Вега, М. (2006). «Процессно-ориентированное управление терминологией в области прибрежной инженерии». Терминология . Издательская компания Джона Бенджамина. 12 (2): 189–213. DOI: 10.1075 / term.12.2.03fab. CS1 maint: несколько имен: список авторов (ссылка)

Дополнительная литература

Sonneveld, H, Loenning, K: (1994): Введение в терминологию, в терминологии, стр.1-6
Wright, S.E .; Будин, Г .: (1997): Справочник по управлению терминологией, том 1, Основные аспекты управления терминологией, Амстердам, Филадельфия, Джон Бенджаминс 370 стр.
Gaudin, F., 2003, Socioterminologie: une Approche sociolinguistique de la terminologie, éd. Де Бёк-Дюкюло, Бельгия.

Внешние ссылки

определение терминологии и синонимов терминологии (английский)

Терминология — это изучение терминов и их использования. Термины — это слова и составные слова, которым в определенных контекстах приписываются определенные значения, значения, которые могут отличаться от значения, которое те же слова имеют в других контекстах и в повседневном языке. Дисциплина «Терминология» изучает, среди прочего, как возникают такие термины искусства и их взаимосвязь в культуре. Терминология отличается от лексикографии изучением понятий, концептуальных систем и их обозначений ( терминов, ), тогда как лексикография изучает слова и их значения.

Таким образом, терминология

обозначает дисциплину, которая систематически изучает маркировку или обозначение понятий , относящихся к одной или нескольким предметным областям или областям человеческой деятельности, посредством исследования и анализа терминов в контексте с целью документирования и содействия последовательному использованию. Это исследование может быть ограничено одним языком или может охватывать более одного языка одновременно (многоязычная терминология , , двуязычная терминология , и т. Д.) Или может быть сосредоточено на изучении терминов в разных областях.

Обзор

Дисциплина терминологии состоит в основном из следующих аспектов:

анализ концепций и структур концепций, используемых в области или сфере деятельности
, определяющие термины, присвоенные понятиям
в случае двуязычной или многоязычной терминологии, установление соответствия между терминами на разных языках
составление терминологии на бумаге или в базе данных
управление базами терминологии
создание новых терминов по мере необходимости

Виды терминологии

Различают два типа терминологии:

Специальная терминология , которая имеет дело с одним термином или ограниченным числом терминов
Систематическая терминология , в которой рассматриваются все термины в определенной предметной области или области деятельности

Терминология как дисциплина

Как дисциплина, терминология часто связана с переводом, наряду с этим ее часто преподают в университетах и переводческих школах. Большие отделы переводов и бюро переводов часто имеют терминологический отдел или требуют от переводчиков проведения терминологического исследования. Однако терминология не обязательно ограничивается переводом. Терминология как дисциплина также может быть ограничена одним языком, например, во многих технических отраслях и институтах стандартизации, где терминологи составляют одноязычные глоссарии, чтобы обеспечить единообразное использование терминов в конкретных отраслях и специализированных областях. Faber, P .; Montero, S .; Castro, M.R .; Senso, J .; Prieto, J.A .; León, P .; Márquez C .; Вега, М. (2006). «Процессно-ориентированное управление терминологией в области прибрежной инженерии». Терминология (издательство John Benjamins Publishing Company) 12 (2): 189–213. DOI: 10.1075 / term.12.2.03fab. http://www.ingentaconnect.com/content/jbp/term/2006/00000012/00000002/art00002.

Дополнительная литература

Sonneveld, H, Loenning, K: (1994): Введение в терминологию, в терминологии, стр.1-6
Wright, S.E .; Будин, Г .: (1997): Справочник по управлению терминологией, том 1, Основные аспекты управления терминологией, Амстердам, Филадельфия, Джон Бенджаминс 370 стр.

Внешние ссылки

терминолог Википедия

Терминология — это общее слово для группы специализированных слов или значений, относящихся к определенной области, а также изучения таких терминов и их использования. ^[1] Это также известно как терминология. Термины — это слова и составные слова или многословные выражения, которым в определенных контекстах придается особое значение — они могут отличаться от значений, которые те же слова имеют в других контекстах и в повседневном языке. ^[2] Терминология — это дисциплина, изучающая, среди прочего, развитие таких терминов и их взаимосвязь в специализированной области. Терминология отличается от лексикографии, поскольку она включает изучение понятий, концептуальных систем и их обозначений ( терминов, ), тогда как лексикография изучает слова и их значения.

Терминология — это дисциплина, которая систематически изучает «маркировку или обозначение понятий», относящихся к одной или нескольким предметным областям или областям человеческой деятельности. Это достигается путем исследования и анализа терминов в контексте с целью документирования и содействия последовательному использованию. Терминология может быть ограничена одним или несколькими языками (например, «многоязычная терминология» и «двуязычная терминология») или может иметь междисциплинарный акцент на использовании терминов в различных областях.

Обзор []

Дисциплина терминологии состоит в основном из следующих аспектов:

анализ концепций и структур концепций, используемых в области или сфере деятельности
, определяющие термины, присвоенные понятиям
в случае двуязычной или многоязычной терминологии, установление соответствия между терминами на разных языках
составление терминологии на бумаге или в базах данных
управление базами терминологии
создание новых терминов по мере необходимости.

Типы терминологии []

Различают два типа терминологической работы:

Специальная работа по терминологии , которая касается одного термина или ограниченного числа терминов
Систематический сборник терминов , который касается всех терминов в определенной предметной области или области деятельности, часто путем создания структурированной онтологии терминов в этой области и их взаимосвязей.

Терминология как дисциплина []

Терминология также играет ключевую роль в проблемах пересечения границ, таких как языковой перевод и социальная эпистемология.Терминология помогает наводить мосты и расширять одну область в другую. Переводчики изучают терминологию языков, которые они переводят. Терминология изучается наряду с переводом в университетах и переводческих школах. В крупных бюро переводов и бюро переводов есть раздел Терминология .

Терминологические теории []

Терминологические теории включают общую теорию терминологии, ^[3] социотерминологию, ^[4] коммуникативную теорию терминологии, ^[5] социокогнитивную терминологию, ^[6] и терминологию, основанную на фреймах.^[7]

Термінологічні словники: Термінологічний словник — Вікіпедія